25 березня 2026 року
м. Київ
справа № 759/1382/19
провадження № 61-12770св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Крата В. І.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересована особа - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 05 травня 2025 року у складі судді Журибеда О. М. та постанову Київського апеляційного суду від 08 вересня 2025 року у складі колегії суддів Лапчевської О. Ф., Березовенко Р. В., Мостової Г. І.,
Історія справи
Короткий зміст заяви
У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся з заявою про видачу дубліката виконавчого листа у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей Бердянської міської ради Запорізької області, Бердянський відділ державної виконавчої служби у Бердянському районі Запорізької області (далі - Бердянський ВДВС), Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини та визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з дитиною.
У заяві послався на те, що на підставі постанови Верховного Суду від 18 листопада 2020 року по цивільній справі № 759/1382/19 Святошинським районним судом міста Києва було видано виконавчий лист про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини та визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з дитиною.
У липні 2021 року зазначений виконавчий лист направлено для примусового виконання до Бердянського ВДВС. 02 лютого 2021 року постановою Бердянського ВДВС закінчено виконавче провадження № НОМЕР_1. Однак зазначений лист державним виконавцем не було повернуто до Святошинського районного суду м. Києва.
Оскільки виконавчий лист перебував на виконанні Бердянського ВДВС його втрачено у зв'язку з військовими діями РФ на території України.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просив:
видати дублікат виконавчого листа на підставі постанови Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі № 759/1382/19 за ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини та визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з дитиною.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 05 травня 2025 року заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , Бердянський ВДВС, Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області про видачу дубліката виконавчого листа задоволено. Видано дублікат виконавчого листа на підставі постанови Верховного Суду від 18 листопада 2020 року по цивільній справі № 759/1382/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини та визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з дитиною.
Ухвала суду мотивована тим, що:
трирічний строк пред'явлення до виконання виконавчого листа № 759/1382/19 від 01 липня 2021 року виданого Святошинським районним судом м. Києва, на час звернення позивача з заявою про видачу його дублікату, не закінчився, оскільки був перерваний пред'явленням виконавчого листа до виконання;
як вбачається з матеріалів справи, заступником начальника Бердянського ВДВС Ткаля Д. О. прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження»;
в матеріалах цивільної справи № 759/1382/19 оригінал виконавчого листа від 01 липня 2021 року відсутній;
досліджені судом докази та встановлені фактичні обставини справи свідчать про втрату виконавчого листа, а тому наявні підстави для видачі його дублікату;
заявник вчинив всі можливі дії для повернення виконавчого листа, а також для отримання відомостей про те, чи був направлений виконавчий лист відділом виконавчої служби до суду в порядку частини 2 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», та звертає увагу, що рішення суду не виконано і не втратило своєї законної сили;
доводи боржника зазначені у запереченнях, суд оцінив критично, оскільки за своєю правовою природою така процесуальна дія як видача дублікату виконавчого листа не стосується вирішення цивільного спору по суті, а носить виключно процесуальний характер;
за умови встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката виконавчого листа не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов'язань, оскільки дублікат виконавчого листа має повністю відтворювати втрачений, у тому числі містити й дату його видачі. Натомість, відсутність виконавчого листа у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 08 вересня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 05 травня 2025 року залишено без задоволення. Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 05 травня 2025 року залишено без змін.
