Єдиний унікальний номер 953/520/24
Номер провадження 22-ц/818/1372/26
26 березня 2026 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Мальованого Ю.М.,
суддів: Маміної О.В., Яцини В.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Шевченко В.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 30 жовтня 2025 року в складі судді Власової Ю.Ю. по справі № 953/520/24 за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Київського районного суду м. Харкова від 09 серпня 2024 року за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області, Державної казначейської служби України, третя особа: оперуповноважений сектору розкриття злочинів проти особи відділу кримінальної поліції Харківського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції в Харківській області старший лейтенант поліції Худяєв Олег Ігорович, про відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням і діями органів досудового слідства, прокуратури,
У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Київського районного суду м. Харкова від 09 серпня 2024 року за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області, Державної казначейської служби України, третя особа: оперуповноважений сектору розкриття злочинів проти особи відділу кримінальної поліції Харківського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції в Харківській області старший лейтенант поліції Худяєв Олег Ігорович, про відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням і діями органів досудового слідства, прокуратури, яку в подальшому уточнив.
Заява мотивована тим, що рішенням Київського районного суду м. Харкова від 09 серпня 2024 року, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного суду від 20 грудня 2024 року, відмовлено у задоволенні його позову про відшкодування матеріальної шкоди, яка полягає у вартості виготовлення незаконно вилученої у нього під час обшуку майна пакувальної тари для принтера та витрат на оплату юридичних послуг, а також моральної шкоди. У ході розгляду справи судом встановлено, що під час проведення досудового розслідування вилучена у нього пакувальна тара - коробка з-під принтеру була знищена дізнавачем, оскільки прийшла у непридатність, тому йому запропоновано отримати в приміщенні сектору дізнання ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області аналогічну коробку від будь-якого іншого принтеру схожих розмірів. Підставою для відмови у позові стало те, що він до Харківського РУП № 2 ГУНП в Харківській області не звертався та аналогічну коробку від будь-якого іншого принтеру схожих розмірів не отримував.
Однак під час розгляду справи він був позбавлений можливості подати до суду матеріали кримінального провадження № 42021222040000017 від 15 квітня 2021 року, а саме копію його заяви до дізнавача про прибуття для отримання майна від 01 серпня 2024 року, що міститься у томі 4 на аркуші 107, та копію протоколу його допиту від 28 червня 2024 року, що міститься у томі 4 на аркушах 65-68, який не містить факту його відмови від отримання майна чи пакувальної тари.
Крім того, документи, що містяться у матеріалах справи № 643/11507/24 по кримінальному провадженню № 42021222040000017 (том 1 а.с. 196, 199, 208, том 2 а.с. 56, 59, 80, 121, 149, том 3 а.с. 67, 69, 71-72, 247, том 4 а.с. 13, 56-58, 107, 121-122), підтверджують факти його неодноразового звернення до дізнавачів з метою отримання свого майна.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова у справі № 643/11507/24 від 02 грудня 2024 року кримінальне провадження № 42021222040000017 від 15 квітня 2021 закрито, роз'яснено порядок відшкодування шкоди.
Вказав, що викладені у заяві та протоколі допиту обставини є істотними для справи, не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі йому, проте спростовують мотиви суду для відмови у позові.
Просив скасувати рішення Київського районного суду м. Харкова від 09 серпня 2024 року у справі № 953/520/24 та задовольнити його позовну заяву.
14 березня 2025 року через систему «Електронний суд» від ГУНП в Харківській області надійшли пояснення, в яких воно просило залишити заяву ОСОБА_1 щодо перегляду рішення за нововиявленими обставинами без задоволення. Вказало, що наведені ОСОБА_1 обставини не є нововиявленими, йому було достеменно відомо про них на час розгляду справи, та наразі він фактично має на меті переглянути справу на підставі інших доказів.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 30 жовтня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, рішення Київського районного суду м. Харкова від 09 серпня 2024 року залишено в силі.
Ухвала суду мотивована тим, що обставини, на які вказує ОСОБА_1 у своїй заяві, йому були достеменно відомі як на момент подання позову, так і на момент розгляду справи у суді, тобто вони не є нововиявленими. Крім того, СД ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області здійснюються всі дії, направлені на повернення ОСОБА_1 пакувальної тари.
