79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
25.03.2026 Справа № 914/1218/25
Суддя Господарського суду Львівської області Гоменюк З.П., за участю секретаря судового засідання Березюка Ю.О., розглянувши матеріали
заяви ОСОБА_1 , м, Львів
про розстрочення виконання рішення суду
у справі № 914/1218/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіум-ТВ", м. Харків,
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Ескулаб Центр", м. Львів
про стягнення 679 963, 46 грн заборгованості.
За участю представників сторін:
від заявника: не з'явився;
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
У провадженні Господарського суду Львівської області перебувала справа №914/1218/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіум-ТВ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ескулаб Центр" про стягнення 679 963, 46 грн заборгованості.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 09.06.2025 року у справі №914/1218/25 позов задоволено повністю, стягнуто Товариства з обмеженою відповідальністю "Ескулаб Центр" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіум-ТВ» заборгованість у розмірі 688 123, 02 грн, з яких: 585 404, 00 грн - основного боргу; 58 959, 20 грн - пені; 5 457, 60 грн - 3 % річних; 30 142, 66 грн - інфляційних втрат; 8 159, 56 грн - судового збору.
На виконання рішення Господарського суду Львівської області від 09.06.2025, що набрало законної сили 01.07.2025, судом видано відповідний наказ про примусове виконання судового рішення.
16.02.2026 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 15.02.2026) від ОСОБА_1 надійшла заява про розстрочення виконання рішення Господарського суду Львівської області від 09.06.2025 у справі № 914/1218/25 (вх.№ 672/26).
Ухвалою від 17.02.2026 суд прийняв до розгляду заяву відповідача про розстрочення виконання судового рішення та призначив її до судового засідання на 04.03.2026.
04.03.2026 від позивача поступили письмові заперечення на заяву про відстрочення виконання рішення.
Ухвалою суду від 04.03.2026 розгляд заяви було відкладено на 25.03.2026.
У судове засідання 25.03.2026 сторони явку своїх уповноважених представників не забезпечили.
Розглянувши матеріали заяви судом встановлено наступне.
09.06.2025 Господарським судом Львівської області ухвалено рішення, у справі № 914/1218/25, 914/1746/25, яким задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДІУМ-ТВ" до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ескулаб Центр» про стягнення заборгованості у розмірі 679963, 46 грн.
Вказане судове рішення не оскаржувалось Товариством з обмеженою відповідальністю «Ескулаб Центр» та станом на сьогодні набуло законної сили.
Позиція заявника.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ескулаб Центр» належить до
медичних закладів приватної форми власності та надає населенню послуги із лабораторної діагностики.
ТОВ «Ескулаб Центр» було зареєстроване у 2022 році та здійснювало свою
діяльність у межах міста Києва де розміщувались його відділення - пункти забору біологічного матеріалу.
Починаючи із січня 2025 року ТОВ «Ескулаб Центр» фактично припинило
свою господарську діяльність через неодноразові хакерські атаки на електронні
інформаційні системи лабораторії ТОВ «Ескулаб Центр», її бази даних, сервери тощо, внаслідок чого лабораторна інформаційна система зазнала критичних пошкоджень та тимчасово була виведена із ладу.
Також на припинення діяльність вплинув корпоративний конфлікт між учасниками ТОВ «Ескулаб Центр», постійні відключення електричної енергії у місті Києві та посилення обстрілів зі сторони країни-агресора.
Окрім того, заявник повідомляє про те, що станом на сьогодні, в Автоматизованій системі виконавчих проваджень наявні понад тринадцять виконавчих проваджень щодо примусового виконання судових рішень про стягнення із ТОВ «Ескулаб Центр» на користь юридичних та фізичних простроченої заборгованості, які не можу бути виконана через відсутність у ТОВ «Ескулаб Центр» обігових коштів та ліквідних активів (витяг із Автоматизованої системи виконавчих проваджень додається).
Враховуючи вищенаведене, станом на сьогодні, виникли обставини, що унеможливлюють примусове виконання рішення Господарського суду Львівської області від 09.06.2025 у справі № 914/1218/25, що пов'язані із припиненням господарської діяльності ТОВ «Ескулаб Центр» та відсутності у нього обігових коштів та активів на які може бути звернено стягнення у процесі виконавчого провадження.
Також заявник повідомив, що керівництвом ТОВ «Ескулаб Центр» в найближчий час будуть вчинятись заходи із відновлення роботи підприємства та поступового погашення заборгованості, яка виникла у ТОВ «Ескулаб Центр» протягом 2024-2025 років.
З огляду на наведене, заявник просить суд відстрочити виконання рішення суду у даній справі на строк шість календарних місяців.
Позиція позивача.
Рекламні послуги за договором №МТВ-04/23 від 17.07.2023 року про надання рекламних послуг, укладеним між ТОВ «ЕСКУЛАБ ЦЕНТР» та ТОВ «МЕДІУМ-ТВ» (виконавець) надавалися у листопаді та грудні 2024 року та у цей же період укладалися додатки. При цьому, заявник посилається на той факт, що
починаючи із січня 2025 року ТОВ «ЕСКУЛАБ ЦЕНТР» фактично припинило свою господарську діяльність через неодноразові хакерські атаки на електронні
інформаційні системи лабораторії ТОВ «Ескулаб Центр», її бази даних, сервери тощо, через корпоративний конфлікт між учасниками та постійні відключення електричної енергії.
