Справа № 953/13472/25
н/п 2/953/1278/26
31 березня 2026 року
Київський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Вітюка Р.В.,
за участю секретаря судового засідання Глазько С.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до
ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
Представниця ТОВ "ФК "ЄАПБ" Сімутіна А.А. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та понесені судові витрати.
Позовна заява мотивована тим, що позивач отримав права вимоги відповідно до договорів факторингу за кредитними договорами № 1255543998 та № 1060685-601 зобов'язання за якими відповідач належним чином не виконував, через що у нього утворилась заборгованість спочатку перед первісним кредитором, а потім перед позивачем.
Виклад позиції відповідача
Відповідач правом на подачу відзиву не скористався.
Процесуальні дії у справі
Київський районний суд м. Харкова ухвалою від 08.01.2026 відкрив спрощене позовне провадження, задовольнив клопотання позивача, витребував докази, призначив справу дод розгляду.
Розгляд справи відкладався, зокрема, до 31.03.2026.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, у позовній заяві зазначив, що не заперечує проти розгляду справи за відсутності представника та винесення заочного рішення суду.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явилася, про дату, час і місце судових засідань повідомлялась своєчасно та належним чином, шляхом направлення судової повістки на адресу його реєстрації, поштові повідомлення повернулися з відміткою: "адресат відсутній", що згідно зі ст. 128, 272 ЦПК України та усталеною практикою Верховного Суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 752/11896/17, Верховного Суду від 09.11.2023 у справі № 753/114/22) вважається належним повідомленням. Відзиву на позовну заяву не подано, будь-яких заяв чи клопотань до суду не надходило.
Суд ухвалою від 31.03.2026, враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідачка належним чином повідомлялася про місце і час судового засідання, постановив проводити заочний розгляд справи у відсутності відповідачки згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Фактичні обставини, встановлені судом
19.11.2020 ОСОБА_1 та Акціонерне товариство "Таскомбанк" уклали договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб № 1060685-601, підписанням якого відповідач акцептував публічну пропозицію АТ "Таскомбанк", яка розміщена на офіційному сайті банку та беззастережно приєднався до умов договору.
Відповідно до розділу 1 заяви-договору № 1060685-601 клієнт просить надати кредит на власні потреби в рамках кредитного продукту "Зручна готівка Максимум" на умовах Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб: загальна сума кредиту - 28837,08 грн; комісія за надання кредиту - 0% що складає 0,00 грн.; строк кредиту - 48 місяців; проценти за користування кредитом - 0,01 % річних; комісія за обслуговування кредиту - 2,5% щомісячно.
26.05.2025 АТ "Таскомбанк" та ТОВ "ФК "ЄАПБ" уклали договір факторингу № НІ/11/30-Ф, відповідно до умов якого клієнт зобов'язується відступити факторові за плату свої права вимоги за кредитними договорами, в обсязі та на умовах, визначених договором.
Згідно з додатком № 1 до договору факторингу № НІ/11/30-Ф від 26.05.2025 (Реєстр прав вимог) у ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) наявна заборгованість за кредитним договором № 1060685-601 від 19.11.2020 в розмірі 35 791,28, а саме: 21 369,93 грн - загальна сума по тілу кредиту; 2,75 - загальна сума боргу за відсотками; 14 418,60 - загальна сума по комісії.
06.08.2021 ТОВ "Фінансова компанія "Центр фінансових рішень" та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 1255543998 (далі - договір № 1255543998). Договір підписано особисто відповідачем.
Відповідно до розділу 1 договору: кредитодавець зобов'язується надати кредит у розмірі та на наступних умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором. Кредит надається позичальнику на наступних умовах: сума кредиту: 35 009,65 грн., строк на який надається кредит - 36 місяців. Позичальник зобов'язується сплачувати проценти за користування кредитом та здійснювати повернення кредиту на умовах передбачених в Паспорті кредиту № 5543998, який є невід'ємною частиною цього договору. Відповідно до паспорту кредиту типи процентних ставок - ставка щодо кожного виду процентів є фіксованою; реальна річна процентна ставка - 81.38 % річних.
