ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ
25 березня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/4487/23(766/11119/21)
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Аленіна О.Ю.
суддів: Принцевської Н.М., Філінюка І.Г.
секретар судового засідання: Чеголя Є.О.
За участю представників учасників справи:
від ОСОБА_1 - адвокат Пацалова Т.В.
від КП Агрофірма радгосп "Білозерський" - адвокат Долгополов О.В.
арбітражний керуючий Глуховський О.Ю. особисто
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Господарського суду Одеської області від 15.10.2025 (повний текст складено та підписано 03.11.2025, суддя Грабован Л.І.)
у справі №916/4487/23(766/11119/21)
за позовом ОСОБА_1
до 1) Білозерської селищної ради
2) Комунального підприємства Агрофірма радгосп "Білозерський"
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Комунального підприємства Агрофірма радгосп "Білозерський" арбітражного керуючого Глуховського О.Ю.
про скасування розпоряджень, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку
У липні 2021 ОСОБА_1 звернувся до Херсонського міського суду Херсонської області з позовом до Білозерської селищної ради, у якому, з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог та зміну підстав позову просив суд:
- визнати протиправним та скасувати розпорядження Білозерської селищної ради "Про припинення повноважень" №196К від 09.06.2021;
- визнати протиправним та скасувати розпорядження Білозерської селищної ради "Про розірвання контракту з керівником комунального підприємства та звільнення" №197К від 09.06.2021;
- поновити його на посаді керівника Комунального підприємства Агрофірма радгосп "Білозерський" з 09.06.2021;
- стягнути з Комунального підприємства Агрофірма радгосп "Білозерський" на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу станом на дату винесення судового рішення та недоотриманої заробітної плати;
- допустити до негайного виконання судове рішення в частині поновлення
ОСОБА_1 на роботі керівника Комунального підприємства
"Агрофірма радгосп "Білозерський" з 09 червня 2021 та стягнення заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць;
- стягнути з Комунального підприємства Агрофірма радгосп "Білозерський" на його користь суму недоотриманої заробітної плати за недопрацьований термін у розмірі 7 740 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржувані рішення про припинення повноважень ОСОБА_1 , як керівника Комунального підприємства Агрофірма радгосп "Білозерський" є незаконним, прийняті не уповноваженими та вчинення таких дій особами. Також, з позивачем не проведено остаточного розрахунку та не видано трудову книжку.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 12.05.2025 цивільну справу №766/11119/21 передано до Господарського районного суду Одеської області для розгляду в межах справи про банкрутство №916/4487/23.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.06.2025 прийнято справу №766/11119/21 до провадження в межах справи №916/4487/23 про банкрутство Комунального підприємства Агрофірма радгосп "Білозерський" із присвоєнням справі №916/4487/23(766/11119/21).
Рішенням Господарського суду Одеської області від 15.10.2025 по справі №916/4487/23(766/11119/21) у задоволенні позову відмовлено повністю.
В мотивах оскаржуваного рішення суд першої інстанції дійшов висновку щодо необґрунтованості заявлених позовних вимог, оскільки спірні розпорядження про припинення повноважень позивача прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства та уповноваженими на вчинення такий дій особами.
Не погодившись із даним рішенням до Південного-західного апеляційного господарського суду звернувся позивач з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 15.10.2025 у справі 916/4487/23 (766/11119/21) повністю та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення прийнято без об'єктивного, всебічного та повного з'ясування всіх обставин, що мають значення для справи, є незаконним необґрунтованим та таким, що прийнято з порушенням норм процесуального права та при неправильному застосуванні норм матеріального права, з огляду на наступне:
- оскаржувані позивачем розпорядження видані та підписані секретарем Білозерської селищної ради Козачек О.Д., яка фактично не мала повноважень на вчинення таких дій, то це є підставою для визнання їх протиправними та скасування;
- судом першої інстанції не враховано того, що КП Агрофірма радгосп «Білозерський» не є юридичною особою приватного права та його формою організації не є товариство, а тому до позивача не могла бути застосована ч. 3 ст. 99 ЦК України і п. 5 частини третьої статті 41 КЗпП України;
- у даній справі, між сторонами виник індивідуальний трудовий спір, а норми права щодо діяльності господарських товариств на спірні правовідносини не поширюються;
- у чинному законодавстві України є вичерпний перелік термінів посадова особа, якою вважаються керівники державної служби, особи, які працюють в органах місцевого самоврядування та певні особи, які працюють в акціонерних товариствах;
- в свою чергу, позивач, як керівник комунального підприємства, не є посадовою особою відповідно до визначень наявних в чинному законодавстві України;
- висновки суду про те, що до позивача правомірно застосовано п. 5 ч.1 статті 41 КЗпП, як до керівника державного підприємства є безпідставним;
- саме організаційно правова форма юридичної особи має значення для того, щоб встановити чи є її керівник особою, на яку розповсюджується дія п. 5 ч.1 статті 41 КЗпП, а види та мета діяльності такої юридичної особи не має жодного значення для предмета спору у даній справі;
- судом першої інстанції не взято до уваги те, що на момент звільнення позивач не був наділений адміністративно-господарськими повноваженнями, тобто не був посадовою особою КП Агрофірми радгосп «Білозерський»;
- відповідачами не надано до суду належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження того, що позивач відмовився отримувати трудову книжку, а відповідачем вживались заходи для її вручення позивачу, однак Господарський суд Одеської області не прийняв це до уваги.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.12.2025 відкрито апеляційне провадження у цій справі та призначено її до розгляду на 04.02.2026.
До суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу від Білозерської селищної ради в якому остання просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін.
В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норма матеріального та процесуального права, а доводи апелянта таких висновків суду не спростовують.
До суду апеляційної інстанції також надійшли відзиви на апеляційну скаргу від Комунального підприємства Агрофірма радгосп "Білозерський" та арбітражного керуючого Глуховського О.Ю., які надійшли до суду поза межами встановленого ухвалою суду строку (до 30.12.2025).
Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ст. 118 ГПК України).
За змістом частини першої статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду (частина друга статті 119 Господарського процесуального кодексу України).
Зі змісту наведеної норми випливає, що за заявою учасника може бути продовжений тільки строк, який встановлений судом і який не сплив на час звернення учасника справи із заявою. Процесуальний строк може бути продовжений також з ініціативи суду. Разом з тим, на відміну від поновлення процесуального строку, вирішення судом питання про продовження процесуального строку не обумовлене вчиненням учасником процесуальної дії. Навпаки, процесуальний закон виходить з того, що процесуальний строк продовжується для вчинення процесуальної дії, яка ще не вчинена.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2018 у справі №904/5995/16.
Суд зазначає, що строк на подання відзиву на апеляційну скаргу встановлюється судом та відповідно до вимог процесуального закону може бути продовжений за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, з метою вчинення відповідної процесуальної дії, а не поновлений.
У даному випадку, ухвалою суду про відкриття апеляційного провадження, встановлено строк для подання відзиву до - 30.12.2025.
Дана ухвала була доставлена до електронних кабінетів Комунального підприємства Агрофірма радгосп "Білозерський" та арбітражного керуючого Глуховського О.Ю. - 08.12.2025, про що свідчить відповідна довідка від 10.12.2025.
Таким чином, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку (у даному випадку - до 30.12.2025 включно), чи з ініціативи суду, у той час як Комунальне підприємство Агрофірма радгосп "Білозерський" та арбітражний керуючий Глуховський О.Ю. звернулись з відзивами на апеляційну скаргу після закінчення цього строку та з заявою про продовження строку на подання відзиву на апеляційну скаргу до суду не зверталось.
