Справа № 375/111/26 Головуючий у І інстанції Смик М.М.
Провадження № 33/824/1819/2026 Головуючий у ІІ інстанції Таргоній Д.О.
Іменем України
16 березня 2026 року Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Таргоній Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Рокитнянського районного суду Київської області від 17 лютого 2026 року про притягнення
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає на АДРЕСА_1 ,
до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.130 КУпАП,
Постановою Рокитнянського районного суду Київської області від 17 лютого 2026 року визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Судом першої інстанції встановлено, що 25 грудня 2025 року о 01 год 44 хв на АДРЕСА_1 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом, а саме автомобілем «Renault Dokker», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд водія на стан алкогольного сп'яніння проводився у встановленому законом порядку за допомогою газоаналізатора «Drager Alcotest 7510»; результат огляду позитивний - 1,50% (проміле).
Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9 А ПДР, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з даною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Рокитнянського районного суду Київської області від 17 лютого 2026 року скасувати, провадження у даній справі закрити, у зв'язку з відсутності складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що дані, відображені в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПРІ №550052 від 25.12.2025 року, не відповідають фактичним обставинам справи.
Вказує, що досліджені судом першої інстанції матеріали, зокрема відеозаписи з нагрудних боді-камер працівників патрульної поліції, якими фіксувались обставини затримання ОСОБА_1 , не підтверджують наявність в його діях порушень, які інкримінуються йому протоколом про адміністративне правопорушення.
Так, дані з відеофайлів, розміщених на наданих суду дисках, не містять жодних доказів, підтверджуючих факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом «Renault Doker».
Зокрема, на відеозаписі зафіксовано транспортний засіб, який рухався автодорогою, однак ідентифікувати особу, яка керувала ним, з наявного відео не є можливим.
Крім того, наявний в матеріалах справи відеозапис є не повним, має ознаки переривання та монтажу, а саме на відео відображено факт переслідування автомобіля «Renault Doker», д.н.з НОМЕР_1 , відео переривається відразу після того, як переслідуваний автомобіль заїжджає на територію домоволодіння ОСОБА_1 , а продовжується вже тоді, коли останній після застосування працівниками патрульної поліції до нього фізичної сили, знаходиться на землі та працівники поліції одягають на нього кайданки.
Таким чином, жодного моменту, який підтверджував би факт керування ОСОБА_1 автомобілем «Renault Doker», д.н.з. НОМЕР_1 , чи факт перебування останнього у вказаному автомобілі, чи біля нього немає.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 звертає увагу на те, що керування транспортним засобом означає, що транспортний засіб мав знаходитись в русі, а коли ж особа перебуває біля транспортного засобу або знаходиться в ньому навіть з ввімкненим двигуном - склад правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП відсутній, так як і відсутній факт керування транспортним засобом.
В апеляційній скарзі посилається на п. 27 Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23.12.2005, де вказано, що керування транспортним засобом - це виконання функцій водія під час руху такого засобу, а в наявних в матеріалах відеозаписів з нагрудних камер поліцейських не міститься жодних даних щодо факту керування ОСОБА_1 автомобілем.
Скаржник посилається також на неправомірність дій працівників патрульної поліції, які застосували до нього заходи фізичного впливу, повалили його на землю та одягнули йому кайданки, завдаючи болю, не реагуючи на його пояснення про те, що він є інвалідом 2-ї групи.
Вказує, що суд першої інстанції віднісся формально до розгляду даної справи, не надав належної оцінки поясненням ОСОБА_1 та не взяв їх до уваги, поставившись до них як до таких, що не заслуговують на увагу та мають на меті уникнення від відповідальності. Таким чином, на думку скаржника судом порушено принцип безсторонності та неупередженості, оскільки суд має бути арбітром при вирішенні справи, а не стороною обвинувачення.
Зазначає, що долучені до матеріалів даної справи докази, на які послався суд першої інстанції, є незаконними, оскільки здобуті в спосіб, не передбачений законом, а під час збирання цих доказів допущено ряд порушень з боку уповноважених осіб, у зв'язку із чим вказані докази є недопустимими та неналежними.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Турченко В.В. підтримали доводи апеляційної скарги та просили задовольнити її.