Апеляційний суд, погоджуючись з висновками суду першої інстанції про задоволення заяви, вказав, що:
суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що заявник вчинив всі можливі дії для повернення виконавчого листа, а також для отримання відомостей про те, чи був направлений виконавчий лист відділом виконавчої служби до суду в порядку частини 2 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», та вказував, що рішення суду не виконано і не втратило своєї законної сили;
доводи апеляційної скарги, викладені щодо необґрунтованості висновків суду першої інстанції через неповне з'ясування обставин справи та відсутність достатніх доказів фактичної втрати виконавчого листа, апеляційним судом відхиляються;
суд першої інстанції на підставі листа Святошинського районного суду м. Києва від 27 березня 2023 року за вих. №01/377/2023, а також відповіді Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 23 січня 2024 року встановив відсутність оригіналу виконавчого листа в матеріалах справи та неможливість його витребування чи повернення через тимчасову окупацію території Бердянського району Запорізької області російською федерацією, що підтверджується Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022 року. Зазначені документи є достатніми доказами втрати, доводи апеляційної скарги в цій частині є припущеннями;
практика Верховного Суду, на яку посилається апелянтка (постанови від 08 травня 2024 року у справі №310/1626/20 та від 28 лютого 2024 року у справі № 572/3591/19), не суперечить цьому, оскільки в тих справах акцент робився на необхідності реальних доказів втрати, які в даному випадку надані;
щодо доводів про пропуск строків звернення за дублікатом, вони також є необґрунтованими. Відповідно до пункту 17.4 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України та частин 1, 2, 4 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження", видача дублікату можлива до закінчення строку пред'явлення виконавчого документа (три роки з дня видачі оригіналу 01 липня 2021 року), який у даному випадку був перерваний пред'явленням листа до виконання. Заява заявника від 03 квітня 2025 року подана в межах цього строку, а момент виявлення втрати обґрунтовано через неможливість доступу до окупованих територій з 2022 року, що не потребує окремого відновлення строку;
доводи про ігнорування заперечень ОСОБА_2 , порушення принципів рівності сторін (статті 5 ЦПК України), неупередженості та змагальності, а також можливе зловживання заявником судовими процедурами для обходу процедури по закінченому виконавчому провадженню, також судом апеляційної інстанції відхиляються;
закінчення провадження не перешкоджає відновленню його у разі подальших перешкод з боку боржника, для чого необхідний дублікат виконавчого листа. Видача дублікату не призведе до дублювання проваджень, а лише забезпечить можливість повторного ініціювання чи відновлення заходів для реалізації прав батька на спілкування з дитиною, без порушення інтересів дитини чи прав апелянтки. Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та базуються на формальних міркуваннях, не впливаючи на правомірність оскарженого рішення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2025 року ОСОБА_2 через систему «Електронний суд» звернулась з касаційною скаргою, в якій просила ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 05 травня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 вересня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви стягувача ОСОБА_1 про видачу дубліката виконавчого листа.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтована тим, що:
не надано достатніх доказів факту втрати виконавчого листа. Докази, які надано, не містять встановленого факту втрати або відсутності у виконавчій службі виконавчого документа. Перебування виконавчої служби на окупованій території не дорівнює факту втрати виконавчого листа. Виконавчий лист перебуває в матеріалах виконавчого провадження;
стягувач не звертався у порядку встановленої законом процедури з заявою про відновлення виконавчого провадження. У ході відновлення провадження мали б встановити обставини та факти для відновлення виконавчого провадження і виконавчого листа у разі наявності підстав;
надані докази не стосуються предмета доказування. Суди не належно перевірили чим підтверджуються доводи стягувача про відсутність виконавчого листа у виконавчій службі, що не відповідає правовим висновкам Верховного Суду; суд сам встановив факт, вийшовши за межі;
суди не врахували, що на момент видачі дублікату діяв обмежувальний припис відносно стягувача;
суди не врахували правових позицій Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду згідно з постановами від 18 квітня 2025 року у справі № 2034/11082/2012, від 01 листопада 2023 року у справі № 6-66/2011, від 17 листопада 2021 року по справі № 419/310/12 (провадження № 61-13084св21), від 08 листопада 2023 року по справі № 196/673/14-ц (провадження № 61-21357св21), від 29 серпня 2023 року по справі № 750/13697/21 (провадження № 61-12152ск22), від 08 квітня 2019 року по справі № 2-1118/09 (провадження № 61-36561св18), від 22 березня 2024 року по справі № 235/1299/20;
