25 березня 2026 року
м. Київ
справа № 175/3911/22
провадження № 61-2259св26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Сердюка В. В., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач -комунальне підприємство «Підгородне-Сервіс» Підгородненської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Заєва Юлія Олексіївна, на рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області у складі судді Озерянської Ж. М. від 12 травня
2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду у складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Свистунової О. В., Пищиди М. М., від 21 січня 2026 року і ухвалив таку постанову.
Зміст позовної заяви та її обґрунтування
1. У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
КП «Підгородне-Сервіс» Підгородненської міської ради про встановлення факту трудових відносин, зобов'язання вчинити дії, стягнення заробітної плати та моральної шкоди.
2. На обґрунтування позовних вимог позивачка зазначала, що 08 червня 2021 року вона влаштувалась до Підгородненського комунального підприємства «Експлуатаційна технічна служба» на посаду приймальника заявок. Приймали її на роботу директор підприємства Оліфер В. Л. у присутності головного бухгалтера Сахновської С. І. Умови працевлаштування були такі, що її приймають по цивільно-правовій угоді строком на шість місяців, а далі здійснюється оформлення шляхом укладення трудового договору. 01 грудня 2021 року з нею було укладено трудовий договір та прийнято до Підгородненського комунального підприємства «Експлуатаційна технічна служба» на посаду спеціаліст-бухгалтер. У грудні 2021 року керівництво повідомило всіх працівників (з якими було погоджено переведення), що їм потрібно 30 грудня написати заяву про звільнення і 31 грудня 2021 року написати заяву на прийняття на роботу з 01 січня 2022 року на новостворене комунальне підприємство.
3. Позивачка вказувала, що 31 грудня 2021 року вона написала заяву на прийняття на роботу до КП «Підгородне-Сервіс» Підгородненської міської ради.
У зв'язку з військовою агресією вона написала заяву про відпустку за власний рахунок з 01 березня 2022 року по 31 березня 2022 року. Згодом вона написала другу заяву про надання відпустки за власний рахунок з 01 квітня 2022 року до закінчення воєнного стану. Після цього, 24 травня 2022 року вона прийшла до КП «Підгородне Сервіс» Підгородненської міської ради та написала заяву про вихід з відпустки, маючи намір приступити до роботи. Проте, їй було повідомлено, що вона звільнена з роботи.
4. Згідно з доводами позивачки, ані дати звільнення з КП «Підгородне - Сервіс» Підгородненської міської ради, ані наказу про звільнення їй не повідомили та не надали. Більше того, їй не було видано трудову книжку та не проведено остаточного розрахунку.
5. З урахуванням зазначеного, позивачка просила: встановити факт трудових відносин з 01 січня 2022 року між нею та КП «Підгородне-Сервіс» Підгородненської міської ради і виконання роботи на посаді заступника бухгалтера; зобов'язати КП «Підгородне-Сервіс» Підгородненської міської ради здійснити запис до трудової книжки ОСОБА_1 про прийняття на роботу на посаду головного бухгалтера; зобов'язати КП «Підгородне-Сервіс» Підгородненської міської ради нарахувати та виплатити їй заробітну плату у розмірі 137 638,95 грн; стягнути з КП «Підгородне-Сервіс» Підгородненської міської ради на її користь моральну шкоду у розмірі 5 000,00 грн.
Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
6. Рішенням Дніпровського районного суду Дніпропетровської області
від 12 травня 2025 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
7. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що під час розгляд справи судом не було встановлено наявності трудових відносин між позивачкою та відповідачем, суд вважав, що позовні вимоги про встановлення факту трудових відносин з 01 січня 2022 року між ОСОБА_1 та КП «Підгородне-Сервіс» Підгородненської міської ради та виконання роботи на посаді заступника бухгалтера та зобов'язання КП «Підгородне-Сервіс» Підгородненської міської ради здійснити запис до трудової книжки ОСОБА_1 про прийняття на роботу до КП «Підгородне-Сервіс» Підгородненської міської ради на посаду головного бухгалтера задоволенню не підлягають.
8. Позовні вимоги про зобов'язання КП «Підгородне-Сервіс» Підгородненської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату у розмірі 137 638,95 грн також до задоволення не підлягають, оскільки наявність трудових відносин між позивачкою та відповідачем встановлено не було.
9. Суд першої інстанції встановив, що позивачка за період з червня 2021 року по 30 листопада 2021 року працювала за цивільно-правовим договором та отримувала грошові кошти за виконану роботу. З 01 грудня 2021 року по 31 грудня 2021 року працювала за трудовим договором та отримувала заробітну плату. З січня 2022 по лютий 2022 року знову працювала за цивільно-правовим договором та отримувала грошові кошти за виконану роботу.
