Єдиний унікальний номер 953/11268/24
Номер провадження 22-ц/818/1489/26
26 березня 2026 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Мальованого Ю.М.,
суддів: Маміної О.В., Яцини В.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Шевченко В.Р.,
представника позивача адвоката Жмуркової В.Ю.,
відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 29 жовтня 2025 року в складі судді Дяченко О.М. по справі № 953/11268/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про припинення обтяжень на нерухоме майно, -
У грудні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про припинення обтяжень на нерухоме майно.
Позовна заява мотивована тим, що рішенням Київського районного суду м. Харкова від 30 січня 2023 року у справі № 953/599/22 стягнуто з ОСОБА_3 на його користь заборгованість за договором позики від 01 листопада 2021 року в розмірі 1 051 200,00 грн та судові витрати.
На підставі виданого Київським районним судом м. Харкова виконавчого листа № 953/599/22 від 16 березня 2023 року було відкрито виконавче провадження № 71406937, в ході якого нерухоме майно, що належало ОСОБА_3 , а саме однокімнатна квартира АДРЕСА_1 , було передано на реалізацію для проведення електронного аукціону (торгів).
Вказав, що торги щодо вказаного майна ОСОБА_3 не відбулись, та на підставі ч. 6 ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» він, як стягувач, залишив за собою нереалізоване нерухоме майно в рахунок погашення боргу, у зв'язку з чим приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Хабаловим В.М. 21 липня 2023 року було складено акт про передачу майна стягувачу і винесено постанову про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу в розмірі 741 230,00 грн.
Зазначив, що 04 серпня 2023 року він зареєстрував право власності на квартиру АДРЕСА_2 .
Разом з тим, з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно він дізнався про те, що на належне йому нерухоме майно 03 квітня 2014 року державним реєстратором Харківського міського управління юстиції Кот О.О. було накладено обтяження № 5221287 у вигляді арешту на підставі ухвали Київського районного суду м. Харкова від 27 березня 2014 року у справі № 640/3701/14-ц.
З сайту «Судова влада» та Єдиного державного реєстру судових рішень він дізнався про те, що ОСОБА_1 звертався до суду з позовом до ОСОБА_3 у справі № 640/3701/14-ц про стягнення завдатку за попереднім договором. У межах вказаної справи ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 27 березня 2014 року було задоволено заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_3 , та належить ОСОБА_3 .
Вказав, що заходи забезпечення позову у справі № 640/3701/14-ц були вжиті саме щодо майна ОСОБА_3 , а наразі квартира, на яку було накладено арешт, належить йому, тож таке обтяження майна позбавляє його права на мирне володіння своїм майном. Він не є особою, яка відповідно до законодавства відповідає за зобов'язаннями ОСОБА_3 , а тому подальший арешт, накладений на майно, яке належить йому, є необґрунтованим та підлягає припиненню. У законодавстві України немає жодної норми, яка б свідчила про правомірність обтяження майна нового власника за зобов'язаннями попереднього власника.
Оскільки він позбавлений процесуальної можливості звернутися до суду у справі № 640/3701/14-ц для скасування заходів забезпечення позову, в рамках якого було накладено арешт на квартиру АДРЕСА_3 , то він звертається до суду з позовом про припинення обтяжень на нерухоме майно.
Просив припинити обтяження та вилучити запис про заборону відчуження об'єкта нерухомого майна - квартири АДРЕСА_3 , номер запису про обтяження: 5221287.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 29 жовтня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що перереєстрація права власності відбулась під час наявного обтяження об'єкта нерухомого майна; позивач не надав до суду доказів, що приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Хаблов В.М. виконав вимоги п. 31 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень щодо зняття обтяжень, а також доказів виконання ОСОБА_3 рішення суду на користь ОСОБА_1 , для забезпечення виконання якого було накладено обтяження на квартиру.
На вказане судове рішення 14 листопада 2025 року через систему «Електронний суд» представник ОСОБА_2 - адвокат Жмуркова В.Ю. подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду - скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов.
