ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ
25 березня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/205/26
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Аленіна О.Ю.
суддів: Принцевської Н.М., Філінюка І.Г.
секретар судового засідання Чеголя Є.О.
За участю представників учасників справи:
від VICTORIA SHIPHOLDING S.A. - адвокат Лебедєв П.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу VICTORIA SHIPHOLDING S.A.
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 27.01.2026 (складено та підписано 27.01.2026, суддя Рога Н.В.)
у справі №916/205/26
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «СТІЛ ТРЕЙД УКРАЇНА»
до 1) VICTORIA SHIPHOLDING S.A.;
2) SEAHORSE SHIPPING & ENGINEERING LTD
про арешт морського судна
Заявник, Товариство з обмеженою відповідальністю “СТІЛ ТРЕЙД УКРАЇНА», звернувся до Господарського суду Одеської області, до подання позовної заяви, з заявою про накладення арешту на морське судно, відповідно до якої просило накласти арешт на судно т/х MERMAID-1, ІМО 9561693, прапор Республіки Панама, яке знаходиться в акваторії Ренійського морського порту, власником якого є компанія VICTORIA SHIPHOLDING S.A., менеджером є компанія SEAHORSE SHIPPING & ENGINEERING LTD., шляхом затримання та заборони його виходу з акваторії Ренійського морського порту Ренійської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України».
Обґрунтовуючи необхідність вжиття вищевказаних заходів забезпечення позову заявник послався на те, що має чинну морську вимогу до компанії VICTORIA SHIPHOLDING S.A., яка виникла на підставі договору морського перевезення вантажу на судні т/х MERMAID-1, зареєстрованим власником якого є боржник, у зв'язку зі збитками, завданими заявнику в результаті пошкодження вантажу та неналежного виконання умов договору морського перевезення.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.01.2026 по справі №916/205/26 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СТІЛ ТРЕЙД УКРАЇНА» про арешт морського судна задоволено, накладено арешт на морське судно т/х MERMAID-1 (ІМО 9561693, прапор Республіки Панама), яке знаходиться в акваторії Ренійського морського порту Ренійської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Ренійського морського порту), власником якого є компанія VICTORIA SHIPHOLDING S.A. (Trust Company Complex, Ajeltake Road, Ajeltake Island, Majuro Mh96960, Marshall Islands), комерційним менеджером є компанія SEAHORSE SHIPPING & ENGINEERING LTD (Daire 16, Altay Han, Onarimli Sokak 9, Kavacik Mah, Beykoz, 34810, Istanbul, Turkey), тощо.
В мотивах оскаржуваної ухвали суд першої інстанції дійшов висновку, що між учасниками справи існує спір стосовно належного виконання умов договору морського перевезення вантажу та відшкодування збитків, завданих пошкодженням вантажу, який перевозився судном щодо якого порушено питання про арешт, тому існує морська вимога, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову до подачі позовної заяви.
Не погодившись із даною ухвалою до Південно-західного апеляційного господарського суду звернулась VICTORIA SHIPHOLDING S.A. з апеляційною скаргою в якій просить ухвалу Господарського суду Одеської області від 27 січня 2026 року у справі № 916/205/26 - скасувати.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржувана ухвала прийнята за нез'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, та неправильним застосуванням норм матеріального права, з огляду на таке:
- підставність морської вимоги її розмір та суть має бути доведена фактичними доказами з урахуванням принципів господарського судочинства, балансу інтересів сторін та всіх обставин щодо їх існування;
- необхідною умовою для накладення арешту на морське судно є доказування заявником належними, достовірними та достатніми доказами обставин щодо розміру та суті морської вимоги;
- на переконання апелянта, відсутність у приписах чинного процесуального законодавства обов'язку надати до заяви про забезпечення позову у вигляді арешту морського судна докази обґрунтування розміру морської вимоги, не звільняє заявника від обов'язку довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог;
- апелянт стверджує, що докази надані заявником до заяви про арешт судна, якими керувався суд першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали, є неналежними та недостовірними;
- зокрема, скаржник стверджує, що він як судновласник не має правовідносин з заявником щодо перевезення вантажу на судні щодо якого порушено питання про арешт, не виставляв рахунків на оплату та не отримував грошові кошти за перевезення вантажу;
- надана заявником Чартерпартія не стосується апелянта, не впливає на його права, обов'язки чи законні інтереси, оскільки була укладена між двома третіми особами, яких судновласник не уповноважував на вчинення таких дій;
- заявник не довів достовірними та належними доказами існування обов'язку судновласника щодо строків доставки вантажу;
- заявником також не доведено обставин щодо пошкодження вантажу під час перевезення на борту судна,
- окремо, апелянт зауважує, що відповідно до Коносаменту відповідальність судновласника обмежена виключно кількістю вантажу, судновласником було повністю дотримано свої зобов'язання по доставці належної кількості завантаженого вантажу, а тому з урахуванням того, що заявник не заявляв претензії щодо кількості вантажу, у заявника немає морської вимоги до судновласника.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.02.2026 відкрито апеляційне провадження у цій справи та призначено справу до розгляду на 25.03.2026.
До суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому заявник просять залишити скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.
В обґрунтування свої заперечень заявник зазначає, що аргументи апелянта щодо нібито необґрунтованості морської вимоги заявника не підлягають врахуванню судом апеляційної інстанції при вирішенні питання щодо законності вжитих судом першої інстанції заходів забезпечення позову шляхом арешту судна, оскільки відповідні аргументи можуть бути досліджені лише на стадії розгляду справи по суті.
Як вважає заявник, зазначення в заяві про арешт морського судна розміру та суті морської вимоги є достатньою підставою для задоволення такої заяви. При цьому, розглядаючи заяву про арешт морського судна, суд не зобов'язаний розглядати морську вимогу по суті та встановлювати її обґрунтованість.
В свою чергу, на переконання заявника, зі змісту апеляційної скарги вбачається, що всі аргументи, на які посилається апелянт, стосуються виключно вимог по суті спору та обґрунтованості позову заявника, а тому не підлягають дослідженню судом на стадії вирішення питання про забезпечення позову. Разом з тим, на думку заявника, такі аргументи апелянта по суті спору є безпідставними та такими, що спростовуються наданими заявником доказами.
Під час судового засідання від 25.03.2026 представник апелянта підтримав доводи та вимоги за апеляційною скаргою.
Інші представники учасників справи своїм правом на участь у судовому засіданні не скористались.
Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
В силу приписів ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги.
Згідно з ч. 4 ст. 137 ГПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Положеннями ч. 2 ст. 138 ГПК України встановлено, що заява про арешт морського судна подається за місцезнаходженням порту реєстрації судна або за місцезнаходженням морського порту, в якому судно знаходиться або до якого прямує, незалежно від того, чи має такий суд юрисдикцію щодо розгляду по суті справи щодо морської вимоги, яка є підставою для арешту.
Приписами ч.3 ст.139 ГПК України встановлено, що заява про забезпечення позову у вигляді арешту морського судна подається в письмовій формі і повинна містити: найменування суду, до якого подається заява; повне найменування (для юридичної особи) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові для фізичної особи), що є відповідальною за морською вимогою, її місцезнаходження (для юридичної особи) або місце проживання чи перебування (для фізичної особи), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичної особи) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, за наявності; розмір та суть морської вимоги, що є підставою для арешту судна; найменування судна, щодо якого подається заява про арешт, інші відомості про судно, якщо вони відомі заявнику.
У відповідності до ч.2 ст.140 ГПК України заява про забезпечення позову у вигляді арешту на морське судно розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження після її подання без повідомлення особи, яка подала заяву, та особи, яка є відповідальною за морською вимогою.
Як свідчать наявні матеріали справи, Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) “СТІЛ ТРЕЙД УКРАЇНА», звернулось до Господарського суду Одеської області до подання позовної заяви з заявою про накладення арешту на морське судно, відповідно до якої просить суд накласти арешт на судно т/х MERMAID-1, ІМО 9561693, прапор Республіки Панама, яке знаходиться в акваторії Ренійського морського порту, власником якого є компанія VICTORIA SHIPHOLDING S.A., менеджером є компанія SEAHORSE SHIPPING & ENGINEERING LTD., шляхом затримання та заборони його виходу з акваторії Ренійського морського порту Ренійської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України».