суди в оскаржуваних рішеннях зробили висновок: «Враховуючи викладене унеможливлюється витребування будь-якої інформації у працівників відділу стосовно питань порушених у зверненні. Також вказаною відповіддю встановлено, що виконавче провадження № НОМЕР_1 не передавалось, оскільки до Управління не надходили відповідні заяви». Однак в матеріалах справи відсутній документ з таким номером, датою та змістом. Тому не зрозуміло, який доказ вивчено судами, оскільки в матеріалах справи наявний доказ - лист управління № 5/ІП-Л-15/26-35/26-35 від 30 січня 2025 року. Зазначене свідчить про те, що суди в оскаржуваних судових рішеннях взагалі не досліджували докази, оскільки залишили поза увагою такий важливий факт, та послалися на неіснуючий доказ як на підставу задоволення заяви боржника;
законом чітко прописано порядок дій у разі наявності підстав захистити право стягувача. Також саме такий процедурний порядок дій підтверджується і висновками у постановах Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі № 548/205/16-ц, від 17 листопада 2021 року у справі № 548/205/16, від 25 липня 2022 року у справі № 548/1091/20. Однак суди не врахували положення зазначених норм і порядок викладений у них і не врахували, що стягувач не здійснював заходів для відновлення виконавчого провадження, а безпідставно пішов отримувати дублікат;
оцінюючи доводи стягувача, суди мали перевірити чи не виконано рішення суду. При перевірці виконання рішення суду, суди також мали перевірити чи підлягає виконавчий лист новому пред'явленню до виконання, що в свою чергу призвело б до висновків, що у даному випадку, враховуючи особливий порядок виконання рішення немайнового характеру, мало б бути встановлено, що у таких випадках виконавче провадження підлягає відновленню, а не новому відкриттю;
Верховний Суд у цій справі має зробити висновок у такій категорії справ з виконання рішень немайнового характеру та зазначити як одне з обов'язків заявника - надати суду докази вжиття заходів, передбачених частиною 6 статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» щодо відновлення виконавчого провадження. Так, висновки Верховного Суду встановлюють, що суд має перевірити, чи не було виконано рішення суду. Саме аналізом виконання рішення суду має встановлюватися стан виконавчого провадження, а саме його остаточна завершеність. Вважає, що у випадку, коли законом встановлено можливість відновлення виконавчого провадження, то суд має обов'язково аналізувати/враховувати і факт вжиття заходів стосовно відновлення або неможливості такого, тобто активних дій з реалізації стягувачем своїх прав;
суди не дослідили належні докази (порушення статті 89 ЦПК - неповне, необ'єктивне дослідження доказів); вийшли за межі заявлених вимог (суди порушили вимоги статей 13 та 81 ЦПК України), оскільки неправомірно звільнили заявника від обов'язку доведення обставин, на які він посилався як на підставу своєї заяви, та самостійно встановили факт втрати виконавчого документа без належних доказів, не надали оцінки аргументам сторони боржника (порушення статей 263-265 ЦПК і статті 6 Конвенції); не з'ясували обставини, що мають істотне значення, не навели мотивів відхилення доводів (порушення стаття 263 ЦПК).
Позиція інших учасників справи
У грудні 2025 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_2 в повному обсязі, а ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 05 травня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 вересня 2025 року- без змін.
Відзив на касаційну скаргу обґрунтований тим, що:
трирічний строк пред'явлення до виконання виконавчого листа № 759/1382/19 від 01 липня 2021 року виданого Святошинським районним судом м. Києва, на час звернення позивача з заявою про видачу його дублікату, не закінчився, оскільки був перерваний пред'явленням виконавчого листа до виконання;
23 вересня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 127/2-3538/10 (провадження № 61- 8969св20) досліджував питання видачі судом дубліката виконавчого листа. Аналізуючи пункт 17.4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 15 листопада 2018 року у справі № 474/783/17 (провадження № 61-29св17), від 10 жовтня 2018 року у справі № 2-504/11 (провадження № 61-41846св18);
з заявою про видачу дубліката виконавчого листа або судового наказу можна звернутися лише в межах строків пред'явлення їх до виконання. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 квітня 2021 року у справі № 2-1316/285/11 (провадження № 61- 34св21) зазначено, що виконавчий лист втрачено у зв'язку військовими діями російської федерації на території України, а строк пред'явлення виконавчого листа до виконання не закінчився;
державним виконавцем відносно ОСОБА_2 винесено штрафи та виконавчий збір в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_1 саме за невиконання постанови Верховного Суду від 18 листопада 2020 року.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 03 листопада 2025 року поновлено ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 08 вересня 2025 року. Відкрито касаційне провадження у справі № 759/1382/19. Витребувати справу з суду першої інстанції. Задоволено клопотання ОСОБА_2 про зупинення дії ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 05 травня 2025 року та постанови Київського апеляційного суду від 08 вересня 2025 року. Зупинено дію ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 05 травня 2025 року та постанови Київського апеляційного суду від 08 вересня 2025 року до закінчення їх перегляду у касаційному порядку.
