Справа № 759/3040/26 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/2691/2026 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
12 березня 2026 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 10 лютого 2026 року про відмову у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бориспіль Київської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , має вищу освіту, раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_6 ,
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 10 лютого 2026 рокувідмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_9 , погодженого прокурором відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_10 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Застосовано до ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді домашнього арешту в нічний час доби з 22 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин наступної доби, строком на два місяці.
Покладено на підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 такі обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора та суду за кожним їх викликом та вимогою;
- заборонити підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 з 22 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин наступної доби, строком на два місяці.
Контроль за виконанням даного запобіжного заходу покладено на управління поліції за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу з доповненнями, у якій просив скасувати ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 10.02.2026 у справі №759/3040/26, якою застосовано запобіжний захід відносно підозрюваного ОСОБА_7 у вигляді домашнього арешту в нічний час доби з 22 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин наступної доби, строком на два місяці та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 .
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт вказує на те, що вважає оскаржувану ухвалу такою, що не відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства та такою що підлягає скасуванню через неповноту судового розгляду, невідповідність фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, а також неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
В доповненнях до апеляційної скарги, що надійшли до Київського апеляційного суду 12.03.2026 року, захисник зазначає, що при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, слідчим суддею порушено вимоги КПК України.
За версією слідства, ОСОБА_7 причетний до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.
Сторона захисту вважає, що версія сторони обвинувачення не відповідає дійсності, та не підтверджується належними доказами, а відтак, постановляючи ухвалу, слідчий суддя сформував висновки, які не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
Зокрема, слідчий суддя зробив необґрунтований висновок про те, що в даному кримінальному провадженні наявна обґрунтована підозра у вчиненні підозрюваним інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Адвокат зазначає, що у абз. 11 арк. 2 ухвали вказується: «В подальшому медичними працівниками Підприємства вносилися до електронної системи охорони здоров?я недостовірні відомості про надання медичних послуг за пакетом №3 «Хірургічні операції дорослим та дітям у стаціонарних умовах», які автоматично включалися до зведених електронних звітів Комунального некомерційного підприємства «Одеська обласна клінічна лікарня» Одеської обласної ради.
Таким чином, із наведеного формулювання вбачається, що саме медичні працівники, які безпосередньо здійснювали внесення інформації до ЕСОЗ, є відповідальними за зміст і достовірність відповідних записів.
Тобто, керівник підприємства не наділений повноваженнями щодо внесення будь-яких відомостей до електронної системи охорони здоров?я, а також не має технічної чи правової можливості змінювати вже внесені до ЕСОЗ дані.
Функції керівника у межах взаємодії з НСЗУ зводяться до підписання зведеного щомісячного звіту, який формується автоматично на підставі інформації, попередньо внесеної уповноваженими медичними працівниками. При цьому підписання такого звіту здійснюється керівником у межах наданих йому статутних повноважень та виключно в інтересах підприємства, як юридичної особи, що саме по собі не свідчить про наявність умислу чи протиправної мети та виключає склад інкримінованого кримінального правопорушення.
Таким чином, висновки слідчого судді щодо доведеності прокурором обґрунтованої підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, не відповідають фактичним обставинам справи.
Також, слідчий суддя зробив необґрунтований висновок про те, що в даному кримінальному провадженні наявні обґрунтовані та переконливі ризики, передбачені статтею 177 КПК, на які вказував слідчий, прокурор (пункт 2 ч. 1 ст. 194 КПК), що не відповідає дійсності.
В клопотанні сторони обвинувачення описані чотири ризики: (1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; (2) знищення або спотворення будь-яких із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; (3) незаконно впливати на свідка у цьому ж кримінальному провадженню; (4) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується, які на думку сторони захисту є абстрактними та необґрунтованими.
Вказані в клопотанні сторони обвинувачення ризики мають настільки незначний рівень ймовірності, що не можуть стати процесуальною підставою для застосування будь-якого запобіжного заходу.
Апелянт зазначає, що сторона захисту погоджується із висновками суду, описаними в ухвалі щодо недоведеності « таких ризиків, як знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється...».
Однак, сторона захисту не погоджується із висновками суду, щодо доведеності наявності ризику переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду та незаконно впливати на свідка у цьому ж кримінальному провадженні.
Захисник вважає, що визнаючи вказані ризики доведеними, слідчий суддя прийшов до невірних висновків.
