справа №761/830/26 Головуючий у І інстанції - ОСОБА_1
апеляційне провадження №11-сс/824/2100/2026 Доповідач у ІІ інстанції - ОСОБА_2
12 березня 2026 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
Головуючий суддя: ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_5
прокурора: ОСОБА_6
підозрюваного: ОСОБА_7
захисників: ОСОБА_8 , ОСОБА_9
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційні скарги захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 та прокурора першого відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Київської обласної прокуратури, ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 14 січня 2026 року щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у смт. Літин Літинського району Вінницької області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , одруженого, маючого на утриманні малолітніх дітей, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 189 КК України, у кримінальному провадженні №12025110000000582 від 10 липня 2025 року,-
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 14 січня 2026 року у задоволенні заяв ОСОБА_10 , ОСОБА_11 про передачу ОСОБА_7 на особисту поруку - відмовлено.
У задоволенні скарги захисника ОСОБА_8 про незаконне затримання та звільнення ОСОБА_7 з-під варти - відмовлено.
Клопотання старшого слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_12 , погоджене прокурором відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задоволено частково.
Застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Строк дії ухвали про тримання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою визначено тривалістю 60 (шістдесят) днів з моменту затримання підозрюваного, тобто до 12 березня 2026 року, включно, в межах строку досудового розслідування.
Визначено розмір застави ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків передбачених КПК України у вигляді 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 266 240 гривень.
У разі внесення застави покладено на ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов'язки:
- прибувати по першому виклику до слідчого, прокурора або суду у визначений час, залежно від стадії кримінального провадження;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування зі свідками, потерпілими, у вказаному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Визначено строк дії покладених на підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ухвалою слідчого судді обов'язків - 60 днів з моменту внесення застави у розмірі, визначеному судом, в межах строку досудового розслідування.
Не погоджуючись з указаною ухвалою захисник ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою у повному обсязі.
Уважає, що ухвала слідчого судді є незаконною, прийнятою за результатом неповного судового розгляду із зазначенням висновків, які не відповідають фактичним обставинам справи, а тому підлягає скасуванню.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що повідомлення про підозру ОСОБА_7 у вчиненні вимагання складена стороною обвинувачення виключно на надуманих припущеннях, які не доводяться матеріалами справи, а причетність ОСОБА_7 до розслідуваних подій пов'язується виключно його перебуванням в автомобілі, в якому також перебував інший підозрюваний ОСОБА_13 , який пізніше спілкувався з потерпілим.
Вказує, що жодних належних, достовірних, допустимих доказів того, що ОСОБА_7 входив у злочинну групу, був обізнаний про змову та наміри злочинної групи та вчиняв кримінальні правопорушення за частиною четвертою статті 189 КК України, матеріали справи, надані стороною обвинувачення на доведення обґрунтованості повідомлення про підозру, відсутні.
Уважає, що повідомлення про підозру є необґрунтованим, так як не містить вказівки на дії ОСОБА_7 , які містили б склад кримінальних правопорушень, передбачених статтею 189 КК України, та могли б бути кваліфіковані за частиною четвертою статті 189 КК України, у тому числі у складі групи.
Посилається на те, що у протоколах про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії відповідно до статті 260 КПК України аудіо-, відеоконтроль особи (яка проводилась щодо ОСОБА_14 ) не зафіксовані обставини причетності ОСОБА_7 до інкримінованих кримінальних правопорушень, він там взагалі не згадується.
Також зазначає, що свідки ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 під час допиту жодних показів проти підозрюваного не надали.
Зазначає, що слідча дія - пред'явлення особи до впізнання щодо ОСОБА_7 не проводилась у зв'язку з відсутністю будь-яких показів зі сторони потерпілих осіб, свідків щодо причетності ОСОБА_7 до розслідуваних подій.
