Ухвала від 12.03.2026 по справі 761/3853/26

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №761/3853/26 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/824/2459/2026 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2026 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 05 лютого 2026 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Жовті Води Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України,

за участю:

прокурора ОСОБА_8 ,

підозрюваного ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_6 ,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 05 лютого 2026 року задоволено клопотаннястаршого слідчого 1 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_9 , погоджене прокурором другого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні №22024000000000772 від 30.08.2024 року.

Застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Строк дії ухвали про тримання підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою визначено тривалістю 60 днів з моменту затримання підозрюваного, тобто до 04.04.2026 року включно в межах строку досудового розслідування.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_6 , що діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 05.02.2026, винесену в межах кримінального провадження №22024000000000772 від 30.08.2024 скасувати, та постановити нову ухвалу, якою визначити відносно підозрюваного ОСОБА_7 заставу в мінімальному розмірі для злочину відповідної тяжкості, тобто в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Обгрунтовуючи апеляційну скаргу, захисник зазначає, що вважає вказану ухвалу незаконною, необгрунтованою та такою, що винесена з порушенням повноти судового розгляду без врахування обставин справи, у зв?язку з чим її необхідно скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання, виходячи з наступного.

Судом при розгляді клопотання сторони обвинувачення про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та винесенні оскаржуваної ухвали не враховано фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для застосування запобіжного заходу.

Так, судом не враховано, що підозрюваний не тільки не заперечував своєї вини в інкримінованому злочині, а й повністю визнав вину, готовий співпрацювати з органами досудового розслідування, та має намір укласти угоду про визнання винуватості.

Крім того, слідчим суддею фактично проігноровано надані стороною захисту медичні документи, що вказують на суттєві проблеми зі здоров'ям підозрюваного. Так, слідчим суддею проігноровано консультативний висновок спеціаліста від 22.09.2025 року, відповідно до якого ОСОБА_7 діагностовано цукровий діабет 2 типу, гіпертонічна хвороба ІІІ ст., що свідчить про високий рівень інфаркту та інсульту, та низку супутніх захворювань жовчного міхура та печінки.

Також адвокат зазначає, що при винесенні оскаржуваної ухвали слідчим суддею допущено формальне ставлення до нібито заявлених ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Наявність таких ризиків взагалі не доведено стороною обвинувачення.

Зокрема, наявність ризику переховування від суду спростовується тим, що ОСОБА_7 має сталі стосунки з жінкою, стійкі соціальні зв'язки та має постійне місце проживання у Київській області.

Таким чином, на сьогодні відсутній ризик переховування з огляду на відсутність доказів про наявність такого ризику.

Нібито наявність ризику знищити, сховати речі та документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення спростовується тим, що на даний час стороною обвинувачення не надано доказів, що такий ризик апріорі може існувати, оскільки усі докази зібрані та наявні в матеріалах справи.

Щодо наявності ризику незаконного впливу на свідків, які можливо будуть встановлені у майбутньому. На переконання сторони захисту, на даний час їх не існує, адже всі свідки вже наразі допитані та відповідно попереджені про кримінальну відповідальність за зміну показів чи відмову в подальшому підтримувати раніше надані ними покази.

Щодо наявності ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Знову ж таки твердження про існування даного ризику є нічим не підтвердженим та зводиться до абстрактного формулювання.

Більш того, приймаючи до уваги те, що ОСОБА_7 фактично визнав свою вину в інкримінованому злочині, щиро в цьому розкаявся, співпрацює з органами досудового розслідування та має намір укласти угоду про визнання винуватості, а тому існування передбачених ст. 177 КПК України ризиків є об'єктивно більш ніж сумнівним.

Стороною обвинувачення не надано жодних доказів існування відповідних ризиків. Такі докази суддею не аналізувалися, не оцінювалися, тому відповідний висновок суду є повністю свавільним.

Невмотивоване взяття під варту, а також обрання найбільш суворого запобіжного заходу - тримання під вартою, за умови відсутності обгрунтованої підозри, недоведеності існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та за відсутності обгрунтованого висновку про те, що «жоден із більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не є достатнім для запобігання вищезазначеним ризикам», є істотним порушенням норм процесуального права. Такі дії також є порушенням основоположних прав людини.

