ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
про залишення апеляційної скарги без руху
31 березня 2026 рокум. ОдесаСправа № 915/1327/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Таран С.В.,
Суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В.,
розглянувши апеляційну скаргу Садівничого товариства "Зайчевське"
на рішення Господарського суду Миколаївської області від 24.11.2025, прийняте суддею Мавродієвою М.В., м. Миколаїв, повний текст складено 24.12.2025,
у справі №915/1327/24
за позовом: ОСОБА_1
до відповідача: Садівничого товариства "Зайчевське"
про визнання недійсними рішень та скасування державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу
У жовтні 2024 р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до Садівничого товариства "Зайчевське", в якому у редакції заяви про уточнення позовних вимог №0407/2025-1 від 04.07.2025 (вх.№10021/25 від 04.07.2025) просив:
-визнати недійсним рішення загальних зборів членів Садівничого товариства "Зайчевське", оформлене протоколом №1 від 20.07.2024;
-визнати недійсним рішення загальних зборів членів Садівничого товариства "Зайчевське", оформлене протоколом №2 від 24.07.2024;
-скасувати у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу - Обслуговуючий кооператив Садівниче товариство "Зайчевське", номер запису 1005111070014000570 від 22.08.2024: зміна інформації для здійснення зв'язку з юридичною особою; зміна керівника або відомості про керівника юридичної особи; зміна установчих документів, зміна фізичних осіб або відомостей про фізичних осіб - платників податків, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо; які внесені державним реєстратором Мішково-Погорілівської сільської ради Миколаївської області Свяченим В.Ю.;
-скасувати у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу - Обслуговуючий кооператив Садівниче товариство "Зайчевське", номер запису 1005111070015000570 від 28.08.2024: зміна інформації для здійснення зв'язку з юридичною особою; зміна керівника або відомості про керівника юридичної особи; які внесені державним реєстратором Мішково-Погорілівської сільської ради Свяченим В.Ю.
За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 13.11.2024 відкрито провадження у справі №915/1327/24.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 24.11.2025 у справі №915/1327/24 (суддя Мавродієва М.В.) задоволено позов; визнано недійсним рішення загальних зборів членів Садівничого товариства "Зайчевське", оформлене протоколом №1 від 20.07.2024; визнано недійсним рішення загальних зборів членів Садівничого товариства "Зайчевське", оформлене протоколом №2 від 24.07.2024; скасовано у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу - Обслуговуючий кооператив Садівниче товариство "Зайчевське", номер запису 1005111070014000570 від 22.08.2024: зміна інформації для здійснення зв'язку з юридичною особою; зміна керівника або відомості про керівника юридичної особи; зміна установчих документів, зміна фізичних осіб або відомостей про фізичних осіб - платників податків, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо, які внесені державним реєстратором Мішково-Погорілівської сільської ради Миколаївської області Свяченим В.Ю.; скасовано у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу - Обслуговуючий кооператив Садівниче товариство "Зайчевське", номер запису 1005111070015000570 від 28.08.2024: зміна інформації для здійснення зв'язку з юридичною особою; зміна керівника або відомості про керівника юридичної особи, які внесені державним реєстратором Мішково-Погорілівської сільської ради Свяченим В.Ю.; стягнуто з Садівничого товариства "Зайчевське" на користь ОСОБА_1 7267,20 грн судового збору.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Садівниче товариство "Зайчевське" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 24.11.2025 у справі №915/1327/24 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Враховуючи те, що апеляційну скаргу Садівничого товариства "Зайчевське" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 24.11.2025 у справі №915/1327/24 було подано безпосередньо до суду апеляційної інстанції, що зумовило неотримання апеляційним господарським судом матеріалів даної справи, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.03.2026 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за вказаною апеляційною скаргою до надходження матеріалів справи №915/1327/24 з суду першої інстанції, а також зобов'язано Господарський суд Миколаївської області направити на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду матеріали зазначеної справи.
