25.03.2026 року м.Дніпро Справа № 908/2749/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач )
суддів: Чус О.В., Дарміна М.О..
секретар судового засідання: Скородумова Л.В.
представники сторін:
від позивача: Соловйова М.О.
від відповідача-1: не з'явився
від відповідача-2: не з'явився
від третьої особи: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні
в режимі відеоконференції апеляційну скаргу
Обласного благодійного фонду "Парсек"
на рішення Господарського суду Запорізької області від 10.01.2024 р.
( суддя Науменко А.О., м. Запоріжжя, повний текст рішення складено 18.01.2024 р.)
у справі
за позовом
Міністерства юстиції України, м. Київ
до відповідача -1:
Обласного благодійного фонду "Парсек",
м. Запоріжжя
до відповідача -2:
Запорізької обласної організації Комуністичної партії України,
м. Запоріжжя
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог
щодо предмету спору на стороні відповідача -2:
Комуністична партія України,
м. Київ
про визнання недійсним договору дарування та
скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно
1. Короткий зміст позовних вимог.
Міністерство юстиції України звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Обласного благодійного фонду "Парсек" та до Запорізької обласної організації Комуністичної партії України, про:
- визнання недійсним договору дарування нежилого приміщення, загальною площею 73,3 кв.м, що знаходиться за адресою: Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Бородінська, будинок 6, приміщення 57, укладений 30.07.2014 р. між Запорізькою обласною організацією Комуністичної партії України ( код ЄДРПОУ: 25218088, вул. Космічна, 93, квартира 42, м. Запоріжжя, Запорізька обл., 69050 ) та Обласним благодійним фондом "ПАРСЕК" (код ЄДРПОУ: 26468367, вул. Космічна, 93, кв.42, м. Запоріжжя, Запорізька обл., 69050), посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кияницею Н.В. та зареєстрований за № 2038.
- скасування державної реєстрації прав Обласного благодійного фонду "ПАРСЕК" (код ЄДРПОУ: 26468367, вул. Космічна, 93, кв.42, м. Запоріжжя, Запорізька обл., 69050) нерухомого майна, нежилого приміщення, розташованого за адресою Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Бородінська, будинок 6, приміщення 57, загальною площею 73,3 кв.м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 418961823101.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після відкриття 11.07.2014 р. провадження у справі № 826/9751/14 про заборону діяльності Комуністичної партії України, Запорізька обласна організація Комуністичної партії України відчужила належне їй нерухоме майно на користь Обласного благодійного фонду "Парсек" на підставі договору дарування від 30.07.2014, який, на думку позивача, є фіктивним та фраудаторним, укладеним з метою уникнення передання майна державі внаслідок заборони діяльності партії.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 10.01.2024 р. позов задоволено. Визнано недійсним договір дарування нежилого приміщення, загальною площею 73,3 кв.м, що знаходиться за адресою: Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Бородінська, будинок 6, приміщення 57, укладений 30.07.2014 р. між Запорізькою обласною організацією Комуністичної партії України та Обласним благодійним фондом "Парсек", посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кияницею Н.В. та зареєстрований за № 2038. Скасовано державну реєстрацію прав Обласного благодійного фонду "ПАРСЕК" нерухомого майна, нежилого приміщення, розташованого за адресою Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Бородінська, будинок 6, приміщення 57, загальною площею 73,3 кв.м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 418961823101. Стягнуто з Обласного благодійного фонду "ПАРСЕК" на користь Міністерства юстиції України 2 684 грн 00 коп. судового збору за подання позовної заяви та 671 грн 00 коп. судового збору за подання заяви про забезпечення позову. Стягнуто з Запорізької обласної організації Комуністичної партії України на користь Міністерства юстиції України 2 684 грн 00 коп. судового збору за подання позовної заяви та 671 грн 00 коп. судового збору за подання заяви про забезпечення позову.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, Обласний благодійний фонд "Парсек" подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 10.01.2024 р. по справі 908/2749/23 в частині визнання недійсним договору дарування нежилого приміщення, загальною площею 73,3 кв.м, що знаходиться за адресою: Запорізька обл., м. Запоріжжя. вул. Бородінська, будинок приміщення 57, укладеного 30.07.2014 між Запорізькою обласною організацією Комуністичної партії України та Обласним благодійним фондом "Парсек", посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кияницею Н. В. та зареєстрований за № 2038. Ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову Міністерства юстиції України до Обласного благодійного фонду “Парсек» та Запорізької обласної організації Комуністичної партії України про визнання недійсним договору дарування нежилого приміщення загальною площею 73,3 кв.м. що знаходиться за адресою: Запорізька обл.. м. Запоріжжя, вулиця Бородінська. будинок 6. приміщення 57, укладеного 30.07.2014 р. між Запорізькою обласною організацією Комуністичної партії України та Обласним благодійним фондом “Парсек», , посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кияницею Н.В. та зареєстрованого за № 2038 та скасування державної реєстрації прав Обласного благодійного фонду “Парсек» нерухомого майна нежилого приміщення, розташованого за адресою: Запорізька обл« м. Запоріжжя вулиця Бородінська, будинок 6. приміщення 57. загальною площею 73.3 кв.м. реєстраційний номер об'єкт нерухомого майна 418961823101.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, Позивачем не доведені обставини, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також судом неправильно застосовані норми матеріального права.
