27 березня 2026 р. Справа № 520/25260/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бегунца А.О.,
Суддів: П'янової Я.В. , Русанової В.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.11.2025, головуючий суддя І інстанції: Сліденко А.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 17.11.25 по справі № 520/25260/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №053130013897 від 10.06.2025 року про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) від 03.06.2025 року про призначення пенсії за віком, із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи з 13.09.1983 по 31.10.2024.
В обгрунтування позову зазначив, що відповідачем безпідставно не призначено позивачу пенсію за віком через незарахування до страхового стажу періоду роботи з 13.09.1983 по 31.10.2024.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.11.2025 позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 10.06.2025 №053130013897 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.06.2025р. про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду по даній справі.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (ідентифікаційний код - 21084076) на користь ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. - НОМЕР_1 ) 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок) у якості компенсації витрат на оплату судового збору.
Не погодившись з вказаним рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.11.2025 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що статтею 26 цього Закону №1058-IV визначено, що право на призначення пенсії за віком виникає після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років. з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років. з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років. з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 років. з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років. з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років. (досягнення 60 - річного віку позивачем) Згідно паспортних даних вік позивача на момент звернення 59 років 07 місяців 01 день ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) Відтак, основною умовою визначення права особи на пенсію, є наявність на момент звернення страхового стажу - 33 роки. Наявність страхового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії. Між тим, до заяви про призначення пенсії позивачем надано трудову книжку (Дублікат), яка заповнена 03.02.1999 року, засвідчена печаткою Міністерством освіти України. Початок трудової діяльності згідно дублікату розпочата 01.07.1988 по 26.03.1990 в Краматорское МРСУ, що передує її даті виготовлення - 1999, що суперечить вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників До заяви позивачем також долучено довідку 03.02.1999 року про підтвердження періоду роботи з 13.09.1983 по 31.08.1985 роки, які не зараховані до страхового стажу роботи, оскільки на довідці відсутній підпис керівника. Звертав увагу на те, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо зарахування до страхового стажу періоду роботи з 01.09.1985 по 31.10.2024 роки є безпідставними та не обґрунтованими, оскільки спірні періоди зараховані до розрахунку стажу, що у сукупності складає лише 21 рік, що є недостатнім для права на пенсію за віком згідно ст. 26 Закону №1058-IV.
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Колегія суддів зазначає, що з огляду на ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до її заяви 03.06.2025 звернулась до пенсійного органу щодо призначення пенсії за віком.
За принципом екстериторіальності заява позивача розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області.
Рішенням Головного управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області від 10.06.2025 №053130013897 позивачу відмовлено у призначенні пенсії.
Мотивуючи спірне рішення Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зазначило, що необхідний страховий стаж відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІV для призначення пенсії становить 20 років; страховий стаж заявника становить 21 рік 07 місяців 01 дні. Пенсійний вік відповідно до статті 115 розділу XIV "Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" становить 50 років. Вік заявниці 59 років 02 місяці 12 днів.
Зазначено, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди: роботи за дублікатом трудової книжки, оскільки дата заповнення дублікату трудової книжки не відповідає даті початку трудової діяльності; роботи з 13.09.83 по 31.08.85 згідно довідки від 03.02.1999, оскільки відсутній підпис керівника. Посвідчення ВП №226103 від 22.05.2019, не дає право на призначення пенсії відповідно до статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
У зв'язку із чим, відмовлено в призначенні дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки відсутні документи про безпосередню участь в бойових діях та посвідчення учасника бойових дій.
Згідно архівної довідки Краматорського фахового коледжу технологій та дизайну від 05.05.2025р. №07/11-18 позивач навчалася на денному відділенні Краматорського технологічного технікуму зі спеціальності "Бухгалтерський облік" з 01 вересня 1985 року по 30 червня 1989 року. Наказ про зарахування № 156 від 12.08.1985 року. Наказ про відрахування № 79 від 11.06.1987 року. Наказ про поновлення на навчання № 168 від 24.12.1987 року. Наказ про відрахування № 87 від 30.06.1988 року. Наказ про поновлення на навчання № 51 від 19.06.1989 року. Наказ про відрахування в зв'язку із закінченням повного курсу навчання № 57 від 30.06.1989 року. Диплом НТ№ 842193, реєстраційний номер 39908 від 30.06.1989 року. При заповненні дублікату трудової книжки на титульному листі внесена дата відкриття дублікату книжки. Дата відкриття оригіналу трудової книжки 01 вересня 1985 року. З 09.08.2021 заклад змінив назву на Краматорський фаховий коледж технологій та дизайну.
Відповідно до довідки АТ "Новокраматорський машинобудівний завод" від 08.02.1999, довідкою ПрАТ "Новокраматорський машинобудівний завод" від 04.09.2025 №01-390 позивач з 13.09.1983 по 26.10.1985 працював на АТ "Новокраматорський машинобудівний завод" "светоконировщиком".