Ознайомившись з матеріалами справи після їх надходження до суду апеляційної інстанції, а також з апеляційною скаргою та доданими до неї документами, колегія суддів вбачає, що дана апеляційна скарга підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
За умовами пункту 1 частини другої статті 256 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно з частиною третьою статті 260 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення суду першої інстанції, його ухвалено 24.11.2025, а повний текст останнього складено та підписано 24.12.2025.
Отже, кінцевим строком для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Миколаївської області від 24.11.2025 у справі №915/1327/24 є 13.01.2026.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Миколаївської області від 24.11.2025 у справі №915/1327/24 скаржник звернувся з пропуском встановленого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження, а саме: 09.03.2026.
Між тим, скаржником заявлено клопотання про поновлення вищенаведеного процесуального строку, мотивоване тим, що копію повного тексту рішення Господарського суду Миколаївської області від 24.11.2025 у справі №915/1327/24 ним було отримано на підставі поданої відповідної заяви лише 17.02.2026.
Згідно з частиною першою статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Суд може поновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.
Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв'язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.
Сам по собі факт подання стороною клопотання про поновлення строку не зобов'язує суд автоматично відновити цей строк, оскільки вказане клопотання з огляду на приписи процесуального закону повинно містити обґрунтування поважності пропуску такого строку, а за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються до господарського суду на загальних підставах.
Отже, поновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку учасником справи і лише сам факт звернення з відповідним клопотання про поновлення строку не кореспондується з автоматичним обов'язком суду поновити цей строк.
Колегія суддів зауважує, що з 05.10.2021 офіційно розпочали функціонування три підсистеми (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: "Електронний кабінет", "Електронний суд", підсистема відеоконференцзв'язку.
Відповідно до частини шостої статті 6 Господарського процесуального кодексу України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
За умовами частини сьомої статті 6 Господарського процесуального кодексу України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
В силу пункту 17 глави 1 розділу ІІІ Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему (далі - Положення) особам, які зареєстрували "Електронний кабінет", суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до "Електронного кабінету" таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Згідно з пунктом 37 глави 2 наведеного розділу підсистема "Електронний суд" забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених. До електронних кабінетів користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи у справах надсилаються до електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувача (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя.
Таким чином, з 05.10.2021, тобто з дати початку функціонування таких підсистем ЄСІТС як "Електронний кабінет" та "Електронний Суд", зазнав змін існувавший до цього порядок вчинення процесуальних (або інших) дій, передбачений, зокрема, підпунктами 17.1, 17.5, 17.14 підпункту 17 пункту 1 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, у тому числі порядок вручення судових рішень. Відтак з 05.10.2021 вручення судом судових рішень особам, які зареєстрували Електронний кабінет, здійснюється в електронній формі шляхом надсилання судових рішень до електронного кабінету таких осіб.
У випадку, якщо особа (учасник справи) зареєструвала свій Електронний кабінет, електронна форма вручення їй судових рішень є обов'язковою та пріоритетною щодо письмової форми вручення, яка, на відміну від електронної форми, може бути реалізована судом у зазначеному випадку лише за окремою заявою учасника справи.
Саме така правова позиція суду касаційної інстанції викладена в ухвалах Верховного Суду від 06.03.2023 у справі №916/3104/21 та від 17.05.2023 у справі №910/15120/20.
Господарський процесуальний кодекс України не покладає на суд обов'язку направляти учаснику справи копію судового рішення у паперовій формі, у випадку, якщо особа зареєструвала свій Електронний кабінет, має доступ до функціонуючих підсистем та документів у межах відповідної справи.
Відповідно до інформації з Комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" Садівниче товариство "Зайчевське" зареєструвало свою офіційну електронну адресу в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, а відтак скаржник станом на час ухвалення оскаржуваного рішення мав свій зареєстрований електронний кабінет, через який отримав доступ до справи №915/1327/24 (зокрема, до документів та судових рішень у цій справі).