Відтак, оскільки з заявою про продовження строків відповідач та третя особа до суду не звертався, Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення відзивів Комунального підприємства Агрофірма радгосп "Білозерський" та арбітражного керуючого Глуховського О.Ю., без розгляду.
Ухвалою суду від 04.02.2026 задоволено клопотання ОСОБА_1 та Комунального підприємства Агрофірма радгосп "Білозерський" про відкладення розгляду справи та відкладено розгляд справи №916/4487/23(766/11119/21) за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 15.10.2025 на 19.02.2026.
Ухвалами суду надано можливість представникам Комунального підприємства Агрофірма радгосп "Білозерський" та арбітражному керуючому Глуховському О.Ю. взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Однак, під час розгляду цієї справи, яка призначена на 19.02.2026 о 13:30, було встановлено неможливість проведення судового засідання через технічний збій в роботі підсистеми відеоконференцзв'язку Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Відповідне оголошення про технічні збої в роботі підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС (ВКЗ), у вигляді нестабільного підключення користувачів, переривання сеансів відеозв'язку та тимчасової неможливості приєднання до запланованих конференцій, розміщено на офіційному веб-сайті Державного підприємства "Інформаційні судові системи" (https://ics.gov.ua/ics/news/novyny/1974172/).
Наведене унеможливило проведення судового засідання по справі №916/4487/23(766/11119/21), яке було призначено на 19.02.2026.
З огляду на що, ухвалою суду від 19.02.2026 повідомлено учасників справи №916/4487/23(766/11119/21) про те, що наступне судове засідання з розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 15.10.2025 відбудеться - 25.03.2026.
Під час судового засідання від 25.03.2026 представник апелянта підтримав доводи та вимоги за апеляційною скаргою та наполягав на її задоволенні.
Арбітражний керуючий Глуховський О.Ю. та представник КП Агрофірма радгосп "Білозерський" надали пояснення у відповідності до яких не погоджуються із доводами апеляційної скарги, просять залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, Розпорядженням Білозерської селищної ради Херсонського район Херсонської області №195-к від 09.06.2021 "Про закінчення службового розслідування та відсторонення від здійснення повноважень за посадою" керуючись ст. 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", п 8 Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування та осіб, які для цілей Закону України "Про запобігання корупції" прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого постановою КМУ від 13.06.2000р. №950, відповідно до подання комісії з проведення службового розслідування віл 08.06.2021р.: 1. Закінчено службове розслідування стосовно директора КП Агрофірма радгосп "Білозерський" ОСОБА_1 щодо можливого неналежного виконання ним службових обов'язків, перевищення повноважень керівника КП при укладенні та виконанні КП господарських договорів, що могло привести до заподіяння завданої шкоди Білозерській територіальній громаді. 2. У зв'язку із закінченням службового розслідування стосовно директора КП "Агрофірма радгосп "Білозерський" ОСОБА_1 , припинено покладені на начальника служби безпеки КП ОСОБА_2 повноваження виконуючого обов'язки директора КП, у зв'язку з чим позбавлено ОСОБА_2 права підпису договорів, контрактів, угод, інших організаційно-господарських та фінансових документів з 09.06.2021р.
Відповідно до розпорядження селищного голови Білозерської селищної ради Херсонського району Херсонської області №196к від 9 червня 2021 "Про припинення повноважень," припинено повноваження директора Комунального підприємства Агрофірма радгосп "Білозерський" ОСОБА_1 на підставі п.5 ст. 41 Кодексу законів про працю України 9 червня 2021. Розпорядження підписано секретарем ради - Оленою Козачек.
Розпорядженням селищного голови Білозерської селищної ради Херсонського району Херсонської області №197к від 9 червня 2021 "Про розірвання контракту з керівником комунального підприємства та звільнення", керуючись п.5 ст.41 Кодексу законів про працю України, ст. 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", відповідно до п.п.5.2.5.11,5.12,6.1.12 Статуту КП Агрофірма радгосп "Білозерський" у зв'язку з припиненням повноважень директора КП Агрофірма радгосп "Білозерський" ОСОБА_1 на підставі ст. 41 Кодексу Законів про працю України відповідно до розпорядження від 09.06.2021р. №196к розірвано контракт з керівником Комунального підприємства Агрофірма радгосп "Білозерський" від 21.10.2020 та звільнено ОСОБА_1 з посади директора Комунального підприємства Агрофірма радгосп "Білозерський" 9 червня 2021. Розпорядження підписано секретарем ради - ОСОБА_3 .
Згідно з рішенням 15 сесії восьмого скликання Білозерської селищної ради Херсонського району Херсонської області №169 від 4 червня 2021 затверджено статут Комунального підприємства Агрофірма радгосп "Білозерський" в новій редакції, що додається до рішення. Рішення підписано секретарем ради - Оленою Козачек.
Згідно з довідкою КП Агрофірма радгосп "Білозерський" про нарахування заробітної плати ОСОБА_1 на посаді директора за 3 місяці, а саме: за період з квітня по червень 2021 року, наданою громадянину ОСОБА_1 , ОСОБА_1 було нараховано 83 990 грн. 35 коп., виплачено - 67 612 грн. 23 коп.). Довідку підписано директором КП Агрофірма радгосп "Білозерський" - Попутьком Ю.А. та начальником ВЗП - Ковтонюк А.О.
У довідці для пред'явлення за місцем вимоги КП Агрофірма радгосп "Білозерський" - КП Агрофірма радгосп "Білозерський" не має заборгованості перед працівником ОСОБА_1 по виплаті заробітної плати. Довідка підписана начальником відділу організації праці та заробітної плати - ОСОБА_4 та директором КП Агрофірма радгосп "Білозерський" - Попутьком Ю.А.
У акті про відмову Білозерської селищної ради Херсонського району Херсонської області від 09.06.2021 зазначено, що Білозерською селищною радою прийнято низку розпоряджень, а саме: Розпорядження №195к про закінчення службового розслідування стосовно ОСОБА_1 та відсторонення від здійснення повноважень за посадою ОСОБА_2 ; Розпорядження №196к про припинення повноважень директора комунального підприємства Агрофірма радгосп "Білозерський" ОСОБА_1 ; Розпорядження №197к про розірвання контракту з керівником комунального підприємства Агрофірма радгосп "Білозерський" ОСОБА_1 та звільнення його з посади. ОСОБА_5 (головним спеціалістом з кадрових питань Білозерської селищної ради), у присутності громадянина Бер- ОСОБА_6 та громадянки ОСОБА_7 , складено цей акт, про те, що 09 червня 2021, ОСОБА_5 було повідомлено ОСОБА_2 про необхідність ознайомлення з Розпорядженням №195к, після повідомлення ОСОБА_2 , 09.06.2021 прибув у приміщення Білозерської селищної ради та ознайомився з вищезазначеним Розпорядженням №195к (про що зробив відповідний розпис на розпорядженні). Того ж дня, 09 червня 2021, ОСОБА_5 (головним спеціалістом з кадрових питань Білозерської селищної ради), у присутності громадянина Бер- ОСОБА_6 та громадянки ОСОБА_7 , була зроблена велика кількість спроб повідомити директора КП Агрофірма радгосп "Білозерський" ОСОБА_1 , шляхом телефонного дзвінка про необхідність з?явитися йому до Білозерської селищної ради та ознайомитися з Розпорядженнями №195к, №196к та №197к, однак жодної відповіді, на чисельні дзвінки ОСОБА_5 , від ОСОБА_1 отримано не було. Акт про відмову Білозерської селищної ради від 09.06.2021 року підписано ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 .
