18 березня 2026 року
м. Київ
справа № 521/21656/19
провадження № 61-9612св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,
суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),Пархоменка П. І.,
учасники справи
за первісним позовом:
позивач - ОСОБА_1 , який є правонаступником ОСОБА_2 ,
відповідач - ОСОБА_3 ,
третя особа - Житлово-будівельного кооперативу «Приморський сбірний-2»,
за об'єднаним позовом:
позивач - Житлово-будівельного кооперативу «Приморський сбірний-2»,
відповідач - ОСОБА_3 ,
за зустрічним позовом:
позивач - ОСОБА_3
відповідач - Житлово-будівельного кооперативу «Приморський сбірний-2»,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 05 червня 2025 рокуу складі колегії суддів: Коновалової В. А., Карташова О. Ю., Назарова М. В.,
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування майнової шкоди.
Позов мотивований тим, що ОСОБА_2 на праві приватної власності належала квартира АДРЕСА_1 . Над квартирою АДРЕСА_1 поверхом вище находиться квартира АДРЕСА_3 , яка належить ОСОБА_3 .
Починаючи з 2018 року відповідач систематично заливає належну ОСОБА_2 квартиру, що підтверджується актами, засвідченим мешканцями будинку, чим завдає йому майнову шкоду. В останнє належну ОСОБА_1 квартиру залито 25 жовтня 2019 року, внаслідок якого була залита стеля, частина стіни у санвузлі та на кухні. Відповідач не дає можливості з'ясувати причини цих подій. Орієнтовна вартість ремонтних робіт та будівельних матеріалів складає 50 000,00 грн.
Внаслідок неодноразових затоплень квартири з вини відповідача, ОСОБА_2 зазнав душевних страждань, обумовлених пошкодженням його майна, відмовою відповідача протягом тривалого часу відшкодувати шкоду, необхідністю неодноразового проведення відновлювального ремонту. Душевні страждання посилились внаслідок необхідності відвідування органів поліції, суду, що негативно відобразилось не тільки на його душевно-емоціональному стані, але й призвело до зниження сталої ділової активності.
Просив суд стягнути з ОСОБА_3 на свою користь майнову шкоду у розмірі 50 000,00 грн та 20 000,00 грн компенсації моральної шкоди.
Ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси від 03 липня 2020 року залучено до участі у справі в якості третьої особи - ЖБК «Приморський сбірний-2».
У серпні 2020 року ЖБК «Приморський сбірний-2» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 про відшкодування майнової шкоди.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до статуту ЖБК «Приморський сбірний-2» є власником місць загального користування в будинку АДРЕСА_4 . Відповідач є власницею квартири АДРЕСА_3 за вказаною адресою та членом ЖБК «Приморський сбірний-2». Після вселення ОСОБА_3 до квартири фактично одразу почали траплятись випадки залиття квартир інших мешканців будинку та місць загального користування, про що були складені відповідні акти.
18 червня 2020 року комісією було складено акт, згідно з яким було проведено обстеження стін сходових прольотів 5 і 4 поверхів, прилеглих до квартир АДРЕСА_4 та АДРЕСА_1 на предмет залиття з квартири АДРЕСА_3 , яка належить відповідачу. Висновком експерта від 30 липня 2020 року встановлено, що стіна сходової клітини має ознаки постійного впливу вологи - відшарування шарів фарби та відшарування штукатурки; у зазначеній стіні розташовані вентиляційні канали - характер відшарування матеріалу та локалізація пошкоджень дозволяють стверджувати про потрапляння вологи у вентиляційні канали, що впливає на конструкцію стін, а також на конструктивні елементи будинку, має місце послаблення міжцегляного розчину, що у подальшому може призвести до руйнування несучого елементу будинку. З урахування висновків будівельно-технічної експертизи та поведених обстежень можна стверджувати, що джерелом систематичних підтоплень є незадовільний стан систем водопостачання та водовідведення у належній відповідачу квартирі.
ЖБК «Приморський сбірний-2» просило суд стягнути з ОСОБА_3 майнову шкоду у розмірі, визначеному судово будівельно-технічною експертизою.
У вересні 2020 року ОСОБА_3 звернулась до суду із зустрічною позовною заявою до ЖБК «Приморський сбірний-2» про захист прав споживачів.
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що відповідач повинен забезпечувати належне утримання будинку АДРЕСА_4 . Між поверховим перекриттям квартири АДРЕСА_1 та квартири позивача АДРЕСА_3 проходить труба (каналізаційна), яка знаходиться у незадовільному стані, у зв'язку із чим порушено її цілісність та наявні сліди підтікання.
В усному порядку вона повідомляла відповідача про несправність труби, однак голова ЖБК «Приморський сбірний-2» відмовлялася здійснювати ремонт, а у грудні 2019 року звернулась з заявою про проведення комісійного обстеження стану труби (каналізаційної) загальнобудинкової системи водовідведення, проте відповіді на свою заяву вона не отримала. У свою чергу вона належним чином виконує свої обов'язки щодо сплати коштів на утримання будинку.