В обґрунтування заяви ТОВ “СТІЛ ТРЕЙД УКРАЇНА» (Вантажовласник), зазначає, що має чинну морську вимогу до компанії VICTORIA SHIPHOLDING S.A. (Зареєстрований власник), яка виникла на підставі договору морського перевезення вантажу - холоднокатаної оцинкованої сталі в 148 рулонах, загальна вага нетто 814,565 МТ, загальна вага брутто 824,550 МТ (далі - Вантаж) - на судні т/х MERMAID-1, ІМО 9561693, прапор Республіки Панама (далі - Судно), зареєстрованим власником якого є VICTORIA SHIPHOLDING S.A., у зв'язку зі збитками, завданими заявнику в результаті пошкодження вантажу та неналежного виконання умов договору морського перевезення, укладання якого підтверджується коносаментом № 02 від 12.09.2025 року, перевізником за яким є Боржник, та в якому міститься посилання на Договір фрахтування від 29.08.2025 року (далі - “Договір фрахтування»), який був укладений для перевезення на Судні вищевказаного вантажу з порту Ігсаш (Igsas) (Турецька Республіка) до порту Рені (Україна).
Приймаючи оскаржувану ухвалу місцевий господарський суд погодився із доводами та вимогами заявника та вирішив, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю «СТІЛ ТРЕЙД УКРАЇНА» про забезпечення морської вимоги у вигляді арешту морського судна підлягає задоволенню.
Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дослідивши наявні матеріали справи, доводи та вимоги сторін дійшла наступних висновків.
Відповідно до ст. 365 Господарського процесуального кодексу України іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов'язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно з ч. 2 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України справи про арешт судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням морського порту України, в якому перебуває або до якого прямує судно, або порту реєстрації судна.
За приписами ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За положеннями п.9 ч.1 ст.137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги.
Частиною 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Положеннями ч. 2 ст. 138 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заява про арешт морського судна подається за місцезнаходженням порту реєстрації судна або за місцезнаходженням морського порту, в якому судно знаходиться або до якого прямує, незалежно від того, чи має такий суд юрисдикцію щодо розгляду по суті справи щодо морської вимоги, яка є підставою для арешту.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, на час подання заяви про вжиття заходів забезпечення позову, а саме станом на 23.01.2026, судно т/х MERMAID-1 (ІМО 9561693, прапор Республіки Панама) перебувало в акваторії Ренійського морського порту, що підтверджується листом начальника ВП “Ренійський морський порт» СКІМП від 23.01.2026р. №83/14-06-01.01.
Порядок накладення арешту на морські судна врегульовано Міжнародною конвенцією з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна від 10.05.1952р., до якої Україна приєдналася відповідно до Закону України №3702-VI від 07.09.2011р., та яка набула чинності для України 16.05.2012р. (далі - Конвенція 1952 року), а також главою 4 Кодексу торговельного мореплавства України Арешт суден (далі - КТМ).
За положеннями п.1 ч.1 ст.1 Конвенції 1952 року морська вимога означає вимогу, що виникає на підставі збитку, завданого будь-яким судном у результаті зіткнення або в інший спосіб; загибелі людей або тілесного ушкодження, що заподіяні будь-яким судном або пов'язані з його експлуатацією; рятування судна або вантажу; договору, що стосується використання або здачі будь-якого судна в наймання за договором про фрахтування або інакше; договору, що стосується перевезення вантажів будь-яким судном за договором про фрахтування або інакше; втрати вантажу або шкоди, завданої вантажу, в тому числі багажу, який перевозиться будь-яким судном; загальної аварії; морської позики; буксирування; лоцманства; поставок товарів або матеріалів, що здійснюються для судна з метою його експлуатації або технічного обслуговування, незалежно від того, де ці поставки здійснюються; будування, ремонту або спорядження судна чи докових зборів; заробітної плати капітанів, офіцерів чи екіпажу; витрат капітана, у тому числі витрат вантажовідправників, фрахтувальників чи агентів, що здійснені за дорученням судна або його власника; спорів, що стосуються права власності на морське судно; спорів між співвласниками будь-якого судна стосовно права власності на це судно, його експлуатації або доходів від його експлуатації; іпотеки або морської застави будь-якого судна.
