справа №759/4345/26 Головуючий у І інстанції - ОСОБА_1
апеляційне провадження №11-сс/824/2877/2026 Доповідач у ІІ інстанції - ОСОБА_2
17 березня 2026 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
Головуючий суддя: ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_5
прокурора: ОСОБА_6
підозрюваного: ОСОБА_7
захисника: ОСОБА_8
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 21 лютого 2026 року щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 194 КК України, у кримінальному провадженні №12026100080000417 від 15 лютого 2026 року,-
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 21 лютого 2026 року клопотання слідчого Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_9 , погоджене прокурором Святошинської окружної прокуратури ОСОБА_10 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задоволено.
Застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 19 квітня 2026 року включно.
Визначено підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 665 600 грн 00 коп., яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації в м. Києві, після внесення якої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підлягає звільненню з під варти в порядку, передбаченому частиною четвертою статті 202 КПК України.
У разі звільнення з-під варти, покладено на ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язки, у відповідності до статті 182 КПК України:
- прибувати за кожною вимогою слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця проживання та роботи;
- не відлучатись із м. Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України;
- утриматись від спілкування з іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні.
Роз'яснено ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що у разі невиконання покладених на нього обов'язків застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України і використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Не погоджуючись з указаною ухвалою захисник ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 більш м'який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою його фактичного проживання з покладенням обов'язків, передбачених статтею 194 КПК України, зокрема: не залишати місце проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду; прибувати за кожним викликом до слідчого, прокурора та суду; утримуватися від спілкування з потерпілою, свідками та іншими підозрюваними у цьому кримінальному провадженні; здати на зберігання документи для виїзду за кордон; носити електронний засіб контролю.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що наявність ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, стороною обвинувачення не доведена.
Так, відсутні будь-які дані, які б свідчили про намір підозрюваного уникати кримінальної відповідальності, навпаки визнання ним своєї вини може розцінюватися як добросовісна процесуальна поведінка.
Крім того, зауважує, що підозрюваний не вчиняв жодних дій, спрямованих на ухилення від органів досудового розслідування: не змінював місце проживання, не намагався залишити територію України, не чинив опір працівникам поліції при затриманні.
Вказує, що стороною обвинувачення не наведено жодних конкретних фактичних даних, які б свідчили про наявність у підозрюваного ОСОБА_7 реальних можливостей або намірів знищити, приховати чи спотворити докази у даному кримінальному провадженні, а посилання на такий ризик мають виключно декларативний характер і ґрунтуються на абстрактних припущеннях, що не відповідає вимогам статей 177 та 194 КПК України.
Зазначає, що переважна більшість доказів у кримінальному провадженні вже зібрана органом досудового розслідування, вилучена в установленому законом порядку, зафіксована у відповідних процесуальних документах та перебуває під процесуальним контролем слідчого і прокурора, а отже фактична можливість впливу підозрюваного на збереження або цілісність таких доказів відсутня.
Окремо зазначає, що під час затримання та особистого обшуку у підозрюваного було вилучено мобільний телефон, від якого ОСОБА_7 добровільно надав пароль, чим фактично унеможливив будь-які припущення щодо намірів знищення, приховування або спотворення цифрових доказів.
Зауважує, що дані про підготовку або намір вчинення нових кримінальних правопорушень відсутні.
При цьому, саме по собі існування у кримінальному провадженні кількох підозрюваних не створює автоматичного ризику узгодження показань, оскільки така позиція суперечила б принципу індивідуалізації ризиків та фактично означала б їх презумпцію без урахування конкретної поведінки кожної особи.
Уважає, що навіть за умови формального припущення існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, усі вони можуть бути ефективно та повною мірою нівельовані шляхом застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Також наголошує, що у даному випадку визначений судом розмір застави є непомірним для підозрюваного з огляду на його майновий стан та фактичні фінансові можливості, що має наслідком завідомо неможливість виконання ухвали слідчого судді в частині реалізації альтернативного запобіжного заходу.
