Справа № 757/9551/26-к Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/2713/2026 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
12 березня 2026 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні - прокурора четвертого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 13 лютого 2026 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Одеса, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не одруженого, працюючого на посаді начальника відділу митного оформлення № 6 митного поста «Чорноморськ» Одеської митниці Держмитслужби, раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 13 лютого 2026 року задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_9 , погоджене прокурором четвертого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано у кримінальному провадженні № 12025000000002891 від 06.11.2025 щодо підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування на 60 днів, тобто до 12.04.2026 року.
Вказано, що строк тримання під вартою слід рахувати з моменту фактичного затримання підозрюваного, а саме: 13 год. 15 хв. 12.02.2026 року.
Одночасно визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання обов'язків, визначених КПК України.
Розмір застави визначено у межах 120 (сто двадцять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідно становить 339 360,00 (триста дев'яносто дев'ять тисяч триста шістдесят) грн.
Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУ ДСАУ у м. Києві.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
У разі внесення застави покладено на підозрюваного такі обов'язки: повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування із свідками у кримінальному провадженні № 12025000000002891 від 06.11.2025 щодо обставин, які у ньому досліджуються; прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Строк дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначено до 13.04.2026 року.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Роз'яснено заставодавцю обов'язок із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, передбачені ч. 8-11 ст. 182 КПК України.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою слідчого судді, прокурор у кримінальному провадженні - прокурор четвертого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 13 лютого 2026 року в частині визначення розміру застави у межах 120 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно становить 339 336,00 грн, скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого та визначити підозрюваному ОСОБА_7 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі, достатньому для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, а саме - 333 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 1 108 224 грн. 00 коп. В іншій частині просив залишити ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 13 лютого 2026 року - без змін.
Не оспорюючи висновків слідчого судді щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України та наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, в апеляційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали в частині розміру застави.
Прокурор вважає, що ухвала слідчого судді щодо часткового задоволення клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 є незаконною та необґрунтованою у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону - ст. ст. 177, 178, 183 КПК України та підлягає скасуванню, відповідно до ч. 1 ст. 412 КПК України.
В скарзі прокурор вказує на те, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обґрунтовано підозрюється у висловленні прохання та одержанні неправомірної вигоди службовою особою для себе за вчинення дій, такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду з використанням наданого їй службового становища, вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище, тобто у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Зазначає, що орган досудового розслідування, повідомивши ОСОБА_7 про підозру, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, вбачає за необхідне застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Звертає увагу на те, що під час досудового розслідування, в тому числі шляхом проведення слідчих та інших процесуальних дій, отримано докази того, що з високим ступенем ймовірності підозрюваний, одержавши відомості про звернення слідчого до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу, може вчинити дії, які містять ризики, передбачені ст. 177 КПК України, та розпочати їх вчинення.
А саме, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які полягають в тому, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжувати вчинення кримінального правопорушення, у якому підозрюється, а тому, з метою забезпечення кримінального провадження та виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, є необхідність застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
На переконання прокурора, фактичні обставини злочинів, інкримінованих підозрюваному, свідчать про наявність конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості та кореспондуються з визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
Також апелянт вважає, що на користь зазначених вище ризиків вказує і той факт, що злочин, який інкримінується підозрюваному, свідчить про те, що він був обізнаний з можливими наслідками, у випадку викриття його злочинної діяльності правоохоронними органами, проте все одно продовжував вчиняти злочини у сфері службової діяльності.
Зазначені обставини дають підстави для висновку, що інший більш м'який запобіжний захід, крім тримання під вартою, не зможе ефективно попередити спроби підозрюваного ухилитися від досудового розслідування та суду, а також для запобігання ризикам, які зазначені в клопотанні.
Орган досудового розслідування вважає, що обставини вчинення вищевказаного кримінального правопорушення вказують на систематичний характер неправомірних дій підозрюваного, необхідності в отриманні доходів, для забезпечення його життєдіяльності, що може стати підставою для продовження вчинення аналогічних та інших кримінальних правопорушень.