Апеляційна скарга мотивована тим, що заходи забезпечення позову у справі № 640/3701/14-ц були вжиті саме щодо майна ОСОБА_3 , а оскільки квартира, на яку було накладено арешт, наразі належить ОСОБА_2 , то таке обтяження майна позивача позбавляє його права на мирне володіння своїм майном. Позивач не є особою, яка відповідає за зобов'язаннями ОСОБА_3 , а тому подальший арешт на належне йому майно є необґрунтованим. Обтяження майна нового власника за зобов'язаннями попереднього власника є неправомірним. ОСОБА_2 вже звертався до суду з позовом до ОСОБА_1 про припинення обтяжень на спірну квартиру, однак постановою Харківського апеляційного суду від 14 листопада 2024 року йому відмовлено через те, що до складу відповідачів не було залучено ОСОБА_3 ОСОБА_2 не є стороною судової справи та не є стороною виконавчого провадження між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , а отже не може доказувати виконання чи не виконання рішень суду щодо сторонніх осіб. ОСОБА_2 є лише добросовісним набувачем права власності, яке порушується встановленими обтяженнями, так як він не може розпоряджатися своїм майном. Позивач не має будь-якої можливості впливати на виконання рішень суду або виконавчих документів іншими особами. Відповідачами жодних доказів, пояснень, відзивів або клопотань суду не надано, натомість судом було самостійно зібрано інформацію щодо виконавчих проваджень, які ніяким чином не стосуються позивача, а є виключно взаємовідносинами між відповідачами. На позивача в межах виконавчого провадження не покладено обов'язку перевіряти обтяження, здійснювати реалізацію майна або перевіряти правомірність процедури здійснення виконавчого провадження. У разі незгоди з передачею майна у власність на підставі публічних торгів у відповідача було достатньо часу звернутися до суду для оскарження дій виконавця або скасування публічних торгів, проте він таким правом не скористався, тому такий правочин вважається чинним.
Відзивів на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходило.
Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача адвоката Жмуркової В.Ю., яка підтримала апеляційну скаргу, відповідача ОСОБА_1 , який проти скарги заперечував, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у березні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення завдатку.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 27 березня 2014 року у справі № 640/3701/14-ц за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову накладено арешт на квартиру АДРЕСА_3 , що належить на праві власності ОСОБА_3 (а.с. 32).
Заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 01 липня 2014 року у вказаній справі, яке змінене рішенням Апеляційного суду Харківської області від 12 травня 2015 року, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 100 000,00 грн за попереднім договором від 19 грудня 2013 року, за розпискою від 04 лютого 2014 року 15 082,80 грн, судові витрати у розмірі 1 141,43 грн, а всього стягнуто 116 224,23 грн.
У подальшому рішенням Київського районного суду м. Харкова від 30 січня 2023 року у справі № 953/599/22 стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 01 листопада 2021 року в розмірі 1 051 200,00 грн та судові витрати.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Хаблова В.М. від 21 липня 2023 року передано стягувачу ОСОБА_2 в рахунок погашення заборгованості на загальну суму 741 230, 00 грн за виконавчим листом № 953/599/22 від 16 березня 2023 року, що видав Київський районний суд міста Харкова, однокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_4 , що належить боржнику ОСОБА_3 (а.с. 30).
21 липня 2023 року згідно акту про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу стягувачу ОСОБА_2 передається у власність наступне майно: однокімнатна квартира, місцезнаходження: АДРЕСА_4 , в рахунок погашення суми боргу в розмірі 741 230, 00 грн згідно з виконавчим листом № 953/599/22, виданим 16 березня 2023 року (а.с. 26).
04 серпня 2023 року приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Луніна Т.А. видала свідоцтво № 847, яким посвідчила, що ОСОБА_2 належить на праві власності нерухоме майно, що складається з квартири АДРЕСА_5 , яка передана ОСОБА_2 , у рахунок погашення боргу на суму 741 230, 00 грн, що раніше належало ОСОБА_3 на праві власності. Право власності на нерухоме майно, на яке видано це свідоцтво, підлягає державній реєстрації (а.с. 31).
