31 березня 2026 року
м. Київ
cправа № 911/448/25 (911/2091/25)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Васьковського О. В. - головуючого, Огородніка К. М., Погребняка В. Я.,
розглянув у письмовому провадженні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" та ОСОБА_1
на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду (головуючий - Отрюх Б. В., судді: Сотніков С. В., Остапенко О. М.) від 17.12.2025
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс"
до: 1. ОСОБА_2 ,
2. ОСОБА_1
про покладення солідарної відповідальності за зобов'язаннями боржника
в межах справи за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Броксервіс"
про визнання банкрутом.
1. Короткий зміст вимог
1.1. 04.03.2025 Господарський суд Київської області ухвалив: відкрити за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (далі - Кредитор) за правилами, визначеними Кодексом України з питань банкрутства (далі - КУзПБ), провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Броксервіс" (далі - Боржник), ввести процедуру розпорядження майном, мораторій на задоволення вимог кредиторів та призначити розпорядником майна арбітражного керуючого Заріцького Ю. М. тощо.
1.2. 10.06.2025 Господарський суд Київської області постановив: визнати Боржника банкрутом, відкрити ліквідаційну процедуру та призначити ліквідатором Боржника - арбітражного керуючого Заріцького Ю. М. тощо.
1.3. 25.06.2025 Кредитор (Позивач) подав заяву про покладення солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство Боржника на органи управління Боржника, а саме на ОСОБА_2 (далі - Відповідач 1) та ОСОБА_1 (далі - Відповідач 2), стягнувши з цих осіб солідарно на користь Боржника 5 558 974 грн 55 коп. як солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів Боржника.
1.4. 25.09.2025 Господарський суд Київської області постановив ухвалу (залишену без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2025) про залишення без задоволення заяви Кредитора про покладення на відповідачів солідарної відповідальності.
1.5. 20.11.2025 ОСОБА_1 у відзиві на апеляційну скаргу Позивача, подану ним на ухвалу Господарського суду Київської області від 25.09.2025, заявив також про очікувані витрати на професійну правничу допомогу адвоката у цій справі в сумі 30 000 грн. 00 коп., які просив покласти на Позивача
1.6. 01.12.2025 ОСОБА_1 подав до Північного апеляційного господарського суду клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, в якому просив стягнути на користь Відповідача 2 з Позивача 30 200 грн 00 коп. відшкодування понесених Відповідачем 2 в апеляційному суді витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
1.7. Клопотання обґрунтовано понесенням Відповідачем 2 судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката у цій справі в апеляційному суді у зв'язку із переглядом за апеляційною скаргою Позивача ухвали суду першої інстанції від 25.09.2025 про відмову у задоволенні заявлених Позивачем до Відповідача 2 вимог про покладення на Відповідача 2 солідарної відповідальності за зобов'язаннями Боржника.
1.8. 13.12.2025 Кредитор подав клопотання про зменшення понесених в апеляційному суді витрат Відповідача 2 на професійну правничу допомогу адвоката до 3 020 грн 00 коп.
2. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
2.1. 17.12.2025 Північний апеляційний господарський суд ухвалив додаткову постанову про часткове задоволення клопотання Відповідача 2 та стягнення з Позивача на користь Відповідача 2 ( ОСОБА_1 ) витрат на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 15 100 грн 00 коп. та відмову в задоволенні заяви в іншій частині.
2.2. Судове рішення мотивоване наявністю підстав для часткового задоволення вимог про відшкодування Відповідачу 2 понесених ним в апеляційному суді витрат на професійну правничу допомогу адвоката у цій справі з огляду незмінність позиції Відповідача 2 під час розгляду справи по суті в судах першої і апеляційної інстанцій (щодо заяви Позивача про покладення солідарної відповідальності за зобов'язаннями Боржника у цій справі про банкрутство), здійснення представництва інтересів Відповідача 2 одним і тим самим представником (адвокатом), співмірність, обґрунтованість, пропорційність та розумність витрат на задоволену судом суму. Відхиляючи решту вимог, суд виходив з невідповідності заявленої для відшкодування суми витрат Відповідача 2 в 30 200 грн 00 коп. визначеним процесуальним законом критеріям, оскільки витрати на зазначену суму не мають характеру необхідного, вимоги не містять обґрунтування обсягу фактичних дій представника заявника, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені з досягненням успішного результату, а їх відшкодування має надмірний характер для Позивача.
