Головуючий І інстанції: Н.В. Савицька
27 березня 2026 р. Справа № 480/644/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Катунова В.В.,
Суддів: Ральченка І.М. , Подобайло З.Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 25.12.2025, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, по справі № 480/644/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Чернігівській області), в якій просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 06.08.2024 № 183450032616 про відмову у призначенні пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до наявного у ОСОБА_1 стажу, що надає право на пенсію за віком періоди: з 29.08.1986 по 13.11.1986 вчителем французької мови у відділі освіти Ямпільської районної державної адміністрації; з 01.09.1988 по 27.08.1990 - загальноосвітня школа I-III ступенів №6 м. Суми вчителем англійської мови; з 27.08.1990 по 17.04.1992 - загальноосвітня школа I-III ступенів № 23 м. Суми психологом; з 15.05.1992 по 27.03.1997 - приватне підприємство «АЛВА» менеджером по маркетингу та рекламі; з 03.02.1997 по 15.02.1998 - ТОВ телерадіокампанія «ТОП - радіо», менеджером; з 12.12.1997 по 14.07.2002 зайняття підприємницькою діяльністю;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву від 29.07.2024 про призначення пенсії з урахуванням висновків суду щодо спірних періодів роботи, призначити пенсію з 11.08.2024.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що, у відповідача не було підстав не зараховувати всі спірні періоди до наявного в нього стажу, який дає право на призначення пенсії, оскільки необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Також стверджує, що здійснював підприємницьку діяльність з 12.12.1997 до 14.07.2002, звітував про здійснення підприємницької діяльності та сплату податків і весь час підприємницької діяльності перебував на спрощеній системі оподаткування, сплачував всі належні до сплати податки, а тому, на думку позивача, вказаний період також підлягає зарахуванню до стажу, що надає право на пенсію за віком.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 25.12.2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 06.08.2024 № 183450032616 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П'ятницька, буд. 83а, м. Чернігів, Чернігівська область, 14005, код ЄДРПОУ 21390940) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в повному обсязі періоди роботи, про які зазначено у трудовій книжці та підтверджено відповідними довідками (з 29.08.1986 по 13.11.1986 вчителем французської мови у відділі освіти Ямпільської районної державної адміністрації; з 01.09.1988 по 27.08.1990 - загальноосвітня школа I-III ступенів №6 м. Суми вчителем англійської мови; з 27.08.1990 по 17.04.1992 - загальноосвітня школа I-III ступенів № 23 м. Суми психологом; з 15.05.1992 по 27.03.1997 - приватне підприємство «АЛВА» менеджером по маркетингу та рекламі; з 03.02.1997 по 15.02.1998 - ТОВ телерадіокампанія «ТОП - радіо», менеджером).
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П'ятницька, буд. 83а, м. Чернігів, Чернігівська область, 14005, код ЄДРПОУ 21390940) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про призначення пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням визнаних судом спірних періодів роботи, та прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П'ятницька, буд. 83а, м. Чернігів, Чернігівська область, 14005, код ЄДРПОУ 21390940) судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що відповідно до пункту 3 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Однак такі документи на підтвердження періодів роботи, про які містяться записи в копії трудової книжки, позивачем надані не були. На підтвердження періоду роботи з 29.08.1986 по 13.11.1986 позивачем було надано довідку, видану відділом освіти Ямпільської РДА, у якій не зазначено її номер та дату реєстрації, у зв'язку з чим відсутні підстави для зарахування страхового стажу за вказаною довідкою, що не враховано судом під час прийняття рішення. Органи Пенсійного фонду можуть обчислювати стаж лише у порядку та на підставі документів, які прямо передбачені діючим законодавством. Вказане свідчить про те, що суд першої інстанції надав неправильну правову оцінку нормам матеріального права, внаслідок чого невірно застосував норми права до спірних правовідносин, а відтак судове рішення підлягає скасуванню.
Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 29.07.2024 звернувся до ГУ ПФУ в Сумській області з заявою про призначення пенсії, у зв'язку з досягненням віку 60 років.
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву позивача.
За результатами розгляду вказаної заяви позивач отримав рішення Головного управління ПФУ в Чернігівській області від 06.08.2024 №183450032616 про відмову у призначенні пенсії (а.с.24).
Рішення вмотивовано тим, що пенсійний вік визначений статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" становить 60 років.
Необхідний страховий стаж для призначення пенсії, визначений статтею 26 Закону Україну "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" становить - 31 рік.
