Справа № 496/5308/25
Провадження № 2/496/794/26
повний текст
25 лютого 2026 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Буран В.М.,
за участю: секретаря - Агаджанян Д.Х.,
представника відповідачаОСОБА_1 - адвокат Дубіна О.А. в режимі ВКЗ
розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення збитків в порядку регресу, та судових витрат.-
ОСОБА_2 звернувся у суд з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування збитків в порядку регресу у розмірі 6552,38 грн, а також судових витрат.
В обґрунтування позову зазначає, що 23.03.2021 року між ПАТ «Українська пожежно -страхова компанія» та ОСОБА_3 було укладено Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР/9126028.
У відповідності до умов вказаного Полісу, ПАТ «УПСК» взяв на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку за участю забезпеченого транспортного засобу «ВАЗ» д.н.з. НОМЕР_1 , сплатити страхове відшкодування за шкоду, заподіяну третім особам.
08.12.2021 року приблизно о 08:40 год. перед виїздом з автозаправки «Укрпетроль» в Одеській області, мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «ВАЗ», д.н.з. « НОМЕР_1 », під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «MAN» д.н.з. « НОМЕР_2 », під керуванням ОСОБА_4 .
Внаслідок ДТП транспортному засобу «MAN», д.н.з. « НОМЕР_2 », було завдано механічних пошкоджень, а власнику вказаного автомобіля - матеріального збитку.
Відповідно до Постанови Біляївського районного суду Одеської області від 10.01.2022 року по справі №496/6058/21, відповідача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності.
Власник пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля «MAN» д.н.з. « НОМЕР_2 », - ТОВ «ЛОГО-ТРАНС» - звернулося до ПрАТ «УПСК» з заявою про виплату страхового відшкодування за Полісом №АР/9126028.
На підставі страхового акту №029/037/018056/21/1 власнику автомобіля «MAN» д.н.з. « НОМЕР_2 », ПрАТ «УПСК» було виплачено страхове відшкодування в розмірі 6552,38 грн.
З огляду на викладене, у відповідача виникло зобов'язання відшкодувати ПАТ «УПСК» завдані збитки в порядку регресу у розмірі сплаченого останнім страхового відшкодування.
03.03.2023 року між ПАТ «УПСК» та ФОП ОСОБА_2 укладено Договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор отримує право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків, завданих первісному кредитору з договорами страхування, у тому числі право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків за Полісом № АР/9126028 від 23.03.2021 року. Враховуючи те, що відповідач у добровільному порядку не відшкодовує виплачене страхове відшкодування, наведене стало підставою звернення до суду із даним позовом.
11.11.2025 р. до суду надійшов відзив від представника відповідача в якому він пояснює, що позивач зазначає, що Страховик після здійснення страхової виплати має право зворотної вимоги до особи, цивільна відповідальність якої застрахована, яка спричинила ДТП, якщо ДТП визнана у встановленому законодавством порядку наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу вимогам стандартів, що стосується безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, правил дорожнього руху та технічної експлуатації. Далі, Позивач робить необґрунтований висновок, який базується суто на власних міркуваннях,- «Як вбачається з Постанови Біляївського районного суду Одеської області від 10.01.2022р. по справі № 496/6058/21, вищевказана дорожньо транспортна пригода відбулась внаслідок того, що відповідач перед виїздом не перевірив і не забезпечив технічний стан транспортного «ВАЗ», державний реєстраційний номер « НОМЕР_1 », а саме справність шин, колес, гальмівної системи та рульового керування, в результаті чого у автомобіля відірвало заднє колесо, яке пошкодило автомобіль «MAN», державний реєстраційний номер « НОМЕР_3 ».
Позивачем не долучено до справи висновки автотехнічної експертизи або іншого експертного дослідження щодо саме причин, внаслідок чого відірвалось колесо на автомобілі ВАЗ д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням відповідача. Таким чином, відповідач незгодний з висновками позивача щодо причино наслідкового зв'язку між діянням та наслідками щодо причини відірвання колеса.
Щодо визначення розміру матеріальних збитків внаслідок ДТП внаслідок якої пошкоджений автомобіль MAN, д.н.з. НОМЕР_3 , до позовної заяви долучені: 1. Протокол № 1 від 09.12.2021р., із зазначеними пошкодженнями вузлів та агрегатів транспортного засобу, без зазначення матеріального розміру збитків, складений «Пащєнко» з невиразно зазначеними ініціалами та без зазначення посади, підстав, якому наділені незрозуміло ким та з яких підстав повноваження оцінювача транспортних засобів. 2. Ремонтна калькуляція № 9126028_N від 11.01.2022р., складена з використанням програми AUDOTEX без зазначення саме, яким суб'єктом господарської діяльності, фізичною особою виконаний зазначений розрахунок, та зазначенням вартості запасних частин та вартості ремонтних робіт, які у сумі дорівнюють 26887,29 грн.
