24 березня 2026 року м. Харків Справа №922/323/26
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М.
за участю:
секретаря судового засідання Пархоменко О.В.
представника позивача - Рудюк Ю.А. самопредставництво, довіреність №50 від 30.12.2025, виписка з ЄДРЮОФОПтаГФ в режимі відеоконференції на підставі ухвали суду;
представника відповідача - Почуєв В.А. самопредставництво, довіреність від 10.02.2025, витяг з ЄДРЮОФОПтаГФ в залі суду,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (вх. №405 Х/1) на ухвалу постановлену Господарським судом Харківської області у складі судді Трофімова І.В. 16.02.2026 у справі №922/323/26
за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі"
до Комунального підприємства "Харківводоканал"
про стягнення,
Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Комунального підприємства "Харківводоканал", в якому просить суд стягнути з Відповідача заборгованість за спожиту електричну енергію за період жовтень 2025 року в розмірі 696'479,71грн.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.02.2026 відкрито загальне провадження у справі; підготовче засідання призначено на 25 лютого 2026 року о 14:00; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Позивача - Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі".
13.02.2026 Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" подало заяву про забезпечення позову (вх. 3718 від 13.02.2026), в якій просить вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (код ЄДРПОУ 39369133), до набрання законної сили судовим рішенням у справі №922/323/26, вчиняти дії будь-які щодо видачі або переоформлення комунальному підприємству "Харківські теплові мережі" ліцензії на право провадження діяльності з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення.
В обґрунтування поданої заяви Позивач зазначає, що на цей час Відповідач, відповідно до рішення Харківської міської ради від 30.04.2025 №813/25 "Про реорганізацію КП "Харківводоканал" шляхом приєднання до КП "Харківські теплові мережі", знаходиться в стані припинення. Заявлені Позивачем кредиторські вимоги (4,48 млрд грн) були відхилені в повному обсязі комісією з реорганізації Відповідача. Крім того, за наявною інформацією комісією з реорганізації Відповідача до передавального акту для подальшого погашення заборгованості правонаступником - комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" - взагалі не була включена заборгованість перед Позивачем, в тому числі і та, що є предметом цього позову.
Таким чином, на думку Позивача, невжиття судом заходів забезпечення позову за цією заявою може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів Позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.02.2026 у задоволенні заяви Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" про забезпечення позову у справі №922/323/26 (вх. 3718 від 13.02.2026) відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні заяви, місцевий господарський суд керувався наступними висновками:
- позов про стягнення заборгованості Відповідача (КП "Харківводоканал) за електроенергію не може бути забезпечено у спосіб заборони НКРЕКП вчиняти будь-які дії щодо видачі або переоформлення КП "Харківські теплові мережі" ліцензії на право провадження діяльності з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення", оскільки така заборона не стосується предмету позову та ніяким чином не забезпечує, в разі задоволення позову, права Позивача на отримання від Відповідача грошових коштів у сумі 696'479,71грн;
- заборона НКРЕКП вчиняти будь-які дії щодо видачі або переоформлення КП "Харківські теплові мережі" ліцензії на право провадження діяльності з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення є неадекватними щодо обраного Позивачем предмету спору, тобто не відповідають позовним вимогам, на забезпечення яких вони мають вживатися, та є неспівмірними щодо заявлених вимог. Можливі негативні наслідки від вжиття таких заходів забезпечення позову у вигляді зупинки виробничої діяльності КП "Харківводоканал" є значнішими, ніж негативні наслідки, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням того, що заявником не було доведено, що такі наслідки взагалі можуть настати;
- особливий виробничо-технологічний статус підприємства Відповідача та його надзвичайна значимість для життєзабезпечення регіону, обумовили віднесення КП "Харківводоканал" до об'єктів критичної інфраструктури, у зв'язку з чим відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2020 №1109 наказом Мінрегіону від 01.12.2022 №242 Підприємство включено до секторального переліку об'єктів критичної інфраструктури за типом основної послуги централізованого водопостачання та централізованого водовідведення. Захист життєзабезпечення регіону є складовою частиною національної безпеки України.
27.02.2026 до Східного апеляційного господарського суду в системі "Електронний суд" надійшла апеляційна скарга Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", в якій просить суд:
1. прийняти апеляційну скаргу ДПЗД "Укрінтеренерго" на ухвалу Господарського суду Харківської області від 16.02.2026 у справі №922/323/26 про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову до провадження.
2. скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 16.02.2026 у справі №922/323/26;
3. вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (код ЄДРПОУ 39369133), до набрання законної сили судовим рішенням у справі №922/323/26, вчиняти дії будь-які щодо видачі або переоформлення комунальному підприємству "Харківські теплові мережі" ліцензії на право провадження діяльності з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення.
4. судові витрати покласти на відповідача.
Апелянт вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.