Основний зміст та мотиви судового рішення суду апеляційної інстанції
10. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 січня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 12 травня 2024 року залишено без змін.
11. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позовні вимоги про встановлення факту трудових відносин з 01 січня 2022 року між ОСОБА_1 та КП «Підгородне-Сервіс» Підгородненської міської ради та виконання роботи на посаді заступника бухгалтера і зобов'язання відповідача здійснити запис до трудової книжки про прийняття на роботу на посаду головного бухгалтера до задоволення не підлягають, оскільки позивачкою не було доведено наявності саме трудових відносин між нею та відповідачем.
12. Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про зобов'язання
КП «Підгородне-Сервіс» Підгородненської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату у розмірі 137 638,95 грн, оскільки наявність трудових відносин між позивачкою та відповідачем встановлено не було. Позивачка у період з січня 2022 року по лютий 2022 року працювала за цивільно-правовим договором та отримувала грошові кошти за виконану роботу.
13. Також до задоволення не підлягають позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди за їх недоведеністю.
Узагальнені доводи касаційної скарги
14. 20 лютого 2026 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Заєва Ю. О., засобами поштового зв'язку звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 12 травня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 січня 2026 року, ухвалити нове судове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
15. Підставами касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що судом апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду
від 04 липня 2018 року у справі № 820/1432/17, від 13 червня 2019 року у справі
№ 815/954/18 та від 09 лютого 2022 року у справі № 480/343/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також посилається на те, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
16. У касаційній скарзі заявниця посилається на те, що в матеріалах справи міститься отримане на запит суду повідомлення про прийняття працівника на роботу, подане відповідачем 30 грудня 2021 року. У вказаному повідомленні було зазначено номер наказу 7/К та дата 31 грудня 2021 року, початок роботи -
01 січня 2022 року. Подавши повідомлення до ГУ ДПС у Дніпропетровській області про прийняття її на роботу, відповідач визнав факт виникнення трудових відносин. Подальше заперечення цього факту в суді є проявом недобросовісності.
17. Заявниця стверджує, що суди попередніх інстанцій не надали оцінки тому, що відповідач не довів своїх заперечень, натомість проігнорували наявний у справі прямий доказ трудових відносин (повідомлення ДПС). Окрім письмових доказів (повідомлення ДПС), суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки показанням свідка ОСОБА_2 , яка працювала разом з позивачкою.
18. Заявниця стверджує, що суди попередніх інстанцій обмежилися формальною констатацією укладення між позивачкою та відповідачем цивільно-правової угоди без надання її відповідачем, що свідчить про поверхневий підхід до розгляду справи. Вважає, що перебувала з відповідачем
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
19. Ухвалою Верховного Суду від 25 лютого 2026 року відкрито касаційне провадження у справі № 175/3911/22.
20. Ухвалою Верховного Суду від 18 березня 2026 року справу призначено до судового розгляду колегією з п'яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Відзив на касаційну скаргу не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судами
21. Згідно з відомостями про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб, ОСОБА_1 01 грудня 2021 року була призначена на посаду спеціаліст-бухгалтер у КП «Експлуатаційна технічна служба» Підгородненської міської ради та
31 грудня 2021 року була звільнена з вищезазначеної посади на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
22. Згідно з відомостями з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, ОСОБА_1 за період з червня 2021 року по грудень 2021 року отримувала дохід - страхувальник КП «Експлуатаційна технічна служба» Підгородненської міської ради, а за період з січня 2022 року по лютий 2022 року також отримувала дохід - страхувальник КП «Підгородне-Сервіс» Підгородненської міської ради.
23. Згідно з повідомленням про прийняття працівника на роботу КП «Підгородне-Сервіс» Підгородненської міської ради, встановлено, що останнім було повідомлено про прийняття на роботу ОСОБА_1 на підставі наказу № 7/к
від 31 грудня 2021 року з 01 січня 2022 року.
24. 17 червня 2022 року позивачка подала заяву до ГУ Держпраці у Дніпропетровській області з вимогою перевірити підстави її звільнення з посади спеціаліста бухгалтера в КП «Підгородне-Сервіс» Підгородненської міської ради.