Підписавши договір позичальник доручає кредитодавцю виплатити/сплатити, за рахунок отриманого кредиту, такі суми грошових коштів за наступними реквізитами: отримувач ТОВ "ФК "ЦФР" сума - 16 018,35 грн; отримувач АТ "Таскомбанк" сума - 10 000,00 грн; отримувач ПАТ "Страхова компанія "ТАС" сума - 4 683,30 грн; отримувач ПАТ "Страхова компанія "ТАС" сума - 650,00 грн; отримувач ТОВ "ЦФР" сума - 459,00 грн; отримувач ТОВ "ЦФР" сума - 1 299,00 грн; отримувач ПАТ "Страхова компанія "ТАС" сума - 1 900,00 грн.
17.12.2021 ТОВ "ФК"ЦФР" та АТ "Таскомбанк" уклали договір факторингу № 171221, відповідно до умов якого клієнт зобов'язується відступити факторові за плату свої права вимоги за кредитними договорами, в обсязі та на умовах, визначених договором.
26.05.2025 АТ "Таскомбанк" та ТОВ "ФК "ЄАПБ" уклали договір факторингу № НІ/11/30-Ф, відповідно до умов якого клієнт зобов'язується відступити факторові за плату свої права вимоги за кредитними договорами, в обсязі та на умовах, визначених договором.
Згідно з додатком № 1 до договору факторингу № НІ/11/30-Ф від 26.05.2025 (Реєстр прав вимог) у ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) наявна заборгованість за кредитним договором № 1255543998 від 06.08.2021 в розмірі 57 692,21, а саме: 33 065,05 грн - загальна сума по тілу кредиту; 4,61 - загальна сума боргу за відсотками; 24 622,55 - загальна сума по комісії.
Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем така складає 57 692,21, а саме: 33 065,05 грн - загальна сума по тілу кредиту; 4,61 - загальна сума боргу за відсотками; 24 622,55 - загальна сума по комісії.
Відповідно до відповіді АТ "Таскомбанк" та наданої виписки вбачається зарахування в сумі 10 000,00 грн та 28 837,08 грн.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом (частина перша статті 207 ЦК України).
З матеріалів справи вбачається, що відповідач уклав кредитні договори № 1255543998 та № 1060685-601, які власноручно підписані останнім. Наведене вказує на те, що сторони досягли згоди щодо істотних умов договору, як того вимагають положення статті 638 ЦК України.
Відповідно до ч. 1ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається нарівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1ст. 1048 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором (див. постанову Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 334/3056/15).
Факт виконання Банком своїх зобов'язань щодо надання клієнту коштів у користування підтверджується випискою по рахункам відповідача та положеннями кредитного договору № 1255543998, яким передбачено суми та контрагентів, на рахунок яких щдійснюється погашення заборгованості відповідача.
Водночас доказів повного виконання відповідачем своїх зобов'язань з повернення коштів матеріали справи не містять і відповідач таких не надав.
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Положенням статті 525 ЦК України передбачено недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання, зокрема, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом
Отже, враховуючи те, що первісні кредитори виконали свої зобов'язання з надання позичальнику кредиту (коштів у користування), а відповідач в порушення статей 525, 526, 1048, 1049, 1054 ЦК України та умов договорів свої зобов'язання повністю не виконав, то позов в частині вимог про стягнення основної заборгованості та процентів за користування коштами визнаються обґрунтованими. Зворотного (повернення коштів та сплати процентів у повному розмірі) матеріали справи не містять, відповідач такі обставини не спростував.
За таких обставин з відповідача на користь банку підлягає до стягнення заборгованості за договором від 19.11.2020 № 1060685-601 у розмірі 21 372,68 грн, з яких: 21 369,93 грн - заборгованість за кредитом; 2,75 грн - заборгованість за процентами, за договором від 06.08.2021 № 1255543998 - 33 069,66 грн (з яких: 33 065,05 грн - заборгованість за кредитом; 4,61 грн - заборгованість за процентами).
Щодо комісії за обслуговування кредитної заборгованості
Позивач крім заборгованості за тілом кредиту та процентів за користування ними за договорами від 19.11.2020 № 1060685-601 та 06.08.2021 № 1255543998 також заявив до стягнення комісію за обслуговування кредитної заборгованості.