Зауважує, що затримання ОСОБА_7 було незаконним, виходячи з того, що відсутні ознаки чи очевидці, які б вказували на те, що ОСОБА_7 вчинив злочин, а повідомлення про підозру ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 189 КК України, є очевидно необґрунтованим.
Вказує, що в обґрунтування існування ризику переховування від органів досудового розслідування та суду сторона обвинувачення зазначає лише про суворість покарання за вчинений злочин.
На переконання сторони захисту, посилання на те, що начебто ОСОБА_7 видаляє переписки з потерпілими, суперечать обставинам справи, так як телефон ОСОБА_7 було вилучено під час його затримання, та також не вказують на нього, на отримання від нього будь-яких листів, повідомлень, дзвінків.
Стороною обвинувачення окрім власних тверджень не було надано жодного доказу того, що ОСОБА_7 планує здійснювати тиск на свідків, потерпілих, які в жодних своїх показаннях не вказують на підозрюваного, він не пред'являвся їм для впізнання.
Ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином захисник уважає виключним припущенням сторони обвинувачення, жодних доказів на його існування не надає, що на підставі статті 17 КПК України та статті 62 Конституції України трактується на користь підозрюваного.
Твердження прокурора про можливий вплив на якихось невідомих і невстановлених співучасників носить доволі абстрактний характер, що не може бути доказом наявності ризику перешкоджання кримінальному провадженню.
Уважає, що покладені на ОСОБА_7 обов'язки поряд із застосованим запобіжним заходом у вигляді застави є протиправними по відношенню до ОСОБА_7 з урахуванням існуючих об'єктивних обставин, обмежують його свободу пересування та невід'ємне право на життя та безпеку.
Посилається на те, що ОСОБА_7 має міцні соціальні зв'язки, одружений, має трьох неповнолітніх дітей; разом з сім'єю проживає у будинку за адресою: АДРЕСА_2 , власницею якого є його дружина, яка своєю письмовою згодою не заперечує проти застосування відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту за цією адресою; у 2022 році ОСОБА_7 брав участь в обороні та захисті Київщини під час збройної агресії окупаційних військ рф; має посвідчення учасника бойових дій; неодноразово отримував подяки, грамоти, відзнаки.
Також з апеляційною скаргою на вказану ухвалу слідчого судді звернувся прокурор першого відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Київської обласної прокуратури, ОСОБА_6 , в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання та застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, без визначення розміру застави з утриманням у Державній установі «Київський слідчий ізолятор».
Уважає, що оскаржувана ухвала слідчого судді є незаконною, необґрунтованою, постановлена без урахування істотних обставин, що мають значення у кримінальному провадженні, без належної оцінки існуючих у провадженні ризиків і є такою, що піддягає скасуванню з підстав невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що судом необґрунтовано залишено поза увагою доводи сторони обвинувачення про незастосування застави, враховуючи ті злочини, за якими повідомлено про підозру - частина четверта статті 189 КК України (за вчинення злочинів із погрозою застосування насильства щодо потерпілого).
На підставі викладеного вважає, що суд фактично нівелює прийняте рішення щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що в свою чергу у разі настання ризиків, визначених статтею 177 КПК України, може унеможливити виконання завдань кримінального провадження, передбачених статтею 2 КПК України.
Також указує, що слідчим суддею не достатньо враховано тяжкість вчиненого злочину, особу підозрюваного, а також наявність передбачених статтею 177 КПК України ризиків, а саме те, що підозрюваний у подальшому може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків та потерпілих у цьому кримінальному провадженні; знищити. сховати або спотворити будь-яку із речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється.
Крім того, на підтвердження існування заявлених ризиків також вказує характер вчиненого кримінального правопорушення, а саме вимагання грошових коштів в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів, з погрозою застосування насильства.
Зазначає, що слідчим суддею не враховано, що у підозрюваного відсутнє підтвердження достатніх стримуючих факторів, які б переважали встановлений високий ступінь ризику ухилення від органів досудового розслідування та суду, вчинення нових злочинів чи продовження кримінальних правопорушень, у яких підозрюється, незаконного впливу на свідків, потерпілих, інших підозрюваних у кримінальному провадженні, відсутні підстави вважати, що застосування запобіжного заходу у вигляді застави зможе забезпечити належну процесуальну поведінку вказаної особи.
