Головуючий у суді першої інстанції: Константінова К.Е.
права № 757/51676/24-п
провадження № 33/824/661/2026
3 березня 2026 року Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Шкоріної О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві адміністративну справу щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , та його захисника адвоката Карачун І.О.,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Печерського районного суду м. Києва від 3 квітня 2025 року, -
Постановою Печерського районного суду м. Києва від 03.04.2025ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір, що становить 605,60 грн.
В постанові суду першої інстанції зазначено, що ОСОБА_1 22.10.2024 о 10 год. 40 хв. в м. Київ, вул. Іоанна Павла, 4/6, керував автомобілем Рено, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: зіниці очей, які не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці, тремор кінцівок пальців рук, всупереч п. 2.5 Правил дорожнього руху відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння в законному порядку, що зафіксовано на нагрудну боді-камеру № 474172 працівника поліції.
Не погодившись з вказаною постановою, 26.11.2025 ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Печерського районного суду м. Києва від 03.04.2025, а провадження по справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
В апеляційній скарзі посилається на порушення працівниками поліції наступного: запис боді-камери № 474172 інспекторів поліції починається вже при зупинці автомобіля та виходу з нього апелянта; причини зупинки не відомі та не встановлені та змінюються декілька разів, відповідно зупинка та поверхневий огляд були незаконними; о 10 год.41 хв. зафіксована неодноразова згода ОСОБА_1 на проходження обстеження в медзакладі; 10 год.42 хв. зафіксовано, як інспектор провокує апелянта на відмову від проходження обстеження; в подальшому на відеозаписі зафіксована розмова поліцейських з упередженим ставленням до ситуації, та порушення ними вимог статті 245 КУпАП. Висновки суду про наявність підстав для притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 1302 КУпАП у зв'язку з відмовою останнього від проходження огляду в установленому порядку не відповідає обставинам справи, які зафіксовані відеозаписом з нагрудної камери поліцейського.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 заявив клопотання про поновлення йому строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, посилаючись на те, що про існування такої йому не було відомо, вперше дізнався лише 31.10.2025
В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що працівники поліції демонстрували упереджене ставлення, від проходження огляду на стан сп'яніння він не відмовлявся.
Вислухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника адвоката Карачун І.О., дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
З метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, права на апеляційне оскарження, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, з огляду на викладені обставини суд апеляційної інстанції вважає за необхідне клопотання задовольнити, поновити ОСОБА_1 , строк на апеляційне оскарження постанови Печерськогорайонного суду міста Києва від 03.04.2025, як такий, що пропущений з поважних причин.
Відповідно до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно з вимогами ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у ст. ст. 251, 252 КУпАП, зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом та правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності.
Даних вимог закону судом першої інстанції в повній мірі дотримано не було.
Так, притягуючи до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно не з'ясував обставини справи, належним чином не проаналізував наявні в справі матеріали, у зв'язку з чим, дійшов необґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Обґрунтовуючи свої висновки, суд першої інстанції формально послався на те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується даними протоколу про адміністративне правопорушення, диском із відеозаписом з місця події, на якому зафіксовано відмову від проходження огляду, іншими матеріалами справи в їх сукупності. При цьому, суд звернув увагу, що ОСОБА_1 достовірно знаючи про обставини які викладені працівниками у протоколі відносно нього, протягом 2-х год. не пройшов самостійно огляд у лікаря-нарколога в належному медичному закладі КНП «КМНКЛ «Соціотерапія» і довідку суду не надав, доказів об'єктивних причин, які б унеможливили пройти ним огляд суду також не надано.
Проте, такі висновки суду не ґрунтуються на встановлених обставинах.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно із п. 2.5 а ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебувати під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП є керування транспортним засобом у стані сп'яніння (наркотичного чи алкогольного), або керування транспортним засобом з ознаками наркотичного сп'яння, від проходження огляду на стан сп'яніння водій відмовився.