Разом із тим, аналіз мотивувальної частини ухвали свідчить про її внутрішню суперечливість та відсутність належного обґрунтування висновків щодо існування ризиків, передбачених п. 1 та п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, слідчий суддя, посилаючись на нібито встановлений ризик переховування підозрюваного ОСОБА_7 від органів досудового розслідування та/або суду, фактично не навів жодних конкретних обставин, які б свідчили про реальні наміри чи дії підозрюваного, спрямовані на уникнення участі у кримінальному провадженні.
Крім того, слід звернути увагу, що під час ухвалення рішення слідчий суддя не врахував важливі фактори, які прямо впливають на оцінку ризику переховування.
Зокрема, підозрюваний ОСОБА_7 має постійне місце проживання та роботи, міцні соціальні та сімейні зв'язки, зокрема дружину та двох неповнолітніх дітей, що створює стійку соціальну прив'язку та зменшує ймовірність умисного ухилення від слідства. Вказані обставини у сукупності зі станом здоров'я свідчать, що ніякі ризики переховування не мають реального підгрунтя.
Щодо ризику незаконного впливу на свідків, то в ухвалі відсутні будь-які конкретні дані про спроби, наміри чи можливості підозрюваного ОСОБА_7 здійснювати такий вплив. Сам по собі статус підозрюваного або тяжкість інкримінованого правопорушення не можуть автоматично свідчити про існування відповідного ризику без наведення індивідуалізованих обставин.
Також захисник звертає увагу суду на стан здоров'я підозрюваного, а саме на те, що ОСОБА_7 страждає на спадкове захворювання - хворобу Віллебранда І типу, що підтверджується відповідною випискою із медичної картки амбулаторного хворого №9171. Вказане захворювання супроводжується порушенням згортання крові та потребує постійного медичного нагляду, своєчасної діагностики та лікування.
У зв?язку з цим, застосування запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту, на думку адвоката, є невиправданим і створює реальну загрозу життю та здоров'ю підозрюваного.
Апелянт зазначає, що вказані обставини свідчать, що застосування навіть нічного домашнього арешту є непропорційним втручанням у права підозрюваного та не відповідає вимогам ст. 177, 178 КПК України, принципам пропорційності та необхідності, передбаченим законом, а також практиці ЄСПЛ.
Також сторона захисту вважає, що твердження про те, що інші запобіжні заходи окрім домашнього арешту не зможуть забезпечити потреби досудового розслідування, є необгрунтованими і не враховує фактичних механізмів контролю та відповідальності, передбачених законодавством.
Таким чином стороною обвинувачення не доведено неможливість застосування особистого зобов'язання, однак слідчий суддя не надав оцінку доводам сторони захисту та дійшов висновку про доцільність застосування домашнього арешту, який з вищевказаних обставин не відповідає фактичним обставинам справи.
Підсумовуючи апеляційну скаргу, захисник зазначає, що сукупність зазначених обставин свідчить про відсутність обґрунтованих підстав вважати, що поведінка підозрюваного спрямована на переховування від органів досудового розслідування та суду, а навпаки підтверджує зацікавленість у всебічному, повному та неупередженому з'ясуванні обставин справи і доведенні відсутності в його діях складу інкримінованого кримінального правопорушення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 , які підтримали апеляційну скаргу з наведених у ній підстав, думку прокурора ОСОБА_8 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається із матеріалів судового провадження, Слідчим управлінням ГУНП в Київській області за процесуальним керівництвом Київської обласної прокуратури здійснюється досудове розслідування кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42025110000000306 від 18.09.2025, за ознаками кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 364, ч.ч. 1, 3 ст. 362, ч. 5 ст. 191 КК України.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров?я» медична допомога надається безоплатно за рахунок бюджетних коштів у закладах охорони здоров?я та фізичними особами - підприємцями, які зареєстровані та одержали в установленому законом порядку ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, з якими головними розпорядниками бюджетних коштів укладені договори про медичне обслуговування населення.
Договори про медичне обслуговування укладаються у межах бюджетних коштів, передбачених на охорону здоров'я, на підставі вартості та обсягу послуг з медичного обслуговування, замовником яких є держава або органи місцевого самоврядування. Вартість послуги з медичного обслуговування розраховується з урахуванням структури витрат, необхідних для надання такої послуги відповідно до галузевих стандартів у сфері охорони здоров'я.