Відповідно до ч. 2 ст. 1 Конвенції арешт означає затримання судна за ухвалою суду для забезпечення морської вимоги, але не включає конфіскацію судна на виконання судового рішення.
Згідно з ст.2 Конвенції судно, яке ходить під прапором однієї з Договірних Держав, може бути заарештоване в межах юрисдикції будь-якої з Договірних Держав лише стосовно морської вимоги й жодної іншої, але ніщо в цій Конвенції не може розглядатися як розширення чи обмеження прав і повноважень, якими наділені уряди чи їхні установи, органи державної влади чи портові або докові власті згідно з їхніми чинними внутрішніми законами або правилами щодо арешту, затримання або іншого способу перешкоджання відходу суден, які перебувають у межах їхньої юрисдикції.
Статтею 4 Конвенції визначено, що на судно може бути накладений арешт не інакше, як з дозволу суду або відповідного судового органу Договірної Держави, в якій здійснено арешт.
Частиною 2 ст. 6 Конвенції передбачено, що процесуальні норми, що стосуються арешту судна, клопотання про одержання дозволу, згаданого в статті 4, та всіх інших процесуальних питань, що можуть виникнути в зв'язку з арештом, визначаються правом Договірної Держави, в якій арешт був здійснений чи було подано клопотання щодо його здійснення.
При цьому, згідно з ст. 8 Конвенції судно, що ходить під прапором Держави, яка не є Договірною Державою Конвенції, може бути заарештоване в межах юрисдикції будь-якої з Договірних Держав щодо будь-якої з морських вимог, що перераховані у статті 1, чи будь-якої іншої вимоги, щодо якої закон цієї Договірної Держави дозволяє арешт.
Відповідно до ст. 41 Кодексу торговельного мореплавства України судно може бути арештоване чи звільнене з-під арешту тільки за рішенням суду, господарського суду або голови Морської арбітражної комісії. Арешт судна означає будь-яке затримання судна або обмеження в його пересуванні, що здійснюються для забезпечення морських вимог, зазначених у статті 42 цього Кодексу, під час перебування судна в морському порту України.
У відповідності до ст. 42 Кодексу торговельного мореплавства України судно може бути арештоване тільки на морські вимоги. Морська вимога - це вимога, що виникає з права власності та інших майнових прав на судно, будівництво судна, управління, експлуатацію або комерційне використання судна, заставу судна чи здійснення заходів, пов'язаних з рятуванням судна, а саме вимога у зв'язку з: 1) заподіянням шкоди в результаті втрати або пошкодження майна у зв'язку з експлуатацією судна; 2) заподіянням шкоди в результаті позбавлення життя або ушкодження здоров'я на суші або на воді у прямому зв'язку з експлуатацією судна; 3) заподіянням шкоди навколишньому природному середовищу; 4) винагородою, що належить за здійснення рятувальних заходів або виконання вимог будь-яких договорів про рятування; 5) компенсацією та іншими сумами, що належать за усунення або спробу усунення загрози заподіяння шкоди, за вжиття запобіжних заходів чи здійснення аналогічних операцій; 6) підняттям, віддаленням або знищенням судна, що стало уламками, чи його вантажу та викликаними цим витратами; 7) будь-яким договором використання або фрахтування судна; 8) будь-яким договором перевезення вантажу або пасажирів на судні; 9) втратою чи пошкодженням вантажу, включаючи багаж, під час перевезення або у зв'язку з ним; 10) загальною аварією; 11) лоцманським проведенням та сплатою лоцманських зборів; 12) буксируванням; 13) постачанням продуктів харчування, матеріалів, палива, запасів, обладнання, включаючи контейнери, для експлуатації судна або утримання його; 14) будівництвом, ремонтом, перебудовою або переобладнанням судна; 15) зборами в порту, каналі та інших судноплавних водах, а також у доці; 16) заробітною платою та іншими коштами, що належать капітану, членам командного складу та іншим членам екіпажу у зв'язку з виконанням ними своїх службових обов'язків на борту судна, включаючи витрати на репатріацію і внески за соціальним страхуванням, що сплачуються від їх імені; 17) дисбурсменськими витратами, які здійснюються щодо судна капітаном, власником, фрахтувальником або агентом; 18) страховою премією, включаючи внески за взаємне страхування, що сплачуються стосовно судна його власником або фрахтувальником за бербоут-чартером; 19) будь-якою комісійною, брокерською або агентською винагородою, що сплачується стосовно судна його власником або фрахтувальником за бербоут-чартером; 20) будь-яким спором про право власності на судно або володіння ним; 21) будь-яким спором між двома або кількома власниками судна щодо використання судна і розподілу прибутку; 22) заставою судна; 23) будь-яким спором, що виникає з договору купівлі-продажу судна.