Вказана каналізаційна труба належить до зони експлуатації відповідача. ЖБК «Приморський сбірний-2» не виконав свій обов'язок щодо усунення несправності каналізаційної труби.
ОСОБА_3 просила суд зобов'язати ЖБК «Приморський сбірний-2» здійснити усунення несправностей каналізаційної труби внутрішньобудинкової системи водовідведення, яке знаходиться між поверховим перекриттям квартир АДРЕСА_1 та квартири АДРЕСА_3 .
Короткий зміст рішення та ухвал суду першої інстанції
Протокольною ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси від 27 серпня 2020 року прийнято позовну заяву третьої особи ЖБК «Приморський сбірний-2» та об'єднано з первісним позовом.
Протокольною ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 14 січня 2021 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 прийнято до спільного розгляду з первісним позовом та позовом третьої особи.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 27 вересня 2022 року залучено до участі у справі в якості правонаступника позивача - ОСОБА_1 .
Ухвалою Малиновського районного суду від 16 вересня 2024 року провадження у справі № 521/21656/19 в частині вимог ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_1 , до ОСОБА_3 про компенсацію моральної шкоди закрито.
Ухвала суду мотивована тим, що позовна заява ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_1 , в частині позовних вимог про компенсацію моральної шкоди підлягає закриттю, оскільки такі правовідносини не допускають правонаступництва.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 16 вересня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на відшкодування майнової шкоди 30 991,00 грн.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ЖБК «Приморський сбірний-2» відмовлено.
У задоволенні позовних вимог ЖБК «Приморський сбірний-2» до ОСОБА_3 відмовлено
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідно до висновку експерта № 17/20 судової будівельно-технічної експертизи, що виконана за заявою ОСОБА_2 16 березня 2020 року, вбачається, що вартість майнової шкоди, що виникла внаслідок залиття квартири АДРЕСА_1 складає 30 991,00 грн. На підставі проведеного дослідження можна зробити висновок, що технічний стан, наявність та характер пошкоджень оздоблювальних покритті квартири АДРЕСА_1 вказує на їх залиття із вище розташованої квартири витоками з системи водопостачання. Висновки експерта відповідають поясненням позивача щодо того, що залиття почалось з ділянки стелі, над якою у квартирі ОСОБА_3 розташована ванна кімната, що відповідає плану квартири ОСОБА_3 . З огляду на наведене наявні підстави для часткового задоволення позову та стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суми завданої майнової шкоди в розмірі, визначеному висновком експерта.
Доводи ОСОБА_3 про відсутність факту залиття квартири ОСОБА_1 відхилені з огляду на відсутність доказів на підтвердження зазначених обставин.
Позовні вимоги ОСОБА_3 до ЖБК «Приморський збірний-2» задоволенню не підлягають, оскільки позивач не надала суду належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, а саме щодо несправності каналізаційної труби внутрішньобудинкової системи водовідведення, яка знаходиться між поверховим перекриттям квартири АДРЕСА_1 та квартири АДРЕСА_3 та необхідності її ремонту.
Також не підлягають задоволенню й позовні вимоги ЖБК «Приморський збірний-2», оскільки позивачем не надано суду належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження причини виявлених пошкоджень. Суд критично оцінює надану позивачем копію акта № 2 від 18 червня 2020 року про залиття, оскільки такий акт був складений за зовнішнім оглядом, а з його змісту вбачається, що скрізь цю стіну проходить вентиляційна система стояка, відтак висновок про виникнення зазначених пошкоджень під час залиття квартири АДРЕСА_1 з квартири АДРЕСА_3 носять гіпотетичний характер, з метою виявлення причини пошкоджень стіни не вкривались, іншим чином причини виникнення пошкоджень не досліджувались.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Одеського апеляційного суду від 05 червня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено.
Рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 16 вересня 2024 року в оскаржуваній частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування майнової шкоди скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні вказаних позовних вимог.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що на підтвердження позовних вимог про відшкодування майнової шкоди позивач повинен надати належні та допустимі докази, які б підтверджували факт залиття його квартири саме з вини відповідача, зокрема, комісійний акт, який складено із додержанням вимог Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року № 927/11207 (далі - Правила), у якому мають міститися відомості про факт залиття, винну особу, причини залиття, завдані пошкодження та обсяг робіт для їх усунення.