Таким чином, дані про особу ОСОБА_7 , його соціальні зв'язки, стан здоров'я (який є критичним та може призвести не тільки до екстреної госпіталізації та ампутації кінцівок, а й до смерті), визнання вини, готовність співпрацювати з органами досудового розслідування та готовність укласти угоду про визнання винуватості, свідчать про те, що він не є суспільно небезпечною особою та не потребує ізоляції від суспільства. Адвокат підкреслює, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з урахуванням стану здоров'я ОСОБА_7 не є адекватним в даному випадку.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 , які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_8 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183, 199 КПК України.

Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Служби безпеки України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22024000000000772 за підозрою ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України.

Установлено, що не пізніше ніж у березні 2024 року (більш точного часу органом досудового розслідування не встановлено) ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який обіймає посаду заступника начальника 1 відділу 2 управління Головного управління з протидії системним загрозам управлінню державою Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України (далі - ГУ «Д» ДЗНД СБ України), усвідомлюючи власні можливості та потенціал щодо здійснення впливу на підлеглих і знайомих осіб, діючи з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, прийняв рішення про створення організованої групи для вчинення кримінальних правопорушень, об'єднаної єдиним планом, із розподілом між учасниками групи функцій, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи, який полягав у перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань щодо комплектування мобілізаційного ресурсу шляхом незаконного оформлення актів про встановлення факту здійснення особою догляду (далі - акти про догляд) для подальшого оформлення відстрочок та ухилення військовозобов'язаних осіб від мобілізації.

Розуміючи, що вказана діяльність є протиправною, має високий ступінь суспільної небезпеки, потребує залучення інших осіб з відведенням їм злочинних функцій, а також маючи намір здійснювати такі діяння протягом тривалого часу, ОСОБА_10 для реалізації злочинного умислу розробив план, яким передбачив:

1. Підбір як співучасників організованої групи осіб, які наділені відповідними функціями та обізнані з єдиним планом протиправної діяльності.

2. Визначену чітку схему злочинної діяльності та диференціацію завдань і функцій кожного учасника, необхідних для досягнення спільної злочинної мети.

3. Організацію оформлення заінтересованим особам актів про догляд та подальшого надання ТЦК та СП військовозобов?язаним особам відстрочки від мобілізації.

4. Забезпечення взаємозв?язку між діями учасників організованої групи та координації їхньої діяльності шляхом визначення конкретних завдань кожному.

5. Забезпечення стабільності та безпеки функціонування злочинної групи шляхом протидії внутрішнім і зовнішнім дезорганізуючим факторам, а саме: суворої конспірації злочинної діяльності, підбору учасників серед довірених та «перевірених» осіб; використання під час спілкування месенджерів «Telegram», «WhatsApp», «WhatsApp Business», «Signal».

За таких обставин ОСОБА_10 визначив алгоритм здійснення протиправної діяльності, який полягав у:

- пошуку військовозобов'язаних осіб, які були заінтересовані в оформленні актів про догляд та отриманні відстрочки від призову за мобілізацією;

- отриманні копій необхідних документів від заінтересованих осіб (паспортів, довідок РНОКПП, ОК-5, ОК-7, паспорта особи, за якою здійснюється догляд, свідоцтв про народження, свідоцтв про шлюб, свідоцтв про смерть, військово-облікових документів, договорів оренди житла довідок про реєстрацію внутрішньо переміщеної особи, медичних документів);

- визначенні розміру та способу передачі заінтересованою особою неправомірної вигоди відповідальним за це особам із числа учасників групи;

- розподілі отриманих грошових коштів між співучасниками залежно від їхньої ролі;

- переданні копій документів заінтересованих осіб через посередників та співвиконавців відповідальній службовій особі органу соціального захисту населення;

- оформленні та видачі заінтересованій особі акта про встановлення факту здійснення особою постійного догляду за особою з інвалідністю, акта про встановлення факту здійснення особою постійного догляду за особою та/або за близькими родичами, які в подальшому використовувалися як підстава для оформлення заінтересованим особам відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією під час воєнного стану;

- оформленні у ТЦК та СП заінтересованій особі відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією.

Крім того, до зазначеної протиправної діяльності ОСОБА_10 як організатор залучив інших учасників групи, а саме: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який добровільно погодився бути активним учасником організованої групи та співвиконавцем розробленого ОСОБА_10 злочинного плану, чітко усвідомлював і виконував відведену йому роль основного посередника між військовозобов'язаними особами та ОСОБА_15 , матеріали щодо якого виділено в окреме кримінальне провадження, а також службовими особами органів соціального захисту населення і здійснював такі функції:

- пошук військовозобов'язаних осіб, які мали намір ухилитися від мобілізації;

- отримання від таких осіб грошових коштів;

- організація збирання та передання копій документів;

- координація механізму виготовлення фіктивних актів;

- розподіл незаконно отриманих коштів між учасниками групи;

- ведення обліку та статистики оформлених актів.

