справа №757/13307/26-к Головуючий у І інстанції - ОСОБА_1
апеляційне провадження №11-сс/824/3179/2026 Доповідач у ІІ інстанції - ОСОБА_2
30 березня 2026 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
Головуючий суддя: ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_5
прокурора: ОСОБА_6
підозрюваного: ОСОБА_7
захисника: ОСОБА_8
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційні скарги захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 та прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 з доповненнями на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 06 березня 2026 року щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Черкаси, українця, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 369-2 КК України, у кримінальному провадженні № 42026000000000146 від 06 лютого 2026 року,-
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 06 березня 2026 року клопотання старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_10 , погоджене прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задоволено частково.
Застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши йому цілодобово залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , за виключенням надання останньому невідкладної медичної допомоги та прослідування до укриття цивільного захисту населення.
Підозрюваного ОСОБА_7 доставлено до житла за адресою: АДРЕСА_1 , і звільнено з-під варти.
Зобов'язано підозрюваного ОСОБА_7 прибувати за кожною вимогою до суду, прокурора та слідчого, а також строком до 05 травня 2026 року виконувати наступні обов'язки:
- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання;
- не відлучатись із м. Києва та Київської області без дозволу слідчого або прокурора;
- здати на зберігання до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
У іншій частині вимог клопотання - відмовлено.
Строк дії ухвали визначено до 05 травня 2026 року.
Контроль за виконанням ухвали слідчого судді покладено на прокурора у кримінальному провадженні.
Не погоджуючись з указаною ухвалою захисник ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , в якій просить оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання слідчого про застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовити в повному обсязі.
Вважає, оскаржувану ухвалу слідчого судді незаконною, необґрунтованою та невмотивованою, оскільки вона не відповідає вимогам статті 370 КПК України, так як викладені у ній висновки очевидно не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
Вказує, що слідчим суддею зазначені положення процесуального закону не дотримані, оскільки за відсутності доведення прокурором належного рівня обґрунтованості підозри та наявності реального існування бодай одного ризику, передбаченого статтею 177 КПК України.
У доповненнях до апеляційної скарги захисник ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 зазначає, що висновки викладені в оскаржуваній ухвалі щодо обґрунтованості повідомленої підозри та існування ризиків, передбачених пунктами 1-3 частиною першою статті 177 КПК України, не підтверджуються дослідженими під час судового розгляду доказами, матеріали долучені слідчим до клопотання про застосування ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з огляду на їх зміст, об'єктивно не є доказами, котрі б доводили обґрунтованість підозри в тій мірі, що б могло слугувати підставою для застосування до особи будь-якого запобіжного заходу; зі змісту ухвали взагалі неможливо прийти до висновку про наявність доказів, які б дійсно свідчили про обґрунтованість повідомленої підозри у вчиненні злочину; наведене прокурором припущення, за відсутності доказів на підтвердження інкримінованого кримінального правопорушення, є виключно домислом сторони обвинувачення.
Вказує, що зазначені в оскаржуваній ухвалі ризики не мають належного підтвердження та взагалі нічим не доводяться, що ставить під сумнів їх існування як таке; аргументація прокурора щодо існування заявлених ризиків була суто абстрактною, взагалі не підтверджених матеріалами кримінального провадження.
Відсутність існування ризиків, передбачених пунктами 1-3 частиною першою статті 177 КПК України, відносно ОСОБА_7 підтверджується тим, що прокурор не навів жодного конкретного факту, що свідчив би про ймовірність його переховування від слідства чи суду, знищення або спотворення речових доказів, незаконного впливу на свідків.
Також зазначає, що ОСОБА_7 не вчиняв жодних дій, які б свідчили про його намір реалізувати зазначені ризики, і відсутні об'єктивні підстави вважати, що він має наміри на їх реалізацію в майбутньому, поведінка підозрюваного не свідчить про його перешкоджання досудовому розслідуванню, а відсутність доказів протилежного лише свідчить про дійсну відсутність існування жодного з ризиків.
Зауважує, що ОСОБА_7 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, судимостей не має, в інших кримінальних провадженнях статусу підозрюваного не набував.
Звертає увагу на міцність соціальних зв'язків ОСОБА_7 , які об'єктивно свідчать на користь відсутності ризику його переховування від слідства чи суду та прив'язку до конкретного міста Києва, також ОСОБА_7 має міцні соціальні зв'язки, дружина, малолітня дитина, батьки похилого віку, які постійно проживають в місті Києві.
Стверджує, що стороною обвинувачення не надано суду жодного доказу, який би вказував на реальність існування ризику переховування ОСОБА_7 від слідства чи суду, що нівелює його існування як таке.
Щодо ризику знищити, сховати або спотворити речові докази, являється виключно нічим непідтвердженим припущенням останнього, оскільки матеріали долучені до клопотання не місять жодного доказу на доведення його існування.