Колегія суддів вважає слушними доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про те, що акт від 10 січня 2018 року та акт від 10 грудня 2019 року, складені ЖБК «Приморський збірний 2», надані позивачем на підтвердження своїх позовних вимог, не відповідають вимогам Правил. Вказані акти складені головою ЖБК «Приморський збірний 2» Станковою Н. П., тобто не комісією, не містять даних про присутність при складенні актів потерпілої сторони та винної сторони, не зазначено характер залиття та його причини, відсутні дані про те, що вина власника квартири АДРЕСА_3 у залитті встановлена, оскільки посилання в акті на виявлені в ході обстеження кв. АДРЕСА_1 обсяги пошкоджень в результаті залиття квартири з вище розташованої квартири, не можна вважати обґрунтованим, враховуючи те, що зі змісту актів слідує, що комісією огляд квартири АДРЕСА_3 не проводився. Як з акта від 10 січня 2018 року, так і з акта від 10 грудня 2019 року також неможливо встановити дати залиття (період у який таке залиття відбулося), обсяг пошкоджень, завданих залиттям квартири. В актах зазначено про недопуск до квартири АДРЕСА_3 , проте такі посилання не підтвердженні будь-якими доказами, акти не підписані потерпілою стороною, не зазначено про неможливість забезпечення під час їх складення участі власника квартири АДРЕСА_3 . Крім того, акт від 10 січня 2018 року містить виправлення в даті складання, які належним чином не засвідчені. Таким чином, колегія суддів вважає, що вказані акти не містять даних, які б надали можливість встановити дійсні обставини, які входять до предмета доказування.
Суд першої інстанції не звернув увагу на те, що на вирішення судової будівельно-технічної експертизи, за результатами якої складено висновок експерта № 17/20, виконаної за заявою ОСОБА_2 , не ставилося питання про причини залиття квартири. Крім того, у висновку не зазначено, які саме сантехнічні прилади або комунікації системи водопостачання зазнають протікань.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , що суд першої інстанції, визначаючи розмір шкоди, не врахував, що такий розмір є неспівмірним з фактичними цінами на усунення наслідків залиття, оскільки з 2019 року по теперішній час всі будівельні матеріали та послуги майстрів значно збільшилися у вартості, не заслуговують на увагу, оскільки позивачем не надано належні та допустимі докази заподіяння майнової шкоди залиттям його квартири саме з вини відповідача.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо ненадання судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні жодної оцінки факту стягнення грошових коштів на компенсацію моральної шкоди не заслуговують на увагу з підстав, передбачених частиною шостою статті 367 ЦПК України, оскільки такі позовні вимоги не були предметом розгляду в суді першої інстанції під час ухвалення рішення Малиновського суду м. Одеси від 16 вересня 2024 року.
Аргументи учасників справи
25 липня 2025 року через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить змінити рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 16 вересня 2024 року та стягнути із ОСОБА_3 майнову шкоду у розмірі 58 037,00 грн, скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 05 червня 2025 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не досліджувалися акти від 10 березня 2020 року, від 18 червня 2020 року та від 30 грудня 2020 року. Відповідно до висновку експерта № 17/20 судової будівельно-технічної експертизи вбачається, що розмір майнової шкоди, що виникла внаслідок залиття квартири АДРЕСА_3 складає 30 991,00 грн. У висновку також зазначено, що на підставі проведеного дослідження можна зробити висновок, що технічний стан, наявність та характер пошкоджень оздоблювальних покриттів квартири АДРЕСА_3 вказує на їх залиття із вище розташованої квартири витоками з системи водопостачання. Висновки експерта відповідають поясненням позивача щодо того, що залиття почалось з ділянки стелі, над якою у квартирі відповідача розташована ванна кімната, що відповідає плану квартири позивача. Вказані висновки були проігноровані судом апеляційної інстанції.
Зазначає, що позовну заяву подано наприкінці 2019 року, а рішення у справі ухвалено у вересні 2024 року. За цей час відбулися великі зміни, відбулася девальвація вартості національної валюти України, а тому сума у розмірі 30 991,00 грн у 2019 році відрізняється у 2024 році, що і було підставою для подачі апеляційної скарги. У зв'язку з цим 27 грудня 2024 року судовим експертом складено висновок № 52/24 судової будівельно-технічної експертизи на підставі заяви ОСОБА_1 , відповідно до якого розмір майнової шкоди, що виник внаслідок залиття квартири ОСОБА_1 , складає 55 037,00 грн, а вартість проведення експертизи - 3 000,00 грн. Отже, саме 58 037,00 грн належить стягнути з відповідача.
Цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Виходячи із визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу. Апеляційний суд наведене проігнорував, у зв'язку з чим безпідставно зробив висновок про те, що позивачем не надано належні та допустимі докази, які б підтверджували факт залиття його квартири саме з вини відповідача.
Наявні у справі акти відповідають вимогам, встановленим чинним законодавством, а також узгоджуються з судовою практикою. Відповідні акти містять необхідні реквізити, складені уповноваженою особою, фіксують факт залиття, завдані пошкодження, і прямо вказують на джерело залиття. Вказані акти підтверджуються іншими доказами у справі, зокрема фотоматеріалами. Натомість відповідач не надав жодного спростування або альтернативної версії подій, що відповідно до презумпції вини у деліктних зобов'язаннях покладає обов'язок відшкодування на заподіювача шкоди.
18 серпня 2025 року ОСОБА_3 через підсистему «Електронний суд» подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.