Відповідно до копій поштових направлень, квитанцій, рекомендованих листів, наданих до суду, ОСОБА_1 було вручено поштові повідомлення, що засвідчує підпис особи.
Згідно з повідомленням №2 (вих.№ 596 від 10.06.2021) надісланим КП Агрофірма радгосп "Білозерський" було повідомлено ОСОБА_1 про необхідність терміново з'явитися у відділ кадрів КП Агрофірма радгосп "Білозерський" для отримання трудової книжки та розрахунку по заробітній платі у зв'язку зі звільненням. Повідомлення підписано начальником відділу кадрів ОСОБА_9 .
Згідно з повідомленням №3 (вих.№801 від 12.08.2021) надісланим КП Агрофірма радгосп "Білозерський" було повторно повідомлено ОСОБА_1 про необхідність терміново з'явитися у відділ кадрів КП Агрофірма радгосп "Білозерський" для отримання трудової книжки та розрахунку по заробітній платі у зв'язку зі звільненням. Повідомлення підписано начальником відділу кадрів Пшик Л.М.
Звертаючись із даним позовом до суду першої інстанції позивач зазначив, що оскаржувані рішення про припинення повноважень ОСОБА_1 , як керівника Комунального підприємства Агрофірма радгосп "Білозерський" є незаконним, прийняті не уповноваженими та вчинення таких дій особами.
Приймаючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та відмовив у їх задоволенні.
Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дослідивши наявні матеріали справи, доводи та вимоги сторін дійшла наступних висновків.
Рішенням 13 сесії восьмого скликання Білозерської селищної ради Херсонського району Херсонської області №137 від 7 квітня 2021 "Про недовіру селищному голові та дострокове припинення повноважень" висловлено недовіру та достроково припинено повноваження голови Білозерської селищної ради ОСОБА_10 , секретарю Білозерської селищної ради ОСОБА_11 у термін, визначений ч.3 ст.42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", доручено звернутися до Верховної ради України з клопотанням щодо призначення позачергових виборів Білозерського селищного голови. Рішення підписано секретарем ради - ОСОБА_11 .
Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Білозерської селищної ради №303516107053 від 17.06.2021: дата запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - 17.06.2021; прізвище, ім'я та по батькові осіб, які мають право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, та наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи - зазначено ОСОБА_11 (відповідно до ч.2 ст.42 Закону України "Про місцеве самоврядування" секретар ради тимчасово здійснює повноваження голови ради).
Відповідно до рішення Білозерської селищної ради від 07.12.2020 № 13 "Про затвердження структури та чисельності працівників Білозерської селищної ради та реорганізацію сільських рад шляхом їх приєднання до Білозерської селищної ради", Білозерська селищна рада є правонаступником всього майна, прав та обов'язків Дніпровської сільської ради, яка була попереднім засновником КП Агрофірма радгосп "Білозерський".
Постановою Верховної Ради від 06.02.2023 №2898-1Х визначено, що у період дії воєнного стану в Україні та 30 днів після його припинення чи скасування:
1) начальники Присиваської, Тавричанської сільських та Новокаховської міської військових адміністрацій Каховського району, Музиківської сільської, Білозерської селищної та Олешківської міської військових адміністрацій Херсонського району Херсонської області:
крім повноважень, віднесених до їх компетенції Законом України "Про правовий режим воєнного стану", здійснюють повноваження відповідних сільських, селищної, міських рад, їх виконавчих комітетів, відповідних сільських, селищного, міських голів.
Розпорядженням Президента України від 14.12.2022 №326/2022-рп призначено ОСОБА_12 начальником Білозерської селищної військової адміністрації Херсонського району Херсонської області.
У виписці з ЄДРПОУ від 27.02.2023 вказано керівника Білозерської селищної ради ОСОБА_12 , начальника Білозерської селищної військової адміністрації Херсонського району Херсонської області який здійснює повноваження сільського голови відповідно до Постанови ВР 06.02.2023 №2898-1Х .
Згідно з пунктами 1.1,1.2,1.3,1.4, 1.5, 1.6,1.7, 1.9, 3.1 Статуту Комунального підприємства Агрофірма радгосп "Білозерський" затвердженого рішенням Білозерської селищної ради від 04.06.2021 №169, Підприємство створено на базі державного підприємства радгосп "Білозерський" та є його правонаступником. Підприємство засновано на комунальній власності відповідно до Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, Закону України "Про місцеве самоврядування" та іншими нормативно-правовими актами передбаченими чинним законодавством України. Засновником та Власником Підприємства є Білозерська селищна рада (далі - Засновник/Власник). Органом управління майном підприємства є Білозерська селищна рада.
Підприємство має самостійний баланс, рахунки в банківських установах, печатку, штампи, бланки зі своїм найменуванням тощо. Підприємство є юридичною особою, користується закріпленим за ним майном на право господарського відання, має право від свого імені укладати договори та інші цивільно-правові угоди, набувати майнових та немайнових прав та виконувати обов'язки, бути позивачем та відповідачем у судах, займатись діяльністю, яка відповідає напрямкам, передбаченим цим статутом.
У своїй діяльності Підприємство керується Конституцією та Законами України, нормативно-правовими актами Президента України і Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами та цим Статутом, рішеннями Білозерської селищної ради, рішеннями виконавчого комітету Білозерської селищної ради, розпорядженнями та дорученнями селищного голови або особи, яка відповідно до законодавства здійснює його повноваження.
Підприємство за своєю організаційною формою є комунальним унітарним підприємством.
Предметом діяльності підприємства є виробництво сільськогосподарської продукції, виноградних та плодово-ягідних матеріалів, продовольчих товарів народного споживання, ведення робіт у сфері агропромислового комплексу, тощо (п.2.2 Статуту).
У пунктах 5.1, 5.2, 5.11, 5.12 Статуту - визначено, що Підприємство очолює директор, якого призначає, звільняє з посади, припиняє повноваження голова Білозерської селищної ради або особа, яка відповідно до законодавства здійснює його повноваження. При наймі керівника з ним укладається контракт, в якому визначаються строк трудового договору, права, обов'язки і відповідальність директора, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови трудового договору за погодженням сторін.
Директор може бути звільнений з посади головою Білозерської селищної ради до закінчення строку контракту, його повноваження можуть бути достроково припинені у випадках, передбачених контрактом, статутом або чинним законодавством України.
Звільнення з посади та розірвання контракту з директором здійснюється головою Білозерської селищної ради або особи, що здійснює його повноваження:
• з власної ініціативи директора;
• за розпорядженням голови Білозерської селищної ради або особи, яка відповідає законодавству держави його повноваження;
• за рішенням суду;
• у зв'язку із закінченням терміну дії контракту;
• у зв'язку з порушенням директором умов трудового контракту;
• у зв'язку з припиненням повноважень директора відповідно до вимог п.5 ст. 41 Кодексу законів про працю України;
• з інших підстав, передбачених контрактом, укладеним з директором;
• з інших підстав, передбачених чинним законодавством України.
Відповідно до контракту від 21.10.2020, укладеного Дніпровською сільською радою в особі сільського голови Щербини О.О., який діє на підставі Закону України "Про місцеве самоврядування" та ОСОБА_1 , останній призначається на посаду директора. Термін дії контракту з від 21.01.2020 до 20.10.2035.