Верховний Суд неодноразово формував висновок щодо застосування принципу jura novit curia ("суд знає закони"), згідно з яким неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов'язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, пункт 83). У зв'язку із цим суд, з'ясувавши в розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх і застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15, пункт 7.43, від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20, пункт 10.76.).
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України справедливість, добросовісність та розумність належать до загальних засад цивільного законодавства.
Відповідно до частин першої статті 11 Закону України "Про споживче кредитування" (тут і далі у редакції, чинній на момент укладення договорів) після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Крім того, відповідно до частин першої, другої, пунктів 3, 5 частини третьої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" (який відповідно до частини першої статті 11 цього ж Закону застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування") продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про: встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
Під час застосування наведених норм права суд, відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування" (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування" (пункт 31.29. постанови Великої Палати Верховного Суду у від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19).
Верховний Суд у постанові від 25.01.2023 у справі № 752/4008/20 дійшов висновку, що пунктом 4 спірного кредитного договору встановлено комісію за обслуговування кредитної заборгованості, тобто фактично встановлено плату позичальника за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо передбачена частиною першою статті 11 Закону України "Про споживче кредитування". А тому Верховний Суд дійшов висновку, що положення пункту 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно у терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними, оскільки боржнику було встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно.
Крім того, суд також враховує положення пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України і статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів", зокрема, щодо таких засад цивільного законодавства, як справедливість і добросовісність стосовно того, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими (частина перша статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів"), неприпустимості допущення істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду споживача (частина друга статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів") і несправедливості таких умов договору, як встановлення жорстких обов'язків споживача, коли надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця (пункт 3 частини третьої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів") та встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором (пункт 5 частини третьої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів").
У пункті 1.4 кредитного договору від 19.11.2021 № 1060685-601 вказано що комісія склада 2,5 % щомісячно. Водночас 2,5 % від якої суми, в чому полягая відповідна послуга тощо не визначено. При цьому зі змісту визначення комісії вбачається, що вона фактично є процентами за користування коштами, оскільки її визначено у розмірі 2,5 %, що не відповідає змісту такої послуги як комісія.
Положеннями договору від 06.08.2021 № 1255543998 взагалі не передбачено сплату комісії.
За таких обставин, суд, ураховуючи положення пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України, частини п'ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування", частин першої, другої, пунктів 3, 5 частини третьої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" та усталену практику Верховного Суду (постанови Великої Палати Верховного Суду у від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19і Верховного Суд від 25.01.2023 у справі № 752/4008/20), дійшов висновку, що вимоги про стягнення комісії є необгрунтованими, оскільки суду не надано доказів з чого складаєтсья відповідна послуга в одному договору та відсутінсть такої в іншому. При цьому заявлені суми комісії є значними по віднощенню до тіла кредиту без належного їх обгрунтування. Тому суд вважає, що така вимога має очевидний дисбаланс і несправедливість умови щодо сплати комісії. А тому заявлені на їх підставі вимоги щодо стягнення заборгованості не підлягають задоволенню. Відповідно, у позові в частині вимог про стягнення 24 622,55 грн комісії за договором № 1255543998 та 14 418,60 грн комісії за договором № 1060685-601 слід відмовити.
Висновки за результатами розгляду заяви
Отже, позовні вимоги Товариства до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами підлягають частковому задоволенню, в розмір 54 442,34 грн, в решті слід відмовити.
Судові витрати
Питання про стягнення судового збору суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 49, 141, 223, 263 - 265, 354, 355 ЦПК України, суд
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" суму заборгованості за кредитними договорами в загальній сумі 54 442,34грн., з яких за кредитним договором № 1060685-601в сумі 21 372,68 грн, за кредитним договором № 1255543998 в сумі 33 069,66 та судовий збір у розмірі 1 763,43 грн.
У решті позову відмовити.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем у встановленому порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня складення рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" (адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, код ЄДРПОУ 35625014, р/р НОМЕР_2 в АТ "ТАСКОМБАНК")
Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 )
Повне судове рішення складено та підписано 31.03.2026.
Суддя Роман ВІТЮК