Відзив мотивовано тим, що саме на позивача покладений обов'язок довести розмір завданої шкоди, протиправність дій відповідача, причинний зв'язок між ними, що призвели до залиття квартири позивача. Ні ОСОБА_2 , ні його правонаступник ОСОБА_1 жодного разу під час розгляду справи не обґрунтовували розмір заявлених вимог та не надали належних і допустимих доказів на підтвердження цього. Суд апеляційної інстанції дослідив докази, що стосуються фактів, на які ОСОБА_3 та ОСОБА_1 посилались в апеляційних скаргах, надав їм оцінку та обґрунтовано вважав позов ОСОБА_1 недоведеним. Відповідно й доводи про неспівмірність розміру шкоди через збільшення цін та посилання на висновок № 52/24 від 27 грудня 2024 року не заслуговують на увагу. При цьому вказаний висновок скаржником подано з порушенням порядку його долучення до матеріалів справи.
Щодо посилання скаржника на порушення судом апеляційної інстанції норм ЦПК України, що виразились у не дослідженні актів від 10 березня 2020 року, від 18 червня 2020 року та від 30 грудня 2020 року, то заявник не вказує про які саме акти йде мова. Можна припустити, що це акти, які була надані ЖБК «Приморський сбірний-2» разом з позовною заявою до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди. Однак вказаний позов було залишено без задоволення, а відповідне рішення ЖБК «Приморський сбірний-2» не оскаржувало. ОСОБА_1 ні під час розгляду в суді першої інстанції, ні в апеляційній скарзі на вказані акти не посилався. Тому судом апеляційної інстанції правомірно не були досліджені акти від 10 березня 2020 року, від 18 червня 2020 року та від 30 грудня 2020 року, оскільки вони не були предметом розгляду справи у суді апеляційної інстанції.
24 серпня 2025 року через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_1 подав відповідь на відзив на касаційну скаргу, у якому просив задовольнити вимоги касаційної скарги в повному обсязі.
Зазначає, що як експертизою, так і судом першої інстанції встановлено, що саме з квартири відповідача стався витік води, що спричинило пошкодження стелі, стін, підлоги, а також внутрішнього оздоблення та майна позивача. Таким чином, між діями відповідача та настанням шкоди у вигляді пошкодження квартири позивача існує прямий причинно-наслідковий зв'язок, оскільки затоплення мало місце саме з вини відповідача, і тому відповідач зобов'язана відшкодувати завдану шкоду у повному обсязі.
Затоплення відбулося внаслідок того, що лопнула каналізаційна труба і трійник каналізаційної розводки у зоні відповідальності саме відповідача. Висновки експерта відповідають поясненням позивача про те, що залиття почалось з ділянки стелі, над якою у квартирі розташована ванна кімната, що відповідає плану квартири відповідача.
У 2019 році сума коштів, яка повинна бути стягнута з відповідача, мала іншу економічну цінність. Внаслідок інфляційних процесів, девальвації національної валюти та суттєвого знецінення грошових коштів, викликаного також повномасштабною війною російської федерації проти України, реальна купівельна спроможність зазначеної суми значно знизилася. У зв'язку з цим він зробив іншу експертизу, яка визначила ступінь пошкоджень з урахуванням нових цін і нового ціноутворення, а також матеріалів та ремонту.
10 вересня 2025 року ОСОБА_3 через підсистему «Електронний суд» подала заперечення (відповідь на відзив на касаційну скаргу), у якому просила касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Вказує, що висновок експерта № 17/20 судової будівельно-технічної експертизи, що виконаний за заявою ОСОБА_2 16 березня 2020 року, не може братись судом до уваги, оскільки складений з порушеннями, про що вона наголошувала в суді першої інстанції. Експертом зазначена невідповідність виявлених пошкоджень у приміщеннях квартири АДРЕСА_1 », який вже припинив свою дію на території України ще у 01 січні 2014 року, тобто експерт використовував при написанні експертизи вимоги вже недіючих норм. Експерт зробив висновок без проведеного огляду та обстеження сантехнічних приборів, систем водопостачання та водовідведення квартири, що розташована над обстежуваною квартирою, без встановлення їх технічного стану, а також стояків будинку. Експертом не було проведено повне дослідження квартири та не вказано, на якому саме поверсі розташована квартира, яка поверховість житлового будинку, тому що над квартирою, яка згідно з висновком винна у виявлених пошкодженнях, ще розташовані житлові квартири.
На вирішення експертизи було постановлено питання: який розмір майнової шкоди, що виникла внаслідок залиття квартири, а питання про причини залиття квартири на вирішення експертизи не ставилося. Висновок № 17/20 від 16 березня 2020 року та висновок № 52/24 від 27 грудня 2024 року складені тим самим експертом, відповідають на те саме питання, є однаковими за своїм змістом та були дослідженні судом апеляційної інстанції. Відмінність полягає лише у часі проведення обстеження (4 роки), кошторисний розрахунок та фототаблиці.