Таким чином, не пізніше березня 2024 року (більш точного часу органом досудового розслідування не встановлено) ОСОБА_10 , обіймаючи посаду заступника начальника 1 відділу 2 управління ГУ «Д» ДЗНД СБ України, створив організовану групу, до складу якої увійшли ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , а також інші не встановлені на цей час особи, які за попередньою змовою зорганізувалися у стійке об'єднання для вчинення кримінальних правопорушень, об'єднане єдиним планом із чітким розподілом між учасниками групи функцій, спрямованих на досягнення спільної злочинної мети, відомої всім учасникам групи, що полягала у перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань щодо комплектування мобілізаційного ресурсу шляхом незаконного оформлення актів про догляд з метою подальшого отримання військовозобов'язаними особами відстрочки від призову на військову службу для ухилення від мобілізації.

Зазначена організована група у вказаному складі вчиняла кримінальні правопорушення за таких обставин.

У не встановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше початку березня 2024 року, у невстановленому місці, ОСОБА_15 , діючи як оперативний співробітник 1 відділу 2 управління ГУ «Д» ДЗНД СБ України, доповів заступнику начальника цього відділу ОСОБА_10 про виявлені ним факти протиправної діяльності начальника управління соціальної та ветеранської політики Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації (далі - управління соціального захисту Голосіївської РДА) ОСОБА_16 , яка полягала в незаконному оформленні актів про догляд з метою ухилення військовозобов'язаних осіб від мобілізації.

У зв?язку із цим ОСОБА_15 запропонував ініціювати документування зазначеної протиправної діяльності на підставі заяви знайомого їм ОСОБА_17 з подальшим внесенням відповідних відомостей до ЄРД та проведенням слідчих (розшукових) і негласних слідчих (розшукових) дій. Однак ОСОБА_10 відхилив цю пропозицію, зазначивши про відсутність у цьому необхідності.

Згодом у не встановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше початку березня 2024 року, у невстановленому місці, у ОСОБА_10 виник злочинний умисел, спрямований на організацію діяльності стійкої організованої групи з метою системного перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань щодо комплектування мобілізаційного ресурсу, а також особистого збагачення шляхом незаконного оформлення заінтересованим особам актів про догляд та подальшого отримання військовозобов'язаними особами відстрочки від мобілізації.

За загальним задумом ОСОБА_10 , залучені до злочинної схеми ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , а також інші невстановлені особи здійснювали пошук військовозобов'язаних осіб, заінтересованих в отриманні відстрочки від призову за мобілізацією. Надалі такі особи передавали учасникам організованої групи свої персональні дані та копії необхідних документів, після чого ОСОБА_15 через ОСОБА_17 , до моменту особистого знайомства з начальником управління соціального захисту Голосіївської РДА ОСОБА_16 , забезпечував незаконне оформлення актів про догляд.

Згодом, у червні 2024 року (більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено), у невстановленому місці відбулося особисте знайомство ОСОБА_15 з ОСОБА_16 , після чого реалізація злочинної схеми здійснювалася без участі ОСОБА_17 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, у не встановлений час та у невстановленому місці ОСОБА_10 надав ОСОБА_15 усну вказівку з'ясувати в ОСОБА_16 детальний механізм незаконного оформлення актів про догляд. Зокрема, ОСОБА_15 мав з'ясувати повний алгоритм дій, за яким ОСОБА_16 створювала, оформлювала, погоджувала та легалізовувала такі акти, у тому числі порядок реєстрації звернень, формування й обробки відповідних справ, процедуру підготовки проєктів актів, їх візування та засвідчення печаткою управління.

Зазначена вказівка була спрямована на отримання ОСОБА_10 інформації, необхідної для повного розуміння структури, послідовності дій, способів легалізації та технічних особливостей протиправного механізму оформлення актів про догляд, з метою самостійної організації, побудови, керування та подальшого контролю за функціонуванням злочинної схеми, спрямованої на одержання неправомірної вигоди для себе та інших співвиконавців.

У свою чергу, у не встановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 30.08.2024, перебуваючи у невстановленому місці, ОСОБА_7 шляхом листування у месенджері «WhatsApp» передав ОСОБА_15 контактний номер телефону старшого оперуповноваженого 2 сектору 1 відділу ГВ КР Управління Служби безпеки України в Сумській області ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , якого надалі було залучено до реалізації злочинної схеми та виконував роль посередника між військовозобов'язаними особами, ОСОБА_7 та ОСОБА_15 , матеріали щодо якого виділено в окреме кримінальне провадження.