На переконання сторони захисту, у матеріалах клопотання прокурора та у мотивувальній частині оскаржуваної ухвали відсутні будь-які належні й достатні обґрунтування існування виняткових обставин, які б виправдовували відступ від загальних меж визначення застави та її збільшення до 200 прожиткових мінімумів.
Посилається на те, що підозрюваний має постійне місце проживання на території України, за яким фактично проживає тривалий час, родину, сталий побут та міцні соціальні зв'язки, що істотно знижує будь-яку ймовірність переховування, він інтегрований у соціальне середовище, підтримує постійні контакти з близькими та знайомими, здійснює трудову діяльність і має реальні джерела доходу для забезпечення власного існування.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_7 , його захисника ОСОБА_8 , які підтримали апеляційну скаргу, думку прокурора ОСОБА_6 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів судового провадження, слідчим відділом Святошинського УП ГУНП у м. Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні за №12026100080000417 від 15 лютого 2026 року за підозрою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 194 КК України.
Досудовим розслідуванням установлено, що 12 лютого 2026 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за попередньою змовою з неповнолітньою ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою заробітку грошових коштів за допомогою власного мобільного телефону «iPhone» в месенджері «Telegram» встановили зв'язок з невстановленою особою у чаті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_12», яка запропонувала роботу у вигляді підпалів автомобілів на території міста Києва за грошову винагороду, на що ОСОБА_7 спільно з неповнолітньою ОСОБА_11 з корисливих мотивів погодились, таким чином вступивши з цією особою в попередню змову на пошкодженні чужого майна шляхом підпалу.
При цьому, невстановлена досудовим розслідуванням особа під профілем у месенджері «Telegram» з нік-неймом « ОСОБА_12 » « ОСОБА_13 » повідомила ОСОБА_7 та неповнолітній ОСОБА_11 алгоритм дій для успішного вчинення таких підпалів, який у зв'язку з цим зобов'язані були: знайти автомобілі преміум сегменту, а саме марки «Tesla», «Mersedes», «BMW» (зняти фото/відео даних автомобілів та місцевості його знаходження) та переслати вказані фото/відеоматеріали невстановленій особі під профілем з нік-неймом « ОСОБА_12 » « ОСОБА_13 », а також отримати від нього подальші рекомендації щодо підготовки засобів підпалу, вчинення підпалу, фото/відео фіксації його наслідків та дотримання особистої безпеки після його вчинення.
На виконання свого злочинного умислу, спрямованого на умисне пошкодження майна, ОСОБА_7 спільно з неповнолітньою ОСОБА_11 знайшли автомобіль марки «Tesla» моделі «3», д.н.з. НОМЕР_1 , білого кольору, що був розташований по вул. Академіка Доброхотова, поблизу буд. № 1 у м. Києві, який належить ОСОБА_14 .
Продовжуючи спільний злочинний умисел, направлений на умисне пошкодження чужого майна шляхом підпалу, 15 лютого 2026 року орієнтовно о 01 год. 30 хв., перебуваючи за вищевказаною адресою ОСОБА_7 спільно з неповнолітньою ОСОБА_11 заздалегідь підготувавши мобільний телефон для проведення відеофіксації, в той час як ОСОБА_7 , використовуючи заздалегідь придбану легкозаймисту рідину, вирішили пошкодити автомобіль марки «Tesla» моделі «3», д.н.з. НОМЕР_1 , білого кольору, для чого ОСОБА_7 вилив легкозаймисту рідину на капот автомобіля та підпалив запальничкою, яка знаходилась при ньому.
Пересвідчившись, що вказаний автомобіль палає, ОСОБА_7 спільно з неповнолітньою ОСОБА_11 здійснили відеофіксацію вчиненого підпалу на мобільний телефон останньої, яка в подальшому була надіслана особі під профілем « ОСОБА_12 » « ІНФОРМАЦІЯ_3 ». У подальшому, ОСОБА_7 спільно з неповнолітньою ОСОБА_11 з місця вчинення кримінального правопорушення зникли в невідомому напрямку.