На вказане судове рішення 09 листопада 2025 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду та ухвалити нове рішення, яким направити справу № 953/520/24 до суду першої інстанції для перегляду за нововиявленими обставинами.
Апеляційна скарга мотивована тим, що у його заяві до дізнавача від 01 серпня 2024 року вказано, що він прибув для отримання майна за рішеннями по справам № 643/5565/24 та № 520/10902/22, однак йому нічого не повернули. Цей доказ підтверджує, що він неодноразово звертався до СД ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області, однак майно, яке мало бути йому повернуто, розкрадено. Суд першої інстанції не надав оцінку доказам - матеріалам кримінального провадження № 42021222040000017. Вартість виготовлення аналогічного майна доведена рахунком за договором на індивідуальне замовлення та виготовлення пакувальної тари для принтера. До березня 2025 року СД ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області не намагався виконати ухвалу та повернути зазначене майно, а також не надав доказів, що майно, яке йому пропонується отримати, є аналогічним знищеному. З протоколу повернення майна від 28 грудня 2024 року, складеного дізнавачем ОСОБА_2 , вбачається, що аналогічного майна для повернення немає. Матеріалами справи та поданими фотокопіями з закритого у грудні 2024 року кримінального провадження підтверджено, що СД ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області не здійснювались дії, направлені на повернення його майна. Крім того, судом не враховано практику Верховного Суду щодо перегляду рішень за нововиявленими обставинами.
18 грудня 2025 року через систему «Електронний суд» від ГУНП в Харківській області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому воно просило залишити її без задоволення, а ухвалу суду - без змін. Відзив мотивовано тим, що в заяві ОСОБА_1 від 01 серпня 2024 року, на яку він посилається як на нововиявлену обставину, вказані два судових рішення, а саме ухвала Ленінського районного суду м. Харкова у справі № 643/5565/24 та ухвала Другого апеляційного адміністративного суду по справі № 520/10902/22, що не містять будь-яких приписів, які б підтверджували наявність нововиявлених обставин або покладали на ГУНП в Харківській області обов'язок повернути йому саме пакувальну тару. Уповноваженими посадовими особами СД ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області вжито всіх можливих та необхідних заходів, спрямованих на повернення пакувальної тари, у тому числі шляхом ініціювання контакту із заявником, надання йому можливості огляду аналогічного майна та забезпечення реальної можливості його отримання. Відсутність на даний час факту повернення пакувальної тари зумовлена виключно позицією самого ОСОБА_1 . Крім того, обставини, на які посилається ОСОБА_1 у своїй заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, були йому достеменно відомі ще на момент подання первісного позову. Сам по собі факт неподання доказів не створює нових юридичних підстав для перегляду судового рішення.
В судове засідання апеляційного суду сторони-учасники судового розгляду не з'явилися.
Судові повістки-повідомлення про розгляд справи 26 березня 2026 року надіслані апеляційним судом на адреси учасників справи.
ОСОБА_1 , ГУНП в Харківській області, Державною казначейською службою України, оперуповноваженим сектору розкриття злочинів проти особи відділу кримінальної поліції ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області старшим лейтенантом поліції Худяєвим О.І. отримано в електронних кабінетах 09 грудня 2025 року (а.с. 95-98 том 4).
Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників справи, явка яких у судове засідання обов'язковою не визнавалась, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що у провадженні суду першої інстанції перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до ГУНП в Харківській області, Державної казначейської служби України, третя особа: оперуповноважений сектору розкриття злочинів проти особи відділу кримінальної поліції Харківського районного управління поліції № 2 ГУНП в Харківській області старший лейтенант поліції Худяєв О.І., про відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням і діями органів досудового слідства, прокуратури.