Методика розрахунку вартості послуги з медичного обслуговування, замовником якої є держава, затверджується Кабінетом Міністрів України.
Розпорядженням від 01.04.2024 ОСОБА_7 призначено тимчасово виконуючим обов'язки генерального директора Комунального некомерційного підприємства «Одеська обласна клінічна лікарня» Одеської обласної ради. Наказом № 101 від 03.04.2024 ОСОБА_7 приступив до виконання обов'язків тимчасово виконуючого обов'язки генерального директора з 03.04.2024.
Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_7 являється службовою особою.
ОСОБА_7 , будучи керівником суб'єкта господарювання у сфері охорони здоров'я, у відповідності до п. 42 «Порядку функціонування електронної системи охорони здоров'я», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 411 від 25.04.2018, наділений наступними повноваженнями:
- реєструвати у центральній базі даних суб'єкта господарювання у сфері охорони здоров'я та уповноважених осіб такого суб'єкта господарювання, вносити зміни до відповідних відомостей у Реєстрі суб'єктів господарювання у сфері охорони здоров'я;
- вчиняти дії для укладення, зміни та припинення договорів за програмою медичних гарантій;
- формувати та подавати НСЗУ електронні звіти через електронну систему охорони здоров'я;
- здійснювати дії для припинення доступу до центральної бази даних уповноважених осіб суб'єкта господарювання у сфері охорони здоров'я та медичних працівників;
- переглядати інформацію, що внесена працівниками до електронної системи охорони здоров'я з урахуванням вимог Закону України «Про захист персональних даних»;
- передавати та переглядати оперативну інформацію в режимі онлайн та інформацію про наявні ресурси мережі екстреної медичної допомоги в частині функціонування електронної медичної інформаційно-аналітичної системи з оптимізації роботи оперативно-диспетчерських служб центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф.
Приступивши до виконання своїх обов'язків, останньому стало відомо про умови попередньо укладеного договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій № 3543-E124-P000 від 07.02.2024.
Зокрема, йому стало відомо про те, що відповідно до підпункту 1 пункту 43 Умов закупівлі медичних послуг, Національна служба здоров'я України має право зупиняти оплату за відповідним пакетом медичних послуг до моменту повного усунення виявлених порушень у разі відсутності будь-якого обладнання, передбаченого переліком, визначеним умовами закупівлі медичних послуг за таким пакетом.
Точний час досудовим розслідуванням не встановлено, однак не пізніше 17.05.2024, у ОСОБА_7 який, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, був зобов'язаний діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, Статуту Підприємства, виник злочинний умисел, спрямований на одержання неправомірної вигоди для іншої юридичної особи шляхом зловживання своїм службовим становищем, за таких обставин.
Досудовим розслідуванням встановлено, що пацієнти за вказівкою завідувача офтальмологічного відділення Підприємства, самостійно купували медичні вироби - інтраокулярні лінзи, для проведення оперативних втручань в інших суб'єктів господарювання у зв?язку з їх відсутністю на балансі комунального закладу.
В подальшому медичними працівниками Підприємства вносилися до електронної системи охорони здоров'я недостовірні відомості про надання медичних послуг за пакетом № 3 «Хірургічні операції дорослим та дітям у стаціонарних умовах» (медична послуга за кодом С16А), які автоматично включалися до зведених електронних звітів Комунального некомерційного підприємства «Одеська обласна клінічна лікарня» Одеської обласної ради.
Про факт відсутності на балансі підприємства інтраокулярних лінз було відомо ОСОБА_7 , однак останній, в порушення положень статуту підприємства, заходи щодо їх закупівлі не вжив.
З метою одержання неправомірної вигоди для вказаного підприємства ОСОБА_7 , використовуючи службове становище всупереч інтересам служби, діючи умисно, затверджував вказані електронні звіти, що містили недостовірні відомості про надані медичні послуги за кодом С16А.
В ході досудового розслідування встановлено, що лікарі Комунального некомерційного підприємства «Одеська обласна клінічна лікарня» упродовж квітня 2024 року, точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено, перебуваючи у службовому приміщенні підприємства, розташованому за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. Академіка Заболотного, 26, внесли до медичної інформаційної системи відомості щодо 24 пролікованих випадків за пакетом медичних послуг № 3 (47) «Хірургічні операції дорослим та дітям у стаціонарних умовах», а саме щодо надання медичної послуги за кодом С16А.