У грудні 2022 року матеріали цивільної справи № 759/1382/19 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 18 грудня 2025 року у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення виконання ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 05 травня 2025 року та постанови Київського апеляційного суду від 08 вересня 2025 року відмовлено.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 03 листопада 2025 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження, оскільки касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України (порушення норм процесуального права).
Фактичні обставини
Суди встановили, що:
постановою Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у цивільній справі № 759/1382/19 визначено спосіб участі ОСОБА_1 у спілкуванні із сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та його вихованні: 1) можливість зустрічей кожної першої і третьої суботи та неділі з 11 год 00 хв суботи до 19 год 30 хв неділі за місцем проживання дитини з матір'ю; 2) можливість спільного відпочинку один календарний тиждень влітку та один календарний тиждень в зимовий період під час відпустки батька без присутності або у присутності матері дитини; 3) можливість спілкування засобами телефонного та електронного зв'язку з урахуванням режиму дня, що забезпечує гармонійний і здоровий розвиток дитини; 4) можливість спільного святкування у непарні роки наступних свят: Новий рік (31 грудня) з 20 год 00 хв до 19 год 00 хв наступного дня після свята, Різдво Христове (7 січня), Пасха (Великдень), Трійця; 5) можливість спільного святкування дня народження батька (1 березня). В іншій частині постанову Київського апеляційного суду від 24 червня 2020 року залишено без змін. Постанова набрала законної сили 18 листопада 2020 року;
01 липня 2021 року Святошинським районним судом м. Києва видано виконавчий лист № 759/1382/19;
02 лютого 2021 року постановою заступника начальника Бердянського ВДВС Ткаля Д. О. закінчено виконавче провадження за заявою стягувача ОСОБА_1 на підставі пункт 9 частини 1 статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження»;
в матеріалах цивільної справи № 759/1382/19 оригінал виконавчого листа від 01 липня 2021 року відсутній, що підтверджується листом Святошинського районного суду м. Києва від 27 березня 2023 року за вих. № 01/377/2023;
ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 06 квітня 2023 року заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про видачу дубліката виконавчого листа - задоволено. Видано дублікат виконавчого листа на підставі постанови Верховного Суду від 18 листопада 2020 року по цивільній справі № 759/1382/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини та визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з дитиною. Постановою Київського апеляційного суду від 08 листопада 2023 року ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 06 квітня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. Заяву ОСОБА_1 про видачу дубліката виконавчого листа залишено без задоволення. Вказаною постановою встановлено, що Міністерство юстиції України наказом від 08 липня 2022 року № 2869/5 «Про визначення органу державної виконавчої служби, який здійснюватиме примусове виконання рішень» визначило, що під час дії воєнного стану відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) здійснюється примусове виконання рішень, місцем виконання яких є територія на яку поширюється компетенція Бердянського ВДВС. Отже, заявник не був позбавлений можливості звернутись до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) та отримати відомості про те, чи був направлений виконавчий лист відділом виконавчої служби до суду в порядку частини 2 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження»;
стягувач ОСОБА_1 звернувся з запитом до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про отримання відомостей щодо виконавчого листа у справі № 759/1382/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини та визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з дитиною;
23 січня 2024 року за № б/н Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надало стягувачу відповідь на його запит, відповідно до якого, вказаний запит розглянуто до Закону України «Про звернення громадян». Встановлено, що оскільки Бердянський район та місто Бердянськ Запорізької області внесено до тимчасово окупованих РФ територій України згідно до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, що затверджено наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, з метою недопущення несанкціонованого доступу до інформації, що міститься в автоматизованій системі виконавчого провадження, її функціонування призупинено для працівників відділу. Також відповідно до наказів Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) та Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з 18 лютого 2022 року працівникам відділу встановлено простій в роботі до стабілізації ситуації в Україні та припинення обставин, що викликали простій для працівників відділу. Враховуючи викладене унеможливлюється витребування будь-якої інформації у працівників відділу стосовно питань порушених у зверненні. Також вказаною відповіддю встановлено, що виконавче провадження № НОМЕР_1 не передавалось, оскільки до Управління не надходили відповідні заяви;
відповідно до Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» №309 від 22 грудня 2022 року - вся територія Бердянського району входить до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточені (блокуванні).