Як вбачається з довідки про доставку документа в кабінет електронного суду, яка сформована за допомогою Комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду", рішення Господарського суду Миколаївської області від 24.11.2025 у справі №915/1327/24 було надіслане Садівничому товариству "Зайчевське" до його електронного кабінету та доставлено останньому 25.12.2025 о 18:38 (т.2 а.с.245).
У пункті 2 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
З огляду на викладене, датою вручення Садівничому товариству "Зайчевське" рішення Господарського суду Миколаївської області від 24.11.2025 у справі №915/1327/24 є 26.12.2025 (робочий день, наступний за днем відправлення цього рішення), між тим жодної причини неможливості подання апеляційної скарги на вказане рішення протягом двадцяти днів після його одержання в електронному кабінеті, тобто до 15.01.2026 (включно), скаржником не наведено, натомість останній безпідставно наголошує на тому, що оскаржуване рішення ним вперше було отримане лише 17.02.2026.
В силу статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Колегією суддів враховується, що відповідно до матеріалів справи Садівниче товариство "Зайчевське" брало активну участь у розгляді цієї справи, зокрема, подавало до суду першої інстанції відзив на позовну заяву, а представник відповідача брав участь в одному з судових засідань, що безумовно свідчить про обізнаність апелянта щодо існування судового провадження у цій справі та, відповідно, можливість ознайомитися з оскаржуваним судовим рішенням, надісланим до його електронного кабінету.
Враховуючи викладене, Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що несвоєчасне оскарження Садівничим товариством "Зайчевське" рішення Господарського суду Миколаївської області від 24.11.2025 у справі №915/1327/24, з огляду на наведені скаржником доводи, не зумовлене обставинами, які є об'єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення учасника справи та пов'язаними з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення зазначеної процесуальної дії.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 29.10.2010 у справі "Устименко проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України" правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані".
Європейський суд з прав людини в рішенні від 13.03.2018 у справі "Кузнєцов та інші проти Росії" підкреслив, що поновлення строків на оскарження означає відступ від принципу res judicata, а тому особи, які оскаржують рішення за межами наданих законом строків, мають діяти з достатнім поспіхом.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що причини пропуску строку, зазначені апелянтом в обґрунтування відповідного клопотання, не є поважними для поновлення процесуального строку на оскарження рішення Господарського суду Миколаївської області від 24.11.2025 у справі №915/1327/24, що відповідно до вимог процесуального закону є підставою для залишення апеляційної скарги без руху з наданням строку для зазначення інших підстав для поновлення пропущеного строку.
Крім того, відповідно до пункту 2 частини третьої статті 258 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
В порушення зазначеної норми скаржником не надано належних у розумінні статті 76 Господарського процесуального кодексу України доказів сплати судового збору у встановлених чинним законодавством порядку та розмірі.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлені Законом України "Про судовий збір".
Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (частина перша статті 4 Закону України "Про судовий збір").
Згідно з підпунктом 6 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду справляється судовий збір у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми.
Підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру встановлена в розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Станом на 01.01.2024 прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі становив 3028 грн (стаття 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2024 рік").
За умовами абзацу 2 частини третьої статті 6 Закону України "Про судовий збір" у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є чотири вимоги немайнового характеру (про визнання недійсним рішення загальних зборів, оформленого протоколом №1 від 20.07.2024; про визнання недійсним рішення загальних зборів, оформленого протоколом №2 від 24.07.2024; про скасування запису №1005111070014000570 від 22.08.2024; про скасування запису №1005111070015000570 від 28.08.2024), за кожну з яких позивач повинен був сплатити по 3028 грн.
Отже, відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви позивач всього повинен був сплатити 12112 грн (розраховано наступним чином: 3028 грн х 4 = 12112 грн).
Колегією суддів враховується, що ставка судового збору при розрахунку його сплати за подання до суду апеляційної скарги є незмінною, повинна відповідати вимогам Закону України "Про судовий збір" та не залежить від розміру сплаченого судового збору позивачем з понижуючим коефіцієнтом при поданні до суду першої інстанції заяви в електронній формі.
Аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 02.07.2024 у справі №160/19149/23.
Враховуючи вищевикладене, розмір судового збору, що підлягає сплаті за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Миколаївської області від 24.11.2025 у справі №915/1327/24, яке оскаржується апелянтом у повному обсязі, складає 18168 грн - 150% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви (розраховано наступним чином: 12112 грн х 150% = 18168 грн).
Між тим, як вбачається з доданої до апеляційної скарги квитанції до платіжної інструкції №12 від 04.03.2026, скаржником сплачено судовий збір лише в сумі 10902 грн, тому вказана квитанція не є належним доказом сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі.
За умовами частини другої статті 9 Закону України "Про судовий збір" суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Відповідно до вказаної норми суд апеляційної інстанції перевірив зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України та встановив, що в Комп'ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду" у реєстрі підтверджень оплат із Казначейства зафіксована сплата скаржником судового збору за розгляд апеляційної скарги у справі №915/1327/24 лише в сумі 10902 грн.
Колегія суддів також зазначає, що за умовами пункту 3 частини третьої статті 258 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
Порядок надсилання копії апеляційної скарги визначений статтею 259 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копії цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
Якщо цим Кодексом передбачено обов'язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення (абзац 1 частини сьомої статті 42 Господарського процесуального кодексу України).
Проте, скаржником вказаних вимог не додержано. Як вбачається з доданих до апеляційної скарги документів, апелянтом на підтвердження направлення позивачеві копії апеляційної скарги надано поштову накладну №5403404809950 від 09.03.2026, яка не є належним доказом направлення апеляційної скарги ОСОБА_1 , оскільки зі змісту останньої неможливо встановити, які саме документи були направлені. Зазначена поштова накладна є лише доказом отримання послуг поштового зв'язку, натомість вона не надає можливості суду перевірити вміст відповідного поштового відправлення.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що скаржником не подано належних доказів, що підтверджують надсилання позивачеві копії апеляційної скарги та доданих до неї документів, оскільки апелянтом не дотримано встановленого процесуальним законом порядку надсилання апеляційної скарги.
Згідно з частиною другою статті 260 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу у вигляді залишення апеляційної скарги без руху.
Встановивши недоліки апеляційної скарги Садівничого товариства "Зайчевське" (неповажність зазначених причин пропуску строку на апеляційне оскарження, а також відсутність належних доказів сплати судового збору у передбачених чинним законодавством порядку і розмірі та належних доказів надсилання позивачеві копії апеляційної скарги і доданих до неї документів), колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду залишає вказану апеляційну скаргу без руху з метою надання скаржнику можливості усунути вищезазначені недоліки, а саме: вказати інші підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Миколаївської області від 24.11.2025 у справі №915/1327/24 з наданням доказів, що їх підтверджують; доплатити визначену судом апеляційної інстанції суму судового збору та надати докази надсилання копії апеляційної скарги і доданих до неї документів ОСОБА_1 з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету (у разі його наявності станом на момент усунення недоліків апеляційної скарги) або у паперовій формі листом з описом вкладення за належною поштовою адресою.
Керуючись статтями 6, 174, 232-235, 258, 259, 260 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Садівничого товариства "Зайчевське" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 24.11.2025 у справі №915/1327/24 залишити без руху.
Встановити Садівничому товариству "Зайчевське" строк для усунення недоліків його апеляційної скарги: 10 днів з дня вручення даної ухвали.
Роз'яснити скаржникові, що якщо ним не будуть усунуті недоліки у строк, встановлений судом, апеляційна скарга вважається неподаною і повертається особі-апелянту, а у разі неподання клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних причин його пропуску або якщо вказані ним у заяві про усунення недоліків апеляційної скарги підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовить у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя С.В. Таран
Суддя К.В. Богатир
Суддя Л.В. Поліщук