Водночас, на думку Скаржника, втручання держави у право на мирне володіння майном є законним лише за умови, якщо здійснюється на підставі закону, який має бути доступним, чітким і передбачуваним, посилаючись на ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Саме лише припущення позивача про укладення між відповідачами оскаржуваного договору з метою уникнення передання майна державі, без належного доказового підтвердження, не може бути підставою для визнання недійсним договору від 30.07.2014 р.
При цьому Скаржник зазначає, що судом першої інстанції не було взято до уваги положення ч. 2 та ч. 4 ст. 21 Закону України “Про політичні партії в Україні» та неправильно застосовані норми вказаного нормативно-правового акту. Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.07.2014 р. у справі № 826/9751/14 лише відкрито провадження за позовом про заборону діяльності Комуністичної партії України, а оспорюваний договір укладено 30.07.2014 р., тобто через двадцять днів після відкриття провадження. При цьому дозвіл на відчуження нерухомого майна був наданий ще 14.01.2014 р. згідно постанови президії ЦК Компартії України. Із предмету позову у справі № 826/9751/14 не вбачається, що позивачами у 2014 році заявлялась вимога про передання майна Комуністичної партії України у власність держави. Вимога про передання майна зазначена лише у рішенні Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2022 р., при цьому заява про збільшення позовних вимог надійшла до суду лише 24.06.2022 р.
Скаржник наголошує на тому, що наслідок заборони політичної партії у вигляді переходу майна у власність держави з'явився лише після внесення відповідних змін Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони політичних партій» від 03.05.2022 р., який набрав чинності 18.05.2022 р. Ст. 21 Закону України “Про політичні партії в Україні» було доповнено ч. 4 саме цим Законом, а у його прикінцевих положеннях не міститься застережень про зворотну дію у часі. Тобто на момент укладення спірного правочину ані в позові по справі № 826/9751/14, ані в законодавстві України не існувало такого наслідку заборони політичної партії як передання її майна державі. Жодних доказів того, що укладаючи договір 30.07.2014 р., Відповідачі знали або повинні були допускати, що у випадку заборони партії її майно буде передане державі, Позивачем не надано. Твердження Позивача про те, що Відповідачі з огляду на політичну ситуацію могли допускати передання майна партії державі в майбутньому, є припущенням, а рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях. Таким чином, укладенням вказаного договору дарування майнові права держави порушені не були.
Щодо фраудаторності договору Апелянт зазначає, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, заявлених Позивачем. У позові Міністерство юстиції України взагалі не посилається на підстави фраудаторності оскаржуваного договору дарування. Суд першої інстанції на власний розсуд, вийшовши за межі предмету та підстав позовних вимог, зробив висновок щодо фраудаторності правочину, при цьому обставини фраудаторності у справі № 908/2749/23 не встановлювалися. Апелянт, посилаючись на п. 6 ст. 3, ч. 2 та ч. 3 ст. 13 ЦК України, зазначає, що для кваліфікації правочину як фраудаторного необхідно встановити намір заподіяти зло як неодмінний критерій зловживання правом, а сама по собі формальна пов'язаність осіб правочину автоматично не свідчить про фіктивність правочину та не доводить існування мети зловживання правом на шкоду майновим інтересам третьої особи, посилаючись на постанову Верховного Суду від 04.12.2019 р. у справі № 910/17755/18.
Щодо фіктивності договору Апелянт стверджує, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права. Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу в усіх сторін правочину, а ознака вчинення правочину лише для вигляду має бути властива діям обох сторін. Апелянт зазначає, що 30.07.2014 р. повноважними представниками Відповідачів укладено договір дарування нерухомості, який нотаріально посвідчено, за результатами чого зареєстровано право Відповідача -1 на нежитлове приміщення та зареєстровано припинення права власності Запорізької обласної організації Комуністичної партії України. Тобто відбувся реальний перехід права власності на предмет договору дарування від дарувальника до обдаровуваного, що свідчить про настання правових наслідків, передбачених оскаржуваним договором. Посилаючись на постанову Верховного Суду від 03.09.2019 р. у справі № 904/4567/18, Апелянт зазначає, що у разі коли на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Апелянт також зазначає, що чинним законодавством не заборонено благодійним організаціям бути власниками майна, а засновник Відповідача -1 ОСОБА_1 в силу своїх політичних уподобань не позбавлений права бути засновником благодійного фонду та укладати договори дарування, посилаючись на ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Встановлені обставини, на думку Апелянта, виключають фіктивність договору дарування від 30.07.2014 р., оскільки він спричинив правові наслідки, передбачені ним.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Міністерство юстиції України подало відзив на апеляційну скаргу, згідно якого заперечує проти апеляційної скарги Обласного благодійного фонду "Парсек" та вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 10.01.2024 р. у справі № 908/2749/23.
Зокрема, Міністерство юстиції України посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийнято на засадах верховенства права, є законним та обґрунтованим, при повному і всебічному з'ясуванні обставин справи, які підтверджені доказами, дослідженими в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи та з урахуванням висновків Верховного Суду щодо застосування норм права.
Щодо доводів Апелянта про відсутність правових підстав для звернення Міністерства юстиції України з позовом, Позивач зазначає, що відповідно до ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права, а згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України оспорювати правочин може також заінтересована особа, яка не була стороною правочину. Рішенням Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2022 р. у справі № 826/9751/14 діяльність Комуністичної партії України заборонено, а майно, кошти та інші активи партії передано у власність держави. Відповідно до ч. 4 ст. 21 Закону України “Про політичні партії в Україні» та пп. 2, 3 Порядку переходу у власність держави майна забороненої судом політичної партії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.2022 р. № 896, саме на Міністерство юстиції України покладені повноваження щодо вжиття заходів по розшуку майна Комуністичної партії України, тому Мін'юст є заінтересованою особою у спірних правовідносинах, а звернення до суду спрямоване на повернення майна у власність Комуністичної партії України з метою подальшого його передання у власність держави.