Позиція Верховного Суду
У пункті 9 частини другої статті 129 Конституції України визначено, що до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковими до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з частинами першою, другою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності встановленої законом.
У частинах першій, третій статті 431 ЦПК України закріплено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами.
05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження», згідно з пунктом 5 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» якого виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
Виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття. Строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред'явлення виконавчого документа до виконання (частини перша, друга, пункт 1 частини четвертої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до підпункту 17.4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У пунктах 44 - 47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року в справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) зроблено висновок, що:
«стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина шоста статті 12 Закону № 1404-VIII). У разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частина перша статті 433 ЦПК України; близький за змістом припис відображений у частині першій статті 329 ГПК України). Відповідно до підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів: у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання (аналогічний припис відображений у підпункті 19.4 пункту 1 розділу «Перехідні положення» ГПК України).
Якщо строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред'явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2021 року по справі № 419/310/12 (провадження № 61-13084св21) зроблено висновок, що: «єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Таким чином, дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу, лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року по справі № 196/673/14-ц (провадження № 61-21357св21) зроблено висновок, що: «аналіз пункту 17.4. розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України дозволяє дійти висновку, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. При цьому виконавчий лист може бути виданий лише за умови, якщо у встановлені строки з відповідною заявою до суду звернувся стягувач або державний/приватний виконавець. Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Таким чином дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу, лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено. При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв'язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, викрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист. Подібні за змістом висновки викладені Верховним Судом у постановах від 09 лютого 2022 року у справі № 201/4043/19-ц, від 09 лютого 2022 року у справі № 757/14604/20-ц, від 06 листопада 2019 року у справі № 2-1053/10, від 23 вересня 2020 року у справі № 127/2-3538/10».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 листопада 2023 року по справі № 6-66/2011 (провадження № 61-8679св22) зроблено висновок, що: «дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документа. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, вкрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв'язку з його втратою заявник повинен подати докази на підтвердження втрати виконавчого листа, а суд має перевірити, чи не було виконано рішення суду, на підставі якого його видано, та чи не втратило судове рішення законної сили. Єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 квітня 2019 року по справі № 2-1118/09 (провадження № 61-36561св18) зазначено, що: «при вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв'язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист. Приймаючи постанову, суд апеляційної інстанції, встановивши, що рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 23 червня 2009 року про стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_4 на користь КС «Наші люди» невиконано, виданий судом на підставі цього рішення виконавчий лист на виконанні не перебуває, його оригінал втрачено під час пересилання з виконавчої служби до КС «Наші люди» не з вини стягувача, дійшов правильного висновку про видачу дубліката виконавчого листа. При цьому судом апеляційної інстанції враховано те, що відповідно до статті 31 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час вчинення виконавчої дії) належним доказом підтвердження надсилання стягувачу копії постанови про повернення виконавчого листа разом з направленням його оригіналу є виключно рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення стягувачу, матеріали справи якого не містять. За таких обставин, колегія суддів відхиляє аргумент касаційної скарги про те, що заявник не надав доказів втрати виконавчого листа. Крім того, такий аргумент скарги зводиться до переоцінки доказів у справі, що не відноситься до процесуальних повноважень суду касаційної інстанції».
У пунктах 53 - 56 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 листопада 2024 року в справі № 186/871/14-ц (провадження № 14-97цс24) вказано, що:
«Аналіз підпункту 17.4 підпункту 17 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (підпункт 19.4 підпункту 19 пункту 1 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України) дає підстави для висновку про те, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого документа є його втрата.
Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого документа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Таким чином, дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено.
