31 березня 2026 року місто Київ.
Справа № 761/11040/25
Апеляційне провадження № 22-ц/824/5594/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Желепи О.В.,
суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В.
за участю секретаря судового засідання Рябошапки М.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справуза апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 5 листопада 2025 року (у складі судді Притули Н.Г.)
у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу
17 березня 2025 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява.
Позивач просить розірвати шлюб з відповідачем посилаючись на те, що спільне життя між сторонами не склалось через відсутність взаєморозуміння між ними, розходження поглядів на сімейні відносини. Як зазначає позивач, основною причиною розпаду сім'ї стала різниця характерів, відсутність між ними взаєморозуміння та довіри. Протягом останніх років сімейне життя між сторонами почало втрачати сенс і поступово, як наслідок, почало погіршуватися, що в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення шлюбних відносин . Збереження шлюбу в подальшому не можливе та суперечитиме інтересам позивача.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 5 листопада 2025 року позов задоволено.
Шлюб, зареєстрований 21 липня 2007 року Центральним відділом реєстрації шлюбів м.Києва з державним Центром розвитку сім'ї за актовим записом №1709 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - розірвано.
Не погоджуючись з таким рішенням, представник відповідача подав апеляційну скаргу, якою просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим, судом першої інстанції не були дослідженні всі обставини справи, порушено норми процесуального права.
Вказує, що суд не розглянув подане клопотання відповідача про надання строку на примирення з доказами наявності таких підстав, а саме те, що у подружжя є спільна донька, у якої погіршився психологічний стан у зв'язку з розлученням батьків.
Зазначає, що справу було розглянуто без врахування наявного та обґрунтованого клопотання про відкладення судового засідання.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 5 лютого 2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою.
9 лютого 2026 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив ОСОБА_3 на апеляційну скаргу, яким просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Вказує, що розгляд справи тривав з березня 2025 року по листопад 2025 року, неодноразово відкладались судові засідання за клопотаннями представника відповідача, суд надавав час для примирення сторін.
Звертає увагу на послідовну процесуальну поведінку сторони відповідача, а саме неодноразове подання клопотань про відкладення розгляду справи, та вважає, що сторона відповідача системно використовує процесуальні механізми з метою відтермінування моменту набуття рішенням остаточності.
У судовому засіданні ОСОБА_3 заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Надав пояснення про те, що сторони з квітня 2023 року не проживають разом, час на примирення судом надавався, однак таке примирення не відбулося. Пояснив, що в нього є інші відносини і він має намір створити нову сім'ю .
ОСОБА_2 та її представник Кострюков В.І. в судове засідання не з'явились, про час, дату та місце судового засідання повідомлялись належним чином. Адвокат Кострюков В.І. подав клопотання про відкладення розгляду справи, де зазначив, що ОСОБА_2 та її представник бажають взяти участі у судовому засіданні, проте на даний момент відповідач знаходиться на лікарняному у зв'язку з захворюваннями та проведеними операціями, а її представник бере участь у проведенні слідчих дій.
Проаналізувавши вказане клопотання, колегія суддів визнала неповажними причини неявки сторони відповідача, оскільки, як вбачається з виписки з медичної картки від 13.03.2026 року, період непрацездатності ОСОБА_2 є орієнтовним на 2-3 тижні. Доказів непрацездатності станом на 31 березня 2026 року подано не було. Представник Кострюков В.І., як адвокат, на власний розсуд обрав, чи приймати участь у судовому засіданні в даній справі, чи представляти інтереси інших осіб.
Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні, а явка до суду апеляційної інстанції не є обов'язковою.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 01 жовтня 2020 року у справі №361/8331/18 виснував, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.
Враховуючи зазначене, та те, що сторона відповідача реалізувала своє право на викладення відповідних аргументів у апеляційній скарзі, наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності відповідача та її представника.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що сторони знаходяться у шлюбі з 21 липня 2007 року, який зареєстрований Центральним відділом реєстрації шлюбів м. Києва з державним Центром розвитку сім'ї, про що складено актовий запис №1709.
