вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"25" березня 2026 р. м. Київ Справа № 911/124/26
Господарський суд Київської області у складі судді Христенко О.О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні, без виклику представників учасників, справу № 911/124/26
за позовом Фізичної особи-підприємця Денисенко Руслани Валеріївни, с. Святопетрівське, Київська область
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Селектвуд Україна Лімітед»,
м. Українка, Київська область
про стягнення 78 271,53 грн.
14.01.2026 до Господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Денисенко Руслани Валеріївни (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Селектвуд Україна Лімітед» (відповідач) про стягнення 78 271,53 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наявність підстав для стягнення з відповідача інфляційних нарахувань та 3 % річних, нарахованих на суму заборгованості, яка виникла у зв'язку із несвоєчасним виконанням зобов'язань з оплати послуг з перевезення вантажу, стягнення якої було предметом розгляду у справі № 911/691/25.
Оскільки, ціна позову у справі №911/124/26 не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який встановлений на 01 січня 2026 року, в якому подано відповідну позовну заяву, справа є не складною з огляду на наявні в ній матеріали, суд, в силу ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України та на підставі клопотання позивача, дійшов висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою суду від 19.01.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/124/26 за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи).
Через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява (вх. № 860), в якій позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 12 100,00 грн.
Через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 1809/26), в якому останній просить суд зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 2 200,00 грн. Також, у своєму відзиві відповідач зазначає про виконання ним повністю 06.11.2025 рішення суду у справі № 911/691/25.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області -
25.02.2025 до Господарського суду Київської області через систему “Електронний суд» надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Денисенко Руслани Валеріївни (далі-позивач) від 25.02.2025 року (вх. № 4935) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Селектвуд Україна Лімітед» (далі-відповідач) про стягнення 1 198 844,21 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору транспортного експедирування № 346 від 13.03.2018 в частині своєчасної оплати отриманих послуг з перевезення вантажу, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 961 824,00 грн, з огляду на наявність якої нараховані 127 541,44 грн пені, 91 292,65 грн інфляційних нарахувань та 18 186,12 грн 3 % річнх.
За наслідками розгляду позовної заяви Фізичної особи-підприємця Денисенко Руслани Валеріївни Господарським судом Київської області було прийнято рішення від 11.06.2025 у справі № 911/691/25, яким позов Фізичної особи-підприємця Денисенко Руслани Валеріївни до Товариства з обмеженою відповідальністю “Селектвуд Україна Лімітед» було задоволено повністю; присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Селектвуд Україна Лімітед» 961 824,00 грн заборгованості, 127 541,44 грн пені, 91 292,65 грн інфляційних нарахувань, 18 186,12 грн 3 % річнх, 14 386,13 грн судового збору та 21 450,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Так, задовольняючи позовні вимоги у справі № 911/691/25 судом було встановлено, що 12.03.2018 між Фізичною особою-підприємцем Денисенко Русланою Валеріївною (позивач, експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Селектвуд Україна Лімітед» (клієнт) укладений Договір транспортного експедирування № 346, за умовами п. 1.1 якого експедитор зобов'язується від свого імені та за рахунок клієнта виконати та організувати виконання певних послуг, пов'язаних із перевезенням вантажу, а також інші послуги, необхідні для доставки вантажу.
На кожне окреме перевезення клієнтом оформлюється транспортне замовлення, що містить опис умов та особливостей конкретного перевезення, яке є невід'ємною частиною цього договору (п. 2.2 договору).
Підтвердження факту надання послуги є товарно-транспортна накладна встановленого зразка (ТТН/СМR) з відміткою відправника вантажу, перевізника (експедитора), одержувача вантажу та митних органів. Датою виконання послуг є дата розвантаження автомобіля.
Відповідно до п. 3.1 договору клієнт інформує експедитора про строки та об'єми перевезень, кількість та необхідний тип рухомого складу не пізніше 48 годин до початку перевезення. Інформація передається шляхом факсимільного зв'язку або електронною поштою.
