27 березня 2026 року
м. Київ
cправа № 920/322/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О. А. - головуючий, Баранець О. М., Мамалуй О.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельня північного промислового вузла"
про ухвалення додаткового рішення
у справі №920/322/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Карней"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельня північного промислового вузла"
про скасування заборгованості та зобов'язання вчинити дії,
Історія справи
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Карней" (далі - ТОВ "Карней", позивач) звернулось до Господарського суду Сумської обсласті з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельня північного промислового вузла" (далі - ТОВ "Котельня північного промислового вузла", відповідач) про
1) скасування заборгованості у розмірі 239 371,84 грн згідно з рахунком №ПР368/001 від 30.11.2024, нараховану ТОВ "Котельня північного промислового вузла" за Типовим індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії від 06.11.2021;
2) зобов'язання відповідача провести відповідний перерахунок вартості послуг з постачання теплової енергії за період з листопада 2021 року по листопад 2024 року.
2. Рішенням Господарського суду Сумської області від 12.08.2025, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2025, позов ТОВ "Карней" задоволено частково, скасовано заборгованість у розмірі 239 371,84 грн, згідно з рахунком №ПР368/001 від 30.11.2024, нараховану позивачу ТОВ "Котельня північного промислового вузла" за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії від 06.11.2021. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.
3. Постановою Верховного Суду від 12.03.2026 у справі №920/322/25 постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2025 та рішення Господарського суду Сумської області від 12.08.2025 у справі №920/322/25 скасовано в частині задоволення позову, розподілу судових витрат та прийнято в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ "Карней" про скасування заборгованості у розмірі 239 371,84 грн, згідно з рахунком №ПР368/001 від 30.11.2024, нараховану ТОВ "Котельня північного промислового вузла" за типовим індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії від 06.11.2021 до ТОВ "Котельня північного промислового вузла" - відмовлено. Стягнуто з ТОВ "Карней" на користь ТОВ "Котельня північного промислового вузла" 3 633,60 грн судових витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги та 4 844,80 грн за подання касаційної скарги. В частині відмови у позові постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2025 та рішення Господарського суду Сумської області від 12.08.2025 у справі №920/322/25 залишено без змін.
Стислий виклад вимог заяви та аргументи учасників справи
4. 16.03.2026 ТОВ "Котельня північного промислового вузла" звернулось до Верховного Суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі №920/322/25 у якій просить стягнути з ТОВ "Карней" на користь ТОВ "Котельня північного промислового вузла" витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 153 500,00 грн та гонорар успіху у розмірі 50 000,00 грн. Разом із заявою відповідачем подано докази понесення витрат на правничу допомогу.
5. 24.03.2026 від позивача надійшло клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу адвоката, в якому, позивач посилаючись на необґрунтованість, неспівмірність із складністю справи, заявлених відповідачем витрат, просить зменшити заявлений розмір витрат та стягнути витрати у розмірі не більше 17 000, 00 грн.
Щодо суті поданої заяви про ухвалення додаткового рішення
6. За приписами пункту 3 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
7. Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
8. Відповідно до частини першої статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
9. Згідно з частиною другою статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
10. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).
11. Згідно з частиною четвертою статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
12. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 126 ГПК України).
13. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 ГПК України).
14. Частиною восьмою статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
15. Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
16. Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
17. У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи
18. Аналогічний висновок викладений у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.
19. Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
20. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
21. Такий висновок міститься в п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та в п.5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
22. Тобто, нормами процесуального законодавства передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33- 34; 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
23. Так, з матеріалів справи вбачається, що 26.08.2024 року між Адвокатським бюро ?Грицик? (бюро) та ТОВ "Котельня північного промислового вузла" було укладено договір № 161 про надання правової допомоги, відповідно до умов якого, п. 1.1.1 бюро приймає доручення Клієнта та бере на себе зобов'язання надати Клієнту правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором, щодо: надання правової інформації, усних та/або письмових консультацій і роз'яснень з правових питань. Надання юридичних висновків з окремих питань діючого законодавства України. 1.1.2. Складання звернень (заяв, скарг, пропозицій) та інших документів правового характеру. 1.1.3 Складання процесуальних документів (заперечень, клопотань, претензій, позовних заяв, апеляційних і касаційних скарг, заяв про вжиття заходів забезпечення позову та інших документів відповідно до вимог процесуального законодавства). 1.1.4. Представництва та захисту інтересів Клієнта в будь-яких органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного, кримінального та конституційного судочинства, провадження у справах про адміністративні правопорушення, органах Державної фіскальної служби України та усіх інших правоохоронних органах, органах Державної реєстраційної служби України, Міністерства юстиції України тощо з будь-яких питань.
24. Відповідно до п. 4.1. договору, у разі досягнення позитивного результату у досудовому регулюванні для клієнта, тобто вирішення питання на користь клієнта, розмір гонорару складає 50 000, 00 грн
25. Згідно звіту акту приймання - передачі виконаних робіт від 13.03.2026, пунктом 3, визначено представництво інтересів у Касаційному господарському суді у складі ВС (касаційна інстанція): Формування та набір документів відповідача:
- юридичне проектування (побудова логіки захисту), підбір та копіювання актуальних цитат із постанов Верховного Суду, безпосередньо набір тексту , формування сторінок, перевірка граматики, формування додатків та описів.