Наголошує, що визначений альтернативний запобіжний захід - застава жодним чином не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного, так як він не буде належним чином обмежений у спілкуванні зі свідками, іншими підозрюваними, з метою узгодження показань, висунення хибних версій скоєних злочинів, узгодження порушень процесуальної поведінки з метою перешкоджання досудовому розслідуванню та подальшому судовому розгляду, доступі до речей і документів, які мають значення для досудового розслідування. Крім того, характеризуючі дані підозрюваного дають обґрунтовані підстави побоюватись за життя та здоров'я свідків у кримінальному провадженні, вказує на необхідність максимальної ізоляції підозрюваного від суспільства.
У запереченнях до апеляційної скарги прокурора захисник ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , серед іншого, вказує, що під час розгляду та вирішення клопотання прокурора слідчий суддя врахував, дослідив та надав оцінку доказам, наданим як стороною обвинувачення, так і стороною захисту, та визначив запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначеним розміром застави.
Зазначає, що станом на дату розгляду апеляційної скарги прокурора та з дати звільнення підозрюваного з-під варти минуло два місяці, протягом яких підозрюваний ОСОБА_7 має бездоганну процесуальну поведінку, відсутні жодні спроби перешкоджати кримінальному провадженню та слідству будь-яким способом, що є вагомим доказом того, що застосований запобіжний захід є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та досягнення мети застосування запобіжного заходу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_7 та його захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , які вимоги поданої апеляційної скарги підтримали та просили задовольнити, проти задоволення апеляційної скарги прокурора заперечували, думку прокурора ОСОБА_6 , який підтримав подану стороною обвинувачення апеляційну скаргу та просив її задовольнити з наведених у скарзі підстав, проти апеляційної скарги сторони захисту заперечував, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів судового провадження, Слідчим управлінням ГУНП в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025110000000582 від 10 липня 2025 року за підозрою ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні ними кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 189 КК України.
12 січня 2026 року ОСОБА_7 затримано у порядку статті 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення.
13 січня 2026 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 189 КК України.
14 січня 2026 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_12 , погоджене прокурором відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у смт. Літин Літинського району Вінницької області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , одруженого, маючого на утриманні малолітніх дітей, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 189 КК України, у кримінальному провадженні №12025110000000582 від 10 липня 2025 року.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 14 січня 2026 року у задоволенні заяв ОСОБА_10 , ОСОБА_11 про передачу ОСОБА_7 на особисту поруку - відмовлено.
У задоволенні скарги захисника ОСОБА_8 про незаконне затримання та звільнення ОСОБА_7 з-під варти - відмовлено.
Клопотання старшого слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_12 , погоджене прокурором відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задоволено частково.
Застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Строк дії ухвали про тримання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою визначено тривалістю 60 (шістдесят) днів з моменту затримання підозрюваного, тобто до 12 березня 2026 року, включно, в межах строку досудового розслідування.
Визначено розмір застави ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків передбачених КПК України у вигляді 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 266 240 гривень.
У разі внесення застави покладено на ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов'язки:
- прибувати по першому виклику до слідчого, прокурора або суду у визначений час, залежно від стадії кримінального провадження;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування зі свідками, потерпілими, у вказаному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Визначено строк дії покладених на підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ухвалою слідчого судді обов'язків - 60 днів з моменту внесення застави у розмірі, визначеному судом, в межах строку досудового розслідування.
З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Відповідно до положень частини першої статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
За змістом частини другої статті 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до статті 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно частин першої, другої статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Застосовуючи щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею встановлено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 189 КК України.
Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 189 КК України, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами в їх сукупності, зокрема: протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 10 липня 2025 року; протоколом допиту потерпілої ОСОБА_14 від 10 липня 2025 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_23 від 10 липня 2025 року; протоколом пред'явлення для впізання ОСОБА_14 за фотозніками ОСОБА_20 від 17 липня 2025 року; протоколом пред'явлення для впізання ОСОБА_23 за фотозніками ОСОБА_19 від 17 липня 2025 року; протоколом пред'явлення для впізання ОСОБА_23 за фотозніками ОСОБА_20 від 17 липня 2025 року; протоколом пред'явлення для впізання ОСОБА_23 за фотозніками ОСОБА_18 від 17 липня 2025 року; протоколом пред'явлення для впізання ОСОБА_14 за фотозніками ОСОБА_18 від 17 липня 2025 року; протоколом пред'явлення для впізання ОСОБА_14 за фотозніками ОСОБА_19 від 17 липня 2025 року; протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 14 серпня 2025 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_17 від 26 серпня 2025 року; протоколом огляду предмету-мобільного телефону свідка ОСОБА_17 від 26 серпня 2025 року; протоколом пред'явлення для впізання ОСОБА_17 за фотозніками ОСОБА_20 від 26 серпня 2025 року; протоколом пред'явлення для впізання ОСОБА_17 за фотозніками ОСОБА_21 від 26 серпня 2025 року; протоколом пред'явлення для впізання ОСОБА_17 за фотозніками ОСОБА_18 від 26 серпня 2025 року; протоколом пред'явлення для впізання ОСОБА_23 за фотозніками ОСОБА_21 від 26 липня 2025 року; протоколом пред'явлення для впізання ОСОБА_14 за фотозніками ОСОБА_21 від 17 липня 2025 року; протоколом пред'явлення для впізання ОСОБА_14 за фотозніками ОСОБА_19 від 26 серпня 2025 року; протоколом огляду предмету-мобільного телефону свідка ОСОБА_23 від 03 жовтня 2025 року; протоколом протоколом допиту потерпілого ОСОБА_23 від 03 жовтня 2025 року; протоколом допиту потерпілої ОСОБА_14 від 14 жовтня 2025 року; протоколом огляду предмету-флешносія з відеозаписом від 16 жовтня 2025 року; протоколом проведення негласної слідчої дії - аудіо-, відеоконтролю особи ОСОБА_20 від 13 жовтня 2025 року; протоколом проведення негласної слідчої дії - аудіо-, відеоконтролю особи ОСОБА_20 , ОСОБА_18 та ОСОБА_21 від 13 жовтня 2025 року; протоколом проведення негласної слідчої дії - аудіо-, відеоконтролю особи ОСОБА_20 , ОСОБА_18 та ОСОБА_21 від 13 жовтня 2025 року; протоколом проведення негласної слідчої дії - аудіо-, відеоконтролю особи ОСОБА_20 , ОСОБА_18 та ОСОБА_21 від 13 жовтня 2025 року; протоколом проведення негласної слідчої дії - зняття інформації з електронних комунікаційних мереж, а саме мобільного телефону ОСОБА_14 від 03 жовтня 2025 року; протоколом проведення негласної слідчої дії - зняття інформації з електронних комунікаційних мереж, а саме мобільного телефону ОСОБА_20 від 03 жовтня 2025 року; протоколом проведення негласної слідчої дії - зняття інформації з електронних комунікаційних мереж, а саме мобільного телефону ОСОБА_18 від 03 жовтня 2025 року; протоколом пред'явлення для впізання ОСОБА_23 за фотозніками ОСОБА_24 від 26 листопада 2025 року; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_23 від 24 листопада 2025 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_15 від 26 листопада 2025 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_16 від 26 листопада 2025 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_25 від 22 грудня 2025 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_26 від 06 січня 2026 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_26 від 06 січня 2026 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_27 від 06 січня 2026 року; протоколом огляду та вручення грошових коштів ОСОБА_14 для проведення контролю за вчиненням злочину у вигляді спеціального слідчого експерименту від 06 січня 2026 року; протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 08 січня 2026 року; протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 08 січня 2026 року, а також іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності.
