18 березня 2026 року
м. Київ
cправа № 922/3796/16 (922/2994/24)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К. М.- головуючого, Жукова С. В., Картере В. І.
за участю секретаря судового засідання Сулім А. В.
за участю ліквідатора Споживчого товариства "Колос" арбітражного керуючого Кошовського С. В., представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноком" Квартенка О. Р. та представниці Департаменту патрульної поліції Свінтіцької Т. П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноком"
на рішення Господарського суду Харківської області від 21.08.2025
та постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.12.2025
у справі № 922/3796/16 (922/2994/24)
за позовом Споживчого товариства "Колос"
до відповідачів: 1) Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Інформ-Ресурси";
2) Департаменту патрульної поліції;
3) ОСОБА_1 ;
4) Приватного виконавця Кудряшова Дмитра Вячеславовича;
3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Техноком"
3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-1- ОСОБА_2
3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-2 - ОСОБА_3
про відшкодування шкоди, -
У провадженні Господарського суду Харківської області знаходиться справа № 922/3796/16 про банкрутство Споживчого товариства "Колос" (далі - СТ "Колос", боржник) на стадії ліквідаційної процедури, введеної постановою цього суду від 06.12.2016.
Ухвалою від 22.12.2016 Господарський суд Харківської області, серед іншого, призначив ліквідатором СТ "Колос" арбітражного керуючого Кошовського Сергія Васильовича (далі - ліквідатор банкрута).
23.10.2021 до суду від ліквідатора банкрута надійшла заява про відшкодування матеріальної шкоди, в якій заявник просив суд стягнути з ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ), держави в особі Департаменту патрульної поліції та Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Інформ-Ресурси" (далі - ДП МВС України "Інформ-Ресурси") на користь СТ "Колос" солідарно 2 275 187,20 грн відшкодування матеріальної шкоди.
В обґрунтування позовної заяви ліквідатор зазначив, що внаслідок дій відповідачів було втрачено транспортний засіб марки Volkswagen, модель Touareg, 2010 року випуску, коричневого кольору, номер двигуна НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , державний реєстраційний номер НОМЕР_3 (далі - Автомобіль), який належить СТ "Колос", та, з посиланням на статті 1166, 1172, 1174, 1190, 1192 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), просив стягнути завдану СТ "Колос" матеріальну шкоду солідарно із осіб, зазначених у прохальній частині заяви.
За результатами первісного розгляду ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.11.2022 заяву ліквідатора про відшкодування матеріальної шкоди, з урахуванням доповнень, задоволено частково; стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та Департаменту патрульної поліції на користь СТ "Колос" в особі ліквідатора 463360,95 грн матеріальної шкоди та 4540,00 грн судового збору.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 31.01.2024 апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції задоволено; ухвалу Господарського суду Харківської області від 07.11.2023 у справі №922/3796/16 скасовано, прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні заяви ліквідатора банкрута про відшкодування матеріальної шкоди.
Постановою Верховного Суду від 02.07.2024 скасовано постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.02.2024 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 07.11.2023 у справі № 922/3796/16; справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи позивач подав заяву про зміну предмету позову та розгляд справи здійснено судом з урахуванням цієї заяви до таких відповідачів: ДП МВС України "Інформ-Ресурси" (відповідач-1), Департаменту патрульної поліції (відповідач-2), ОСОБА_1 (відповідач-3), приватного виконавця Кудряшова Дмитра Вячеславовича (відповідач-4).
Подану заяву позивач, серед іншого, мотивував тим, що дії приватного виконавця були неправомірними та внаслідок цього було втрачено належний банкруту Автомобіль, у зв'язку з цим наголошував, що діями ОСОБА_1 , працівника Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Харківській області, працівника ДП МВС України "Інформ-Ресурси" та приватного виконавця Кудряшова Дмитра Вячеславовича (далі - Виконавець) було завдано майнову шкоду СТ "Колос" у розмірі 2 275 187,20 грн.
Ухвалою від 29.08.2024 Господарський суд Харківської області, зокрема, постановив прийняти матеріали позовної заяви до розгляду та відкрити провадження з розгляду заяви у справі № 922/3796/16 (922/2994/24).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.10.2024, серед іншого, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Техноком" (далі - ТОВ "Техноком"); залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2 ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 ).
Ухвалою від 06.02.2025 Господарський суд Харківської області, зокрема, постановив залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача-1 ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.04.2025, серед іншого, залучено до участі у справі в якості співвідповідача Виконавця.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Господарського суду Харківської області від 21.08.2025 у справі №922/3796/16 (922/2994/24) позов задоволено частково; стягнуто з ДП МВС України "Інформ-Ресурси" на користь СТ "Колос" в особі ліквідатора Кошовського С. В. 463 360,95 грн матеріальної шкоди, що є відшкодуванням збитків та 4 540,00 грн судового збору; у решті позовних вимог щодо інших відповідачів - відмовлено.
Вказане рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що у разі посилання позивача на спільні дії або бездіяльність відповідачів, що зумовило спричинення шкоди, позивач, крім іншого, зобов'язаний (відповідно до правил розподілу обов'язку доказування) довести наявність підстав для покладення на заподіювачів шкоди саме солідарної відповідальності, оскільки за змістом ЦК України індивідуальний характер відповідальності презюмується.
За висновками суду першої інстанції:
- матеріалами справи підтверджується факт затримання Автомобіля, переміщення його на спеціальний майданчик працівником поліції та залишення його там, натомість матеріали справи не містять жодних доказів вжиття заходів працівниками відповідача-1 щодо оформлення та належного зберігання затриманого спірного транспортного засобу. Позивачем не доведено належними, допустимими та достовірними доказами протиправність (неправомірність) поведінки працівників Департаменту патрульної поліції (заподіювача збитків) та наявність збитків саме від їх поведінки, а відповідачем-2 достатньо спростовано, що шкода майну юридичної особи була завдана не працівниками Департаменту патрульної поліції, у зв'язку з чим в позові до Департаменту патрульної поліції слід відмовити. Водночас, суд дійшов висновку про наявність неправомірних дій з боку працівників ДП МВС України "Інформ-ресурс" (відповідача-1), а отже про задоволення позову до відповідача-1 та стягнення з нього на користь позивача 463 360,95 грн завданої шкоди (щодо розміру завданої матеріальної шкоди враховано висновок експерта Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 11.07.2023 № СЕ-19/111-23/27799-АВ);
- щодо покладення солідарної відповідальності на Виконавця суд дійшов висновку, що станом на дату затримання на стаціонарному посту "Валки" Харківської області оголошеного у розшук Автомобіля виконавче провадження було зупинено, а тому Виконавець не мав правових підстав для вжиття виконавчих дій з повернення спірного транспортного засобу у власність СТ "Колос". Вказане, на думку суду, спростовує твердження позивача про невжиття Виконавцем дієвих заходів для вилучення Автомобіля у момент його затримання поліцією, оскільки станом на день такого затримання виконавче провадження № 56797592 було зупинено, а тому суд дійшов висновку про недоведеність посилання позивача, що саме внаслідок дій приватного виконавця було завдано шкоду позивачу та про відмову у задоволенні позову до приватного виконавця;
- щодо покладення солідарної відповідальності на ОСОБА_1 (відповідача-3) суд виходив з того, що предметом спору у цій справі є сума коштів, заявлена ліквідатором СТ "Колос" як збитки згідно зі статтею 1166 ЦК України, завдані, зокрема, відповідачкою ОСОБА_1 через тривале невиконання рішення суду та неповернення спірного Автомобіля позивачу. Водночас, за висновками суду, виходячи із доводів позивача, обставини справи щодо ОСОБА_1 не підпадають під ознаки збитків (майнової шкоди) у розумінні статей 22, 1166 ЦК України, а є безпідставно набутим (збереженим) ОСОБА_1 майном за рахунок СТ "Колос" у розумінні статей 1212,1213 цього Кодексу, у зв'язку з чим суд відмовив у задоволенні позову до відповідача-3.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у стягненні матеріальної шкоди з Департаменту патрульної поліції та з Виконавця, ТОВ "Техноком" оскаржило таке рішення в апеляційному порядку.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.12.2025 апеляційну скаргу ТОВ "Техноком" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 21.08.2025 у справі №922/3796/16 (922/2994/24) в частині відмови у задоволенні позову про солідарне стягнення з Департаменту патрульної поліції та Виконавця на користь СТ "Колос" матеріальної шкоди залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції, констатувавши в мотивах зазначеної постанови про недоведеність позивачем складу цивільного правопорушення у діях/бездіяльності відповідача-2 та відповідача-4, погодився з висновками місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог до Департаменту патрульної поліції та до Виконавця відповідно із стягнення з них відшкодування матеріальної шкоди.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
ТОВ "Техноком" (скаржник) подало до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить: скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 21.08.2025 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.12.2025 у справі в частині відмови у стягненні матеріальної шкоди з Департаменту патрульної поліції та Виконавця; ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким задовольнити заяву ліквідатора про відшкодування матеріальної шкоди та стягнути солідарно із ДП МВС України «Інформ-Ресурси», Департаменту патрульної поліції та Виконавця на користь позивача 463 360,95 грн.
