справа №757/5838/26-к Головуючий у І інстанції - ОСОБА_1
апеляційне провадження №11-сс/824/2429/2026 Доповідач у ІІ інстанції - ОСОБА_2
12 березня 2026 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
Головуючий суддя: ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_5
прокурора: ОСОБА_6
підозрюваного: ОСОБА_7
захисника: ОСОБА_8
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 02 лютого 2026 року щодо застосування запобіжного заходу у вигляді застави відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Івано-Франківська, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , пенсіонера, розлученого, з вищою освітою, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 366-2 КК України, у кримінальному провадженні №62025000000000410 від 21 квітня 2025 року,-
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 02 лютого 2026 року клопотання старшого слідчого Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_9 , погоджене прокурором першого відділу першого управління Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 , про застосування запобіжного заходу у вигляді застави - задоволено.
Застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 66 560,00 грн, із зобов'язанням підозрюваного прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду, для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України.
Покладено на підозрюваного ОСОБА_7 обов'язки, передбачені частиною п'ятою статті 194 КПК України, а саме:
- не відлучатися з Хмельницької області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи і засобів зв'язку;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади (Управління ДМС у Хмельницькій області) свій паспорт, паспорти для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Термін дії обов'язків, покладених судом, визначено в межах строку досудового розслідування, тобто до 30 березня 2026 року включно.
Роз'яснено, що сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як підозрюваним так й іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві:
Отримувач: ТУ ДСАУ в м. Києві
ЄДРПОУ: 26268059
МФО: 820172
Банк: Державна казначейська служба України м. Київ
р/р UA128201720355259002001012089
Призначення платежу: Застава за …(П.І.П., дата народження особи за яку вноситься застава), згідно ухвали … (назва суду), від …(дата ухвали), по справі № …, внесені …(П.І.П. особи, що вносить заставу).
Визначено, що підозрюваний ОСОБА_7 зобов'язаний не пізніше п'яти днів з дня обрання запобіжного заходу внести кошти на вищевказаний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду.
Роз'яснено, що моменту застосування запобіжного заходу у вигляді застави щодо ОСОБА_7 , в тому числі до фактичного внесення коштів на зазначений рахунок, підозрюваний та заставодавець зобов'язані виконувати покладені на них обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Роз'яснено заставодавцю обов'язок із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом.
Роз'яснено, що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Роз'яснено, що застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 більш м'який запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання з покладенням на нього обов'язків: повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи і засобів зв'язку; прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду.
Уважає, що ухвала слідчого судді є незаконною та необґрунтованою, а тому має бути скасована.
У мотивування скарги зазначає, що суд не перевірив чи дійсно наведені стороною обвинувачення ризики мають реальний, конкретний та доведений характер, а також не звернув уваги на те, що до клопотання про застосування запобіжного заходу не було долучено жодного доказу наявності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.
Вказує, що посилання сторони обвинувачення на ризик переховування ОСОБА_7 від органів досудового розслідування та суду ґрунтуються виключно на припущеннях і не підтверджені жодними фактичними даними. При цьому, суд першої інстанції не встановив жодного конкретного факту, який би свідчив про наміри чи спроби підозрюваного ухилитися від слідства або суду.
На переконання скаржника, суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що ОСОБА_7 має постійне місце проживання на території України, міцні соціальні зв'язки, тривалий час проживає за однією адресою, не вчиняв жодних дій, спрямованих на уникнення участі у кримінальному провадженні, та з моменту повідомлення про підозру добросовісно виконує процесуальні обов'язки. Жодних даних про наміри залишити територію України матеріали провадження не містять, однак ці обставини судом належним чином враховані не були.
Аналогічно, вважає, що твердження сторони обвинувачення про ризик знищення, приховування або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для кримінального провадження, не були належним чином перевірені судом. Не отримав належної оцінки й ризик незаконного впливу на свідків або інших учасників кримінального провадження, а посилання слідчого виключно на попередню службову недбалість та професійні зв'язки підозрюваного не можуть визнаватися належним і достатнім обґрунтуванням такого ризику, оскільки не містили жодних індивідуалізованих даних і носили узагальнений характер.
Також необґрунтованими є, на думку захисника, твердження про ризик вчинення іншого кримінального правопорушення або перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, оскільки суд першої інстанції не встановив жодної конкретної обставини, яка б свідчила про схильність ОСОБА_7 до протиправної поведінки, не встановив наявності у нього кримінального минулого чи будь-яких даних, що вказували б на реальні наміри вчиняти нові правопорушення.