Враховуючи характер вчиненого підозрюваним злочину та тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих йому злочинів, які полягають у безальтернативному позбавленні волі, є всі підстави вважати, що підозрюваний може полишити місце свого постійного проживання та буде переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконними засобами через залякування впливати на свідків, інших підозрюваних у кримінальному провадженні та інших співучасників злочину, які володіють інформацією щодо обставин вчинення ним зазначеного злочину, знищити, сховати або спотворити будь-які із речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а тому жоден інший більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з позбавленням волі, крім виключного запобіжного заходу - тримання під вартою, не зможе забезпечити запобігання існуючим ризикам та виконання завдань кримінального провадження.
За таких обставин прокурор вважає, що ухвала Печерського районного суду м. Києва від 13 лютого 2026 року щодо часткового задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 в частині визначення розміру застави є незаконною та підлягає скасуванню.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора ОСОБА_6 , який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, думку підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183, 199 КПК України.
Як убачається із матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025000000002891 від 06.11.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Згідно даних клопотання, досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до наказу № 995-о від 13.08.2024 року ОСОБА_7 призначено на посаду начальника відділу митного оформлення № 6 митного поста «Чорноморськ» Одеської митниці з 13.08.2024 року.
Відповідно до пункту 2 Посадової інструкції державних службовців категорій «Б», яку затверджено 27.06.2023 В.о. начальника Одеської митниці ОСОБА_10 , а також з якою 13.08.2024 ознайомлений ОСОБА_7 , - метою посади начальника відділу митного оформлення № 6 митного поста «Чорноморськ» Одеської митниці є реалізація державної політики у сфері державної служби та з питань виконання поставлених перед митний постом, відділом завдань, організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій, організація безпосереднього здійснення співробітниками відділу митної справи, митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.
Таким чином, ОСОБА_7 , постійно обіймаючи посаду начальника відділу митного оформлення № 6 митного поста «Чорноморськ» Одеської митниці Держмитслужби, що пов'язана з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, будучи керівником структурної одиниці органу державної влади, займаючи посаду, яка відповідно до статті 6 Закону України «Про державну службу» належить до категорії «Б», відповідно до примітки 1 ст. 364 та примітки 2 ст. 368 КК України є службовою особою, яка займає відповідальне становище.
Окрім того, встановлено, що відповідно до матеріалів кримінального провадження 28.05.2015 ОСОБА_7 під підпис попереджений про обмеження, спрямовані на запобігання корупційним та пов'язаним з корупцією правопорушенням, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів і одержанню неправомірної вигоди або подарунка та поводження з ними, щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, дотримання вимог фінансового контролю, передбачені Законом України «Про запобігання корупції».
Так, в ході досудового розслідування встановлено, що з листопада 2025 року по лютий 2026 року ОСОБА_7 вчинив дії щодо здійснення прохання та отримання неправомірної вигоди службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду з використанням наданої їй службового становища, вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище за таких обставин:
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з грудня 2024 відповідно до довіреності «вих. 01/12 від 30.12.2024» представляє інтереси ТОВ «Зорітан» код ЄДРПОУ 45601361, яке займається зовнішньо-економічною діяльністю - імпортом товарів широкого вжитку та їх митним оформленням, директором товариства є ОСОБА_12 .
Встановлено, що 16 вересня 2025 року ОСОБА_11 прибув до відділу митного оформлення №6 митного поста «Чорноморськ» Одеської митниці Держмитслужби (АДРЕСА_2) для участі в митному оформленні вантажу, а саме «штучні квіти».
Цього ж дня, під час митного оформлення ОСОБА_11 на території відділу митного оформлення №6 митного поста «Чорноморськ» Одеської митниці Держмитслужби зустрівся з начальником відділу ОСОБА_7 . Так, в ході розмови у ОСОБА_7 винник злочинний умисел, спрямований на одержання неправомірної вигоди з метою особистого збагачення, та останній повідомив, що ОСОБА_11 вже тривалий час здійснює розмитнення товарів і нікому не «дякує», та в ході розмови, ОСОБА_7 зазначив, що так в подальшому відбуватись не буде.