Також завлений стороною обвинувачення та встановлений слідчим суддею ризик незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні є формальним припущенням, оскільки його існування не підтверджується жодним доказом.
Посилається на те, що ОСОБА_7 має міцні соціальні зв'язки, його родина постійно проживає в місті Києві; утримує малолітню дитину; понад 10 років працював в правоохоронних органах; має суттєві проблеми зі здоров'ям; позитивно характеризується за місцем служби; жодного разу не перетинав державний кордон; майно за кордоном відсутнє; до кримінальної відповідальності раніше не притягувався; судимостей не має; має належну процесуальну поведінку; не перебуває у розшуку.
Також з апеляційною скаргою на вказану ухвалу слідчого судді звернувся прокурор першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 , в якій просить оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого та застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з подальшим утриманням його в ДУ «Київський слідчий ізолятор» строком на 60 днів, до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Черкаси, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , безробітній; визначити розмір застави підозрюваному ОСОБА_7 не менше 1 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; у разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_7 наступні обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора та суду за першим викликом; не відлучатися із населеного пункту, де вона проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Зазначає, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до восьми років, з конфіскацією майна.
Вказує, що застосування до підозрюваного ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу не зможе запобігти ризикам, пов'язаними із перешкоджанням здійсненню кримінального провадження та вчиненням нових злочинів.
На переконання сторони обвинувачення, обґрунтованість підозри ОСОБА_7 , у вчиненні умисного тяжкого корупційного злочину, наявність усіх передбачених частиною першою статті 177 КПК України ризиків, дає підстави вважати, що у разі застосування до останнього більш м'яких запобіжних заходів, не пов'язаних з триманням під вартою, таких як застава, особиста порука, особисте зобов'язання чи домашній арешт, орган досудового розслідування не зможе в повній мірі забезпечити виконання завдань кримінального провадження не матиме можливості запобігти впливу ОСОБА_7 на свідків по справі з метою уникнення кримінальної відповідальності, знищення підозрюваним речей та документів, які мають значення для досудового розслідування, та у яких містяться відомості, які можуть бути доказами під час судового розгляду, а також запобігти перешкоджанню виконанню процесуальних рішень шляхом неявки для проведення слідчих та процесуальних дій.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора ОСОБА_6 , який підтримав подану стороною обвинувачення апеляційну скаргу та просив її задовольнити з наведених підстав у скарзі, проти апеляційної скарги захисника заперечував, доводи підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 , які підтримали подану стороною захисту апеляційні скарги та заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42026000000000146, у якому 04 березня 2026 року ОСОБА_7 було затримано та 05 березня 2026 року повідомлено йому про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 369-2 КК України.
06 березня 2026 року до Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_10 , погоджене прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , про застосування у кримінальному провадженні № 42026000000000146 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_7 терміном на шістдесят діб з визначення застави у розмірі 1500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 06 березня 2026 року клопотання старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_10 , погоджене прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задоволено частково.
Застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши йому цілодобово залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , за виключенням надання останньому невідкладної медичної допомоги та прослідування до укриття цивільного захисту населення.
Підозрюваного ОСОБА_7 доставлено до житла за адресою: АДРЕСА_1 , і звільнено з-під варти.
Зобов'язано підозрюваного ОСОБА_7 прибувати за кожною вимогою до суду, прокурора та слідчого, а також строком до 05 травня 2026 року виконувати наступні обов'язки:
- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання;
- не відлучатись із м. Києва та Київської області без дозволу слідчого або прокурора;
- здати на зберігання до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
У іншій частині вимог клопотання - відмовлено.
Строк дії ухвали визначено до 05 травня 2026 року.
Контроль за виконанням ухвали слідчого судді покладено на прокурора у кримінальному провадженні.
З такими висновками погоджується і колегія суддів.
Згідно частини другої статті 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до статті 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
За змістом частин першої-четвертої статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
Згідно пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
У справі «Маккей проти Об'єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що основна мета статті 5 Конвенції полягає у запобіганні свавільного або безпідставного позбавлення волі особи.
Європейський суд з прав людини під час вирішення справи «Медведев та інші проти Франції» зауважив, що право на свободу і особисту недоторканість має першочергове значення у «демократичному суспільстві» у значенні, передбаченому Конвенцією.
Відповідно до пункту «с» статті 5 Конвенції, законними є арешт або затримання, здійснені з метою допровадження особи до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
У той же час, Європейський суд зазначає, що національний суд, який вирішує питання про взяття особи під варту, повинен визначити, чи виправдовують інші підстави, наведені органом досудового розслідування, позбавлення особи свободи.
Суд у рішенні по справі «Белчев проти Болгарії» наголосив, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи повинно бути переконливо доведено державними органами.
На переконання колегії суддів, вказані вимоги слідчим суддею належним чином дотримані.
