справа №757/3933/26-к Головуючий у І інстанції - ОСОБА_1
апеляційне провадження №11-сс/824/2520/2026 Доповідач у ІІ інстанції - ОСОБА_2
12 березня 2026 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
Головуючий суддя: ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_5
прокурора: ОСОБА_6
представника: ОСОБА_7
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 в інтересах власника майна ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 29 січня 2026 року щодо арешту майна у кримінальному провадженні №12025000000002163 від 06 серпня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 364 КК України,-
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 29 січня 2026 року клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, та захисту інвестицій Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 про арешт майна - задоволено.
Накладено арешт на тимчасово вилучене майно, виявлене під час проведення обшуку 15 січня 2026 року квартири АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:
- мобільний телефон марки «Apple», моделі «Iphone 11», s/a MHDF3F, imei НОМЕР_1 , imei НОМЕР_2 ;
- ноутбук марки «Lenovo», s/n PF4QDMXD.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою представник ОСОБА_7 в інтересах власника майна ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою зобов'язати слідчого ГСУ НП України чи іншу уповноважену особу, у розпорядженні якої перебуває вказане майно, повернути його власнику ОСОБА_8 або її представнику.
У мотивування апеляційної скарги зазначає, що власником майна під час проведення обшуку доступ до мобільного телефону обмежений не був та вона надала доступ до інформації, що на ньому містилась, під час проведення обшуку слідчий не був обмежений в можливості скопіювати інформацію, яка могла б мати відношення до кримінального правопорушення, в тому числі з залученням спеціалістів, майно вилучено у ОСОБА_8 не законно, що призвело до обмеження у праві мирного володіння вказаним майном.
Зазначає, що орган досудового розслідування встановлює обставини вчинення такого правопорушення саме посадовими особами Центру Гуманітарного розмінування до діяльності якого ОСОБА_8 відношення не має взагалі, як і до інших юридичних осіб приватного права, окрім ТОВ «Гуманітарна безпека», в якій вона не є посадовою особою та діяльність посадових осіб юридичних осіб приватного права не може бути кваліфікована за статтею 364 КК України, а тому і постає логічне питання стосовно доцільності вилучення мобільного телефону та ноутбуку без їх аналізу на предмет можливої належності до кримінального провадження №12025000000002163.
Вказує, що матеріали справи не містять інформації, що в межах даного кримінального провадження пред'явлено будь-якій особі підозру у учиненні кримінального правопорушення з відповідною правової кваліфікацією та подальші дії з вилученим майном тієї особи, яка звертається з клопотанням про скасування арешту майна, є необхідними та забезпечують потреби кримінального провадження.
Посилається на те, що виходячи зі змісту ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва клопотання про арешт майна до суду надійшло 21 січня 2026 року, не дивлячись на той факт, що вказане майно було вилучено 15 січня 2026 року.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення представника ОСОБА_7 в інтересах власника майна ОСОБА_8 , який підтримав подану апеляційну скаргу, думку прокурора ОСОБА_6 , яка проти задоволення апеляційної скарги заперечувала та просила оскаржувану ухвалу залишити без змін, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як убачається з наданих суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025000000002163 від 06 серпня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 364 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що службові особи Центру Гуманітарного розмінування ( код ЄДРПОУ 45011096), Центру протимінної діяльності( код ЄДРПОУ 26630158), ТОВ «Гуманітарна безпека»( код ЄДРПОУ 45156385), ДП ТОВ «БІ ЕМ ГРУП ЛІД» «Агрогеофізика» ( код ЄДРПОУ 30039257), ТОВ «Українські сервіси розмінування» ( код ЄДРПОУ 45405742) та ТОВ «Трансімпекс Демайнінг» ( код ЄДРПОУ 32660255), зловживаючи своїм службовим становищем з метою одержання неправомірної вигоди, всупереч інтересам служби під час укладання та виконання договорів за програмою «Компенсація витрат за гуманітарне розмінування земель сільськогосподарського призначення», внесли неправдиві дані щодо фактичної площі об'ємів виконання робіт по розмінуванню, що спричинило тяжкі наслідки державі.
Відповідно до постанови КМУ від 12 березня 2024 року №284 затверджено Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для здійснення компенсацій витрат на гуманітарне розмінування земель.