У даному випадку, заявник зазначає, що 15.05.2025 року між ним, у якості Покупця, та Yildiz Demir Celik San. A.S.,у якості Продавця ( або “Відправник»), було укладено Контракт №EX0012025ENA, згідно п. 1.1. якого Продавець продає, а Покупець купує товар, а саме: прокат плоский тонколистовий з вуглецевої сталі в рулонах і листах, відповідно до Проформи-інвойсів, що є невід'ємними частинами Контракту.
Відповідно до п. 3.1 Контракту ціна товару вказується у відповідній Проформі-інвойс, яка є невід'ємною частиною Контракту та не підлягає зміні протягом терміну дії Контракту.
Заявник стверджує, що згідно з Довідкою № 0711/2025/02 від 07.11.2025 року щодо порядку оплати вартості партії товару, складеною уповноваженими представниками Заявника (Покупця за Контрактом) та Продавця, відповідно до умов Контракту, для цілей оплати вартості партії товару - холоднокатаної оцинкованої сталі у кількості 814,565 МТ загальною вартістю 570 514,48 доларів США, яка перевозилася на Судні згідно з коносаментом № 02 від 12.09.2025 року (тобто вантажу), було виставлено проформа-інвойси № EX121-2025-ENA від 21.05.2025 року, № EX172-2025-ENA від 13.06.2025 року, № EX203-2025-ENA від 30.06.2025 року, які є заявками на загальний обсяг товару, видано комерційний рахунок-фактуру (інвойс) № 20252024 від 02.09.2025 року на конкретну партію товару орієнтовною кількістю 3 840,115 МТ на суму 589 923,86 доларів США, яка мала перевозитися на Судні (на момент виставлення комерційного рахунку-фактури (інвойсу) згідно з балансом взаєморозрахунків між Продавцем та Покупцем (Заявником) існувала переплата (залишок) у сумі 186 518,42 долари США, у зв'язку з цим, до сплати підлягало 403 405,44 доларів США).
Як зазначає заявник, ним було здійснено оплату за товар на підставі комерційного рахунку-фактури (інвойсу) № 20252024 від 02.09.2025 року у сумі 403 405,44 доларів США, що підтверджується повідомленням Платіжною інструкцією в іноземній валюті № 58 від 03.09.2025 року.
12 вересня 2025 року вантаж навантажено на Судно, що підтверджується коносаментом № 02 від 12.09.2025 року.
Після цього, Продавцем було видано підсумковий комерційний рахунок-фактуру (інвойс) № AAC2025000001944 від 16.09.2025 року із точною кількістю фактично навантаженого на Судно товару у кількості 814,565 МТ загальною вартістю 570 541,48 доларів США.
Заявник зазначає, що відповідно до вищевказаної Довідки № 0711/2025/02 від 07.11.2025 року, ним було здійснено оплату за партію товару у кількості 814,565 МТ загальною вартістю 570 541,48 доларів США, навантаженого на Судно згідно з коносаментом № 02 від 12.09.2025 року, у повному обсязі, а саме: 186 518,42 доларів США - переплата (залишок) згідно з балансом взаєморозрахунків між Продавцем та Покупцем станом на момент виставлення комерційного рахунку-фактури (інвойсу) № 20252024 від 02.09.2025 року; 403 405,44 доларів США - оплата, що підтверджується повідомленням Платіжною інструкцією в іноземній валюті №58 від 03.09.2025 року.