Щодо фраудаторності та фіктивності договору Позивач зазначає, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність ( п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України ), а ч. 3 ст. 13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику, мета яких у момент укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність боржника. Критеріями фраудаторності можуть бути момент вчинення правочину, контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори, ціна договору. Позивач наголошує, що станом на момент укладення оскаржуваного договору та після відкриття провадження у справі № 826/9751/14 Закон України “Про політичні партії в Україні» не містив норм, які регулювали порядок використання майна політичної партії, діяльність якої заборонена, проте відповідно до ч. 3 - ч. 4 ст. 105 ЦК України ( у редакції, яка діяла на момент відкриття провадження ) сторони могли передбачати, що у разі ухвалення рішення про заборону діяльності партії відбудеться припинення її діяльності, розпуск керівних органів, керівні органи будуть позбавлені можливості вільно розпоряджатися своїм майном, а управління справами забороненої партії перейде до ліквідатора.
Щодо пов'язаності сторін спірного договору, Позивач зазначає, що судом встановлено: ОСОБА_1 є керівником обох юридичних осіб - сторін договору, а в ОБФ “Парсек» є ще й засновником фонду. При укладенні спірного договору 30.07.2014 р. ОСОБА_1 виступав підписантом від дарувальника як перший секретар Запорізького обласного комітету Комуністичної партії України. Він також був обраний членом керівних органів Комуністичної партії України на підставі протоколу з'їзду від 19.06.1993 р., включений до складу Президії КПУ на XXXIX з'їзді та Першому організаційному Пленумі ЦК КПУ від 26.06.2005 р., обирався на 42 з'їзді від 22.06.2008 р. та 44 з'їзді від 19.06.2011 р. Жодних доказів протилежного Відповідачами до суду не було надано. Вказані обставини свідчать про пов'язаність сторін правочину та спільну реалізацію ними волевиявлення на свідоме зловживання правом на шкоду іншій особі. Спірний договір дарування укладено 30.07.2014 р., тобто фактично одразу ( менш як через місяць ) після відкриття судом провадження у справі № 826/9751/14 про заборону діяльності Комуністичної партії України та на підставі безвідплатного договору.
Запорізька обласна організація Комуністичної партії України не скористалася правом подати відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до частини 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Комуністична партія України не скористалася правом подати пояснення на апеляційну скаргу, що відповідно до частини 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 19.02.2024 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді - Чус О.В., Дармін М.О..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.02.2024 р. витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи/копії матеріалів справи № 908/2749/23.
04.03.2024 р. матеріали справи № 908/2749/23 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.03.2024 р. апеляційну скаргу Обласного благодійного фонду "Парсек" від 10.01.2024 р. у справі № 908/2749/23 залишено без руху, надано Апелянту строк дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.
Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.03.2024 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 19.06.2024 р.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.06.2024 р. зупинено провадження у справі № 908/2749/23 до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 924/971/23.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.06.2025 р. поновлено апеляційне провадження у справі № 912/2749/23. Розгляд справи призначено на 19.11.2025 р.
У зв'язку з тим, що відповідно до ст. 89 Закону України "Про судоустрій", у період з 17 листопада по 21листопада 2025 року, колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Чус О.В., Дармін М.О. примала участь у підготовці суддів апеляційних господарських судів для підтримання кваліфікації, розгляд апеляційної скарги Обласного благодійного фонду "Парсек" на рішення Господарського суду Запорізької області від 10.01.2024 р. у справі № 908/2749/23 в судовому засіданні 19.11.2025 р. не відбувся.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.11.2025 р. призначено розгляд апеляційної скарги Обласного благодійного фонду "Парсек" на рішення Господарського суду Запорізької області від 10.01.2024 р. у справі № 908/2749/23 в судове засідання на 02.12.2025 р..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.12.2025 р. задоволено клопотання Відповідача -1 про відкладення розгляду апеляційної скарги. Розгляд апеляційної скарги відкладено в судове засідання на 25.03.2026 р..
Від Відповідача -1 до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги, в обгрунтування якого заявник посилається на те, що представник відповідача ОБФ “ПАРСЕК" адвокат Шостак А.П., не зможе з'явитися у судове засідання, так як з 23.03.2026р. по 28.03.2026 р. перебуває у відрядженні, у зв'язку з участю в складі миротворчої групи як представник громадського сектору, я являюсь керівником ГПО “Егіда-Запоріжжя» в межах проекту “Жіночі ініціативи за стійкий мир, діалог та демократію» щодо обговорення питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин. З урахуванням вказаної обставини представником оформлена щорічна відпустка з 23.03.2026р. по 28.03.2026р., для участі в роботі миротворчої групи, а формат групи не дає їй можливості також прийняти участь в режимі відеоконференції, у зв'язку з забороною користування на час роботи мобільним зв'язком та інтернетом.
Розглянувши вказане клопотання, судова колегія не знаходить підстав для задоволення даного клопотання, з урахуванням такого.
Заявником не наведено достатнього обґрунтування необхідності участі його представника в судовому засіданні ( якщо він вважав таку участь необхідною).