04 серпня 2023 року на підставі вищевказаного свідоцтва № 847 про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, право власності на вказану квартиру зареєстровано за ОСОБА_2 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 341668851 (а.с. 27).
Водночас, як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (номер інформаційної довідки 342118249 від 09 серпня 2023 року), на вказану квартиру за адресою: АДРЕСА_4 , накладено арешт рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 12158365 від 03 квітня 2014 року о 16:19:21, державний реєстратор ХМУЮ Кот О.О., на підставі ухвали Київського районного суду м. Харкова від 27 березня 2014 року у справі № 640/3701/14-ц, особою, майно/права якої обтяжуються, значиться ОСОБА_3 (а.с. 28-29).
У серпні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про припинення обтяжень на спірну квартиру, однак постановою Харківського апеляційного суду від 14 листопада 2024 року йому відмовлено через те, що до складу відповідачів не було залучено ОСОБА_3 (а.с. 16-24, 84-90).
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.
Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 317 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Згідно зі статтею 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Частиною першою статті 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, не заборонених законом.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 150 ЦПК України позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій по вжиттю судом, на прохання осіб, які беруть участь у справі, передбачених законом заходів, які гарантують в майбутньому реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволення претензій позивача (заявника).
Інститут забезпечення позову в цивільному процесі дозволяє гарантувати дійсне і ефективне виконання судового рішення, а тим самим і здійснення реального захисту порушених, оспорюваних і невизнаних прав, свобод та інтересів осіб. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача.
Відповідно до частини другої статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у редакції на час накладення обтяження державна реєстрація обтяжень здійснюється на підставі: встановленої законом заборони користування та/або розпорядження нерухомим майном; рішень судів, що набрали законної сили; ухвали слідчого судді, суду, постанови державного виконавця про накладення арешту на нерухоме майно; накладення заборони на відчуження нерухомого майна нотаріусом; рішення органу місцевого самоврядування про віднесення об'єктів нерухомого майна до застарілого житлового фонду; інших актів відповідних державних органів та посадових осіб згідно із законом; договорів, укладених у порядку, встановленому законом.
Згідно із частиною першою статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.
Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачені підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Особа, яка вважає, що майно, на яке було накладено арешт у порядку забезпечення позову, належить їй, а не стороні у справі, може звернутися до суду з позовом про зняття з нього арешту. Позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 20 січня 2020 року у справі № 753/12741/17 (провадження № 61-15806св19), від 22 квітня 2020 року у справі № 607/15533/17 (провадження № 61-43809св18), від 06 травня 2020 року у справі № 756/8156/18 (провадження № 61-48774св18), від 19 листопада 2020 року у справі № 759/3883/17 (провадження № 61-21905св19), від 27 січня 2021 року у справі № 757/9023/18-ц (провадження № 61-14051св19), від 10 лютого 2021 року у справі № 641/1271/19-ц (провадження № 61-5579св20).
Згідно частин 6, 9 статті 61 Закону України “Про виконавче провадження» у разі нереалізації майна на третьому електронному аукціоні виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду. Майно передається стягувачу за ціною третього електронного аукціону або за фіксованою ціною. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу виконавець виносить постанову. За фактом такої передачі виконавець складає акт. Постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на таке майно.
Аналізуючи правову природу процедури реалізації майна на прилюдних торгах, що полягає в продажі майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернене стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та враховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, Верховний Суд зробив правовий висновок, що ця процедура є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином. (постанови Верховного Суду від 12 вересня 2019 року у справі № 910/13670/18, від 24 вересня 2020 року у справі № 372/3161/18).
Відповідно до п. 31 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2832/5), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802, з наступними змінами, передбачено, що після реалізації арештованого майна чи його передачі стягувачу в рахунок погашення боргу всі арешти та заборони з такого майна знімаються не пізніше наступного робочого дня після отримання виконавцем документів, що підтверджують повний розрахунок за придбане майно на електронному аукціоні або після його передачі стягувачу.