Касаційну скаргу ТОВ "Техноком" мотивувало підставами касаційного оскарження, які визначені пунктами 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та полягають у такому:
- застосуванні судом апеляційної інстанції норм права без урахування правових висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, а саме щодо застосування: частин третьої та четвертої статті 13, частини першої статті 74, частини першої статті 78 ГПК України (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17); принципу змагальності та повноти дослідження обставин справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц); статей 1173, 1174 ЦК України (постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 925/556/21 та від 22.01.2025 № 335/6977/22);
- відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм статей 1173, 1174, 1190 ЦК України щодо визначення причинно-наслідкового зв'язку у випадку, коли шкода є результатом послідовних порушень кількох суб'єктів, кожен з яких діяв у межах різних публічно-правових та приватно-правових повноважень; можливості покладення солідарної відповідальності за вказаними статтями у разі втрати майна, спричиненої неналежним виконанням процедур тимчасового затримання, зберігання та примусового виконання судових рішень.
У контексті допущених процесуальних порушень скаржник стверджує про залишення судами першої та апеляційної інстанцій без належної правової оцінки, зокрема, таких обставин:
- всупереч умов пунктів 1.1 та 2.3 Договору про зберігання та доставлення транспортних засобів на спеціальні майданчики № 1157 від 29.12.2017, матеріали справи не містять доказів повідомлення з боку співробітників Департаменту патрульної поліції диспетчера Єдиної диспетчерської служби виклику евакуаторів ДП МВС України "Інформ-Ресурси" за телефонним номером 0 800-218-102 про необхідність здійснити доставлення Автомобіля на спеціальний майданчик та зберігання транспортного засобу;
- в акті огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 28.10.2018 у графі "Транспортний засіб для його примусового переміщення прийняв: (найменування, місцезнаходження та номер телефону підприємства, установи або організації, які доставляють на спеціальний майданчик чи стоянку транспортний засіб, номерний знак евакуатора, посада, прізвище, ініціали, підпис особи, яка здійснюватиме примусове переміщення транспортного засобу)" наявний підпис невстановленої особи, за результатом оцінки якого суди, без проведення будь-яких почеркознавчих експертиз, встановили належність такого підпису ОСОБА_2 . Своєю чергою, ОСОБА_2 у протоколі допиту заперечив факт приймання автомобіля, та підтвердив, що поліцейський сам транспортував авто (що підтверджується відеозаписом) та забрав його. До того ж, ОСОБА_2 стверджує, що на акті огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 28.10.2018 стоїть не його підпис, і кому він належить, ОСОБА_2 не знає;
- матеріали справи містять лист б/н від 21.02.2019 від ДП МВС України «Інформ-Ресурси», в якому зазначено, що Автомобіль на штрафному майданчику на посту «Валки», 429 кілометр дороги М03 на зберігання не приймався;
- єдиним документом, що підтверджує факт дійсної та належної передачі співробітником поліції затриманого автомобіля на спецмайданчик, є виключно акт, складений та підписаний відповідно до вимог Порядку тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 №1102 (далі - Порядок №1102) . За відсутності такого акту або його неналежного оформлення (відсутності необхідних відомостей), такий акт не може бути підтвердженням належного виконання співробітником поліції своїх службових обов'язків, зокрема, факту передачі затриманого автомобіля на зберігання до відповідного місця;
- з акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 28.10.2018, складеного сержантом поліції Писаренко Я. М. (який безпосередньо здійснював огляд та затримання Автомобіля, вилучав ключі та технічний паспорт), неможливо встановити особу, кому саме співробітник поліції передав (фактично безпосередньо вручив після затримання) для транспортування та зберігання автомобіль, де саме (за якою адресою) та яким суб'єктом (спеціалізованим підприємством) буде здійснюватися його зберігання. Відповідно, за відсутності таких відомостей цей акт не відповідає вимогам Порядку №1102, тобто не підтверджує належним чином факт передачі автомобіля у встановленому порядку, отже не може розцінюватися судом як належний та допустимий доказ для встановлення необхідних для вирішення спору обставин.;
- невизначеність дій співробітників Департаменту патрульної поліції та ДП МВС України «Інформ-Ресурси» була пов'язана як раз з помилковим зазначенням Виконавцем номера кузова НОМЕР_4 замість вірного НОМЕР_2 , що зробило розшук, затримання та доставлення Автомобіля на штрафний майданчик фактично не можливим.
З урахуванням зазначеного, скаржник доводить, що суди попередніх інстанцій, всупереч вимогам статей 73- 79 ГПК України, не надали належної оцінки вірогідності та допустимості доказів у справі, поклавши в основу своїх висновків акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 28.10.2018, який складений із істотними порушеннями вимог Порядку №1102 та не містить обов'язкових відомостей, що дозволяють встановити факт і суб'єкта прийняття автомобіля на примусове переміщення та тимчасове зберігання. У цьому зв'язку вважає, що висновок судів про належну передачу Автомобіля працівниками поліції на спеціальний майданчик ДП МВС України «Інформ-Ресурси», а також про відсутність причинно-наслідкового зв'язку між протиправними діями (бездіяльністю) працівників поліції та втратою транспортного засобу, не ґрунтується на більш вірогідних доказах, а є таким, що зроблений з порушенням принципів змагальності, розподілу тягаря доказування та стандарту переваги доказів.
Окремо скаржник наголошує, що Виконавець своїми неодноразовими та систематичними помилками спричинив неможливість виконання судового рішення та втрату предмета стягнення, що свідчить про наявність підстав для покладення на нього відповідальності у встановленому законом порядку.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
Департамент патрульної поліції (відповідач-2) подав відзив, у якому просив залишити касаційну скаргу ТОВ "Техноком" без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін як законні та обґрунтовані.
За змістом викладених у відзиві доводів відповідач-2 стверджує, що аргументи скаржника про «неналежність» Акта огляду через незаповнення окремих граф є юридично неспроможними, тоді як скаржником не було доведено ані в суді першої інстанції, ані під час апеляційного розгляду, що саме формальні недоліки Акта стали причиною подальшої втрати майна. У цьому зв'язку Департамент патрульної поліції вважає, що оскільки вину інспектора УПП в Харківській області ДПП у поверненні Автомобіля невідомим особам не доведено, відсутній причинно-наслідковий зв'язок між діями поліцейського та втратою цього транспортного засобу, відтак підстави для стягнення матеріальної шкоди з Департаменту також відсутні.
Крім того, звертає увагу, що викладені у касаційній скарзі твердження ТОВ "Техноком" були предметом дослідження та оцінки судів попередніх інстанцій.
Щодо доводів касаційної скарги у частині вимог про притягнення відповідачів до солідарної відповідальності відповідно до вимог частини першої статті 1190 ЦК України Департамент патрульної поліції зазначає, що скаржником не доведено, що ДП МВС України «Інформ-Ресурси», Департамент патрульної поліції та Виконавець діяли узгоджено або були обізнані про дії один одного з метою неповернення транспортного засобу СТ "Колос".
Касаційне провадження
12.01.2026 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ТОВ "Техноком".
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.01.2026 для розгляду касаційної скарги у цій справі визначено склад колегії суддів: Огороднік К. М. - головуючий, Жуков С. В., Картере В.І.
Ухвалою від 28.01.2026 Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ "Техноком" без руху та надав скаржнику строк для усунення недоліків.
09.02.2026 на виконання вимог зазначеної ухвали до касаційного суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги.
Ухвалою від 23.02.2026 Верховний Суд, серед іншого, відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Техноком" на рішення Господарського суду Харківської області від 21.08.2025 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.12.2025 у справі № 922/3796/16 (922/2994/24); призначив скаргу до розгляду на 18.03.2026 о 11:15.
