Справа № 203/2634/26
1-кс/0203/2249/2026
25 березня 2026 року Центральний районний суд міста Дніпра в складі:
слідчого судді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дніпро скаргу Військової частини НОМЕР_1 на бездіяльність слідчого щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань,-
До Центрального районного суду міста Дніпра надійшла скарга Військової частини НОМЕР_1 , подана в порядку ст.303 КПК України. В останній зазначено, що вказаною військовою частиною до Третього слідчого відділу (з дислокацією у м.Дніпрі), ТУ ДБР, розташованого у м.Полтаві, було направлено повідомлення від 30.04.2025 року про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України військовослужбовцем ОСОБА_3 . Відомостей щодо результатів розгляду повідомлення до військової частини не надходило. Посилаючись на невиконання слідчим вимог ст.214 КПК України, представник військової частини просив зобов'язати уповноважених осіб Третього слідчого відділу (з дислокацією у м.Дніпрі) ТУ ДБР, розташованого у м.Полтаві, внести до ЄРДР відповідні відомості за повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
В призначене судове засідання представник скаржника та уповноважена особа Третього слідчого відділу (з дислокацією у м.Дніпрі), ТУ ДБР, розташованого у м.Полтаві, не з'явились.
В наданій скарзі представник військової частини просив розглянути справу без його участі.
Враховуючи подання скарги військовою частиною та необхідність виконання представниками останньої завдань в умовах оголошеного в країні військового стану, положення ст.26 КПК України, а також, що відповідно до положень ч.3 ст.306 КПК України неявка слідчого не перешкоджає розгляду скарги, з метою дотримання розумних строків розгляду скарги, слідчий суддя вважає за можливе провести розгляд скарги по суті за відсутності представника скаржника та слідчого.
Перевіривши викладені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Згідно п.1 ч.1 ст.303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого або прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст.11 КК України, кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення.
Статтею 2 КПК України визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач - керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівником органу досудового розслідування.
Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Частиною 5 ст.214 КПК України передбачено, що до Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості про: 1) дату надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; 2) прізвище, ім'я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника; 3) інше джерело, з якого виявлені обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; 4) короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; 5) попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) прізвище, ім'я, по батькові та посада службової особи, яка внесла відомості до реєстру, а також слідчого, прокурора, який вніс відомості до реєстру та/або розпочав досудове розслідування; 7) інші обставини, передбачені положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань.
Положення ст.214 КПК України перебувають у взаємозв'язку з ч.1 ст.2 КК України, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом, і саме тому фактичні дані, які вказують на ознаки складу злочину кримінального правопорушення, мають бути критерієм внесення його до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Відповідно до п.2 Розділу ІІ Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Генерального прокурора №298 від 30.06.2020 року, відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела повинні відповідати вимогам п.4 ч.5 ст.214 КПК України, зокрема, мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Верховний Суд у своїй постанові від 30.09.2021 року по справі №556/450/18, провадження №51-4229км20, вказав, що: «…слідчий, прокурор після прийняття та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, виходячи з їх змісту, має перевірити достатність даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, за наслідками чого ним приймається рішення про початок досудового розслідування шляхом внесення відповідних відомостей до ЄРДР. Таким чином, підставою початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких разом із прізвищем, ім'ям, по-батькові (найменуванням) потерпілого або заявника, серед іншого, вноситься до ЄРДР».
В постанові від 16.05.2019 року (справа №761/20985/18, провадження №51-8007км18) Верховний Суд наголосив: «...якщо не було події кримінального правопорушення або в діях особи немає складу кримінального правопорушення, то за таких обставин кримінальне провадження не може бути розпочато. А якщо через помилку чи з інших причин таке провадження було розпочато, то воно негайно має бути припинено і з позиції вимог правопорядку, і з огляду дотримання інтересів всіх учасників правовідносин».
Відповідно до висновку зробленого у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 року у справі №818/1526/18 у межах процедури оскарження бездіяльності слідчого щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Таким чином, реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення та можуть об'єктивно свідчити про вчинення особою такого кримінального правопорушення.
Підставами вважати, що в заяві чи повідомленні містяться відомості саме про злочин є об'єктивні дані, які дійсно свідчать про наявність ознак злочину. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджує реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину).
Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає та є очевидним, що обставини, викладені в них, не свідчать про те, що існує ймовірність вчинення будь-якого кримінального правопорушення і ці обставини для отримання зазначеного вище висновку не потребують перевірки засобами кримінального процесу, то такі повідомлення не мають вноситися до ЄРДР, що слугує гарантією для кожної особи від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom) від 28.05.1985 року, п.57, Series A, №93, право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням. Одним із таких обмежень є переслідування особи в кримінально-правовому порядку шляхом внесення повідомлення до ЄРДР щодо конкретної особи за бажаною кримінально-правовою кваліфікацією.
Під час розгляду скарги встановлено, що Військовою частиною НОМЕР_1 на адресу Третього слідчого відділу (з дислокацією у м.Дніпрі) ТУ ДБР, розташованого у м.Полтаві ТУ ДБР, розташованого у м.Полтаві, було направлено повідомлення від 21.02.2026 року.
Згідно вказаного повідомлення вбачається, що в останньому ставилось питання про внесення до ЄРДР відомостей за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України військовослужбовцем ОСОБА_3 за фактом самовільного залишення ним військової частини.
Зокрема, в повідомленні зазначалось, що 18.02.2026 року під час перевірки особового складу було встановлено відсутність військовослужбовця ОСОБА_3 та не повернення його місця дислокації станом на 21.02.2026 року.
Слідчий суддя враховує, що ч.5 ст.407 КК України встановлено кримінальну відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем, а також нез'явлення його вчасно на службу без поважних причин, вчинені в бойовій обстановці, а так само ті самі дії тривалістю понад три доби, вчинені в умовах воєнного стану.
Конкретних обставин вчинення кримінального правопорушення в повідомленні військової частини від 21.02.2026 року не наведено.
Також в повідомленні зазначено, що за відповідним фактом призначено службове розслідування, яке на момент складання та направлення повідомлення 21.02.2026 року не проведено.
Тобто не встановлено обставин залишення місця несення служби, наявності або відсутності відповідних доказів, поважності причин відсутності, що свідчить про відсутність в повідомленні фактичних даних, які б об'єктивно свідчили про факт вчинення кримінального правопорушення та передчасність його подання.
В зв'язку із вищенаведеним, оскільки повідомлення від 21.02.2026 року за викладеними в ньому обставинами не свідчило про вчинення діянь, що підпадають під ознаки будь-якого кримінального правопорушення, передбаченого КК України та, таким чином, не є заявою про вчинення кримінального правопорушення в розумінні ст.214 КПК України, не внесення по цій заяві відомостей до ЄРДР не є бездіяльністю, про яку зазначає скаржник, а тому в задоволенні скарги слід відмовити.
Керуючись ст.ст.214,303,307,369-372 КПК України, слідчий суддя -
В задоволенні скарги Військової частини НОМЕР_1 на бездіяльність слідчого щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань - відмовити повністю.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня отримання її копії.
Слідчий суддя ОСОБА_1