25. Зі змісту відповіді відділу з питань додержання законодавство про працю в Дніпровському регіоні від 30 червня 2022 року № ДН/4.1.3/455-ЗВ-22 слідує, що з метою з'ясування обставин, зазначених у зверненні, до КП «Підгородне-Сервіс» Підгородненської міської ради направлено відповідний запит. Згідно з отриманою інформацією у КП «Підгородне-Сервіс» Підгородненської міської ради ОСОБА_1 працювала з 04 січня 2022 року по 28 лютого 2022 року на підставі укладеного цивільно-правового договору. Разом з тим, відповідно до листа Міністерства праці та соціальної політики України «Щодо застосування трудових договорів та договорів підряду» від 26 грудня 2003 року № 06/1-4/200 цивільно-правовий договір це угода між громадянином і організацією (підприємством тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство. Згідно з роз'ясненням Державної служби України з питань праці, наданим листом від 07 травня 2021 року № 2997/1/4.3-21 «Щодо проведення роз'яснювальної роботи» (вх. № 10060 від 07 травня 2021 року Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області), проведення аналізу договорів цивільно-правового характер є неприйнятим, оскільки надання висновку щодо правомірності дій керівника підприємства при укладанні цивільно-правових договорів не відноситься до повноважень Держпраці.
26. Згідно з відомостями з розрахунково-платіжної відомості за січень - березень 2022 року, ОСОБА_1 отримувала заробітну плату - 19 773,91 грн за січень, 19 717,95 грн за лютий, 0 грн за березень.
27. Згідно з додатками 4 ДФ до податкового розрахунку сум доходу, нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, а саме згідно з персоніфікованими даними про суми нарахованого (виплаченого) на користь фізичних осіб доходу та нарахованих (перерахованих) до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору КП «Підгородне-Сервіс» Підгородненської міської ради, ОСОБА_1 нараховувалася заробітна плата за січень-лютий 2022 року, яка працювала на підприємстві на підставі цивільно-правового договору.
28. Згідно з наданою стороною позивачки роздруківкою з месенджеру «Viber», вона спілкувалася з головним бухгалтером підприємства, ОСОБА_1 надсилала в особисті повідомлення дві заяви на відпустку з 01 березня 2022 року по 31 березня 2022 року та з 01 квітня 2022 року до закінчення воєнного стану.
29. 06 жовтня 2022 року ОСОБА_1 подала до ГУ Держпраці у Дніпропетровській області скаргу на порушення вимог трудового законодавства КП «Підгородне-Сервіс» Підгородненської міської ради.
Позиція Верховного Суду
30. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
31. Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
32. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
33. Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
34. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір
не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного
або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду,
суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити
у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5
ЦПК України).
35. За змістом частини першої статті 3 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулює законодавство про працю.
36. Згідно з частиною першою статті 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язуються виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
37. Відповідно до статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: при організованому наборі працівників; укладенні трудового договору в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; при укладенні контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні договору в письмовій формі; при укладенні трудового договору з неповнолітнім; при укладенні трудового договору з фізичною особою; в інших випадках, передбачених законодавством України.
38. При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.
39. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
40. Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці», який набрав чинності 02 січня 2015 року, виключено частину четверту статті 24 КЗпП України, відповідно до якої трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.
41. Водночас суд може визнати трудовий договір укладеним за відсутності наказу чи розпорядження, лише за умови дотримання інших умов, необхідних для його укладення, зокрема, виконання працівником обов'язку щодо надання паспорта або іншого документу, що посвідчує особу, трудової книжки, а у випадках, передбачених законодавством, - також документу про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інших документів, за наявності письмових чи інших доказів дотримання цих умов, окрім показань свідків.
42. З огляду на зазначене колегія суддів враховує, що позивач повинен був дотриматися умов, необхідних для укладення трудового договору, а саме скласти заяву про прийняття його на роботу, подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку тощо.
43. Встановлення факту наявності трудових відносин між робітником і роботодавцем можливе при встановленні виконання робітником трудових функцій, підпорядкування робітника правилам внутрішнього трудового розпорядку, забезпечення робітнику умов праці та виплати винагороди за виконану роботу.
44. Подібні за змістом висновки містяться у постанові Верховного Суду
від 06 квітня 2020 року у справі № 462/7621/15-ц (провадження № 61-10916св18).
45. У встановленні факту трудових відносин слід зважати на концепцію прихованого працевлаштування, яка знайшла своє втілення у Рекомендаціях Міжнародної організації праці 2006 року № 198 «Про трудові відносини», у яких зазначено, що держави-члени МОП повинні передбачити можливість визначення у своїх законодавчих та нормативно-правових актах або інших засобах конкретні ознаки існування трудових правовідносин, які можуть включати:
- той факт, що робота: виконується відповідно до вказівок і під контролем іншої сторони; припускає інтеграцію працівника в організаційну структуру підприємства; виконується винятково або головним чином в інтересах іншої особи; повинна виконуватися особисто працівником; виконується відповідно до певного графіка або на робочому місці, що вказується або узгоджується стороною, яка замовила її; має певну тривалість і передбачає певну спадкоємність; вимагає присутності працівника; або передбачає надання інструментів, матеріалів і механізмів стороною, що замовила роботу;
- періодичну виплату винагороди працівникові; той факт, що дана винагорода є єдиним або основним джерелом доходів працівника; здійснення оплати праці в натуральному виразі шляхом надання працівникові, приміром, харчових продуктів, житла або транспортних засобів; визнання таких прав, як щотижневі вихідні дні й щорічна відпустка; оплата стороною, що замовила виконання роботи, поїздок, що здійснюються працівником у цілях виконання роботи; або те, що працівник не несе фінансового ризику.