Ухвалами від 10.03.2026 та від 16.03.2026 Верховний Суд, зокрема, задовольнив заяву та клопотання Департаменту патрульної поліції, арбітражного керуючого Кошовського С. В. та ТОВ "Техноком" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Судове засідання 18.03.2026 відбулось у режимі відеоконференції за участю ліквідатора банкрута, представників Департаменту патрульної поліції та ТОВ "Техноком" (скаржника), які надали пояснення щодо суті вимог та доводів касаційної скарги. Інші учасники справи явку представників у судове засідання не забезпечили, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Оскільки явка представників сторін у судове засідання з розгляду касаційної скарги не є обов'язковою за законом і не визнавалася такою судом, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності інших учасників судового процесу чи їх повноважних представників.
Установлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
Постановою Господарського суду Харківської області від 06.12.2016 у справі №922/3796/16 визнано СТ "Колос" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.
У подальшому, до суду першої інстанції від кредитора ТОВ "Техноком" та ліквідатора банкрута надійшли заяви про визнання недійсним правочину та застосування наслідків недійсності правочину щодо майна банкрута - Автомобіля, які призначено було до спільного розгляду. Водночас заявниками були подані клопотання про вжиття заходів щодо забезпечення вимог кредиторів.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.12.2017, зокрема, заборонено ОСОБА_1 відчужувати Автомобіль; зобов'язано Регіональний сервісний центр в Харківській області МВС України та Управління інформаційної підтримки та координації поліції "102" ГУНП в Харківській області внести до всіх відповідних баз даних відомості про заборону відчуження Автомобіля.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.06.2018 у справі №922/3796/16, зокрема, задоволено заяву ТОВ "Техноком" у частині вимог щодо визнання недійсним правочину щодо Автомобіля та застосування наслідків недійсності правочину. Задоволено заяву ліквідатора банкрута та визнано недійсним договір купівлі-продажу, оформлений у вигляді довідки-рахунку від 02.06.2015 №ВІА999887, виданої ТОВ "Автоконсалтинг Україна" на ім'я ОСОБА_1 щодо Автомобіля, застосовано наслідки недійсності правочину шляхом повернення становища сторін у початковий стан, а саме: повернуто у власність СТ "Колос" Автомобіль.
13.07.2018 судом першої інстанції на виконання ухвали Господарського суду Харківської області від 25.06.2018 видано відповідний наказ про застосування наслідків недійсності правочину шляхом повернення становища сторін у початковий стан, а саме: повернути у власність СТ "Колос" Автомобіль. Згідно цього наказу стягувач: СТ "Колос" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Кошовського С. В., боржник - ОСОБА_1 .
На виконання вказаного судового рішення Виконавцем (приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Кудряшовим Д. В.) прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №56797592 від 17.07.2018 з виконання наказу Господарського суду Харківської області від 13.07.2018 про застосування наслідків недійсності правочину шляхом повернення становища сторін у початковий стан, а саме: повернути у власність СТ "Колос" Автомобіль (як встановлено судами, Виконавцем помилково зазначено номер кузова НОМЕР_4 , замість правильного НОМЕР_2 ). Стягувачем визначено СТ "Колос" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Кошовського С.В., а боржником - ОСОБА_1 .
У ході проведення виконавчих дій було встановлено, що місцезнаходження вищевказаного транспортного засобу невідоме, у зв'язку з чим 19.07.2018 Виконавцем в межах виконавчого провадження №56797592 винесено постанову про розшук майна боржника, якою оголошено в розшук майно боржника: Автомобіль (як встановлено судами, Виконавцем помилково зазначено номер кузова НОМЕР_4 , замість правильного НОМЕР_2 ); постановлено вилучити технічний паспорт та ключі від вищевказаного транспортного засобу та копію постанови направити до поліції, сторонам виконавчого провадження до відома.
У подальшому, ОСОБА_1 звернулась до Харківського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просила ухвалу Господарського суду Харківської області від 25.06.2018 у справі №922/3796/16 скасувати у повному обсязі та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ "Техноком" і ліквідатору боржника ОСОБА_4 у задоволенні їх заяв про визнання недійсним договору купівлі-продажу Автомобіля та відмовити ліквідатору боржника ОСОБА_4 у застосуванні наслідків недійсності правочину шляхом повернення становища сторін у початковий стан.
02.08.2018 ОСОБА_1 звернулась до Виконавця із заявою про зупинення виконавчого провадження на підставі статті 38 Закону України "Про виконавче провадження".
03.08.2018 Виконавцем прийнято постанову про зупинення виконавчого провадження № 56797592 на підставі частин першої статті 38 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку з відкриттям апеляційного провадження у справі № 922/3796/16.
28.10.2018 на стаціонарному посту "Валки" Харківської області оголошений у розшук Автомобіль було затримано сержантом поліції (рота 5 батальйон 3 УПП в Харківській обл.) Писаренком Я. М.
Згідно з актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 28.10.2018, складеного об 11:50 сержантом поліції (рота 5 батальйон 3 УПП в Харківській обл.) Писаренком Я. М. у присутності двох свідків, здійснено огляд та тимчасове затримання Автомобіля, у зв'язку з наявністю виконавчого провадження ВП 56797592. Також зі змісту вищезазначеного акта вбачається, що ключ та реєстраційний документ на транспортний засіб знаходяться на штрафмайданчику 429 км, пост Валки.
При дослідженні копії акта огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 28.10.2018, який додано до заяви позивача, судами встановлено, що в графах "транспортний засіб для його примусового переміщення прийняв" та "транспортний засіб на тимчасове зберігання прийняв" містяться лише підписи без найменування, місцезнаходження та номера телефону підприємства, установи, організації, які доставляють на спеціальний майданчик чи стоянку транспортний засіб, номерного знаку евакуатора, посади, прізвища, імені та по батькові особи, яка виконує роботи з доставлення транспортного засобу на спеціальний майданчик чи стоянку, а також без адреси місця зберігання транспортного засобу, посади, прізвища, імені та по батькові особи, яка прийняла транспортний засіб на зберігання. Водночас, у вказаному Акті чітко спостерігається підпис особи, яка прийняла транспортний засіб для його примусового переміщення та тимчасового зберігання.
Як зазначено ДПП у письмових поясненнях, 28.10.2018 до ІПНП підсистеми затримані ТЗ внесені відомості про тимчасове затримання транспортного засобу Volkswagen Touareg, реєстраційні номери НОМЕР_3 на стаціонарному посту поліції "Валки", зазначений автомобіль було поміщено на спеціальний майданчик Східної міжрегіональної філії ДП МВС України "Інформ-ресурси", виконавцем переміщення транспортного засобу зазначено ОСОБА_2 . Зазначені відомості внесені до системи ІПНП за № ID 3018301659819385, який зазначено у верхньому правому кутку акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, який знаходиться в матеріалах судової справи. На підтвердження цих обставин додано витяг з цієї підсистеми.
Разом з цим, працівниками УПП в Харківській області ДПП здійснено фотографування транспортного засобу Volkswagen Touareg р.н. НОМЕР_3 після поміщення автомобіля на місце тимчасового зберігання, фотографії знаходяться в матеріалах судової справи.
Також в матеріалах справи міститься відеозапис, який підтверджує факт затримання спірного автомобіля та переміщення його на спеціальний майданчик працівником поліції та залишення його там.
У рамках кримінального провадження в якості свідка було допитано поліцейського роти №5 батальйону №3 УПП в Харківській області ДПП сержанта поліції ОСОБА_3 (протокол допиту свідка містись в матеріалах справи). Зі змісту протоколу допиту свідка вбачається, що 28.10.2018 близько 08 год. ранку він заступив на чергування разом із лейтенантом поліції ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . Близько 11.50 год через спрацювання системи Рубіж був виявлений автомобіль марки Volkswagen Touareg р.н. НОМЕР_3 . Вказаний автомобіль було зупинено. Після цього в присутності двох свідків та завідуючого штрафмайданчиком ОСОБА_2 було складено акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу у 3-х примірниках, один з яких було передано під розпис завідуючому штрафмайданчиком ОСОБА_2 . Після цього автомобіль було поміщено до штрафмайданчика. Вказаний автомобіль після затримання та поміщення на штрафмайданчик нікому не повертався і не передавався.