На підставі викладеного, зазначає, що суд першої інстанції дійшов передчасного та необґрунтованого висновку про необхідність застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді застави.
Окремо звертає увагу на те, що судом першої інстанції не було належним чином враховано майновий та соціальний стан підозрюваного при визначення розміру застави.
Так, ОСОБА_7 з 01 грудня 2025 року не здійснює трудової діяльності, що підтверджується наказом №295-Кт від 28 листопада 2025 року, у зв'язку з чим він позбавлений постійного джерела доходу. Крім того, ОСОБА_7 є особою з інвалідністю ІІ групи, а його єдиним стабільним джерелом доходу є пенсійне забезпечення у розмірі 23 610 - 25 000 грн на місяць.
Вказує, що суд першої інстанції також не надав належної оцінки позитивним характеризуючим даним підозрюваного, зокрема його багаторічній службі в органах державної влади, наявності численних відомчих нагород і заохочень, подяки Кабінету Міністрів України, а також статусу учасника бойових дій, що свідчить про високий рівень правосвідомості, відповідальності та особливі заслуги перед державою.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши доводи підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 , які підтримали подану апеляційну скаргу з наведених у ній підстав, заслухавши думку прокурора ОСОБА_6 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як убачається з наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62025000000000410 від 21 квітня 2025 року за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 366-2 КК України.
Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у вказаному кримінальному провадженні здійснюється прокурорами Офісу Генерального прокурора.
Досудовим розслідуванням установлено, що наказом т.в.о. Голови ДМС від 26 вересня 2012 року №880-к ОСОБА_7 призначено на посаду начальника Управління ДМС у Хмельницькій області.
Надалі, наказом Голови ДМС від 01 лютого 2016 року №29-к ОСОБА_7 звільнено з посади з 02 лютого 2016 року відповідно до пунктів 7-2 статті 36 КЗпП України у зв'язку з проходженням служби у ЗСУ.
Згодом, наказом Голови ДМС від 05 лютого 2018 року №17-кт ОСОБА_7 поновлено на посаді начальника Управління ДМС у Хмельницькій області.
У силу положень частини другої статті 1, пункту 2 частини другої статті 6 Закону України «Про державну службу» ОСОБА_7 державним службовцем категорії «Б», а згідно з підпунктом «в» пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» (далі - Закон) як державний службовець був суб'єктом, на якого поширюється дія цього Закону.
Отже, ОСОБА_7 було достовірно відомо про передбачений законодавством обов'язок його як суб'єкта декларування щорічно до 1 квітня подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік і вказати в ній достовірну інформацію.
Таким чином, ОСОБА_7 як суб'єкт декларування зобов'язаний був відобразити повні та достовірні відомості в декларації.
Незважаючи на це, ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною другою статті 366-2 КК України, за таких обставин.
02 березня 2016 року дружина ОСОБА_7 - ОСОБА_11 набула у власність нежитлове приміщення загальною площею 409,3 м2, реєстраційний номер 867775668101, вартістю на дату набуття 3 041 034,00 грн, розташоване за адресою: АДРЕСА_3 .
02 березня 2016 року вона набула у власність нежитлове приміщення загальною площею 416,2 м2, реєстраційний номер 866550368101, вартістю на дату набуття 7 264 126,00 грн, розташоване за адресою: АДРЕСА_3 .
Також 02 березня 2016 року ОСОБА_11 набула у власність нежитлове приміщення (виставкову залу), площа якого станом на дату набуття становила 419,3 м2, а після реконструкції, проведеної 17 травня 2023 року, - 430 м2, реєстраційний номер 871369268101, вартістю на дату реконструкції 14 486 446,00 грн, розташоване за адресою: вул. Старокостянтинівське шосе, буд. 20/3-П м. Хмельницький.
Крім того, 27 січня 2012 року вона набула у власність транспортний засіб - легковий автомобіль марки AUDI, моделі Q5, 2011 року випуску, VIN-код НОМЕР_1 , вартістю на дату набуття 504 000 гривень.
16 червня 2023 року ОСОБА_11 набула у власність транспортний засіб - легковий автомобіль марки AUDI, моделі Q8, 2023 року випуску, VIN-код НОМЕР_2 , вартістю на дату набуття 2 647 000,00 гривень.
Крім того, 14 листопада 2023 року вона набула у власність транспортний засіб - легковий автомобіль марки AUDI, моделі Q5, 2023 року випуску, VIN-код НОМЕР_3 , вартістю на дату набуття 2 427 000,00 гривень.
