11 березня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
підозрюваного ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 18 лютого 2026 року,
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 18.02.2026 задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_8 , погоджене прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , та застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, в межах строку досудового розслідування, тобто до 18.04.2026 включно, без визначення розміру застави.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного більш м'який запобіжний захід у виді домашнього арешту у нічний час доби.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт вказувала про відсутність в матеріалах даних, які б свідчили про наявність обґрунтованої підозри. Жоден із долучених до клопотання документів не доводить причетність підозрюваного ОСОБА_7 до вчиненого кримінального правопорушення.
Справа № 759/3982/26 Слідчий суддя - ОСОБА_9
Апеляційне провадження № 11-сс/824/2814/2026 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
Також зазначала про недоведеність та необґрунтованість наведених у клопотанні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
На момент розгляду клопотання свідки не встановлені, в клопотанні жодним чином не ідентифіковані, а посилання прокурора на ризик незаконного впливу на свідків містить абстрактний характер.
Крім того, слідчим суддею не були належним чином враховані обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема те, що підозрюваний ОСОБА_7 раніше не судимий, має постійне місце проживання та роботи (неофіційно підробляє будівельником), має міцні соціальні зв'язки, одружений, на його утриманні перебувають вагітна дружина та малолітня дитина.
На думку апелянта, вказані обставини у своїй сукупності свідчать про наявність стримуючих факторів для запобігання ризикам, визначеним у ст. 177 КПК України.
Також захисник зазначала, що на момент розгляду клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу відносного ОСОБА_7 у даному кримінальному провадженні, останній вже перебував під вартою у межах іншого кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 16.02.2026, що на переконання апелянта, свідчить про відсутність підстав для застосування запобіжного заходу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши учасників судового провадження, які приймали участь у судовому засіданні в режимівідеоконференцзв'язку, зокрема пояснення підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_5 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається із матеріалів судового провадження,Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025000000001636 від 11.06.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. ч. 2, 3 ст. 311 КК України.
Згідно даних клопотання, в ході досудового розслідування встановлено, що на території Київської області та інших регіонах України діє група осіб, учасники якої займаються незаконним виготовленням, придбанням, зберіганням, перевезенням, пересиланням з метою збуту та незаконним збутом психотропних речовин та прекурсорів в особливо великих розмірах.
У межах вказаного кримінального провадження 17.02.2026 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у незаконному виготовленні та зберіганні з метою збуту особливо небезпечної психотропної речовини, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 3 ст. 307 КК України; у незаконному виготовленні, зберіганні, перевезенні з метою збуту та незаконному збуті особливо небезпечної психотропної речовини, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 3 ст. 307 КК України; у незаконному придбанні, зберіганні та перевезенні прекурсорів з метою їх використання для виготовлення психотропних речовин, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 2 ст. 311 КК України; та у незаконному придбанні, зберіганні та перевезенні прекурсорів з метою їх використання для виготовлення психотропних речовин, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 2 ст. 311 КК України.
18.02.2026 старший слідчий в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва із клопотанням, погодженим прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , про застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення розміру застави.
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 18.02.2026 задоволено клопотання слідчого та застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 18.04.2026 включно, в межах строку досудового розслідування, без визначення застави.
З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Як убачається з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Застосовуючи щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчим суддею встановлено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 311 КК України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Як вважає колегія суддів, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, оцінюючи їх достатність для висновку про причетність ОСОБА_7 до інкримінованих йому кримінальних правопорушень, дійшов обґрунтованого висновку про те, що обставини, викладені у повідомленні про підозру у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованих кримінальних правопорушень обґрунтовано підтверджується сукупністю зібраних доказів, які наведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах.