Надалі реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на отримання неправомірної вигоди з метою особистого збагачення, ОСОБА_7 в ході цієї ж розмови наголосив, що надалі за кожен оформлений (розмитнений) морський контейнер необхідно надавати йому 100 доларів США, таким чином висловив прохання надання неправомірної вигоди, а в інакшому випадку у разі не надання вказаних коштів, останній буде створювати штучні перешкоди в процесі розмитнення контейнерів, що може тягнути за собою додаткові витрати на переогляд, затягування процесу та складення адміністративних матеріалів.
В подальшому встановлено, що з метою підтвердження серйозності своїх намірів та реалізації свого злочинного умислу направленого на отримання неправомірної вигоди з метою особистого збагачення, ОСОБА_7 протягом вересня-жовтня 2025 року, більш точної дати досудовим розслідуванням не встановлено, надав підлеглим працівникам вказівку щодо наступних п'яти оформлень вантажів ТОВ «Зорітан», а саме, що вони повинні бути із формою контролю «огляд», що тягне за собою суттєві витрати та затягування часу на розмитнення вантажу.
Окрім того, встановлено, що наприкінці жовтня 2025 року, точної дати досудовим розслідуванням не встановлено, під час оформлення ТОВ «Зорітан» вантажу - «кухонне приладдя», підлеглим ОСОБА_7 , виявлено факт оформлення товару, нібито із неправильним кодом УКТЗЕД (українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності), в свою чергу митну декларацію подано відповідно до вимог чинного законодавства та наданих документів.
Разом з цим, ОСОБА_11 звернувся до ОСОБА_7 із проханням роз'яснити факт порушення, на що ОСОБА_7 відповів, що так як між ними немає «спілкування», то він не буде вникати в суть проблеми та надалі за вказаним фактом був складений протокол про порушення митних правил.
В подальшому, 31 жовтня 2025 року, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, на території відділу митного оформлення №6 митного поста «Чорноморськ» Одеської митниці Держмитслужби за адресою: АДРЕСА_2, відбулась випадкова зустріч між ОСОБА_7 та ОСОБА_11 , в ході розмови останній поцікавився у ОСОБА_7 , чому таке ставлення до ТОВ «Зорітан», на що ОСОБА_7 вкотре зазначив, що для виправлення вказаної ситуації та подальшого безперешкодного митного оформлення товарів ТОВ «Зорітан», ОСОБА_11 має надавати особисто йому 100 доларів США за кожен розмитнений контейнер.
Окрім цього, в ході розмови, ОСОБА_7 зазначив, що кошти ОСОБА_11 повинен залишати по закінченню кожного місяця в тумбочці, яка знаходиться в службовому кабінеті ОСОБА_7 , сума неправомірної вигоди залежить від кількості оформлених контейнерів.
В свою чергу ОСОБА_11 розуміючи, що не надавши на прохання ОСОБА_7 неправомірну вигоду, він не зможе безперешкодно відповідно до закону оформлювати товари, ввезені з-за кордону, був вимушений погодитись на умови ОСОБА_7 .
Встановлено, що протягом листопада 2025 року ТОВ «Зорітан» оформлено (розмитнено) всього 8 контейнерів, за які відповідно до раніше висловленого ОСОБА_7 прохання необхідно надати 800 доларів США.
В подальшому, 03.12.2025 ОСОБА_13 будучи представником ТОВ «Зорітан», діючи на виконання раніше зазначеного ОСОБА_7 злочинного плану, спрямованого на висловлення прохання та отримання неправомірної вигоди ОСОБА_7 , прибув до відділу митного оформлення №6 митного поста «Чорноморськ» Одеської митниці Держмитслужби за адресою: АДРЕСА_2, де о 10 годині 43 хвилин відбулась зустріч між ОСОБА_11 та ОСОБА_7 , в ході якої ОСОБА_11 на раніше висловлене прохання ОСОБА_7 поклав грошові кошти в розмірі 800 доларів США до шухляди в службовому кабінеті ОСОБА_7 , одночасно зазначивши, що в листопаді 2025 року було 8 контейнерів.