Як повідомляє заявник, згідно з балансом взаєморозрахунків між Продавцем та Покупцем, станом на теперішній час за комерційним рахунком-фактурою (інвойсом) № AAC2025000001944 від 16.09.2025 року наявна переплата (залишок) у сумі 19 382,38 доларів США.
Заявник зазначає, що згідно з митною декларацією від 05.09.2025 року вантаж було оформлено в митному режимі експорту. У проформа-інвойсах визначено, що умовами поставки є FOB (Free Оn Board) порт Ігсаш (Igsas) відповідно до Інкотермс 2020, згідно з якими поставка вважається такою, що відбулася, в момент, коли товар потрапив на борт судна в названому порту відвантаження; перехід ризиків - з моменту поставки на борту судна.
Отже, заявник вважає, що відповідно до п.п. 2.3, 2.4 Контракту, а також умов поставки, вказаних в проформа-інвойсах, право власності на вантаж перейшло від Продавця до заявника 12.09.2025 року.
Посилаючись на ст. 133-135 Кодексу торговельного мореплавства, ТОВ “СТІЛ ТРЕЙД УКРАЇНА» зазначає, що між ним та Зареєстрованим власником було укладено договір морського перевезення вантажу, що підтверджується коносаментом № 02 від 12.09.2025 року, підписаним капітаном Судна та засвідченим судновою печаткою.
Заявник повідомляє, що у коносаменті № 02 від 12.09.2025 року міститься посилання на Договір фрахтування, а тому умови вказаного Договору є обов'язковими умовами договору морського перевезення вантажу в силу положень ч. 1 ст. 135 КТМ України, зокрема, щодо строку доставки вантажу. В контексті спірних правовідносин Договір фрахтування має значення лише в тому аспекті, що на нього міститься посилання в коносаменті № 02 від 12.09.2025 року.
На думку заявника, це означає, що Договір фрахтування інкорпоровано до коносаменту № 02 і всі умови Договору фрахтування є обов'язковими для сторін договору морського перевезення вантажу - Заявника та Зареєстрованого власника.
Заявник зазначає, що здійснив оплату фрахту за Договором фрахтування у повному обсязі. Так, згідно з умовами Договору фрахтування, фрахт становить 18 доларів США за 1 тонну вантажу на умовах FIOS (фрахт не включає витрати на завантаження, розміщення та розвантаження вантажу). Згідно з коносаментом № 02 від 12.09.2025 року, загальна вага вантажу брутто становить 824,550 МТ. Отже, сума фрахту, який підлягав до сплати, становить 14 841,90 доларів США, який було сплачено заявником двома платежами: перший платіж у розмірі 11 430,00 доларів згідно з платіжною інструкцією в іноземній валюті № 61 від 10.09.2025 року; другий платіж у розмірі 3 501,90 доларів США згідно з платіжною інструкцією в іноземній валюті № 77 від 28.10.2025 року.
Таким чином, на твердження ТОВ “СТІЛ ТРЕЙД УКРАЇНА», між Зареєстрованим власником у якості перевізника, Yildiz Demir Celik San. A.S. у якості відправника та Вантажовласником у якості одержувача, було укладено договір морського перевезення вантажу Судном.
Заявник посилається на Повідомлення про затримання судна від 11.09.2025 року, видане уповноваженою особою Турецької морської адміністрації та зазначає, що 11.09.2025 року служба контролю держави порту (Турецька Республіка) підтвердила неморехідний стан Судна, визнала технічні недоліки Судна істотними та заборонила Судну розпочинати морський рейс та вихід в море з міркувань безпеки для Судна, його екіпажу, навколишнього середовища тощо.
Як зазначено вище, Договором фрахтування, на який міститься посилання в коносаменті № 02 від 12.09.2025 року, передбачено, що строк доставки - максимум 15 (п'ятнадцять) днів після завершення завантаження. Завантаження завершилося 12.09.2025 року, що підтверджується коносаментом № 02. Відтак, останнім днем строку доставки вантажу є 27.09.2025 року.