Водночас ОСОБА_7 у період з 14 год. 40 хв. по 15 год. 51 хв. 14 березня 2024 року, перебуваючи у м. Хмельницькому, більш точно адресу не встановлено, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, у порушення пункту 3 частини першої статті 46 Закону, вніс до розділу 3 «Об'єкти нерухомості» та до розділу 6 «Цінне рухоме майно - транспортні засоби» декларації за 2023 рік (унікальний ідентифікатор документа 1e87ed31 500c-4cc7-ae53 8b9220c8e04c) недостовірні відомості про майно належне члену його сім'ї, а саме дружині ОСОБА_11 , умисно не зазначивши вказані вище майнові об'єкти.
Крім того, ОСОБА_7 у невстановлені досудовим розслідуванням час та місці, усвідомлюючи протиправність своїх дій, діючи в порушення пункту 8 частини першої статті 46 Закону, також не зазначив у розділі 12 «Грошові активи» декларації за 2023 рік (унікальний ідентифікатор документа - 1e87ed31 500c-4cc7-ae53 8b9220c8e04c) відомості про наявність у нього грошових активів у вигляді власних коштів, які розміщені на банківських рахунках в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» у розмірі 24 937,50 гривні, в АТ «ОЩАДБАНК» у розмірі 88,74 гривні, в АТ «УНІВЕРСАЛБАНК» у розмірі 1010,44 гривні.
14 березня 2024 року о 15 год. 51 хв. ОСОБА_7 , перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, подав декларацію за 2023 рік (унікальний ідентифікатор документа - 1e87ed31 500c-4cc7-ae53 8b9220c8e04c), розмістивши її на вебсайті Національного агентства та засвідчивши її своїм електронним підписом.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб на 28 березня 2024 року, тобто на дату подання декларації, становив 3028 гривень.
За таких обставин, начальник Управління ДМС у Хмельницькій області ОСОБА_7 , будучи суб'єктом декларування, тобто особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, на якого поширюється дія Закону, достовірно знаючи про обов'язок указувати всі передбачені Законом відомості в декларації, повну та достовірну інформацію в усіх її розділах, у порушення пунктів 2, 3, 8 частини першої статті 46 Закону вніс до декларації за 2023 рік завідомо недостовірні відомості, які відрізняються від достовірних на загальну суму 30 395 642 грн 68 коп., що становило більше ніж 2 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб на дату подання декларації.
30 січня 2026 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 366-2 КК України.
02 лютого 2026 року до Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання старшого слідчого Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_9 , погоджене прокурором першого відділу першого управління Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 , про застосування запобіжного заходу у вигляді застави відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Івано-Франківська, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , пенсіонера, розлученого, з вищою освітою, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 366-2 КК України, у кримінальному провадженні №62025000000000410 від 21 квітня 2025 року.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 02 лютого 2026 року клопотання старшого слідчого Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_9 , погоджене прокурором першого відділу першого управління Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 , про застосування запобіжного заходу у вигляді застави - задоволено.
Застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 66 560,00 грн, із зобов'язанням підозрюваного прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду, для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України.
Покладено на підозрюваного ОСОБА_7 обов'язки, передбачені частиною п'ятою статті 194 КПК України, а саме:
- не відлучатися з Хмельницької області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи і засобів зв'язку;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади (Управління ДМС у Хмельницькій області) свій паспорт, паспорти для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Термін дії обов'язків, покладених судом, визначено в межах строку досудового розслідування, тобто до 30 березня 2026 року включно.
Роз'яснено, що сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як підозрюваним так й іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві:
Отримувач: ТУ ДСАУ в м. Києві
ЄДРПОУ: 26268059
МФО: 820172
Банк: Державна казначейська служба України м. Київ
р/р UA128201720355259002001012089
Призначення платежу: Застава за …(П.І.П., дата народження особи за яку вноситься застава), згідно ухвали … (назва суду), від …(дата ухвали), по справі № …, внесені …(П.І.П. особи, що вносить заставу).
Визначено, що підозрюваний ОСОБА_7 зобов'язаний не пізніше п'яти днів з дня обрання запобіжного заходу внести кошти на вищевказаний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду.
Роз'яснено, що моменту застосування запобіжного заходу у вигляді застави щодо ОСОБА_7 , в тому числі до фактичного внесення коштів на зазначений рахунок, підозрюваний та заставодавець зобов'язані виконувати покладені на них обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Роз'яснено заставодавцю обов'язок із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом.