На думку апелянта місцевий господарський суд помилково ототожнив заборону видачі ліцензії третій особі із зупиненням діяльності підприємства. Позивач вважає, що навпаки такий захід буде сприяти продовження здійснення діяльності саме Відповідачем ліцензованою діяльності, на яку він має безстрокову ліцензію, до моменту врегулювання боргових зобов'язань перед Позивачем та прийняття рішення по цій справі. Апелянт наполягає на тому, що вчинення НКРЄКП дій з переоформлення ліцензії до вирішення спору у даній справі призведе до множинності спорів, які пов'язані з оскарженням нових адміністративних актів, що нівелює ефективність захисту прав Позивача, за захистом яких він звернувся у даній справі.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Східного апеляційного господарського суду від 27.02.2026 справу №922/323/26 передано на розгляд суду у складі колегії суддів: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.02.2026 витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали оскарження ухвали від 16.02.2026 у справі №922/323/26. Відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", до надходження матеріалів справи.
04.03.2026 матеріали справи №922/323/26 надійшли до Східного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.03.2026, крім іншого, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" на ухвалу Господарського суду Харківської області від 16.02.2026 року у справі №922/323/26. Призначено справу до розгляду на "24" березня 2026 р. о 15:30 годині.
В судовому засіданні 24.03.2026 представник заявника апеляційної скарги підтримав доводи та вимоги скарги та просить її задовольнити.
Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подав. В судовому засіданні присутній представник відповідача, який пояснив, що вважає оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду законною та обґрунтованою, а доводи та вимоги скарги - безпідставними.
Крім того, пояснив, що на даний час відбулись зміни в законодавстві, якими зменшено регуляторне навантаження на ліцензіатів НКРЕКП. Хоча такі зміни не набули чинності на момент постановлення оскаржуваної судом першої інстанції ухвали, однак мають значення при вирішенні питання про вжиття заявлених Позивачем заходів забезпечення, бо на момент виконання судового рішення про вжиття заходів забезпечення (у разі задоволення заяви) такі зміни вже набудуть чинності. Відповідно, Відповідач вважає, що заявлені Позивачем заходи забезпечення вже є неактуальними.
Перевіривши дотримання місцевим господарським судом під час постановлення оскаржуваної ухвали вимог процесуального та правильність застосування норм матеріального права в межах вимог та доводів апеляційної скарги, Східний апеляційний господарський суд зазначає наступне.
Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову в судовому процесі.
Порядок вжиття судом заходів забезпечення позову врегульований статтями 136, 137, 140, 144 Господарського процесуального кодексу України.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 137 цього Кодексу заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом (статті 136 Господарського процесуального кодексу України).
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (аналогічний висновок міститься у пункті 8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі №914/1570/20). Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити тощо.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі №910/15328/23, від 01.05.2023 у справі №914/257/23, від 06.03.2023 у справі №916/2239/22.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24.05.2023 у справі №906/1162/22, від 29.06.2023 у справі №925/1316/22, від 18.05.2023 у справі №910/14989/22, від 24.06.2022 у справі №904/8506/21.
За загальним правилом достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Водночас слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди в кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
Під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті, та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі №910/15328/23, від 17.12.2018 у справі №914/970/18, від 10.11.2020 у справі №910/1200/20.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.
Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (п. 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).
Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі №910/15328/23, від 13.12.2023 у справі №921/290/23, від 31.05.2023 у справі №906/1223/22, від 21.12.2022 у справі №911/121/22.
Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає оцінку співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі №910/15328/23, від 16.11.2023 у справі №921/333/23, від 13.07.2022 у справі №904/4710/21.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі №754/5683/22, при застосуванні заходів забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
Як установлено та зазначено вище, предметом позову у даній справі є стягнення з Відповідача заборгованості за спожиту електричну енергію за період жовтень 2025 року в розмірі 696'479,71грн.
Рішенням 38-ї сесії Харківської міської ради 8-го скликання від 30.04.2025 №813/25 "Про реорганізацію комунальних підприємств та зміну назви" затверджено реорганізацію КП.
Пунктом 2 вказаного рішення визначено, що КП "Харківські теплові мережі" є правонаступником усього майна, прав та обов'язків КП "Харківводоканал".
Як убачається із заяви Позивача про забезпечення позову, він просить вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, до набрання законної сили судовим рішенням у справі №922/323/26, вчиняти дії будь-які щодо видачі або переоформлення комунальному підприємству "Харківські теплові мережі" ліцензії на право провадження діяльності з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення.
Відмовляючи у задоволенні заяви Позивача про забезпечення позову, місцевий господарський суд дійшов висновку про неадекватність заходів забезпечення позову, які просить вжити Позивач, щодо обраного Позивачем предмету спору, тобто не відповідність їх позовним вимогам, на забезпечення яких вони мають вживатися, та їх неспівмірність щодо заявлених вимог.
Позивач не погодився з висновками суду першої інстанції, які покладені в основу оскаржуваної ухвали, та звернувся з апеляційною скаргою. Доводи скарги наведені вище.
Східний апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, як установлено та зазначено вище існує спір щодо заборгованості між КП "Харківводоканал" та ДПЗД "Укрінтеренерго".