Проте, заявник зазначає, що як вбачається з відповіді начальника ВП “Ренійський морський порт» СКІМП від 23.01.2026 року № 83/14-06-01.01 на адвокатський запит вих. № б/н від 23.01.2026 року, Судно зайшло до вказаного порту лише 06.11.2025 року. Отже, вантаж було доставлено до порту розвантаження (Рені, Україна) лише 06.11.2025 року, тобто з істотним порушенням встановленого Договором фрахтування строку доставки з вини Зареєстрованого власника.
ТОВ “СТІЛ ТРЕЙД УКРАЇНА» зазначає, що 17.11.2025 року за результатами проведення сюрвею (інспектування) вантажу ІП “СЖС УКРАЇНА» було складено Звіт по інспекції № 25111706CE (замовлення № 2018235/3) від 17.11.2025 року, який є фінальним (остаточним) звітом за результатами вибіркового сюрвею (інспектування) вантажу (далі - Звіт по інспекції), а також Фото звіт № 25111706D2 (замовлення № 2018235/4) від 17.11.2025 року, який є додатком до Звіту по інспекції № 25111706СЕ, згідно з яким було встановлено порушення цілісності вантажу.
Також, з Довідки № 1811/2025 від 17.11.2025 року вбачається, що було виявлено суттєві порушення якості партії металопродукції, поставленої на адресу підприємства у період з 10 по 13 листопада 2025 року за Контрактом № EX0012025ENA від 15.05.2025 року та доставленої морським шляхом до порту Рені на Судні за коносаментом № 02 від 12.09.2025 року. Характер порушень якості партії металопродукції унеможливлює її використання у виробничому процесі підприємства та порушує вимоги чинних міжнародних стандартів.
Таким чином, на твердження заявника, Зареєстрований власник, як перевізник, відповідав за вантаж з 12.09.2025 року, коли його було прийнято до перевезення згідно з коносаментом № 02, до моменту видачі вантажу Заявнику в порту розвантаження.
При цьому, заявник звернув увагу суду на те, що вантаж було прийнято до перевезення без видимих пошкоджень та у безперечно справному стані, про що зазначено в коносаменті № 02 від 12.09.2025 року, а також вбачається зі Звіту про переднавантажувальний огляд та нагляд за навантаженням вантажу сталі № 25 1009 від 15.09.2025 року та Сертифікату про походження.
Таким чином, як стверджує заявник, вантаж було пошкоджено виключно з вини перевізника (Зареєстрованого власника) під час перевезення вантажу на Судні, тобто з моменту прийняття Зареєстрованим власником вантажу до перевезення, що підтверджується коносаментом № 02 від 12.09.2025 року, під час вимушеного зберігання на Судні у період 12.09.2025 року - 25.10.2025 року у зв'язку з неморехідним станом Судна та в період часу безпосередньо морського перевезення з 25.10.2025 року по 06.11.2025 року.
Отримавши претензії контрагентів щодо порушення строку поставки з вимогами сплатити неустойку та штрафні санкції, а також виявивши пошкодження вантажу за результатами сюрвеєрського огляду, 13.11.2025 року заявник направив капітану Судна та Зареєстрованому власнику Лист-протест щодо порушення строку доставки вантажу (40 днів) та пошкодження пакування вантажу, заявивши, що вважає перевізника повністю відповідальним за будь-якими вимогами третіх осіб, що виникли у зв'язку з порушенням Зареєстрованим власником строку доставки вантажу, а також за пошкодження вантажу
Таким чином, у зв'язку невиконанням Зареєстрованим власником свого обов'язку з відшкодування заявнику збитків, у заявника, на його думку, виникла чинна морська вимога, що свідчить про наявність обґрунтованих підстав для арешту Судна, зареєстрованим власником якого був та залишається Боржник.
Вартість пошкодженого вантажу підтверджується Довідкою ТОВ “СТІЛ ТРЕЙД УКРАЇНА» № 1711/2025 від 17.11.2025 року та становить: 382 510,10 доларів США.