Звертаючись до суду з позовом про звільнення майна з-під арешту, ОСОБА_2 зазначив, що він у встановленому законом порядку правомірно набув право власності на квартиру, але накладений у межах іншої цивільної справи арешт на вказане нерухоме майно безпідставно обмежує його права як власника майна.
Як вбачається з матеріалів справи, право власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 зареєстровано за позивачем ОСОБА_2 04 серпня 2023 року як стягувачем у виконавчому провадженні на підставі нотаріально посвідченого свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися.
Разом з тим, до реєстрації права власності на квартиру за ОСОБА_2 , ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 27 березня 2014 року у справі № 640/3701/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення завдатку на вказану квартиру було накладено арешт в інтересах ОСОБА_1 .
Процедура публічних торгів передбачає продаж майна без обтяжень, а тому позивач також мав законні підстави сподіватися, що набув у власність спірне майно без будь-яких обтяжень.
Передача майна стягувачу у виконавчому провадженні та право власності ОСОБА_2 на квартиру не оскаржувались.
Арешт може бути застосований виключно стосовно майна боржника, проте право власності на спірне майно після накладення на нього арешту перейшло до ОСОБА_2 у спосіб, визначений законом, тому подальше збереження арешту є недоцільним та обмежує право власника нерухомості. Позивач має право вимагати усунення порушення його прав на вказане майно шляхом зняття з нього арешту, накладеного на забезпечення виконання грошових зобов'язань колишнього власника майна ОСОБА_3 перед ОСОБА_1 .
Отже, ОСОБА_2 як новим власником квартири доведено факт порушення його прав щодо розпорядження своїм майном.
Зважаючи на те, що ОСОБА_2 не є учасником справи № 640/3701/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення завдатку, пред'явлення ним позову про зняття арешту з майна є правомірним способом захисту його прав. У цій справі предметом позовної вимоги є звільнення з-під арешту спірного нерухомого майна, а не скасування ухвали Київського районного суду м. Харкова від 27 березня 2014 року у справі № 640/3701/14-ц про забезпечення позову, отже саме звільнення майна з-під арешту відновить порушене право позивача на розпорядження своїм майном.
Такі висновки узгоджуються із висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 16 листопада 2020 року у справі № 465/581/20, від 29 липня 2020 року у справі № 766/15091/16-ц, від 15 квітня 2021 року у справі № 2-2002/11, від 18 січня 2023 року у справі № 465/7143/20, від 25 травня 2023 року у справі № 334/1250/22.
Наявність низки виконавчих проваджень, учасниками яких є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , на що посилався суд першої інстанції, не є підставою для відмови у задоволенні вимог ОСОБА_2 , адже він набув у власність нерухоме майно боржника - квартиру, отже на неї вже не може бути звернуто стягнення у межах інших виконавчих проваджень, зокрема, стягувачем в яких є ОСОБА_1 .
Суд першої інстанції зазначеного вище не врахував та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Ураховуючи вищевикладене, апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки позов та апеляційна скарга ОСОБА_2 задоволені, з відповідачів на його користь підлягає стягненню судовий збір, сплачений ним за подання позову в розмірі 1211,20 грн (а.с. 48) та апеляційної скарги в розмірі 1816,80 грн (а.с. 174), а всього 3028,00 грн у рівних частках по 1514,00 грн з кожного.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 29 жовтня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про припинення обтяжень на нерухоме майно задовольнити.
Припинити обтяження (арешт) та вилучити запис про арешт нерухомого майна - квартири АДРЕСА_3 , номер запису про обтяження: 5221287.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_6 ) та ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_7 ) судовий збір за подачу позову та апеляційної скарги у розмірі 3028,00 грн у рівних частках, по 1514 (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять) грн 00 коп з кожного.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 30 березня 2026 року.
Головуючий Ю.М. Мальований
Судді О.В. Маміна
В.Б. Яцина