Окрім того, слідчим суддею визнано доведеними вказані у клопотанні слідчого ризики, передбачені частиною першою статті 177 КПК України, а саме те, що: підозрюваний ОСОБА_7 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, враховуючи тяжкість і характер злочину, у вчиненні якого він підозрюється, суворість можливого покарання, а саме ОСОБА_7 у випадку доведеності його вини загрожує покарання у вигляді позбавлення волі строком до 12 років; незаконного впливати на свідків, потерпілих з метою зміни останніми своїх показань шляхом залякування, підкупу чи будь-яким іншим способом; знищити, сховати речі та документи, які мають доказове значення для вказаного провадження, зокрема, враховуючи, що підозрюваний видаляє листування з потерпілим.
Так, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , його наслідки, характер та обставини інкримінованих йому дій, дані про особу підозрюваного, а також те, що ОСОБА_7 має постійне місце проживання, одружений, на утриманні має трьох малолітніх дітей, не судимий, підозрюється у вчиненні злочину вчиненого з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у клопотанні доведено існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України.
При цьому, слідчим суддею враховано вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінальних правопорушень, а також тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він підозрюється.
Будь-яких даних на підтвердження поганого стану здоров'я підозрюваного ОСОБА_7 або існування інших обставин, які б виключали можливість тримання під вартою останнього, слідчому судді та на стадії апеляційного перегляду надано не було.
З огляду на зазначене, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_7 , врахувавши особу підозрюваного, який є раніше не судимою особою, має певні стійкі соціальні зв'язки, його роль у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, спосіб вчинення таких кримінальних правопорушень та їх наслідки, оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 255 - 255-3 КК України.
Тобто з наведених приписів Кодексу випливає, що законодавець закріпив дискрецію слідчого судді, суду під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за частиною шостою статті 176 Кодексу не визначати або визначати розмір застави з урахуванням підстав та обставин, установлених статтями 177, 178 Кодексу.
Виходячи зі змісту приписів статей 3, 8, частин першої, другої статті 29, частини першої статті 55, частини першої статті 62, частини першої статті 64 Конституції України Конституційний Суд України вважає, що відповідно до вказаних приписів Кодексу під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за частиною шостою статті 176 Кодексу є можливість, за певних підстав та обставин, визначених статтями 177, 178 Кодексу, застосувати заставу як більш м'який запобіжний захід.
Отже, за частиною шостою статті 176 Кодексу запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не визначено як безальтернативний винятковий запобіжний захід.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності підстав, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов'язаний оцінити у сукупності всі обставини, які зазначені у статті 178 КПК України (частина перша статті 178 КПК України).
При цьому, місцевим судом враховано вищевказані положення законодавства та обґрунтовано взято до уваги кваліфікацію злочину, зміст підозри, повідомленої ОСОБА_7 , ступінь його участі у вчиненні кримінальних правопорушень, що інкримінуються, вік підозрюваного, його стан здоров'я, місце проживання, спосіб життя та інші обставини, що характеризують його особу, а також те, що ОСОБА_7 є раніше не судимою особою, має стійкі соціальні зв'язки, у зв'язку з чим обґрунтовано вважав, що наявні підстави для визначення підозрюваному альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
Таким чином, на переконання колегії суддів, слідчий суддя, у відповідності до вимог пункту 3 частини четвертої, частини п'ятої статті 182, частини третьої статті 183 КПК України, взявши до уваги конкретні обставини кримінального провадження, ступінь тяжкості вказаного кримінального правопорушення, кваліфікацію злочину, зміст підозри, повідомленої ОСОБА_7 , ступінь його участі у вчиненні кримінальних правопорушень, що інкримінується, дані про особу підозрюваного, зокрема вік підозрюваного, його стан здоров'я, місце проживання, спосіб життя та інші обставини, що характеризують його особу, його матеріальний стан, а також те, що ОСОБА_7 є раніше не судимою особою, має стійкі соціальні зв'язки, ризики, передбачені статтею 177 КПК України, наявність яких встановлено при розгляді клопотання, дійшов обґрунтованого висновку про визначення йому застави у межах 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 266 240 грн.