Крім того, слідчим суддею визнано доведеними вказані у клопотанні слідчого ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, враховуючи обставини кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_7 , тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим, дані про особу підозрюваного, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у клопотанні станом на день розгляду слідчим суддею такого клопотання, доведено існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_7 , оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, на даному етапі досудового розслідування, не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
При цьому, застосувавши до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до положень п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України не визначив йому розмір застави, оскільки ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину у сфері обігу психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
У рішенні «Летельє проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що національні судові органи повинні брати до уваги усі обставини справи, та зважати на наявність суспільного інтересу, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
З наведеного убачається, що слідчим суддею враховано обставини кримінального провадження в сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, у зв'язку з чим відносно ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який, на думку колегії суддів, у сукупності з існуючими ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю інкримінованих йому кримінальних правопорушень, кількістю епізодів злочинної діяльності, є обґрунтованим, та підстав для застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу у виді домашнього арешту, колегія суддів не вбачає.
Наявність обставин, які б давали підстави вважати про достатність застосування більш м'якого запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 , аніж тримання під вартою, колегією суддів не встановлено під час перегляду оскаржуваної ухвали.
Викладені в апеляційній скарзі захисника доводи про недоведеність обґрунтованості повідомленої ОСОБА_7 підозри у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, є безпідставними, оскільки слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 311 КК України.
Такий висновок слідчого судді ґрунтується на доданих слідчим до клопотання матеріалах. Останні містять дані, які вказують на причетність підозрюваного до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
При цьому, слід зазначити, що для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, оцінки належності та допустимості доказів вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій та наявність або відсутність у його діях складу інкримінованих злочинів, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
Сукупність матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
Посилання захисника на недоведеність наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів також вважає безпідставними.
У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
Зважаючи на викладене, а також враховуючи тяжкість інкримінованих ОСОБА_7 злочинів та суворість покарання у разі доведення його винуватості, дані про особу підозрюваного в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність наведеного слідчим у клопотанні ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки достатніх стримуючих факторів, які б свідчили про протилежне, в матеріалах справи відсутні.
Колегія суддів погоджується із доводами сторони обвинувачення про існування інших вказаних у клопотанні слідчого ризиків неналежної процесуальної поведінки підозрюваного, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, вірогідність настання яких, з огляду на характер та обставини інкримінованих йому дій, є досить високою.
Посилання апелянта на те, що підозрюваний раніше не судимий, має постійне місце проживання, та роботи (неофіційно підробляє будівельником), має міцні соціальні зв'язки, одружений, на його утриманні перебуває вагітна дружина та малолітня дитина, не спростовують висновок слідчого судді про існування у кримінальному провадженні ризиків, та самі по собі не забезпечують впевненості у подальшій належній процесуальній поведінці підозрюваного, у випадку застосування щодо нього запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою.
Доводи апелянта про те, що на момент розгляду клопотання свідки не встановлені та в клопотанні жодним чином не ідентифіковані, не впливають на правильність висновків слідчого судді, оскільки ні слідчим у поданому клопотанні, ні слідчим суддею в оскаржуваній ухвалі вказаний ризик не було покладено в обґрунтування наявності підстав для застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 .
Посилання захисника на ту обставину, що на момент розгляду клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 у даному кримінальному провадженні, останній вже перебував під вартою у межах іншого кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 16.02.2026, не спростовують існування визначених ст. ст. 132, 177 підстав для застосування щодо ОСОБА_7 заходів забезпечення кримінального провадження, а саме запобіжного заходу у виді тримання під вартою, у кримінальному провадженні № 12025000000001636, та не є самостійною підставою для відмови у задоволенні клопотання слідчого.
Крім того, з огляду на положення ст. ст. 197, 201, 203 КПК України, ухвала про застосування запобіжного заходу має обмежений строк дії та застосований запобіжний захід може бути змінений або скасований, а відтак існування на момент розгляду клопотання слідчого ухвали про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу на певний строк у межах іншого кримінального провадження, саме по собі не може достатньою мірою гарантувати належну процесуальну поведінку підозрюваного у межах даного кримінального провадження під час подальшого досудового розслідування.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.
За таких обставин у їх сукупності, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 176-178, 183, 193, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 18 лютого 2026 року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3