Судом врахований принцип ефективності судового процесу, який діє у господарському судочинстві і направлений на недопущення затягування процесу, а також враховано положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яким передбачено, що справа має бути розглянута судом у розумний строк.
Участь представників учасників справи у засіданні суду апеляційної інстанції не є обов'язковою згідно із законом, не визнавалася вона такою й судом. При цьому, позиція Скаржника достатньо повно викладена в апеляційній скарзі.
Матеріали справи містять обсяг відомостей достатній для розгляду апеляційної скарги й за відсутності представників сторін.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003 р., "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 р. зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. "Розумність" строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі "G. B. проти Франції"), тощо. Отже, поняття "розумний строк" є оціночним, суб'єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.
Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ ( &51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").
А отже, у зв'язку з недопущенням затягування судового процесу, що може привести до порушення вимог ст. 256 ГПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.
На думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, враховуючи, що учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, та з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків відповідно до вимог ст. 273 ГПК України, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представника Скаржника, за наявними матеріалами.
Відповідач-2 та третя особа також не скористалися своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечили явку уповноважених представників, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Беручи до уваги, що неявка вказаних учасників провадження у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників відповідач-2 та третьої особи.
У судовому засіданні 25.03.2026 р., проведеному в режимі відеоконференції, була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.
7. Встановлені судом обставини справи.
У 2014 році Міністерство юстиції України звернулось до суду з позовом про заборону діяльності Комуністичної партії України у зв'язку із порушенням партією статті 5 Закону України “Про політичні партії в Україні», чинної на момент подання позовної заяви.
11.07.2014 р. Окружним адміністративним судом м. Києва відкрито провадження у справі № 826/9751/14 за позовом Міністерства юстиції України та Державної реєстраційної служби України до Комуністичної партії України про заборону діяльності політичної партії.
Рішенням Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2022 р. у справі № 826/9751/14, яке набрало законної сили, задоволено адміністративний позов Міністерства юстиції України та Державної реєстраційної служби України до Комуністичної партії України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служби безпеки України, Всеукраїнського об'єднання “Свобода», Радикальної партії Олега Ляшка, Громадської організації “Воля-Громада-Козацтво», Української республіканської партії, Борківського В.В., за участю Офісу Генерального прокурора. Заборонено діяльність Комуністичної партії України; передано майно, кошти та інші активи Комуністичної партії України, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень у власність держави.
Згідно з пунктом 2 Порядку переходу у власність держави майна, коштів та інших активів забороненої судом політичної партії, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.2022 р. № 896, після набрання законної сили рішенням суду про заборону політичної партії, у резолютивній частині якого зазначено про передачу майна політичної партії у власність держави, Мін'юст вживає заходів до розшуку майна політичної партії, зокрема за відомостями єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Мін'юст.
Згідно із пунктом 3 вказаного Порядку, за результатами заходів із розшуку майна політичної партії Мін'юст складає та затверджує перелік майна політичної партії, переданого у власність держави.
Міністерством юстиції України було видано наказ від 07.11.2022 р. № 4964/5 “Про затвердження Переліку майна, коштів та інших активів забороненої судом Комуністичної партії України ( ідентифікаційний код 00049147 ), її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень, що передається у власність держави.
Опрацюванням відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Позивачем було встановлено, що після відкриття 11.07.2014 р. судом провадження в адміністративній справі про заборону Комуністичної партії України, Запорізькою обласною організацією Комуністичної партії України відчужено нерухоме майно, нежиле приміщення, розташованого за адресою Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Бородінська, будинок 6, приміщення 57, загальною площею 73,3 кв.м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 418961823101.
Так, 30.07.2014 р. між Запорізькою обласною організацією Комуністичної партії України в особі Першого секретаря Запорізької обласної організації Комуністичної партії України Бабуріна Олексія Васильовича ( Дарувальник ) та Обласним благодійним фонду “Парсек» ( Обдаровуваний ), в особі Виконавчого директора Фонду Мільченко Г.О., укладено договір дарування, за умовами якого ( пункт 1.1) Запорізька обласна організація Комуністичної партії України безоплатно передає майно у власність Обласного благодійного фонду “Парсек», а останній приймає майно за цим договором, а саме: нежиле приміщення №57, І поверху, літ. А-5, загальною площею 73,3 кв.м., розташованого за адресою: м. 3апоріжжя, вулиця Бородінська, будинок 6 (шість).
Договір 30.07.2014 р. посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кияницею Н.В., за реєстровим № 2038.
Згідно з інформацією Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно ( інформаційна довідка № 342918565 від 15.08.2023 р. ), набувачем спірного майна став Обласний благодійний фонд “Парсек», засновником та керівником якого є ОСОБА_1 . ОСОБА_1 - член Комуністичної партії України (обраний до складу Центрального Комітету Комуністичної партії України від Запорізької обласної партійної організації на момент укладення спірного договору дарування).
Зазначене підтверджується тим, що він був обраний членом керівних органів Комуністичної партії України на підставі постанови 42 з'їзду Комуністичної партії України від 22.06.2008 р. та постанови 44 з'їзду Комуністичної партії України від 19.06.2011 р.
Як зазначив Позивач, у ході виконання Мін'юстом судового рішення в частині передачі майна, коштів та інших активів Комуністичної партії України, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень у власність держави, було встановлено, що після подання позовної заяви Мін'юсту Запорізька обласна організація Комуністичної партії України відчужила належне їй майно на користь Обласного благодійного фонду “Парсек» на підставі договору дарування, який, на думку Міністерства юстиції України, є фіктивним, що стало підставою для звернення з позовом у цій справі.