Відповідно, для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.130 КУпАП виникає необхідність доведення одночасно двох обставин: 1) керування транспортним засобом і 2) наявність у водія ознак наркотичного сп'яніння; 3) відмова водія від огляду на стан сп'яніння.
У справі, яка переглядається апеляційним судом, необхідно встановити достовірність відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 22.10.2024 серії ААД № 829802, складений о 11 год. 04 хв., поліцейський УПП у м. Києві ДПП капрал поліції Скіпа Б.П. склав цей протокол про те, що громадянин ОСОБА_1 22.10.2024 керував транспортним засобом «Рено Лагуна», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: обстановка яка не відповідає дійсності, тремор кінцівок пальців, зіниці не реагують на світло. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП. Свідки чи потерпілі - 474172. Документи не вилучалися, тимчасовий дозвіл на право керування ТЗ не видавався.
Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції та оформлення результатів такого передбачено наказом Міністерства внутрішніх справ від 09.11.2015 № 1452/735 «Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».
Огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість (п. 4 розділу I Інструкції).
Огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку (п. 6 розділу I Інструкції).
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (п. 7 розділу I Інструкції).
Доказом у справі про адміністративне правопорушення - є відеозапис з нагрудної камери поліцейського. Апеляційний суд дослідивши диск, що міститься у матеріалах справи з відеозаписом № 474172 не вбачає, що висновки суду першої інстанції про відмову водія ОСОБА_2 від проходження огляду на стан сп'яніння ґрунтуються на зафіксованих на відеозаписі обставинах. З відеозапису вбачається наступне: 10 год.41 хв. ОСОБА_1 говорить що готовий задути у «трубку», просить дозволу перепаркувати свій автомобіль, щоб проїхати у медичний заклад, 10 год. 42 хв. ОСОБА_1 каже поліцейським «поїхали», о 10 год. 45 хв. зафіксована розмова поліцейських, перебуваючи у службовому автомобілі, в той час коли ОСОБА_1 переїжджає на інше місце паркування, спілкуючись між собою промовляють «везем, не везем, нічого там не покаже, тільки 126 була колись, толкове нічого цікавого, по машині теж нічого цікавого»; 10 год.47 хв. переїхавши своїм автомобілем на парковку супермаркету, ОСОБА_1 каже поліцейським, що він викликав 2 патрульний автомобіль та повторює, що він не відмовляється від проходження огляду на стан сп'яніння, однак хоче дочекатись поліцейських за своїм викликом, на що о 10 год.48.хв поліцейський йому відповідає «дуже ви наглі і з претензіями». В подальшому на відеозаписі поліцейський демонструє словесне роздратування діями ОСОБА_1 та упереджене відношення. О 10 год.55 хв. ОСОБА_1 втретє озвучує що він не відмовляється від проходження медичного огляду на стан сп'яніння, на що о 10 год. 56 хв. поліцейський каже: «вважаю таку поведінку ОСОБА_1 пасивною відмовою».
Таким чином, з відеозапису, наданого поліцейськими вбачається, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження медичного огляду на стан сп'яніння, неодноразово це повторював, поведінка останнього відповідала ситуації, була виваженою та спокійною. Всі дії на вимогу поліцейських ним було виконано, зовнішній огляд також проведено з його добровільної згоди.
Попри те, що ОСОБА_1 погодився їхати в медзаклад, поліцейськими не було забезпечено виконання вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно зч.2 ст.251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Докази відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння, що є об'єктивною стороною правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП у матеріалах справи відсутні. Натомість наявні докази у матеріалах справи такі твердження спростовують.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про наявність у діях водія ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Зважаючи на відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів, які б підтверджували вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, висновок суду першої інстанції про визнання ОСОБА_1 винним за ч.1 ст. 130 КУпАП є таким, що не ґрунтується на належних та допустимих доказах, тому постанова підлягає скасуванню, а провадження -закриттю за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд, -
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Печерського районного суду м. Києва від 3 квітня 2025 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Печерського районного суду м. Києва від 3 квітня 2025 року скасувати, провадження у справі відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП
Постанова апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя: О.І. Шкоріна