У судовому засіданні 20 серпня 2024 року під звукозапис сторонами було встановлено, що причиною залиття квартири позивача стала несправність каналізаційною труби внутрішньобудинкової системи, що розташована нижче рівня підлоги квартири ОСОБА_3 . Відповідно до п. 6.4 статуту ЖБК «Приморський сбірний-2» у зону експлуатаційної відповідальності власників квартир входять труби холодного та гарячого водопостачання, каналізації і центрального опалення від площини підлоги квартири до площини підлоги квартири верхнього поверху.
ОСОБА_1 намагається ввести суд в оману, а його касаційна скарга фактично зводиться до переоцінки доказів.
Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду
Ухвалою Верховного Суду від 06 серпня 2025 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження у справі.
В ухвалі вказано, що результат аналізу змісту касаційної скарги свідчить, що касаційна скарга може мати виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу (підпункт «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України), а тому судове рішення у справі підлягає касаційному оскарженню.
Наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду та Верховного Суду України: від 27 грудня 2019 року у справі № 686/11256/16-ц, від 19 лютого 2020 року у справі № 369/8038/17, від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, від 25 квітня 2018 року у справі № 522/8363/13-ц, від 20 грудня 2022 року у справі № 335/13093/21).
Ухвалою Верховного Суду від 16 лютого 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Аналіз змісту касаційної скарги свідчить, що судові рішення оскаржується в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування майнової шкоди. В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються.
Фактичні обставини
Суди встановили, що ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 13 грудня 2021 року, посвідченого державним нотаріусом Київської державної нотаріальної контори у місті Одесі, після смерті батька ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , належить квартира за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 62,8 кв.м.
Власником квартири АДРЕСА_3 у вказаному будинку, що розташована над квартирою АДРЕСА_1 , є ОСОБА_3 .
Житловий будинок перебуває в управлінні ЖБК «Приморський збірний -2».
Відповідно до акта від 10 січня 2018 року, складеного ЖБК «Приморський сбірний-2», 10 січня 2018 року була обстежена квартира АДРЕСА_1 на предмет залиття з вище розташованої квартири АДРЕСА_3 , квартира розташована на 6 поверсі 9-поверхового будинку, 1969 року побудови, складається з трьох кімнат. На день обстеження комісія встановила: під час залиття в квартирі АДРЕСА_1 постраждали стеля й стіни санвузла і кухні. Пошкоджена: краска, штукатурка і декоративна плитка даних приміщень. В санвузлу пошкоджені також світильник, дзеркало, керамічна плитка і душова кабінка. При спробі обстеження вище розташованої квартири АДРЕСА_3 допуск до квартири не був наданий мешканцями вказаної квартири. Акт був складний за зовнішнім оглядом 10 січня 2018 року. Була присутня комісія: Станкова Н. П. , ОСОБА_5 .
Відповідно до акта № 1 про наслідки залиття житлового/нежитлового приміщення від 10 грудня 2019 року, складеного ЖБК «Приморський сбірний-2», встановлено, що комісією у складі голови ЖБК «Приморський збірний 2» Станкової Н. П., склали акт про те, що 17 грудня 2019 року була обстежена квартира АДРЕСА_1 на предмет залиття з вище розташованої квартири АДРЕСА_3 , квартира розташована на 6 поверсі 9-поверхового будинку, 1969 року побудови, складається з трьох кімнат. На день обстеження комісія встановила: під час залиття в квартирі АДРЕСА_1 постраждали стеля й стіни санвузла і кухні. Пошкоджена: краска, штукатурка і декоративна плитка даних приміщень. В санвузлу пошкоджені також світильник, дзеркало, керамічна плитка і душова кабінка. При спробі обстеження вище розташованої квартири АДРЕСА_3 допуск до квартири не був наданий мешканцями вказаної квартири. Акт був складний за зовнішнім оглядом 17 грудня 2019 року. Була присутня комісія: Станкова Н. П. , ОСОБА_5 .
Відповідно до акта № 1 про наслідки залиття житлового/нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_4 від 10 березня 2020 року, комісія у складі: Станкова Н. П. - голова правління; Баштова Н. М. - голова ревізійної комісії; ОСОБА_6 - член ЖБК; ОСОБА_7 - член ЖБК; склала акт № 1 від 10 березня 2020 року про те, що нею була обстежена квартира АДРЕСА_4 на предмет злиття з вище розташованої квартири АДРЕСА_3 . Квартира розташована на 4 поверсі 9-поверхового будинку 1971 року побудови, складається з 3-х кімнат. На день обстеження комісія встановила: під час залиття в квартирі АДРЕСА_4 постраждали кухня - стеля у кухні - 178х200 мм і кахель відійшов від стіни та санвузол - стеля -210х130 мм. В результаті обстеження вище розташованої квартири АДРЕСА_1 виявлено: залиття відбувається на поверсі у кв. АДРЕСА_3 , але до квартири не допускають (є акт про недопущення до квартири). Таким чином, причиною залиття квартири АДРЕСА_4 стало лопнута каналізаційна труба і трійник каналізаційної розводки. Опис обсягу заподіяної шкоди: кухня - 5,5 кв.м, завдано шкоди 3,56 кв.м; кахель на стіні - 200*245=4,9 кв.м.; Санвузол 3,1 кв.м - 2,73 стеля. Винуватець шкоди відмовився від підпису.
