Справа: № 371/1316/22 Головуючий у суді першої інстанції: ОСОБА_1
Провадження: № 11-кп/824/3193/2026 Доповідач у суді апеляційної інстанції: ОСОБА_2
Категорія: ч. 4 ст. 286-1 КК України
29 січня 2026 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар
судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора ОСОБА_6 , який брав участь у судовому провадженні, та клопотання захисника ОСОБА_7 у провадженні за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 на вирок Кагарлицького районного суду Київської області від 05 лютого 2025 року у кримінальному провадженні № 620 221 001 200 002 26 від 29 червня 2022 року стосовно
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Біла Церква Київської області, громадянина України, на момент вчинення кримінального правопорушення працюючого на посаді начальника відділу превенції Обухівського районного управління поліції в Київській області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який проживав за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 286-1 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 (ВКЗ),
обвинуваченого ОСОБА_8 , -
Вироком Кагарлицького районного суду Київської області від 05.02.2025 ОСОБА_8 засуджений за ч. 4 ст. 286-1 КК України на 9 (дев'ять) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 10 (десять) років.
Ухвалено строк відбування покарання обраховувати з 29.06.2022.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишено у виді тримання під вартою.
На часткове задоволення позову з ОСОБА_8 стягнуто на користь:
- ОСОБА_9 500.000 грн. на відшкодування моральної шкоди та 27.852 грн. на відкодування витрат на поховання батьків;
- ОСОБА_10 500.000 грн. на відшкодування моральної шкоди;
- ОСОБА_11 500.000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
У провадженні вирішена доля речових доказів та стягнуто процесуальні витрати.
Не погоджуючись з вироком суду, захисник ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу.
Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду від 12.08.2025 апеляційна скарга захисника ОСОБА_7 залишена без задоволення, а вирок Кагарлицького районного суду Київської області від 05.02.2025 стосовно ОСОБА_8 - без змін.
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду постановою від 03.12.2025 касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 задовольнив частково, ухвалу Київського апеляційного суду від 12.08.2025 щодо ОСОБА_8 скасував та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Водночас, ОСОБА_8 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 31.01.2026 включно.
22.01.2026 до Київського апеляційного суду надійшло клопотання прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 , який брав участь у судовому провадженні, про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
В обґрунтування клопотання прокурор вказує, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за вчинення якого судом першої інстанції йому призначено покарання у виді 9 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 10 років, а тому сторона обвинувачення вбачає ризики щодо належної поведінки обвинуваченого в частині виконання покладених на нього процесуальних обов'язків.
Крім того, враховуючи характер висунутого обвинувачення та тяжкість покарання, що загрожує у разі залишення без задоволення апеляційної скарги його захисника переконливо доводять існування ризику втечі.
Також враховуючи значну суворість призначеного покарання, на думку прокурора, цілком ймовірно спонукатимуть ОСОБА_8 до спроб ухилитися від суду з метою уникнути відповідальності, що вказує на наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Прокурор звертає увагу суду на наявні в матеріалах справи відомості, які характеризують обвинуваченого за місцем проходження служби, а саме згідно наявної копії послужного списку ОСОБА_8 упродовж 2011-2021 років дев'ять разів притягувався до дисциплінарної відповідальності за порушення службової дисципліни, що характеризує обвинуваченого як особу схильну до порушення покладених на нього обов'язків та відповідно підтверджує наявність ризиків щодо можливої неналежної процесуальної поведінки ОСОБА_8 в разі зміни запобіжного заходу на більш м'який.
З огляду на викладене, як указує прокурор, наявні реальні підстави вважати, що ОСОБА_8 можуть бути вчиненні дії, визначені п.п. 1, 3, 4 та ч. 1 ст. 177 КПК України.
27.01.2026 року до Київського апеляційного суду також надійшло клопотання захисника ОСОБА_7 про зміну обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт.
Клопотання захисника мотивоване тим, що, надаючи оцінку самому ризику переховування від суду, слід визнати, що він є формальним як законодавча підстава, однак малоймовірний, виходячи з того, що прокурором не наведено жодного факту неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого, що вказує не тільки на формальність, а і на надуманість таких доводів.
Так, як оцінка ризику переховування, за оцінкою захисника, має оцінюватись не з максимальної санкції відповідної статті Кримінального кодексу України, тобто 12-ти років позбавлення волі, а виходячи з суворості покарання, яке загрожує у разі залишення апеляційної скарги без задоволення, тобто покарання у вигляді 9-ти років позбавлення волі.
При цьому зменшення суворості можливого покарання, вже саме по собі свідчить про зменшення відповідного ризику.
Також, враховуючи термін фактично відбутого покарання, то навіть за умови залишення апеляційної скарги без задоволення, всього за 11-ть місяців, обвинувачений у відповідності до ст. 81 КК України матиме право на заміну невідбутої частини покарання, більш м'яким та не пов'язаним з позбавленням волі покаранням, що спростовує можливість існування ризику переховування, з метою уникнення від відповідальності.
Між тим, щодо оцінки ризику ухилення від відповідальності, то ОСОБА_8 порушень режиму відбування покарання не допускав, а тому отримав дозвіл на працевлаштування поза межами установи виконання покарання, з правом проживанням у місці його роботи, що нівелює доводи прокурора про можливість існування ризику переховування та свідчить про відсутність намірів ухилення від покарання.
