про закриття провадження у справi
02 квітня 2026 рокум. ДніпроСправа № 640/5590/22
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Чернявська Т.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві до Державного підприємства «Системні аграрні технології» про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за Списком № 2,
У провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - позивач) до Державного підприємства «Системні аграрні технології» (далі - відповідач), в якому позивач просить стягнути з Державного підприємства «Системні аграрні технології» заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат з виплати та доставки пенсій, призначених на пільгових умовах за Списком № 2, за період з серпня 2021 року по січень 2022 року включно у розмірі 5912,46 грн.
Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 19 квітня 2022 року відкрив провадження в адміністративній справі; визначив, що справа буде розглядатися в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Луганський окружний адміністративний суд ухвалою від 25 березня 2026 року серед іншого прийняв адміністративну справу до провадження; продовжив розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) спочатку; витребував від позивача письмові докази.
1 квітня 2026 року від позивача через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» за вхідними реєстраційними №№ 4864/2026, 4866/2026 надійшли клопотання про долучення доказів від 31 березня 2026 року № 2600-0902-7/48594 та заява про відмову від позову від 31 березня 2026 року № 2600-0902-7/48612.
На обґрунтування заяви про відмову від позову позивач зазначив, що відповідачем сплачено заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з серпня 2021 року до січня 2022 року у сумі 5912,46 грн.
У зв'язку із викладеним, скориставшись правом, передбаченим частиною першою статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), позивач відмовляється від позову, просить закрити провадження у справі № 640/5590/22 та із посиланням на постанову Верховного Суду від 3 лютого 2021 року у справі № 200/6826/20-а просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2481,00 грн.
Вирішуючи питання про прийняття заяви про відмову від позову, суд виходить із такого.
Відповідно до частини третьої статті 9 КАС України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.
Згідно із частиною першою статті 47 КАС України крім прав та обов'язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п'ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частин першої, третьої статті 189 КАС України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. Про прийняття відмови від позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі. У разі часткової відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі щодо частини позовних вимог.
До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд відповідно до частини другої статті 189 КАС України роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.
Заява Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 31 березня 2026 року № 2600-0902-7/48612 про відмову від позову подана та підписана начальником Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві Оленою Бойко.
Відповідно до картки особового рахунку по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком 2 на Державне підприємство «Системні аграрні технології» за період з 1 серпня 2021 року до 25 березня 2026 року відповідач 22 липня 2022 року сплатив заборгованість у розмірі 22195,99 грн.
Згідно із довідкою Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 25 березня 2026 року № 2600-0603-8/45717 «Щодо сплати заборгованості» заборгованість із відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, що підлягають відшкодуванню призначених особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, та професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та які були зайняті на інших роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пунктів 2-8 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» по судовій справі від 11 лютого 2022 року за № 640/5590/22 до Державного підприємства «Системні аграрні технології» (ідентифікаційний код 03482347) за період з серпня 2021 року до січня 2022 року на загальну суму 5912,46 грн сплачено у повному обсязі.
Відмова позивача від позовних вимог не суперечить закону та не порушує нічиїх прав, свобод чи інтересів. Відповідно, суд приймає відмову позивача від позову.
Згідно із пунктом 2 частини першої, частиною другою статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.
За таких обставин, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі № 640/5590/22 за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві до Державного підприємства «Системні аграрні технології» про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за Списком № 2.
Вирішуючи клопотання про стягнення на користь позивача за рахунок відповідача сплаченої суми судового збору у зв'язку з відмовою від позову, суд виходить з такого.
Відповідно до частин першої, другої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Засади розподілу судових витрат визначені статтею 139 КАС України.
Так, частиною першою статті 139 КАС України встановлено загальні правила, згідно з якими при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зокрема положеннями частини другої статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Відповідно до частин шостої та сьомої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Зміст наведених положень КАС України щодо розподілу судових витрат свідчить про те, що вони стосуються загального правила компенсації судових витрат стороні, на користь якої ухвалено рішення.
Водночас, процесуальний закон визначив обмежений перелік судових витрат, розподіл яких здійснюється у випадку задоволення позову суб'єкта владних повноважень - це виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Зрештою, у контексті відшкодування судового збору у статтях 139-142 КАС України законодавець визначив коло суб'єктів розподілу чи повернення судового збору, позаяк у вказаних нормах веде мову про сторін (позивача й відповідача) і третю особу.
Зокрема у разі відмови позивача від позову, понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються із позивача, крім випадків, коли позивач звільнений від сплати судових витрат. Однак якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача (стаття 140 КАС України).
У частині другій статті 142 КАС України визначено, що у разі вирішення справи шляхом примирення, відмови від позову, визнання позову відповідачем на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення скаржнику (заявнику) п'ятдесяти відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні відповідної апеляційної чи касаційної скарги.
Також положеннями частини четвертої статті 7 Закону України «Про судовий збір» установлено, що у разі укладення мирової угоди, відмови від позову, визнання позову відповідачем на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення скаржнику (заявнику) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні відповідної апеляційної чи касаційної скарги, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні відповідної апеляційної чи касаційної скарги.