Відповідно до акта № 2 про наслідки залиття житлового/нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_4 , 3 під'їзд, 18 червня 2020 року комісія у складі: Станкова Н. П. - голова правління; Баштова Н. М. - голова ревізійної комісії; ОСОБА_6 - член ЖБК; ОСОБА_7 - член ЖБК; склала акт про те, що нею були обстежені стіни сходових прольотів 5 і 4 поверхів прилеглих до квартири АДРЕСА_4 та квартири АДРЕСА_1 на предмет злиття з вище розташованої квартири АДРЕСА_3 . На день обстеження комісія встановила: під час залиття квартири АДРЕСА_4 та квартири АДРЕСА_1 постраждали стіни сходових прольотів, прилеглих до кухні та санвузлів цих квартир. Також крізь цю стіну проходить вентиляційна система стояка (9 квартир). В результаті обстеження стін та стелі сходових прольотів виявлено: залиття привело до повної руйнації штукатурки, пошкодження цегляної кладки: 4 поверх - стіна прилегла до кв. АДРЕСА_4 - 133х140мм, стеля - 110х160мм; 5 поверх- стіна - 250х210мм. Винуватець шкоди відмовився від підпису.
Відповідно до актів про недопуск до здійснення перевірки у квартирі АДРЕСА_3 , складених комісією: Станкова Н. П. - голова правління; ОСОБА_9. - член правління; ОСОБА_6 - член ЖБК; ОСОБА_7 - член ЖБК, 17 січня 2020 року, 12 лютого 2020 року, 18 березня 2020 року склали акти про те, що відповідно до скарг сусідів, комісія бажала здійснити перевірку технічного стану системи водопостачання та водовідведення у квартирі АДРЕСА_3 . До приміщення комісію не допустили, двері не відчинили, тому здійснити перевірку не змогли.
Відповідно до акта № 4 про ремонт каналізаційної системи за адресою: АДРЕСА_3 , третій під'їзд, від 30 грудня 2020 року встановлено, що комісія у складі: Станкова Н. П. - голова правління; ОСОБА_1 - член ЖБК; ОСОБА_8 - член ЖБК; ОСОБА_7 - член ЖБК, склали акт і комісія встановила, що громадянка ОСОБА_3 провела ремонт каналізаційної системи 29 грудня 2020 року у своїй квартирі за адресою : АДРЕСА_3 за свій рахунок. На день обстеження комісія встановила: після проведеного ремонту залиття квартир АДРЕСА_4 та квартири АДРЕСА_1 припинилося.
Відповідно до висновку експерта № 17/20 судової будівельно-технічної експертизи, що виконана за заявою ОСОБА_2 16 березня 2020 року, вбачається, що розмір майнової шкоди, що виникла внаслідок залиття квартири АДРЕСА_1 складає 30 991,00 грн. На підставі проведеного дослідження, можна зробити висновок, що технічний стан, наявність та характер пошкоджень оздоблювальних покритті квартири АДРЕСА_1 вказує на їх залиття із вище розташованої квартири витоками з системи водопостачання.
Позиція Верховного Суду
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 та частина перша статті 16 ЦК України).
У пункті 8 частини другої статті 16 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).
Зобов'язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, в силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов'язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до частини другої статті 22 ЦК України збитками, зокрема є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Зобов'язання припиняється смертю кредитора, якщо воно є нерозривно пов'язаним з особою кредитора (частина друга статті 608 ЦК України).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
У статті 1230 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що до спадкоємця переходить право на відшкодування збитків, завданих спадкодавцеві у договірних зобов'язаннях. До спадкоємця переходить право на відшкодування моральної шкоди, яке було присуджено судом спадкодавцеві за його життя.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У разі встановлення конкретної особи, яка завдала шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність шкоди та причинний зв'язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 липня 2022 року в справі № 753/15095/17).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2020 року у справі № 369/8038/17, на яку є посилання в касаційній скарзі, вказано:
«доводи касаційної скарги, що акт від 05 травня 2017 року не є належним та допустимим доказом у справі, зводяться до незгоди із письмовими доказами, оцінка яким надана судами першої та апеляційної інстанцій. Разом з цим слід вважати, що акт є первинним документом, що засвідчує факт певної події, а тому не може ґрунтуватися на інших документах.
Цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Виходячи із визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу.
