Справа № 640/2572/22 Суддя (судді) першої інстанції: Златін Станіслав Вікторович
31 березня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Собківа Я.М.,
суддів: Сорочка Є.О., Чаку Є.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Екстра-ТВ» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Екстра-ТВ» звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 30.09.2021 року № 730420411 ГУ ДПС у м. Києві.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року позов задоволено.
В апеляційній скарзі Головне управління ДПС у м. Києві, посилаючись на порушення окружним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги на більш тривалий, розумний термін, у відповідності до положень статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Станом на 31 березня 2026 року позивачем не надано до суду письмового відзиву (заперечень) на апеляційну скаргу.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з ПДВ ТОВ "Екстра-ТВ" за липень 2020 року.
За наслідками перевірки складено Акт від 28.08.2021 року № 66208/Ж5/26-15-04-11-16/42685035, у якому вказано, що перевіркою встановлено порушення п.192.1 ПК України, що призвело до заниження податкових зобов'язань за липень 2020 року та завищення в декларації з ПДВ за липень 2020 року від'ємного значення, яке переноситься до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 582 734 грн.
Висновки акту перевірки обгрунтовано тим, що уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з самостійно виправленою помилкою до податкової декларації з ПДВ за липень 2020 року на усунення порушень ТОВ "Екстра - ТВ" не подано.
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 30.09.2021 року № 730420411 ГУ ДПС у м. Києві, яким визначено суму завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду 582 734 грн.
Вважаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх охоронюваних законом прав та інтересів.
Колегія суддів, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про обґрунтованість та правомірність висновків суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З матеріалів справи вбачається, що між Позивачем та ТОВ "ДІДЖІТА СКРІНЗ" (далі - ТОВ "ДС") 01.04.2019 року був укладений попередній договір № XTR-082118/2019, відповідно до якого сторони зобов'язалися до 01.07.2020 року укласти договір про зміну сторони (далі - Основний договір), відповідно до якого ТОВ "ДС" як сторона в правочині має бути замінена на іншу сторону - ТОВ "Екстра ТВ" у Публічному договорі про надання інформаційних послуг фізичній особі, згідно якого ТОВ "ДС" виступало постачальником інформаційних послуг.
Частиною 1 статті 633 Цивільного кодексу України передбачено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Відповідно до вимог п. 187.1. ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.
Враховуючи вищевикладене, зобов'язання щодо оплати ПДВ виникли у ТОВ "ДС" з дати зарахування коштів фізичними особами за публічним договором.
За результатами звернення фізичних осіб до ТОВ "ДС" за публічним договором ТОВ "ДС", отримала кошти від фізичних осіб, задекларувало та сплатило ПДВ із зазначеної суми що підтверджується копією декларації з додатками: № 1 та № 5 та платіжного доручення № 780203 від 23.04.2019 року про сплату ПДВ, які містяться у матеріалах справи.
Між ТОВ "ДС" та ТОВ "Екстра ТВ" був укладений основний договір від 01.07.2020 року до попереднього договору № XTR-082118/2019 від 01.04.2019 року, відповідно до якого, у тому числі:
• змінено сторону в зобов'язанні, передбаченому Публічним договором, в зв'язку з чим ТОВ "ДС" передало, а ТОВ "Екстра ТВ" прийняло всі права та обов'язки ТОВ "ДС" перед Абонентами, визначені Публічним договором, що розміщений на сайті за посиланням: https://xtratv.com.ua/ru/dogovor.
• ТОВ "ДС" прийнято зобов'язання щодо перерахування ТОВ "Екстра ТВ" балансу за Публічним договором в розмірі 3 496 405, 64 (три мільйони чотириста дев'яносто шість тисяч чотириста п'ять) грн. 64 коп.
Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦКУ передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Право вимоги може бути предметом договору купівлі-продажу, якщо вимога не має особистого характеру. Положення про відступлення права вимоги застосовуються до договору купівлі-продажу права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 656 ЦКУ).
Згідно з пп. 14.1.255 п. 14.1 ст. 14 ПК України, відступлення права вимоги - операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації.
Відповідно до підпункту а та б п. 185.1. ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю. Постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
Під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (п. 14.1.191 ПКУ).