Спір між сторонами виник у зв'язку з тим, що під час обшуку у ОСОБА_1 було вилучено пакувальну тару для принтера, яку в подальшому ухвалою суду зобов'язано дізнавача повернути, проте її було знищено. Позивач вважав, що такими незаконними діями посадових осіб ГУНП у Харківській області йому завдано матеріальну шкоду, яка полягає у вартості виготовлення пакувальної тари для принтера і витратах на оплату юридичних послуг, а також моральну шкоду. У зв'язку з викладеним позивач просив стягнути з Державного бюджету України відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 51 216,00 грн, відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн та відшкодування судових витрат.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 09 серпня 2024 року, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного суду від 20 грудня 2024 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 (а.с. 219-225 том 1, а.с. 29-32 том 2).
15 січня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд рішення Київського районного суду м. Харкова від 09 серпня 2024 року за нововиявленими обставинами, у задоволенні якої ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 10 лютого 2025 року відмовлено (а.с. 40-41, 87-88 том 2).
Також ОСОБА_1 звертався до Харківського апеляційного суду із заявою про перегляд постанови Харківського апеляційного суду від 20 грудня 2024 року за нововиявленими обставинами, у задоволенні якої ухвалою Харківського апеляційного суду від 06 травня 2025 року відмовлено (а.с. 151-152 том 2).
У лютому 2025 року ОСОБА_1 повторно звернувся до суду першої інстанції із заявою про перегляд рішення Київського районного суду м. Харкова від 09 серпня 2024 року за нововиявленими обставинами, яку в подальшому уточнив. До заяви долучив копії його заяви до дізнавача про прибуття для отримання майна від 01 серпня 2024 року, протоколу його допиту як свідка від 28 червня 2024 року, що містяться у матеріалах кримінального провадження № 42021222040000017 від 15 квітня 2021 року, копії аркушів 208, 24, 51, 129 вказаного кримінального провадження, копію ухвали суду від 02 грудня 2024 року у справі № 643/11507/27 про закриття вказаного кримінального провадження (а.с. 158-168 том 2, а.с. 1-20, 42-52 том 3).
Відповідно до частин 1, 2 статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.
Нововиявлені обставини за своєю юридичною сутністю є фактичними даними, що спростовують факти, які було покладено в основу рішення, а відтак у разі, якщо нововиявлена обставина була відома суду під час ухвалення судового рішення, то вона б обов'язково вплинула на остаточні висновки суду.
Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами 1, 2 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не були та не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.
Ознаку «не були і не могли бути відомі особі» слід розглядати як сукупність цих двох необхідних умов, тобто, для визнання обставини нововиявленою недостатньо, щоб особа просто не знала про наявність певної істотної обставини, а потрібно, щоб вона і не могла знати про неї.
Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини.
Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.
Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов'язані з вимогою в цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими обставинами і можуть бути підставою для пред'явлення нової вимоги.
Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися судом у процесі розгляду справи.
Обставини, які відповідно до пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України є підставою для перегляду судового рішення, це юридичні факти, які існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, повинні бути істотними, тобто такими, що могли вплинути на висновки суду при ухваленні судового рішення.
Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.
Істотними для справи обставинами вважаються такі факти і події, які мають юридичне значення для взаємовідносин сторін, що звернулись до суду з метою розгляду спірної ситуації, тобто, ці факти існували вже під час розгляду спірної ситуації в суді, але не були і не могли бути відомі ні особам, які брали участь у розгляді справі, ні суду, який її розглядав та вирішував її по суті.
Згідно з частиною четвертою статті 423 ЦПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.
Відповідні правові позиції щодо визначення нововиявлених обставин наведено у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 813/8070/14 (454/2641/14-а), від 19 червня 2019 року у справі № 815/1918/15, від 06 вересня 2022 року у справі № 363/1900/13-ц (провадження № 61-89св20), постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 червня 2022 року в справі № 9901/230/20 (провадження №11-452заі21).
Перегляд рішень, ухвал та судових наказів у зв'язку з нововиявленими обставинами є особливим видом провадження в цивільному судочинстві. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники розгляду справи не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї.
Тобто перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд вже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.
Крім того, одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який вимагає, щоб коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів.
Європейський суд з прав людини зазначив, що правова визначеність передбачає повагу до принципу res judicata, тобто принципу остаточності судових рішень (рішення у справі «Рябих проти росії» від 24 липня 2003 року, заява № 52854/99).