За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.
Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що укладення оспорюваного договору дарування від 30.07.2014 р. між Запорізькою обласною організацією Комуністичної партії України та Обласним благодійним фондом "Парсек" відбулося після відкриття 11.07.2014 р. провадження у справі № 826/9751/14 про заборону діяльності Комуністичної партії України. Суд встановив, що керівником Запорізької обласної організації Комуністичної партії України, а також засновником та керівником Обласного благодійного фонду "Парсек" є одна й та сама особа - ОСОБА_1 , який водночас був членом керівних органів Комуністичної партії України. Суд першої інстанції дійшов висновку, що зазначені обставини свідчать про пов'язаність сторін правочину та спільну реалізацію ними волевиявлення на свідоме зловживання правом на шкоду іншій особі, оскільки сторони спірного договору, діючи недобросовісно та зловживаючи правами на шкоду державі та Міністерству юстиції України як уповноваженому кредитору, мали спільний умисел на укладання спірного договору дарування виключно з метою уникнення виконання судового рішення у справі № 826/9751/14. Суд кваліфікував оспорюваний правочин як фраудаторний, вчинений з порушенням принципу добросовісності ( п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України ) та з недопустимим зловживанням правом ( ч. 3 ст. 13 ЦК України ), посилаючись на правові висновки Великої Палати Верховного Суду у постановах від 03.07.2019 р. у справі № 369/11268/16-ц та від 07.09.2022 р. у справі № 910/16579/20. Щодо строку позовної давності суд зазначив, що Міністерство юстиції України довідалося про наявність спірного договору після набрання законної сили рішенням у справі № 826/9751/14 - 27.07.2022 р., а позовна заява надійшла до суду 12.09.2023 р., тобто в межах трирічного строку позовної давності.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, Обласний благодійний фонд "Парсек" подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області віл 10.01.2024 р. по справі 908/2749/23 та ухвалити нове рішення по вказаній справі про відмову у задоволенні позовних вимог.
Апеляційне провадження у справі № 908/2749/23 зупинялося до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 924/971/23 за позовом Міністерства юстиції України до Благодійної організації «Благодійний фонд «Відродження Хмельниччини», Комуністичної партії України про визнання недійсним договору дарування та скасування державної реєстрації.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 16.04.2025 р. у справі № 924/971/23 касаційну скаргу Благодійної організації «Благодійний фонд «Відродження Хмельниччини» було задоволено частково. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.02.2024 р. у справі № 924/971/23 у частині вирішення вимог позову Міністерства юстиції України до Благодійної організації «Благодійний фонд «Відродження Хмельниччини», Комуністичної партії України про визнання недійсним договору дарування скасовано. У цій частині залишено в силі рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.11.2023 р., виклавши його мотивувальну частину в редакції постанови. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.02.2024 р. у справі № 924/971/23 у частині вирішення вимоги позову Міністерства юстиції України до Благодійної організації «Благодійний фонд «Відродження Хмельниччини», Комуністичної партії України про скасування державної реєстрації змінено, викладено її мотивувальну частину в редакції постанови.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Позивача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, виходячи з наступного.
Як зазначалося вище, перехід належного партії та її структурним утворенням майна, коштів та інших активів у власність держави забезпечує Мін'юст, який виступає кредитором у спірних правовідносинах.
Судом встановлено, що укладання договору дарування від 30.07.2014 р. між Запорізькою обласною організацією Комуністичної партії України та Обласним благодійним фонду “Парсек» відбувалося після відкриття 11.07.2014 р. провадження у справі № 826/9751/14.
Крім того, керівником Запорізької обласної організації Комуністичної партії України, а також одним із засновників та керівником Обласного благодійного фонду “Парсек», членом керівних органів Комуністичної партії України на момент укладення спірного договору був Бабурін О.В.
Згідно із даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 продовжував бути керівником Запорізької обласної організації Комуністичної партії України станом на час розгляду цього спору в суді першої інстанції.
Вказане, за висновком місцевого господарського суду ( не спростованого Скаржником ) свідчить про пов'язаність осіб правочину та спільну реалізацію ними волевиявлення на свідоме зловживання правом на шкоду іншій особі, оскільки сторони спірного договору, діючи недобросовісно та зловживаючи правами на шкоду державі та Міністерству юстиції України, як уповноваженому кредитору, мали спільний умисел на укладання спірного договору дарування виключно з метою уникнення виконання судового рішення у справі № 826/9751/14, передбачаючи можливість негативного результату за результатами розгляду справи, а саме передання майна Комуністичної партії України, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень у власність держави.
За таких обставин спірний договір був кваліфікований судом першої інстанції як фраудаторний, з тих підстав, що Запорізькою обласною організацією Комуністичної партії України та Обласним благодійним фондом “Парсек» здійснено зловживання правом щодо відчуження та набуття права власності на спірне майно; дії вказаних осіб визнані судом недобросовісними, оскільки відчужуючи майно Відповідач -2 намагався уникнути виконання в подальшому судового рішення з відома Відповідача -1, що стало підствою визнання недійсним договору дарування, укладеного 30.07.2014 р. між Запорізькою обласною організацією Комуністичної партії України та Обласним благодійним фонду “Парсек». У зв'язку з визнанням недійсним договору дарування від 30.07.2014 р., місцевий господарський суд також задовольнив і вимоги щодо скасування державної реєстрації прав Обласного благодійного фонду “ПАРСЕК» відносно спірного нерухомого майна, пославшись на їх похідний характер.