17.05.2024 о 16 год. 27 хв. ОСОБА_7 , перебуваючи за вказаною вище адресою, діючи умисно, з метою одержання неправомірної вигоди на користь Комунального некомерційного підприємства «Одеська обласна клінічна лікарня», використовуючи службове становище всупереч інтересам служби, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, будучи обізнаним про відсутність на балансі та в бухгалтерському обліку підприємства медичних виробів - інтраокулярних лінз (штучних кришталиків), необхідних для надання відповідних медичних послуг, та діючи з порушенням умов договору № 3543-E124-P000 від 07.02.2024, клінічних протоколів МОЗ України та галузевих стандартів, на підставі внесених медичними працівниками підприємства недостовірних відомостей до електронної системи охорони здоров'я, затвердив звіт №0001998526S24D2B.
Зазначений звіт містив недостовірні відомості щодо надання 24 медичних послуг за кодом С16А «Операції на кришталику. Висока складність (встановлення штучного кришталика)», та був засвідчений шляхом накладення ОСОБА_7 персонального кваліфікованого електронного підпису, чим зазначеному звіту надано ознак офіційного документа та скеровано його до Національної служби здоров'я України для оплати.
22.05.2024 року, на виконання умов договору №3543-E124-P000 від 07.02.2024, Національною службою здоров'я України здійснено перерахування бюджетних коштів на розрахунковий рахунок Комунального некомерційного підприємства «Одеська обласна клінічна лікарня» у загальній сумі 33 122 215,76 грн, з яких 280 844 грн. 16 коп., за надання 24 медичних послуг за кодом С16А.
Вказані медичні послуги не підлягали компенсації, оскільки вважаються фактично не наданими через відсутність на балансі та в обліку підприємства необхідних медичних виробів - інтраокулярних лінз (штучних кришталиків), що спричинило матеріальну шкоду Національній службі здоров'я України на суму 280 844 грн. 16 коп.
Окрім цього, лікарі Комунального некомерційного підприємства «Одеська обласна клінічна лікарня» упродовж травня 2024 року, точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено, перебуваючи у службовому приміщенні підприємства, розташованому за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. Академіка Заболотного, 26, внесли до медичної інформаційної системи відомості щодо 18 пролікованих випадків за пакетом медичних послуг № 3 (47) «Хірургічні операції дорослим та дітям у стаціонарних умовах», а саме щодо надання медичної послуги за кодом С16А.
19.06.2024 о 11 год. 57 хв. ОСОБА_7 , перебуваючи за вказаною вище адресою, діючи умисно, з метою одержання неправомірної вигоди на користь Комунального некомерційного підприємства «Одеська обласна клінічна лікарня», використовуючи службове становище всупереч інтересам служби, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, будучи обізнаним про відсутність на балансі та в бухгалтерському обліку підприємства медичних виробів - інтраокулярних лінз (штучних кришталиків), необхідних для надання відповідних медичних послуг, та діючи з порушенням умов договору № 3543-E124-P000 від 07.02.2024, клінічних протоколів МОЗ України та галузевих стандартів, на підставі внесених медичними працівниками підприємства недостовірних відомостей до електронної системи охорони здоров'я, затвердив звіт № 0001998526S24E2B.
Зазначений звіт містив недостовірні відомості щодо надання 18 медичних послуг за кодом С16А «Операції на кришталику. Висока складність (встановлення штучного кришталика)», та був засвідчений шляхом накладення ОСОБА_7 персонального кваліфікованого підпису, чим зазначеному звіту надано ознак офіційного документа та скеровано його до Національної служби здоров'я України для оплати.
28.06.2024 року, на виконання умов договору №3543-E124-P000 від 07.02.2024, Національною службою здоров'я України здійснено перерахування бюджетних коштів на розрахунковий рахунок Комунального некомерційного підприємства «Одеська обласна клінічна лікарня» у загальній сумі 34 749 772, 14 грн, з яких 210 633 грн. 12 коп., за надання 18 медичних послуг за кодом С16А.
Вказані медичні послуги не підлягали компенсації, оскільки вважаються фактично не наданими через відсутність на балансі та в обліку підприємства необхідних медичних виробів - інтраокулярних лінз (штучних кришталиків), що спричинило матеріальну шкоду Національній службі здоров'я України на суму 210 633 грн. 12 коп.