Також в рамках кримінального провадження було допитано працівника штрафмайданчиком ОСОБА_2 (протокол допиту міститься в матеріалах справи). Зі змісту протоколу допиту свідка вбачається, що 28.10.2018 ОСОБА_2 зателефонував поліцейський роти №5 батальйону №3 УПП в Харківській області ДПП сержанта поліції Писаренко Я. М. та сказав, що йому необхідно буде поставити автомобіль на штрафмайданчик. Далі ОСОБА_2 зустрівся з ОСОБА_3 , останній загнав автомобіль Volkswagen Touareg р.н. НОМЕР_3 на штрафмайданчик. При цьому ОСОБА_3 передав технічний паспорт на дане авто та попросив не оформлювати документи щодо його подальшого зберігання. Того ж дня через деякий час ОСОБА_3 приїхав на штрафмайданчик, а ОСОБА_2 повернув останньому технічний паспорт на вказане вище авто та відкрив ворота, після чого останній виїхав на зазначеному автомобілі. Ніяких документів про прийняття автомобіля Volkswagen Touareg р.н. НОМЕР_3 ОСОБА_2 не складав. Згідно протоколу допиту свідка ОСОБА_2 зазначив, що на копії акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 28.10.2018 стоїть не його підпис і кому він належить йому не відомо. Однак поняті зазначені в даному акті це колишні охоронці штрафмайданчика.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 01.11.2018 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Харківської області від 25.06.2018 у справі №922/3796/16 залишено без змін
Постановою Виконавця від 02.11.2018 (ВП № 56797592) поновлено виконавче провадження з примусового виконання наказу № 922/3796/16, виданого 13.07.2018 Господарським судом Харківської області.
Також, постановою Виконавця від 02.11.2018 (ВП № 56797592) накладено арешт на Автомобіль (як встановлено судами, Виконавцем помилково зазначено номер кузова НОМЕР_4 , замість правильного НОМЕР_2 ).
02.11.2018 за заявою стягувача - ліквідатора СТ "Колос" Кошовського С.В. з метою забезпечення фактичної передачі затриманого транспортного засобу та виконання рішення суду, Виконавцем, відповідно до акта приватного виконавця в межах виконавчого провадження № 56797592 від 02.11.2018, було з'ясовано, що оголошений у розшук, затриманий транспортний засіб на спецмайданчику не знаходився, так як 28.10.2018 після затримання Автомобіль було повернуто співробітниками поліції ОСОБА_1 .
Постановою Виконавця від 09.11.2018 (ВП № 56797592) оголошено в розшук майно боржника: Автомобіль (як встановлено судами, Виконавцем помилково зазначено номер кузова НОМЕР_4 , замість правильного НОМЕР_2 ); постановлено вилучити технічний паспорт та ключі від вищевказаного транспортного засобу та копію постанови направити до поліції, сторонам виконавчого провадження до відома.
09.11.2018 Виконавцем першому заступнику Східної міжрегіональної філії ДП МВСУ "Інформ-Ресурси" було направлено вимогу про надання інформації та документів у порядку статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", в якій Виконавець вимагав надати належним чином завірену інформацію щодо прийняття і видачі тимчасово затриманого Автомобіля (як встановлено судами, Виконавцем помилково зазначено номер кузова НОМЕР_4 , замість правильного НОМЕР_2 ).
Також 09.11.2018 Виконавцем було направлено повідомлення про вчинення працівниками Національної поліції ГУНП у Харківській області та працівниками Державного підприємства МВСУ "Інформ-Ресурси" кримінального правопорушення вих. № 56797592/1038 від 09.11.2018.
22.11.2018 Виконавцем постановлено вимогу про зобов'язання ОСОБА_1 негайно повідомити про місце знаходження Автомобіля (як встановлено судами, Виконавцем помилково зазначено номер кузова НОМЕР_4 , замість правильного НОМЕР_2 ), а також негайно вжити заходів щодо виконання рішення суду - наказу № 922/3796/16 від 13.07.2018, виданого Господарським судом Харківської області, а саме - передати Автомобіль (як встановлено судами, Виконавцем помилково зазначено номер кузова НОМЕР_4 , замість правильного НОМЕР_2 ); стягувачу; повідомлено ОСОБА_1 про наслідки невиконання або ігнорування вимоги виконавця. Зазначена вимога була отримана ОСОБА_1 нарочно 22.11.2018, про що свідчить напис у лівому нижньому куті першого аркушу вказаної вимоги.
Відповідно до акта Виконавця від 22.11.2018, складеного в присутності двох понятих та арбітражного керуючого Кошовського С.В., ним 22.11.2018 у межах ВП 56797592 під підпис вручено вимогу боржнику щодо негайного виконання рішення суду, однак, боржник відмовився виконувати рішення суду про передачу транспортного засобу стягувачу, чим перешкоджає виконанню рішення суду.
Прокуратурою Харківської області листом від 22.11.2018 повідомлено Виконавця, що 22.11.2018 за № 42018220000001506 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за частиною другою статті 364 Кримінального кодексу України (далі - КК України) (зловживання владою або службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки).
30.11.2018 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості за №12017220470006700 за частиною першою статті 382 КК України (умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню).
Матеріали справи містять копії протоколів допиту свідків, а саме - ОСОБА_7 (приватного виконавця виконавчого округу в Харківській області), ОСОБА_3 (поліцейського УПП в Харківській області), ОСОБА_2 (колишнього працівника ДП МВС України "Інформ-Ресурси"), ОСОБА_8 (особи, яка повідомила про намір наприкінці жовтня 2018 року придбати у ОСОБА_1 транспортний засіб Volkswagen Touareg, про продаж якого він дізнався з оголошення, розміщеного в мережі Інтернет, та про подальші дії, вчинені ним і ОСОБА_1 задля укладання відповідної угоди), надані останніми під час досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018220470006700 від 30.11.2018.
У листі Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 05.12.2018 зазначається, що відповідно до договору, укладеного між Департаментом патрульної поліції та ДП МВС України "Інформ-Ресурси" від 29.12.2017 № 1157 про зберігання та доставлення транспортних засобів на спеціальний майданчик (далі - Договір), ДП МВС України "Інформ-Ресурси" зобов'язується здійснювати належне доставлення тимчасово затриманих транспортних засобів на спеціальні майданчики, їх належне зберігання, а також повертати тимчасово затримані транспортні засоби їх володільцям за умови пред'явлення ними відповідних документів та оплати витрат. У зв'язку з цим для отримання інформації щодо місцезнаходження затриманих транспортних засобів необхідно звернутись до ДП МВС України "Інформ-Ресурси".
Відповідно до довідки ДП МВС України "Інформ-Ресурси" від 21.02.2019 Автомобіль на штрафному майданчику на посту "Валки", 429 кілометр дороги М03 на зберігання не приймався.
Як зазначалось, 23.10.2021 до суду першої інстанції від ліквідатора банкрута надійшла заява про відшкодування матеріальної шкоди, в якій арбітражний керуючий Кошовський С. В. просив стягнути з ОСОБА_1 , Держави в особі Департаменту патрульної поліції та ДП МВС України "Інформ-Ресурс" на користь СТ "Колос" солідарно 2 275 187,20 грн відшкодування матеріальної шкоди. Також ліквідатор просив покласти на відповідачів відшкодування витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Стверджуючи про наявність у діях ОСОБА_1 прямого умислу на утримання та приховання транспортного засобу, а також про неправомірність дій працівників ДП МВС України "Інформ-Ресерси" та окремих працівників ГУ НП України в Харківській області, які полягали в передачі затриманого автомобіля не приватному виконавцю, а ОСОБА_1 , ліквідатор банкрута просив стягнути завдану СТ "Колос" матеріальну шкоду з посиланням на статті 1166, 1172, 1174, 1190, 1192 ЦК України солідарно із осіб, зазначених у прохальній частині заяви.
Розмір матеріальної шкоди ліквідатор розрахував таким чином: відповідно до договору про фінансовий лізинг №00002378 від 02.12.2010 вартість об'єкту лізингу, Автомобіля становила 86536,00 доларів США; офіційний курс гривні щодо іноземних валют, встановленого НБУ на 23.10.2021 (день звернення з даною заявою до суду) 1 долар США = 26,2918 грн; станом на 23.10.2021 вартість зазначеного автомобіля становить 2 275 187,20 грн.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.05.2023, зокрема, задоволено заяву Департаменту патрульної поліції про призначення судової експертизи (вх. № 7731 від 30.03.2023); призначено у справі № 922/3796/16 транспортно-товарознавчу судову експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України; на вирішення судових експертів поставлено наступне питання: яка ринкова вартість Автомобіля станом на 28.10.2018. Попереджено експертів про кримінальну відповідальність, передбачену статтями 384, 385 КК України.