Відповідно до вимог, викладених в п. 196.1.5. ст. 196.1. ПК України не є об'єктом оподаткування операції з відступлення права вимоги, переведення боргу, тощо.
Листом ДФС від 20.04.2018 р. № 1732/6/99-99- 15-03-02-15/ІПК) зазначено: "Якщо боргові зобов'язання передаються одним платником податку іншому в обмін на грошові кошти або цінні папери, то такі операції не є об'єктом оподаткування ПДВ та не спричиняють податкових наслідків з ПДВ. Операція з відступлення покупцем (первинним кредитором) новому кредитору права вимоги боргу не спричиняє податкових наслідків з ПДВ Постачальник (боржник) на дату заміни кредитора у зобов'язанні не коригує податкові зобов'язання з ПДВ, визначені на дату отримання ним авансової оплати, оскільки відсутні законодавчо визначені підстави для такого коригування, та не складає податкову накладну на нового кредитора, оскільки податкова накладна вже складена на дату першої події (отримання постачальником авансової оплати)".
Враховуючи вищевикладене, операції з відступлення права вимоги (заміна сторони кредитора) не є об'єктом оподаткування в розумінні вимог ПК України.
Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН).
Згідно з вимогами п. 201.10. ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем 08.07.2020 р. була виписана і зареєстрована податкова накладна № 83 за надані послуги на контрагента ТОВ "ДІДЖІТАЛ СКРІНЗ" (код ЄДРПОУ 37833282) за основним договором від 01.07.2020 року до попереднього договору № XTR-082118/2019 від 01.04.2019 року на загальну суму 3 496 405,64грн. (три мільйони чотириста дев'яносто шість тисяч чотириста п'ять грн. 64 коп), сума ПДВ - 582734,27грн. (п'ятсот вісімдесят дві тисячі сімсот тридцять чотири грн. 27 коп.). Податкові зобов'язання були задекларовані в повному обсязі в декларації за липень 2020 року.
Таким чином, податкові зобов'язання за основним договором від 01.07.2020 року "про заміну сторони у Публічному договорі про надання інформаційних послуг" до попереднього договору № XTR-082118/2019 від 01.04.2019 року були задекларовані в декларації за липень 2020 року.
Однак згодом, після проведення заходів самоконтролю, Позивачем було встановлено, що вищезазначену податкову накладну необхідно було зареєструвати на кінцевого споживача (фізичні особи).
Відповідно до п. 50.1 ст. 50 Кодексу, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених ст. 50 Кодексу), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Порядок заповнення і подання податкової звітності з ПДВ затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21 (далі - Порядок № 21), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289.
Пунктом 2. Порядку № 21 передбачено, що подання уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (далі - уточнюючий розрахунок) (у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 розділу II Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених статтею 50 розділу II Кодексу)) передбачено пунктом 50.1 статті 50 розділу II Кодексу.
До податкової декларації з ПДВ (далі - декларація) вносяться дані податкового обліку платника окремо за кожний звітний (податковий) період без наростаючого підсумку (абзац другий п. 1 розд. III Порядку № 21).
Дані, наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника (абзац перший п. 6 розд. III Порядку № 21).
У складі декларації подаються передбачені Порядком № 21 додатки (за наявності подій, які підлягають відображенню у таких додатках) (п.п. 9, 11 розд. III Порядку № 21).
Зокрема, у додатку 1 (Д1) до декларації зазначаються відомості про суми податку на додану вартість, зазначені у податкових накладних/розрахунках коригування до податкових накладних, не зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, та про податковий кредит з урахуванням його коригування.
При цьому, у разі якщо така помилка не вплинула на числові показники податкової декларації з ПДВ, то виправлення помилок у Розрахунку коригування проводиться способом коригування. Так, для виправлення запису невірно вказаного індивідуального податкового номеру отримувача/постачальника в уточнюючому Розрахунку коригування:
1) повторюється помилковий запис індивідуального податкового номера, при цьому числові показники вказуються зі знаком "-";
2) вказується повністю (включаючи вартісні показники) вірний запис щодо операції з контрагентом за звітний (податковий) період, за який виправляються помилки;
3) підсумковий рядок "Усього (+ чи -)", який відповідає рядку податкової декларації з ПДВ, числові показники якого не коригуються, не заповнюється.