Враховуючи невеликий проміжок часу між замовленням послуг, укладанням додатків до договору про надання рекламних послуг та настанням обставин, на які посилається заявник, як такі, що призвели до неможливості сплати за замовлені послуги, при укладанні додатків до договору відповідач (боржник) не міг не знати про існування всіх цих обставин та мав заздалегідь спланувати оплату замовлених послуг.
Постановою від 21.07.2025 року приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Маковецьким Зоряном Вікторовичем було відкрито виконавче провадження (ВП №78665780) з метою примусового виконання судового рішення, а саме стягнення з ТОВ «ЕСКУЛАБ ЦЕНТР» на користь ТОВ «МЕДІУМ-ТВ» заборгованості за договором.
Разом з цим, як вбачається із матеріалів виконавчого провадження, внесеними до Автоматизованої системи виконавчого провадження, у відповідь на запит приватного виконавця щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів Міністерством внутрішніх справ України було надано відповідь, у якій зазначено, що у власності ТОВ «ЕСКУЛАБ ЦЕНТР» є два транспорті засоби.
Надання відстрочки ТОВ «ЕСКУЛАБ ЦЕНТР» порушить права ТОВ «МЕДІУМ-ТВ», адже на час періоду відстрочки не будуть нараховуватися відсотки за користування чужими грошовими коштами та не будуть враховані інфляційні втрати.
З огляду на наведене, позивач просив суд у задоволенні заяви відмовити.
Розглянувши заяву про відстрочення виконання судового рішення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на наступне.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Частиною другою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Аналогічне положення міститься і в ч. 1-2 ст. 18 та ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України.
Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Згідно з ч. 1 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
У рішенні Конституційного Суду України від 13.12.2012 у справі №18-рп/2012 зазначено, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Глоба проти України» від 05.07.2012, пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначив, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторив, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД», Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005, зазначено, що неможливість для заявника отримати результат виконання рішення суду, винесеного на його або її користь, складає втручання у право на мирне володіння майном, яке викладено у першому параграфі ст.1 Протоколу №1 до Конвенції.
У рішенні у справі «Чіжов проти України» від 17.05.2005 Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатись, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії статті 6 Конвенції.
На державу покладено позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі «Чижов проти України», заява №6962/02). За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції («Корнілов та інші проти України», заява №36575/02, ухвала від 07.10.2003). І навіть строк у два роки та сім місяців не був визнаний надмірним і не вважався таким, що суперечить вимозі стосовно його розумної тривалості, передбаченої у статті 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі «Крапивницький та інші проти України», заява №60858/00).
Відповідна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.01.2020 року у справі №910/1180/19.
Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити та розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Положення ч. 3 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч. 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України).
При цьому, такі виняткові обставини визначаються судом з огляду на матеріали справи, у тому числі на подані стороною докази на обґрунтування такої заяви.
Вищезазначені норми визначають процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду.
Відстрочка виконання рішення суду - це перенесення судом строку виконання рішення на пізніший час.
Таким чином, ухвала про відстрочку виконання судового рішення може бути винесена судом лише у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим.
При цьому, такі виняткові обставини визначаються судом з огляду на матеріали справи, у тому числі подані стороною докази на обґрунтування такої заяви.
Отже, питання щодо надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.
Відповідно до ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
З аналізу вказаної норми права вбачається, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Як вбачається із поданої заяви, відповідач покликається на необхідність відстрочки виконання рішення наявністю відкритих виконавчих проваджень, які не виконуються через відсутність у боржника обігових коштів. Водночас, будь-яких інших доказів, які підтверджують неможливість виконання рішення суду у даній справі та утруднюють його виконання заявником не надано. Також не було представлено жодних документів, які підтверджують фінансовий стан заявника та наявність чи відсутність майна за рахунок якого можна було б погасити наявну заборгованість.
Відстрочення виконання рішення є правом, а не обов'язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.
Питання про відстрочення виконання рішення суду господарські суди мають вирішувати із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення (подібний висновок наведено в п. 4.12 постанови Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №910/1180/19).
Надання відстрочення виконання рішення є виключним заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору. Затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права.
У постанові Вищого господарського суду України від 10.04.2014 у справі №925/1408/13, вказано, що тяжке фінансове становище, відсутність обігових коштів та майна, яке можна було б реалізувати в рахунок погашення заборгованості не є тими виключними обставинами, які давали б підстави для розстрочення виконання судового рішення, оскільки вказані обставини утворились внаслідок власної господарської діяльності відповідача, а не в силу якихось об'єктивних, незалежних від нього обставин.
Суд оцінює докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України і лише за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право відстрочити або розстрочити виконання рішення чи постанови.
Рішенням Суду у справі «Глоба проти України» №15729/07 від 05.07.2012 суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.
Згідно із ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.
За змістом ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення суду відмовити.
Відповідно до ч. 7 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.
Керуючись ст. ст. 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В задоволенні заяви ОСОБА_1 надійшла заява про розстрочення виконання рішення Господарського суду Львівської області від 09.06.2025 у справі № 914/1218/25 (вх.№ 672/26).
Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та в строки, передбачені ст.ст. 254-257 ГПК України.
Суддя Гоменюк З.П.