3. Встановлені судами обставини
3.1. На підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката Алексєєнко О.Д. додав до матеріалів справи докази, а саме:
- копію договору про надання правової (правничої) допомоги від 11.08.2025, за умовами якого адвокат Овчиннікова В. В. (виконавець) зобов'язується надати ОСОБА_1 (клієнту) послуги правової допомоги (надалі Послуги), відповідно до пункту 1.2 цього Договору.
Пунктом 1.1.2 договору передбачено, що виконавець надає Послуги, які клієнт може замовляти в письмовій або усній формі, включаючи, але не обмежуючись наступним:
1.2.1 Представництво інтересів клієнта в будь-яких спеціалізованих судах всіх інстанцій (господарських, адміністративних судах), місцевих та апеляційних судах, Верховному Суді України, органах державної виконавчої служби, у виконавчих провадженнях, що здійснюються державними або приватними виконавцями, в державних органах та установах, комунальних підприємствах, в організаціях будь-яких форм власності. Дане положення не дає права на вчинення угод від імені клієнта;
1.2.2 Здійснення представництва інтересів і захисту прав клієнта у переговорах та зустрічах з іншими фізичними та юридичними особами;
1.2.3 Надання клієнту правової допомоги у вигляді правової інформації, консультацій (усних/письмових) і роз'яснень з правових питань;
1.2.4 Складання і подання від імені клієнта заяв, пояснень, скарг, клопотань, процесуальних та інших документів правового характеру, одержання довідок та документів в судах, будь-яких державних органах, організаціях, вказаних в п. 1.2.1. цього Договору, але не обмежуючись вказаним, вчинення будь-яких процесуальних дій в інтересах клієнта;
1.2.5 Надання інших послуг у сфері права, необхідних для забезпечення реалізації та захисту прав, свобод і законних інтересів Клієнта, недопущення їх порушень, а також для сприяння їх відновленню в разі порушення.
3.2. Порядок надання та приймання послуг, їх вартість та умови оплати, а також інші умови виконання Договору визначаються у Додатку № 1 до цього Договору та Додаткових угодах (пункт 2.1. Договору).
Додаток № 1 до Договору містить, зокрема, такі умови.
Сторони домовились, що оплата Послуг Виконавця здійснюється Клієнтом, виходячи з наступних базових ставок (пункту 1.1 Додатку):
- представництво інтересів Клієнта в судовому засіданні 4 200 грн 00 коп. /засідання; якщо судове засідання триває понад одну годину, то сторони додатково узгоджують збільшення вказаного розміру оплати;
- представництво інтересів Клієнта в судах з процесуальних питань (подання/одержання документів, ознайомлення з матеріалами справи тощо), складання позовних заяв, відзивів, апеляційних та касаційних скарг, претензій, заяв, клопотань, скарг, листів та інших документів, підготовка письмових консультацій та роз'яснень з правових питань, представництво інтересів клієнта у виконавчих провадженнях, в державних органах та установах, комунальних підприємствах, в організаціях будь-яких форм власності - 2 000 грн 00 коп./година;
Зазначений вище договір про надання правової допомоги та додаток до цього договору підписані сторонами.
3.3. За актом наданих послуг від 27.11.2025 виконавець надав клієнту наступні послуги:
1.Вступ у справу № 911/448/25 (911/2091/25) в ПАГС (апеляційному суді), опрацювання апеляційної скарги Кредитора на ухвалу Господарського суду Київської області від 25.09.2025, в тому числі, перевірка змісту окремих рішень Європейського суду з прав людини, на які посилався апелянт тривалістю 5 годин (по 2000 грн 00 коп. година) вартістю 10 000 грн 00 коп.;
2. Підготовка і подання відзиву до ПАГС (апеляційного суду) на апеляційну скаргу Кредитора на ухвалу Господарського суду Київської області від 25.09.2025 тривалістю 8 годин (по 2000 грн 00 коп. година) вартістю 16 000 грн 00 коп.;
3. Участь у судовому засіданні у справі № 911/448/25 (911/2091/25) вартістю 4200 грн 00 коп.
3.4. До клопотання надано копію платіжної інструкції від 01.12.2025, згідно з якою клієнт сплатив адвокату 30 200 грн 00 коп. за надання правової допомоги, та копію ордера серія АА № 1466201 від 24.10.2025 на надання правової допомоги ОСОБА_1 у Північному апеляційного господарському суді.