Після чого, 16 лютого 2026 року невстановлена особа під профілем з нік-неймом « ОСОБА_12 » « ОСОБА_13 » здійснила переказ на крипто-гаманець, який зареєстрований на ОСОБА_7 , грошові кошти у розмірі 500 USDT за вчинення умисного пошкодження чужого майна, шляхом підпалу.
Таким чином, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчинив умисне пошкодження чужого майна, вчинене шляхом підпалу, тобто своїми діями вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною другою статті 194 КК України.
Крім цього, досудовим розслідуванням установлено, що 17 лютого 2026 року приблизно о 00 год. 27 хв. ОСОБА_7 спільно з неповнолітньою ОСОБА_11 на виконання свого злочинного умислу, спрямованого на умисне пошкодження майна, знайшли автомобіль марки «Tesla» моделі «Y», д.н.з. НОМЕР_2 , червоного кольору, що був розташований по вул. Василя Стуса, поблизу буд. № 5 у м. Києві, який належить ОСОБА_15 .
Продовжуючи спільний злочинний умисел, направлений на умисне пошкодження чужого майна шляхом підпалу, 17 лютого 2026 року орієнтовно о 00 год. 30 хв. перебуваючи за вищевказаною адресою ОСОБА_7 спільно з неповнолітньою ОСОБА_11 , заздалегідь підготувавши мобільний телефон для проведення відео фіксації, в той час як ОСОБА_7 , використовуючи заздалегідь придбану легкозаймисту рідину, вирішили пошкодити автомобіль марки «Tesla» моделі «Y», д.н.з. НОМЕР_2 , червоного кольору, для чого ОСОБА_7 вилив легкозаймисту рідину на капот автомобіля та підпалив запальничкою, яка знаходилась при ньому.
Пересвідчившись, що вказаний автомобіль палає, ОСОБА_7 спільно з неповнолітньою ОСОБА_11 , здійснили відеофіксацію вчиненого підпалу на мобільний телефон останньої, яка в подальшому була надіслана особі під профілем « ОСОБА_12 » « ІНФОРМАЦІЯ_3 ». У подальшому, ОСОБА_7 спільно з неповнолітньою ОСОБА_11 з місця вчинення кримінального правопорушення зникли в невідомому напрямку.
Після чого, 17 лютого 2026 року невстановлена особа під профілем з нік-неймом « ОСОБА_12 » « ОСОБА_13 » здійснила переказ на крипто-гаманець, який зареєстрований на ОСОБА_7 , грошові кошти у розмірі 300 USDT за вчинення умисного пошкодження чужого майна шляхом підпалу.
Таким чином, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчинив умисне пошкодження чужого майна шляхом підпалу, тобто своїми діями вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною другою сттаті 194 КК України.
Крім цього, досудовим розслідуванням установлено, що 18 лютого 2026 року приблизно о 23 год. 30 хв. ОСОБА_7 спільно з неповнолітньою ОСОБА_11 на виконання свого злочинного умислу, спрямованого на умисне пошкодження майна, знайшли автомобіль марки «Tesla» моделі «Y», д.н.з. НОМЕР_3 , білого кольору, що був розташований по вул. Ірпінська, поблизу буд. № 69 у м. Києві, який належить ОСОБА_16 .
Продовжуючи спільний злочинний умисел, направлений на умисне пошкодження чужого майна шляхом підпалу, 19 лютого 2026 року орієнтовно о 00 год. 10 хв. перебуваючи за вищевказаною адресою ОСОБА_7 спільно з неповнолітньою ОСОБА_11 , заздалегідь підготувавши мобільний телефон для проведення відео фіксації, в той час як ОСОБА_7 , використовуючи заздалегідь придбану легкозаймисту рідину, вирішили пошкодити автомобіль марки «Tesla» моделі «Y», д.н.з. НОМЕР_3 , білого кольору, для чого ОСОБА_7 вилив легкозаймисту рідину на капот автомобіля та підпалив запальничкою, яка знаходилась при ньому.