Умовами п. 5.1 договору визначено, що клієнт зобов'язаний повністю сплатити виставлений експедитором рахунок. Підставою для оплати транспортно-експедиційних послуг є рахунок експедитора в одному примірнику, що надсилається факсимільним зв'язком, з подальшим надсиланням оригіналів рахунку, акта наданих послуг та СМR-накладної. У разі якщо направлений експедитором акт наданих послуг протягом 10 днів від дати отримання поштою не підписаний клієнтом та не відхилений, послуги вважаються наданими належним чином, а акт підписаним (п. 5.3 договору).
Згідно з п. 5.4 договору строк оплати транспортно-експедиційних послуг складає 3 календарні дні від дати виставлення рахунку. Рахунок виставляється за фактом доставки вантажу.
Відповідно до п. 6.10 за перевищення строку оплати рахунків, понад встановленого у п. 5.4 договору або узгоджених термінів у транспортному замовленні на конкретне перевезення, нараховується пеня за весь період прострочення у розмірі 0,5 % від простроченої суми за кожен день прострочення.
Умовами п. 9.1 договору визначено, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання та дії до 31.12.2018. Якщо жодна із сторін за 30 днів до закінчення строку дії договору не попередить іншу сторону в письмовій формі про намір розірвати договір, строк дії договору автоматично продовжується на кожен календарний рік.
На підставі заяв до Договору № 20 від 08.04.2024, № 23 від 23.04.2024, № 31 від 10.06.2024, № 32 від 10.06.2024, № 34/1 від 16.06.2024, № 35/1 від 25.06.2024, № 37 від 13.08.2024, № 39/1 від 14.08.2024 позивачем було надано відповідачу експедиційні послуги щодо організації перевезення вантажу.
Так, під час дослідження матеріалів справи у справі № 911/691/25 судом було констатовано, що відповідач своїх договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку не здійснив, вартість послуг в сумі 961 824,00 грн. своєчасно не сплатив.
Отже, під час розгляду справи № 911/691/25 судом було встановлено неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання за Договором транспортного експедирування № 346 від 13.03.2018 щодо здійснення повного розрахунку за отримані послуги.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Селектвуд Україна Лімітед» було повернуто скаржнику.
13.10.2025 на виконання рішення Господарського суду Київської області від 11.06.2025 у справі № 911/691/25 видано відповідний наказ.
30.10.2025 постановою приватного виконавця виконавчого округу Київської області Колодчуком С.В. відкрито виконавче провадження № 79473518 з примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 13.10.2025 у справі № 911/691/25.
31.10.2025 відповідачем було здійснено погашення заборгованості в сумі 1 245,00 грн;
05.11.2025 відповідачем було здійснено погашення заборгованості в сумі 18 153,18 грн;
06.11.2025 відповідачем було здійснено погашення заборгованості в сумі 1 215 282,16 грн.
06.11.2025 постановою приватного виконавця виконавчого округу Київської області Колодчуком С.В. закінчено виконавче провадження № 79473518 з примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 13.10.2025 у справі № 911/691/25, у зв'язку із повною оплатою заборгованості.
Так, як твердить позивач, тривале невиконання відповідачем рішення Господарського суду Київської області від 11.06.2025 у справі № 911/691/25 порушує майнові права позивача.
Вищенаведені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом у цій справі про стягнення з відповідача 58 116,45 грн інфляційних нарахувань, розрахованих позивачем за період з 01.02.2025 по 06.11.2025 та 20 155,08 грн 3 % річних, за період з 25.02.2025 по 06.11.2025.
Статтями 525, 526 ЦК України закріплено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. (ч. 1 ст. 612 ЦК України)
Згідно ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, встановлені рішенням суду у справі № 911/691/25 обставини щодо неналежного виконання відповідачем грошового зобов'язання зі своєчасної оплати послуг повторного доведення не потребують.
З рішення суду у справі № 911/691/25 вбачається, що судом було присуджено до стягнення 91 292,65 грн інфляційних нарахувань, за період: травень 2024 - січень 2025 та 18 186,12 грн 3 % річних, розрахованих від сум заборгованості за кожним актом окремо, за сукупний період з 14.05.2024 по 24.02.2025.
Звертаючись у справі № 911/124/26 позивач просить суд стягнути з відповідача 58 116,45 грн інфляційних нарахувань, розрахованих позивачем за період з 01.02.2025 по 06.11.2025 та 20 155,08 грн 3 % річних, за період з 25.02.2025 по 06.11.2025.
Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі частиною 2 статті 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Усталена судова практика свідчить, що вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3 % річних, що нараховуються на суму основного боргу, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Крім того, зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора за відсутності реального виконання боржником свого зобов'язання не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України.
Таким чином, саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.
Враховуючи вищенаведене, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, відповідач зобов'язаний сплатити нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних за весь час прострочення, тобто, по день надходження коштів на рахунок належного кредиторові, оскільки в такому випадку зобов'язання відповідно до ст. 599 ЦК України припиняться внаслідок його виконання.
Наведене узгоджується із практикою Верховного Суду, зокрема, викладеною в постанові від 10.04.2018 по справі № 914/1033/17.
Отже, правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основною боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Таким чином, порушення відповідачем грошового зобов'язання тягне за собою наслідки, передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України.
Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання зі своєчасної сплати отриманих послуг, на підставі Договору транспортного експедирування № 346 від 13.03.2018, несвоєчасне виконання рішення суду від 11.06.2025 у справі № 911/691/25, вимоги про стягнення з нього 3 % річних та інфляційних втрат заявлені позивачем обґрунтовано та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судовий збір відповідно до ст.ст. 123, 129 ГПК України покладається судом на відповідача.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем при розгляді справи, суд зазначає наступне.
Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
За приписами статті 2 ГПК України, однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини першої статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Згідно із частиною восьмою статті 129 ГПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Так, судом встановлено, що 07.01.2025 між Фізичною особою-підприємцем Денисенко Русланою Валеріївною (клієнт) та Адвокатом Кір'яковим Артуром Сергійовичем (адвокат) укладений Договір про надання правничої допомоги № 10, за умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим договором та додатковими угодами до нього, адвокат зобов'язаний надавати правничу допомогу клієнту з наступних правових питань та у таких обсягах: представництво/захист клієнта в цивільному, господарському. адміністративному, конституційному судочинстві, виконавчому, кримінальному провадженні, під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, а клієнт зобов'язується сплатити адвокату гонорар за надання правничої допомоги, а також у випадку необхідності - покрити фактичні витрати, пов'язані з виконанням цього договору.
У розділі 2 договору між клієнтом та адвокатом погоджений обсяг прав та обов'язків сторін при виконанні цього договору.
Пунктом 3.1 договору визначено, що за надання правничої допомоги за цим договором клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі та в строки, що визначені додатковою угодою до цього договору.
Умовами п. 5.1 договору визначено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.
07.01.2025 між Фізичною особою-підприємцем Денисенко Русланою Валеріївною та Адвокатом Кір'яковим Артуром Сергійовичем підписана Додаткова угода № 1 до Договору № 10 від 07.01.2025, в якій погоджено, що на виконання договору клієнт сплачує адвокату винагороду за надання правничої допомоги, розрахунок якої здійснюється наступним чином - 1 100,00 грн, без ПДВ, за 1 (одну) годину правничої допомоги, що надається адвокатом, згідно виставленого рахунку на оплату послуг.
Гонорар перераховується Клієнтом на поточний рахунок адвоката впродовж 7 (семи) банківських днів з дати погодження обсягу наданої правничої допомоги, якщо інший строк не погоджено сторонами (п. 3).
Згідно з Актом приймання виконаних робіт № 135 від 03.02.2026, адвокатом була надана наступна правнича допомога:
- складання та подача позовної заяви про стягнення інфляційних нарахувань та 3 % річних (10 арк); оформлення 23 додатків на 59 аркушах; інтерв'ювання клієнта; встановлення фактичних обставин справи; встановлення фактів які настали; встановлення кола доказів заборгованості; оформлення додатків; встановлення фактичних обставин справи; встановлення фактів, які настали, встановлення коло доказів, якими підтверджують факти; розрахунок штрафних санкцій тощо (11 годин) - 12 100,00 грн.
Досліджуючи подані документи на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що наданих ФОП Денисенко Р.В. доказів достатньо для встановлення факту надання адвокатом професійної правничої допомоги позивачу в цій справі. Отже витрати позивача на професійну правничу допомогу підлягають розподілу.
Відповідно до частин першої, другої статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною четвертою статті 126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 126 ГПК України).