ДП ТОВ «БІ ЕМ ГРУП ЛТД» «Агрогеофізика» (код ЄДРПОУ 30039257) подала заявку через Державний аграрний реєстр про необхідність розмінування земельної ділянки сільськогосподарського призначення кадастровий номер 6320288000:01:000:0005, загальною площею 1 721,4730 га, яка розташована на території Ізюмського району Харківської області поблизу с. Вовчий Яр та перебуває у власності ДП ТОВ «БІ ЕМ ГРУП ЛТД» «Агрогеофізика» (код ЄДРПОУ 30039257).
В подальшому подані документи ДП ТОВ «БІ ЕМ ГРУП ЛТД» «Агрогеофізика» перевіряє Центр гуманітарного розмінування та визначає вартість розмінування земельної ділянки сільськогосподарського призначення і проводить закупівлю таких послуг.
Надалі, Центром гуманітарного розмінування проведено відкриті торги по закупівлі «Послуг у сфері поводження з радіоактивними, токсичними, медичними та небезпечними відходами» - закупівля UA-2025-03-28-010612-а. За результатами проведення закупівлі переможцем визнано ТОВ «Гуманітарна безпека».
Так між Центром гуманітарного розмінування (код ЄДРПОУ 45011096) та ТОВ «Гуманітарна безпека» (код ЄДРПОУ 45156385) укладено Договір про надання послуг № 2025-14-роках від 06 травня 2025 року на суму 129, 110 млн. грн з розмінування земельної ділянки сільськогосподарського призначення кадастровий номер 6320288000:01:000:0005, загальною площею 1 721,4730 га, яка розташована на території Ізюмського району Харківської області поблизу с. Вовчий Яр, та використовується на праві постійного користування ДП ТОВ «БІ ЕМ ГРУП ЛТД» «Агрогеофізика».
В свою чергу ТОВ «Гуманітарна безпека» для виконання вказаних робіт укладає договори про надання послуг з ТОВ «Українські сервіси розмінування» ( код ЄДРПОУ 45405742) та Трансімпекс Демайнінг» (код ЄДРПОУ 32660255), та розпочинають розмінування земельної ділянки яка використовується на праві постійного користування ДП ТОВ «БІ ЕМ ГРУП ЛТД» «Агрогеофізика». Факт підтвердження виконання розмінування контролює Центр протимінної діяльності, після чого видає відповідний сертифікат.
Після того як оператор завершує розмінування ділянки та надсилає Центру гуманітарного розмінування документи (первинні бухгалтерські документи, акти виконаних робіт, сертифікати), останні перераховують кошти з спец рахунку на рахунок ТОВ «Гуманітарна безпека», так 26 вересня 2025 року на рахунок ТОВ «Гуманітарна безпека» перераховано 129 110 млн. грн за виконання умов договору №2025-14-роках від 06 травня 2025 року.
Так, аналізом діяльності ДП ТОВ «БІ ЕМ ГРУП ЛТД» «Агрогеофізика» (код ЄДРПОУ 30039257) станом на 18 серпня 2025 року встановлено, що протягом 2023-2025 років службові особи ДП ТОВ «БІ ЕМ ГРУП ЛТД» «Агрогеофізика» (код ЄДРПОУ 30039257) на єдиній земельній ділянці сільськогосподарського призначення, що мають у власності чи в оренді, кадастровий номер 6320288000:01:000:0005, загальною площею 1 721,4730 га, яка розташована на території Ізюмського району Харківської області поблизу с. Вовчий Яр, яка значиться як замінована, та яку згідно договору №2025-14-роках від 06 травня 2025 року укладеним між Центром гуманітарного розмінування (код ЄДРПОУ 45011096) та ТОВ «Гуманітарна безпека» (код ЄДРПОУ 45156385) необхідно розмінувати за рахунок бюджетних коштів згідно до постанови КМУ проводились сільськогосподарські роботи з оброблення вказаної земельної ділянки, посіву та збору врожаю сільгоспкультур: сільгоспроботи з культивації, посів сільгоспкультур та інше.