17.07.2023 до суду першої інстанції від Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України разом із супровідним листом (вх. № 18530) надійшов висновок експерта від 11.07.2023 № СЕ-19/111-23/27799-АВ, згідно з яким ринкова вартість Автомобіля станом на 28.10.2018 становила 463 360,95 грн.
За результатами первісного розгляду ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.11.2022 заяву ліквідатора про відшкодування матеріальної шкоди (вх. № 24879 від 23.10.2021), з урахуванням доповнень, задоволено частково; стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та Департаменту патрульної поліції на користь СТ "Колос" в особі ліквідатора Кошовського С.В. 463 360,95 грн матеріальної шкоди та 4 540,00 грн судового збору.
Вказане судове рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що:
- ОСОБА_1 була безумовно обізнана про існування відповідного судового провадження та результатів розгляду її апеляційної скарги, однак, судове рішення не виконала. На момент розгляду заяви ліквідатора матеріали справи не містять доказів виконання нею впродовж більше 5 років вимог ухвали Господарського суду Харківської області від 25.06.2018 у справі № 922/3796/16, залишеної без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 01.11.2018;
- тимчасове затримання 28.10.2018 транспортного засобу Volkswagen Touareg сержантом поліції (рота 5 батальйон 3 УПП в Харківській обл.) Писаренком Я. М. Департаментом патрульної поліції не заперечується та матеріалами справи не спростовується;
- в розділах Акта огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 28.10.2018 "транспортний засіб для його примусового переміщення прийняв" та "транспортний засіб на тимчасове зберігання прийняв" містяться лише підписи без найменування, місцезнаходження та номера телефону підприємства, установи, організації, які доставляють на спеціальний майданчик чи стоянку транспортний засіб, без номерного знаку евакуатора, посади, прізвища, імені та по батькові особи, яка виконує роботи з доставлення транспортного засобу на спеціальний майданчик чи стоянку, а також без адреси місця зберігання транспортного засобу. Тому суд дійшов висновку, що такий акт не підтверджує належним чином факт передачі Департаментом патрульної поліції вказаного автомобіля на зберігання Державного підприємства МВС України "Інформ-Ресурси";
- відповідно до довідки ДП МВС України "Інформ-Ресурси" від 21.02.2019 автомобіль марки Volkswagen Touareg (д.р.н. НОМЕР_5 ) на штрафному майданчику на посту "Валки", 429 кілометр дороги М03 на зберігання не приймався;
- матеріали справи не містять як письмового повідомлення поліцейським Виконавця про затримання транспортного засобу, так і доказів вчинення подальших дій (повернення за письмовим звернення) транспортного засобу. Також матеріали справи не мають як доказів повернення сержантом поліції (рота 5 батальйон 3 УПП в Харківській обл.) Писаренком Я. М. транспортного засобу Volkswagen Touareg (д.р.н. НОМЕР_5 ), так і не містять письмових доказів втрати/викрадення у ОСОБА_1 зазначеного транспортного засобу;
- суд дійшов висновку про те, що дії сержанта поліції (рота 5 батальйон 3 УПП в Харківській обл.) Писаренко Я. М. призвели до втрати дійсним власником - СТ "Колос" транспортного засобу Volkswagen Touareg, місцезнаходження його протягом більше п'яти років залишається невідомим, що безумовно свідчить про наявність матеріальної шкоди, а також про наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями працівника Департаменту патрульної поліції та втратою транспортного засобу.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 31.01.2024 апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції задоволено; ухвалу Господарського суду Харківської області від 07.11.2023 у справі №922/3796/16 скасовано, прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні заяви ліквідатора СТ "Колос" арбітражного керуючого Кошовського С.В. про відшкодування матеріальної шкоди.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо обізнаності ОСОБА_1 з наявністю судового рішення про визнання недійсним правочину та застосування наслідків його недійсності шляхом повернення транспортного засобу СТ "Колос" та щодо тривалого невиконання цією особою судового рішення (більш ніж п'ять років), що свідчить про неправомірність дій такої особи, чим фактично завдається шкода заявнику - власнику зазначеного вище транспортного засобу.
Також суд апеляційної інстанції зазначив, що матеріалами справи підтверджуються обставини щодо затримання 28.10.2018 сержантом поліції (рота 5 батальйон 3 УПП в Харківській обл.) Писаренком Я. М. стаціонарному посту "Валки" Харківської області оголошеного у розшук автомобіля марки Volkswagen Touareg, (д.р.н. НОМЕР_5 ). Такі обставини також визнаються учасниками справи, а тому не є спірними.
Водночас суд апеляційної інстанцій дійшов висновку, що складення сержантом поліції (рота 5 батальйон 3 УПП в Харківській області) Писаренком Я. М. огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 28.10.2018 з порушенням вимог пункту 4 Порядку № 1102, доставлення транспортного засобу на спеціальний майданчик з порушенням вимог пункту 3 цього Порядку (за відсутності доказів здійснення доставлення за допомогою спеціальних автомобілів евакуаторів), неповідомлення Виконавця про затримання транспортного засобу у відповідності до пункту 8 Порядку №1102,пункту 4 Порядку взаємодії Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України та органів і осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства юстиції України 30.01.2018 № 64/261/5 (далі - Порядок №64/261/5), свідчить про невідповідність дій такої посадової особи державного органу встановленим нормативним вимогам щодо тимчасового затримання та доставлення транспортних засобів на спеціальні майданчики. При цьому матеріали справи не містять також доказів вчинення подальших дій (повернення за письмовим звернення) транспортного засобу або письмових доказів втрати/викрадення зазначеного транспортного засобу.
Апеляційний господарський суд зазначив, що сам факт тривалого невиконання рішення суду у виконавчому провадженні внаслідок, зокрема, неправомірних дій божника за виконавчим провадженням та посадових осіб Департаменту патрульної поліції, на який посилається позивач як на підставу позовних вимог про відшкодування майнової шкоди, не є безумовною підставою для висновку про наявність причинного зв'язку між несвоєчасним виконанням рішення, яке набрало законної сили, та завданою шкодою.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що матеріали справи не містять доказів з'ясування обставин стосовно відсутності відомостей про транспортний засіб в інформаційній підсистемі "Гарпун" інформаційно-телекомунікаційній системи "Інформаційний портал Національної поліції України" та вжиття заходів щодо розшуку такого транспортного засобу/встановлення його місцезнаходження, а також, відсутні докази, які б беззаперечно свідчили про втрату транспортного засобу, який підлягає поверненню боржнику на підставі судового рішення.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що за наявності судового рішення про повернення транспортного засобу боржнику, яке набрало законної сили та перебуває на виконанні, за відсутності доказів, які б свідчили про те, що остаточно втрачена можливість виконання судового рішення та повернення транспортного засобу боржнику, ліквідатор звернувся з цією заявою про відшкодування шкоди визначеної як вартість цього транспортного засобу, наслідком чого може бути фактично подвійне стягнення.
Відтак, апеляційний господарський суд дійшов висновку про недоведеність неможливості виконання судового рішення та повернення транспортного засобу боржнику, а тому наявність судового рішення про стягнення вартості цього транспортного засобу не може бути залишено в силі, оскільки це призведе до подвійного стягнення (шляхом повернення майна та повернення/стягнення його вартості).
З огляду на зазначене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених ліквідатором вимог про відшкодування шкоди у зв'язку із недоведеністю позивачем сукупності елементів складу деліктного зобов'язання (шкоди, протиправності діяння, причинно-наслідкового зв'язку) у спірних правовідносинах відповідно до статей 1166, 1173, 1174 ЦК України.
Також суд зазначив, що за результатами розгляду заяви ліквідатора суд першої інстанції порушив вимоги частини другої статті 7 КУзПБ, прийнявши ухвалу, а не рішення за результатами розгляду справи по суті.
