24 березня 2026 року м. Харків Справа №922/323/26
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М.
за участю:
секретаря судового засідання Пархоменко О.В.
представника позивача - Рудюк Ю.А. самопредставництво, довіреність №50 від 30.12.2025, виписка з ЄДРЮОФОПтаГФ в режимі відеоконференції на підставі ухвали суду;
представника відповідача - Почуєв В.А. самопредставництво, довіреність від 10.02.2025, витяг з ЄДРЮОФОПтаГФ в залі суду,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (вх. №406 Х/1) на ухвалу постановлену Господарським судом Харківської області у складі судді Трофімова І.В. 16.02.2026 у справі №922/323/26
за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі"
до Комунального підприємства "Харківводоканал"
про стягнення,
Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Комунального підприємства "Харківводоканал", в якому просить суд стягнути з Відповідача заборгованість за спожиту електричну енергію за період жовтень 2025 року в розмірі 696'479,71грн.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.02.2026 відкрито загальне провадження у справі; підготовче засідання призначено на 25 лютого 2026 року о 14:00; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі".
13.02.2026 Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" подало заяву про забезпечення позову (вх. 3682 від 13.02.2026), в якій просить вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони суб'єктам державної реєстрації, визначеним Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в тому числі, але не виключно: державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам, які здійснюють діяльність на території України та іншим суб'єктам, що вчиняють реєстраційні дії з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, будь-яким іншим особам, наділеним функціями державного реєстратора проводити державну реєстрацію рішення про припинення юридичної особи та вносити до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про припинення юридичної особи Комунального підприємства "Харківводоканал" (код ЄДРПОУ 03361715) до набрання законної сили рішенням Господарського суду Харківської області у справі №922/323/26.
В обґрунтування поданої заяви Позивач зазначає, що на цей час Відповідач, відповідно до рішення Харківської міської ради від 30.04.2025 №813/25 "Про реорганізацію КП "Харківводоканал" шляхом приєднання до КП "Харківські теплові мережі", знаходиться в стані припинення. Заявлені Позивачем кредиторські вимоги (4,48 млрд грн) були відхилені в повному обсязі комісією з реорганізації Відповідача. Крім того, за наявною інформацією комісією з реорганізації Відповідача до передавального акту для подальшого погашення заборгованості правонаступником - комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" - взагалі не була включена заборгованість перед Позивачем, в тому числі і та, що є предметом цього позову.
Таким чином, на думку Позивача, невжиття судом заходів забезпечення позову за цією заявою може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів Позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.02.2026 у задоволенні заяви Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" про забезпечення позову у справі №922/323/26 (вх. 3682 від 13.02.2026) відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні заяви, місцевий господарський суд дійшов висновку, що заборона державним реєстраторам вчиняти реєстраційні дії щодо державної реєстрації припинення Відповідача є неадекватними засобами забезпечення щодо обраного Позивачем предмету спору, тобто не відповідають позовним вимогам, на забезпечення яких вони мають вживатися, та є неспівмірними щодо заявлених вимог.
27.02.2026 до Східного апеляційного господарського суду в системі "Електронний суд" надійшла апеляційна скарга Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", в якій просить суд:
1. прийняти апеляційну скаргу ДПЗД "Укрінтеренерго" на ухвалу Господарського суду Харківської області від 16.02.2026 у справі №922/323/26 про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову до провадження та відкрити апеляційне провадження.
2. скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 16.02.2026 у справі №922/323/26;
3. вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони суб'єктам державної реєстрації, визначеним Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в тому числі, але не виключно: державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам, які здійснюють діяльність на території України та іншим суб'єктам, що вчиняють реєстраційні дії з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, будь-яким іншим особам, наділеним функціями державного реєстратора проводити державну реєстрацію рішення про припинення юридичної особи та вносити до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про припинення юридичної особи Комунального підприємства "Харківводоканал" (код ЄДРПОУ 03361715) до набрання законної сили рішенням Господарського суду Харківської області у справі №922/323/26.
4. судові витрати покласти на відповідача.
Відповідно до протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 27.02.2026 справу №922/323/26 передано на розгляд суду у складі колегії суддів: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.02.2026 витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали оскарження ухвали від 16.02.2026 у справі №922/323/26. Відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", до надходження матеріалів справи.
04.03.2026 справа №922/323/26 надійшла до Східного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.03.2026, крім іншого, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" на ухвалу від 16.02.2026 року у справі №922/323/26. Призначено справу до розгляду на "24" березня 2026 р. о 16:00 годині.
18.03.2026 до Східного апеляційного господарського суду від КП "Харківводоканал" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, а підстави відмови у задоволенні заяви ДПЗД "Укрінтеренерго" про забезпечення позову, викладені в оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції законними та обґрунтованими.
