справа № 208/5/26
провадження № 1-кс/208/1288/26
31 березня 2026 р. м. Кам'янське
Слідчий суддя Заводського районного суду міста Кам'янського ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 (в режимі ВКЗ), підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 (в режимі ВКЗ),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання прокурора Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно підозрюваного у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 15 п. 1 ч.2 ст. 115 КК України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська Дніпропетровської області, громадянина України, раніше не судимого, військовослужбовця, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , -
Прокурор Дніпровької спеціазізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 звернувся до суду із клопотанням про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно підозрюваного у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 15 п. 1 ч.2 ст. 115 КК України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Прокурор у своєму клопотанні посилається на те, щодля досягнення мети і завдань кримінального провадження, на даний час виникла необхідність у продовженні запобіжного заходу відносно підозрюваного, яка обумовлена наявністю ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
З урахуванням тяжкості інкримінованого кримінального правопорушення та суворості можливого покарання у вигляді позбавлення волі на тривалий строк, існують обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. Наявність можливості вільного пересування та виїзду за межі регіону підсилює вказаний ризик
Існують обґрунтовані підстави вважати, що підозрюваний може незаконно впливати на свідків, зокрема з огляду на наявність родинних зв'язків із ними. Перебуваючи на волі, він може чинити психологічний тиск, вдаватися до вмовлянь, погроз або інших форм впливу з метою зміни чи відмови від наданих показань. Така поведінка може перешкоджати встановленню об'єктивної істини у кримінальному провадженні та негативно вплинути на повноту і неупередженість досудового розслідування.
Отже, досягнення мети визначеної у ст. 177 КПК України наразі можливе виключно шляхом продовження запобіжного заходу.
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та просив його задовольнити з підстав, наведених у клопотанні.
Підозрюваний в судовому засіданні прохав змінити запобіжний захід на домашній арешт у нічних час, так як військова частина зняла його з балансу та він не отримує виплати.
Захисник в судовому засіданні підтримала підзахисного, прохала змінити цілодобовий домашній арешт на нічний, так як ОСОБА_4 виконує всі покладені на нього обов'язки.
Слідчий суддя, вислухавши прокурора, захисників, обвинуваченого, вивчивши матеріали клопотання, дійшов наступного висновку.
Відповідно до матеріалів клопотання зазначено, що 02.01.2026 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вбивстві, тобто в умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
02.01.2026 слідчим суддею Заводського районного суду м. Кам'янського відносно ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави.
08.01.2026 ОСОБА_4 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених п.1 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 15 п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України:
- вбивство двох осіб, тобто умисне протиправне заподіянні смерті двом особам;
- закінчений замах на умисне вбивство двох осіб, тобто на умисне протиправне заподіяння смерті двом особам.
20.01.2026 Дніпровським апеляційним судом ОСОБА_4 звільнено з під варти та застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем знаходження військової частини НОМЕР_1 .
24.02.2026 керівником Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні було продовжено до трьох місяців, тобто до 02.04.2026.
26.02.2026 слідчим суддею Заводського районного суду м. Кам'янського ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем знаходження військової частини НОМЕР_1 .
31.03.2026 року ухвалою слідчого судді Заводського районного суду було продовжено строки досудового розслідування в рамках кримінального провадження №12026041160000007 від 01.01.2026 року, до 02.06.2026 року включно.
Оскільки положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри», в оцінці цього питання слідчому судді належить користуватися практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.
Із аналізу практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішень у справах «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», «Мерабішвілі проти Грузії» можна виділити такі критерії стандарту доказування «обґрунтована підозра»: існування фактів та інформації, які дали змогу переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення; факти, якими обґрунтовується підозра можна «розумно» вважати такими, що підпадають під ознаки правопорушення за законом про кримінальну відповідальність; обґрунтованість підозри не може встановлюватися in abstracto або ґрунтуватися на суб'єктивних припущеннях, а має підкріплюватися конкретними доказами в кримінальному провадженні; стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку.
Стаття 5 Конвенції про захист прав людини та основних свобод гарантує кожному право на свободу та особисту недоторканність.
Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Статтею 132 КПК встановлені загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження - вони не допускаються, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий,прокурор звертається із клопотанням.
Згідно ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;
- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
- недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).
Як встановлено під час розгляду клопотання, 02.01.2026 року ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вбивстві, тобто в умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
08.01.2026 ОСОБА_4 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених п.1 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 15 п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України.
Як вбачається з досліджених судом матеріалів клопотання, обґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених п.1 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 15 п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України підтверджується зібраними під час досудового розслідування належними та допустимими доказами у їх сукупності.
Отже, описана у клопотанні фабула кримінального правопорушення у сукупності з наданими прокурором матеріалами кримінального провадження дає слідчому судді підстави дійти висновку про можливу причетність ОСОБА_4 до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених п.1 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 15 п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України, що виправдовує застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Фактичні данні щодо обставин, що мають значення для кримінального провадження, надання їм оцінки та встановлення кваліфікаційних складових злочину або їх спростування, не вирішуються слідчим суддею під час розгляду даного клопотання, а тому і не можуть оцінюватися з зазначених підстав.
Практика ЄСПЛ послідовна в підкреслюванні початку розслідування як етапу, коли цей ризик перешкоджання досудовому розслідування або впливу на свідків чи потерпілих може виправдовувати тримання під вартою. Цей підхід випливає з припущення, що розслідування власне і призначене для того, щоб зібрати та зберегти докази. В рішенні ЄСПЛ від 26.01.93 у справі «W. v. Switzerland», § 35 сформульовано правову позицію, що згодом потреби розслідування недостатньо виправдовують тримання підозрюваного під вартою: зазвичай цей ризик зменшується тою мірою, як просувається розслідування, збираються свідчення та здійснюється перевірка. Наразі стадія збору доказів, встановлення дійсних обставин кримінального правопорушення ще триває, що виправдовує використання запобіжного заходу з метою унеможливлення незаконного впливу підозрюваного на хід кримінального провадження у його "вразливій" стадії.
Практика ЄСПЛ не вбачає тяжкість обвинувачення або підозри самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення або підозра у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Отже ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови достатньої їх ймовірності.
Також, слідчий суддя звертає увагу на те, що на даному етапі провадження слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчинені кримінальних правопорушень.
Слідчий суддя враховує рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2004 року у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», згідно якого, для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред'явлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 року у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.
Слідчий суддя зазначає, що стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на цей час докази у кримінальному провадженні свідчать про об'єктивний зв'язок обвинуваченого із вчиненням злочину, тобто виправдовують необхідність заходу з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.
Відповідно до практики Європейського суду із захисту прав людини, рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
За таких обставин слідчий суддя вважає, що продовження запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту є необхідним, співмірним та таким, що відповідає завданням кримінального провадження.
Керуючись ст.ст. 176-179, 182, 184, 186, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя-
Клопотання прокурора Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно підозрюваного у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 15 п. 1 ч.2 ст. 115 КК України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , задовольнити частково.
Продовжити застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в рамках кримінального провадження №12026041160000007 від 01.01.2026 року на два місяців, а саме до 01.06.2026 та покласти на нього наступні обов'язки:
- прибувати по першому виклику до слідчого, прокурора, слідчого судді у визначений ними час;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому розташована військова частина НОМЕР_1 без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Повний текст ухвали буде виготовлено та проголошено 31.03.2026 року о 17:00 год.
Слідчий суддя ОСОБА_1