Окрім цього, лікарі Комунального некомерційного підприємства «Одеська обласна клінічна лікарня» упродовж червня 2024 року, точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено, перебуваючи у службовому приміщенні підприємства, розташованому за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. Академіка Заболотного, 26, внесли до медичної інформаційної системи відомості щодо 20 пролікованих випадків за пакетом медичних послуг № 3 (47) «Хірургічні операції дорослим та дітям у стаціонарних умовах», а саме щодо надання медичної послуги за кодом С16А.
16.07.2024 о 16 год. 54 хв ОСОБА_7 , перебуваючи за вказаною вище адресою, діючи умисно, з метою одержання неправомірної вигоди на користь Комунального некомерційного підприємства «Одеська обласна клінічна лікарня», використовуючи службове становище всупереч інтересам служби, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, будучи обізнаним про відсутність на балансі та в бухгалтерському обліку підприємства медичних виробів - інтраокулярних лінз (штучних кришталиків), необхідних для надання відповідних медичних послуг, та діючи з порушенням умов договору № 3543-E124-P000 від 07.02.2024, клінічних протоколів МОЗ України та галузевих стандартів, на підставі внесених медичними працівниками підприємства недостовірних відомостей до електронної системи охорони здоров'я, затвердив звіт № 0001998526524F2В.
Зазначений звіт містив недостовірні відомості щодо надання 20 медичних послуг за кодом С16А «Операції на кришталику. Висока складність (встановлення штучного кришталика)», та був засвідчений шляхом накладення ОСОБА_7 персонального кваліфікованого електронного підпису, чим зазначеному звіту надано ознак офіційного документа та скеровано його до Національної служби здоров'я України для оплати.
19.07.2024 року, на виконання умов договору №3543-B124-P000 від 07.02.2024, Національною службою здоров'я України здійснено перерахування бюджетних коштів на розрахунковий рахунок Комунального некомерційного підприємства «Одеська обласна клінічна лікарня» у загальній сумі 32 213 162,28 грн, з яких 234 036 грн. 80 коп., за надання 20 медичних послуг за кодом С16А.
Вказані медичні послуги не підлягали компенсації, оскільки вважаються фактично не наданими через відсутність на балансі та в обліку підприємства необхідних медичних виробів - інтраокулярних лінз (штучних кришталиків), що спричинило матеріальну шкоду Національній службі здоров'я України на суму 234 036 грн. 80 коп.
За таких обставин ОСОБА_7 , виконуючи організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, упродовж квітня-грудня 2024 року зловживаючи своїм службовим становищем, умисно, з метою одержання неправомірної вигоди для Комунального некомерційного підприємства «Одеська обласна клінічна лікарня» Одеської обласної ради, використовуючи службове становища всупереч інтересам служби, спричинив тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам, що виразилися у заподіянні матеріальних збитків НСЗУ у розмірі 2 659 959 грн. 25 коп., що у двісті п'ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Також, ОСОБА_7 , виконуючи організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, упродовж лютого-квітня 2025 року зловживаючи своїм службовим становищем, умисно, з метою одержання неправомірної вигоди для Комунального некомерційного підприємства «Одеська обласна клінічна лікарня» Одеської обласної ради, використовуючи службове становища всупереч інтересам служби, спричинив тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам, що виразилися у заподіянні матеріальних збитків НСЗУ у розмірі 818 528,96 коп., що у двісті п'ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
05.02.2026 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.
10 лютого 2026 року старший слідчий в ОВС відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_9 , за погодженням з прокурором відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_10 , звернувся до слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 днів.
Обгрунтовуючи подане клопотання, слідчий посилався на те, що обставини, що вказують на наявність підстав для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 підтверджуються наступними доказами:
1) матеріалами про виявлення кримінального правопорушення;
2) протоколами допитів свідків та представника потерпілого;
3) медичною документацією щодо використання та надходження на баланс витратних матеріалів;
4) платіжними дорученнями щодо оплати наданих послуг;
5) іншими доказами, зібраними в ході досудового розслідування у їх сукупності.