Керівник зобов'язується безпосереднє і через адміністрацію здійснювати оперативне управління підприємством, забезпечувати його діяльність, ефективне використання і збереження закріпленого за підприємством майном, а орган управління майном зобов'язується створити належні умови для організації права Керівника. На підставі цього контракту виникають трудові відносини між керівником підприємства та органом управління майном підприємства. (п.п.1,2). Керівник підзвітний органу управління майном у межах, встановлених законодавством, статутом підприємства та цим трудовим контрактом (п.5).
У підпункті г. п. 22 трудового контракту сторони узгодили, що дія контракту припиняється з інших підстав передбачених законодавством та цим контрактом.
Згідно з ст. 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" у разі звільнення з посади сільського, селищного, міського голови у зв'язку з достроковим припиненням його повноважень або його смерті, а також у разі неможливості здійснення ним своїх повноважень повноваження сільського, селищного, міського голови здійснює секретар відповідної сільської, селищної, міської ради, крім випадків дострокового припинення повноважень сільського, селищного, міського голови відповідно до Закону України "Про військово-цивільні адміністрації" або Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
Секретар сільської, селищної, міської ради тимчасово здійснює зазначені повноваження з моменту дострокового припинення повноважень сільського, селищного, міського голови і до моменту початку повноважень сільського, селищного, міського голови, обраного на позачергових виборах відповідно до закону, або до дня відкриття першої сесії відповідної сільської, селищної, міської ради, обраної на чергових місцевих виборах.
Згідно з підпунктом 10 ч. 4 ст. 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до повноважень сільських, селищних, міських голів відноситься: призначення на посади та звільнення з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, крім випадків, передбачених ч.2 ст. 21 Закону України "Про культуру"
Наведені приписи законодавча, що регулює спірні правовідносини, свідчить, що як на момент укладання контракту з позивачем так як і на момент його звільнення 09.06.2021, повноваження з призначення керівників комунальних підприємств за виключенням випадків передбачених ч.2 ст. 21 Закону України "Про культуру" відносились до виключних повноважень Білозерського селищного голови або у випадку ч. 2 ст. 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вказані повноваження здійснюються секретарем Білозерської селищної ради.
Норми Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" не містять повноважень сільських селищних міських рад, щодо призначення на посади керівників, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, вказані повноваження наявні лише у сільських, селищних, міських голів та секретарів відповідних рад у випадках передбачених законом.
Отже, у даному випадку укладаючи контракт від 20.10.2020 між Дніпровським селищним головою та ОСОБА_1 селищний голова діяв саме згідно з положеннями ст. 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
При цьому, як свідчать наявні матеріали справи, відомостей щодо прийняття рішень Дніпровської селищної ради з приводу призначення ОСОБА_1 на посаду директора комунального підприємства суду не надано.
Відповідно у випадку звільнення керівника комунального підприємства з займаної посади - рішень Білозерської селищної ради (як правонаступника Дніпровської селищної ради) не вимагалося.
А тому, судом апеляційної інстанції відхиляються посилання позивача на те, що рішення щодо його дострокового звільнення має прийматись на пленарному засіданні Білозерської сільської ради, відповідно голова або секретар ради не мали на це повноважень, не знайшли свого підтвердження.
Щодо посилання позивача на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 28.09.2023 року по справі № 540/1660/21, якою визнано протиправним та скасовано рішення від 07.04.2021 № 137 "Про недовіру селищному голові та дострокове припинення повноважень", та доводи про безпідставність прийняття секретарем ради оскаржуваних розпоряджень в межах справи №766/11119/21, судова колегія зазначає таке.
Згідно з ч. 2 ст. 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" у разі звільнення з посади сільського, селищного, міського голови у зв'язку з достроковим припиненням його повноважень або його смерті, а також у разі неможливості здійснення ним своїх повноважень, повноваження сільського, селищного, міського голови здійснює секретар відповідної сільської, селищної, міської ради, крім випадків дострокового припинення повноважень сільського, селищного, міського голови відповідно до Закону України "Про військово-цивільні адміністрації" або Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
Секретар сільської, селищної, міської ради -тимчасово здійснює зазначені повноваження з моменту дострокового припинення повноважень сільського, селищного, міського голови і до моменту початку повноважень сільського, селищного, міського голови, обраного на позачергових виборах відповідно до закону, або до дня відкриття першої сесії відповідної сільської, селищної, міської ради, обраної на чергових місцевих виборах.
Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань за період з 01.01.2022 по 14.02.2023 - секретарю Білозерської селищної ради Козачек Олені Дмитрівни, належало право: видачі розпорядчих актів та право розпорядження рахунками, підписувати розрахункові документи.
Відповідно на момент 09.06.2021 саме секретар Білозерської селищної ради Козачок О.Д. - була уповноваженою особою щодо видачі розпорядчих актів в тому числі розпоряджень: від 09.06.2021, №196-к 197-к Рішення Білозерської селищної ради від 07.04.2021 р. № 137 "Про недовіру селищному голові та дострокове припинення повноважень" - є актом індивідуальної дії та стосується виключно ОСОБА_10 , ОСОБА_11 .
Дане рішення не є нормативно правовим актом та не передбачає встановлення, зміну, припинення (скасування) загальних правил регулювання однотипних правовідносин, та не розраховане на тривале та багаторазове використання, вказане рішення вичерпало свою силу фактом його виконання. Відповідно факт скасування вищевказаного рішення селищної ради постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 28.09.2023 по справі №540/1660/21 не породжує будь-яких автоматичних наслідків визнання недійсними розпоряджень виконуючого обов'язки селищного голови, секретаря селищної ради Козачок О.Д.
Щодо посилання позивача на те, що посада директора комунального підприємства не відноситься до кола суб'єктів трудових правовідносин, до яких може застосуватися додаткова підстава звільнення, визначена п. 5 ст. 41 КЗпП України, слід зазначити таке.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 169 ЦК України територіальні громади діють у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин. Територіальні громади можуть створювати юридичні особи публічного права (комунальні підприємства, спільні комунальні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом.
У ч.1 ст. 62 ГК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.
Згідно з ч.1 ст.63 ГК України залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні може діяти, зокрема, комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади.
Відповідно до ч.ч.3-4 ст. 63 ГК України залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного капіталу в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні. Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний капітал, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який призначається (обирається) засновником (наглядовою радою такого підприємства у разі її утворення), керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства.
Аналіз положень статуту КП Агрофірма радгосп "Білозерський" свідчить про, що КП є комунальним унітарним комерційним підприємством, створеним відповідно до законодавства. Засновником і власником КП є Білозірська селищна рада.
Підприємство очолює директор, якого призначає, звільняє з посади, припиняє повноваження голова Білозерської селищної ради або особа, яка відповідно до законодавства здійснює його повноваження. При наймі керівника з ним укладається контракт, в якому визначаються строк трудового договору, права, обов'язки і відповідальність директора, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови трудового договору за погодженням сторін.
Директор може бути звільнений з посади головою Білозерської селищної ради до закінчення строку контракту, його повноваження можуть бути достроково припинені у випадках, передбачених контрактом, статутом або чинним законодавством України.
Звільнення з посади та розірвання контракту з директором здійснюється головою Білозерської селищної ради або особи, що здійснює його повноваження з підстав , визначених Статутом, у тому числі у зв'язку з припиненням повноважень директора відповідно до вимог п.5 ст. 41 Кодексу законів про працю України. Дія контракту припиняється з інших підстав передбачених законодавством та цим контрактом.
Комунальні підприємства, засновані на власності територіальної громади, що є єдиним власником відповідного підприємства, вважаються унітарними. Отже, КП є комунальним унітарним підприємством.