4. Короткий зміст вимог касаційних скарг
4.1. 26.12.2025 Кредитор, а 12.01.2026 Відповідач 2 ( ОСОБА_1 ) подали касаційні скарги, в яких просять скасувати додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2025 і прийняти нове рішення, яким:
- Позивач просить заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в частині розподілу судових витрат на правничу допомогу у цій справі (за апеляційною скаргою Кредитора на ухвалу Господарського суду Київської області від 25.09.2025) задовольнити частково, стягнувши з Позивача 3 020 грн 00 коп. на користь Відповідача 2;
- Відповідач 2 просить повністю задовольнити клопотання ОСОБА_1 про стягнення 30 200 грн 00 коп. витрат на правничу допомогу, понесених у цій справі під час апеляційного перегляду ухвали Господарського суду Київської області від 25.09.2025 за апеляційною скаргою Кредитора, стягнувши з Позивача 30 200 грн 00 коп. на користь Відповідача 2.
5. Доводи осіб, які подали касаційні скарги
5.1. Згідно з аргументами касаційної скарги Позивача (Кредитора) підставою для касаційного оскарження додаткової постанови апеляційного суду є положення пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки цей суд порушив норми статей 74, 77, 79, 86, 126, 129 ГПК України, не врахувавши висновки щодо застосування таких норм, а саме висновки щодо практичної реалізації впровадження принципу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, щодо співмірності таких витрат, щодо необов'язковості зобов'язань за договором, що склалися між адвокатом та клієнтом, які викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 301/1216/16, від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15, від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 (провадження №12-14гс22), у постановах Верховного Суду від 29.10.2018 у справі № 826/14749/16, від 29.09.2022 у справі № 904/6499/20 (904/1373/21), від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20, додаткових постановах Верховного Суду від 23.01.2025 у справі № 20/156-09, від 12.12.2024 у справі № 920/882/23(920/234/19), від 03.12.2024 у справі № 908/314/18, від 26.11.2024 у справі № 922/1792/24, від 19.11.2024 у справі № 873/103/24) та постановах Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19 тощо.
При цьому скаржник зазначив про:
- "правовий пуризм" та надмірний формалізм з боку судів попередніх інстанцій;
- про неналежне дослідження судами доказів понесених Відповідачем 2 витрат і відсутність обґрунтування визнання заявлених витрат розумними;
- про відсутність обґрунтування визнання заявлених витрат розумними;
- про "формальний характер" правничої допомоги, яка була надана Відповідачу 2 при розгляді цієї справи апеляційним судом з посиланням скаржника на нетривале проведення судових засідань;
- наявність підстав для зменшення судом касаційної інстанції суми судових витрат, присуджених до стягнення на користь Відповідача 2 до 10 % (3 020 грн 00 коп.),
- безпідставне збагачення Відповідача 2 за рахунок Позивача у вигляді відповідних судових витрат;
- незастосування судами стандарту доказування "поза розумним сумнівом" та стандарту "вірогідності доказів"
- значний обсяг судової практики Верховного Суду та Європейського суду з прав людини.
5.2. Згідно з аргументами касаційної скарги Відповідача 2 ( ОСОБА_1 ) підставою для касаційного оскарження додаткової постанови апеляційного суду є положення пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки цей суд порушив норми статей 6, 13 Європейської конвенції з прав людини, статей 126, 129 ГПК України, сформулювавши висновки на підставі нерелевантних судових рішень Верховного Суду щодо "незмінної позиції сторони у судах першої та апеляційної інстанцій, однак не врахувавши висновки Верховного Суду щодо застосування зазначених норм права, викладених у постанові від 24.07.2024 у справі № 910/12748/22 та рішенні Європейського суду з прав людини від 13.09.2011 "Барботен проти Франції".
При цьому скаржник зауважив, що обсяг апеляційної скарги Позивача (34 аркуші), численність аргументів Позивача з перевантаженням посилань на практику Верховного Суду і Європейського суду з прав людини переважно без конкретизації зв'язку наведених рішень з аргументацію заявника апеляційної скарги та посилань Позивача на значну кількість прецедентів, що відповідає маніпулятивній тактиці Позивача, змусила адвоката Відповідача 2 аналізувати майже кожен із наведених скаржником прецедентів на предмет їх релевантності, спростовувати і ті аргументи, які виходять за межі предмету доказування і які не були предметом аналізу в суді першої інстанції, аналізувати суперечливі аргументи Позивача.