Постановою Верховного Суду від 02.07.2024 скасовано постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.02.2024 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 07.11.2023 у справі №922/3796/16; справу №922/3796/16 направлено на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована таким:
- місцевий господарський суд встановив, що невиконання ОСОБА_1 вимог ухвали суду від 25.06.2018 упродовж більш ніж п'яти років призвело до безпідставного затягування судового процесу та завдало матеріальної шкоди СТ "Колос" - власнику зазначеного ліквідатором транспортного засобу. Разом з тим, місцевий господарський суд не дослідив обставини такої бездіяльності, наявність вини безпосередньо ОСОБА_1 та причинно-наслідковий зв'язок між такими діями та наслідками для боржника;
- задовольняючи вимоги ліквідатора щодо стягнення завданої шкоди солідарно, місцевий господарський суд не встановив та не обґрунтував які саме спільні дії або бездіяльність ОСОБА_1 та Департаменту патрульної поліції призвели до втрати боржником транспортного засобу. Зазначене свідчить про передчасність висновку суду про наявність підстав про покладення саме солідарної відповідальності на зазначених відповідачів у контексті посилання заявника на положення статті 1190 ЦК України, оскільки спільні дії чи бездіяльність передбачають обізнаність щодо їх дій кожного з відповідачів та їх узгодження з метою досягнення відповідної мети. Разом з тим, суд першої інстанції не досліджував та не встановив обставини, які б свідчили про узгодженість та спільні дії відповідачів з метою неповернення транспортного засобу боржнику;
- місцевий господарський суд, в порушення статті 7 КУзПБ, здійснив розгляд заяви ліквідатора СТ "Колос" Кошовського С.В. поза процесуальною формою позовного провадження в межах провадження у справі про банкрутство. Водночас апеляційний господарський суд, скасовуючи ухвалу місцевого суду, дійшов правильного висновку про те, що місцевим судом порушено статтю 7 КУзПБ, оскільки позовне провадження передбачає відповідні права та обов'язки сторін, а також порядок, в якому повинен здійснюватися розгляд справи;
- з огляду на встановлені обставини, апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про передчасність стягнення заявленого розміру шкоди з відповідачів солідарно. Разом з тим, апеляційний господарський суд, обмежившись посиланням на неповноту дій ліквідатора, не дослідив обставини втрати транспортного засобу боржником, внаслідок яких саме дій/чи бездіяльності та яких саме осіб зазначений транспортний засіб було втрачено, та не дослідив чи наявний/відсутній причинно-наслідковий зв'язок між діями окремих відповідачів та втратою боржником транспортного засобу;
- апеляційний господарський суд фактично погодився із висновком місцевого суду про те, що невиконання ОСОБА_1 вимог ухвали суду від 25.06.2018 упродовж більш ніж п'яти років призвело до безпідставного затягування судового процесу та завдало матеріальної шкоди СТ "Колос" - власнику зазначеного ліквідатором транспортного засобу. Водночас встановивши, що на момент розгляду справи ухвала Господарського суду Харківської області від 25.06.2018 у справі №922/3796/16 не виконана, відомості про закінчення виконавчого провадження №56797592 з виконання наказу від 13.07.2018 № 922/3796/16 в матеріалах справи відсутні, апеляційний господарський суд, зіславшись на наявність згоди арбітражного керуючого щодо прийняття виконання зазначеної ухвали в натурі, фактично прийняв рішення всупереч встановленим обставинам бездіяльності одного з відповідачів щодо виконання рішення суду, яке набрало законної сили;
- суд апеляційної інстанції, встановивши невідповідність дій сержанта поліції (рота 5 батальйон 3 УПП в Харківській області) Писаренка Я. М. при складанні акта огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 28.10.2018 встановленим нормативним вимогам щодо тимчасового затримання та доставлення транспортних засобів на спеціальні майданчики, а також встановивши відсутність доказів вчинення подальших дій (повернення за письмовим зверненням) транспортного засобу або письмових доказів втрати/викрадення зазначеного транспортного засобу, не дослідив чи такі обставини мають причинно-наслідковий зв'язок із втратою боржником транспортного засобу, та які дії зазначеної посадової особи фактично було вчинено після складання відповідного акта;
- звернуто увагу, що відповідальність за статтями 1166 та 1173, 1174, 1176 ЦК України передбачає різні умови, наявність яких зумовлює застосування відповідної норми. Застосування кожної з цих норм передбачає не лише доведення позивачем - заявником наявності неправомірних дій/бездіяльності, наявності шкоди та причинного зв'язку між неправомірними діями і заподіяною шкодою, але і, при посиланні на відповідні норми, що такі дії/бездіяльність стосуються відповідного суб'єкта, передбаченого цією нормою;
- вказано, що під час нового розгляду судам належить врахувати вище викладене, правильно визначити процесуальну форму розгляду поданої ліквідатором СТ "Колос" арбітражного керуючого Кошовським С.В. заяви та статус учасників справи (позивач, відповідач, третя особа - за наявності процесуальних підстав), повно та всебічно перевірити фактичні обставини справи, дати належну оцінку зібраним у справі доказам, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого постановити законне і обґрунтоване рішення.
Як вже було зазначено вище, під час нового розгляду справи позивач подав заяву про зміну предмету позову та розгляд справи здійснено судом з урахуванням цієї заяви до відповідачів: ДП МВС України "Інформ-Ресурси" (відповідач-1), Департаменту патрульної поліції (відповідач-2), ОСОБА_1 (відповідач-3), Виконавця (відповідач-4).
В обґрунтування позовної заяви ліквідатор зазначив, що внаслідок дій відповідачів було втрачено транспортний засіб, який належить СТ "Колос", та, з посиланням на статті 1166, 1172, 1174, 1190, 1192 ЦК України, просив стягнути завдану СТ "Колос" матеріальну шкоду солідарно із осіб, зазначених у прохальній частині заяви.
Щодо ОСОБА_1 позивач з посиланням на приписи статті 1166 ЦК України зазначав, що її дії є неправомірними, оскільки вона тривалий час ігнорує виконання рішення суду та вимоги Виконавця щодо повернення Автомобіля та вилучила даний автомобіль зі спецмайданчика 429 км "Валки" ДП МВС України "Інформ-Ресурси" всупереч закону. Внаслідок вчинення ОСОБА_1 вище зазначених дій було втрачено (місцезнаходження невідоме) автомобіль, який підлягає поверненню СТ "Колос", у зв'язку з чим було завдано матеріальної шкоди СТ "Колос". Дії ОСОБА_1 , зокрема, вилучення вказаного автомобіля зі спецмайданчика, вказують на наявність у неї вини у формі прямого умислу на утримання автомобіля і заподіяння СТ "Колос" матеріальної шкоди.
Щодо Департаменту патрульної поліції позивач з посиланням на приписи статті 1174 ЦК України вказував на те, що зважаючи на факт відкритого кримінального провадженням №42018220000001506 за частиною другою статті 364 КК України щодо неправомірних дій з боку окремих працівників Головного управління Національної поліції в Харківській області та ДП МВС України "Інформ-Ресурси", є підстави вважати, що незаконні дії працівника Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Харківській області ОСОБА_3 , такі як: участь у вилученні із спеціального майданчика затриманого транспортного засобу, на який накладено арешт, особою, яка не мала на це право, перебувають у безпосередньому причинному зв'язку з втратою місцезнаходження майна СТ "Колос" - Автомобіля та позбавлення законного власника, стягувача за виконавчим провадженням №56797592 від 17.07.2018, СТ "Колос", можливості заволодіти цим Автомобілем у повному обсязі. Отже, дії сержанта поліції ОСОБА_3 були неправомірними, внаслідок цього було втрачено (місцезнаходження невідоме) майно СТ "Колос", чим було завдано матеріальної шкоди СТ "Колос" у розмірі 2 275 187,20 грн.
Щодо ДП МВС України "Інформ-Ресурси" з посиланням на приписи статті 1172 ЦК України позивач зазначав, що працівниками спецмайданчика 429 км "Валки" ДП МВС України "Інформ-Ресурси" було протиправно передано ОСОБА_1 . Автомобіль, оскільки: по-перше, боржник за виконавчим провадженням не має право доступу до транспортного засобу, що перебуває на спеціальному майданчику; по-друге, вилучення тимчасово затриманого транспортного засобу боржника із спеціального майданчика здійснюється приватним виконавцем на підставі вимоги. Такі неправомірні дії працівників ДП МВС України "Інформ-Ресурси" зумовили втрату (місцезнаходження невідоме) Автомобіля, чим було завдано матеріальної шкоди СТ "Колос" у розмірі 2275187,20 грн.