За положенням ч.ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. За ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У контексті наведеного колегія суддів звертається до постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.04.2025 р. у справі № 924/971/23 за позовом Мін'юсту до Благодійної організації "Благодійний фонд "Відродження Хмельниччини", Комуністичної партії України про визнання недійсним договору дарування та скасування державної реєстрації, ухваленої у подібних правовідносинах та оприлюдненої після подання апеляційної скарги у цій справі.
Велика Палата Верховного Суду переглядала у касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанції у справі № 924/971/23, якою рішення місцевого господарського суду скасоване, а позов задоволено в повному обсязі, та ухвалила постанову, якою у частині вирішення вимог про визнання недійсним договору дарування постанову суду апеляційної інстанції скасовано та в цій частині залишено в силі рішення місцевого господарського суду про відмову у позові, викладено його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Постанову апеляційного господарського суду у частині вирішення вимоги про скасування державної реєстрації змінено, викладено її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Так, законодавство України встановлює обмеження та заборони щодо розпорядження майном політичних партій. Майно, що належить політичній партії, повинно використовуватися з метою реалізації статутних завдань політичної партії, таке майно може передаватися на благодійні цілі лише у разі припинення діяльності політичної партії шляхом реорганізації чи саморозпуску. Законодавство виключає можливість розподілу майна, що належить політичній партії як неприбутковій організації, між її засновниками або учасниками (членами). Учасники політичних партій не мають майнових прав на майно політичної партії, навпаки, вони вносять обов'язкові членські внески на створення та діяльність партії. Майно політичної партії не може переходити її членам, у тому числі і у разі припинення діяльності політичної партії.
На переконання колегії суддів, передача Запорізькою обласною організацією Комуністичної партії України спірного нерухомого майна в дар Обласному благодійному фонду “Парсек», одним із засновником та керівником якого є особа, яка була обрана членом керівних органів Комуністичної партії України, тобто пов'язана з дарувальником особа, свідчить про недобросовісну поведінку сторін спірного правочину. Укладення спірного договору дарування спрямоване на збереження контролю над майном політичної партії пов'язаною особою, яка входить до складу керівних органів політичної партії.
Для належної правової кваліфікації спірного договору дарування важливою є оцінка обставин, за яких такий договір було укладено, а саме після початку провадження у справі № 826/9751/14 про заборону діяльності КПУ.
Колегія суддів зауважує, що розпорядження майном КПУ не для здійснення статутної діяльності та всупереч закону обумовлено й загрозою заборони КПУ, яка існувала на момент вчинення спірного договору.
Суспільно-політичний контекст діяльності КПУ в зазначений період розвитку української державності був предметом дослідження Окружного адміністративного суду міста Києва, який 11.07.2014 р. відкрив провадження у справі № 826/9751/14 за позовом Мін'юсту, Державної реєстраційної служби України до КПУ. З урахуванням заяви про збільшення позовних вимог позивачі у вказаній справі просили заборонити діяльність КПУ та передати майно, кошти та інші активи політичної партії, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень у власність держави. В межах справи № 826/9751/14 суд встановив обставини, які свідчать про те, що діяльність КПУ становить реальну загрозу конституційному ладу та основним правам і свободам громадян України, а також спрямована на завдання шкоди державній безпеці, суверенітету та територіальній цілісності України.
Укладаючи спірний договір, КПУ знала про звернення Мін'юсту з позовом про заборону діяльності КПУ та усвідомлювала наслідки можливого задоволення адміністративного позову ( втрата контролю над майном та іншими активами партії ). Внаслідок вчинення правочину відбулося відчуження майна, призначеного для здійснення статутної діяльності політичної партії, всупереч закону, з умислом на укладення правочину з протиправною метою. Виходячи з обставин справи, сторони спірного договору дарування усвідомлювали протиправність вчинення такого правочину і суперечність його мети публічному порядку ( публічно-правовим відносинам, які визначають основи суспільного ладу держави ) та свідомо допускали настання протиправних наслідків.
Підсумовуючи викладене вище слід дійти висновку, що укладаючи спірний договір дарування, Запорізька обласна організація Комуністичної партії України діяла всупереч вимогам статті 14, частини другої ст. 23 Закону України «Про політичні партії в Україні». Як діяльність політичної партії, яка завдає шкоди державній безпеці, так і розпорядження майном політичної партії не у спосіб і не для мети, визначеної законом, є порушенням публічного порядку.
Як наголошувала Велика Палата Верховного Суду - нікчемний правочин є недійсним уже в момент свого вчинення (ab initio) і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто ні для кого не зумовлює переходу / набуття / зміни / встановлення / припинення прав. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає. Подібний висновок міститься й у пункті 8.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.01.2022 р. у справі № 910/10784/16, у якому зазначено, що правочин є нікчемним з моменту його вчинення незалежно від пред'явлення позову про визнання його недійсним і бажання сторін; бажання сторін про визнання його дійсним до уваги не беруться, оскільки такий правочин суперечить нормам закону.
З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції констатує, що спірний договір є нікчемним на підставі приписів частин першої, другої ст. 228 ЦК України як такий, що порушує публічний порядок.
З огляду на викладене вимога позову про визнання нікчемного спірного договору недійсним задоволенню не підлягає саме з підстав її невідповідності критеріям ефективності та належності способів захисту порушеного права.