Частинами 1-6 ст. 65 ГК України унормовано, що управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу.
Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів.
Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядова рада такого підприємства (у разі її утворення) призначає (обирає) керівника підприємства, який є підзвітним власнику, його уповноваженому органу чи наглядовій раді. Керівник підприємства, головний бухгалтер, члени наглядової ради (у разі її утворення), виконавчого органу та інших органів управління підприємства відповідно до статуту є посадовими особами цього підприємства. Статутом підприємства посадовими особами можуть бути визнані й інші особи.
У разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), в якому визначаються строк найму, права, обов'язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін.
Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.
Керівника підприємства може бути звільнено з посади достроково на підставах, передбачених договором (контрактом) відповідно до закону.
Зазначені правові норми є правовою підставою для укладання контракту з керівником підприємства незалежно від форми власності.
Відповідно до ч.1-4 ст. 78 ГК України комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).
Частина 7 ст. 78 ГК України визначає, що органами управління комунального унітарного підприємства є керівник підприємства, який призначається (обирається) органом, до сфери управління якого належить підприємство, або наглядовою радою цього підприємства (у разі її утворення) і є підзвітним органу, який його призначив (обрав); наглядова рада підприємства (у разі її утворення), яка в межах компетенції, визначеної статутом підприємства та законом, контролює і спрямовує діяльність керівника підприємства.
З огляду на повноваження засновника унітарного підприємства, що визначені ст. 63 ГК України, можна зробити висновок, що засновник унітарного підприємства володіє всіма правами, належними власнику корпоративних прав.
Отже, саме територіальні громади набувають і здійснюють корпоративні права у комунальному унітарному підприємстві опосередковано через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Відповідно до ч.3 ст. 99 ЦК України члени виконавчого органу можуть бути у будь-який час усунені від виконання своїх обов'язків, якщо в установчих документах не визначені підстави усунення членів виконавчого органу від виконання своїх обов'язків.
Офіційне тлумачення цієї норми права міститься в Рішенні Конституційного Суду України від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010.
Конституційний Суд України у Рішенні від 12.01.2010 у справі № 1-2/2010 про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України зазначив, що зміст положень статті 99 ЦК України треба розуміти як право компетентного (уповноваженого) органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу щодо виконання обов'язків, які він йому визначив, у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а корпоративних правовідносин, що виникають між товариством і особами, яким довірено повноваження з управління ним.
Законом № 1255-VII внесено зміни до ч.3 ст. 99 ЦК України. Так, відповідно до ч.3 ст.99, в редакції Закону № 1255-VII, повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.
Одночасно, як механізм практичної реалізації цієї норми права, Законом № 1255-VII частину першу статті 41 доповнено пунктом 5 такого змісту: " 5) припинення повноважень посадових осіб".
Отже, згідно з п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України крім підстав, передбачених ст. 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку припинення повноважень посадових осіб.
Припинення повноважень члена виконавчого органу підприємства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника з роботи (розірвання із ним трудового договору) на підставі положень КЗпП України. Саме тому можливість уповноваженого органу підприємства припинити повноваження члена виконавчого органу міститься не в приписах КЗпП України, а у ст. 99 ЦК України.
Отже, п. 5 ч.1 ст. 41 КЗпП України кореспондується з положеннями ч. 3 ст. 99 ЦК України.
Необхідність таких норм зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу підприємства право на управління ним. За цих умов і припинення трудового договору з керівником підприємства також залежить саме від суб'єктивної волі власника.
Тобто у разі якщо спір стосується припинення повноважень члена виконавчого органу, то на такі правовідносини поширюються положення ч.3 ст. 99 ЦК України. З огляду на передбачену законодавством процедуру припинення повноважень члена виконавчого органу позивач, у розумінні п. 5 ч.1 ст. 41КЗпП, був посадовою особою комунального підприємства, а тому на нього поширюється підстава для звільнення, передбачена п. 5 ч.1 ст. 41 КЗпП України
Щодо наявності у позивача статусу посадової особи.
Відповідно до п.5 ч. 1 ст. 41 Кодексу законів про працю додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов.
Крім підстав, передбачених ст. 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках: серед яких встановлений п.5 випадок - припинення повноважень посадових осіб.
Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи позивача, про те що правило п. 5 ч.1 статті 41 КЗпП України не поширюється на посаду керівників комунальних підприємств, з огляду на таке.
У правових висновках, викладених у постановах Верховного Суду від 30.01.2020 року у справі №815/3200/16; від 06.08.2020 року у справі № 186/294/16-а, від 14.09.2021 у справі №490/4465/18, зокрема заначено наступне:
"Стаття 41 КЗпП України не містить жодних застережень стосовно можливості розповсюдження вимог цієї статті на посадових осіб місцевого самоврядування.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає за необхідне окреслити як виключну правову проблему питання про те, на яке коло посадових осіб, окрім першої особи - керівника підприємства (товариства), можуть поширюватись положення п. 5 ч.1 статті 41 КЗпП України як підстава для звільнення"
Тобто, згідно вищевказаних позицій Верховного Суду, норми п. 5 ч.1 статті 41 КЗпП України безумовно поширюються на посадових осіб місцевого самоврядування та перших осіб керівників підприємств, що повністю відповідає обставинам даної справи та нівелює доводи позивача.
У правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 20.12.2020 у справі №487/2178/19 зокрема заначено:
"Передбачена п. 5 ч.1 ст. 41 КЗпП України підстава розірвання трудового договору не передбачає необхідності попереднього повідомлення про звільнення, з'ясування вини працівника, доцільності та причини звільнення, врахування попередньої роботи та інших позитивних результатів діяльності працівників"
За п. 5 ч.1 ст. 41 КЗпП України підставою для розірвання договору є рішення власника в особі його вищого органу управління або виконавчого органу, що наділений повноваженнями з прийому/звільнення працівників. Таким чином, припинення трудового договору з посадовою особою на підставі п. 5 ч. ст. 41 КЗпП України залежить від волі роботодавця.
У законодавстві про працю визначення поняття "посадова особа" відсутнє.
У роз'ясненнях Державної інспекції України з питань праці від 24.07 2014 до категорії "посадових осіб" у розумінні п. 5 ст. 41 КЗпП України можна віднести, зокрема, категорію працівників, визначених як "посадові особи" в ст. 2 Закону України "Про державну службу", в ст. 2 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", та як "службові особи" у примітці до ст. 364 Кримінального кодексу України. На думку цього органу, терміни "посадова особа" та "службова особа" є синонімічними.
До останніх, відповідно до абзацу першого пункту 1 примітки до ст. 364 Кримінального кодексу України, зокрема належать: особи, які обіймають постійно або тимчасово на підприємствах, установах або організаціях незалежно від форми власності посаду, пов'язану з виконанням організаційнорозпорядчих або адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням. Посадовими (службовими) особами вважаються особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації. Посадова особа наділена певним обсягом повноважень і в їх межах має право вчиняти дії, що породжують, змінюють або припиняють конкретні правовідносини (наприклад, право прийняття та звільнення працівників, застосування дисциплінарних чи адміністративних стягнень тощо). Адміністративно-господарські обов'язки передбачають наявність повноважень з управління і розпорядження майном підприємства, забезпечення контролю за господарськими операціями, у цій справі обов'язки з управління або розпорядження державним майном (установлення порядку його зберігання, переробки, реалізації забезпечення контролю за цими операціями тощо).