Окрім того, протягом листопада 2025 року, точної дати на даний час досудовим розслідуванням не встановлено, до ОСОБА_11 з проханням надання неправомірної вигоди звертались підлеглі працівники ОСОБА_7 , але в ході розмови ОСОБА_11 з останнім, він повідомив, що з ними сам розраховується із загальної каси в кінці кожного місяця, тому більше питань до ОСОБА_11 не буде.
Крім того, встановлено, що протягом грудня 2025 року ТОВ «Зорітан» оформлено (розмитнено) всього 11 контейнерів, за які відповідно до раніше висловленого ОСОБА_7 прохання необхідно було надати 1100 доларів США.
В подальшому, 09.01.2026 ОСОБА_13 будучи представником ТОВ «Зорітан», діючи на виконання раніше обумовленого злочинного плану, спрямованого на висловлення прохання та отримання неправомірної вигоди ОСОБА_7 , прибув до відділу митного оформлення №6 митного поста «Чорноморськ» Одеської митниці Держмитслужби за адресою: АДРЕСА_2, де о 10 годині 45 хвилин відбулась зустріч між ОСОБА_11 та ОСОБА_7 , в ході якої ОСОБА_11 повідомляє ОСОБА_7 , що в грудні було 11 контейнерів та на раніше висловлене прохання ОСОБА_7 дістає грошові кошти в сумі 1100 доларів США, в цей час ОСОБА_7 протягує руку та забирає кошти і кладе їх в кишеню своїх джинсів, після чого розмова завершується.
Крім того, встановлено, що протягом січня 2026 року ТОВ «Зорітан» оформлено (розмитнено) всього 5 контейнерів, за які відповідно до раніше висловленого ОСОБА_7 прохання необхідно було надати 500 доларів США.
Окрім зазначеного, встановлено, що 16 січня 2026 року ТОВ «Зорітан» подано митну декларацію №500580/2026/393, щодо розмитнення товару «клей», цього ж дня в коридорі адміністративної будівлі відділу митного оформлення №6 митного поста «Чорноморськ» Одеської митниці Держмитслужби за адресою: АДРЕСА_2, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, відбулась зустріч між ОСОБА_11 та ОСОБА_7 , в ході якої останній повідомив, що для безперешкодного митного оформлення вантажу «клей» необхідно надати йому додатково неправомірну вигоду у розмірі 500 доларів США.
Надалі 12.02.2026 ОСОБА_13 , будучи представником ТОВ «Зорітан», діючи на виконання раніше обумовленого злочинного плану, спрямованого на висловлення прохання та отримання неправомірної вигоди ОСОБА_7 , прибув до відділу митного оформлення №6 митного поста «Чорноморськ» Одеської митниці Держмитслужби за адресою: АДРЕСА_2, де о 11 годині 00 хвилин відбулась зустріч між ОСОБА_11 та ОСОБА_7 , в ході якої ОСОБА_11 повідомляє ОСОБА_7 , що в січні було оформлено 5 контейнерів та окремо контейнер з товаром «клей», після чого ОСОБА_11 запитує чи класти в ящик, на що ОСОБА_7 відповідає, що так в ящик, після чого на раніше висловлене прохання ОСОБА_7 , ОСОБА_11 дістає грошові кошти в сумі 1000 доларів США та кладе їх до шухляди в службовому кабінеті ОСОБА_7 .
Таким чином, ОСОБА_7 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на отримання неправомірної вигоди з метою особистого збагачення, діючи умисно та цілеспрямовано, у період грудня 2025 року - лютого 2026 року, в порушення присяги державного службовця, Закону України «Про державну службу», Закону України «Про запобігання корупції», контракту, посадової інструкції, положення про Одеську митницю, положення про відділ митного оформлення №6 митного поста «Чорноморськ» Одеської митниці, положення про митний пост «Чорноморськ» Одеської митниці, вчинив всі дії, що входять до його компетенції, спрямовані на забезпечення безперешкодного митного оформлення товарів ТОВ «Зорітан», за що отримав неправомірну вигоду в розмірі 2900 доларів США (відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 12.02.2026 - 124 792 гривні).
Таким чином, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у висловленні прохання та одержанні неправомірної вигоди службовою особою для себе за вчинення дій, такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду з використанням наданого їй службового становища, вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Після отримання неправомірної вигоди ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 12.02.2026 о 13 год. 15 хв. було затримано, в порядку статті 208 КПК України.
13.02.2026 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру в учиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
13.02.2026 року старший слідчий в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_9 , за погодження з прокурором четвертого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12025000000002891 від 06.11.2025 щодо підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування клопотання слідчий посилався на те, що у вказаному провадженні ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у висловленні прохання та одержанні неправомірної вигоди службовою особою для себе за вчинення дій, такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду з використанням наданого їй службового становища, вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Зазначив, що під час досудового розслідування встановлені обставини, які дають обґрунтовані підстави стверджувати, що підозрюваний вчинив інкриміновані йому вищевказані кримінальні правопорушення, що підтверджують матеріали кримінального провадження, зокрема: заява від 04.11.2025 ОСОБА_7 про вчинення кримінального правопорушення; протокол допиту свідка ОСОБА_11 від 11.11.2025; протокол допиту свідка ОСОБА_11 від 17.12.2025; протокол допиту свідка ОСОБА_11 від 30.01.2026; протокол допиту свідка ОСОБА_11 від 12.02.2026; протокол допиту свідка ОСОБА_14 від 12.02.2026; протокол за результатами проведення негласної розшукової дії від 08.12.2025; протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 08.12.2025; протокол ідентифікації грошових коштів від 03.12.2025; протокол за результатами проведення негласної розшукової дії від 14.01.2026; протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 14.01.2026; протокол ідентифікації грошових коштів від 09.01.2026; протокол вручення заздалегідь ідентифікованих засобів (грошових) коштів від 12.02.2026; положення про Одеську митницю затверджений наказом Державної митної служби України № 489 від 29.10.2020; положення про митний пост «Чорноморськ» Одеської митниці затверджений наказом Одеської митниці № 284 від 03.07.2024; положення про відділ митного оформлення №6 митного поста «Чорноморськ» Одеської митниці затверджений 10.05.2024; посадова інструкцією державних службовців категорій «Б»; наказ № 995-о від 13.08.2024; контракт №1197 від 30.06.2025; попередження про обмеження передбачені ЗУ «Про запобігання корупції; протокол обшуку від 12.02.2026 за адресою: АДРЕСА_2 ; протокол затримання ОСОБА_7 від 12.02.2026; інші матеріалами кримінального провадження та речові доказами у своїй сукупності.
Необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою сторона обвинувачення обґрунтовувала тим, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, що передбачає можливість призначення покарання у вигляді позбавлення волі до 10 років з конфіскацією майна, що вже саме по собі може бути вагомою підставою і мотивом для підозрюваного переховуватися від слідства та суду.
У клопотанні слідчий зазначив, що на даний час існують ризики того, що підозрюваний, перебуваючи на волі, усвідомлюючи тяжкість вчинених кримінальних правопорушень та реальність покарання, може переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, експертів, спеціалістів у кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Зокрема, наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України (переховуватись від органів досудового розслідування та суду) сторона обвинувачення обґрунтовувала тим, що підозрюваному повідомлено про підозру у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання виключно у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років з конфіскацією майна. Повідомлення про підозру підтверджується матеріалами кримінального провадження, тому останній, усвідомлюючи невідворотність покарання у разі визнання його винним, яке пов'язане із позбавленням волі за вчинення вказаного кримінального правопорушення, може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, у тому числі на території, яка тимчасово не підконтрольна владі України. Також, враховуючи інтенсивність та характер вчинення кримінального правопорушення, підозрюваний перебуваючи на волі, зможе вжити заходів конспірації з метою уникнення кримінальної відповідальності. Крім того, підозрюваний, не має на утриманні малолітніх чи неповнолітніх дітей, що також може спонукати останнього до вчинення дій щодо переховування від органу досудового розслідування, у тому числі шляхом виїзду за межі території України, враховуючий той факт, що підозрюваний не призовного віку та може безперешкодно виїжджати за кордон.
