справа №359/1387/26 Головуючий у І інстанції - ОСОБА_1
апеляційне провадження №11-сс/824/2856/2026 Доповідач у ІІ інстанції - ОСОБА_2
12 березня 2026 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
Головуючий суддя: ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_5
прокурора: ОСОБА_6
підозрюваного: ОСОБА_7
захисника: ОСОБА_8
перекладача: ОСОБА_9
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_10 на ухвалу слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 лютого 2026 року щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні №12026111100000267 від 15 лютого 2026 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 296 КК України,-
Ухвалою слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 лютого 2026 року клопотання слідчої слідчого відділу Бориспільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_11 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 - задоволено.
Застосовано до ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та утримувати в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, розташованому за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 13.
Строк тримання під вартою рахувати з моменту затримання, а саме з 19 год. 00 хв. 16 лютого 2026 року.
Строк дії ухвали про тримання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою визначено до 16 квітня 2026 року включно.
Не погоджуючись з указаною ухвалою захисник ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, поклавши на нього обов'язки, передбачені КПК України.
Вважає, що оскаржувана ухвала винесена без врахування об'єктивних доказів.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що сторона обвинувачення в заявленому клопотанні не надає жодних доказів наявності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, сторона обвинувачення посилається як на один із ризиків можливість переховування від суду, можливу втечу, оскільки підозрюваний обізнаний про міру можливого майбутнього покарання та скоєння інших злочинів.
Зазначає, що ризики, передбачені КПК на час звернення прокурора з винятковим запобіжним заходом та які зазначені в клопотанні відносно підозрюваного відсутні.
Зауважує, що повідомлення про підозру є необґрунтоване, оскільки єдиним доказом для встановлення реальної кваліфікації в цьому кримінальному провадженні є відеозапис з камери спостереження розважального заходу де сталася бійка, на відео чітко вбачається, що підозрюваний ОСОБА_12 двічі ударив рукою потерпілого і цей факт він повністю визнає; інший підозрюваний, який перебував на невеликій відстані від потерпілого, здійснив постріл напевно із пристрою для відстрілу гумових куль і потратив в ногу потерпілого; дій підозрюваного ОСОБА_7 необхідно кваліфікувати за частиною другою статті 296 КК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_7 , його захисника ОСОБА_8 , які підтримали апеляційну скаргу, думку прокурора ОСОБА_6 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів судового провадження, слідчим відділом Бориспільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026111100000267 від 15 лютого 2026 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 296 КК України.
16 лютого 2026 року ОСОБА_7 затримано у порядку статті 208 КПК України уповноваженою особою Бориспільського РУП ГУНП в Київській області.
17 лютого 2026 року ОСОБА_13 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 296 КК України.
Ухвалою слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 лютого 2026 року клопотання слідчої слідчого відділу Бориспільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_11 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 - задоволено.
Застосовано до ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та утримувати в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, розташованому за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 13.
Строк тримання під вартою рахувати з моменту затримання, а саме з 19 год. 00 хв. 16 лютого 2026 року.
Строк дії ухвали про тримання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою визначено до 16 квітня 2026 року включно.
З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Відповідно до положень частини першої статті 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Згідно частини другої статті 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до статті 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно частин першої, другої статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Застосовуючи щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею встановлено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 296 КК України.
Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_12 кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 296 КК України, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні сукупністю доказів, а саме: протоколом огляду місця події від 15 лютого 2026 року; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_14 ; протоколом пред'явлення для впізнання потерпілому ОСОБА_14 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_15 ; протоколом пред'явлення для впізнання свідку ОСОБА_16 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_17 ; протоколом огляду від 15 лютого 2026 року; протоколом огляду документа від 16 лютого 2026 року.
Окрім того, слідчим суддею визнано доведеними вказані у клопотанні слідчого ризики, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.
Так, враховуючи дані про особу підозрюваного ОСОБА_7 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до семи років, останній є громадянином Республіки Вірменія, що свідчить про наявність у нього сталих соціальних, особистих та, ймовірно, родинних зв'язків за межами України. Відсутності міцних соціальних зв?язків на території України, а також з огляду на можливість безперешкодного виїзду за межі держави або залишення території України поза встановленими пунктами пропуску, існує реальна ймовірність того, що підозрюваний може залишити територію України з метою ухилення від кримінальної відповідальності. Також характер інкримінованого діяння свідчить про підвищений рівень агресивності поведінки підозрюваного, його схильність до застосування фізичного насильства та вирішення конфліктних ситуацій шляхом протиправних дій. З огляду на те, що дії підозрюваного мали насильницький характер та були вчинені публічно, із заподіянням шкоди здоров'ю особи, існує обґрунтований ризик того, що у разі перебування без належного процесуального контролю ОСОБА_12 може знову вдатися до протиправної поведінки, у тому числі пов'язаної із заподіянням тілесних ушкоджень іншим особам, зокрема у випадку виникнення її. Дані обставини унеможливить виконання завдань кримінального провадження, які визначені у статті 2 КПК України.
Також слідчим суддею досліджено обставини про те, що під впливом тяжкості покарання підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, виїхати за кордон чи вчинити інше кримінальне правопорушення.
З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_7 , оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Місцевим судом обґрунтовано обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави з посиланням на пункт 5 частини четвертої статті 183 КПК України, згідно якої слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
З наведеного убачається, що слідчим суддею враховано обставини справи в сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України, у зв'язку з чим відносно ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який, на думку колегії суддів, у сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю інкримінованого йому кримінального правопорушення та його наслідками, є обґрунтованим, та підстав для застосування щодо підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, колегія суддів не вбачає.
Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_13 підозри колегія суддів вважає безпідставними, оскільки наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, на даному етапі досудового розслідування свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 296 КК України.
Враховуючи те, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу, то, з огляду на вищенаведені дані, у колегії суддів наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, колегія суддів враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У відповідності до змісту статті 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, у тому числі наявності або відсутності умислу в діях особи, належності та допустимості зібраних у справі доказів, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
З наведених підстав, доводи захисника, викладені в апеляційній скарзі, що повідомлення про підозру є необґрунтоване, оскільки єдиним доказом для встановлення реальної кваліфікації в цьому кримінальному провадженні є відеозапис з камери спостереження розважального заходу де сталася бійка, на відео чітко вбачається, що підозрюваний ОСОБА_12 двічі ударив рукою потерпілого і цей факт він повністю визнає; інший підозрюваний, який перебував на невеликій відстані від потерпілого, здійснив постріл напевно із пристрою для відстрілу гумових куль і потратив в ногу потерпілого; дій підозрюваного ОСОБА_7 необхідно кваліфікувати за частиною другою статті 296 КК України, є передчасними та такими, що підлягають вирішенню під час розгляду кримінального провадження по суті.
Сукупність зібраних доказів та матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для обрання щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави.
Так, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_12 , характер та обставини інкримінованих йому дій, дані про особу підозрюваного у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що прокурором у клопотанні доведено існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України.
Викладеними вище обставинами, які встановлені судом першої інстанції при вирішенні питання щодо обрання запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_7 , спростовуються доводи скаржника, що стороною обвинувачення не доведено наявності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.
Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Керуючись статтями 176-178, 183, 193, 376, 407, 418, 422 КПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_10 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 лютого 2026 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4