За таких обставин, встановивши, що позивач довела розмір завданої шкоди, протиправність дій відповідача, причинний зв'язок між ними, що призвело до залиття квартири позивача, врахувавши акт про залиття квартири та висновок експерта, обставини та тривалість часу, протягом якого позивач вживає заходи для відновлення своїх порушених прав, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Відповідач не спростував належними та допустимими доказами своєї вини у залитті квартири позивача, клопотання про проведення відповідних судових експертиз, зокрема, на предмет визначення причин залиття квартири позивача, не заявив та не надав інших доказів щодо розміру спричиненої позивачу майнової шкоди, хоча це є його процесуальним обов'язком, оскільки у спірних правовідносинах діє презумпція вини заподіювача шкоди».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 грудня 2019 року у справі № 686/11256/16-ц, на яку посилається заявник, зроблено висновок про те, що:
«факт залиття квартири, власником якої є позивач, з вини відповідачів підтверджується актом залиття від 04 квітня 2016 року, затвердженого начальником ЖЕК № 1 ОСОБА_5 Актом встановлено, що залиття квартири АДРЕСА_1 відбулось внаслідок витоку теплоносія на крані випуску повітря опалення (батареї), що у квартирі АДРЕСА_3 за цією ж адресою, власниками якої є відповідачі. Зазначений акт у силу статей 58, 59 ЦПК України 2004 року є належним і допустимим доказом, яким спростовуються відповідні посилання касаційної скарги.
Разом з цим вину у завданні шкоди позивачу відповідачами не спростовано. Доводи касаційної скарги, що акт від 04 квітня 2016 року не є належним та допустимим доказом у справі, оскільки складений зі слів невідомих осіб та на підставі незрозумілих документів, зводяться до незгоди із письмовими доказами, оцінка яким надана судами першої та апеляційної інстанцій».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 лютого 2023 року у справі № 263/14437/19 вказано, що «суди не врахували, що за встановлення конкретної особи, яка завдала шкоду, відбувається розподіл тягаря доказування: позивач повинен довести наявність шкоди та причинний зв'язок, відповідач доводить відсутність протиправності та вину. Доказів на спростування відсутності протиправності та вини, а також розміру завданої позивачу майнової шкоди ККП «Маріупольтепломережа» не надало, правом на призначення у справі судових будівельно-технічної та оціночної експертизи не скористалося; помилковим є висновки суду першої інстанції, що надані позивачем акти не відповідають Додатку 4 до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, а тому є недопустимими доказами, оскільки наявність шкоди та причинний зв'язок позивач може доводити будь-якими засобами доказування. Зазначені Правила не передбачають можливість встановлення вказаних обставин виключно актом, складеним за формою Додатку 4, а в пункті 2.3.6. Правил передбачено лише можливість складення такого акту у разі залиття, аварії квартир».
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2020 року у справі № 662/541/15-ц викладено правовий висновок, що «при застосуванні буквального тлумачення частини першої статті 1230 ЦК України можливий висновок, що спадкоємці набуватимуть лише право на відшкодування збитків, завданих спадкодавцеві у договірних зобов'язаннях. Однак це не в повній мірі відповідало би нормам статей 608, 1218, 1219 ЦК України, та суперечило б принципу справедливості, інакше в нерівному становищі опинялися спадкоємці кредитора-учасника договірного зобов'язання та спадкоємці кредитора-учасника недоговірного зобов'язання. Тому основним критерієм, при включенні таких прав до складу спадщини, повинно бути встановлено чи є право нерозривно пов'язаним із особою кредитора».
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, третя статті 12, частини перша, п'ята, шоста статті 81 ЦПК України).
Згідно зі статями 76, 77, 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують, і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)).