Ризики, передбачені п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України (знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином) обґрунтовуються тим, що на даний час у вказаному кримінальному провадженні не встановлені всі обставини, які підлягають доказуванню, зокрема не встановлено всіх учасників вчинення кримінального правопорушення, всіх епізодів вчинення кримінальних правопорушень, місця перебування інших речей, предметів та документів, які можуть бути визнані речовими доказами у кримінальному провадженні, а тому для уникнення покарання за скоєння тяжкого злочину підозрюваний, може самостійно, або за допомогою інших учасників знищити, сховати або спотворити речі і документи, які можуть мати значення речових доказів у кримінальному провадженні та які на даний час не відшукані органом досудового розслідування.
Також існує ризик іншим чином перешкодити кримінальному провадженню, який може бути виражений у створенні підозрюваним штучних доказів та підбурення осіб, які не були свідками кримінального правопорушення, до дачі завідомо неправдивих свідчень на підтвердження висунутих ним у подальшому захисних версій. Також зазначений ризик може бути реалізований підозрюваним шляхом зловживання процесуальними правами, що може виразитись у неявці для проведення слідчих дій у справі чи затягуванні з отриманням та ознайомленням з процесуальними документами, вручення яких чи надання для ознайомлення є обов'язковим під час проведення досудового розслідування.
Наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - незаконно впливати на свідків, на переконання слідчого підтверджується тим, що перебуваючи на волі, підозрюваний, будучи керівником структурної одиниці, з метою уникнення кримінальної відповідальності для себе, своїх можливих спільників, може вчинити дії, направлені на примушення до зміни наданих раніше свідчень допитаними особами та приховуванню показів особами, які підлягають встановленню та подальшому допиту.
Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити вчинення кримінального правопорушення, у якому підозрюється, вбачається з того, що підозрюваний може і надалі вчиняти кримінальні правопорушення, так як обставини вчинення вищевказаних кримінальних правопорушень вказує на систематичний характер неправомірних дій підозрюваного, необхідності в отриманні доходів, для забезпечення його життєдіяльності, що може стати підставою для продовження вчинення аналогічних та інших кримінальних правопорушень.
Таким чином, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у цьому провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Зазначені обставини дають підстави для висновку, що інший більш м'який запобіжний захід, крім тримання під вартою, не зможе ефективно попередити спроби підозрюваного ухилитися від досудового розслідування та суду, а також для запобігання ризикам, які зазначені в клопотанні.
З урахуванням викладеного, та того, що ОСОБА_7 вчинив тяжкий злочин, в умовах воєнного стану, з метою забезпечення виконання ОСОБА_7 покладених на нього обов'язків, слідчий просив застосувати щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та визначити заставу у розмірі, достатньому для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, а саме триста тридцять три прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 1 108 224 грн. 00 коп.
У разі внесення застави просив покласти на підозрюваного обов'язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- не відлучатися із міста Одеса без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування із свідками у кримінальному провадженні № 12025000000002891 від 06.11.2025 відповідно до наданого слідчим переліку;
- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 13 лютого 2026 року задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_9 , погоджене прокурором четвертого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано у кримінальному провадженні № 12025000000002891 від 06.11.2025 щодо підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування на 60 днів, тобто до 12.04.2026 року.
Вказано, що строк тримання під вартою слід рахувати з моменту фактичного затримання підозрюваного, а саме: 13 год. 15 хв. 12.02.2026 року.
Одночасно визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання обов'язків, визначених КПК України.