У ході досудового розслідування є необхідність у застосуванні запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою, оскільки є достатньо підстав вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені п. п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
- ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні тяжких злочинів, санкція за які передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від п?ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а тому, усвідомлюючи тяжкість та реальність покарання, в разі застосування запобіжного заходу, не пов?язаного з триманням під вартою, останній може переховуватися від органів досудового розслідування, з метою уникнення покарання, що повністю підтверджує наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України;
- ОСОБА_7 , перебуваючи на посаді тимчасово виконуючого обов?язки генерального директора Комунального некомерційного підприємства «Одеська обласна клінічна лікарня» Одеської обласної ради, користуючись налагодженими зв'язками та здобутими знайомствами, може особисто або опосередковано негативно впливати на хід досудового слідства та судового розгляду, через прохання, погрози або іншим шляхом щодо знищення, приховання або спотворення документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, що повністю підтверджує наявність ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України;
- ОСОБА_7 з метою уникнення від кримінальної відповідальності незаконно здійснюватиме вплив на свідків та заявника, оскільки маючи в розпорядженні їх відомості, шляхом підмовляння, підкупу, погроз може схиляти останніх до дачі неправдивих показань відмови від участі у кримінальному провадженні та подальшому судовому розгляді, що негативно вплине на хід досудового розслідування, вказане повністю підтверджує наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України;
- ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні декількох кримінальних правопорушень, тим самим є достатні підстави вважати, що останній може вчинити інше кримінальне правопорушення, в тому числі з метою приховування своєї злочинної діяльності, яка викрита правоохоронними органами, що повністю підтверджує наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Більш м'які запобіжні заходи, застосовані до підозрюваного ОСОБА_7 , нададуть змогу переховуватись від органів досудового розслідування та впливати на розслідування кримінального провадження, або перешкоджати цьому іншим шляхом.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Враховуючи тяжкість злочину, займану посаду ОСОБА_7 , характер вчиненого кримінального правопорушення, з метою забезпечення виконання покладених на нього обов'язків, враховуючи, що вчинене останнім кримінальне правопорушення створило в очах громадян негативне враження безладдя та безкарності у системі функціонування Міністерства охорони здоров'я, що є виключним випадком, зважаючи на суспільно-політичну ситуацію в державі, беручи до уваги положення ч. 3 ст. 183 КПК України, згідно якого слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України, слідчий просив при вирішенні даного питання визначити заставу у сумі понад 80 (восьмидесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки в іншому випадку не буде забезпечено належне виконання підозрюваним процесуальних обов'язків та не можливо буде запобігти згаданим ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
З урахуванням викладеного та зважаючи на розмір завданих збитків, розмір застави у відношенні ОСОБА_7 необхідно визначити у розмірі однієї тисячі прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 3 328 000 гривень.
У разі внесення підозрюваним ОСОБА_7 або іншою фізичною чи юридичною особою застави у сумі однієї тисячі прожиткових мінімумів для працездатних осіб, слідчий просив покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця проживання та роботи, не відлучатися з м. Києва та Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України.
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 10 лютого 2026 рокувідмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_9 , погодженого прокурором відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_10 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Застосовано до ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у домашнього арешту в нічний час доби з 22 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин наступної доби, строком на два місяці.
Покладено на підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора та суду за кожним їх викликом та вимогою;
- заборонити підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 з 22 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин наступної доби, строком на два місяці.
Контроль за виконанням даного запобіжного заходу покладено на управління поліції за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З такими висновками колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.
Як убачається з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Згідно частин 1-4 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя, суд має право зобов'язати підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного слідчим суддею, судом, якщо прокурор доведе обставини, передбачені пунктом 1 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктами 2 та 3 частини першої цієї статті.
Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
Відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Європейський суд з прав людини під час вирішення справи «Медведев та інші проти Франції» зауважив, що право на свободу і особисту недоторканість має першочергове значення у «демократичному суспільстві» у значенні, передбаченому Конвенцією.
Застосовуючи щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді домашнього арешту у нічний час доби, слідчим суддею встановлено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, з чим погоджується і колегія суддів.
Обгрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_7 правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, підтверджується наявними у матеріалах судового провадження доказами, а саме: матеріалами про виявлення кримінального правопорушення; протоколами допитів свідків та представника потерпілого; медичною документацією щодо використання та надходження на баланс витратних матеріалів; платіжними дорученнями щодо оплати наданих послуг; іншими доказами, зібраними в ході досудового розслідування у їх сукупності.
Крім того, перевіряючи доводи та обставини, на які посилався слідчий у клопотанні, слідчим суддею обгрунтовано з'ясовано, що наведені у клопотанні дані свідчать про наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду та незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні.
Так, слідчим суддею при оцінці ризику можливого переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду вірно враховано тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_7 у разі доведення його вини.