При цьому, відмова у визнанні комісією з реорганізації/ліквідації КП "Харківводоканал" вимог ДПЗД "Укрінтеренерго" свідчить лише про спірний характер цієї заборгованості, який і підлягає вирішенню в процесі розгляду даної справи. Заборона Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, до набрання законної сили судовим рішенням у справі №922/323/26, вчиняти дії будь-які щодо видачі або переоформлення комунальному підприємству "Харківські теплові мережі" ліцензії на право провадження діяльності з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення жодним чином не впливає на вирішення спору між сторонами та не може стати гарантією для виконання рішення у даній справі у разі задоволення позовних вимог.
Східний апеляційний господарський суд вважає правильними висновки суду першої інстанції про те, що заборона у видачі ліцензії третій особі не стосується предмету позову та ніяким чином не забезпечує, в разі задоволення позову, права Позивача на отримання від Відповідача грошових коштів у сумі 696'479,71грн.
Так, як установлено та зазначено вище, п. 2 рішення Харківської міської ради 8-го скликання від 30.04.2025 №813/25 визначено, що КП "Харківські теплові мережі" є правонаступником усього майна, прав та обов'язків КП "Харківводоканал". Отже, після вирішення спору у даній справі, якщо буде визнано правомірними вимоги ДПЗД "Укрінтеренерго", він не буде позбавлений права заявити їх до стягнення з правонаступника КП "Харківводоканал".
Доводи апелянта про те, що комісією з реорганізації Відповідача до передавального акту для подальшого погашення заборгованості правонаступником - комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" не була включена заборгованість перед Позивачем, в тому числі і та, що є предметом цього позову, також свідчить про наявність спору про таку заборгованість та її невизнання Відповідачем. Саме під час розгляду даної справи і має бути вирішено спір про наявність чи відсутність такої заборгованості та її розміру.
При цьому, вжиття заходів забезпечення позову при вирішенні такого спору не може блокувати діяльність підприємства, яка є важливою для міста та відноситься до критичної інфраструктури.
Місцевим господарським судом правомірно враховано те, що під час виконання своїх функцій та повноважень Регулятор (НКРЕКП) діє самостійно у межах, визначених законом. Письмові чи усні вказівки, розпорядження, доручення органу державної влади, іншого державного органу, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, суб'єктів господарювання, політичних партій, громадських об'єднань, професійних спілок чи їх органів, а також інших осіб, які обмежують повноваження членів Регулятора тa посадових осіб Регулятора, є незаконним впливом.
Крім того, місцевий господарський суд обґрунтовано прийняв до уваги те, що КП "Харківводоканал" віднесено до об'єктів критичної інфраструктури, у зв'язку з чим відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2020 №1109 наказом Мінрегіону від 01.12.2022 №242 Підприємство включено до секторального переліку об'єктів критичної інфраструктури за типом основної послуги централізованого водопостачання та централізованого водовідведення. Захист життєзабезпечення регіону є складовою частиною національної безпеки України.
Заявлені Позивачем заходи забезпечення можуть призвести до перешкод у реалізації підприємствами комунальної сфери статутних завдань та виконання рішення органу місцевого самоврядування, що є неприпустимим.
Відтак, Східний апеляційний господарський суд не вбачає невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права, які наведені скаржником в якості підстави апеляційного оскарження.
У справі "Руїс Торіха проти Іспанії", Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Водночас, необхідно враховувати, що хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).
Доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження під час апеляційного провадження, тому її вимоги залишаються без задоволення.
Правових підстав для зміни чи скасування законної та обґрунтованої ухвали Господарського суду Харківської області від 16.02.2026 у справі №922/323/26 про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову Східний апеляційний господарський суд не установив.
Разом з цим, Східний апеляційний господарський суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що у позові Позивач просив залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі", оскільки рішення по цій справі може вплинути на права та обов'язки Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", як правонаступника, щодо його обов'язку виконати таке судове рішення після припинення Комунального підприємства "Харківводоканал".
У мотивувальній частині ухвали Господарського суду Харківської області від 09.02.2026 у справі №922/323/26 місцевий господарський суд погодився з обґрунтованістю необхідності залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі". При цьому, п. 5 резолютивної частини ухвали від 09.02.2026 місцевий господарський суд помилково зазначив про залучення КП "Харківські теплові мережі" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, код ЄДРПОУ 31557119).
Зазначена помилка/описка не впливає на правильність висновків Господарського суду Харківської області про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову. Апеляційний господарський суд не наділений правом її виправити і такі доводи і вимоги не містяться в апеляційній скарзі, така помилка/описка підлягає виправленню судом першої інстанції.
З огляду на висновок апеляційного господарського суду про відмову у задоволенні апеляційної скарги витрати апелянта зі сплати судового збору за звернення зі скаргою відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст. 129, п. 1 ч. 1 статті 275, ст. ст. 276, 282-284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Харківської області від 16.02.2026 у справі №922/323/26 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження постанови апеляційного господарського суду передбачені статтями 286-289 ГПК України.
Повна постанова складена 26.03.2026.
Головуючий суддя І.А. Шутенко
Суддя Н.В. Гребенюк
Суддя М.М. Слободін