31 березня 2026 року
м. Київ
справа № 203/6029/25
провадження № 61-3267ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сердюка В. В.,
розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Носової Вікторії Іванівни, на ухвалу Центрального районного суду м. Дніпра від 30 вересня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Аурум», що діє в інтересах та за рахунок Закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду «Сігмаур», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Балтакса Ірина Вячеславівна, про визнання права власності ,
У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просив визнати за ним право власності на:
квартиру, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2633354512020, за адресою: АДРЕСА_1 ;
машиномісце № НОМЕР_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2813778112020 за адресою: АДРЕСА_2 , машиномісце НОМЕР_1 ;
машиномісце НОМЕР_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2113784212020 за адресою: АДРЕСА_2 , машиномісце НОМЕР_2 .
У вересні 2025 року позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просив:
заборонити приватному нотаріусу Балтаксі І. В. вчиняти дії з перерахування коштів до Державного бюджету України, що були внесені Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Аурум» (далі - ТОВ «КУА «Аурум») 16 вересня 2024 року на депозитний рахунок приватного нотаріуса в сумі: 352 800,00 грн у якості виконання зобов'язань з розірвання інвестиційного договору від 20 лютого 2020 року № МП-101/2; 352 800,00 грн у якості виконання зобов'язань з розірвання інвестиційного договору від 20 лютого 2020 року № МП-100/2; 1 430 028,09 грн. у якості виконання зобов'язань з розірвання інвестиційного договору від 20 лютого 2020 року № 86/6;
накласти арешт на грошові кошти, що були внесені ТОВ «КУА «Аурум» 16 вересня 2024 року на депозитний рахунок приватного нотаріуса Балтакси І. В. в сумі: 352 800,00 грн у якості виконання зобов'язань з розірвання інвестиційного договору від 20 лютого 2020 року № МП-101/2; 352 800,00 грн у якості виконання зобов'язань з розірвання інвестиційного договору від 20 лютого 2020 року № МП-100/2; 1 430 028,09 грн. у якості виконання зобов'язань з розірвання інвестиційного договору від 20 лютого 2020 року № 86/6;
заборонити ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії, направлені на набуття, припинення чи зміну права власності, а також вчиняти будь-які правочини, у тому числі, але не виключно, укладати з третіми особами договори найму, іпотеки, передавати приміщення в користування, управління, оренду, лізинг, у спільну діяльність, до статутного фонду (майна) іншої юридичної особи або учасника товариства щодо нерухомого майна: квартири, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2633354512020, за адресою: АДРЕСА_1 ; машиномісця № НОМЕР_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2813778112020 за адресою: АДРЕСА_2 , машиномісце НОМЕР_1 ; машиномісця НОМЕР_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2113784212020 за адресою: АДРЕСА_3 ;
заборонити ТОВ «КУА «Аурум», що діє в інтересах та за рахунок Закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду «Сігматур», вчиняти будь-які дії, направлені на набуття, припинення чи зміну права власності, а також вчиняти будь-які правочини у тому числі, але не виключно, укладати з третіми особами договори найму, іпотеки, передавати приміщення в користування, управління, оренду, лізинг, у спільну діяльність, до статутного фонду (майна) іншої юридичної особи або учасника товариства щодо нерухомого майна: квартири, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2633354512020, за адресою: АДРЕСА_1 ; машиномісця № НОМЕР_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2813778112020 за адресою: АДРЕСА_2 , машиномісце НОМЕР_1 ; машиномісця НОМЕР_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2113784212020 за адресою: АДРЕСА_2 , машиномісце НОМЕР_2 ;
заборонити органам та суб'єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, а саме: суб'єктам державної реєстрації прав: виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київський міським, районним, районним у містах Києві державним адміністраціям, акредитованим суб'єктам та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, в тому числі нотаріусам, здійснювати будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, записів про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, вносити до державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів щодо нерухомого майна: квартири, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2633354512020, за адресою: АДРЕСА_1 ; машиномісця № НОМЕР_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2813778112020 за адресою: АДРЕСА_2 , машиномісце НОМЕР_1 ; машиномісця НОМЕР_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2113784212020 за адресою: АДРЕСА_2 , машиномісце НОМЕР_2 .