Указану протиправну схему реалізовував кожний учасник злочинної групи в такий спосіб.

У не встановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 07.06.2024, у невстановленому місці, ОСОБА_7 , діючи на виконання єдиного, доведеного до відома всіх учасників злочинного плану, що розроблений ОСОБА_10 , перебуваючи з ним дружніх стосунках, у межах відведеної йому ролі, розпочав систематичне збирання, передачу та обробку документів заінтересованих військовозобов'язаних осіб, необхідних для незаконного оформлення актів про догляд з метою отримання такими особами відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією.

Оформлення документів стосовно ОСОБА_18

18.07.2024 (більш точного часу органом досудового розслідування не встановлено), у невстановленому місці ОСОБА_7 з використанням месенджера «WhatsApp» надіслав ОСОБА_15 сформований ним пакет документів стосовно ОСОБА_18 , у якому містились копії витягів з реєстру територіальної громади, копія паспорта та ідентифікаційного коду ОСОБА_19 , свідоцтво про народження ОСОБА_20 , свідоцтво про смерть ОСОБА_21 , а також тимчасове посвідчення військовозобов'язаного ОСОБА_18

24.07.2024 (більш точного часу не встановлено) у невстановленому місці ОСОБА_15 з використанням месенджера «WhatsApp Business» надіслав ОСОБА_7 фотографії виготовлених на підставі наданих матеріалів актів про встановлення факту здійснення постійного догляду ОСОБА_18 за його матір?ю ОСОБА_19 .

Надалі, 28.08.2024 (більш точного часу не встановлено), знаходячись у невстановленому місці, ОСОБА_7 , використовуючи месенджер «WhatsApp», надіслав ОСОБА_15 голосове повідомлення, у якому вимагав прискорити та забезпечити оформлення документів одночасно щодо низки військовозобов'язаних осіб, ОСОБА_22 , ОСОБА_18 , а також інших осіб, які є користувачами незаконної схеми. У зазначеному повідомленні ОСОБА_7 наголосив, що оформлення документів щодо ОСОБА_22 та ОСОБА_18 для нього пріоритетним.

У подальшому, 09.09.2024 більш точного часу не встановлено), у невстановленому місці, ОСОБА_7 з використанням месенджера «WhatsApp Business» надіслав ОСОБА_15 файл, у якому містився витяг із системи «Резерв+» щодо ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , як військовозобов'язаного, який перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Окрім цього, 22.11.2024 (більш точного часу не встановлено), перебуваючи у невстановленому місці, ОСОБА_15 з використанням месенджера «WhatsApp Business», надіслав ОСОБА_7 голосове повідомлення, у якому повідомив про узгоджений із ОСОБА_18 час подання документів до ТЦК та СП, а також висловив необхідність забезпечення отримання копії акта встановлення факту здійснення догляду у зв?язку з тим, що він не мав на руках оригіналу.

Оформлення документів стосовно ОСОБА_23

20.06.2024 (більш точний час органом досудового розслідування не встановлено), у невстановленому місці ОСОБА_7 , використовуючи месенджер «WhatsApp», відправив ОСОБА_15 голосове повідомлення, у якому вимагав підготувати та надіслати для пересилання ОСОБА_23 детальний опис механізму оформлення акта встановлення факту здійснення постійного догляду, зокрема щодо нібито «переваг оформлення по інвалідності» та можливостей виїзду за межі України.

Згодом, 10.07.2024 більш точного часу не встановлено), у невстановленому місці, ОСОБА_15 з використанням месенджера «WhatsApp Business» надіслав ОСОБА_7 фотографію акта про встановлення факту здійснення особою постійного догляду №132, складеного на ім?я ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Зазначений акт містив гербову печатку та підпис начальника управління соціального захисту Голосіївської РДА ОСОБА_16 .

Установлено, що результатом вказаних дій ОСОБА_7 , як учасника організованої групи під керівництвом ОСОБА_10 , стало оформлення актів про догляд, які містили недостовірні відомості, внаслідок чого військовозобов'язані особи ОСОБА_24 , ОСОБА_18 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 у ІНФОРМАЦІЯ_7 , а ОСОБА_29 - ІНФОРМАЦІЯ_8 отримали відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією, що призвело до зниження мобілізаційного потенціалу Збройних Сил України та інших військових формувань.

Таким чином, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у перешкоджанні у складі організованої групи законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України.