Роз'яснено, що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Роз'яснено, що застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Встановивши наявність підстав для застосування відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 66 560,00 грн, слідчий суддя вважав, що повідомлення про підозру відповідає вимогам статті 277 КПК України за своїм змістом та на даному етапі сумнівів щодо його законності або порушення порядку вручення не викликає, а також встановив наявність ризиків, передбачених пунктами 2, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України, врахувавши тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим, його вік та стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків, майновий стан, стадію досудового розслідування, а також ті завдання, які має досягти орган досудового розслідування, з метою гарантування виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
З такими висновками колегія суддів у повному обсязі не погоджується, виходячи з наступного.
Як убачається зі змісту частини другої статті 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно частин першої, другої статті 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Відповідно до статті 183 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків.
Згідно частин першої-четвертої статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя, суд має право зобов'язати підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного слідчим суддею, судом, якщо прокурор доведе обставини, передбачені пунктом 1 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктами 2 та 3 частини першої цієї статті.
Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
Відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Європейський суд з прав людини під час вирішення справи «Медведев та інші проти Франції» зауважив, що право на свободу і особисту недоторканість має першочергове значення у «демократичному суспільстві» у значенні, передбаченому Конвенцією.
Застосовуючи щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді застави, слідчим суддею встановлено, що на обґрунтування пред'явленої ОСОБА_7 підозри слідчим надані зібрані під час досудового розслідування докази та інші матеріали кримінального провадження, які обґрунтовано свідчать про ймовірну причетність підозрюваного ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення, яке розслідується, з чим погоджується і колегія суддів.
Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 366-2 КК України, підтверджується наявними у матеріалах судового провадження доказами у їх сукупності.
Крім того, перевіряючи доводи та обставини, на які посилався слідчий у клопотанні, слідчим суддею обґрунтовано з'ясовано, що наведені у клопотанні дані свідчать про наявність ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, зокрема можливості підозрюваного знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків та інших співучасників у цьому кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
При цьому, слідчим суддею визнано, що враховуючи попередню поведінку підозрюваного, є недоведеним ризик переховування від органу досудового розслідування.
Таким чином, на переконання колегії суддів, застосовуючи щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді застави, слідчим суддею не в повній мірі досліджено дані про особу підозрюваного, не з'ясовано його соціальний, сімейний та майновий стан, не наведено переконливих аргументів на користь того, що застосування найменш суворого запобіжного заходу не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігти вказаним слідчим у клопотанні ризикам.
Як убачається з матеріалів судового провадження, підозрюваний ОСОБА_7 раніше не судимий, має постійне місце проживання на території України, міцні соціальні зв'язки, тривалий час проживає за однією адресою, є особою з інвалідністю ІІ групи, має позитивні характеризуючі дані, зокрема його багаторічної служби в органах державної влади, численні відомчі нагороди і заохочення, подяки Кабінету Міністрів України, а також статус учасника бойових дій.
При цьому, органом досудового розслідування до матеріалів клопотання не долучено жодних доказів вчинення або наміру вчинення будь-яких дій, спрямованих на уникнення участі у кримінальному провадженні.
Враховуючи конкретні обставини та характер інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, яке віднесено до категорії нетяжких злочинів, тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим, дані про особу підозрюваного, його майновий стан, вік та стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків, процесуальну поведінку та інші обставини, передбачені статтею 178 КПК України, колегія суддів доходить висновку, що забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_7 та запобігти встановленим в ході апеляційного розгляду ризикам, передбаченим частиною першою статті 177 КПК України, здатен більш м'який запобіжний захід, а саме запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, з покладенням на підозрюваного обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 КПК України.
На переконання колегії суддів, такий запобіжний захід буде пропорційним тому ступеню небезпеки, ризики якого існують у кримінальному провадженні, а також тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання ним обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 КПК України.
Таким чином, доводи апеляційної скарги є обґрунтованими.
За таких обставин, виходячи з положень пункту 2 частини третьої статті 407 КПК України, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала слідчого судді - скасуванню з постановленням нової ухвали про часткове задоволення клопотання слідчого та застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання з покладенням на нього обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 КПК України, у межах строку досудового розслідування.
Керуючись статтями 176-178, 182, 183, 194, 376, 407, 418, 422 КПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 02 лютого 2026 року - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання старшого слідчого Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_9 , погоджене прокурором першого відділу першого управління Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 - задовольнити частково.
Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язки, передбачені частиною п'ятою статті 194 КПК України, а саме:
- не відлучатися з Хмельницької області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи і засобів зв'язку;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади (Управління ДМС у Хмельницькій області) свій паспорт, паспорти для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд із України і в'їзд в Україну.
Строк дії ухвали визначити до 30 березня 2026 року включно.
Обов'язок контролю за виконанням ухвали покласти на прокурора у кримінальному провадженні.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4