5.3. Також Відповідач 2 в касаційній скарзі зазначив:
- про свідоме прийняття Позивачем, який є професійним учасником господарського обороту та здійснює господарську діяльність щодо придбання та стягнення заборгованості з фізичних та юридичних осіб з метою отримання економічної вигоди, супутніх ризиків, зокрема ризик відмови в позові та пов'язаних з цим судових витрат;
- про необхідність у зв'язку з цим звернення Відповідача 2 у спірних правовідносинах до кваліфікованої допомоги адвоката для захисту від агресивного та необґрунтованого переслідування Кредитора, який придбавши право вимоги у цій справі в сумі 5 558 974 грн 55 коп., витратив на це 1552 грн 75 коп.;
- про неврахування апеляційним судом недоведення Позивачем неспівмірності витрат Відповідача 2 витрат на професійну правничу допомогу адвоката;
- про складність спорів про покладення солідарної відповідальності у справі про банкрутство через комплексний характер таких спорів, необхідності знань специфічного та відносно нового інститут права, який формується практикою Верховного Суду;
- про співмірність з ринковою вартістю аналогічних послуг адвокатів у справах про банкрутство в Київській області.
6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
6.1. Аргументи відповідача, ОСОБА_1 у відзиві на касаційну скаргу, у якому він погоджується з аргументами в касаційній скарзі Кредитора лише щодо наявності підстав для скасування оскаржуваної також і Відповідачем 2 додаткової постанови в частині розміру розподілених судових витрат, зводяться до:
- нівелювання Позивачем відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката у цій справі;
- вимоги Позивача переоцінити докази у справі.
Інші аргументи ОСОБА_1 у відзиві на касаційну скаргу Кредитора загалом аналогічні обґрунтуванням, наведеним в касаційній скарзі Відповідача 2 на оскаржувану ним додаткову постанову апеляційного суду.
7. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права
Щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката
7.1. Предметом розгляду у цій справі стали вимоги Відповідача 2 про покладення на Позивача судових витрат Відповідача 2 у цій справі на професійну правничу допомогу адвоката, понесених в апеляційному суді.
7.2. Однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).
Згідно з вимогами частин першої другої статті 123 ГПК України судові витрати складаються, окрім судового збору, також з витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких, відповідно до пункту 1 частини другої зазначеної статті, належать витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами за результатами розгляду справи.
7.3. За аналізом процесуального законодавства визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат сторони на професійну правничу допомогу.
Так, відповідно до частини другої статті 126 ГПК України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
7.4. Крім цього за положеннями частини третьої статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 ГПК України).
У разі ж недотримання цих вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 126 ГПК України).
Поряд з цим, обов'язок доведення неспівмірності витрат законодавець покладає на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 ГПК України).
7.5. Щодо порядку обчислення гонорару Суд зазначає про таке.
Відповідно до визначення, наведеного у статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
У постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 (Провадження № 12-14гс22) (пункт 128) Велика Палата Верховного Суду зауважила, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.
7.6. У розумінні умов частин четвертої - шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21.
7.7. Водночас у частині п'ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.
Близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
7.8. У постановах від 19.02.2022 у справі № 755/9215/15-ц та від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
7.9. Таким чином, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною п'ятою статті 129 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково (висновки, сформульовані у пункті 144 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24).
7.10. Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Велика Палата Верховного Суду у пункті 148 постанови від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24) наголосила, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.
7.11. Враховуючи викладене та ті обставини, що:
- правнича допомога, надана Відповідачу 2 у суді апеляційної інстанції, полягала у підготовці та поданні до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу і участі в одному судовому засіданні в апеляційному суді, яке відбулось 26.11.2025, в якому представник Відповідача 2 адвокат Овчиннікова В. В. на підставі ордера серія АА № 1466201 від 24.10.2025 на надання правової допомоги Алексєєнку О. Д. у Північному апеляційного господарському суді брала участь на підставі її заяви в режимі відеоконференції, про надання цих послуг складений акт від 27.11.2025 (пункти 3.1- 3.4), вартість яких за цим актом та відповідно до умов укладеного між ними договору від 11.08.2025 про надання правової допомоги та доказів виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) становить 30 200 грн 00 коп.,
Суд, дійшовши переконання, що зазначені адвокатом витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критерію розумності їхнього розміру з огляду на:
- підготовку в апеляційному суді лише одного процесуального документа - відзиву на касаційну скаргу, зміст якого частково відповідає змісту відзиву на заяву Кредитора про покладення солідарної відповідальності у цій справі, за підготовку, зокрема якого суд першої інстанції стягнув з Позивача на користь Відповідача 2 відповідне відшкодування (згідно з додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 14.10.2025);
- а також участь в одному судовому засіданні;
погоджується з висновками апеляційного суду, що заявлений Відповідачем 2 розмір судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, понесених в суді апеляційної інстанції, підлягає частковому розподіленню та стягненню з Позивача на користь Відповідача 2 у сумі 15 100 грн 00 коп.