ОСОБА_1 пояснив, що він працює в охоронній фірмі «ОБОФ ЗАХИСТ», 24.12.2025 року напередодні подій, він перебував вдома, за місцем свого проживання, оскільки мав вихідний. Увечері він вживав алкоголь та близько 23 години ліг спати. 25.12.2025 о 01 годині ночі йому зателефонував напарник, який повідомив про спрацювання сигналізації та просив ОСОБА_1 підмінити його на виїзді до об'єкту охорони, оскільки сам захворів. ОСОБА_1 вирішив не сідати за кермо, оскільки незадовго до того вживав алкоголь, тому попросив свого сина ОСОБА_2 поїхати на «спрацювання», що останній і зробив. Через деякий час після від'їзду сина той зателефонував та попросив батька відкрити ворота у двір, щоб заїхати. ОСОБА_1 вийшов у двір, побачив як заїхав син та вибіг з авто у будинок. Тоді ОСОБА_1 забрав ключі з авто і вже закривав двері, коли у двір увірвались працівники поліції, без попередження та будь-яких пояснень повалили його на землю та одягнули кайданки. В подальшому його посадили до службового автомобіля та доставили до Рокитнянського відділу поліції.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , його захисника Турченко В.В., вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у ст. ст. 251, 252 КУпАП, зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом та правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності.
Даних вимог закону судом першої інстанції в повній мірі дотримано не було.
Визнаючи винним та притягуючи до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, суд першої інстанції не з'ясував в повному обсязі обставини справи, належним чином не проаналізував наявні в справі докази, у зв'язку з чим дійшов необґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Крім того, п.2.9А Правил дорожнього руху України передбачає заборону водієві керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП є керування транспортним засобом у стані сп'яніння (наркотичного чи алкогольного).
Відповідно, для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.130 КУпАП виникає необхідність доведення одночасно двох обставин: 1) керування транспортним засобом і 2) перебування у стані сп'яніння (наркотичного чи алкогольного).
Визначення терміну «керування транспортним засобом» було наведено в п. 27 Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Крім того, в рішенні №404/4467/16-а від 20 лютого 2019 року Верховний Суд зазначив, що само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
Таким чином, керування транспортним засобом це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.
Знаходження за кермом транспортного засобу, який не є в стані руху (знаходиться в нерухомому стані), особи в нетверезому стані не є доказом вчинення останньою адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, оскільки саме перебування особи на місці водія не доводить факт керування транспортним засобом, незалежно від наявності ввімкненого двигуна.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення від 25 грудня 2025 року серії ЕПР1 № 550032, 25 грудня 2025 року о 01 год. 44 хв. на вул. Червона Січ, 16 в с. Рокитне Білоцерківського р-ну. Київської обл. водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом, а саме автомобілем «Renault Dokker», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд водія на стан алкогольного сп'яніння проводився у встановленому законом порядку за допомогою газоаналізатора «Drager Alcotest 7510»; результат огляду позитивний - 1,50% (проміле). Своїми діями ОСОБА_1 порушив ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Під час складання цього протоколу свідки не залучалися.
До матеріалів справи долучено відеозаписи з нагрудних боді-камер працівників поліції та з відеореєстратора патрульного автомобіля, які були переглянуті судом апеляційної інстанції.
З оглянутих судом відеозаписів вбачається, що на них не зафіксовано факту керування транспортним засобом «Renault Dokker», реєстраційний номер НОМЕР_1 , саме ОСОБА_1 .