Заява обґрунтована тим, що 26 серпня 2025 року зареєстрована подана представником через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» позовна заява, а також заява про забезпечення позову, що згідно протоколу розподілена 26 серпня 2025 року о 18:37:29 год. 27 серпня 2025 року постановлена ухвала про повернення заяви про забезпечення позову. 28 серпня 2025 року представником позивача подана повторно заява про забезпечення позову. Ухвалою від 17 вересня 2025 року відмовлено в задоволенні вказаної заяви про забезпечення позову.
При цьому ТОВ «КУА «Аурум» є зареєстрованим користувачем Електронного суду, відповідно з дати подання позовної заяви відповідачу було відомо про позовну заяву та заяву про забезпечення позову, тому вже 28 серпня 2025 року о 19:27:03, 19:28:54, 19:31:05 була здійснена державна реєстрація зміни власника спірного нерухомого майна державним реєстратором - приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Балтаксою І. В. на підставі трьох договорів купівлі-продажу спірних квартири та машиномісць на нового власника ОСОБА_2 , у зв'язку з чим такі дії відповідача з відчуження спірних об'єктів нерухомості після подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову дають достатні підстави вважати серйозним ризик подальшого відчуження вказаного нерухомого майна до вирішення судом спору по суті, що зробить неможливим виконання рішення про визнання права власності на спірні об'єкти за позивачем або створить істотні перешкоди у цьому з необхідністю звернення до суду з новими позовами до інших нових власників.
Крім того, 17 вересня 2024 року приватним нотаріусом повідомлено про звернення в дохід держави внесеної на депозит нотаріуса суми за трьома інвестиційними договорами у разі їх неотримання протягом року, тобто до 17 вересня 2025 року, тоді як до цього строку розгляд цивільної справи очевидно не може бути завершеним, оскільки повернення з держбюджету цих коштів потребуватиме додаткових зусиль та часу, а також звернень з новими позовами.
Серед іншого, отримання коштів у нотаріуса буде суперечити правовій позиції позивача, оскільки позивач не погоджується з тим, що з ним розірвані договори купівлі-продажу і питання належності цих коштів може бути вирішене лише після ухвалення судового рішення у справі.
Ухвалою Центрального районного суду м. Дніпра від 30 вересня 2025 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 лютого 2026 року, заяву задоволено частково.
Вжито заходи забезпечення позову в справі шляхом заборони внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (в тому числі до Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек) будь-яких інших, не пов'язаних з виконанням цієї ухвали, відомостей (будь-яких реєстраційних дій, в тому числі, державної реєстрації обтяжень речових прав на нерухоме майно, державної реєстрації обтяжень речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, записів про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записів про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, змін до таких записів щодо нерухомого майна) з приводу зареєстрованих за ОСОБА_2 всіх прав (щодо набуття, припинення чи зміну права власності, найму, іпотеки, передачі в користування, управління, оренду, лізинг, у спільну діяльність, до статутного фонду (майна) іншої юридичної особи або учасника товариства) на:
квартиру, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2633354512020, загальною площею: 69,2 кв. м, житлова площа: 60,1 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
машиномісце № НОМЕР_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2813778112020, загальною площею: 15,2 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , машиномісце НОМЕР_1 ;
машиномісце № НОМЕР_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2813784212020, загальною площею: 15,2 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , машиномісце НОМЕР_1 .
В іншій частині заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, частково задовольняючи заяву про забезпечення позову, врахував предмет спору, який безпосередньо стосується спірних квартир та машиномісць, тому невжиття відповідних заходів забезпечення позову об'єктивно може перешкоджати ефективному захисту порушених прав позивача.