Щодо Виконавця з посиланням на приписи статей 1173 та 1174 ЦК України позивач зазначав, що СТ "Колос" втратило можливість отримати у власність транспортний засіб Volkswagen Touareg, який відповідно до судового рішення підлягав поверненню. Протиправна бездіяльність (дії) приватного виконавця полягає у винесенні постанов про розшук майна (від 19.07.2018 та від 09.11.2018) із помилковим зазначенням номера кузова ( НОМЕР_4 замість НОМЕР_2 ), що зробило розшук фактично неефективним. Невжиття дієвих заходів для вилучення автомобіля у момент його затримання поліцією 28.10.2018, про що Виконавця було оперативно повідомлено, невстановлення осіб, яким був фактично переданий автомобіль після його затримання. Крім того, протиправність дій Виконавця також полягає у помилковому закінченні виконавчого провадження у січні 2024 року з посиланням на технічну помилку, відновленні провадження лише через кілька місяців після виявлення помилки, у червні 2024 року, коли місцезнаходження автомобіля вже було втрачено.
На переконання позивача, зазначені дії є грубим порушенням вимог Закону України "Про виконавче провадження", тобто неправомірними, внаслідок чого було втрачено (місцезнаходження невідоме) спірний Автомобіль, чим було завдано матеріальної шкоди СТ "Колос".
На підставі викладеного позивач вважав, що діями ОСОБА_1 , працівника Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Харківській області, працівника ДП МВС України "Інформ-Ресурси" та Виконавця було завдано майнову шкоду СТ "Колос" у розмірі 2 275 187,20 грн.
Водночас, Департамент патрульної поліції (відповідач-2) у своєму відзиві заперечив проти задоволення позовних вимог, вважаючи їх необґрунтованими з огляду на таке:
- заявлена сума матеріальної шкоди у розмірі 2 275 187,20 грн заздалегідь є завищеною, необґрунтованою та не підтвердженою належними доказами, адже відповідно до висновку експерта від 11.07.2023 № СЕ-19/111-23/27799-АВ ринкова вартість Автомобіля станом на 28.10.2018 становила 463 360,95 грн ;
- поліцейський роти №5 батальйону №3 УПП в Харківській області ДПП сержант поліції Писаренко Я. Н. не є особою, відповідальною за збереження та схоронність Автомобіля, адже транспортний засіб було поміщено на спеціальний майданчик Східної межрегіональної філії ДП МВС України "Інформ-Ресурси", який в подальшому і повинен нести відповідальність за збереження майна, а тому Департамент патрульної поліції не повинен нести відповідальність за вимогою ліквідатора щодо відшкодування матеріальної шкоди;
- оскільки вину інспектора УПП в Харківській області ДПП у поверненні транспортного засобу Volkswagen Touareg, реєстраційний номер НОМЕР_3 , невідомим особам не доведено, відсутній причинно-наслідковий зв'язок між діями поліцейського та втратою цього транспортного засобу, а тому підстави для стягнення матеріальної шкоди з ДПП також відсутні.
Третя особа ОСОБА_3 надав суду докази в підтвердження затримання спірного Автомобіля та переміщення його на спецмайданчик, у тому числі оригінал акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу.
Виконавець (відповідач-4) у своєму відзиві на позовну заяву вважав доводи позивача помилковими та такими, що не підтверджують причинно-наслідковий зв'язок дій приватного виконавця із завданням СТ "Колос" матеріальної шкоди, а тому просив відмовити в позовних вимогах зі стягнення з нього відшкодування матеріальної шкоди.
Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
Верховний Суд наголошує на тому, що відповідно до частини першої статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм права, Верховний Суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість оскаржених судових рішень з огляду на таке.
Предметом позову у цій справі є вимога ліквідатора банкрута про солідарне стягнення з відповідачів майнової шкоди, завданої позивачу (СТ "Колос") їх протиправними діями (бездіяльністю), що призвели до втрати належного банкруту рухомого майна - Автомобіля.
Водночас ураховуючи принцип диспозитивності господарського судочинства та вимоги заявника касаційної скарги, оскаржені судові рішення підлягають касаційному перегляду виключно в частині відмови судами попередніх інстанцій у задоволенні вимог позивача про стягнення матеріальної шкоди з Департаменту патрульної поліції та з Виконавця.
Зважаючи на правову кваліфікацію спірних правовідносин, Верховний Суд зазначає таке.
Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, серед іншого, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди закріплені в нормах статті 1166 ЦК України, згідно частини першої якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові, як: неправомірність поведінки особи, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, вина заподіювача шкоди.
Водночас спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює, зокрема, оперативно-розшукову діяльність, визначені статтею 1176 ЦК України.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини 6 цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України).
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади чи його посадовою або службовою особою при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цієї особи на підставі статті 1174 ЦК України.
Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов'язковою. Втім, зазначеними нормами не заперечується обов'язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.
Отже, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 чи статті 1174 ЦК України.
У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.
Верховний Суд у постанові від 02.07.2024 у цій справі звернув увагу на те, що відповідальність за статтями 1166 та 1173, 1174, 1176 ЦК України передбачає різні умови, наявність яких зумовлює застосування відповідної норми.
При цьому застосування кожної з цих норм передбачає не лише доведення позивачем - заявником наявності неправомірних дій/бездіяльності, наявності шкоди та причинного зв'язку між неправомірними діями і заподіяною шкодою, але і, при посиланні на відповідні норми, що такі дії/бездіяльність стосуються відповідного суб'єкта, передбаченого цією нормою.
Крім того, відповідно до частини першої статті 1190 ЦК України, особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.
Отже, у разі посилання на спільні дії або бездіяльність відповідачів, що зумовило спричинення шкоди, позивач, крім іншого зобов'язаний (відповідно до правил розподілу обов'язку доказування) довести наявність підстав для покладення на заподіювачів шкоди саме солідарної відповідальності, оскільки за змістом ЦК України, індивідуальний характер відповідальності презюмується.
За новим розглядом справи, суди першої та апеляційної інстанцій, дослідивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, стосовно неправомірних дій службової особи Департаменту патрульної поліції керувалися таким.
Як зазначалось, у частині вимог до Департаменту патрульної поліції позивач з посиланням на приписи статті 1174 ЦК України покликався на те, що неправомірні дії працівника Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Харківській області Писаренка Я. М. (а саме: участь у вилученні із спеціального майданчика затриманого транспортного засобу) перебувають у безпосередньому причинному зв'язку з втратою (місцезнаходження невідоме) спірного транспортного засобу банкрута (СТ "Колос"), чим завдано йому шкоду.
Суди попередніх інстанцій, врахувавши, зокрема, норми Порядку №64/261/5, Порядку №1102 та умови договору від 29.12.2017 № 1157 про зберігання та доставлення транспортних засобів на спеціальні майданчики, з'ясували, що дії сержанта поліції (рота 5 батальйон 3 УПП в Харківській області) Писаренка Я. М. при складанні Акта огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 28.10.2018 не в повній мірі відповідають встановленим нормативним вимогам щодо тимчасового затримання та доставлення транспортних засобів на спеціальні майданчики.
Однак, суди встановили, що обставина щодо затримання та поміщення вказаною службовою особою оголошеного у розшук Автомобіля на спеціальний майданчик Східної міжрегіональної філії ДП МВС України "Інформ-ресурси" є доведеною, адже підтверджена відповідними доказами, а саме: фотографіями працівників УПП в Харківській області ДПП та відеозаписом, а також відомостями системи ІПНП за №ID 3018301659819385 та Актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 28.10.2018.
Також попередні судові інстанції з'ясували, що матеріали справи не містять доказів вжиття працівниками ДП МВС України "Інформ-ресурси" (відповідача-1) заходів щодо належного оформлення та зберігання затриманого Автомобіля, як і не містять доказів вчинення у подальшому сержантом поліції Писаренком Я. М. дій щодо вилучення чи повернення такого транспортного засобу зі спеціального майданчика відповідача-1.
Таким чином, дослідивши обставини справи та надавши правову оцінку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв'язку, враховавши визначені процесуальним законом стандарти доказування, у тому числі вірогідності доказів, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що за відсутності доказів вчинення сержантом поліції Писаренком Я. М. подальших дій щодо вилучення/повернення Автомобіля зі спеціального майданчика та відсутності обов'язку здійснювати належне зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів, позивачем не доведений причинно-наслідковий зв'язок між такими діями посадової особи Департаменту патрульної поліції із втратою в подальшому боржником (позивачем) цього транспортного засобу.
