30 березня 2026 року м. Дніпросправа № 280/3436/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Співак Вероніки Вікторівни в інтересах ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03 липня 2025 року в адміністративній справі №280/3436/25 (головуючий суддя першої інстанції - Конишева О.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Представник позивача 30.04.2025 року звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ПФУ в Запорізькій області, в якому просив:
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Запорізькій області щодо обмеження його пенсії максимальним розміром з 01.02.2023 року, з 01.03.2024 року та з 01.03.2025 року;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Запорізькій області здійснити перерахунок та виплату його пенсії з 01.02.2023 року, на підставі довідки ГУ Державної служби з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області станом 01.01.2023 року вих. №393 від 15.08.2024 року, без обмеження максимального розміру та з 01.03.2024 року з урахуванням індексації, установленої згідно з постановою КМУ від 23.02.2024 року №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», без обмеження її максимальним розміром та з 01.03.2025 року з урахуванням індексації, установленої згідно з постановою КМУ від 25 лютого 2025 року №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році», без обмеження її максимальним розміром.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 03 липня 2025 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо обмеження ОСОБА_1 пенсії, перерахованої з 01.02.2023 року, максимальним розміром пенсії.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію, перераховану з 01.02.2023 року, без обмеження максимальним розміром пенсії з урахуванням проведених виплат.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, представник позивача подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду скасувати в повному обсязі та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції ухвалено з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що предметом спору у даній справі є обмеження пенсії позивача десятьма прожитковими мінімумами, проте судом першої інстанції не взято до уваги те, що пенсія позивача обмежується максимальним розміром з 01.02.2023, розмір пенсії позивача становить 24188,79 грн, до виплати -20930,00 грн; станом на 01.03.2024-25688,79 грн, до виплати - 23610 грн, з 01.03.2025 пенсія становить 27188,79 грн. до виплати -23610 грн. Апелянт вважає, що ГУ ПФУ в Запорізькій області протиправно обмежує пенсію позивача максимальним розміром з 01.02.2023 року, з 01.03.2024 та з 01.05.2025 року. Представник позивача зазначає, що у спірних відносинах норми, викладені у постановах Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 та від 25 лютого 2025 р. № 209 суперечить приписам Закону №2262-XII, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, які є спеціальними у спірних правовідносинах, а тому підлягають застосуванню відповідачем і судом, а також вказує на те, що закон не передбачає випадків обмеження пенсійної виплати максимальним розміром, визначеним за результатами перерахунку пенсії, здійсненого на виконання судового рішення, як це зробив відповідач у спірних відносинах.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач - ГУ ПФУ в Запорізькій області подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що встановлення постановою КМУ від 03.01.2025 року №1 коефіцієнтів до пенсій, призначених (перерахованих) відповідно до спеціальних законів, спрямовано на забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави в період дії воєнного стану. Оскільки розмір пенсії позивача станом на 01.01.2025 року перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, тому управлінням правомірно застосовано понижуючі коефіцієнти, передбачені Постановою №1. Крім того, ст.46 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» та постанова КМУ від 03.01.2025 №1 наразі є чинними, неконституційними у встановленому законом порядку не визнавалися, а тому є обов'язковими для застосування відповідачем.
Сторони відзиви на скарги один одного не подали, що не перешкоджає розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
У період з 01.09.2025 року по 15.09.2025 року суддя-доповідач Юрко І.В. перебувала у відпустці. У період з 24.09.2025 року по 11.11.2025 року та з 13.11.2025 року по 09.12.2025 року суддя-доповідач Юрко І.В. перебувала на лікарняному. У період з 29.12.2025 року по 11.01.2026 року суддя-доповідач Юрко І.В. перебувала у відпустці. У період 20.01.2026 року по 12.02.2026 року суддя-член колегії Чабаненко С.В. перебувала у відпустці. У період з 18.03.2026 року по 20.03.2026 року суддя-член колегії Чабаненко С.В. перебувала на лікарняному. 26.03.2026 року та 27.03.2026 року судді-члени колегії Білак С.В. та Чабаненко С.В. перебували у відпустці.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, встановила наступне.
Позивач - ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області та отримує пенсію за вислугу років, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 20.12.2024 року у справі №280/9591/24, зокрема, зобов'язано ГУ ПФУ в Запорізькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , виходячи з грошового забезпечення, зазначеного у довідці Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області від 15.08.2024 року №393 станом на 01.01.2023 року (включаючи усі вказані у ній додаткові види грошового забезпечення) з 01.02.2023 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
На виконання судового рішення, відповідачем у березні 2025 року здійснено перерахунок пенсії позивача, після чого розмір перерахованої пенсії склав 27188,79 грн., а до виплати належить 23610,00 грн., тобто відповідач обмежив пенсію максимальним розміром.
13.04.2025 року позивач подав до пенсійного органу заяву про перерахунок пенсії з 01.02.2023 року на підставі довідки КУ ДСНС у Запорізькій області станом 01.01.2023 року вих. № 393 від 15.08.2024 року, без обмеження максимального розміру та з 01.03.2024 року з урахуванням індексації, установленої згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», без обмеження її максимальним розміром та з 01.03.2025 року з урахуванням індексації, установленої згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році», без обмеження її максимальним розміром.