Розмір застави визначено у межах 120 (сто двадцять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідно становить 339 360,00 (триста дев'яносто дев'ять тисяч триста шістдесят) грн.
Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУ ДСАУ у м. Києві.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
У разі внесення застави покладено на підозрюваного такі обов'язки: повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування із свідками у кримінальному провадженні № 12025000000002891 від 06.11.2025 щодо обставин, які у ньому досліджуються; прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Строк дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначено до 13.04.2026 року.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Роз'яснено заставодавцю обов'язок із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, передбачені ч. 8-11 ст. 182 КПК України.
Колегія суддів погоджується з вищенаведеними висновками слідчого судді, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Як убачається з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді взяття під варту для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, застосовуючи щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчим суддею встановлено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Крім того, слідчим у клопотанні та прокурором у судовому засіданні доведено існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , характер та обставини інкримінованих йому дій, їх наслідки, дані про особу підозрюваного, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що слідчим у клопотанні та прокурором у судовому засіданні доведено існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, експерта, спеціалістів у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_7 .
Крім того, висновок слідчого судді щодо застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою не оскаржується прокурором в апеляційній скарзі.
При цьому, на переконання колегії суддів, слідчий суддя, у відповідності до вимог ч. 4, п. 3 ч. 5 ст. 182, ч. 3 ст. 183 КПК України, взявши до уваги дані, які характеризують особу підозрюваного, обставини інкримінованого йому кримінального правопорушення, майновий та сімейний стан підозрюваного, дійшов обґрунтованого висновку про визначення йому застави в розмірі 120 (сто двадцять) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно становить 339 360, 00 грн.
З таким висновком погоджується і колегія суддів, та вважає, що вказаний розмір застави є відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, оскільки, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
При визначенні розміру застави слід не допускати встановлення такого її розміру, що є завідомо непомірним для особи та призводить до неможливості виконання застави. З одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, розмір застави має встановлюватися головним чином з огляду на обвинуваченого, та покликаний забезпечити не відшкодування будь-якої шкоди, завданої внаслідок підозрюваного злочину, а лише присутність обвинуваченого на судовому засіданні.
Так, як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні "Istomina v. Ukraine" від 13.01.2022 (заява № 23312/15), «гарантія, передбачена пунктом 3 статті 5 Конвенції, покликана забезпечити не відшкодування будь-якої шкоди, завданої внаслідок підозрюваного злочину, а лише присутність обвинуваченого на судовому засіданні. Таким чином, розмір застави має встановлюватися головним чином з огляду на обвинуваченого, його майно та його чи її відносини з особами, які мають надати особисту поруку, іншими словами, на ступінь впевненості щодо можливої перспективи того, що втрата застави або позов проти гарантів у разі неявки підсудного в судове засідання буде діяти як достатній стримуючий фактор, щоб запобігти бажанню втекти з його або її боку… Оскільки йдеться про основне право на свободу, гарантоване статтею 5, органи влади повинні надзвичайно обережно встановити відповідний розмір застави, і вирішити, чи є необхідним продовження тримання під вартою. Серйозність звинувачень проти обвинуваченого не може бути вирішальним фактором, що виправдовує суму застави» (§25 рішення).
Гарантії, передбачені частиною 3 статті 5 Конвенції, покликані в першу чергу забезпечити не відшкодування шкоди, а, зокрема, явку обвинуваченого на слухання. Тому розмір застави має оцінюватись в першу чергу «з огляду на особу підсудного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на ступінь вірогідності того, що перспектива втрати застави або вжиття заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі» («Гафа проти Мальти» (Gafa v. Malta), § 70; «Мангурас проти Іспанії [ВП]» (Mangouras v. Spain [GC]), § 78; «Ноймайстер проти Австрії» (Neumeister v. Austria), § 14).
На переконання колегії суддів, такий запобіжний захід буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_7 .
Підстав вважати вказаний розмір застави недостатнім для виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків колегія суддів не вбачає.
