Справа № 761/41352/24
Провадження № 11-кп/824/3499/2026 Доповідач у ІІ інстанції ОСОБА_1
05 березня 2026 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду
кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
суддів: ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретар ОСОБА_4 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_9 , апеляційну скаргу з доповненнями захисника обвинуваченого ОСОБА_12 - адвоката ОСОБА_13 , апеляційну скаргу з доповненнями захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_11 , апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_12 - адвоката ОСОБА_10 , на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 12 січня 2026 року про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_12 та ОСОБА_6 ,-
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 12 січня 2026 року задоволено клопотання прокурора та продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_12 та ОСОБА_6 , до 11 березня 2026 року, з визначенням ОСОБА_7 застави у сумі 9000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 29 952 000 (двадцять дев'ять мільйонів дев'яносто п'ятдесят дві тисячі), ОСОБА_12 у сумі 9000 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 29 952 000 (двадцять дев'ять мільйонів дев'ятсот п'ятдесят дві тисячі), ОСОБА_6 у сумі 9000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, 29 952 000 (двадцять дев'ять мільйонів дев'ятсот п'ятдесят дві тисячі), з покладенням на них обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Суд мотивував своє рішенням тим, що на теперішній час будь-які обставини, які б спростували попередні висновки суду під час застосування та продовження строку тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_12 та ОСОБА_6 не встановлені.
Тому, надаючи оцінку доводам прокурора щодо наявності ризиків, суд вважає доведеними ризики неналежної процесуальної поведінки обвинувачених, а саме: можливість переховування обвинувачених від суду, здійснення обвинуваченими незаконного впливу на свідків, експертів та інших обвинувачених у цьому кримінальному провадженні.
Суд, дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до обвинувачених більш м'якого запобіжного заходу та наявність факторів, які передбачені ч. 1 ст. 194 КПК, що свідчать про обґрунтованість продовження тримання обвинувачених під вартою.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора та застосувати щодо ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. У випадку, якщо суд дійде висновку про необхідність залишити ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під варто, просить визначити суму застави у відповідності до ст. 182 КПК України в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
В обґрунтування апеляційної скарги захисник зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною, невмотивованою, постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а викладені у ній висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
Апелянт вказує, що при розгляді справи, суд не досліджував докази щодо обґрунтованості обвинувачення ОСОБА_6 та докази на підтвердження обставин існування ризиків, про які зазначається в клопотанні прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , не надавав будь-якої оцінки доводам сторони захисту, що спростовують існування ризиків та обґрунтованість клопотання прокурора.
Щодо ризику переховуватися від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, захисник зазначає про те, що жодного документального підтвердження тому факту, що ОСОБА_6 нібито планував покинути межі України, не існує та не було надано суду. Більш того, під час досудового розслідування ОСОБА_6 з'являвся за кожним викликом до слідчих та прокурорів. Крім того, ОСОБА_6 має постійне місце проживання в АДРЕСА_1 , де мешкає разом з дружиною та дітьми, які знаходяться на його утриманні, на момент затримання працював на посаді заступника начальники управління АТ «Перший міжнародний банк».
Захисник звертає увагу на те, що показання допитаних у кримінальному провадженні свідків не містять даних, які б могли вказувати на причетність ОСОБА_6 до вчинення злочинів, навпаки, спростовують інкриміновані йому діяння в участі в злочинній організації та розкраданні коштів банку.
Крім того, ОСОБА_6 не може іншим чином перешкодити розгляду справи, оскільки до справи долучені достатні, як вважає прокурор, докази, вилучено всі необхідні документи, у зв'язку з цим ОСОБА_6 ніяким чином не може приховати чи спотворити речі, які вже знаходяться в сторони обвинувачення. Більш того, досудове розслідування у кримінальному провадженні закінчено, обвинувальний акт у справі скеровано до суду.
Також апелянт зазначає про те, що висновки суду про недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу не є обґрунтованими та свідчать про упередженість судді, що не відповідає засадам кримінального процесу.
Разом з тим, в ухвалі суд не навів обґрунтування виключності випадку, що дало йому змогу визначити заставу у розмірі більшому, ніж встановлено ст. 182 КПК України. Так, судом не наведено доказів того, що менший розмір застави не зможе забезпечити виконання ОСОБА_6 процесуальних обов'язків і того, що такий розмір застави є помірним для обвинуваченого та його родини.