У розумінні вказаної норми зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Як вже було зазначено, відповідач подав клопотання про зменшення витрат позивача на професійну правничу допомогу до 2 200,00 грн, посилаючись, зокрема, на їх неспівмірність зі складністю справи, значне перевищення ринкової вартості, а також на те, що справа не є складною.
За змістом статті 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правничої допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Згідно із частиною п'ятою статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду інститут компенсації витрат на правничу допомогу має дві основні мети: компенсаторну - відшкодування стороні, на користь якої ухвалено рішення, витрат, понесених у зв'язку із судовим процесом; превентивну - стримування іншої сторони від порушення прав та інтересів шляхом спонукання діяти добросовісно, без зловживань процесуальними правами.
Разом з тим суд наголошує, що вказані витрати не можуть виступати способом безпідставного або надмірного збагачення сторони, на користь якої їх присуджено. Витрати на правничу допомогу не повинні перетворюватися на додаткове джерело доходу або економічну вигоду, оскільки це суперечить суті та призначенню цього інституту.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 04.10.2021 у справі № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі № 420/4820/19, від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17 тощо).
Крім того Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зауважила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Суд установив, що ФОП Денисенко Руслана Валеріївна та Адвокат Кір'яков Артур Сергійович уклали Договір про надання правничої допомоги № 10, Додаткову угоду № 1 від 07.05.2025, відповідно до якої клієнт сплачує адвокату винагороду за надання правничої допомоги, розрахунок якої здійснюється наступним чином - 1 100,00 грн, без ПДВ, за 1 (одну) годину правничої допомоги, що надається адвокатом. На підтвердження надання послуг складено Акт приймання виконаних робіт № 135 від 03.02.2026 за яким адвокатом була надана правнича допомога в сумі 12 100,00 грн, що становить 11 год роботи.
Оцінюючи заявлену суму витрат на правничу допомогу, суд виходить із принципів розумності, співмірності та необхідності таких витрат для належного захисту прав сторони у конкретній справі.
Суд бере до уваги, що ця справа не відноситься до категорії складних, предметом спору є стягнення інфляційних нарахувань та 3 % річних за невчасно виконаним рішення суду, правова кваліфікація правовідносин не викликала складнощів, фактичні обставини підтверджувалися письмовими доказами, а судовий розгляд здійснювався у спрощеному позовному провадження без призначення експертиз або додаткового залучення обсягу доказової бази.
Суд також врахував співвідношення заявленої суми витрат (12 100,00 грн) із ціною позову (78 271,53 грн), що становить понад 15 % від заявлених до стягнення вимог, яка з урахуванням предмета спору та обсягу процесуальних дій, є завищеною.
Крім того, суд звертає увагу, що перелічені види наданих адвокатом послуг, не можуть бути виокремленні, як самостійні види адвокатської діяльності, оскільки зазначені дії за своєю суттю охоплюються діями з підготовки позовної заяви.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу не відповідає критеріям розумності, співмірності та необхідності, визначеним статтею 129 ГПК України, а тому підлягає зменшенню.
Суд частково погоджується з доводами відповідача щодо необхідності зменшення розміру заявлених витрат на професійну правничу допомогу, оскільки останні є завищеними порівняно зі складністю справи, обсягом наданих послуг та часом, витраченим адвокатом.
Натомість, суд враховує, що адвокатом позивача було вчинено певний обсяг дій, необхідних для належного представництва інтересів клієнта, що має істотне значення для забезпечення реалізації права позивача на ефективний захист та не можуть залишитися без компенсації.
Таким чином, беручи до уваги характер і складність справи, обсяг фактично виконаних адвокатом робіт, підготовку процесуальних документів, суд вважає обґрунтованим покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн, що є співмірним і справедливим у конкретних обставинах цієї справи.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Селектвуд Україна Лімітед» (08720, Київська область, Обухівський район, м. Українка, вул. Промислова, будинок 24, код ЄДРПОУ 33428329) на користь Фізичної особи-підприємця Денисенко Руслани Валеріївни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 58 116 (п'ятдесят вісім тисяч сто шістнадцять) грн. 45 коп інфляційних нарахувань, 20 155 (двадцять тисяч сто п'ятдесят п'ять) грн. 08 коп 3 % річних, 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп судового збору та 5 000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп витрат на професійну правничу допомогу.
Видати наказ.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст підписано - 25.03.2026
Суддя О.О. Христенко