В ході проведення розшукових дій на земельній ділянці з кадастровим номером 6320288000:01:000:0005, загальною площею 1 721,4730 га, яка розташована на території Ізюмського району Харківської області поблизу с. Вовчий Яр зафіксовано, що земельній ділянці яку необхідно розмінувати проводились сільськогосподарські роботи з оброблення вказаної земельної ділянки та збір врожаю сільськогосподарських культур.
ТОВ «Гуманітарна безпека» (код ЄДРПОУ 45156385) зареєстровано за адресою: Харківська область, Лозівський район, с. Близнюки, вул. Незалежності, буд. 9, фактично здійснює свою господарську діяльність за адресами: Харківська область. Лозівський район, с. Близнюки, вул. Незалежності, буд. 9, м. Київ, вул. Чикаленка Євгена, буд. 21, кв. 40, м. Харків, вул. Сумська, буд. 49, орендує бокси в гаражному кооперативні ТОВ «Колос» ( код ЄДРПОУ 31847939) за адресою: Харківська область, Лозівський район, с. Близнюки, вул. Гвардійців Танкістів, 1А.
Так, головним бухгалтером ТОВ «Гуманітарна безпека» (код ЄДРПОУ 45156385) є ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2 .
В результаті виконання доручення слідчого, наданого в порядку, передбаченому статтею 40 КПК України, оперативними працівниками встановлено, що до вчинення кримінального правопорушення, що розслідується у даному кримінальному провадженні причетні службові особи Центр гуманітарного розмінування (код ЄДРПОУ 45011096), Центру протимінної діяльності ( код ЄДРПОУ 26630158), ТОВ «Гуманітарна безпека» ( код ЄДРПОУ 45156385), ДП ТОВ «БІ ЕМ ГРУП ЛТД» «Агрогеофізика» (код ЄДРПОУ 30039257) правонаступником наразі якої є ТОВ «Агрогеофізика» ( код ЄДРПОУ 30039257), ТОВ «Українські сервіси розмінування» (код ЄДРПОУ 45405742) ТОВ «Орлан-Транс-Груп» (код ЄДРПОУ 30221264).
15 січня 2026 року на підставі ухвали Печерського районного суду міста Києва проведено обшук квартири АДРЕСА_1 , яка згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на квартиру яка зареєстрована на праві власності ОСОБА_9 , де мешкає ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінальних правопорушень, а також відшукання та вилучення майна у вигляді речей та документів.
В ході проведення обшуку за вказаною адресою виявлено та вилучено:
- мобільний телефон марки «Apple», моделі «iPhone 11», s/a НОМЕР_3 , імеі НОМЕР_1 , імеі НОМЕР_2 ;
- ноутбук марки «Lenovo», s/n PF4QDMXD.
Вищевказане вилучене майно належить ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Постановою слідчого від 15 січня 2026 року, вилучене в квартирі АДРЕСА_1 , майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №12025000000002163 від 06 серпня 2025 року.
26 січня 2026 року до Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, та захисту інвестицій Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні №12025000000002163 від 06 серпня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 364 КК України.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 29 січня 2026 року клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, та захисту інвестицій Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 про арешт майна - задоволено.
Накладено арешт на тимчасово вилучене майно, виявлене під час проведення обшуку 15 січня 2026 року квартири АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:
- мобільний телефон марки «Apple», моделі «Iphone 11», s/a MHDF3F, imei НОМЕР_1 , imei НОМЕР_2 ;
- ноутбук марки «Lenovo», s/n PF4QDMXD.
З таким висновком слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на наступне.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно статей 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до частини першої статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно частини другої статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до частини п'ятої статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Згідно частини третьої статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Як установлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог статей 170-173, 309 КПК України, задовольнив клопотання прокурора про накладення арешту на майно, яке визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12025000000002163 від 06 серпня 2025 року та яке виявлено і вилучено 15 січня 2026 року на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва в ході проведення обшуку квартири АДРЕСА_1 , яка згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на квартиру яка зареєстрована на праві власності ОСОБА_9 , де мешкає ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: мобільний телефон марки «Apple», моделі «Iphone 11», s/a MHDF3F, imei НОМЕР_1 , imei НОМЕР_2 ; ноутбук марки «Lenovo», s/n PF4QDMXD, з метою забезпечення кримінального провадження та запобігання можливості його приховання, псування, знищення та відчуження, з метою збереження речових доказів, а отже відповідає критеріям, передбаченим статті 98 КПК України.
Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке прокурор просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів уважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання та накладення арешту на вищезазначений мобільний телефон та ноутбук, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що незастосування арешту даного майна може призвести до його пошкодження, псування, знищення чи відчуження, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Таким чином, колегія суддів уважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог статей 132, 170-173 КПК України, наклав арешт на вищезазначене майно, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Посилання апелянта на те, що власником майна під час проведення обшуку доступ до мобільного телефону обмежений не був та вона надала доступ до інформації, що на ньому містилась, під час проведення обшуку слідчий не був обмежений в можливості скопіювати інформацію, яка могла б мати відношення до кримінального правопорушення, в тому числі з залученням спеціалістів, майно вилучено у ОСОБА_8 не законно, що призвело до обмеження у праві мирного володіння вказаним майном, є безпідставними, оскільки встановлені прокурором фактичні обставини кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні містять сукупність підстав та розумних підозр уважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого висновку, що вилучені комп'ютерна техніка та мобільний телефон можуть містити відомості, які можуть бути використані як докази факту та обставин вчинення кримінального правопорушення, а накладення арешту має легітимну мету, передбачену пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України, а саме збереження речових доказів, а отже відповідає ознакам речових доказів, зазначеним у статті 98 КПК України, що згідно частини третьої статті 173 КПК України дає підстави для його арешту як речового доказу з метою збереження.
Незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до знищення доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізацію мети досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбаченого частиною першою статті 170 КПК України.
Колегія суддів звертає увагу, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, достатності та взаємозв'язку, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, яка може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Сукупність долучених до клопотання прокурора матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.
Доводи апеляційної скарги про те, що орган досудового розслідування встановлює обставини вчинення такого правопорушення саме посадовими особами Центру Гуманітарного розмінування до діяльності якого ОСОБА_8 відношення не має взагалі, як і до інших юридичних осіб приватного права, окрім ТОВ «Гуманітарна безпека», в якій вона не є посадовою особою та діяльність посадових осіб юридичних осіб приватного права не може бути кваліфікована за статтею 364 КК України, а тому і постає логічне питання стосовно доцільності вилучення мобільного телефону та ноутбуку без їх аналізу на предмет можливої належності до кримінального провадження №12025000000002163; матеріали справи не містять інформації, що в межах даного кримінального провадження пред'явлено будь-якій особі підозру у учиненні кримінального правопорушення з відповідною правової кваліфікацією та подальші дії з вилученим майном тієї особи, яка звертається з клопотанням про скасування арешту майна, є необхідними та забезпечують потреби кримінального провадження, за викладених у клопотанні обставин не є підставою для відмови в його задоволенні, оскільки з огляду на положення частин другої, третьої статті 170 КПК України майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Арешт майна з підстав, передбачених пункту 1 частини другої статті 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна, не вимагає обов'язкового оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Посилання скаржника на те, що виходячи зі змісту ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва клопотання про арешт майна до суду надійшло 21 січня 2026 року, не дивлячись на той факт, що вказане майно було вилучено 15 січня 2026 року, є безпідставними, оскільки, на переконання колегії суддів, недотримання органом досудового розслідування визначеного частиною п'ятою статті 171 КПК України строку звернення до слідчого судді з клопотанням про арешт майна, саме по собі не може бути безумовною підставою для відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до втрати доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізацію мети досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбаченого частиною першою статті 170 КПК України.
Сукупність долучених до клопотання слідчого матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах ОСОБА_8 , колегією суддів не встановлено.
Таким чином, колегією судів не встановлено порушень слідчим суддею положень статей 170, 172-173 КПК України, які б слугували підставою для її скасування.
Ухвала слідчого судді відповідає вимогам частини п'ятої статті 173, статті 372 КПК України та містить у собі підстави та мотиви прийнятого рішення.
Інші зазначені в апеляційні скарзі доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією не встановлено.
З урахуванням викладеного, колегія суддів уважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді в частині, що оскаржується, необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись статтями 170, 171, 173, 376, 407, 418, 422 КПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 в інтересах власника майна ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 29 січня 2026 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4