04.02.2026 ОСОБА_7 затримано в порядку ст. 615 КПК України та повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України.

05.02.2026 року старший слідчий 1 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_30 , за погодженням з прокурором другого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням у кримінальному провадженні за №22024000000000772 від 30.08.2024 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування клопотання слідчий зазначав, що підозра ОСОБА_7 у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення обґрунтовується наступними доказами, а саме:

- повідомленнями про виявлення кримінальних правопорушень;

- протоколами огляду мобільного телефону посередника ОСОБА_15 ;

- копіями документів, вилучених в управлінні соціального захисту ІНФОРМАЦІЯ_9 ;

- інформацією із систем «Резерв+», «Оберіг»;

- показаннями ОСОБА_15 ;

- протоколом обшуку від 04.02.2026;

- протоколом затримання від 04.02.2026;

- іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.

ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п?яти до восьми років.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обгрунтованої підозри у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України, його роль у протиправній діяльності, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені п. п. 1, 2, 3, 4, 5 ст. 177 КПК України.

Ризик переховуватися від органів досудового розслідування та суду обгрунтовується тим, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення проти основ національної безпеки України, за яке відповідною санкцією статті КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п?яти до восьми років. Ураховуючи тяжкість та характер інкримінованого кримінального правопорушення, суворість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винним, і неможливість застосування у цьому випадку ст.ст. 69, 75 КК України існує обґрунтований та вагомий ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду для уникнення кримінальної відповідальності.

Ураховуючи тяжкість та характер інкримінованого кримінального правопорушення, його роль як активного учасника злочинної групи, розуміючи, що йому загрожує реальна міра покарання у вигляді позбавлення волі, підозрюваний може вдатись до спроб переховування від органів досудового розслідування та суду. Так, ОСОБА_7 володіє навичками конспірації, знаючи і розуміючи шляхи незаконного виїзду за кордон, може вдатись до спроб переховування на території України або за її межами з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Ризик знищити, сховати або спотворити будь-які із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий обгрунтовував тим, що підозрюваний ОСОБА_7 , володіючи відомостями щодо місцезнаходження відповідних речей та документів може безпосередньо або через інших зацікавлених осіб негативно впливати на хід досудового слідства та судового розгляду через прохання, погрози або іншим шляхом знищити, приховати або спотворити докази, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а також речі та документи, які містять інформацію щодо вчинення ним кримінального правопорушення.

Крім того, зважаючи на те, що місцезнаходження всіх знарядь злочину, на цей час органу досудового розслідування невідоме, наявні підстави вважати, що ОСОБА_7 може вживати всіх заходів для приховування, спотворення, обміну цих предметів з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності та здобуття доказів органом досудового розслідування, а також про достатню вірогідність вчинення підозрюваним дій, що будуть спрямовані на їх знищення, приховання.

Ризик незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні сторона обвинувачення обгрунтовує тим, що на цей час в кримінальному провадженні, встановлюються особи, які причетні до вчинення кримінального правопорушення, а також яким можуть бути відомі обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Перебуваючи не під вартою, ОСОБА_7 зможе спілкуватись та координувати дії інших можливих співучасників злочину щодо приховування слідів, а також вчинення незаконного впливу на свідків, які надали викривальні показання, для схиляння їх до відмови від дачі правдивих показань.

У кримінальному провадженні планується призначення великої кількості судових експертиз у різних галузях, що передбачає залучення до дослідження зібраних матеріалів та речових доказів великої кількості експертів.

Таким чином, перебуваючи не під вартою, ОСОБА_7 матиме безперешкодну можливість незаконно впливати на експертів, залучених в рамках призначених судових експертиз, з метою спотворення результатів висновків експертів на свою користь.

Ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином обгрунтовується тим, що оскільки ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні злочину проти основ національної безпеки України, за який відповідною санкцією статті КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, в разі застосування більш м'якого запобіжного заходу існує ризик вжиття ним заходів щодо перешкоджання кримінальному провадженню іншим способом, зокрема, вжиття заходів до формального відчуження або приховання належного йому майна на користь інших осіб, приховування доходів від злочинної діяльності, майна, здобутого злочинним шляхом.

Крім того, ОСОБА_7 , перебуваючи не під вартою, може вдатись до дій, що завадять проведенню повного і об'єктивного розслідування і досягнення завдань кримінального провадження.

Вказане свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.