Вказаний розмір застави є відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, оскільки, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
На переконання колегії суддів, такий запобіжний захід буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_7 .
Враховуючи викладене, посилання прокурора в апеляційній скарзі на те, що лише застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може забезпечити виконання ним своїх процесуальних обов'язків та забезпечить дієвість вказаного кримінального провадження, менш суворі запобіжні заходи недостатні для запобігання вищевказаним ризикам, не ґрунтуються на вимогах закону.
З наведеного убачається, що слідчим суддею враховано обставини справи у сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України, його матеріальним станом, у зв'язку з чим відносно ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави, який, на думку колегії суддів, у сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю інкримінованих йому кримінальних правопорушень та їх наслідками, є обґрунтованим та підстав для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави, колегія суддів не вбачає.
Доводи, на які посилається прокурор в апеляційній скарзі стосовно наявності ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, та обґрунтованості підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, враховані слідчим суддею при прийнятті рішення про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави, який, на думку колегії суддів, співмірний з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю злочинів, та підстав уважати його занадто м'яким колегія суддів не убачає.
Викладені в апеляційній скарзі прокурора доводи не містять обставин, які б давали підстави для обґрунтованого висновку, що з урахуванням даних про особу підозрюваного, визначений слідчим суддею розмір застави у межах 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 266 240 грн, є недостатнім стримуючим заходом для підозрюваного та не забезпечує належну процесуальну поведінку ОСОБА_7 і виконання ним обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 КПК України.
Доказів недостатності застосованого підозрюваному запобіжного заходу для виконання покладених на нього обов'язків прокурором не надано.
Аргументи апеляційної скарги сторони захисту про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри колегія суддів уважає безпідставними, оскільки наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, на даному етапі досудового розслідування свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 189 КК України.
Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на вищенаведені дані, у колегії суддів наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
Більш того, у пункті 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13 листопада 2007 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, колегія суддів враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У відповідності до змісту статті 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, у тому числі наявності або відсутності умислу в діях особи, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
З наведених підстав, доводи захисника, викладені в апеляційній скарзі та запереченнях на апеляційну скаргу прокурора, про те, що повідомлення про підозру ОСОБА_7 у вчиненні вимагання складена стороною обвинувачення виключно на надуманих припущеннях, які не доводяться матеріалами справи, а причетність ОСОБА_7 до розслідуваних подій пов'язується виключно його перебуванням в автомобілі, в якому також перебував інший підозрюваний ОСОБА_13 , який пізніше спілкувався з потерпілим; жодних належних, достовірних, допустимих доказів того, що ОСОБА_7 входив у злочинну групу, був обізнаний про змову та наміри злочинної групи та вчиняв кримінальні правопорушення за частиною четвертою статті 189 КК України, матеріали справи, надані стороною обвинувачення на доведення обґрунтованості повідомлення про підозру, відсутні; повідомлення про підозру не містить вказівки на дії ОСОБА_7 , які містили б склад кримінальних правопорушень, передбачених статтею 189 КК України, та могли б бути кваліфіковані за частиною четвертою статті 189 КК України, у тому числі у складі групи; у протоколах про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії відповідно до статті 260 КПК України аудіо-, відеоконтроль особи (яка проводилась щодо ОСОБА_14 ) не зафіксовані обставини причетності ОСОБА_7 до інкримінованих кримінальних правопорушень, він там взагалі не згадується; свідки ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 під час допиту жодних показів проти підозрюваного не надали; слідча дія - пред'явлення особи до впізнання щодо ОСОБА_7 не проводилась у зв'язку з відсутністю будь-яких показів зі сторони потерпілих осіб, свідків щодо причетності ОСОБА_7 до розслідуваних подій, є передчасними та такими, що підлягають вирішенню під час розгляду кримінального провадження по суті.