У постанові від 16.04.2025 р. у справі № 924/971/23 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що Мін'юст є державним органом, наділеним повноваженнями на звернення до суду із цим позовом в інтересах держави як орган, на який покладено повноваження щодо вжиття заходів з розшуку майна забороненої політичної партії, складення та затвердження переліку майна політичної партії, переданого у власність держави (пункт 116), а спірний договір дарування з урахуванням принципу novit curia ("суд знає закони") є нікчемним на підставі приписів частин першої, другої ст. 228 ЦК України як такий, що порушує публічний порядок ( пункт 188 ), тому належним та ефективним способом захисту порушеного права держави у цій справі є застосування наслідків недійсності нікчемного правочину ( пункти 196, 269 ).
Також у вказаній постанові від 16.04.2025 р. у справі № 924/971/23 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що в силу положень абзаців 2, 3 частини 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" скасування державної реєстрації прав Благодійної організації "Благодійний фонд "Відродження Хмельниччини" на спірне нерухоме майно призведе до державної реєстрації набуття прав Комуністичної партії України на таке нерухоме майно. Державна реєстрація прав на майно за Комуністичною партією України за наслідками скасування реєстрації права Благодійної організації "Благодійний фонд "Відродження Хмельниччини" підтверджує повернення майна попередньому власнику задля забезпечення реалізації процедури передачі такого майна державі ( пункти 199 - 201).
Відповідно до частини першої ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Тобто для ефективного захисту інтересу держави у цій справі необхідно повернути спірне нерухоме майно у власність КПУ, тим самим застосувавши наслідки недійсності нікчемного договору.
Саме застосування наслідків недійсності правочину (реституція) як юридичний наслідок констатації нікчемності договору є належним та ефективним способом захисту порушеного права держави в цій справі.
Заявляючи вимогу про скасування державної реєстрації прав Обласного благодійного фонду "ПАРСЕК" на спірне нерухоме майно, Мін'юст має на меті повернути таке майно КПУ.
В силу абзаців другого, третього частини третьої ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» скасування державної реєстрації прав Громадської організації "Громадянська перспектива" на спірне нерухоме майно призведе до державної реєстрації набуття прав КПУ на таке нерухоме майно [див. mutatis пункти 127-133 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 р. у справі № 914/2350/18 (914/608/20)].
У цій справі Позивач обґрунтовує позовні вимоги інтересом держави щодо повернення спірного нерухомого майна ( раніше відчуженого на користь Обласного благодійного фонду "ПАРСЕК" за безвідплатним договором ) у власність КПУ задля забезпечення реалізації процедури передачі такого майна державі.
Державна реєстрація прав на майно за КПУ за наслідками скасування реєстрації права Громадської організації "Громадянська перспектива" підтверджує повернення майна попередньому власнику.
Щодо правомірності втручання держави у право власності, то Велика Палата Верховного Суду зазначила, що таке втручання з урахуванням установлених фактичних обставин справи нерозривно пов'язане з протиправною діяльністю Комуністичної партії України та вчиненням сторонами правочину, який суперечить публічному порядку ( ст. 228 ЦК України). Оскільки обмеження прав політичної партії на володіння, користування та розпорядження майном прямо закріплені в національному законодавстві, а договір дарування спірного нерухомого майна кваліфікований судом як нікчемний на підставі частини першої ст. 228 ЦК України, то Велика Палата Верховного Суду вказала про дотримання в цій справі критерію законності втручання держави у право власності ( пункти 237, 239 ), а тому вважала втручання держави у право на майно правомірним.
При цьому Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновком суду апеляційної інстанції про те, що Позивач не пропустив позовну давність, а після набрання рішенням Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2022 р. у справі № 826/9751/14 законної сили ( 27.07.2022 р. ), діючи в інтересах держави у межах своїх повноважень на виконання обов'язку щодо розшуку майна політичної партії, здійснив відповідний моніторинг і у зв'язку з цим міг дізнатись про вчинення спірного договору щодо передачі спірного нерухомого майна ( пункт 226 ).
Колегія суддів враховує вищезазначені висновки Великої Палати Верховного Суду відповідно до положень частини 4 ст. 236 ГПК України, оскільки правовідносини у справах є подібними за змістовим, суб'єктним ( в обох справах обдаровуваний - пов'язана особа, а дарувальник - Комуністична партія України ) та об'єктним критеріями.
Враховуючи те, що висновок суду першої інстанції щодо застосування норм права у подібних правовідносинах в частині визнання договору дарування недійсним не відповідають висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.04.2025 р. у справі № 924/971/23 щодо нікчемності такого правочину, колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні позовної вимоги про визнання договору дарування недійсним слід відмовити, оскільки спірний правочин є нікчемним, як в аналогічних правовідносинах зазначила Велика Палата Верховного Суду, що виключає необхідність подальшого визнання його недійсним у судовому порядку.
Водночас, оскільки скасування державної реєстрації прав Обласного благодійного фонду "ПАРСЕК" на спірну квартиру призведе до державної реєстрації набуття прав Комуністичної партії України на таке нерухоме майно, тобто призведе до повернення майна попередньому власнику задля забезпечення реалізації процедури передачі такого майна державі, позовні вимоги про скасування державної реєстрації підлягають задоволенню, однак з мотивів, викладених у цій постанові.