Зважаючи на зазначене, Верховний Суд погоджується з правомірністю висновків попередніх судових інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову ліквідатора банкрута в частині вимог до Департаменту патрульної поліції.
Доводи касаційної скарги таких висновків не спростовують та фактично зводяться до незгоди з наданою господарськими судами попередніх інстанцій оцінкою встановлених обставин справи та спонукання Верховного Суду до переоцінки доказів, що згідно з вимогами статті 300 ГПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.
У цьому аспекті колегія суддів звертає увагу, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див. висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц).
Водночас у цій справі суди всебічно, повно і об'єктивно з'ясували всі обставини, які мали значення для правильного вирішення спору у відповідній частині вимог до Департаменту патрульної поліції, адже оцінка аргументів учасників справи та наданих ними доказів була здійснена судами з дотриманням приписів статей 86, 269 ГПК України.
Щодо оскарження судових рішень у частині розгляду позовних вимог про відшкодування збитків до приватного виконавця колегія суддів враховує таке.
Матеріалами справи підтверджено та судами попередніх інстанцій встановлено сукупність та характер дій Виконавця, здійснених ним під час проведення виконавчих дій в межах виконавчого провадження № 56797592 з виконання наказу Господарського суду Харківської області від 13.07.2018 №922/3796/16 щодо повернення у власність СТ "Колос" Автомобіля.
При цьому на противагу доводів позивача про те, що помилкове зазначення Виконавцем номера кузова Автомобіля (VWGZZZ7PZBD022967 замість НОМЕР_2 ) зробило розшук такого фактично неефективним, судами було з'ясовано, що приватним виконавцем було правильно зазначено державний реєстраційний номер, марка, модель транспортного засобу тощо, тому, незважаючи на зазначену описку у номері кузова, відповідні заходи, направлені на виконання рішення суду шляхом затримання та поміщення транспортного засобу на спецмайданчик, вживалися саме на підставі постанови Виконавця про оголошення транспортного засобу у розшук.
До того ж, наявність допущеної описки було з'ясовано під час розгляду цієї судової справи та первісно позивач не посилався на фактичну втрату Автомобіля у зв'язку із допущеною Виконавцем помилкою. У свою чергу, як встановили суди, відповідачі не посилались, що були обізнані про існування такої описки та саме у зв'язку із нею розшук, затримання та доставлення транспортного засобу на спеціальний майданчик не здійснювався.
За таких обставин, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний господарський суд, обґрунтовано констатував про недоведення перебування дій Виконавця (пов'язаних із допущенням незначної описки у номері кузова транспортного засобу, за умови правильного заповнення державного реєстраційного номеру, марки, моделі тощо) у причинно-наслідковому зв'язку із завданням позивачу шкоди через втрату транспортного засобу.
Також судами встановлено, що станом на дату затримання транспортного засобу виконавче провадження було зупинено і таке зупинення не скасовувало вжитих раніше заходів щодо арешту та розшуку Автомобіля, проте організація та вчинення виконавчих дій щодо вилучення тимчасово затриманого транспортного засобу в межах зупиненого виконавчого провадження було неможливим, а тому Виконавець не мав правових підстав для вжиття виконавчих дій з повернення спірного транспортного засобу у власність СТ "Колос". При цьому після отримання постанови Східного апеляційного господарського суду від 01.11.2018 у справі №922/3796/16 Виконавцем були вжиті оперативні дії з відновлення виконавчого провадження, встановлення місцезнаходження транспортного засобу, який, внаслідок незаконних дій інших осіб, був вилучений із спецмайданчика, направлено повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, обмежено боржника у праві виїзду за межі України.
Наведене, як обґрунтовано зазначили суди попередніх інстанцій, спростовує твердження позивача про невжиття Виконавцем дієвих заходів для вилучення Автомобіля у момент його затримання поліцією, оскільки станом на день такого затримання виконавче провадження № 56797592 було зупинено.
Своєю чергою, решту доводів скаржника про те, що закриття Виконавцем провадження № 56797592 в 2024 році сприяло втраті спірного транспортного засобу, аргументовано було відхилено апеляційним господарським судом, адже, як свідчать наявні у матеріалах справи докази, у період, протягом якого помилково було закрите виконавче провадження № 56797592, рішення щодо арешту та розшуку спірного транспортного засобу діяли в межах іншого виконавчого провадження (№73544383), відкритого приватним виконавцем.
У цьому зв'язку Верховний Суд погоджується з висновками попередніх судових інстанцій, що допущена технічна помилка із закриття виконавчого провадження не перешкоджала здійсненню розшуку Автомобіля чи його арешту у період з 31.01.2024 по 21.06.2024 на підставі винесених Виконавцем постанов у виконавчому провадженні № 73544383 від 07.12.2023 та 14.12.2023, чим спростовуються безпідставні твердження позивача та скаржника про те, що відновлення Виконавцем провадження №56797592 після втрати відомостей щодо місцезнаходження спірного транспортного засобу перебуває у причинно-наслідковому зв'язку із нанесенням СТ "Колос" матеріальної шкоди.
Верховний Суд звертає увагу, що положеннями статті 13, 74 ГПК України саме на сторони справи покладено обов'язок надати докази на підтвердження їх доводів та заперечень, а суд не наділений повноваженнями збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
При цьому саме по собі посилання на норми права та судову практику, їх довільне тлумачення кожною із сторін не може вважатись безумовною підставою для прийняття судового рішення на користь сторони без надання суду належних та допустимих доказів, які підтверджують обставини та доводи кожної із сторін справи.
Отже, висновок судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову в частині вимог до Виконавця з підстав відсутності складу правопорушення ґрунтується на встановлених обставинах і оцінених доказах та повністю узгоджується з приписами чинного законодавства, а доводи касаційної скарги фактично зводяться до необхідності переоцінки цих доказів та обставин, що відповідно до приписів статті 300 ГПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
Наряду з викладеним колегія суддів зауважує, що у контексті посилання скаржника на положення статті 1190 ЦК України суди правильно виснували про те, що позивачем не обґрунтовано, які саме спільні дії або бездіяльність відповідачів призвели до втрати боржником Автомобіля, як і не доведено обставин, які б свідчили про узгодженість та спільні дії відповідачів з метою неповернення зазначеного транспортного засобу боржнику.
Підсумовуючи викладене вище, Верховний Суд зазначає, що суди попередніх інстанцій надали оцінку всім поданим сторонами доказам та аргументам сторін в тій мірі, в якій вони впливають на результат вирішення спору.
Аргументи скаржника щодо неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду про застосування у подібних правовідносинах положень статей 13, 73-79 ГПК України, статей 1173, 1174 ЦК України (постанови від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 01.03.2023 у справі № 925/556/21, від 22.01.2025 №335/6977/22) підлягають відхиленню, оскільки відмінність застосування цих норм зумовлена неоднаковими фактичними обставинами справ, встановленими судами, за іншими поданими сторонами та оціненими судами доказами, у залежності від яких (обставин і доказів) й прийнято відповідні судові рішення, що виключає подібність правовідносин у вказаних справах за змістовним критерієм.
Таким чином, в межах підстав касаційного оскарження скаржник не навів змістовних доводів на спростування висновків судів першої та апеляційної інстанцій, тож підстави для скасування або зміни законних та обґрунтованих судових рішень відсутні.
Порушень норм процесуального права, які є підставами для обов'язкового скасування оскаржених судових рішень, колегією суддів під час касаційного провадження не встановлено.
Зважаючи на викладене у сукупності, оскаржені судові рішення у цій справі ухвалені у відповідності до норм чинного законодавства та на підставі належно встановлених судами попередніх інстанцій обставин і оцінених доказів, тому доводи скаржника про неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права підлягають відхиленню з підстав їх необґрунтованості.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Переглянувши у касаційному порядку в межах доводів та вимог касаційної скарги оскаржувані судові рішення, Верховний Суд не встановив порушення та невірного застосування норм права, на які посилався скаржник.
Згідно із частиною першою статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного та беручи до уваги межі перегляду справи судом касаційної інстанції в порядку статті 300 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та необхідність залишення оскаржених судових рішень у цій справі без змін.
Розподіл судових витрат
У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційних скарг, судові витрати у вигляді судового збору за їх подання і розгляд покладаються на скаржників.
Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноком" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Харківської області від 21.08.2025 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.12.2025 у справі № 922/3796/16 (922/2994/24) залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя К. М. Огороднік
Судді С. В. Жуков
В. І. Картере