Оскаржуваним рішенням ГУ ПФУ в Чернігівській області встановлено, що страховий стаж позивача становить 17 років 11 місяців 22 дні.
До наявного в нього страхового стажу не зараховано періоди роботи з 29.08.1986 -13.11.1986 згідно з довідкою, виданою відділом освіти Ямпільської районної державної адміністрації, оскільки в довідці відсутні номер та дата реєстрації, та періоди роботи згідно з трудовою книжкою від 04.08.2000, оскільки надано копію трудової книжки та назва підприємства на печатці, якою завірено титульну сторінку, не відповідає назві підприємства, на якому вперше заповнювалась трудова книжка.
Також зазначається, що періоди здійснення підприємницької діяльності з 12.12.1997 по 01.02.2016, не включені до наявного в позивача страхового стажу, оскільки відсутня інформація про систему оподаткування та сплату страхових внесків за зазначений період.
Періоди роботи з 01.02.2000 зараховано до страхового стажу відповідно до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Позивач, не погодившись з оскаржуваним рішенням суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 06.08.2024 №183450032616, звернувся до суду із цим позовом.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем протиправно не було зараховано до страхового стажу в повному обсязі періоди роботи позивача, про які зазначено у трудовій книжці та підтверджено відповідними довідками (з 29.08.1986 по 13.11.1986 вчителем французської мови у відділі освіти Ямпільської районної державної адміністрації; з 01.09.1988 по 27.08.1990 - загальноосвітня школа I-III ступенів №6 м. Суми вчителем англійської мови; з 27.08.1990 по 17.04.1992 - загальноосвітня школа I-III ступенів № 23 м. Суми психологом; з 15.05.1992 по 27.03.1997 - приватне підприємство «АЛВА» менеджером по маркетингу та рекламі; з 03.02.1997 по 15.02.1998 - ТОВ телерадіокампанія «ТОП - радіо», менеджером), у зв'язку із чим, рішення про відмову у призначенні пенсії за віком від 06.08.2024 № 183450032616 є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Виходячи з положень вказаної норми законодавства, колегія суддів переглядає рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи у цій частині, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами ч.1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з ч. 4 ст. 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону №1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання в електронній або паперовій формі заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Призначення пенсії за віком здійснюється автоматично (без звернення особи) у разі набуття застрахованою особою права на призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, на підставі відомостей, наявних у системі персоніфікованого обліку, якщо до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, особа не повідомила про бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.
У разі відсутності в системі персоніфікованого обліку даних про страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком (у тому числі за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку), територіальний орган Пенсійного фонду інформує застраховану особу, у тому числі через її особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду, про відсутність таких відомостей та необхідність їх подання (за наявності). Документи про страховий стаж можуть бути подані до територіального органу Пенсійного фонду або через особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Згідно з ч. 1 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі по тексту Закон №1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується також: будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків (п. «а» ч.3 ст.56 Закону №1788-ХІІ).
Статтею 62 Закону №1788-ХІІ встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі по тексту Порядок № 637).
Пунктом 1 Порядку №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Таким чином, страховий стаж підтверджується записами у трудовій книжці, і лише у випадку їх відсутності встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи та архівними установами, зокрема довідками, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Тобто, надання уточнюючих довідок та інших документів підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пенсійне забезпечення.
Подібна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі № 234/13910/17, від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17, від 25.04.2019 № 159/4178/16-а.
Щодо відмови пенсійного органу у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи вчителем французької мови у відділі освіти Ямпільської районної державної адміністрації з 29.08.1986 - 13.11.1986, колегія суддів зазначає, що вказаний період підтверджено записами у трудовій книжці та довідкою, виданою відділом освіти Ямпільської районної державної адміністрації (а.с 25). Довідка засвідчена підписами посадових осіб, які її складали, містить печатку установи, містить посилання на номера та дати видання наказів про прийом на роботу та звільнення з роботи. Тобто наявна вся інформація на підтвердження факту роботи позивача в цій установі.
На переконання суду, відсутність номеру та дати реєстрації довідки є технічною помилкою, яка була допущена посадовими особами підприємства і не може бути підставою незарахування вказаного періоду роботи до наявного в позивача стажу.
Період роботи позивача з 01.09.1988 по 27.08.1990 в загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 6 м. Суми вчителем англійської мови підтверджений довідками КУ «Сумська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 6», від 29.07.2024 № 162, та № 23 від 26.08.2024 (а.с 26-27) та копією трудової книжки серія НОМЕР_2 (а.с. 15).