У справі, що переглядається:
позивач вказував, що з квартири, яка належить відповідачу, систематично відбувається залиття належної йому квартири, на підтвердження чого надав: копії актів про наслідки залиття житлового/нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 від 10 січня 2018 року та від 17 грудня 2019 року, складених ЖБК «Приморський збірний 2», в управлінні якого перебуває житловий будинок,підписаний головою ЖБК Станковою Н. П. у присутності ОСОБА_5 ;
також суд першої інстанції встановив, що згідно з актом № 1 про наслідки залиття житлового/нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_4 від 10 березня 2020 року, складеного комісією у складі: Станкова Н. П. - голова правління; Баштова Н. М. - голова ревізійної комісії; ОСОБА_6 - член ЖБК; ОСОБА_7 - член ЖБК, про те, що нею була обстежена квартира АДРЕСА_4 на предмет злиття з вище розташованої квартири АДРЕСА_3 . В результаті обстеження вище розташованої квартири АДРЕСА_1 виявлено: залиття відбувається на поверсі у кв. АДРЕСА_3 , але до квартири не допускають (є акт про недопущення до квартири). Таким чином, причиною залиття квартири АДРЕСА_4 стало лопнута каналізаційна труба і трійник каналізаційної розводки; 17 січня 2020 року, 12 лютого 2020 року, 18 березня 2020 року комісією: Станкова Н. П. - голова правління; ОСОБА_9 - член правління; ОСОБА_6 - член ЖБК; ОСОБА_7 - член ЖБК складені акти про недопуск до здійснення перевірки у квартирі АДРЕСА_3 (т. 1, а. с. 104, 105, 106); згідно з висновком експерта № 17/20 судової будівельно-технічної експертизи, що виконана за заявою ОСОБА_2 для подання до Малиновського районного суду м. Одеси, складений 16 березня 2020 року, з урахуванням натурного обстеження можна стверджувати, що джерелом систематичних підтоплень є незадовільний стан систем водопостачання та водовідведення, що розташовані у квартирі АДРЕСА_3 (т. 1, а. с. 112-119); згідно з актом № 4 про ремонт каналізаційної системи за адресою: АДРЕСА_3 , третій під'їзд, від 30 грудня 2020 року, що комісія у складі: Станкова Н. П. - голова правління; ОСОБА_1 - член ЖБК; ОСОБА_8 - член ЖБК; ОСОБА_7 - член ЖБК, встановила, що ОСОБА_3 провела ремонт каналізаційної системи 29 грудня 2020 року у своїй квартирі за адресою : АДРЕСА_3 за свій рахунок. На день обстеження комісія встановила: після проведеного ремонту залиття квартир АДРЕСА_4 та квартири АДРЕСА_1 припинилося (т. 1, а. с. 176);
скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди та ухвалюючи нове рішення про відмову у позові, апеляційний суд не врахував, що за встановлення конкретної особи, яка завдала шкоду, відбувається розподіл тягаря доказування: позивач повинен довести наявність шкоди та причинний зв'язок, відповідач доводить відсутність протиправності та вину. Доказів на спростування відсутності протиправності та вини, а також розміру завданої позивачу майнової шкоди, яка відповідно до висновку експерта від 16 березня 2020 року становить 30 991,00 грн, ОСОБА_3 не надала, правом на призначення у справі судових будівельно-технічної та оціночної експертизи не скористалася, а при вирішенні ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 15 березня 2021 року клопотання ОСОБА_2 про призначення експертизи щодо причини залиття квартири, характеру її пошкодження внаслідок залиття та вартості відновного ремонту заперечувала щодо призначення такої експертизи судом;
помилковим є висновки суду апеляційної інстанції, що надані позивачем акти не відповідають Правилам, а тому є недопустимими доказами, оскільки наявність шкоди та причинний зв'язок позивач може доводити будь-якими засобами доказування;
за таких обставин суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про наявність підстав для покладення на ОСОБА_3 відповідальності за завдану позивачу шкоду внаслідок залиття квартири. Разом з тим апеляційний суд не навів переконливих висновків про відсутність заподіяння шкоди з вини відповідача, не вказав обставин, які він дослідив та якими спростовано встановлені судом першої інстанції обставини, тому дійшов помилкового висновку про недоведеність позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення.
Оскільки апеляційний суд скасував судове рішення, яке в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_3 30 991,00 грн майнової шкоди відповідає закону, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції і залишає в силі рішення суду першої інстанції в зазначеній частині.
За таких обставин постанову суду апеляційної інстанції належить скасувати, а рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 - залишити в силі.
Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги, що суд апеляційної інстанції безпідставно не прийняв висновок № 52/24 судової будівельно-технічної експертизи, виконаний на підставі заяви ОСОБА_1 , відповідно до якого розмір майнової шкоди, що виникла внаслідок залиття квартири ОСОБА_1 складає 55 037,00 грн, оскільки відповідно до вимог статті 49 ЦПК Українизбільшення позовних вимог під час перегляду справи у суді апеляційної інстанції є недопустимим. З цих підстав колегія суддів не приймає відповідні доводи касаційної скарги про необхідність збільшення розміру компенсації майнової шкоди.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, дають підстави для висновку, що постановаапеляційного суду в оскарженій частині ухвалена без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, постанову апеляційного суду в оскарженій частині скасувати, рішення суду першої інстанції в цій частині - залишити в силі.
Щодо розподілу судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
У частинах першій, тринадцятій статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За подання касаційної скарги ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 1 538,00 грн. Тому, враховуючи результат касаційного оскарження, зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 належить стягнути судовий збір, сплачений за подання касаційної скарги, пропорційно до задоволеної частини позовної вимоги провідшкодування майнової шкоди в розмірі 953,28 грн.
Керуючись статтями 141, 400, 402, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Одеського апеляційного суду від 05 червня 2025 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування майнової шкоди у розмірі 30 991,00 грн скасувати.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 16 вересня 2024 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування майнової шкоди у розмірі 30 991,00 грн залишити в силі.
Стягнути зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 частину судових витрат на сплату судового збору у розмірі 953,28 грн, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
З моменту ухвалення постанови суду касаційної інстанції постанова Одеського апеляційного суду від 05 червня 2025 року втрачає законну силу та подальшому виконанню не підлягає.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Д. А. Гудима
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко