Дата документу 25.03.2026 Справа № 332/2234/25
Єдиний унікальний № 332/2234/25 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/807/773/25 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
Категорія: ч. 2 ст. 259 КК України
25 березня 2026 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участі прокурора ОСОБА_6 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду кримінальне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_8 на вирок Заводського районного суду м. Запоріжжя від 23 травня 2025 року, яким
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Єнакієво Донецької області, громадянин України, має середню спеціальну освіту, не працює, розлучений, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимий,
визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 259 КК України та йому призначено покарання у вигляді 4 років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік, з покладенням певних обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили не обирався.
Зараховано у строк відбуття покарання строк тримання під вартою з 20 березня 2025 року по 23 травня 2025 року, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Стягнуто з ОСОБА_9 на користь держави 3565 грн. 60 коп. у рахунок відшкодування витрат на проведення експертизи.
Долю речових доказів вирішено відповідно до ст. 100 КПК України, -
Вироком суду ОСОБА_9 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 259 КК України, за наступних обставин.
20 березня 2025 року, близько 01.55 години, ОСОБА_9 , знаходячись у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_3 , вирішив повідомити до органу Національної поліції України про замінування Відділення поліції № 1 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області за адресою: м. Запоріжжя, вул. Посадочна, 4-А.
Реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху, який загрожує загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками, об'єктом якого стала будівля, що забезпечує діяльність органів державної влади, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи суспільно небезпечні наслідки, у вигляді шкоди громадській безпеці, бажаючи настання таких наслідків, достовірно знаючи, що вказане вище повідомлення про замінування Відділення поліції № 1 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області є неправдивим, розуміючи, що таке повідомлення викличе обстановку страху населення, зателефонував зі свого мобільного телефону марки «NOKIA», який має наступний міжнародний ідентифікатор мобільного обладнання (ІМЕІ), а саме ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , в якому знаходилась сім - карта оператора мобільного зв'язку ПрАТ «ВФ Україна» з номером телефону - НОМЕР_2 , на номер оператора «102» та повідомив, що Відділення поліції № 1 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області за адресою: м. Запоріжжя, вул. Посадочна, 4-А, заміноване.
В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи встановлені судом фактичні обставини справи, доведеність вини та кваліфікацію судом дій ОСОБА_9 , вважає вирок незаконним у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність в частині вирішення питання щодо речових доказів.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що судом першої інстанції не було враховано норми ст.ст. 96-1, 96-2 КК України, у зв'язку з чим неправильно вирішено долю речових доказів.
Так, кнопковий мобільний телефон марки «NOKIA» моделі «1280», в корпусі чорного кольору, який має міжнародний ідентифікатор мобільного обладнання ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , з сім-карткою мобільного оператора зв'язку ПрАТ «ВФ Україна» з номером телефону НОМЕР_2 є засобом/знаряддям вчинення кримінального правопорушення.
Разом з тим, долю знаряддя кримінального правопорушення, які визнано речовими доказами, судом вирішено в порядку ст. 100 КПК України, при цьому не враховано, що ст. 96-1 КК України передбачено застосування спеціальної конфіскації.
Просить вирок суду змінити, вважати ОСОБА_9 засудженим за ч. 2 ст. 259 КК України до покарання у виді 4 років позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України на 1 рік. На підставі статей 96-1, 96-2 КК України застосувати спеціальну конфіскацію до засобу/знаряддя вчинення злочину - мобільного телефону марки «NOKIA 1280», ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , та сім-картки мобільного оператора зв'язку ПрАТ «ВФ Україна» з номером телефону НОМЕР_2 , а в іншій частині вирок залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді по справі, прокурора, яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити, захисника обвинуваченого, який не заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі та провівши судові дебати, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, за обставин, викладених у вироку, а також висновки суду про юридичну кваліфікацію дій обвинуваченого за ч. 2 ст. 259 КК України є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджені наявними у справі доказами, які досліджувались за згодою усіх учасників провадження, у тому числі обвинуваченого ОСОБА_9 в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, і в апеляційній скарзі не оспорюються.
Доводи прокурора про неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, оскільки не застосовано спеціальну конфіскації до знаряддя злочину, є обґрунтованими.
Відповідно до ч. 1 ст. 96-1 КК України, спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України, спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
Відтак, суд, ухвалюючи вирок, безпідставно не застосував вказані норми закону при вирішення питання про долю мобільного телефону марки «NOKIA» моделі «1280», в корпусі чорного кольору, який має міжнародний ідентифікатор мобільного обладнання ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , та сім-картки мобільного оператора зв'язку ПрАТ «ВФ Україна» з номером телефону НОМЕР_2 , які є засобами/знаряддями вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 408 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право змінити вирок, якщо його зміна не погіршує становища обвинуваченого.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Таким чином, допущена судом першої інстанції помилка може бути виправлена шляхом зміни вироку, і підстав для ухвалення нового вироку колегія суддів не вбачає, оскільки така зміна не погіршує становище обвинуваченого ОСОБА_9 .
З огляду на викладене, апеляційна скарга прокурора з наведених мотивів підлягає задоволенню, а вирок суду першої інстанції зміні в частині вирішення питання щодо речових доказів у зв'язку з неправильним застосуванням судом кримінального закону на підставі п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України.
На підставі зазначеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 408, 409, 413, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу заступника керівника Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_8 задовольнити.
Вирок Заводського районного суду м. Запоріжжя від 23 травня 2025 року у відношенні ОСОБА_9 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 259 КК України, в частині вирішення питання щодо речових доказів змінити.
На підставі ст.ст. 96-1, 96-2 КК України, застосувати спеціальну конфіскацію до засобів/знарядь кримінального правопорушення - мобільного телефону марки «NOKIA» моделі «1280», в корпусі чорного кольору, який має міжнародний ідентифікатор мобільного обладнання ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , та сім-картки мобільного оператора зв'язку ПрАТ «ВФ Україна» з номером телефону НОМЕР_2 .
У решті вирок залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.
Касаційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її оголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4