На даному етапі провадження, слідчий суддя у відповідності до вимог процесуального закону обґрунтовано обмежився виключно питанням визначення причетності ОСОБА_7 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення та дійшов висновку про вірогідність та достатність доказів його причетності для застосування обмежувальних заходів.
Сукупність зібраних доказів та матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу.
Крім того, досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025110000000582 від 10 липня 2025 рокутриває, органом досудового розслідування здійснюється збирання доказів та встановлення усіх обставин кримінального правопорушення, та за наслідками подальшого досудового розслідування повідомлена особі підозра може бути зміненою.
Твердження захисника в апеляційній скарзі про недоведеність встановлених слідчим суддею ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, колегія суддів уважає безпідставними.
У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Зважаючи на викладене, а також, враховуючи дані про особу підозрюваного ОСОБА_7 в їх сукупності, колегія суддів доходить висновку про доведеність слідчим у клопотанні ризиків можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконного впливати на свідків, потерпілих; знищити, сховати речі та документи, які мають доказове значення для вказаного провадження, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне, у матеріалах справи відсутні.
Посилання сторони захисту на те, що у ОСОБА_7 має міцні соціальні зв'язки, одружений, має трьох неповнолітніх дітей; разом з сім'єю проживає у будинку за адресою: АДРЕСА_2 , власницею якого є його дружина, яка своєю письмовою згодою не заперечує проти застосування відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту за цією адресою; у 2022 році ОСОБА_7 брав участь в обороні та захисті Київщини під час збройної агресії окупаційних військ рф; має посвідчення учасника бойових дій; неодноразово отримував подяки, грамоти, відзнаки, не є достатніми підставами для застосування щодо підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу.
Також не заслуговують на увагу суду посилання захисника на те, що затримання ОСОБА_7 було незаконним, виходячи з наступного.
Згідно частин першої, третьої статті 206 КПК України кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.
Слідчий суддя зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.
За змістом частини першої статті 211 КПК України строк затримання особи без ухвали слідчого судді, суду не може перевищувати сімдесяти двох годин з моменту затримання, який визначається згідно з вимогами статті 209 цього Кодексу.
Згідно частини другої статті 278 КПК України письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 615 КПК України у разі введення воєнного стану та якщо наявні випадки для затримання особи без ухвали слідчого судді, суду, визначені статтею 208 цього Кодексу, або виникли обґрунтовані обставини, які дають підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні злочину, - уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати таку особу.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що згідно протоколу затримання ОСОБА_7 від 12 січня 2026 року його було затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 189 КК України, на підставі пункту 4 частини першої статті 208 КПК України та того ж дня вручено повідомлення про підозру.
Вказаний протокол містить необхідні, визначені вимогами КПК України реквізити, складений уповноваженою службовою особою та на момент розгляду клопотання судом першої інстанції був належною процесуально-правовою підставою для позбавлення ОСОБА_7 особистої свободи, оскільки його дія згідно вимог частини першої статті 211 КПК України поширюється в часі до моменту розгляду клопотання.
При цьому, ОСОБА_7 був затриманий 12 січня 2026 року, тобто під час дії воєнного стану та на момент затримання у слідчого були достатні підстави вважати можливою втечу ОСОБА_7 з метою ухилення від кримінальної відповідальності, та 13 січня 2026 року, тобто у строк, передбачений частиною другою статті 278 КПК України, вручено повідомлення про підозру.
Інші доводи апеляційних скарг висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою та вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг та скасування ухвали слідчого судді.
Керуючись статтями 176-178, 182, 183, 193, 376, 407, 418, 422 КПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційні скарги захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 та прокурора першого відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Київської обласної прокуратури, ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 14 січня 2026 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4