Позивач вважаючи протиправним рішення відповідача, звернувся до суду.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з підстав їх обгрунтованості.
Колегія суддів погоджується з загальним висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, однак вважає за необхідне змінити підстави та мотиви їх задоволення з урахуванням наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Право громадян України на соціальний захист проголошено ст.46 Конституції України, конкретизовано п.6 ч.1 ст.92 Конституції України і з 01.01.2004р. деталізовано нормами, насамперед, Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який був прийнятий на зміну положенням Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення".
Відповідно до ст.2 Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Згідно з ч.1 ст.9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. №1058-ІV відповідно до цього закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Частиною 1 ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
За змістом ст.27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV розмір пенсії за віком визначається залежно від середньомісячного заробітку та коефіцієнту страхового стажу, тобто параметрів, арифметичне значення яких обчислюється за нормами ст.ст. 24, 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Так, у розумінні ч.1 ст.24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Отже, з 01.01.2004 обов'язковими кваліфікуючими умовами для включення періоду трудової діяльності громадянина до страхового стажу є одночасна сукупність таких обставин як: 1) провадження діяльності, котра є об'єктом загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; 2) реальність щомісячної оплати страхових внесків (тобто єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною ч.2 ст.24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
До набрання чинності нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV правила обчислення стажу роботи громадянина у цілях пенсійного забезпечення визначались, зокрема, ст.56 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення", ч.1 якої містила положення про те, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Частиною 3 ст.56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ окреслювались спеціальні випадки включення до стажу роботи періодів іншої діяльності громадянина.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Правила ведення трудових книжок найманих працівників деталізовані нормами постанови КМУ від 27.04.1993 №301 "Про трудові книжки працівників", Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637; Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №5.
Так, за приписами пункту 1.1 Інструкції №110 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Аналогічна норма міститься у пункті 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 "Про трудові книжки працівників".
Пунктом 1.2 Інструкції №110 про порядок ведення трудових книжок працівників передбачено, що трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою КМУ від 12.08.1993р. №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Пунктом 20 Порядку №637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
При цьому, як вже зазначалося судом, основним документом про трудову діяльність працівника є трудова книжка.
Аналізуючи вказані норми права, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що лише відсутність трудової книжки, відсутність записів у трудовій книжці, явна та очевидна неповнота або суперечливість наявних записів у трудовій книжці зумовлюють виникнення необхідності у встановленні трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами чи на підставі показань свідків.
При цьому, записи у трудовій книжці мають пріоритет перед відомостями інших документів про періоди та предмет роботи, а тому необхідність надання уточнюючої довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників для підтвердження спеціального трудового стажу виникає лише у випадку відсутності записів достатнього змісту у самій трудовій книжці.
Відповідальність за оформлення та ведення трудової книжки покладено, насамперед, на роботодавця, оскільки трудова книжка оформлюється при першому прийнятті особи на роботу та при подальшому працевлаштуванні на інше місце роботи обміну не підлягає.
Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, наведеною у постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17.
Пунктом 3 Порядку №637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Таким чином, саме трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи найманого працівника - здобувача пенсії.
Тому за загальним правилом, лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до ч.1 ст.56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991р. №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідачем до страхового стажу не враховано трудову діяльність позивача за відомостями дублікату трудової книжки, оскільки дата заповнення дублікату трудової книжки не відповідає даті початку трудової діяльності; період роботи з 13.09.1983 по 31.08.1985 згідно довідки від 03.02.1999 не враховано через відсутній підпис керівника.
Судовим розглядом встановлено, що у трудовій книжці ОСОБА_1 міститься інформація про трудовий стаж з відповідними записами про роботу позивача, а також містяться посилання на відповідні накази, на підставі яких зроблено записи про прийняття позивача на роботу та звільнення з роботи. В графі щодо оспорюваних періодів записи не містять помилок, виправлень чи неточностей.
Посилання відповідача на той факт, що дата заповнення дублікату трудової книжки не відповідає даті початку трудової діяльності та уточнююча довідка від 03.02.1999 не містить підпису керівника не може бути підставою незарахування трудового стажу, оскільки це є надмірним формалізмом та вказані помилки не можуть нівелювати відомості трудової книжки, позбавивши позивача права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого стажу.
Так, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а дійшов висновку, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Разом з тим, трудова книжка позивача містить записи про періоди роботи на відповідних посадах і у наведений період часу, що є належним доказом роботи позивача.
Окрім того, з архівної довідки Краматорського фахового коледжу технологій та дизайну від 05.05.2025р. №07/11-18 встановлено, що при заповненні дублікату трудової книжки на титульному листі внесена дата відкриття дублікату книжки. Дата відкриття оригіналу трудової книжки 01 вересня 1985 року.