З наведеного убачається, що слідчим суддею враховано обставини справи в сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, в зв'язку з чим відносно ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням застави в розмірі 120 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 339 360,00 грн., який, на думку колегії суддів, в сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю інкримінованого йому кримінального правопорушення та його наслідками, є обґрунтованим, та підстав для визначення підозрюваному ОСОБА_7 застави у розмірі 333 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 108 224 грн. 00 коп., про що порушує питання прокурор в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.
Доводи, на які посилається прокурор в апеляційній скарзі стосовно обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення та наявності у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, враховані слідчим суддею при визначенні ОСОБА_7 розміру застави одночасно із застосуванням запобіжного заходу у виді тримання під вартою, який, на думку колегії суддів, співмірний з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю кримінального правопорушення, та підстав вважати його занадто м'яким колегія суддів не убачає.
Колегія суддів вважає необґрунтованими належним чином доводи апеляційної скарги прокурора про необхідність визначення підозрюваному застави у розмірі 333 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 108 224 грн. 00 коп.
Так, як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні "Istomina v. Ukraine" від 13.01.2022 (заява № 23312/15), «гарантія, передбачена пунктом 3 статті 5 Конвенції, покликана забезпечити не відшкодування будь-якої шкоди, завданої внаслідок підозрюваного злочину, а лише присутність обвинуваченого на судовому засіданні. Таким чином, розмір застави має встановлюватися головним чином з огляду на обвинуваченого, його майно та його чи її відносини з особами, які мають надати особисту поруку, іншими словами, на ступінь впевненості щодо можливої перспективи того, що втрата застави або позов проти гарантів у разі неявки підсудного в судове засідання буде діяти як достатній стримуючий фактор, щоб запобігти бажанню втекти з його або її боку… Оскільки йдеться про основне право на свободу, гарантоване статтею 5, органи влади повинні надзвичайно обережно встановити відповідний розмір застави, і вирішити, чи є необхідним продовження тримання під вартою. Серйозність звинувачень проти обвинуваченого не може бути вирішальним фактором, що виправдовує суму застави» (§25 рішення).
Гарантії, передбачені частиною 3 статті 5 Конвенції, покликані в першу чергу забезпечити не відшкодування шкоди, а, зокрема, явку обвинуваченого на слухання. Тому розмір застави має оцінюватись в першу чергу «з огляду на особу підсудного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на ступінь вірогідності того, що перспектива втрати застави або вжиття заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі» («Гафа проти Мальти» (Gafa v. Malta), § 70; «Мангурас проти Іспанії [ВП]» (Mangouras v. Spain [GC]), § 78; «Ноймайстер проти Австрії» (Neumeister v. Austria), § 14).
За таких обставин, посилання прокурора при обґрунтуванні зазначеного в апеляційній скарзі розміру застави, виключно на тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, не можуть бути належною підставою для визначення ОСОБА_7 застави саме у розмірі 333 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Відомостей про майновий стан підозрюваного, який би давав підстави для висновку про можливість внесення підозрюваним застави у вказаному прокурором розмірі, до апеляційної скарги не долучено та в ході апеляційного розгляду не надано. На даному етапі досудового розслідування наведених у клопотанні слідчого та апеляційній скарзі прокурора доводів є недостатньо для визначення застави у вищевказаному розмірі.
Крім того, викладені в апеляційній скарзі прокурора доводи не містять обставин, які б давали підстави для обґрунтованого висновку, що з урахуванням даних про особу підозрюваного, визначений слідчим суддею розмір застави у межах 120 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 339 360 грн., є недостатнім стримуючим заходом для підозрюваного, та не забезпечує належну процесуальну поведінку підозрюваного і виконання ним обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Інші доводи апеляційної скарги прокурора висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали слідчого судді.
Враховуючи викладене, рішення слідчого судді суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, в порядку та межах, передбачених на даній стадії провадження, а тому апеляційна скарга прокурора з викладеними в ній доводами, задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 194, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - прокурора четвертого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 13 лютого 2026 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4