Так, з переглянутих відеозаписів зокрема вбачається:
Відеозапис з відеореєстратора 1: на відео працівник патрульної поліції, перебуваючи навпроти вікна зі сторони водія автомобіля «Renault Dokker», реєстраційний номер НОМЕР_1 , спілкується з особою, яка перебуває на водійському сидінні автомобіля; особу водія на відео не видно, оскільки в полі зору перебуває лише задня частина транспортного засобу та працівник поліції; під час розмови з поліцейським транспортний засіб «Renault Dokker», реєстраційний номер НОМЕР_1 розпочинає рух та покидає місце події;
Відеозапис з відеореєстратора 2: автомобіль патрульної поліції здійснює рух за вказаним автомобілем «Renault Dokker», реєстраційний номер НОМЕР_1 , увімкнувши проблискові маячки синього та червоного кольору;
Відео з боді-камери 3: відеозапис розпочато 25.12.2025 о 01 год. 43 хв., відображає рух патрульних поліцейських в авто, а в подальшому, о 01 год. 45 хв. відбувається затримання поліцейськими в порядку ст. 261 КУпАП невстановленої особи; 01 год. 46 хв. затриманій особі поліцейські роз'яснюють права; 01 го. 47 хв. невстановлену особу поліцейські саджають в патрульний автомобіль та повідомляють, що прямуватимуть до відділку поліції; 01 год. 49 хв. встановлюється особа затриманого - ОСОБА_1 , 62 роки, 01 го. 50 хв. останньому повідомляють, що доставлять його у місце де буде газоаналізатор Драгер для проходження огляду на стан сп'яніння; 01 год. 52 хв. автомобіль патрульної поліції здійснює зупинку у невідомому місці; 01 год. 53 хв. з ОСОБА_1 знімають кайданки; 01 го. 58 хв. - поліцейські повідомляють ОСОБА_1 про те, що вбачають у нього ознаки сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та поведінка, що не відповідає обстановці) та пропонують пройти огляд за допомогою газоаналізатора Драгер, на що ОСОБА_1 погоджується; 02 год. 03 хв. ОСОБА_1 проходить огляд на стан сп'яніння за допомогою газоаналізатора Драгер - результат позитивний 1,50%, з результатом погоджується; 02 год. 06 хв. поліцейські знов саджають ОСОБА_1 в службовий автомобіль та повідомляють, що стосовно нього буде складений протокол по ч. 1 ст. 130 КУпАП України; о 02 год. 09 хв. ОСОБА_1 доставляють у відділок поліції, де о 02 год. 40 хв. складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Аналіз досліджених відеозаписів не дозволяє зробити висновок про те, що 25.12.2025 р. о 01 год. 44 хв. ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Renault Dokker», реєстраційний номер НОМЕР_1 , оскільки зміст відеозаписів не дають змоги ідентифікувати особу, яка керувала вказаним автомобілем.
В даному випадку судом встановлено лише факт перебування ОСОБА_1 25.12.2025 року в стані алкогольного сп'яніння, проти чого останній не заперечує. В той час, як докази зупинки транспортного засобу під час керування ним ОСОБА_1 , як і факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 , тобто вчинення ним дій, які б призвели до безпосереднього руху автомобіля, в матеріалах справи відсутні.
Процедура виявлення у водіїв ознак алкогольного сп'яніння та проведення огляду водіїв на стан алкогольного сп'яніння визначена ст.266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції затвердженої наказом Наказ Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкції), Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення у водіїв стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - Порядком №1103).
Відповідно до п. 6 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Наказ Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкції), огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться поліцейським із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Згідно з положеннями пунктів 3 та 6 Порядку №1103, огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом. Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
У даній справі встановлено, що в порушення вимог Інструкції та Порядку № 1103 огляд ОСОБА_1 на стан сп'яніння був проведений не на місці зупинки транспортного засобу, а в невстановленому місці, куди ОСОБА_1 був доставлений працівниками поліції після адміністративного затримання.
Виходячи з вищезазначеного, вирішуючи справу, суд першої інстанції зазначених обставин не врахував, допустив неповноту судового розгляду, викладені в оскаржуваній постанові висновки щодо наявності в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не відповідають фактичним обставинам справи.
Відповідно до вимог ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Враховуючи вищенаведене та застосовуючи закріплений в ст. 62 Конституції України принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи мають тлумачитись на її користь, - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не доведена.
Як визначено пунктом 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Згідно ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо відсутня подія і склад адміністративного правопорушення.
З урахуванням наведеного апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова Рокитнянського районного суду Київської області від 17 лютого 2026 року щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності на підставі ч. 1 ст. 130 КУпАП - скасуванню, а провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП - закриттю за відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На підставі наведеного та керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Рокитнянського районного суду Київської області від 17 лютого 2026 року, що прийнята за результатами розгляду матеріалів про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП скасувати та прийняти нову постанову.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду Д.О. Таргоній