На думку сторони захисту, при доході близько 900 тис. гривень на рік, перспектива звернення в дохід держави застави у розмірі 908 400 гривень була б достатнім стримуючим фактором для ОСОБА_6 у випадку, якщо б він мав намір ухилитися від суду.
В свою чергу, не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції захисник обвинуваченого ОСОБА_12 - адвокат ОСОБА_13 подав апеляційну скаргу з доповненнями, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_12 відмовити. Застосувати до ОСОБА_12 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, заборонивши останньому покидати своє місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , цілодобово, окрім випадків необхідності отримання невідкладної медичної допомоги та/або необхідності прослідувати в укриття.
Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги захисник зазначає про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
На думку захисника, ризик втечі обвинуваченого не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку.
Крім того, стороною обвинувачення до клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не долучено жодних матеріалів, які б підтверджували реальність загрози незаконного тиску з боку обвинуваченого на інших учасників кримінального провадження. Разом з тим, запобігти ризику впливу на свідків можливо, встановивши обмеження у спілкуванні з визначеними судом учасниками кримінального провадження.
Окрім цього, сторона захисту вказує на те, що встановлений судом розмір застави є завідомо непомірним для ОСОБА_12 , оскільки стороною обвинувачення не надано доказів того, що у нього є достатні матеріальні активи у виді готівкових грошових коштів та коштів, розміщених на банківських рахунках, нерухомого та рухомого цінного майна.
В свою чергу, не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_11 подав апеляційну скаргу з доповненнями, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 задовольнити частково. Застосувати до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 2 000 000 грн із покладенням на останнього обов'язків, визначених ст. 194 КПК України.
В обґрунтування апеляційної скарги захисник зазначає, що оскаржувана ухвала прийнята з неповним встановленням необхідних для вирішення справи обставин та невірним застосуванням матеріальних та процесуальних норм, що потягло за собою однобічне та неповне з'ясування судом усіх фактичних обставин справи.
Захисник вказує, що місцевий суд не надав оцінки доводам сторони захисту з приводу того, що ОСОБА_7 не може відповідати за участь у злочинах скоєних злочинною організацією, у зв'язку зі зворотньою дією в часі закону, який виключає відповідальність та необхідність застосування ст. 5 КК України до ОСОБА_7 в цій частині. Зауважує, що в чинній редакції ст. 255 КК України відсутня така форма передбаченого нею злочину як участь у злочинах, вчинюваних злочинною організацією, - такі дії декриміналізовано Законом № 671-ІХ від 04.06.2020. Таким чином, кваліфікація дій ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 255 КК України в частині дій як учасника у злочинах скоєних злочинною організацією є такою, що суперечить ч. 1 ст. 5 КК України.
Крім того, ОСОБА_7 може обвинувачуватись лише в одному злочині у складі злочинної організації, а не в декількох, що свідчить про меншу суспільну небезпеку його дій в порівнянні з іншими учасниками.
Захисник звертає увагу на те, що дії ОСОБА_7 в частині вчинення останнім кримінального правопорушення, передбаченого ст. 191 КК України, вже були предметом розслідування у кримінальному провадженні № 62020000000000843, більше того оцінка таким діям вже була надана судом за результатами розгляду обвинувального акту відносно ОСОБА_7 , що знайшло своє відображення в ухвалі Дніпровського районного суду міста Києва від 03.01.2024 та на даний час ОСОБА_7 є особою щодо якої закрито кримінальне провадження, зокрема і в частині дій, які інкримінуються останньому в рамках даного кримінального провадження. На думку захисника, повторне обвинувачення ОСОБА_7 в тому ж епізоді злочинної діяльності протирічить ст. 61 Конституції України.
Окрім того, апелянт зазначає, що ОСОБА_7 не брав участі у епізоді злочинної діяльності, який був вчинений в період з травня 2007 року по 22.10.2012 щодо коштів, що перебували на кореспондентських рахунках банку «East-West United Bank S.A». Таким чином, участь ОСОБА_7 лише в одному злочині серед тих, які були скоєні злочинною організацією суттєво зменшує суспільну небезпеку його дій.
На переконання сторони захисту, оскаржувана ухвала в порушення вимог п. 2 ч. 1 ст. 196 КПК України не містить посилань на обставини, які б свідчили про наявність та продовження існування ризиків, передбачених п.п. 1,3 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме - переховуватись від суду та здійснювати вплив на свідків, експерта, інших обвинувачених.