46. Рекомендація Міжнародної організації праці 2006 року № 198 «Про трудові відносини» щодо прихованого працевлаштування» була взята до уваги у постановах Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 127/21595/16,
від 04 липня 2018 року у справі № 820/1432/17, від 13 червня 2019 року у справі № 815/954/18, у справі № 1840/2507/18, у справі № 824/896/18-а, від 03 березня 2020 року у справі № 1540/3913/18, від 10 червня 2020 року у справі
№ 298/827/15-ц, від 17 вересня 2020 року у справі № 560/975/19, від 01 вересня 2021 року у справі № 520/13660/19, від 08 вересня 2023 року у справі
№ 132/1587/22 (провадження № 61-3162св23).
47. У статті 626 ЦК України визначено загальне поняття цивільно-правового договору. Відповідно, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Виконавець робіт, на відміну від найманого працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку. Наказ (розпорядження) про прийом на роботу не видається.
48. Сторони укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами
статті 208 ЦК України. Такі угоди застосовуються для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і у разі досягнення зазначеної мети вважаються виконаними і дія їх припиняється.
49. Основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного результату.
50. Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.
51. Разом з тим, трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється.
52. Предметом трудового договору є праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.
53. Таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 08 травня
2018 року в справі № 127/21595/16-ц (провадження № 61-10203св18).
54. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позовні вимоги про встановлення факту трудових відносин з 01 січня 2022 року між ОСОБА_1 та КП «Підгородне-Сервіс» Підгородненської міської ради та виконання роботи на посаді заступника бухгалтера, стягнення коштів та зобов'язання КП «Підгородне-Сервіс» Підгородненської міської ради здійснення запису до трудової книжки ОСОБА_1 про прийняття на роботу до Комунального підприємства «Підгородне-Сервіс» Підгородненської міської ради на посаду головного бухгалтера задоволенню не підлягають.
55. Суди виходили з того, що трудових відносин між позивачкою та відповідачем у 2022 році не було. Позивачка у період з червня 2021 року по 30 листопада 2021 року працювала за цивільно-правовим договором та отримувала грошові кошти за виконану роботу, чого вона не заперечувала.
56. Разом з тим, за трудовим договором вона працювала лише з 01 грудня 2021 року по 31 грудня 2021 року. А з січня 2022 року по лютий 2022 року знову працювала за цивільно-правовим договором та отримувала грошові кошти за виконану роботу.
57. У січні - березні 2022 року ОСОБА_1 отримувала винагороду: 19 773,91 грн за січень, 19 717,95 грн за лютий, 0 грн за березень.
58. Порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника (домашнього працівника) на роботу/укладення гіг-контракту або припинення трудового договору з домашнім працівником визначений Кабінетом Міністрів України (Постанова від 17 червня 2015 року № 413). У стовпчиках 11, 12 бланку повідомлення (додаток 1 Порядку) передбачені відомості про укладення цивільно-правового договору.
59. Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
60. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
61. Враховуючи встановлені у справі обставини, слід погодитися з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність достатніх і достовірних доказів на підтвердження заявлених позовних вимог. Суди дослідили відомості, які містяться у додатках до податкового розрахунку, в реєстрі застрахованих осіб щодо виконання робіт на підставі цивільно-правового договору. У повідомленні про прийняття працівника на роботу підлягають зазначенню відомості і про укладення цивільно-правового договору.
62. Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, зводяться значною мірою до переоцінки доказів, яким суди надали обґрунтовану правову оцінку.
63. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
64. Висновки суду апеляційної інстанції не суперечать висновкам Верховного Суду, на які заявниця послається в обґрунтування доводів касаційної скарги.
65. Верховний Суд неодноразово зауважував, що зважаючи на різноманітність правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, враховуючи фактичні обставини, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі
№ 201/16373/16-ц, від 08 серпня 2023 року у справі № 910/8115/19 (910/13492/21)).
66. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
67. З урахуванням доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень.
68. Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 402, 403, 409, 410, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Заєва Юлія Олексіївна, залишити без задоволення.
2. Рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області
від 12 травня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 січня 2026 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Сердюк
В. В. Шипович