З огляду на вказане, просить у задоволенні позовних вимог позивача ФОП ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі (а.с.39-41).
17.11.2025 року на електронну адресу суду надійшла відповідь на відзив від позивача в якому він просить позов задовільнити повністю (а.с.55-59).
17.11.2025 року на електронну адресу суду надійшло заперечення (на відповідь на відзив) від представника відповідача в якому він просить в позові відмовити повністю (а.с.51-53).
18.11.2025 року на електронну адресу суду надійшли додаткові пояснення від позивача в якому він просить позовні вимоги задовільнити повністю (а.с.62-64).
Позивач та його представник у судове засідання не з'явилися, на електронну адресу суду надійшла заява від позивача про розгляд справи без його та представника участі, просив позов задовільнити (а.с.76)
Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Дубіна О.А. в режимі ВКЗ в судовому засіданні просив в задоволенні позову відмовити.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали цивільної справи, повно і всебічно з'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно і безпосередньо оцінивши зібрані у справі докази, прийшов до наступних висновків.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченому цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У розумінні ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
У відповідності до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено, що 23.03.2021р. між ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» та ОСОБА_3 було укладено Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР/9126028.
У відповідності до умов вказаного Полісу, ПАТ «УПСК» взяв на себе зобов'язання, у разі настання страхового випадку за участю забезпеченого транспортного засобу «ВАЗ», д.н.з. НОМЕР_1 , сплатити страхове відшкодування за шкоду, заподіяну третім особам (а.с.10).
08.12.2021 р. о 08:40 год гр. ОСОБА_1 перед виїздом з автозаправки «Укрпетроль», яка розташована по Тираспольському шосе , 28/2-3 Одеського району Одеської області, керуючи автомобілем марки «ВАЗ-21072», реєстраційний номер НОМЕР_1 , не переконався та не забезпечив справність шин, колес, гальмівної системи та рульового керування, в результаті чого в автомобіля відірвало заднє колесо, яке відлетіло на зустрічну смугу руху та пошкодило автомобіль марки «MAN», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_4 , який рухався назустріч. В результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження.
Постановою Біляївського районного суду Одеської області від 10.01.2022 року у справі №496/6058/21 - ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу (а.с.12).
Власник пошкодженого транспортного засобу «MAN», реєстраційний номер НОМЕР_3 звернувся до ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» з заявою про виплату страхового відшкодування за полісом № АР/9126028 (зворотній а.с.17).
Так, на підставі страхового акту №029/037/018056/21/1 від 15.04.2022 року по договору страхування №АР-9126028 від 23.03.2021 року страхувальнику було виплачено страхове відшкодування в розмірі 6552,38 грн. (а.с.16).
Відповідно до платіжного доручення №24180 від 24.04.2022 року грошові кошти в розмірі 6552,38 грн перераховані ТОВ «Лого-Транс» (а.с.17).
З метою досудового врегулювання спору, відповідачу направлена вимога про відшкодування збитків в порядку регресу, однак ніяких дій зі сторони відповідача проведено не було, щодо погашення заборгованості в добровільному порядку (а.с.18).
03.03.2023 року між ПАТ «УПСК» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 укладено договір №03/03/2023 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого первісний кредитор відступає (передає), а новий кредитор отримує право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків завданих первісному кредитору по договорах страхування, перелік яких наведений у додатку №1 до Договору (а.с.7-9).
Новий кредитор отримав право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків у вигляді виплаченого страхового відшкодування за Полісом №АР9126028 від 08.12.2021 року.
Пунктом 38.1.1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, якщо він не повідомив страховика у строки і за умови визначених у підпункті 33.1.2 пункті 33.1 статті 33 цього Закону.
Статтею 1 Закону України "Про страхування" передбачено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішення, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частиною ч.3 ст.1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Суд вважає доведеними обставини, що дії відповідача, який на відповідній правовій підставі володів транспортним засобом, внаслідок яких було пошкоджено транспортний засіб «MAN», реєстраційний номер НОМЕР_3 , були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Відповідно до ч. 5. ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що у відповідача виникло зобов'язання перед ПАТ «УПСК» відшкодувати завдані збитки в порядку регресу в розмірі виплаченого страхового відшкодування в сумі 6552,38 грн.
Водночас як було встановлено, 03.03.2023р. ФОП ОСОБА_2 за договором № 03/03/2023 про відступлення права вимоги набув права вимоги відшкодування у порядку регресу збитків завданих Первісному кредитору за Полісом №АР9126028 від 08.12.2021 року.
Згідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, є договори та інші правочини.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, до позивача перейшло право вимоги щодо стягнення з відповідача суми у відшкодування збитків у порядку регресу в сумі 6552,38 грн.
Щодо клопотання представника позивача про поновлення строку позовної давності.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (статті 256, 257 ЦК України).
Статтею 260 ЦК України передбачено, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.
Змістом ст. 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. За регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.
За ст. 262 ЦК України заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.
Відповідно до положень ч. 2, 3 ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Відповідач не надав до суду заяву про застосування позовної давності, відтак відсутні підстави для вирішення питання щодо наявності чи відсутності поважних причин його пропуску.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що положеннями підпункту «г» підпункту 38.1.1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, якщо він не повідомив страховика у строки і за умови визначених у підпункті 33.1.2 пункті 33.1 статті 33 цього Закону.
Отже, право на подання регресного позову у страховика виникає у страховика саме після виплати страхового відшкодування, оскільки виплата є однією з умовою для реалізації цієї вимоги.
Виплату страхового відшкодування на користь потерпілого було здійснено 27.04.2022 року, тобто з 27.04.2022 року в первісного кредитора ПрАТ "УПСК" виникло право на позов.
Для цих правовідносин встановлений загальний трирічний строк звернення до суду, який мав закінчитися 27.04.2025 року. Разом з цим, з позовом позивач звернувся до суду 19.08.2025 року.
Водночас 17 березня 2022 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів щодо дії норм на період дії воєнного стану, яким розділ «Прикінцеві і перехідні положення» Цивільного кодекс України було доповнено пунктом 19, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану на строк його дії продовжуються строки позовної давності, визначені статтями 257-259 ЦК України.
Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.
Враховуючи вищевикладене та те, що строк позовної давності у даній справі повинен був закінчитися 27.04.2025 року, тобто під час воєнного стану, суд приходить до висновку, що строк позовної давності не сплинув. За таких обставин при зверненні до суду з даним позовом позивач не пропустив вищевказані строки звернення до суду, а отже потреба в їх поновленні відсутня.
Щодо розподілу між сторонами судових витрат суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи. За змістом п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 2 статті 137 ЦПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо); такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
До суду на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем були надані такі документи: Договір про надання правової допомоги №01/11/22 від 01.11.2022 року, Додаткова угода №056/21 до Договору про надання правової допомоги від 14.04.2025 року, Акт здачі-прийняття робіт від 14.04.2025 року та платіжна інструкція від 14.04.2025 року на суму 4000 грн.(а.с.19-21).
Витрати на надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Враховуючи наведене, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в даній справі є співмірним з складністю справи та виконаних адвокатом робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову, а тому, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд приходить до висновку, про задоволення позовних вимог в цій частині та стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 4000 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Понесення позивачем судових витрат у вигляді судового збору в розмірі 968,96 грн підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією від 18.08.2025р. (зворотній а.с.3).
Враховуючи те, що суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму понесених останнім судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн.
Керуючись ст. ст. ст.13, 81. 82, 141, 142, 206, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, ст. ст. 11, 512, 1187, 1191 ЦК України, ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», -
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення збитків в порядку регресу, та судових витрат. - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_2 ,(р/р НОМЕР_6 в ПАТ «КБ «ПРИВАТБАНК», МФО 320649) завданні збитки в порядку регресу у розмірі: 6 552,38 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_2 ) витрати на правничу допомогу в розмірі 4000 грн.
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 02 квітня 2026 року, з урахуванням навантаження на склад суду, яке пов'язано з тим, що від штатної кількості - 11 суддів, зараз здійснюють правосуддя тільки - 6, недостатня кількість суддів, щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ, введенням воєнного стану, обумовлює збільшення строку виготовлення повного тексту рішення суду, оскільки показники навантаження перевищують нормативні у 8 разів, передачі справ 2-х інших суддів, суд першої інстанції позбавлений можливості дотримання строків, передбачених національним законодавством.
З урахуванням рекомендованих Вищою радою правосуддя показників, ДСА України зробила розрахунок необхідної кількості суддів для здійснення ефективного правосуддя, яка суттєво перевищує кількість суддів визначену рішенням ВРП від 24 серпня 2023 р. 852/0/15/ - 23. Згідно розрахунків ДСА України, чисельність суддів Біляївського районного суду Одеської області, з урахуванням рівня навантаження, має складати 47 осіб. Зараз штатна кількість - 11 суддів, фактично здійснюють правосуддя тільки - 6 суддів.
Суддя В.М. Буран