- ВІДП-01 (Касаційна скарга, 18.11.2025) - 7 документів, 25 сторінок. Норматив (60хв/ст) (1500 хв - 25 год) - 25 000 грн;
- ВІДП -02 (Виконання ухвали ВС, 09.12.2025) - 4 документи, 12 сторінок. Норматив ( 30хв/ст) (360 хв- 6 год) - 6 000 грн;
- ВІДП - 03 (Поновлення строку, 19.12.2025) - 2 документи, 4 сторінки. Норматив (30хв/ст) (120хв- 2 год) - 2 000 грн;
- ВІДП - 04 (відео конференція, 16.02.2026) - 1 документ, 2 сторінки. Норматив (15 хв/ст) (30 хв - 0,5 год ) - 500 грн.
Загальна кількість витраченого адвокатом часу 153, 5 години.
Погодинна ставка адвоката 1000 грн/год.
Загальна сума витрат 153 500 грн.
26. Дослідивши надані відповідачем докази на підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу у Верховному Суді, Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви відповідача про покладення на позивача витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на наступне.
27. Як вже було зазначено вище, за змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
28. Такий же правовий висновок викладено і в пункті 6.5 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
29. Під час розгляду справи у порядку господарського судочинства, враховуючи принцип змагальності та обов'язок доказування у справі з огляду на приписи статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
30. У контексті оцінки доказів, поданих відповідачем на обґрунтування заяви, Суд також зауважує, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 наведені такі висновки:
"…учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права".
"…У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо".
31. Водночас згідно з приписами частини п'ятої статті 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої зазначеної статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
32. Як вже було зазначено вище, позивачем подано до Верховного Суду заяву про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в якій позивач заперечує проти задоволення заяви відповідача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції та просить стягнути з позивача на користь відповідача розумну суму судових витрат, яка не перевищує 17 000, 00 грн. В обґрунтування заяви про зменшення заявлених відповідачем витрат позивач зазначає, що заявлені відповідачем витрати є завищеними, нереальними та нерозумними та не відповідають принципу співмірності із складністю справи, виконаними адвокатом роботами. Позивач зазначає, зокрема, що погоджений розмір витрат ґрунтується, зокрема, зважаючи на досягнений адвокатом результат, тоді як суд касаційної інстанції фактично визнав неправомірними судові рішення щодо часткового задоволення позову та вказав на неналежний спосіб захисту порушених прав.
33. У пунктах 127, 129, 130, 133-135 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зазначено таке:
"127. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
129. Частинами першою та другою статті 30 Закону №5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
130. З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру; погодинної оплати.
133. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
134. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону №5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
135. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18".
34. Суд також враховує, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 та у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 наведено такі висновки:
"… У розумінні положень частини п'ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи".
"Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою та дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу".
"У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи".
35. Як вже вказувалась вище, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.
36. Суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19).
37. У справі, що розглядається, Суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат, керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи (складністю справи та виконаних адвокатом робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, їх обсягом та значенням справи для сторони), констатує, що відсутні підстави для присудження відповідачу, на користь якого ухвалено судове рішення, всі його витрати на професійну правову допомогу, що заявлені до стягнення.
38. Верховний Суд при зменшенні витрат на правову допомогу враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини (подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20, додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 927/153/22).
39. З огляду на викладене, вирішуючи питання, чи є розмір витрат відповідача на правничу допомогу обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням складності та значення справи для сторін, Суд враховує, що під час розгляду цієї справи в судах попередніх інстанцій позиція відповідача не змінювалася, а представництво його інтересів здійснювалося тим самим адвокатом і адвокатським об'єднанням, а також зважаючи на те, суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу та прийняв рішення про відмову у позові незважаючи на доводи касаційної скарги, а враховуючи, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту права.
40. Відтак, правова позиція відповідача вже була сформована до касаційного розгляду цієї справи, а доказів додаткового комплексного та всестороннього вивчення юридичної природи спірних правовідносин на стадії касаційного перегляду не надано та з матеріалів справи не вбачається, що свідчить про розумну необхідність зменшення розміру судових витрат, оскільки розмір заявлених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критерію розумності їхнього розміру та реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності); такі витрати не мають характеру необхідних і не є співмірними з виконаною роботою в суді касаційної інстанції.
41. Ураховуючи заперечення позивача щодо часу витраченого адвокатом, обсягу робіт, їх співмірністю та за наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених відповідачем на правничу допомогу у зв'язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, через призму критеріїв, встановлених частиною п'ятою статті 129 ГПК, враховуючи обсяг виконаних робіт, з урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, ураховуючи критерій розумності розміру витрат, виходячи з конкретних обставин справи, Суд зазначає про покладення на позивача витрати на професійну правничу допомогу, понесені відповідачем у суді касаційної інстанції, у розмірі 3 000,00 грн.
Керуючись статтями 123, 126, 129, 244, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельня північного промислового вузла" про ухвалення додаткового рішення у справі № 920/322/25 задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карней" (вул. Оноре де Бальзака, буд. 16, м. Київ, 02225, код ЄДРПОУ 38522784) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельня північного промислового вузла" (вул. Сумської тероборони, буд. 6, м. Суми, 40025, код ЄДРПОУ 44360724) 3 000,00 грн (три тисячі грн) 00 коп витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.
3. Доручити Господарському суду Сумської області видати наказ на виконання цієї додаткової постанови.
Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.А. Кролевець
Судді О. М. Баранець
О. О. Мамалуй