У цьому висновку Суд враховує відповідні висновки Великої Палати Верховного Суду у пункті 149 постанови від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24).
7.12. Водночас Суд не вбачає, а скаржник (Позивач) не навів підстав для зменшення розміру витрат Відповідача 2 на професійну правничу допомогу адвоката у цій справі до заявленої в касаційній скарзі суми в 3 020 грн 00 коп. (пункти 4.1, 5.1), оскільки ця сума становить 0, 05 % від 5 558 974 грн 55 коп., яка є предметом цього спору, є непропорційно мізерною порівняно і з вказаним предметом спору, і з наданими адвокатом Овчинніковою В. В. як представнику ОСОБА_1 у Північному апеляційного господарському суді представницькими послугами.
7.13. Дійшовши наведених висновків, Суд відхиляє протилежні аргументів скаржників (пункти 5.1- 5.3), зазначаючи щодо аргументів Відповідача 2 (пункт 5.3) також про таке.
Так, посиланням на кількість судових прецедентів (рішень) Верховного Суду і Європейського суду з прав людини, які зазначив Позивач як заявник апеляційної скарги, у порівнянні з кількістю відомих з них представнику Відповідача 2, цей представник апелює, зокрема до власного досвіду, зокрема у відповідній категорії спорів, тобто до суб'єктивних чинників.
До того ж наведений в скарзі прецедент Європейського суду з прав людини у рішенні від 13.09.2011 "Барботен проти Франції", на думку Суду, не є релевантним до спірних правовідносин з вирішення співмірності та розумності витрат Відповідача 2 в апеляційному суді на професійну правничу допомогу адвоката.
Щодо аргументів Відповідача-2 про новизну інституту солідарної відповідальності у справах про банкрутство, а у зв'язку з цим і специфічність та складність відповідної категорії спорів, то Суд, враховуючи і те, що адвокат Овчиннікова В. В. як представник ОСОБА_1 вже брала участь під час вирішення цього спору в суді першої інстанції, зазначає, що відповідний правовий інститут існує з часів чинності Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в його редакції від 30.06.1999 (частина шоста статті 51), а формулювання висновків щодо застосування саме норм частини шостої статті 34 КУзПБ здійснюється Верховним Судом з 2019 року, з урахуванням введення в дію з 21.10.2019 цього Кодексу.
Тому апелювання до інституту солідарної відповідальності як нового інституту у справах про банкрутство, специфічності та складності відповідної категорії спорів є відносним і залежить від спеціалізації (категорії) спорів (справ), участь у яких брав той чи інший представник (адвокат).
7.14. У зв'язку з викладеним Суд погоджується із обґрунтованими висновками апеляційного суду в оскаржуваній додатковій постанові про покладення на Позивача витрат Відповідача 2 на професійну правничу допомогу адвоката на задоволену суму з частковим розподілом цих витрат.
А тому відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови, висновки в якій зроблені відповідно до норм законодавства, а також відповідно до встановлених на підставі доказів у справі обставин справи, тоді як скаржники не довели порушення цим судом норм матеріального і процесуального права та не спростували відповідних висновків.
7.15. Таким чином, з урахуванням положень пункту 1 частини першої статті 308 та статті 309 ГПК України, оскільки заявлені скаржниками підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшли свого підтвердження, касаційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана додаткова постанова підлягає залишенню без змін як законна та обґрунтована.
7.16. Дійшовши висновку про відмову у задоволенні касаційних скарг та залишення без змін оскаржуваної додаткової постанови апеляційного суду, витрати зі сплати судового збору за подання касаційних скарг покладаються на скаржників.
Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
1. Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" та ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2025 у справі № 911/448/25 (911/2091/25) залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Васьковський
Судді К. М. Огороднік
В. Я. Погребняк