Крім того, судом не надано оцінки доводам сторони захисту про те, що на виконання ухвали про обрання запобіжного заходу ОСОБА_7 , паспорт громадянина України про виїзд за кордон було здано до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві на зберігання, що підтверджується копією листа ЦМУ ДМС у місті Києві та Київській області, а відтак, ОСОБА_7 позбавлений можливості залишити межі території України.
Разом з цим, колегією суддів належним чином не враховано вимоги ч. 4 ст. 182, ч. 3 ст. 183 КПК України та практику Європейського суду з прав людини при визначені розміру застави ОСОБА_7 . Отже, судом не враховано, що тривалість застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з альтернативним запобіжним заходом у вигляді застави, яка понад рік і 10 місяців не була внесена, свідчить про необхідність перегляду її розміру. Так, майновий стан обвинуваченого та його родини не дозволяє сплатити визначений судом розмір застави, однак судом не проаналізовано матеріальне становище ОСОБА_7 . Окрім того, будь-яких доказів наявності у ОСОБА_7 надмірних статків і доходів, заможного майнового стану, який би дозволив сплатити визначену суддею суму застави, ні клопотання, ні додатки до нього не містили, отже визначений судом розмір застави є непомірним для нього.
Також, оскаржувана ухвала не містить відомостей щодо розгляду судом клопотання захисника ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_11 про зміну запобіжного заходу, що свідчить про порушення прав ОСОБА_7 на справедливий суд, а також права на свободу та особисту недоторканість та права на захист.
В свою чергу, не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції захисник обвинуваченого ОСОБА_12 - адвокат ОСОБА_10 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та звільнити ОСОБА_12 з під варти.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана ухвала є необґрунтованою та незаконною.
Заслухавши доповідь судді,
пояснення захисника ОСОБА_11 , який підтримав апеляційні скарги та просив їх задовольнити в межах апеляційних вимог,
пояснення захисника ОСОБА_9 , який підтримав апеляційні скарги та просив їх задовольнити,
пояснення захисника ОСОБА_10 , який підтримав подану ним апеляційну скаргу та просив її задовольнити,
пояснення обвинуваченого ОСОБА_7 , який підтримав апеляційну скаргу свого захисника та просив її задовольнити,
пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 , який підтримав апеляційну скаргу свого захисника та просив її задовольнити,
пояснення обвинуваченого ОСОБА_12 , який підтримав апеляційну скаргу свого захисника та просив її задовольнити,
пояснення прокурора ОСОБА_5 , який заперечував проти задоволення апеляційних скарг захисників та просив залишити ухвалу суду першої інстанції без змін,
перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційних скаргах, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Так, розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд першої інстанції, для прийняття законного й обґрунтованого рішення, відповідно до ст. ст. 178, 199 КПК України та практики ЄСПЛ, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
На думку колегії судді, висновок, викладений в ухвалі Шевченківського районного суду м. Києва від 12 січня 2026 року щодо підстав для продовження строку тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_7 , ОСОБА_12 та ОСОБА_6 , ґрунтується на матеріалах провадження та відповідає вимогам закону.
Так суд, розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_7 , ОСОБА_12 та ОСОБА_6 , врахував наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу згідно з вимогами ст. 178 КПК України.
Наведені в ухвалі ризики щодо можливості обвинувачених переховування від суду, незаконно впливати на свідків, експертів, інших обвинувачених у кримінальному провадженні, ґрунтуються на досліджених у суді матеріалах кримінального провадження, оскільки ризики які були враховані при обранні кожному з обвинувачених запобіжного заходу у виді тримання під вартою, на момент вирішення питання про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою не зменшились та продовжують існувати.
Доводи захисників про те, що прокурором не доведена наявність такого ризику, як переховування від суду, є безпідставними, оскільки, як убачається з клопотання прокурора, даний ризик прокурором обґрунтований належним чином, оскільки з метою уникнути відповідальності за скоєні злочини обвинувачені можуть переховуватися від суду.
Також судом враховано наявність ризику незаконного впливу на свідків, експертів та інших обвинувачених у цьому кримінальному провадженні, позаяк враховуючи стадію судового розгляду та можливість впливу на свідків, тим самим, наявність ризику впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів під час проведення досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом.
Відтак доводи захисників про те, що прокурором не доведено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, є необґрунтованими.
Також суд, вирішуючи клопотання прокурора про продовження кожному обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, дійшов до висновку, що інші запобіжні заходи не зможуть запобігти існуючим ризикам та забезпечити виконання обвинуваченими процесуальних обов'язків.