Сам по собі виявлений відповідачем недолік в оформленні окремого запису трудової книжки не зумовлює недійсності трудової книжки, не призводить до суттєвого чи істотного впливу на зміст відомостей про трудову діяльність позивача, бо копія трудової книжки заявника містить чіткі, послідовні та змістовні записи про періоди роботи на відповідних посадах і у наведений період часу, що є належним доказом роботи позивача.
За даних обставин, пенсійний орган фактично переклав юридичну відповідальність за належне та правильне оформлення трудової книжки, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження періодів роботи позивача), а тому зазначене не може бути кваліфіковано у якості обґрунтованого, добросовісного та розсудливого.
Таким чином, відповідачем не доведено правомірності відмови у зарахуванні до страхового стажу спірного періоду роботи позивача з 13.09.1983 по 31.10.2024.
Стосовно посилань пенсійного органу на відсутність підстав для призначення ОСОБА_1 пенсії за п.4 ч.1 ст.115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. №1058-ІV, колегія суддів зазначає наступне.
За змістом п.4 ч.1 ст.115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. №1058-ІV право на призначення дострокової пенсії за віком мають (після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок): військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, особи начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, осіб начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20, 21 і 25 частини першої статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12, 13 і 16 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (крім працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів), особи з числа резервістів, військовозобов'язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім'ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до пунктів 3 і 4 частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, пункту 5 частини першої статті 10-1 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов'язаних, а також пункту 6 частини першої статті 10-1 зазначеного Закону.
Тож, окремими категоріями здобувачів пенсії у порядку п.4 ч.1 ст.115 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є:
1) військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, особи начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань (далі за текстом - військовослужбовці), які брали участь у бойових діях;
2) військовослужбовці, які брали участь в антитерористичній операції в районах її проведення;
3) військовослужбовці, які брали участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення;
4) військовослужбовці, які брали безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України;
5) військовослужбовці, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України;
6) дружини (чоловіки) (якщо вони не взяли повторний шлюб), і батьки військовослужбовців, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків);
7) дружини (чоловіки) (якщо вони не взяли повторний шлюб), і батьки військовослужбовців, які померли після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України;
8) особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20, 21 і 25 частини першої статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12, 13 і 16 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (крім працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів);
9) особи з числа резервістів, військовозобов'язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";
10) особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";
11) дружини (чоловіки) (якщо вони не взяли повторний шлюб), і батьки, яким надано статус сім'ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до пунктів 3 і 4 частини першої статті 10-1 "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", пункту 5 частини першої статті 10-1 "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" з числа членів сімей резервістів і військовозобов'язаних, а також пункту 6 частини першої статті 10-1 "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
З доданих до матеріалів справи доказів, колегією суддів не встановлено, що позивач відноситься до однієї із вищеперелічених категорій осіб, що дає право на призначення їй достроковї пенсії за п.4 ч.1 ст.115 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно з ч.1 ст.44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV призначення пенсії здійснюється, зокрема, за зверненням особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" врегульований постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, п.п.1.1 Розділу І якої визначено форму звернення зацікавленої особи, а нормами Розділу ІІ визначено обсяг матеріалів звернення зацікавленої особи.
Так, з копії заяви позивача про призначення пенсії встановлено, що ОСОБА_1 звернулась із заявою про призначення пенсії за віком. Зі змісту вказаної заяви позивача не вбачається, що остання зверталась за призначенням пенсії на підставі п.4 ч. 1 ст. 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Між тим, додатком до заяви позивачем надано посвідчення серія НОМЕР_2 від 22.05.2019, яке дає право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників війни.
Таким чином, колегія суддів доходить висновку про безпідставність відмови позивачу у призначенні пенсії на підставі п.4 ч.1 ст.115 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за призначенням якої ОСОБА_1 не зверталась.
З урахуванням викладеного вище, колегія суддів вважає спірне рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №053130013897 від 10.06.2025 року про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Оскільки суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, однак невірно розтлумачив норми права, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів дійшла висновку про зміну судового рішення з підстав та мотивів його прийняття, виклавши абзац третій резолютивної частини в наступній редакції: "Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до страхового стажу періоду роботи з 13.09.1983 по 31.10.2024 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.06.2025 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду по даній справі.".
За наведених обставин, колегія суддів погоджується з загальним висновком суду першої інстанції, але вважає за необхідне змінити судове рішення з підстав та мотивів його прийняття.
За наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення (п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України).
Підставами для зміни судового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (п.п.1, 3, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України).
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (ч. 4 ст. 317 КАС України).
Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог ч. 6 ст. 139 КАС України немає.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.292, 293, 308, 310, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області - задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.11.2025 по справі № 520/25260/25 - змінити з підстав і мотивів його прийняття, виклавши абзац третій резолютивної частини в наступній редакції:
"Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до страхового стажу періоди роботи з 13.09.1983 по 31.10.2024 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.06.2025 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду по даній справі.".
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя А.О. Бегунц
Судді Я.В. П'янова В.Б. Русанова