Період роботи позивача з 27.08.1990 по 17.04.1992 в загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 23 м. Суми психологом, підтверджений довідкою КУ «Сумська загальноосвітня школа 1-Ш ступенів № 23» № 01-21/362 від 20.12.2024 (а.с.28) та копією трудової книжки серія НОМЕР_2 (а.с. 15).
Період роботи з 15.05.1992 по 27.03.1997 в приватному підприємстві «АЛВА» менеджером по маркетингу та рекламі підтверджено записом в трудовій книжці НОМЕР_2 , який містить номери наказів про прийняття та звільнення мене з роботи, підписи посадових осіб підприємства, штампи та печатки підприємства (а.с.15-16).
Період з 03.02.1997 по 15.02.1998 в ТОВ телерадіокампанія «ТОП-радіо», менеджером, підтверджуються записами в трудовій книжці позивача, який містить номери наказів про прийняття та звільнення мене з роботи, підписи посадових осіб підприємства, штампи та печатки підприємства (а.с.16-17).
При врахування вищезазначених періодів до страхового стажу позивача, суд також ураховує, що з приписів порядку ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, що визначався Інструкцією, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 №162 та Інструкцією "Про порядок ведення трудових книжок працівників", затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 №58 вбачається, що заповнення трудової книжки здійснюється роботодавцем, а не працівником.
Отже, відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе роботодавець.
Таким чином, власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Так, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17, згідно якої на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства та не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Відтак, на переконання суду, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, отримавши документи про призначення пенсії належним чином не надали оцінку записам та відомостям трудової книжки, а також наданим позивачем довідкам, які в сукупності дають підстави для зарахування записів трудової книжки, зокрема щодо спірних періодів до страхового стажу позивача.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що періоди роботи позивача 29.08.1986 по 13.11.1986 вчителем французької мови у відділі освіти Ямпільської районної державної адміністрації; з 01.09.1988 по 27.08.1990 - загальноосвітня школа I-III ступенів №6 м. Суми вчителем англійської мови; з 27.08.1990 по 17.04.1992 - загальноосвітня школа I-III ступенів № 23 м. Суми психологом; з 15.05.1992 по 27.03.1997 - приватне підприємство «АЛВА» менеджером по маркетингу та рекламі; з 03.02.1997 по 15.02.1998 - ТОВ телерадіокампанія «ТОП - радіо», менеджером, що підтверджені даними трудової книжки, мають бути зараховані до страхового стажу позивача.
Враховуючи встановлені обставини та надану їм правову оцінку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 06.08.2024 № 183450032616 про відмову у призначенні пенсії та його скасування.
З огляду на протиправність рішення відповідача, висновок суду першої інстанції про зобов'язання останнього зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 в повному обсязі періоди роботи, про які зазначено у трудовій книжці та підтверджено відповідними довідками (з 29.08.1986 по 13.11.1986 вчителем французської мови у відділі освіти Ямпільської районної державної адміністрації; з 01.09.1988 по 27.08.1990 - загальноосвітня школа I-III ступенів №6 м. Суми вчителем англійської мови; з 27.08.1990 по 17.04.1992 - загальноосвітня школа I-III ступенів № 23 м. Суми психологом; з 15.05.1992 по 27.03.1997 - приватне підприємство «АЛВА» менеджером по маркетингу та рекламі; з 03.02.1997 по 15.02.1998 - ТОВ телерадіокампанія «ТОП - радіо», менеджером), є правильним.
Відповідно до частини 1 статті 58 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.
Прийняття рішення про призначення пенсії за віком належить до повноважень відповідача.
Відповідно до Рекомендації Комітету Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням варто розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Pedersen and Baadsgaard проти Данії» від 17.12.2004, № 49017/99 зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, що їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї.
Під дискреційним повноваженням варто розуміти компетенцію суб'єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення у межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Водночас Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням визнаних судом спірних періодів роботи, та прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків, якими мотивоване рішення суду першої інстанції, та не дають підстав уважати висновки суду першої інстанції помилковими, а застосування судом норм матеріального права - неправильним.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Зважаючи на результати апеляційного розгляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для розподілу судових витрат.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 25.12.2025 по справі № 480/644/25 залишити без змін .
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач В.В. Катунов
Судді І.М. Ральченко З.Г. Подобайло