Крім цього, як указує захисник, посилання на факти притягнення до дисциплінарної відповідальності, які погашенні та втратили свою юридичну силу, є протиправним та таким, що жодним чином не підтверджує наявність ризиків можливої неналежної процесуальної поведінки ОСОБА_8 у разі зміни запобіжного заходу на більш м'який.
Виходить захисник і з того, що суд має врахувати наступні обставини, які встановлені з долучених до матеріалів кримінального провадження документів та виходять з наведених вище доводів, а саме, що обвинувачений:
1) по місцю проживання характеризується позитивно, будь-яких скарг на його дії не надходило, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря психіатра не перебуває, є ветераном війни - учасником бойових дій;
2) має постійне місце проживання та міцні соціальні зв'язки, проживає разом з дружиною, неповнолітнім сином, які перебували на його утриманні;
3) до затримання мав постійне працевлаштування, де характеризувався як професійно підготовлений, дисциплінований та ініціативний працівник, грамотний та вимогливий керівник. Крім того, перебуваючи в установі виконання покарань, добровільно працевлаштувався, де отримував заробітну плату, з якої проходили відрахування на утримання дитини, що вказує на міцність його соціальних зв'язків.
4) має незадовільний стан здоров'я та тяжкі захворювання за наслідками отриманих під час виконання службових обов'язків травм: струсу головного мозку та закритої черепно-мозкової травми. Має діагностовано захворювання: ішемічна хвороба серця: стенокардії напруження ІІІ ФК, гіпертонічна хвороба ІІІ ст., Гіпертрофія лівого шлуночка, кризовий перебіг, стан після ТІА в ВВБ 2017 та 2018 рік, ЗЧМТ 2008 рік, стенозуючий атеросклероз БЦА та ін. Рекомендовано спостереження у кардіолога, невролога, уролога, невролога, постійний прийом ліків, планово діагностична коронаграфія, що повноцінно отримати в умовах СІЗО неможливо;
5) злочин, у якому він обвинувачується, характеризується у формі необережності, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, у розшуку не перебував.
Таким чином, захисник вважає обґрунтованим можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів, не пов'язаних з позбавленням волі, зокрема такого як домашній арешт, бо у повні мірі забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення прокурора на підтримку поданого ним клопотання щодо продовження обраного ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, який заперечував проти задоволення клопотання захисника, пояснення захисника та обвинуваченого на підтримання доводів клопотання захисника, які заперечували проти задоволення клопотання прокурора та просили змінити обвинуваченому запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, проаналізувавши зазначені у клопотаннях доводи, слід дійти наступного висновку.
Як указують приписи ст. 405 КПК України, апеляційний розгляд здійснюється згідно з правилами судового розгляду в суді першої інстанції, у тому числі щодо розгляду клопотань сторін у провадженні, з урахуванням особливостей, передбачених главою 31 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті, як наголошується в ч. 2 цього процесуального закону.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.ч. 6 та 8 ст. 176 КПК України.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так само як і про його продовження, або ж застосування більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з тримання під вартою, суд для прийняття законного й обґрунтованого рішення, відповідно до положень ст.ст. 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа, та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
При цьому, наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись у кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Наряду з цим слід вказати, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за особливо тяжкі злочини підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитися від суду.
Крім того, Європейський суд з прав людини у справі "Ілійков проти Болгарії" зазначив, що "суворість передбаченого покарання" є суттєвим елементом при оцінюванні "ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".
Перевіривши доводи клопотань як прокурора, так і захисника, а також матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає за необхідне продовжити обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з урахуванням тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, який, хоча є необережним злочином, але згідно ст. 12 КК України, відносяться до категорії особливо тяжкого злочину, з огляду і на обвинувачення ОСОБА_8 про його вчинення в стані алкогольного сп'яніння.
А тому, на переконання колегії суддів, на даній стадії провадження існує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, переховування обвинуваченого від суду.
Звертає на себе увагу і те, що на час інкримінованого ОСОБА_8 злочину, він був працівником правоохоронного органу, що може свідчити про наявність ризику впливу на свідків, потерпілих, експертів у провадженні чи про ризик перешкодити провадженню іншим чином.
Беззаперечних даних, які б унеможливлювали подальше тримання обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою, матеріали кримінального провадження не містять, не містяться вони і в клопотанні сторони захисту і долучених документах.
За викладеним колегія суддів вважає, що застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 більш м'яких запобіжних заходів, не пов'язаних з триманням під вартою, у тому числі у виді домашнього арешту, про що містить прохання клопотання захисника ОСОБА_7 та позиція сторони захисту в суді апеляційної інстанції, не в змозі запобігти існуючим ризикам, передбаченим п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, і забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого під час апеляційного провадження.
До таких висновків дійшов і Верховний Суд в постанові від 03.12.2025, обравши ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою з метою застосування заходів забезпечення кримінального провадження, яка передбачає досягнення дієвості цього провадження.
За викладеним, клопотання прокурора підлягає задоволенню, а клопотання захисника - задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 331, 405 КПК України, колегія суддів, -
Клопотання захисника ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу в виді тримання під вартою на домашній арешт - залишити без задоволення.
Клопотання прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 - задовольнити.
Продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою, обвинуваченому за ч. 4 ст. 286-1 КК Україниу кримінальному провадженні № 620 221 001 200 002 26 від 29 червня 2022 року, ОСОБА_8 на 60 днів, до 29 березня 2026 року включно.
Ухвала оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4