Від шлюбу сторони мають доньку - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Судом встановлено, що сторони не ведуть спільне господарство та не підтримують сімейно-шлюбні стосунки.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції врахував бажання позивача розірвати шлюб та те, що подальше його збереження буде суперечити його інтересам, відтак суд вважав неможливим подальше збереження сім'ї.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком місцевого суду, виходячи з наступного.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частини перша, третя статті 13 ЦПК України).
Позивач у апеляційному суді зазначав, що з квітня 2023 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не проживають разом. Наразі у позивача вже є інші відносини.
Відповідно до ст.51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається (ч.1 ст.24 СК України).
Частинами 3, 4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно з ч.2 ст.104 та ч.3 ст.105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання, у тому числі за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст.110 СК України.
За змістом ч.3 ст.109 СК України передбачено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі чоловіка та дружини і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.
Відповідно до ч.1 ст.110, ст.112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними у пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", у рішення суду у справі про розірвання шлюбу, зокрема, має бути зазначено дату й місце реєстрації шлюбу, час та причини фактичного його припинення, мотиви, з яких суд визнав збереження сім'ї можливим чи неможливим, обґрунтовані висновки з приводу інших заявлених вимог. У резолютивній частині рішення слід навести відомості, необхідні для реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦС.
Таким чином, шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків і позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Незгода лише будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на те, що суд першої інстанції не врахував її доводи щодо надання строку для примирення.
Згідно зі статтею 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
За змістом норм СК України заходи щодо примирення подружжя вживаються судом за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов'язків особистого характеру тощо. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя.
Надання строку для примирення подружжя є правом суду, а не його обов'язком.
Отже шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків і позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Незгода лише будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу.
Апеляційний суд також враховує, що після судового засідання 11 червня 2025 року, під час якого було заявлено бажання відповідачки про надання часу для примирення сторін, справу відкладено на три місяці (до 16 вересня 2025 року).В цілому з відкриття провадження до ухвалення рішення, яке було ухвалено в листопаді 2025 року пройшло більше ніж 7 місяців, однак за цей час сторони не примирились, а ОСОБА_3 і наразі не бажає налагоджувати сімейні стосунки з ОСОБА_2 та перебувати з нею у шлюбі.
Встановивши, що шлюб між сторонами носить формальний характер, суперечить правам та інтересам позивача, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції враховуючи конституційне право особи на шлюб за вільною згодою (ст.51 Конституції України), дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову про розірвання шлюбу, що відповідає вимогам ст.ст.24, 56 СК України.
Доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції безпідставно не врахував клопотання про відкладення розгляду справи, колегія суддів відхиляє, оскільки суд першої інстанції, врахувавши строк перебування справи у провадженні суду та те, ще позивач наполягав на розірванні шлюбу, обґрунтовано відхилив заявлене клопотання.
Апеляційний суд звертає увагу, що розгляд справи в суді першої інстанції призначалось чотири рази, на три з яких представник відповідача подавав клопотання про відкладення розгляду справи. Два рази суд відкладав судове засідання, в засіданні від 11 червня 2026 року суд заслухав позицію сторони відповідача та в судовому засіданні 05 листопада 2025 року ухвалив судове рішення. Зважаючи на зазначене апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції надав достатньо часу та можливостей для сторони відповідача взяти участь у судовому засіданні, суд заслухав обидві сторони спору та правомірно відхилив чергове клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.
Доводи про не врахування стану дитини, яка внаслідок розлучення батьків отримала психологічний стрес, колегія суддів відхиляє, оскільки матеріалами справи доведено неможливість збереження шлюбу між сторонами.
Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість рішення не впливають, колегія суддів вважає апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення без змін.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 5 листопада 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова складена 03 квітня 2026 року.
Головуючий О.В. Желепа
Судді Н.В. Поліщук
В.В. Соколова