Пенсійний орган листом від 29.04.2025 року № 7099-6660/Н-02/8-0800/25 повідомив, що Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 року №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» з 01 березня 2024 року передбачено підвищення розміру пенсій з урахуванням коефіцієнту збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,0796 у межах максимального розміру пенсії, визначеного Законом. Відповідно до пункту 3 Постанови №185 розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктом 1 та підпунктами 1-7 пункту 2 цієї постанови не може перевищувати 1500 гривень. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду по справі № 280/9591/24 від 20 грудня 2024 року не поклало зобов'язань стосовно виплати пенсії без обмежень максимального розміру. Повноважень на вчинення дій, що суперечать нормам Постанови №185, органам Пенсійного фонду України не надано. На виконання Постанови №185 Головним управлінням з 01.03.2024 року основний розмір пенсії ОСОБА_1 проіндексовано з урахуванням коефіцієнту збільшення 1,0796, у межах визначеного Законом максимального розміру, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році», у межах визначеного Законом максимального розміру.
Відповідно до розрахунку пенсії станом на 01.02.2023 року розмір пенсії позивача становить 24188,79 грн., до виплати 20930,00 грн.; станом на 01.03.2024 року - 25688,79 грн., до виплати 23610 грн.; станом на 01.05.2025 року - 27188,79 грн., до виплати 23610,00 грн..
Не погодившись з діями відповідача щодо обмеження пенсії максимальним розміром з 01.02.2023 року, позивач оскаржив такі дії до суду.
Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі по тексту - Закон №2262).
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262, вперше введено в дію Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VI, який набрав законної сили 01.10.2011 року.
Відповідно до статті 2 Закону №3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до законів України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Водночас, Законом №3668-VI внесені зміни у статтю 43 Закону №2262-XII, яку викладено в редакції Закону №3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 року №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016 року.
Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 року №7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262, виходив із того, що норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв'язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. Конституційний Суд України вказує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом №2262, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом №3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262, шляхом викладення її в редакції Закону №3668-VI.
Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону №2262 та положення частини першої статті 2 Закону №3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон №2262), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону №2262) та є однаковими за змістом.
Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 року №7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону №2262.
При цьому положення статті 2 Закону №3668-VI (у частині поширення її дії на Закон №2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону №2262, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Отже, на момент виникнення спірних правовідносин наявна колізія між Законом №2262 з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 року №7-рп/2016 та Законом №3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців, оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення у частині обмеження пенсії максимальним розміром та явно суперечать один одному.
У постанові від 13.02.2019 року, прийнятою Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі №822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Апеляційний суд зазначає, що в спірних правовідносинах застосуванню підлягають норми Закону №2262 з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 року №7-рп/2016, а не норми Закону №3668-VI.
Аналогічний правий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 16.12.2021 у справі №400/2085/19 та від 11.07.2022 року у справі №620/613/21.
За таких обставин, зважаючи на визнання неконституційними положень частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ, якою передбачено обмеження пенсії максимальним розміром, обмеження пенсії максимальним розміром порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб та пенсійний орган, обмежуючи позивачу перераховану пенсію максимальним розміром, діяв всупереч приписам Конституції України та Закону №2262-ХІІ.
Щодо нарахування індексації, суд зазначає, що згідно розрахунків пенсії за вислугу років станом на 01.03.2025 року позивачеві нараховується індексація базового ОСНП 2024 із застосуванням 0,0796 у розмірі 1500 грн та індексація базового ОСНП 2025 із застосуванням 0.1150 в сумі 1500 грн.
Перевіривши обраний позивачем спосіб захисту порушеного права позивача, суд першої інстанції дійшов правильного висновку визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо обмеження позивачу пенсії, перерахованої з 01 лютого 2023 року, максимальним розміром пенсії, а також зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області нарахувати та виплатити позивачу пенсію, перераховану з 01 лютого 2023 року, без обмеження максимальним розміром пенсії з урахуванням проведених виплат.
При цьому, питання виплати позивачу пенсії із застосуванням коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 січня 2025 року № 1 не є предметом спору у цій справі, а обставини, які стали підставою для такої виплати, не відносяться до предмету доказування у цій справі.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно розрахунку пенсії станом на:
01.02.2023 року розмір пенсії позивача становить 24188,79 грн, до виплати - 20930,00 грн;
01.03.2024 року - 25688,79 грн, до виплати - 23610 грн.;
01.05.2025 року - 27188,79 грн, до виплати - 23610,00 грн.
Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Запорізькій області щодо обмеження пенсії позивача максимальним розміром з 01.02.2023 року, з 01.03.2024 року та з 01.03.2025 року та зобов'язав пенсійний орган здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача без обмеження її максимальним розміром з 01.02.2023 року після проведення перерахунку пенсії на виконання рішення суду.
Позивач в апеляційній скарзі, просить скасувати рішення суду першої інстанції в повному обсязі, помилково вважаючи, що не всі позовні вимоги задоволені.
Проте, якщо позивачу не зрозуміло рішення в будь-якій його частині, або якщо позивач вважає, що не всі позовні вимоги розглянуто, вказане може бути вирішено шляхом подання відповідної заяви, чи то про роз'яснення судового рішення, або прийняття додаткового рішення у справі.
Враховуючи викладені вище обставини в їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними, тому підстави для задоволення апеляційних скарг та скасування рішення суду відсутні.
Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 КАС України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 КАС України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 12, 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційні скарги Співак Вероніки Вікторівни в інтересах ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03 липня 2025 року в адміністративній справі № 280/3436/25 залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03 липня 2025 року в адміністративній справі № 280/3436/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Білак
суддя С.В. Чабаненко