Такий висновок суду, на думку колегії суддів є обґрунтованим, оскільки судом об'єктивно були досліджені всі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження найсуворішого запобіжного заходу, при цьому в ухвалі наведені мотиви, з яких було прийнято відповідне рішення, яке цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якою рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Доводи захисників про те, що судом не взято до уваги дані про кожного з обвинуваченого, їх позитивні характеристики та наявність міцних соціальних зв'язків не можуть бути взятими до уваги, оскільки такі дані самі по собі не можуть нівелювати існування ризиків, які були підставою для продовження кожному з обвинувачених запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_11 щодо, зокрема повторного обвинувачення ОСОБА_7 , кваліфікації його дій, а також необхідність застосування до останнього ст. 5 КК України, оскільки вони не стосуються вирішення питання про обрання/продовження під вартою, а висновок суду про продовження строку тримання під вартою ґрунтується на наявності сукупності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та обставин, передбачених ст. 178 КПК України.
На думку колегії суддів, судом ретельно перевірено наявність обставин, які виправдовують подальше тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_12 та ОСОБА_6 , встановлена наявність ризиків, визначених ст. 177 КПК України, враховано дані про обвинувачених в сукупності, та зроблено вмотивований висновок про те, що на даний час немає достатніх підстав для зміни запобіжного заходу на більш м'який не пов'язаний із триманням під вартою.
Посилання захисника ОСОБА_9 щодо можливості зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 з тримання під вартою на запобіжний захід у виді домашнього арешту є безпідставними, оскільки суд першої інстанції з достатньою повнотою та об'єктивністю дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушень, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особу обвинуваченого та навів мотиви, з яких прийняв таке судове рішення.
Стороною захисту не було долучено переконливих доказів того, що існуючі у поведінці обвинуваченого ОСОБА_6 ризики зменшилися, або, що запобігти їм в змозі інший запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, зокрема, про який зазначає апелянт.
Твердження апелянтів про те, що ухвала суду першої інстанції суперечить вимогам чинного закону та обраний їх підзахисному запобіжний захід не відповідає меті його застосування, загальним засадам кримінального судочинства, вимогам Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є голослівними та не підтверджуються матеріалами провадження, наданим суду апеляційної інстанції.
Разом з тим, колегія суддів, керуючись матеріалами провадження та даними про особу обвинуваченого, кожного окремо, вважає, що суд першої інстанції правильно застосував положення закону, визначивши обвинуваченим альтернативний запобіжний захід - заставу з визначенням розміру застави та покладенням, у разі внесення застави, обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України.
Однак, на переконання колегії суддів, з урахуванням того, що обвинувачені не мають можливості внести заставу у визначеному судом розмірі, проте, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати за рішенням суду про звернення застави у дохід держави утримувала обвинувачених від намірів та спроб порушити покладені на них обов'язки, а з іншого - її внесення не призвело до втрати ними та їх утриманцями засобів для гідного людини існування, вважає можливим зменшити розмір застави до 5000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2026 року.
На думку колегії суддів, застава у такому розмірі буде достатнім стримуючим засобом, щоб запобігти встановленим у кримінальному провадженні ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
За встановлених обставин колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають до частково задоволення, а ухвала суду - зміні в частині визначення розміру застави.
Керуючись ст.ст. 376, 176-178, 183, 194, 404, 407, 418, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_9 - задовольнити частково.
Апеляційну скаргу з доповненнями захисника обвинуваченого ОСОБА_12 - адвоката ОСОБА_13 -задовольнити частково.
Апеляційну скаргу з доповненнями захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_11 -задовольнити частково.
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_12 - адвоката ОСОБА_10 - задовольнити частково.
Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 12 січня 2026 року про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_12 та ОСОБА_6 , обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191 КК України, до 11 березня 2026 року - змінити.
Встановлений обвинуваченому ОСОБА_7 розмір застави зменшити до 5000 (п'яти тисяч) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 16 640 000 (шістнадцять мільйонів шістсот сорок тисяч) гривень.
Встановлений обвинуваченому ОСОБА_12 розмір застави зменшити до 5000 (п'яти тисяч) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 16 640 000 (шістнадцять мільйонів шістсот сорок тисяч) гривень.
Встановлений обвинуваченому ОСОБА_6 розмір застави зменшити до 5000 (п'яти тисяч) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 16 640 000 (шістнадцять мільйонів шістсот сорок тисяч) гривень.
В решті ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 12 січня 2026 рокузалишити без змін.
Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді ____________________ ___________________ _____________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3