Пересвідчившись, що вказаний автомобіль палає, ОСОБА_7 спільно з неповнолітньою ОСОБА_11 здійснили відеофіксацію вчиненого підпалу на мобільний телефон останньої, яка в подальшому була надіслана особі під профілем « ОСОБА_12 » « ІНФОРМАЦІЯ_3 ». У подальшому, ОСОБА_7 спільно з неповнолітньою ОСОБА_11 з місця вчинення кримінального правопорушення зникли в невідомому напрямку, у подальшому були затриманні працівниками поліції.
Таким чином, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчинив умисне пошкодження чужого майна шляхом підпалу, тобто своїми діями вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною другою статті 194 КК України.
19 лютого 2025 року ОСОБА_7 затримано у порядку статті 208 КПК України.
19 лютого 2025 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 194 КК України.
21 лютого 2026 року до Святошинського районного суду м. Києва надійшло клопотання слідчого Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_9 , погоджене прокурором Святошинської окружної прокуратури ОСОБА_10 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 194 КК України, у кримінальному провадженні №12026100080000417 від 15 лютого 2026 року.
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 21 лютого 2026 року клопотання слідчого Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_9 , погоджене прокурором Святошинської окружної прокуратури ОСОБА_10 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задоволено.
Застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 19 квітня 2026 року включно.
Визначено підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 665 600 грн 00 коп., яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації в м. Києві, після внесення якої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підлягає звільненню з під варти в порядку, передбаченому частиною четвертою статті 202 КПК України.
У разі звільнення з-під варти, покладено на ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язки, у відповідності до статті 182 КПК України:
- прибувати за кожною вимогою слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця проживання та роботи;
- не відлучатись із м. Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України;
- утриматись від спілкування з іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні.
Роз'яснено ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що у разі невиконання покладених на нього обов'язків застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України і використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Відповідно до положень частини першої статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
За змістом частини другої статті 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до статті 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно частин першої, другої статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Застосовуючи щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею встановлено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 194 КК України.
Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 194 КК України, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом огляду місця події за адресою: м. Київ, вул. Ірпінська, 69, де виявлено автомобіль марки «Tesla», д.н.з. НОМЕР_4 , білого кольору зі слідами горіння, також в ході огляду виявлено та вилучено: пляшку об'ємом 1 л із специфічним запахом, обвуглені залишки та змив з вищевказаного автомобіля; протоколом затримання ОСОБА_7 , підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, у якого в ході особистого обшуку було виявлено та вилучено мобільний телефон, на якому наявні листування у месенджері «Телеграм»; оглядом телефону ОСОБА_11 , де наявні відеозаписи горіння автомобілів від 15 лютого 2026 року, 17 лютого 2026 року та 19 лютого 2026 року; протоколами прийнятих заяв потерпілих осіб, а саме: ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 ; протоколами допиту потерпілих; протоколом обшуку за місцем мешкання ОСОБА_11 , яка проживала спільно з ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 від 19 лютого 2026 року, в ході якого виявлено та вилучено каністру об'ємом 5 л з рідиною специфічного запаху та мобільний телефон; повідомленням про підозру ОСОБА_7 від 19 лютого 2026 року, а також іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Окрім того, слідчим суддею визнано доведеними вказані у клопотанні слідчого ризики, передбачені частиною першою статті 177 КПК України, а саме те, що: підозрюваний ОСОБА_7 може переховуватися від органу досудового слідства та суду; незаконно впливати на потерпілих та свідків; продовжити та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Також взято до уваги, що підозрюваний ОСОБА_7 офіційно не одружений, не працює, тобто у підозрюваного фактично відсутні міцні соціальні зв'язки, які б як важелі впливу могли утримати останнього від спроби переховування і подальшого вчинення інших злочинів, неодноразово судимий: вироком Оболонським районним судом м. Києва від 21 грудня 2023 року за частиною другою статті 15, частиною четвертою статті 185 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі, на підставі статті 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік; вироком Богунського районного суду м. Житомира від 26 червня 2024 року за частиною другою статті 15, частиною четвертою статті 185 КК України, на підставі частини першої статті 70, 69 КК України - до покарання 3 року 6 місяців позбавлення волі, за частиною четвертою статті 70 КК України остаточне покарання у вигляді 5 років позбавлення волі, на підставі статті 75 КК України - звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки, крім того, згідно моніторингом інформації з сайту Судової влади України, ОСОБА_7 неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності, дані кримінальні правопорушення вчинив під час іспитового строку, а також неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за вчинені правопорушення у стані алкогольного сп'яніння, що вказує на те, що ОСОБА_7 не може своє життя вписувати в рамки правил поведінки у суспільстві, не порушуючи при цьому прав оточуючих громадян і має схильність до таких дій.