З урахуванням викладених вище обставин сторона обвинувачення вважає, що оскільки зважаючи на тяжкість вчиненого ОСОБА_7 злочину, факт вчинення його в умовах воєнного стану, розуміючи невідворотність покарання, намагатиметься у будь-який спосіб уникнути відповідальності, зокрема, останній, використовуючи власні зв'язки в правоохоронних органах, може впливати на хід досудового розслідування на свою користь та з їх допомогою вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжувати кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, тобто наявний ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Наявність обґрунтованої підозри та ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватості у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, а також те, що ОСОБА_7 є активним учасником злочинної групи, підозрюється у вчиненні тяжкого злочину під час дії воєнного стану, свідчить про деформований стан правосвідомості підозрюваного, що зумовлює необхідність застосування відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Так, застава, особисте зобов'язання чи порука із покладенням відповідних обов'язків, не усунуть ризик спілкування із іншими співучасниками злочину, а також тиску на свідків у кримінальному провадженні, оскільки при таких запобіжних заходах, забороняючи спілкування з конкретними особами, орган досудового розслідування розкриває їх дані, що на цій стадії розслідування є недопустимим.

Застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, навіть цілодобового не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, тому що вказаний запобіжний захід не зможе запобігти ризикам вчинення інших злочинів, переховування від органу досудового розслідування.

З урахуванням наведених підстав, в обгрунтування необхідності застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, орган досудового розслідування вважає, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти зазначеним ризикам.

Ураховуючи викладене, зважаючи на наявність обгрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України, наявність ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, виникла необхідність у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 на 60 днів.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 05 лютого 2026 року задоволено клопотаннястаршого слідчого 1 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_9 , погоджене прокурором другого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні №22024000000000772 від 30.08.2024 року.

Застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Строк дії ухвали про тримання підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою визначено тривалістю 60 днів з моменту затримання підозрюваного, тобто до 04.04.2026 року включно в межах строку досудового розслідування.

З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується частково, враховуючи наступне.

Відповідно до вимог ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5)вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

При вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, суд згідно змісту вимог ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 , як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, слідчий суддя з'ясував, що наведені у ньому дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України.

Так, відповідно до матеріалів кримінального провадження, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: повідомленнями про виявлення кримінальних правопорушень; протоколами огляду мобільного телефону посередника ОСОБА_15 ; копіями документів, вилучених в управлінні соціального захисту ІНФОРМАЦІЯ_9 ; інформацією із систем «Резерв+», «Оберіг»; показаннями ОСОБА_15 ; протоколом обшуку від 04.02.2026; протоколом затримання від 04.02.2026; іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.

Як вбачається з ухвали слідчого судді, журналу судового засідання, на основі наданих слідчим матеріалів, які обґрунтовують клопотання, слідчий суддя дослідив клопотання і матеріали, які його обґрунтовують, та правильно встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю доказів, які приведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах.

Враховуючи, що слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, встановлювати конкретну кваліфікацію діяння, за яке особа має нести кримінальну відповідальність, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого докази, у слідчого судді були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України.

Також, як того вимагає закон, слідчий суддя встановив наявність достатніх підстав вважати, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилається слідчий у клопотанні, доведені, з огляду на додані до клопотання докази.

На переконання колегії суддів, з урахуванням наявних у справі матеріалів, вищевказані висновки слідчого судді є правильними.

Так, слідчий суддя, надаючи оцінку наявності ризиків непроцесуальної поведінки підозрюваного, зазначив наступне.

Оцінюючи наявність ризику можливості переховування підозрюваного ОСОБА_7 , слідчий суддя обґрунтовано зазначив, що ОСОБА_7 у випадку доведеності його вини загрожує покарання у виді позбавлення волі строком до 8 років. Так, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Обгрунтовуючи ризик знищити, спотворити, сховати будь-яку з речей, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий суддя правильно вказав, що даний ризик підтверджується тим, що на даний час у кримінальному провадженні проведений не увесь комплекс необхідних слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, не встановлено усі обставини, що мають значення для досудового розслідування, зокрема не встановлені усі співучасники злочину, місця зберігання предметів та документів, що можуть бути використані як речові докази у кримінальному провадженні, що дає обґрунтовані підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_7 , перебуваючи на волі, буде намагатися знищити, сховати або спотворити вказані речові докази, які мають значення для кримінального провадження.

Обгрунтовуючи ризик незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних, слідчий суддя зазначав, що з метою зміни останніми своїх показань ОСОБА_7 шляхом залякування, підкупу чи будь-яким іншим способом може вчиняти вплив на таких осіб.