Дійшовши висновку про наявність підстав для застосування відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, слідчим суддею встановлено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 369-2 КК України.
Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 369-2 КК України, підтверджується зібраними в ході досудового розслідування документами, зокрема: показаннями свідків, зафіксованих у протоколах допиту ОСОБА_11 від 06 лютого 2026 року; ОСОБА_12 від 06 лютого 2026 року; ОСОБА_13 від 05 березня 2026 року, ОСОБА_14 від 05 березня 2026 року; даними, зафіксованими у протоколі ідентифікації (огляду), помітки та вручення грошових коштів від 04 березня 2026 року; даними, зафіксованими у протоколі огляду місця події від 04 березня 2026 року.
Слідчим суддею встановлено, що в ході розгляду клопотання доведено обґрунтованість підозри та наявність існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, стороною обвинувачення доведено обставини, які дають підстави вважати, що ОСОБА_7 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженню; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується у зв'язку з чим дійдено обґрунтованого висновку, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, на наявність яких міститься посилання у клопотанні.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про доведеність слідчим у клопотанні та прокурором під час розгляду клопотання тих обставин, що заявлені органом досудового розслідування ризики мають такий ступінь небезпеки, якому зможе запобігти запобіжний захід саме у вигляді цілодобового домашнього арешту, який забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного, виконання ним процесуальних обов'язків.
Враховуючи конкретні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , тяжкість покарання, яке загрожує останньому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, дані про особу підозрюваного та інші обставини, передбачені статтею 178 КПК України, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що пропорційним тому ступеню небезпеки, ризики якого існують у кримінальному провадженні, а також тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, є запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, з покладенням на підозрюваного обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 КПК України, а саме: повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання; не відлучатись із м. Києва та Київської області без дозволу слідчого або прокурора; здати на зберігання до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.
Ураховуючи наведене, колегія суддів уважає, що слідчий суддя дослідив всі обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та вмотивованого рішення, в повній мірі врахував вимоги статті 194 КПК України та обґрунтовано застосував щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Доводи сторони обвинувачення стосовно обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення та наявності ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, враховані слідчим суддею при прийнятті рішення про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певний час доби, який, на думку колегії суддів, є співмірним з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю злочину, та підстав вважати його занадто м'яким колегія суддів не вбачає.
При цьому, апеляційна скарга не містить та прокурором не наведено обставин, які дають підстави для висновків, що з урахуванням конкретних обставин кримінального правопорушення та особи підозрюваного, запобіжний захід у вигляді цілодобового арешту не зможе запобігти встановленим у кримінальному провадженні ризикам.
Викладені в апеляційній скарзі доводи сторони захисту про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри, колегія суддів уважає безпідставними, оскільки слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 369-2 КК України.
Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на вищенаведені дані, у колегії суддів наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №12244/86,12245/86, №12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
Більш того, у пункті 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» №35615/06 від 13 листопада 2007 року Європейський Суд з прав людини зазначив: «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, колегія суддів враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У відповідності до змісту статті 368 КПК України питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, у тому числі наявності або відсутності умислу в діях особи, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
З наведених підстав, доводи захисника в апеляційній скарзі про те, що висновки викладені в оскаржуваній ухвалі щодо обґрунтованості повідомленої підозри та існування ризиків, передбачених пунктами 1-3 частиною першою статті 177 КПК України, не підтверджуються дослідженими під час судового розгляду доказами, матеріали долучені слідчим до клопотання про застосування ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з огляду на їх зміст, об'єктивно не є доказами, котрі б доводили обґрунтованість підозри в тій мірі, що б могло слугувати підставою для застосування до особи будь-якого запобіжного заходу; зі змісту ухвали взагалі неможливо прийти до висновку про наявність доказів, які б дійсно свідчили про обґрунтованість повідомленої підозри у вчиненні злочину; наведене прокурором припущення, за відсутності доказів на підтвердження інкримінованого кримінального правопорушення, є виключно домислом сторони обвинувачення, на даній стадії досудового розслідування є передчасними та такими, що підлягають вирішенню під час розгляду кримінального провадження по суті.
Сукупність зібраних доказів та матеріалів судового провадження на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі є достатньою для обрання щодо підозрюваного запобіжного заходу.
З наведених підстав, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді та не убачає підстав для відмови у застосуванні щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу, про що ставиться питання в апеляційній скарзі сторони захисту, оскільки, на переконання колегії суддів, обраний слідчим суддею запобіжний захід буде достатнім стримуючим засобом та здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Інші доводи апеляційних скарг захисників підозрюваного та прокурора висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування та задоволення апеляційних скарг.
Керуючись статтями 176-178, 181, 194, 376, 407, 418, 422 КПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційні скарги захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 та прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 з доповненнями - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 06 березня 2026 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4