Суди вважали, що достатнім заходом забезпечення позову з метою тимчасового захисту спірного нерухомого майна від подальшого його відчуження, є заборона вчинення дій, направлених на набуття, припинення чи зміну права власності, а також вчинення будь-якого правочину у тому числі, але не виключно, укладення з третіми особами договорів найму, іпотеки, передання приміщення в користування, управління, оренду, лізинг, у спільну діяльність, до статутного фонду (майна) іншої юридичної особи або учасника товариства.
Водночас, щодо інших вимог заяви про забезпечення позову місцевий суд, з яким погодився апеляційний суд, не вбачав підстав для їх задоволення, врахувавши, що предметом спору є право власності на три об'єкта нерухомості, тоді як грошові кошти, внесені на депозит нотаріуса відповідачем за інвестиційними договорами, не є предметом спору в цій справі.
Апеляційний суд вважав, що застосований захід забезпечення позову є достатнім та ефективним, відповідає балансу сторін, є співмірним із заявленими позовними вимогами, натомість невжиття заходів забезпечення позову, враховуючи наведені позивачем ризики, можуть призвести до утруднення виконання або невиконання ймовірного судового рішення про задоволення позову.
У березні 2026 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Носової В. І., на ухвалу Центрального районного суду м. Дніпра від 30 вересня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 лютого 2026 року.
У касаційній скарзі заявник, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову, ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким:
заборонити приватному нотаріусу Балтаксі І. В. вчиняти дії на перерахування коштів до Державного бюджету України, що були ТОВ «КУА «АУРУМ» 16 вересня 2024 року внесені на депозитний рахунок приватному нотаріусу в сумі 352 800 грн, у якості виконання зобов'язань у зв'язку з розірванням інвестиційного договору від 20 вересня 2020 року № МП-101/2; в сумі 352 800 грн, у якості виконання зобов'язань у зв'язку з розірванням інвестиційного договору від 20 лютого 2020 року № МП-100/2; в сумі 1 430 028, 09 грн, у якості виконання зобов'язань у зв'язку з розірванням інвестиційного договору від 20 лютого 2020 року № 86/6;
накласти арешт на грошові кошти, що були ТОВ «КУА «АУРУМ» 16 вересня 2024 року внесені на депозитний рахунок приватному нотаріусу Балтакси І. В. у сумі 352 800 грн, у якості виконання зобов'язань у зв'язку з розірванням інвестиційного договору від 20 вересня 2020 року № МП-101/2; в сумі 352 800 грн, у якості виконання зобов'язань у зв'язку з розірванням інвестиційного договору від 20 лютого 2020 року № МП-100/2; в сумі 1 430 028, 09 грн, у якості виконання зобов'язань у зв'язку з розірванням інвестиційного договору від 20 лютого 2020 року № 86/6.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій безпідставно відмовили в забезпеченні позову в частині грошових коштів, внесених на депозитний рахунок приватного нотаріуса в зв'язку з розірванням інвестиційних договорів щодо спірних квартири та машиномісць.
Вважає, що грошові кошти, що сплачені ним на виконання інвестиційних договорів з метою придбання об'єктів нерухомості, безпосередньо стосуються предмету позову про визнання права власності на майно, оскільки, у разі визнання недійсним правочину, щодо одностороннього розірвання інвестиційних договорів, кошти, що сплачені відповідачем на рахунок нотаріуса, повинні бути повернені йому на його рахунок, тобто будуть застосовані наслідки недійсності таких договорів.
На переконання ОСОБА_1 суди першої та апеляційної інстанцій не пересвідчилися, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову в частині застосовування наслідків недійсності таких правочинів, у тому числі щодо одностороннього розірвання договорів та повернення грошових коштів відповідачу з депозитного рахунку нотаріуса.
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
Із касаційної скарги вбачається, що вона є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та неправильності судових рішень попередніх інстанцій в оскаржуваній частині.
Відповідно до статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
Таким чином, при розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.
Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову в частині заборони вчинення дій на перерахування коштів та арешт коштів, внесених на депозитний рахунок приватного нотаріуса в зв'язку з розірванням інвестиційних договорів, позивач вказав, що забезпечення позову в цій частині безпосередньо стосується предмета спору, а саме визнання права власності на нерухоме майно (квартиру, машиномісця). Вважає, що одностороннє розірвання інвестиційних договорів є предметом спору в цій справі, а отже в разі визнання їх недійсними будуть застосовані наслідки недійсності цих правочинів шляхом повернення державним нотаріусом коштів на рахунок відповідача ТОВ «КУА «АУРУМ».
Водночас, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку, що забезпечення позову здійснюється щодо тимчасового захисту саме предмета спору, проте, заборона вчинення дій на перерахування коштів та арешт коштів, внесених на депозитний рахунок приватного нотаріуса в зв'язку з розірванням інвестиційних договорів, не відповідає критеріям співмірності та відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, оскільки ні грошові кошти, внесені на депозитний рахунок приватного нотаріуса, ні одностороннє розірвання інвестиційних договорів щодо квартири та машиномісць не є предметом позовних вимог в справі № 203/6029/25. Натомість вказані обставини можуть бути предметом оцінки судами щодо вимог про визнання права власності на нерухоме майно.
Серед іншого, Верховний Суд звертає увагу, що відповідно абзацу 2 частини першої статті 216 Цивільного кодексу України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
На переконання ОСОБА_1 , в разі визнання недійсним одностороннього розірвання інвестиційних договорів будуть застосовані наслідки недійсності таких договорів шляхом повернення приватним нотаріусом грошових коштів з депозитного рахунку на рахунок відповідача ТОВ «КУА «АУРУМ». Проте, державний нотаріус в цих правовідносинах не є стороною вказаних правочинів, а лише вчиняє нотаріальні дії щодо тимчасового прийняття у депозит грошових сум для подальшого передавання кредитору або, за спливом трьох років, вчиняє перерахування цих коштів до Державного бюджету України, що визначено главою 21 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.
Тобто, вимога про перерахування приватним нотаріусом на рахунок відповідача ТОВ «КУА «АУРУМ» грошових коштів, внесених ним на депозитний рахунок приватного нотаріуса, не може бути наслідком недійсності одностороннього розірвання інвестиційних договорів, оскільки для цієї конструкції правовідносин та відповідно до положень статті 216 Цивільного кодексу України відсутнє суб'єктивне коло двох і більше сторін правочину, тобто коли одна сторона правочину вчиняє дії, пов'язані з наслідками недійсності правочину, на користь іншої сторони договору.
Отже, врахувавши предмет спору (визнання права власності на нерухоме майно), суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, встановив, що обраний позивачем вид забезпечення позову частково відповідає критеріям співмірності із заявленими позовними вимогами, розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову, тому з метою недопущення подальшого ймовірного відчуження спірного нерухомого майна (квартири, машиномісць), суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність передбачених законом підстав для застосування заходів забезпечення позову шляхом заборони внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно будь-яких інших, не пов'язаних з виконанням цієї ухвали, відомостей (будь-яких реєстраційних дій, в тому числі, державної реєстрації обтяжень речових прав на нерухоме майно, державної реєстрації обтяжень речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, записів про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записів про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, змін до таких записів щодо нерухомого майна) щодо спірного майна, яке є предметом спору в справі № 203/6029/25.
Доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних рішень суду першої та апеляційної інстанцій, оскільки ґрунтуються на незгоді з обставинами, встановленими судами, зводяться до переоцінки судами доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Європейський суд з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
З урахуванням наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку про те, що правильність застосування судом апеляційної інстанції норм права щодо задоволення заяви про забезпечення позову не викликає розумних сумнівів, а касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Центрального районного суду м. Дніпра від 30 вересня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 лютого 2026 року є необґрунтованою.
Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Носової Вікторії Іванівни, на ухвалу Центрального районного суду м. Дніпра від 30 вересня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Аурум», що діє в інтересах та за рахунок Закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду «Сігмаур», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Балтакса Ірина Вячеславівна, про визнання права власності .
Копію ухвали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді Н. Ю. Сакара
О. М. Осіян
В. В. Сердюк