Водночас, ризики, передбачені п.п. 4 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були зазначені в клопотанні слідчого, слідчим суддею суду першої інстанції були визнані необгрунтованими, з чим погоджується і колегія суддів Київського апеляційного суду, зважаючи на недоведеність цих ризиків належними та допустимими доказами.

Таким чином, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , його наслідки, характер та обставини інкримінованого йому діяння, дані про особу підозрюваного, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що слідчим у клопотанні частково доведено існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Крім того, колегія суддів приймає до уваги наявність у провадженні реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_7 , оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

З огляду на викладене, слідчим суддею враховано обставини справи в сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, в зв'язку з чим відносно ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який, на думку колегії суддів, в сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю інкримінованого йому кримінального правопорушення та його наслідками, є обґрунтованим, а тому підстав для відмови у задоволенні клопотання слідчого про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або застосування до останнього більш м'якого запобіжного заходу, колегія суддів не вбачає.

На переконання колегії суддів, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є пропорційним тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, співрозмірним із тяжкістю інкримінованих підозрюваному кримінальних правопорушень, у повній мірі зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_7 та запобігти встановленим в ході апеляційного розгляду ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.

У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, оцінки належності та допустимості доказів вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.

Твердження апелянта про недоведеність наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегією суддів не приймаються до уваги та не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому.

Отже ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формі або формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.

Як обов'язковий критерій застосування запобіжного заходу, ризик у кримінальному провадженні має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися. Однак, в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що підозрюваний може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню.

Так, ризики, передбачені п.п. 1-3 ч. 1 ст. 177 КПК України підтверджуються наступним:

У матеріалах провадження наявні вагомі докази, які можуть свідчити про вчинення підозрюваним ОСОБА_7 інкримінованого кримінального правопорушення, а тому в разі визнання ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України, йому буде призначено покарання у виді позбавлення волі від п'яти до восьми років. Колегією суддів враховано і вік підозрюваного, майновий стан, сімейний стан, стан здоров'я, дані про соціальні зв'язки та спосіб життя, обставини вчинення кримінального правопорушення, наслідки його вчинення, те, що він раніше не судимий, має постійне місце проживання, одружений, факт вчинення кримінального правопорушення проти основ національної безпеки України в період військового стану, та обґрунтовано зазначено, що в сукупності ці обставини вказують на наявність ризиків такої неправомірної поведінки підозрюваного, як переховування від органів досудового розслідування та суду.

Ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України обгрунтовується тим, що ОСОБА_7 , володіючи відомостями щодо місцезнаходження відповідних речей та документів, може безпосередньо або через інших зацікавлених осіб негативно впливати на хід досудового слідства та судового розгляду через прохання, погрози або іншим шляхом знищити, приховати або спотворити докази, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а також речі та документи, які містять інформацію щодо вчинення ним кримінального правопорушення.

Крім того, ОСОБА_7 може вживати всіх заходів для приховування, спотворення, обміну цих предметів з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності та здобуття доказів органом досудового розслідування, а також про достатню вірогідність вчинення підозрюваним дій, що будуть спрямовані на їх знищення, приховання.

Колегія суддів, оцінюючи наявність ризику незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних у кримінальному провадженні, приходить до висновку про продовження його існування, оскільки такий ризик існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів під час проведення досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків, інших підозрюваних та дослідження їх судом.

Оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, суд має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності вчинення ним дій, передбачених у ч. 1 ст. 177 КПК.

Посилання апелянта на характеристики особи підозрюваного не спростовують висновки суду про те, що ОСОБА_7 може вчинити дії, передбачені ст. 177 КПК України, та не є достатньою підставою для застосування щодо нього більш м'якого запобіжного заходу.

Також, всупереч тверджень захисника, слідчий суддя, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою врахував обставини, визначені ст. 178 КПК України, при цьому, належних та допустимих доказів, які б у своїй сукупності свідчили про те, що стан здоров'я підозрюваного не допускає тримання його під вартою, слідчому судді надано не було, а тому колегія суддів погоджується з висновком слідчого у клопотанні та слідчого судді про відсутність перешкод для утримування ОСОБА_7 під вартою, який є винятковим запобіжним заходом.

Отже, судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та приписам Конституції України, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до сталого висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується із висновком слідчого судді про відсутність підстав для визначення застави підозрюваному ОСОБА_7 , та вважає обґрунтованими доводи сторони захисту про необхідність визначити у даному провадженні, з урахуванням усіх обставин кримінального провадження, підозрюваному ОСОБА_7 у відповідності до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України розмір застави.

