01 квітня 2026 року
м. Київ
cправа № 904/3154/25
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду
Кондратової І. Д.,
розглянув касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Захаріна Сергія Володимировича
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2025 (суддя Новікова Р. Г.)
та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.02.2026
(головуючий - Чус О. В., судді: Дармін М. О., Мороз В. Ф.)
у справі за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький
до Фізичної особи-підприємця Захаріна Сергія Володимировича
про: - зобов'язання відповідача поставити позивачу паливну деревину у кількості 970,20м3 на умовах договору від 20.01.2025 № 29;
- стягнення штрафу у розмірі 233 800,00 грн, пені у розмірі 53 467,59 грн,
за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця Захаріна Сергія Володимировича
до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький
про: - розірвання у судовому порядку договору від 20.01.2025 № 29 поставки деревини, укладеного між сторонами;
- визнання відсутніми правових підстав для застосування до позивача штрафних санкцій, передбачених договором від 20.01.2025 № 29, у зв'язку з розірванням договору з підстав істотної зміни обставин,
1. Квартирно-експлуатаційний відділ міста Хмельницький (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просив зобов'язати Фізичну особу-підприємця Захаріна Сергія Володимировича (далі - відповідач, скаржник) поставити позивачу паливну деревину у кількості 970,20м3 на умовах договору № 29 від 20.01.2025 та стягнути штраф у розмірі 233 800,00 грн і пеню у розмірі 53 467,59 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань з поставки товару за договором № 29 від 20.01.2025 (поставки деревини).
3. В свою чергу, відповідач звернувся із зустрічним позовом до позивача про розірвання у судовому порядку договору від 20.01.2025 № 29 поставки деревини, укладеного між сторонами, та визнання відсутніми правових підстав для застосування до позивача штрафних санкцій, передбачених договором від 20.01.2025 № 29, у зв'язку з розірванням договору з підстав істотної зміни обставин.
4. Зустрічні позовні вимоги мотивовані наявністю всіх підстав для розірвання договору від 20.01.2025 № 29, у зв'язку із істотною зміною обставин.
5. 14.08.2025 Господарський суд Дніпропетровської області ухвалив рішення, яке залишене без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 05.02.2026, яким первісний позов задовольнив частково; зменшив розмір штрафу на 50%; зобов'язав відповідача поставити позивачу паливну деревину у кількості 970,20м3 на умовах договору від 20.01.2025 № 29; стягнув з відповідача на користь позивача штраф у розмірі 116 900 грн, пеню у розмірі 53 467,59 грн, витрати зі сплати судового збору у розмірі 5 869,61 грн; відмовив у задоволенні зустрічних позовних вимог.
6. 15.03.2026 відповідач подав до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд" касаційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати й передати справу на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.
7. 17.03.2026 скаржник також подав до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд" клопотання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
8. Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та установив, що касаційну скаргу подано без додержання вимог, викладених статтею 290 ГПК України, тому наявні підстави для залишення її без руху з огляду на таке.
9. Частиною першою статті 300 ГПК України передбачено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
10. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
11. Таким чином правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.
12. Так, відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.
13. Процесуальний закон покладає на скаржника обов'язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або допущене судом порушення норм процесуального права та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.
14. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що підставами касаційного оскарження є випадки, передбачені пунктами 3 та 4 частини другої статті 287 ГПК України.
15. Верховний Суд звертає увагу, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 цього Кодексу (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися у спірних правовідносинах, у який саме спосіб суду необхідно сформувати єдину практику застосування цих норм.
16. При цьому, Суд звертає увагу, що під час касаційного оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права, касаційна скарга має містити зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 12.11.2020 у справі № 904/3807/19).
17. У касаційній скарзі скаржник вказує, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували, зокрема, статті 16, 525, 526, 551, 614, 617, 629, 651, 652, 712 Цивільного кодексу України, статті 216, 218, 230, 233, 265 Господарського кодексу України, а також порушили вимоги статей 5, 236, 238 ГПК України щодо належного способу захисту, законності, обґрунтованості та повноти мотивування судового рішення.
18. Наведені скаржником доводи не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки у касаційній скарзі чітко не вказано щодо застосування якої саме норми права відсутній висновок Верховного Суду (із конкретизацією змісту правовідносин), як, на думку скаржника, відповідні норми повинні застосовуватися у спірних правовідносинах та яку єдину практику застосування правових норм необхідно сформувати Верховному Суду за результатом розгляду його касаційної скарги.
19. Водночас формування правового висновку не може ставитися в пряму залежність від обставин конкретної справи та зібраних у ній доказів і здійснюватися поза визначеними ГПК України межами розгляду справи судом касаційної інстанції.