До осіб, які здійснюють організаційно-розпорядчі обов'язки, зокрема належать керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних, колективних чи приватних підприємств, установ і організацій, їх заступники, керівники структурних підрозділів (начальники цехів, завідуючі відділами, лабораторіями, кафедрами), їх заступники, особи, які керують ділянками робіт (майстри, виконроби, бригадири тощо). Крім того, поняття "посадова особа" розкрито в ГК України щодо посадових осіб підприємств, у тому числі заснованих на державній формі власності (державних підприємств).
Зокрема, відповідно до ст. 63 ГК України, одним із видів підприємств є державне підприємство, що діє на основі державної власності (абзац 5 ч.1 ст. 63 ГК України). Згідно з ч.3 ст. 65 ГК України керівник підприємства, головний бухгалтер, члени наглядової ради (у разі її утворення), виконавчого органу та інших органів управління підприємства відповідно до статуту є посадовими особами цього підприємства. Статутом підприємства посадовими особами можуть бути визнані й інші особи.
Крім того, сама норма статті 41 КЗпП України не містить обмеження в застосуванні пункту 5 ч.1 цієї статті до керівників державних підприємств чи їх структурних підрозділів.
Отже, критерієм для застосування пункту 5 ч.1 ст. 41 КЗпП України є пов'язаність посади з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків.
Згідно з положеннями Статуту КП Агрофірма радгосп "Білозерський" директор підприємства має наступні повноваження:
- Розпоряджається у встановленому порядку майном та коштами Підприємства. Укладати господарські угоди, контракти, договори на суму не більше п'яти мільйонів гривень без погодження Засновника/Власника. Укладати угоди, контракти, договори на суму більше п'яти мільйонів гривень із погодженням Засновника/Власника;
- Забезпечувати ефективне використання та збереження комунального майна, закріпленого за Підприємством;
- Організовувати роботу Підприємства;
- Призначати та звільняти з посади заступників директора Підприємства, спеціалістів та інших працівників Підприємства у встановленому порядку;
- Затверджувати функціональні обов'язки заступника директора, спеціалістів та інших працівників Підприємства;
- Відповідно до чинного законодавства обирати форми та системи оплати праці, встановлює розміри тарифних ставок, відрядних розцінок, посадових окладів, премій, винагород, надбавок та доплат працівникам на умовах, передбачених колективним договором;
- Забезпечувати дотримання законодавства України в діяльності Підприємства
Здійснювати інші повноваження щодо оперативного управління Підприємством, що не належать до виключної компетенції Засновника/Власника та встановлені законодавством України, а також цим Статутом та договором.
Відповідно до контракту позивача від 21.10.2020 керівник зобов'язується здійснювати оперативне управління підприємством, забезпечувати його діяльність, ефективне використання і збереження закріпленого за підприємством майном, а орган управління майном зобов'язується створити належні умови для організації права Керівника.
Керівники комунальних підприємств, працюють на контрактній основі та призначаються на посаду сільськими, селищними міськими головам, або секретарем відповідної ради згідно повноважень визначених п. 10 ч. 4 ст. 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
З огляду на наведене, що посада директора КП агрофірма радгосп "Білозерський" відноситься до категорії посад пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків, відповідно на керівника вказаного підприємства поширюються дія пункту 5 ч.1 ст. 41 КЗпП України.
Щодо посилань позивача на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного суду від 10.07.2024 у справі №573/1020/22, суд зазначає, що у ній проведено дослідження правовідносин з комунальним унітарним підприємством, яке здійснює господарську діяльність в галузі комунальних послуг, спрямовану на досягнення соціальних та інших результатів. Основною метою створення цього підприємства є надання комунальних послуг, що відображено у постанові суду.
За обставинами цієї справи, виникнення спору пов'язано із зверненням позивача до відповідача з заявою про звільнення за власним бажанням на підставі ч.3 ст. 38 КЗпП України, що відрізняється від правовідносин між сторонами та обставин справи, що наразі розглядається.
В аспекті правовідносин, які досліджуються судом, слід звернути увагу на питання поділу юридичних осіб на юридичних осіб приватного та публічного права.
Поділ юридичних осіб на юридичних осіб приватного та публічного права пов'язаний з дуалізмом права (що передбачає умовний поділ права на публічне та приватне) і призначенням юридичної особи як інструменту участі в цивільному обороті, та має визначати, публічну чи приватну функцію виконує та чи інша юридична особа передовсім. У протиставленні цих двох видів організацій основною засадою є те, чи є така організація водночас і суб'єктом публічно-правових відносин.
Ознакою належності до кола суб'єктів публічних відносин є наділення їх якимись владними, управлінськими, сервісними функціями, зокрема й делегованими, що зумовлює можливість вступу такої організації у відносини субординації.
Тобто юридична особа публічного права - це передовсім суб'єкт публічного права, який наділений певними владними, управлінськими функціями, та з метою забезпечення його функціонування як окремої організації у приватному праві має також правовий статус організації - юридичної особи, яка задля цього введена у цивільний обіг.
Відповідно до ч.2 ст. 81 ЦК України юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права.
Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до ст. 87 цього Кодексу. Юридична особа приватного права може створюватися та діяти на підставі модельного статуту в порядку, визначеному законом.
Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.
З аналізу ч.2 ст. 81 ЦК України можна зробити також висновок, що поділ юридичних осіб на юридичних осіб публічного права та юридичних осіб приватного права в українському цивільному законодавстві здійснено за таким критерієм як порядок їх створення. Головною відмінністю між цими юридичними особами приватного та публічного права є неспівпадіння правової природи юридичних актів, на підставі яких вони створюються.
Такий критерій як порядок створення юридичних осіб є похідним від правового призначення такого суб'єкта у праві. Тобто, крім відмінного порядку створення юридичних осіб приватного та публічного права, потрібно насамперед враховувати інші ознаки, якими характеризуються юридичні особи приватного та публічного права.
Як вже зазначалося, основною ознакою, якою характеризуються юридичні особи публічного права, є публічно-правова мета діяльності, що полягає в реалізації публічних інтересів (завдань, функцій) держави чи територіальної громади, які покладені на них Конституцією України та законодавчими актами.
Враховуючи викладене, до відмінних ознак юридичної особи публічного права, крім правової природи акту на підставі якого створюється така юридична особа, можна віднести публічний характер цілей, для яких вона створюється, наявність у неї владних повноважень, мету діяльності як публічно-правового утворення, яка обумовлюється державними інтересами чи інтересами територіальної громади.
Приписи ст. 169 ЦК України не забороняють територіальним громадам створювати також і юридичні особи приватного права, які не є учасниками владних управлінських відносин, можуть мати основну мету отримання прибутку для фінансування потреб місцевих бюджетів, тощо.
Отже під час вирішення питання щодо віднесення юридичних осіб, створених, зокрема, органами місцевого самоврядування до юридичних осіб приватного чи публічного права, потрібно враховувати мету діяльності створеної юридичної особи та чи має ця особа владно-управлінські функції делеговані їй державою (органом місцевого самоврядування). Якщо ж мета створення юридичної особи полягає в здійсненні нею комерційної діяльності, а не владно-управлінських функцій, то така особа є юридичною особою приватного права.
До того ж потрібно враховувати приписи ст. 81 ЦК України, які закріплюють поділ юридичних осіб на юридичних осіб приватного та публічного права за таким критерієм як порядок їх створення, а саме юридичні особи публічного права створюються розпорядчим актом, зокрема, органу місцевого самоврядування, й для таких осіб не передбачено їх створення на підставі статуту. Тоді як юридичні особи приватного права створюються винятково на підставі установчих документів, зокрема статуту.