При цьому, колегія суддів враховує, що відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, а саме тримання під вартою.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки вирішенню питання про необхідність тримання особи під вартою.

Згідно з ч. 1 ст. 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.

Таким чином, із аналізу положень ч. 4 ст. 183 КПК України вбачається, що законодавець визначив право слідчого судді застосувати альтернативний запобіжний захід у вигляді застави і щодо злочину, в якому підозрюється ОСОБА_7 .

Тому колегія суддів, погоджуючись з висновком слідчого судді про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вважає за необхідне визначити ОСОБА_7 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, так як останній фактично визнав свою вину в інкримінованому злочині, щиро в цьому розкаявся, співпрацює з органами досудового розслідування та має намір укласти угоду про визнання винуватості, що відповідає чинному Кримінально-процесуальному кодексу України та дає право визначити розмір застави у даному кримінальному провадженні.

Так, як убачається з положень ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, у всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів (рішення у справі «Вренчев проти Сербії» п. 76).

Автоматична відмова в застосуванні застави без здійснення судового контролю є несумісною з вимогами пункту 3 статті 5 Конвенції (рішення у справі "S.B.C. v. the UK" п. п. 23-24).

З урахуванням наведеного у сукупності, враховуючи обставини інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, беручи до уваги процесуальну поведінку підозрюваного, дані про його особу, колегія суддів визначає підозрюваному розмір застави, що зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігти встановленим у кримінальному провадженні ризикам.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити в особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні. Розмір застави повинен визначатися виходячи з особи обвинуваченого, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховувати той факт, чи буде втрата забезпечення чи дії проти поручителів у випадку неявки обвинуваченого в суд достатнім стримуючим фактором для обвинуваченого, щоб не здійснити втечу.

Разом з цим, при визначенні розміру застави слід не допускати встановлення такого її розміру, що є завідомо непомірним для особи та призводить до неможливості виконання застави. З одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.

Ураховуючи дані про особу підозрюваного, його репутацію, майновий та сімейний стан, вік та стан здоров'я, інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а також беручи до уваги доведеність наявності ризиків непроцесуальної поведінки підозрюваного, колегія суддів приходить до висновку про необхідність визначення ОСОБА_7 застави у розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 499 200 гривень у національній грошовій одиниці, з покладенням на підозрюваного обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, у межах строку досудового розслідування.

На переконання колегії суддів, такий розмір застави буде співмірним з існуючими в кримінальному провадженні ризиками та в разі її внесення зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання ним обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

За таких обставин, виходячи з положень п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу захисника слід задовольнити частково, ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого задовольнити частково, та застосувати щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у межах строку досудового розслідування до 04.04.2026 року, із визначенням застави у виді 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 499 200 гривень у національній грошовій одиниці, та покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, у випадку внесення застави, строком до 04.04.2026 року.

Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 183, 194, 199, 309, 376, 404, 407, 409, 418, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 05 лютого 2026 року - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання старшого слідчого 1 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_31 , погоджене з прокурором другого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органів безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 22024000000000772 від 30.08.2024, щодо підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити частково.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою у межах строку досудового розслідування, до 04 квітня 2026 року включно.

Визначити підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу в розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 499 200 (чотириста дев'яносто дев'ять тисяч двісті) гривень у національній грошовій одиниці.

Застава може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок Київського апеляційного суду (м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а, код ЄДРПОУ суду 42258617, банк ГУ ДКС України в місті Києві, код банку - 820172, номер рахунку за стандартом IBAN: UA068201720355289002001082186).

У разі внесення застави у визначеному судом розмірі, вважати, що до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , застосовано запобіжний захід у виді застави.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки:

- прибувати до слідчого, прокурора, суду по вказаному кримінальному провадженні за першою вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками та іншими підозрюваними у цьому кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в?їзд в Україну.

Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, обчислювати з дня внесення застави до 04 квітня 2026 року включно.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора у кримінальному провадженні.

Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному в даній ухвалі розмірі оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави на розрахунковий рахунок Київського апеляційного суду, має бути наданий уповноваженій особі ДУ «Київський слідчий ізолятор» чи іншої установи де підозрюваний перебуває під вартою.

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена особа ДУ «Київський слідчий ізолятор» чи іншої установи, де підозрюваний перебуває під вартою, негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної в даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти, у зв?язку з внесенням застави, підозрюваний ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз'яснити підозрюваному, що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні застави обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

______________ ________________ __________________

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4