При цьому суд апеляційної інстанції наголошує на безпідставності доводів викладених в апеляційній скарзі, оскільки Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.04.2025 р. у справі № 924/971/23, ухваленій у релевантних правовідносинах, вже надала вичерпні відповіді на всі відповідні правові питання та сформулювала підхід до розгляду спорів відповідної категорії, що має прецедентне значення.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що судове рішення в частині позовної вимоги про визнання недійсним договору дарування підлягає скасуванню із ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у позові. При цьому, враховуючи те, що позов у частині вимоги про скасування державної реєстрації права підлягає задоволенню, однак з мотивів, викладених у цій постанові, оскаржуване судове рішення підлягає зміні. За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
9. Судові витрати.
Частиною 14 ст. 129 ГПК України визначено, що якщо суд апеляційної, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За змістом резолютивної частини судового рішення суд попередньої інстанції вирішував питання розподілу судових витрат між сторонами справи в частині судового збору. Отже, новому розподілу підлягають суми судового збору, сплачені сторонами у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанцій, а також розподілу підлягає сума судового збору, сплачена за подання апеляційної скарги.
Згідно з пунктом 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають під час виконання договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки за результатами апеляційного перегляду цієї справи рішення Господарського суду Запорізької області від 10.01.2024 р. у справі № 908/2749/23 у частині скасування державної реєстрації прав Обласного благодійного фонду "Парсек" на нерухоме майно змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції цієї постанови, а в частині іншої вимоги - визнання недійсним договору дарування нерухомого майна, рішення господарського суду скасовано, тому відповідно до приписів ст. 129 ГПК України витрати Позивача по сплаті судового збору за вимогу про скасування державної реєстрації прав на спірне нерухоме майно покладаються судом на Відповідачів -1, -2 у рівних частинах. Витрати Позивача по сплаті судового збору за вимогу про визнання недійсним договору дарування нежитлового приміщення покладаються на Позивача з огляду на відмову у задоволенні такої вимоги.
Отже, на користь Міністерства юстиції України має бути стягнуто: з Обласного благодійного фонду "Парсек" 1 342 грн. 00 коп. судового збору, сплаченого Мін'юстом за подання позову ( в частині вимоги про скасування державної реєстрації ); з Запорізької обласної організації Комуністичної партії України Комуністичної партії України 1 342 грн. 00 коп. судового збору, сплаченого Мін'юстом за подання позову ( в частині вимоги про скасування державної реєстрації ).
Натомість у зв'язку із частковим задоволенням апеляційної скарги на користь Обласного благодійного фонду "Парсек" з Міністерства юстиції України підлягає стягненню 4 026,00 грн..
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Обласного благодійного фонду "Парсек" - задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 10.01.2024 р. у справі № 908/2749/23 у частині визнання недійсним договору дарування нежилого приміщення, загальною площею 73,3 кв.м, що знаходиться за адресою: Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Бородінська, будинок 6, приміщення 57, укладений 30.07.2014 р. між Запорізькою обласною організацією Комуністичної партії України ( код ЄДРПОУ: 25218088, вул. Космічна, 93, квартира 42, м. Запоріжжя, Запорізька обл., 69050 ) та Обласним благодійним фондом "Парсек" ( код ЄДРПОУ: 26468367, вул. Космічна, 93, кв.42, м. Запоріжжя, Запорізька обл., 69050 ), посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кияницею Н.В. та зареєстрований за № 2038 - скасувати. У цій частині в задоволені позову відмовити.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 10.01.2024 р. у справі № 908/2749/23 у частині скасування державної реєстрації прав Обласного благодійного фонду "Парсек" ( код ЄДРПОУ: 26468367, вул. Космічна, 93, кв.42, м. Запоріжжя, Запорізька обл., 69050 ) нерухомого майна, нежилого приміщення, розташованого за адресою Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Бородінська, будинок 6, приміщення 57, загальною площею 73,3 кв.м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 418961823101 - змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Стягнути з Обласного благодійного фонду "Парсек" ( ідентифікаційний код юридичної особи 26468367, вул. Космічна, 93, кв.42, м. Запоріжжя, Запорізька обл., 69050 ) на користь Міністерства юстиції України ( ідентифікаційний код юридичної особи 00015622, вул. Архітектора Городецького, буд. 13, м. Київ, 01001 ) судовий збір за подання позовної заяви, у розмірі 1 342 грн. 00 коп. та судовий збір за подання заяви про забезпечення позову, у розмірі 671 грн. 00 коп.,про що видати наказ.
Стягнути з Запорізької обласної організації Комуністичної партії України ( ідентифікаційний код юридичної особи 25218088, вул. Космічна, буд. 93, кв. 42, м. Запоріжжя, 69050) на користь Міністерства юстиції України ( ідентифікаційний код юридичної особи 00015622, вул. Архітектора Городецького, буд. 13, м. Київ, 01001 ) судовий збір за подання позовної заяви, у розмірі 1 342 грн. 00 коп. та судовий збір за подання заяви про забезпечення позову, у розмірі 671 грн. 00 коп., про що видати наказ.
Стягнути з Міністерства юстиції України ( ідентифікаційний код юридичної особи 00015622, вул. Архітектора Городецького, буд. 13, м. Київ, 01001 ) на користь Обласного благодійного фонду "Парсек" ( ідентифікаційний код юридичної особи 26468367, вул. Космічна, 93, кв.42, м. Запоріжжя, Запорізька обл., 69050 ) судовий збір за подання апеляційної скарги, у розмірі 4 026,00 грн., про що видати наказ.
Видачу відповідних наказів, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Запорізької області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286 -289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 26.03.2026 р.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.В. Чус
Суддя М.О. Дармін