У ч.ч. 2,3 ст. 169 ЦК України не міститься вичерпного переліку організаційно-правових форм юридичних осіб як публічного права, так і юридичних осіб приватного права, які можуть створювати органи місцевого самоврядування. Тобто комунальне підприємство, створене органом місцевого самоврядування, не є винятково юридичною особою публічного права. В такій організаційно-правовій формі може бути також і юридична особа приватного права.
У спірних правовідносинах згідно з статутом КП , затвердженим рішенням Білозерської сільради, КП є комунальним унітарним комерційним підприємством, створеним відповідно до законодавства на базі комунального майна, що є спільною власністю. Підприємство здійснює господарську діяльність, спрямовану на досягнення соціальних та інших результатів з метою одержання прибутку. Підприємство є юридичною особою приватного права, створеною відповідно до ЦК України. Тож КП створене на підставі статуту, що не є характерним для юридичних осіб публічного права; засновник наділив це підприємство майном винятково з метою здійснення комерційної діяльності та не делегував жодні публічні повноваження для здійснення владно-управлінських функцій.
Розділом 2.1 Статуту, мета та предмет діяльності підприємства, визначено, що метою діяльності підприємства є: 2.2.1 Реалізація завдань, програм та рішень Білозерської селищної ради, рішень виконавчого комітету Білозерської селищної ради, розпоряджень та доручень селищного голови або особи, яка відповідно до законодавства здійснює його повноваження; 2.1.2. Розвиток підприємства, створення додаткових робочих місць, здійснення виробничої та комерційної діяльності, втілення у виробництво досягнень науковотехнічного прогресу, ресурсозберігаючих та екологічно чистих технологій, одержання прибутку від своєї діяльності; 2.1.3. Забезпечення економічних та соціальних інтересів Підприємства та його членів; 2.1.4. Ефективне використання власного майна та коштів; 2.1.5.Збільшення обсягів виробництва та зниження собівартості виробленої продукції, надання послуг; 2.1.6. Впровадження нових форм організації та оплати праці. Пунктом 2.2.1, визначено предмет його діяльності, яким є: Виробництво сільськогосподарської продукції, її придбання, переробка, зберігання і реалізація.
Тобто, серед предмету та мети діяльності підприємства КП "Агрофірма радгосп "Білозерський" відсутні аналогічні до наведеної практики мета діяльності у вигляді надання комунальних та соціальних послуг населенню, що свідчить про те, що воно не є підприємством публічного права з наявністю відповідної мети діяльності.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що КП "Агрофірма радгосп "Білозерський", не є комунальним підприємством публічного права та не має мети діяльності пов'язаної з наданням комунальних чи соціальних послуг населенню, як відображено в постанові Великої Палати Верховного суду від 10.07.224 у справі №573/1020/22.
Частиною 1 ст. 74 Господарського кодексу України передбачено, що державне комерційне підприємство є суб'єктом підприємницької діяльності, діє на основі статуту або модельного статуту.
Відповідно до п. 5.2. Статуту підприємство очолює директор, якого призначає, звільняє з посади, припиняє повноваження голова Білозерської селищної ради або особа, яка відповідно до законодавства здійснює його повноваження.
Пунктом 5.11 Статуту, передбачено, що директор може бути звільнений з посади головою Білозерської селищної ради до закінчення строку контракту, його повноваження можуть бути достроково припинені у випадках, передбачених контрактом, статутом або чинним законодавством. Разом з тим, за п. 5.12 Статуту, звільнення з посади та розірвання контракту з директором, здійснюється головою Білозерської селищної ради або особи, що здійснює його повноваження, зокрема: - за розпорядженням голови Білозерської селищної ради або особи, що здійснює його повноваження; - у зв'язку з припиненням повноважень директора відповідно до вимог п. 5 ст. 41 Кодексу законів про працю України.
Відповідно до п. 6.1.11. Статуту, компетенцією засновника/власника є призначення та звільнення з посади директора Підприємства за розпорядженням голови Білозерської селищної ради або особи, що здійснює його повноваження, укладати та розривати трудовий контракт з директором Підприємства.
Згідно з п. 6.1.12. Статуту, компетенцією засновника/власника є припинення повноважень директора Підприємства відповідно до вимог ч. 5 ст. 41 Кодексу законів про працю України за розпорядженням голови Білозерської селищної ради або особи, що здійснює його повноваження. п. 5.5 Статуту, визначено, що Посадовими особами Підприємства є директор, головний бухгалтер.
За умовами п. 10 ч. 4 ст. 42 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні", селищний голова призначає на посади та звільняє з посади керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, крім випадків, передбачених частиною другою статті 21 Закону України "Про культуру".
Таким чином, звільнення позивача, відбулось на підставі діючого статуту підприємства, що в розумінні ст. 74 ГК України, давало право його звільнити на підставі положень п. 5 ст. 41 Кодексу законів про працю України.
В зв'язку з чим, Розпорядженням секретаря Білозерської селищної ради від 09.06.2021 року №196 к припинено повноваження директора КП Агрофірма радгосп "Білозерський" Ощипка О.С., керуючись п. 5 ст. 41 КЗпП України, відповідно до п.п. 5.2, 5.11, 5.12, 6.1.12 Статуту КП Агрофірма радгосп "Білозерський".
Отже, правові висновки наведені позивачем щодо інших правовідносин, які розглядались Великою Палатою ВС, за статутом підприємства, не передбачали можливості звільнення на підставі ч.5 ст. 41 КЗпП України, на відміну від Статуту КП "Агрофірма радгосп "Білозерський", яким це право передбачив.
Як вірно встановив суд першої інстанції, аналізуючи предмет та мету діяльності КП "Агрофірма радгосп "Білозерський", вбачається неможливість віднесення його до підприємства публічного права, в зв'язку з відсутністю таких ознак передбачених статутом підприємства.
Чинні в Україні нормативно-правові акти не містять інших, ніж порядок створення, критеріїв розмежування юридичних осіб на юридичних осіб публічного права та юридичних осіб приватного права.
Джерелом права в Україні є практика ЄСПЛ (ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ч.ч. 1, 5 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").
ЄСПЛ розмежовує "неурядові організації" від "урядових організацій". Для того щоб визначити, чи належить конкретна юридична особа до певної категорії, необхідно проаналізувати її юридичний статус та, у разі доцільності, права, які надає цей статус, характер діяльності юридичної особи та контекст, за якого ця діяльність здійснюється, а також ступінь незалежності від органів влади. Зокрема, на думку ЄСПЛ, юридична особа є "неурядовою організацією", якщо вона керується в основному цивільним законодавством ("company law"), не користується у своїй діяльності повноваженнями, що виходять за межі тих, які надаються загальним приватним правом ("ordinary law"), і підпадає під юрисдикцію загальних, а не адміністративних судів.
Отже, для інших юридичних осіб (крім тих, які відповідно до ЦК України безумовно є юридичними особами публічного права), слід брати до уваги такі ознаки: 1) характер діяльності юридичної особи (зокрема, вид діяльності, сферу / галузь, в якій така діяльність здійснюється).