20. У такому разі, скаржнику необхідно уточнити, який/які саме відсутні висновок/висновки Верховного Суду, навести обґрунтування як на його думку, відповідні норми повинні застосовуватися у спірних правовідносинах і у який спосіб необхідно сформувати єдину практику застосування стосовно зазначеної кожної норми права.
21. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження відповідно до пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій не надали повної та належної відповіді на істотні доводи відповідача і зустрічного позову, не здійснили повного аналізу умов статті 652 ЦК України, не оцінили питання реальної виконуваності обраного способу захисту та не перевірили пропорційність сукупності негативних наслідків, покладених на відповідача.
22. Водночас, Верховний Суд звертає увагу, що у разі оскарження судового рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України касаційна скарга має містити зазначення, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.
23. Відповідно до частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:
1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу; або
2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або
3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або
4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
24. У касаційній скарзі скаржник не посилається на відповідний пункт/пункти, відповідної частини/частин статі 310 ГПК України, як підставу касаційного оскарження з огляду на допущені процесуальні порушення, що є наслідком для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд.
25. При цьому, Верховний Суд звертає увагу, що вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, повинні узгоджуватися з визначеними скаржником підставами касаційного оскарження судових рішень.
26. Наведені недоліки щодо змісту касаційної скарги є підставою для залишення її без руху, із наданням скаржникові строку на приведення касаційної скарги у відповідність до вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України шляхом викладення касаційної скарги у новій редакції з урахуванням наведених вище вимог процесуального законодавства.
27. Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
28. Вирішуючи питання щодо обов'язку скаржника сплатити судовий збір у встановлених порядку і розмірі, суд виходить з того, що правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір" № 3674-VI від 08.07.2011.
29. Згідно з частиною першою статті 4 цього Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
30. За подання касаційної скарги на рішення суду ставки судового збору встановлюються у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункти 1, 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір").
31. Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
32. Згідно з частиною шостою статті 6 Закону України "Про судовий збір" за подання зустрічних позовних заяв, а також заяв про вступ у справу третіх осіб із самостійними позовними вимогами судовий збір справляється на загальних підставах.
33. Тобто, у разі оскарження в касаційному порядку судового рішення, ухваленого за наслідками розгляду первісного та зустрічного позовів, якщо сторона не погоджується з таким рішенням у цілому, судовий збір має сплачуватися з урахуванням результатів розгляду як первісного, так і зустрічного позовів.
34. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" з 1 січня було встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3 028, 00 грн.
35. Предметом позову у цій справі є: за первісною позовною заявою вимоги немайнового (зобов'язання вчинити дії) та майнового характеру (стягнення в розмірі 287 267,59 грн), за зустрічною позовною заявою - 2 вимоги немайнового характеру (розірвання договору поставки деревини та визнання відсутніми правових підстав для застосування до позивача штрафних санкцій).
36. Отже, з урахуванням викладеного та беручи до уваги наявність первісного та зустрічного позовів і прохання скаржника за результатами перегляду касаційної скарги скасувати рішення судів попередніх інстанцій повністю, скаржник за подання касаційної скарги повинен був сплатити судовий збір у розмірі 21 428,82 грн (287 267,59 грн х 1,5% + 3 028,00 грн х 3 (вимоги немайнового характеру) х 200% х 0,8).
37. До касаційної скарги скаржник додав квитанцію № 4591-2209-1787-7045 від 15.03.2026, яка підтверджує сплату судового збору у сумі 11 740,00 грн, тобто у меншому розмірі, ніж встановлено законом, тому заявнику необхідно доплатити різницю судового збору у розмірі 9 958,82 грн (21 428,82 грн - 11 740,00 грн).
38. Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
39. Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
40. Клопотання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень у цій справі буде розглянуто після усунення недоліків цієї касаційної скарги.
Керуючись нормами статей 174, 234, 288, пункту 5 частини другої, пункту 2 частини четвертої статті 290, частини другої статті 292 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Захаріна Сергія Володимировича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2025 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.02.2026 у справі № 904/3154/25 залишити без руху.
2. Встановити скаржнику строк десять днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків касаційної скарги таким способом:
- привести касаційну скаргу у відповідність до вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України шляхом викладення касаційної скарги у новій редакції, з урахуванням недоліків, визначених у пунктах 14-26 цієї ухвали;
- уточнену редакцію касаційної скарги, подану на виконання приписів цієї ухвали, необхідно також надіслати іншому учаснику справи, надавши суду докази такого надіслання з урахуванням положень статті 42 ГПК України;
- надати суду документ, що підтверджує доплату судового збору у розмірі 9 958,82 грн.
3. Роз'яснити скаржнику, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде йому повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя І. Кондратова