вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
про відмову у відкритті провадження у справі
"03" квітня 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/359/26
Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,
розглянувши матеріали позовної заяви
позивача 1 ОСОБА_1 , м. Ужгород
позивача 2 ОСОБА_2 , м. Ужгород
до відповідача Відділ державної виконавчої служби у місті Ужгород Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, м. Ужгород
про зняття арешту
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгород Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в якому просять суд зняти арешт з об'єкту нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 , накладений на підставі заяви №6/87-01 від 17.07.2009.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №907/359/26 визначено головуючого суддю Лучка Р.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 квітня 2026 року.
Розглянувши подані позивачем позовні матеріали, суд дійшов висновку, що подана позовна заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства з огляду на наступне.
Статтею 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до ст. 125 Конституції України, судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Частиною 1 ст. 5, ч. 1 ст. 7, ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства. Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.
Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певну справу належить розглядати за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до приписів ч. 3 ст. 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.
Згідно зі ст. 1 ГПК України, Господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.
Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (ч. 1, 2, 3 ст. 4 ГПК України).
Подання позовної заяви за правилами ГПК України означає, що позовна заява повинна бути подана за правилами предметної та суб'єктної юрисдикції справ відповідно до статті 20 ГПК України.
Відповідно до частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України визначено підвідомчість справ господарським судам у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інших справ у визначених законом випадках, зокрема:
- справ у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;
- справ у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
За правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 25.06.2019 у справі №904/1083/18 та висновком Верховного Суду, викладеного у постанові від 31.01.2024 у справі №918/479/23 ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Порушенням вважається такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Реалізуючи дискрецію при визначенні предметної юрисдикції справ суд повинен виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Заявлені у даній справі позовні вимоги позивачів не обґрунтовуються наявністю в них будь-яких господарських правовідносин з відповідачем у справі чи корпоративних правовідносин саме у спірних правовідносинах, у зв'язку з чим заявлені у даній справі позовні вимоги позивачів не підлягають розгляду господарським судом, що є підставою для відмови у відкритті провадження у справі підставі п. 1 ч. 1 ст. 175 ГПК України.
Згідно з приписами частини 6 статті 175 ГПК України, суд вважає за необхідне роз'яснити, що позивач не позбавлений можливості звернутися до суду за захистом порушеного права, пред'явивши цей позов до місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.
Водночас, судом встановлено, що предметом спору є вимога позивачів про зняття арешту з об'єкта нерухомості, накладеного у межах справи про банкрутство №6/87 про банкрутство Кооперативу «Ізоліровщик», провадження у якій на момент звернення з даним позовом припинено.
Відповідно до ст. 145 ГПК суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Суд зазначає, якщо арешт на майно був накладений судом у межах конкретної справи, його скасування після завершення розгляду такої справи має відбуватися не шляхом пред'явлення окремого позову до органу Державної виконавчої служби, а шляхом подання заяви про зняття арешту у межах тієї ж справи, у якій він був накладений.
Враховуючи викладене, заявники не позбавлені права звернутися до суду із заявою про зняття арешту в межах вказаної справи №6/87 про банкрутство Кооперативу «Ізоліровщик».
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційній та касаційній інстанціях.
Оскільки судом прийнято рішення про відмову у відкритті провадження, позивачі мають право звернутися до Господарського суду Закарпатської області з відповідним клопотанням про повернення сплаченого судового збору з Державного бюджету України.
Відповідно до ч. 4 статті 175 Господарського процесуального кодексу України, до ухвали про відмову у відкритті провадження у справі, що надсилається заявникові, додаються позовні матеріали. При цьому, копія позовної заяви залишається в суді.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 175, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до відповідача Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгород Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зняття арешту з об'єкту нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 .
2. Позовну заяву б/н від 24.12.2025 (вх. № 02.3.1-05/382/26 від 01.04.2026) повернути позивачам.
У порядку ч. 6 ст. 175 ГПК України роз'яснити позивачам їх право на звернення з цим позовом до суду загальної юрисдикції.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Західного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено та підписано 03 квітня 2026 року
Суддя Р.М. Лучко