Для юридичної особи публічного права характерним є здійснення діяльності у сферах / галузях, які становлять публічний інтерес: інтерес держави, суспільства, територіальної громади, а також важливі для великої кількості осіб інтереси та потреби; 2) контекст діяльності юридичної особи. Юридична особа, яка здійснює фактичну основну діяльність як монополіст у певній сфері або у сфері певних монополій чи у сфері, яка повністю або значною мірою регулюється державою / територіальною громадою, має ознаки юридичної особи публічного права; 3) ступінь інституційної залежності юридичної особи від держави / територіальної громади. Йдеться про ситуації, коли у статутному капіталі юридичної особи частка державної чи комунальної власності перевищує 50% чи становить величину, яка забезпечує відповідним органам державного управління або місцевого самоврядування право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів / дозволяє державі / територіальній громаді одноосібно формувати волю юридичної особи, коли держава / територіальна громада є активним учасником, впливає на справи юридичної особи, бере участь в оперативному управлінні тощо. Ця ознака стосується також і тих юридичних осіб (незалежно від їх організаційноправової форми), які інституціонально залежать від держави опосередковано (через інші юридичні особи публічного права); 4) рівень втручання держави / територіальної громади у фінансові справи юридичної особи. Вплив держави на формування / відновлення фінансової спроможності юридичної особи свідчить про наявність у неї ознак юридичної особи публічного права ; 5) функціональну залежність юридичної особи від держави / територіальної громади. Така залежність може полягати в тому, що держава / територіальна громада має високий ступінь державного нагляду і контролю за найважливішими аспектами діяльності юридичної особи.
Термін "урядові організації", на відміну від "неурядових організацій", включає юридичних осіб, які беруть участь у здійсненні державних повноважень або керують державною службою під контролем уряду.
Отже, для з'ясування питання, чи належить та чи інша юридична особа (об'єднання юридичних осіб) до юридичних осіб публічного права, необхідно аналізувати всю сукупність нормативно-правових актів та правовстановлюючих документів, які визначають правовий статус безпосередньо цієї юридичної особи (об'єднання).
Важливим критерієм самостійності КП "Агрофірма радгосп "Білозерський", по відношенню до повного впливу засновника Білозерської селищної ради на господарську діяльність підприємства зазначений у п. 7.11 Статуту підприємства, згідно якого, Засновник/Власник не несе відповідальності за зобов'язаннями підприємства, а Підприємство не несе відповідальності за зобов'язаннями Засновника/Власника, що по суті і відмежовує його від ознак притаманних комунальним підприємствам публічного права.
Суд звертає увагу на висновки, викладені у рішеннях ЄСПЛ: Справа "Михайленки та інші проти України"; Справа Державна холдингова компанія "Луганськвугілля" проти України; Справа "Новоселецький проти України"; Справа Лисейцева и Маслов проти Росії; в яких наведено аналіз правовідносин урядових підприємств, що можуть мати спільні ознаки з підприємствами публічного права.
Щодо доводів позивача про його звільнення в період усунення його від виконання обов'язків керівника КП, колегія суддів зазначає таке.
Так, позивач зазначає, що на день його звільнення 09.06.2021 він був усунутий від виконання обов'язків керівника КП Агрофірми радгосп "Білозерський" відповідно до розпорядження Білозерської селищної ради від 27.04.2021 № 143 та не був наділений адміністративногосподарськими повноваженнями.
Розпорядженням секретаря Білозерської селищної ради Козачок О.Д. від 09.06.2021 № 195-к закінчено службове розслідування стосовно директора комунального підприємства Агрофірма радгосп "Білозерський" ОСОБА_1 . З 09.06.2021 припинено покладені на начальника служби безпеки КП Агрофірма радгосп "Білозерський" Керкеза С.А.- повноваження виконуючого обов'язки директора КП Агрофірма радгосп "Білозерський".
У зв'язку з прийняттям розпорядження від 09.06.2021 № 195-к, до ОСОБА_1 повернувся колишній обсяг повноважень за посадою директора КП, а обмеження викладенні в розпорядженні від 27.04.2021 № 143 припинили свою дію.
Відповідно, ОСОБА_1 як директор КП був наділений адміністративно-господарськими повноваженнями, на момент його звільнення, він перебував на посаді директора комунального підприємства Агрофірма радгосп "Білозерський" та був посадовою особою у розумінні п. 5 ст. 41 КЗпП України. Відповідно твердження позивача про відсутність у нього повноважень на момент звільнення - є безпідставними.
Щодо доводів позивача про неотримання трудової книжки, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
З огляду на положення ст. 47 КЗпП України (у редакції, чинній на дату звільнення позивача), у поєднанні з пунктами 4.1 і 4.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 № 58, яку зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 за № 110, роботодавець вважається таким, що виконав покладений на нього обов'язок щодо видачі трудової книжки, якщо він видав трудову книжку звільненому працівникові особисто в останній день роботи або якщо направив за місцем проживання працівника, який відсутній на роботі в день звільнення, повідомлення з пропозицією отримати трудову книжку. Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 28.12.2022 справа № 347/985/18.
Надані відповідачами акт та довідки свідчать відмову позивача отримання трудової книжки, ненадання згоди на її пересилання та відсутність заборгованості по заробітній платі.
09.06.2021 на адресу позивача через засоби поштового та кур'єрського зв'язку надіслано цінним листом розпорядження № 195-к від 09.06.2021, розпорядження №196-к від 09.06.2021, розпорядження №197-к від 09.06.2021, що підтверджується описом вкладення та квитанцією.
Разом з цим, даний лист повернувся на адресу Білозерської селищної ради з позначкою "отримувач був відсутній, телефон не відповідав", що підтверджено копією квитанції наявної в матеріалах справи. 10.06.2021, засобами поштового зв'язку відповідач повторно направив позивачу цінними листом: розпорядження № 195-к від 09.06.2021, розпорядження №196-к від 09.06.2021, розпорядження №197-к від 09.06.2021.
Вказаний цінний лист був отриманий відповідачем 15.06.2021, що підтверджується копіями опису вкладення, накладної, чеку та рекомендованого повідомлення про вручення додається, які наявні в матеріалах справи.
Враховуючи факт відмови позивача від отримання трудової книжки та відсутності його згоди на її пересилання, трудова книжка позивача направлена на зберігання до відділу кадрів КП Агрофірми радгосп "Білозерський". 10.06.2021 начальником відділу кадрів КП Агрофірми радгосп "Білозерський" Пшик Л.М. засобами поштового зв'язку на адресу позивача направлено повідомлення №2 від 10.06.2021 про необхідність терміново з'явитись у відділ кадрів для отримання трудової книжки та розрахунку по заробітній платі у зв'язку зі звільненням, що підтверджується копією повідомлення та квитанція поштового відправлення які наявні в матеріалах справи.
12.08.2021 начальником відділу кадрів КП Агрофірми радгосп "Білозерський" Пшик Л.М. засобами поштового зв'язку на адресу позивача повторно направлено повідомлення №801 від 12.08.2021 про необхідність з'явитись для отримання трудової книжки.
Згідно з пунктом 4.2 зазначеної Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника. За таких обставин доводи позовної заяви про невидачу працівнику трудової книжки в день звільнення не можуть бути підставою для поновлення працівника на роботі.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає вірним висновок місцевого господарського суду щодо необґрунтованості заявлених позовних вимог ОСОБА_1 до Білозерської селищної ради та КП Агрофірма радгосп "Білозерський" про скасування розпоряджень, поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку.
Підсумовуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що порушення під час прийняття оскаржуваного рішення, яка наведені апелянтом не знайшли свого підтвердження.
Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відтак, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення Господарського суду Одеської області від 15.10.2025 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Рішення Господарського суду Одеської області від 15.10.2025 по справі №916/4487/23(766/11119/21) залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст постанови складено та підписано 30.03.2026.
Головуючий суддя Аленін О.Ю.
Суддя Принцевська Н.М.
Суддя Філінюк І.Г.