Так, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , його наслідки, характер та обставини інкримінованих йому дій, дані про особу підозрюваного, а також те, що ОСОБА_7 неодноразово судимий, інкриміновані останньому у даному кримінальному провадженні кримінальні правопорушення вчинив під час іспитового строку, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у клопотанні доведено існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України.
При цьому, слідчий суддя, взявши до уваги тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, обставини та спосіб його вчинення, наявність вищевказаних ризиків, дані про особу підозрюваного, який офіційно не одружений, не працює, неодноразово судимий, відсутність даних про його соціальні зв'язки тощо, дійшов висновку, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищезазначеним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Будь-яких даних на підтвердження поганого стану здоров'я підозрюваного ОСОБА_7 або існування інших обставин, які б виключали можливість тримання під вартою останнього, суду не надано.
З огляду на зазначене, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_7 , врахувавши особу підозрюваного, а також його роль у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, спосіб вчинення такого кримінального правопорушення та його наслідки, оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Таким чином, на переконання колегії суддів, слідчий суддя, у відповідності до вимог пункту 3 частини четвертої, частини п'ятої статті 182, частини третьої статті 183 КПК України, взявши до уваги тяжкість злочину, в якому підозрюється ОСОБА_7 , обставини кримінального правопорушення, дані про особу підозрюваного, який не одружений, не працює, неодноразово судимий, вчинив інкриміновані кримінальні правопорушення під час іспитового строку, ризики, передбачені статтею 177 КПК України, наявність яких встановлено при розгляді клопотання, дійшов обґрунтованого висновку про визначення йому застави у межах 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665 600 грн.
Вказаний розмір застави є відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, оскільки, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
На переконання колегії суддів, такий запобіжний захід буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_7 . Підстав уважати його завідомо непомірним для підозрюваного колегія суддів не вбачає, у зв'язку з чим відсутні підстави для застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, як просить захисник в апеляційній скарзі.
З наведеного убачається, що слідчим суддею враховано обставини справи у сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України, у зв'язку з чим відносно ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який, на думку колегії суддів, у сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю інкримінованого йому кримінального правопорушення та його наслідками, є обґрунтованим, та підстав для застосування щодо підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, колегія суддів не вбачає.
Враховуючи те, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу, то, з огляду на вищенаведені дані, у колегії суддів наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №12244/86,12245/86, №12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
Більш того, у пункті 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» №35615/06 від 13 листопада 2007 Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, колегія суддів враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У відповідності до змісту статті 368 КПК України питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, у тому числі наявності або відсутності умислу в діях особи, належності та допустимості зібраних у справі доказів, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
Сукупність зібраних доказів та матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для обрання щодо підозрюваного запобіжного заходу.
Так, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , характер та обставини інкримінованих йому дій, дані про особу підозрюваного у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у клопотанні доведено існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України.
Викладеними вище обставинами, які встановлені судом першої інстанції при вирішенні питання щодо обрання запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_7 , спростовуються доводи скаржника щодо неналежності та необґрунтованості доказів на підтвердження існування ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України.
При цьому, посилання скаржника на те, що підозрюваний має постійне місце проживання на території України, за яким фактично проживає тривалий час, родину, сталий побут та міцні соціальні зв'язки, що істотно знижує будь-яку ймовірність переховування, він інтегрований у соціальне середовище, підтримує постійні контакти з близькими та знайомими, здійснює трудову діяльність і має реальні джерела доходу для забезпечення власного існування, не є достатньою підставою для застосування щодо підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу та зменшення розміру застави.
Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Керуючись статтями 176-178, 182, 183, 194, 376, 407, 418, 422 КПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 21 лютого 2026 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4