Таким чином, у випадку зазначення "невірного" індивідуального податкового номера (далі - ІПН) при складанні податкової накладної на операцію з постачання товарів/послуг та реєстрації її в ЄРПН платник податку - продавець, з метою виправлення допущеної помилки, має право скласти розрахунок коригування до помилкової податкової накладної (з "невірним" ІПН), який підлягає реєстрації в ЄРПН покупцем (отримувачем) товарів/послуг. Крім того, платник податку зобов'язаний скласти другу податкову накладну на дату виникнення податкових зобов'язань із зазначенням вірного ІПН покупця.
З урахуванням наведеного, оскільки Позивачем було встановлено, що податкові зобов'язання виписані на невірного контрагента -ТОВ "ДС" (код ЄДРПОУ 37833282) Позивачем було прийнято рішення подати "уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за липень 2020 року" (міститься у матеріалах справи), здійснити розрахунок коригування від 29.07.2021 року до існуючої податкової накладної (№83 від 08.07.2020р.) та скласти податкову накладну на кінцевого споживача (№ 187 від 08.07.2020 року, що додається до цієї позовної заяви) (що не привело до заниження/збільшення сум податкового зобов'язання згідно поданої Декларації).
Оскільки у декларації зазначаються дані, визначені на підставі первинних документів, відображенню у податковій звітності з ПДВ підлягають податкові зобов'язання, визначені на дату складання податкової накладної з "невірним" ІПН. Розрахунок коригування та друга податкова накладна не впливають на визначене податкове зобов'язання, тому операція, пов'язана з виправленням помилки в ІПН покупця, відображенню безпосередньо у податковій декларації з ПДВ не підлягає.
Вказана позиція відображена у податковій консультації ДПС України N1881/6/99-00-07-03-02-15/IHK від 13.12.2019 р.
Таким чином Відповідач проігнорував факт подання Позивачем зазначеного вище "уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за липень 2020 року з додатком № 1, відповідно до якого зміна ІПН отримувача послуг не вплинула на числові показники податкової декларації з ПДВ Позивача на липень 2020 року .
Пунктом 192.1 статті 192 Кодексу визначено, що якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в ЄРПН.
Таким чином, зазначена вище стаття ПК України передбачає випадки коригування сум додаткових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача, що здійснюються виключно у разі: • зміни суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін; • перерахунку у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала; • повернення постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг.
Слід зауважити, що інших випадків коригування сум податкових зобов'язань та додаткового кредиту ПК України не передбачає.
Враховуючи вищевикладене, внесення змін щодо помилково зазначеного ІПН покупця не потребує коригування сум податкових зобов'язань та податкового кредиту.
Так, Державна податкова служба України у рішенні від 14.12.2021 № 2811716199-00- 06-01-03-06, копія якого міститься у матеріалах справи, дійшла висновку, що: "Оскільки у декларації зазначаються дані, визначені на підставі первинних документів, відображенню у податковій звітності з ПДВ підлягають податкові зобов'язання, визначені на дату складання податкової накладної з "невірним" ІПН. Розрахунок коригування та друга податкова накладна не впливають на визначене податкове зобов'язання, тому операція, пов'язана з виправленням помилки в ІПН покупця, відображенню безпосередньо у податковій декларації з ПДВ не підлягає. В той же час, якщо платником невірний ІПН, крім податкової накладної, було також зазначено у Додатку № 1 до податкової декларації з ПДВ, то виправлення такого невірного ІПН відбувається шляхом подання уточнюючого розрахунку до такої податкової декларації із додаванням до нього додатку 1, в якому така помилка виправляється методом "строно".
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правильність коригування Позивачем (поданням "уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за липень 2020 року з додатком № 1) помилково зазначеного ІПН в Податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2020 року за основним договором від 01.07.2020 року до попереднього договору № XTR-082118/2019 від 01.04.2019 року на підставі помилково складеної податкової накладної № 83 від 08.07.2020 р., а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Всі наведені апелянтом доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.
Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 328 КАС України.
Суддя-доповідач Собків Я.М.
Суддя Сорочко Є.О.
Суддя Чаку Є.В.