При цьому, слідчим суддею суду першої інстанції обгрунтовано зазначено про те, що за кримінальні правопорушення, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_7 , передбачено покарання у вигляді позбавлення волі, ця обставина сама по собі вже може бути причиною для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Надаючи оцінку можливості впливу на свідків та інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні, колегія виходить із передбаченої КПК України процедури отримання, зокрема, показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обгрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обгрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
За таких обставин, ризик впливу на свідків та інших підозрюваних існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та підозрюваних та дослідження їх судом.
Разом з тим, на переконання колегії суддів, застосовуючи щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у виді нічного домашнього арешту, слідчим суддею нев повній мірі досліджено дані про особу підозрюваного, не з'ясовано та не наведено переконливих аргументів на користь того, що застосування більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігти вказаним слідчим у клопотанні, та встановленим слідчим суддею ризикам, передбаченим п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Як убачається із матеріалів судового провадження, підозрюваний ОСОБА_7 раніше не судимий, має постійне місце проживання, місце роботи та тяжке спадкове захворювання.
Як встановлено колегією суддів, ні в самому клопотанні слідчого, ні прокурором в судовому засіданні, не було наведено переконливих та достатніх підстав для підтвердження необхідності застосування до ОСОБА_7 такого запобіжного заходу, як тримання під вартою або домашній арешт у певний період доби.
Зокрема, клопотання слідчого не містить переконливого обґрунтування припущень про наявність у підозрюваного наміру переховуватись від слідства чи суду або впливати на свідків у такий спосіб, що застосування більш м'якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання вказаних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
З урахуванням положень ст.ст. 177, 178 КПК України, п. 1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, слідчому судді належало з'ясувати чи застосування застави є тим запобіжним заходом, який забезпечив би його належну процесуальну поведінку та виконання ним процесуальних обов'язків, та чи не було можливості обмежитися в даному випадку застосуванням менш суворого запобіжного заходу, що судом зроблено не було.
За вказаних обставин, проаналізувавши всі надані сторонами докази, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання слідчого про застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або нічного домашнього арешту, визначеного ухвалою слідчого судді.
При цьому, колегією суддів під час апеляційного розгляду встановлено наявність в даному провадженні підстав для застосування до підозрюваного більш м'якого, ніж домашній арешт, запобіжного заходу.
Враховуючи конкретні обставини та характер інкримінованих підозрюваному кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим, дані про особу підозрюваного, його майновий стан, вік та стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків, та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, колегія суддів приходить до висновку, що забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_7 та запобігти встановленим в ході апеляційного розгляду ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, здатен більш м'який запобіжний захід, а саме запобіжний захід у виді особистого зобов'язання, із покладенням на підозрюваного обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
На переконання колегії суддів, такий запобіжний захід буде пропорційним тому ступеню небезпеки, ризики якого існують у кримінальному провадженні, а також тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання ним обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Викладені в апеляційній скарзі з доповненнями доводи про необгрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, та його непричетність до вказаного злочину, є безпідставними, оскільки сукупність матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу. Обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
Колегія суддів звертає увагу, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Посилання захисника в апеляційній скарзі з доповненнями на те, що він має сталі соціальні зв'язки та не переслідує мету переховуватись від слідства та суду, не спростовують висновків слідчого судді про те, що ОСОБА_7 може вчинити дії, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, та не є достатньою підставою для відмови у задоволенні клопотання органу досудового розслідування про застосування запобіжного заходу.
Інші наведені в апеляційній скарзі доводи не є підставою для відмови у застосуванні щодо підозрюваного запобіжного заходу у кримінальному провадженні.
За таких обставин, виходячи з положень п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга з доповненнями захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , підлягає частковому задоволенню, а ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про часткове задоволення клопотання слідчого та застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, у межах строку досудового розслідування.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 194, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 10 лютого 2026 року - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання старшого слідчого в ОВС відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_9 , яке погоджене з прокурором відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_10 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 42025110000000306 від 18.09.2025 року - задовольнити частково.
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді особистого зобов'язання.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в межах строку досудового розслідування, наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді за першою вимогою;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або слідчого судді;
- повідомляти слідчого, прокурора чи слідчого суддю про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Строк дії ухвали про застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання визначити до 05 квітня 2026 року.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора у кримінальному провадженні.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ ________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4