Таким чином, як зазначає заявник, розмір морської вимоги ТОВ “СТІЛ ТРЕЙД УКРАЇНА» до Зареєстрованого власника складає 781 354,48 долари США, що включає в себе: збитки у вигляді неустойки та штрафних санкцій згідно з претензіями контрагентів, пред'явленими у зв'язку з порушенням строку доставки вантажу у загальному розмірі 380 618,45 доларів США; збитки у вигляді надмірно (додатково) сплачених відсотків за кредитним договором у загальному розмірі 18 225,93 доларів США; збитки у вигляді пошкодження вантажу під час перевезення на борту Судна, включаючи вартість пошкодженого вантажу згідно з інвойсом, а також фрахт Судна, морське страхування, ПДВ, портові збори, доставку на склад, сухопутне страхування, брокерські послуги та вартість сюрвею пропорційно до кількості пошкодженого вантажу, у загальному розмірі 382 510,10 доларів США.
Наведене, на переконання колегії суддів свідчить про те, що ТОВ “СТІЛ ТРЕЙД УКРАЇНА» має морську вимогу до зареєстрованого власника судна.
При цьому, за наявними у справі матеріалами доказами, судно MERMAID-1 (ІМО 9561693, прапор Республіки Панама), про арешт якого просить заявник, належить на праві власності компанії VICTORIA SHIPHOLDING S.A.
Комерційним менеджером Судна є компанія SEAHORSE SHIPPING & ENGINEERING LTD, що підтверджується витягом з відкритої інформаційної системи щодо суден та судновласників EQUASIS, а також листом начальника ВП “Ренійський морський порт» СКІМП від 23.01.2026 року № 83/14-06-01.01.
З урахуванням наведеного, зокрема враховуючи наявність у заявника морської вимоги до судновласника, а також встановлення обставини перебування судна на території України (в акваторії Ренійського морського порту), колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо наявності підстав для задоволення заяви ТОВ “СТІЛ ТРЕЙД УКРАЇНА» про арешт морського судна MERMAID-1 (ІМО 9561693, прапор Республіки Панама) для забезпечення морської вимоги.
В свою чергу, колегія суддів відхиляє доводи VICTORIA SHIPHOLDING S.A. за апеляційною скаргою, оскільки у даному випадку скаржником фактично наводяться обставини власної незгоди з самою морською вимогою, тобто такі доводи стосуються безпосередньо розгляду справи по суті.
Поряд з цим, колегія суддів зауважує, що у частині 3 статті 139 ГПК України унормовано, що заява про забезпечення позову у вигляді арешту морського судна подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, розмір та суть морської вимоги, що є підставою для арешту судна.
Разом з тим, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у Постанові від 18.10.2019 у справі № 915/1301/19, обґрунтування заявником належним чином необхідності забезпечення позову не є обов'язковою умовою для задоволення відповідної заяви в силу пункту 3 частини 3 статті 139 ГПК України.
Також, під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.10.2018 у справі № 913/257/18).
Як висновано у постанові Верховного Суду від 04.06.2018 року у справі №903/837/17 заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи і має на меті гарантувати реальне виконання рішення суду.
Тобто, забезпечення позову має тимчасовий характер, спрямований саме на гарантування виконання майбутнього рішення господарського суду, та має бути скасований господарським судом у разі, якщо потреба у такому забезпеченні відпала з певних причин (такої ж позиції дотримується Верховний Суд і у постанові від 28.02.2020 року у справі №904/1926/16).
З огляду на наведене, колегія суддів відхиляє доводи VICTORIA SHIPHOLDING S.A. наведені в апеляційній скарзі, оскільки вони стосуються розгляду справи (морської вимоги) по суті, що не підлягає встановленню та вирішенню судом під час розгляду заяви про вжиття заходів забезпечення позову.
Інших доводів, які б свідчили про порушення місцевим господарським судом під час прийняття оскаржуваної ухвали норм процесуального та/або матеріального права, апелянтом не наведено, а судом апеляційної інстанції таких порушень не встановлено.
Згідно з статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відтак, колегія суддів вважає, що наведені скаржником порушення допущені судом першої інстанції не знайшли свого підтвердження, а тому підстави для скасування оскаржуваної ухвали про накладення арешту на судно відсутні, що зумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваної ухвали частині без змін.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Ухвалу Господарського суду Одеської області від 27.01.2026 по справі №916/205/26 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст постави складено та підписано 30.03.2026.
Головуючий суддя Аленін О.Ю.
Суддя Принцевська Н.М.
Суддя Філінюк І.Г.