Однією з підстав можливості видачі дубліката виконавчого документа є подання відповідної заяви протягом строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та/або його зупинення.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19), у разі пропуску стягувачем строку на пред'явлення виконавчого документа до виконання відсутні перешкоди для задоволення заяви такого стягувача про видачу дубліката втраченого виконавчого документа за умови, якщо суд задовольнив заяву стягувача про поновлення пропущеного строку для пред'явлення такого документа до виконання. Тобто якщо строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката втраченого документа, вважається поданою у межах установленого для пред'явлення його до виконання строку. Натомість коли строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання сплив і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє в задоволенні цієї заяви».
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
У справі, що переглядається:
звертаючись з заявою про видачу дубліката виконавчого листа ОСОБА_1 посилався на те, що виконавчий лист перебував на виконанні Бердянського ВДВС, де його було втрачено у зв'язку з військовими діями РФ на території України;
при задоволенні заяви суди вказали, що досліджені судом докази та встановлені фактичні обставини справи свідчать про втрату виконавчого листа, заявник вчинив всі можливі дії для повернення виконавчого листа, а також для отримання відомостей про те, чи був направлений виконавчий лист відділом виконавчої служби до суду в порядку частини 2 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження»;
суди встановили, що 01 липня 2021 року Святошинським районним судом м. Києва видано виконавчий лист № 759/1382/19;
02 лютого 2021 року постановою заступника начальника Бердянського ВДВС Ткаля Д. О. закінчено виконавче провадження за заявою стягувача ОСОБА_1 на підставі пункт 9 частини 1 статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження»;
в матеріалах цивільної справи № 759/1382/19 оригінал виконавчого листа від 01 липня 2021 року відсутній;
отже, встановивши? що виконавчий лист втрачено, суди зробили обґрунтований висновок про задоволення заяви.
Доводи касаційної скарги про те, що в зв'язку з видачею виконавчого листа були порушені права стягувача, оскільки допущено подвійне виконання, безпідставні.
Виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням. Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем. У разі виконання рішення боржником виконавець складає акт та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Якщо боржник у подальшому перешкоджає побаченням стягувача з дитиною, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження. Після відновлення виконавчого провадження державний виконавець повторно здійснює заходи, передбачені цією статтею (частини перша, друга п'ята, шоста статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження»).
Тлумачення зазначеної норми закону свідчить про те, що виконання судового рішення після відновлення виконавчого провадження відбувається за обов'язкової наявності виконавчого листа.
За таких обставин, видача дубліката виконавчого листа не порушує права стягувача.
Посилання в касаційній скарзі на висновки Верховного Суду викладені в постановах від 18 квітня 2025 року у справі № 2034/11082/2012, від 01 листопада 2023 року у справі № 6-66/2011, від 17 листопада 2021 року по справі № 419/310/12 (провадження № 61-13084св21), від 08 листопада 2023 року по справі № 196/673/14-ц (провадження № 61-21357св21), від 29 серпня 2023 року по справі № 750/13697/21 (провадження № 61-12152ск22), від 08 квітня 2019 року по справі № 2-1118/09 (провадження № 61-36561св18), від 22 березня 2024 року по справі № 235/1299/20; від 04 березня 2020 року у справі № 548/205/16-ц, від 17 листопада 2021 року у справі № 548/205/16, від 25 липня 2022 року у справі № 548/1091/20 не свідчить, що суду ухвалили судові рішення без їх урахування.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги, не дають підстави для висновку, що судові рішення ухвалені без дотримання норм процесуального права. У зв'язку із наведеним, касаційний суд вважає, що: касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржені судові рішення без змін
Щодо зупинення дії судового рішення
Ухвалою Верховного Суду від 03 листопада 2025 року, зокрема, зупинено дію ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 05 травня 2025 року та постанови Київського апеляційного суду від 08 вересня 2025 року до закінчення їх перегляду у касаційному порядку.
Суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії) (частина третя статті 436 ЦПК України).
Оскільки за результатами касаційного перегляду касаційний суд зробив висновок про залишення без змін оскаржених судових рішень, слід поновити їх дію.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 05 травня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 вересня 2025 року залишити без змін.
Поновити дію ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 05 травня 2025 року та постанови Київського апеляційного суду від 08 вересня 2025 року.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
В. І. Крат