Аналіз змісту частин першої-третьої статті 139 КАС України дозволяє дійти висновку про те, що витрати суб'єкта владних повноважень на сплату судового збору за будь-яких результатів розгляду справи (задоволення або відмова в задоволенні позову, як повністю, так і частково) не підлягають розподілу за результатом розгляду справи. На користь саме такого тлумачення свідчить зміст частини третьої статті 139 КАС України, відповідно до якої суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на сплату судового збору.
Суд вважає, що такий підхід законодавця до правового регулювання розподілу витрат на сплату судового збору нерозривно пов'язаний із завданням адміністративного судочинства, котре полягає у вирішенні судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Стаття 140 КАС України встановлює особливості розподілу судових витрат у разі відмови позивача від позову. Отже, ці особливості стосуються певної (однієї із багатьох, що згадані в статті 139 КАС України) ситуації - реалізації позивачем свого процесуального права на відмову від позову та прийняття судом відповідного рішення. Та обставина, що в цій статті не зазначено правового статусу позивача (суб'єкт владних повноважень чи особа), на думку суду, не змінює підходу, запровадженого у загальній нормі (стаття 139 КАС України) про те, що витрати суб'єкта владних повноважень на сплату судового збору не підлягають розподілу за результатом розгляду справи, окрім судових витрат суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз.
Отже, наведене вище дає підстави для висновку, що передбачене статтею 140 КАС України правило щодо присудження витрат спрацьовує, якщо позивачем є фізична особа або юридична особа, яка не є суб'єктом владних повноважень; якщо позивачем виступає суб'єкт владних повноважень, тоді незалежно від результатів розгляду справи понесені ним судові витрати, окрім судових витрат суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, не підлягають розподілу.
Інше тлумачення цих статей призведе до парадоксальної ситуації, для прикладу - у випадку задоволення позову суб'єкта владних повноважень до особи про стягнення заборгованості (податкового боргу, адміністративно-господарських санкцій тощо) судовий збір з відповідача стягнутий не буде, а сплата особою - відповідачем боргу до бюджету до прийняття судом рішення та, відповідно, відмови позивача - суб'єкта владних повноважень від позову з мотивів погашення відповідачем заборгованості - призведе до стягнення з відповідача (особи) судового збору.
У контексті цього прикладу видається помилковим аргумент про те, що обов'язок відповідача відшкодувати позивачу (суб'єкту владних повноважень) судовий збір є мірою відповідальності за поведінку, яка змусила позивача вирішувати спір у судовому порядку, незалежно від суб'єктного складу сторін спору, - адже законодавець не покладає на відповідача такого обов'язку у випадку задоволення позовних вимог до нього позивача - суб'єкта владних повноважень.
З огляду на викладене правове регулювання, суд дійшов висновку про те, що передбачене статтею 140 КАС України правило щодо присудження витрат спрацьовує, якщо позивачем є фізична особа або юридична особа, яка не є суб'єктом владних повноважень; якщо позивачем виступає суб'єкт владних повноважень, незалежно від результату розгляду справи не підлягають відшкодуванню понесені ним судові витрати, окрім судових витрат суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз.
В постанові від 29 серпня 2022 року у справі № 826/16473/15 об'єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду відступила від висновку, викладеного, зокрема, у постанові Верховного Суду від 7 вересня 2021 року у справі № 380/3138/20 щодо можливості покладення на відповідача обов'язку відшкодування понесених позивачем - суб'єктом владних повноважень судових витрат як міри відповідальності за поведінку, яка змусила позивача вирішувати спір у судовому порядку, та дійшла висновку про те, що передбачене статтею 140 КАС України правило щодо присудження витрат спрацьовує, якщо позивачем є фізична особа або юридична особа, яка не є суб'єктом владних повноважень; якщо позивачем виступає суб'єкт владних повноважень, незалежно від результату розгляду справи не підлягають відшкодуванню понесені ним судові витрати, окрім судових витрат суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз.
Зазначене правове регулювання також узгоджується із висновками Верховного Суду, що викладені у постанові від 16 вересня 2022 року у справі № 826/20304/16.
Суд зауважує, що до спірних правовідносин у цьому випадку підлягають застосуванню правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 29 серпня 2022 року у справі № 826/16473/15 та від 16 вересня 2022 року у справі № 826/20304/16, а не висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 3 лютого 2021 року у справі № 200/6826/20-а, оскільки наявна постанова Верховного Суду про відступлення від такого висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача судового збору на користь позивача.
Керуючись статтями 32, 139, 140, 143, 189, 238, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Прийняти заяву Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 31 березня 2026 року № 2600-0902-7/48612 про відмову від позову.
Закрити провадження у справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві до Державного підприємства «Системні аграрні технології» про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за Списком № 2.
Відмовити у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про стягнення з Державного підприємства «Системні аграрні технології» на користь Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві сплаченого судового збору у розмірі 2481,00 грн.
Повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, щодо якого постановлено ухвалу про закриття провадження у справі, не допускається.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду згідно з пунктом 2 розділу ІІ Закону України від 13 грудня 2022 року № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
СуддяТ.І. Чернявська