Принцип юридичної визначеності передбачає повагу до остаточності судових рішень та полягає у тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов'язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Желтяков проти України»).
Жодна зі сторін не має права вимагати відкриття провадження з метою повторного розгляду справи та постановлення у ній нового рішення. Існування різних поглядів на одне питання не є підставою для перегляду, про що неодноразово зазначав Європейський суд з прав людини (рішення у справі «Нелюбін проти росії», від 2 листопада 2006 року, заява № 14502/04).
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, новий розгляд справи, провадження у якій було закінчено остаточним рішенням, можливий у зв'язку з нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження лише у разі необхідності виправлення суттєвих помилок правосуддя, коли така процедура застосовується у спосіб, сумісний зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Звертаючись до суду із заявою про перегляд рішення ОСОБА_1 як на нововиявлені обставини посилався на матеріали кримінального провадження № 42021222040000017 від 15 квітня 2021 року, а саме його заяву до дізнавача від 01 серпня 2024 року та протокол його допиту як свідка від 28 червня 2024 року, якими підтверджується, що він звертався за отриманням вилученого у нього майна.
Такі обставини на переконання заявника мали істотне значення для правильного вирішення справи, оскільки спростовують підстави для відмови у його позові, проте станом на час розгляду справи не були та не могли бути відомі йому та суду.
Однак погодитись з доводами ОСОБА_1 щодо того, що йому не було і не могло бути відомо на час розгляду справи про існування заяви від 01 серпня 2024 року та протоколу допиту від 28 червня 2024 року, неможливо, оскільки заява складена ним власноручно, а протокол допиту складено з його слів, що підтверджується його особистим підписом.
Отже, обставини, на які заявник посилається як на нововиявлені, існували на час розгляду справи, і він, за умови належної реалізації своїх процесуальних прав, в ході розгляду справи не був позбавлений можливості надати їх суду. Не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі.
Неналежне виконання сторонами своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і неподання суду усіх доказів, збирання нових доказів після розгляду справи не є нововиявленими обставинами, а тому і не можуть тягнути за собою перегляд судового рішення з зазначених підстав. Аналогічні висновки викладені в ухвалі Верховного Суду від 29 квітня 2025 року у справі № 761/21981/21.
З урахуванням наведеного суд першої інстанції, правильно застосувавши приписи статті 423 ЦПК України, дійшов обґрунтованого висновку, що зазначені ОСОБА_1 обставини не є нововиявленими.
До того ж, копія заяви від 01 серпня 2024 року була долучена ОСОБА_1 до апеляційної скарги на рішення суду (а.с. 233 том 1), та у постанові Харківського апеляційного суду від 20 грудня 2024 року щодо неї зазначено, що ця заява підтверджує факт неможливості отримання пакувальної тари, що була знищена дізнавачем, та даних про відмову у наданні позивачу будь-якої іншої пакувальної тари замість знищеної матеріали справи не містять (а.с. 30 зворот том 2).
Посилання ОСОБА_1 на те, що суд першої інстанції не надав оцінку доказам - матеріалам кримінального провадження № 42021222040000017, колегія суддів відхиляє, оскільки в уточненій заяві про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, поданій для усунення недоліків (а.с. 41-44 том 3), заявник чітко вказав, що підставами для перегляду рішення суду є саме заява від 01 серпня 2024 року та протокол від 28 червня 2024 року. Разом з тим, заявник не був позбавлений можливості в ході розгляду справи по суті надати суду копії таких матеріалів кримінального провадження, адже вони є його власними заявами та скаргами (а.с. 11-14 том 3), або клопотати про витребування інших матеріалів, однак таким правом не скористався.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 висновків суду не спростовують, зводяться до незгоди з судовим рішенням та до бажання домогтися скасування судового рішення, яке набрало законної сили.
Оскільки ухвалу суду постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для її зміни або скасування не вбачається.
Враховуючи, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат у суду апеляційної інстанції немає.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 30 жовтня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 30 березня 2026 року.
Головуючий Ю.М. Мальований
Судді О.В. Маміна
В.Б. Яцина