Звертає увагу на те, що у разі незгоди кредитора з рішенням ліквідаційної комісії про відмову у задоволенні заявлених до боржника вимог кредитора, кредитор має право звернутись з відповідним позовом до комісії на підставі ч. 3 статті 112 ЦК України. Разом з цим, вважає, що обґрунтування заяви про забезпечення позову у даній справі (про стягнення з боржника) частиною 3 статті 112 ЦК України є помилковим, оскільки базується на змішуванні двох різних правових інститутів : ліквідації та реорганізації. Зауважує на тому, що за рішенням міськради було вирішено реорганізувати КП "Харківводоканал" шляхом приєднання до КП "Харківські теплові мережі". Пунктом 2 рішення міськради про реорганізацію визначено, що КП "Харківські теплові мережі" є правонаступником всіх прав та обов'язків КП "Харківводоканал".
При цьому, у статті 112 ЦК України йдеться про ліквідацію, а не про реорганізацію. При ліквідації юридична особа припиняється без правонаступництва, а реорганізація (зокрема шляхом приєднання) - припинення з універсальним правонаступництвом.
В судовому засіданні 24.03.2026 представник заявника апеляційної скарги оголосив її доводи та вимоги. Просить задовольнити апеляційну скаргу, скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нове рішення, яким задовольнити заяву Позивача про вжиття заходів забезпечення позову.
Представник КП "Харківводоканал" заперечував проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві.
Перевіривши дотримання місцевим господарським судом під час постановлення оскаржуваної ухвали вимог процесуального та правильність застосування норм матеріального права в межах вимог та доводів апеляційної скарги, Східний апеляційний господарський суд зазначає наступне.
Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову в судовому процесі.
Порядок вжиття судом заходів забезпечення позову врегульований статтями 136, 137, 140, 144 Господарського процесуального кодексу України.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 137 цього Кодексу заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом (статті 136 Господарського процесуального кодексу України).
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (аналогічний висновок міститься у пункті 8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі №914/1570/20). Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити тощо.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі №910/15328/23, від 01.05.2023 у справі №914/257/23, від 06.03.2023 у справі №916/2239/22.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24.05.2023 у справі №906/1162/22, від 29.06.2023 у справі №925/1316/22, від 18.05.2023 у справі №910/14989/22, від 24.06.2022 у справі №904/8506/21.
За загальним правилом достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Водночас слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди в кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
Під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті, та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі №910/15328/23, від 17.12.2018 у справі №914/970/18, від 10.11.2020 у справі №910/1200/20.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.
Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (п. 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).
Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі №910/15328/23, від 13.12.2023 у справі №921/290/23, від 31.05.2023 у справі №906/1223/22, від 21.12.2022 у справі №911/121/22.
Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає оцінку співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі №910/15328/23, від 16.11.2023 у справі №921/333/23, від 13.07.2022 у справі №904/4710/21.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі №754/5683/22, при застосуванні заходів забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
Як установлено та зазначено вище, предметом позову у даній справі є стягнення з Відповідача заборгованості за спожиту електричну енергію за період жовтень 2025 року в розмірі 696'479,71грн.
Рішенням 38-ї сесії Харківської міської ради 8-го скликання від 30.04.2025 №813/25 "Про реорганізацію комунальних підприємств та зміну назви" відповідно до ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.ст. 81, 82, 104-108 Цивільного кодексу України, ст.ст. 24, 55, 78 Господарського кодексу України, Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", з метою раціонального використання майна комунальної власності Харківської міської територіальної громади, керуючись 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Харківська міська рада вирішила:
1. Реорганізувати комунальне підприємство "Харківводоканал" шляхом приєднання до комунального підприємства "Харківські теплові мережі".
2. Вважати комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" правонаступником усього майна, прав та обов'язків комунального підприємства "Харківводоканал".
3. Змінити назву комунального підприємства "Харківські теплові мережі" на комунальне підприємство "Харківські технологічні мережі" після завершення процедури реорганізації.
4. Виконавчим органам Харківської міської ради, комунальному підприємству "Харківські теплові мережі" та комунальному підприємству "Харківводоканал" здійснити відповідні заходи, передбачені чинним законодавством України, необхідні для здійснення реорганізації комунального підприємства "Харківводоканал".
Рішення є чинним та оприлюднено у встановленому законом порядку.
Як установлено та зазначено вище пунктом 2 вказаного рішення визначено, що КП "Харківські теплові мережі" є правонаступником усього майна, прав та обов'язків КП "Харківводоканал".
Як убачається із заяви Позивача про забезпечення позову, він просить вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони проводити державну реєстрацію рішення про припинення юридичної особи та вносити до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про припинення юридичної особи Комунального підприємства "Харківводоканал" до набрання законної сили рішенням Господарського суду Харківської області у справі №922/323/26.
Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що заборона вчиняти реєстраційні дії щодо державної реєстрації припинення Відповідача є неадекватними щодо обраного Позивачем предмету спору, тобто не відповідає позовним вимогам, на забезпечення яких вони мають вживатися, та є неспівмірним щодо заявлених вимог.
Позивач не погодився з висновками суду першої інстанції, які покладені в основу оскаржуваної ухвали, та звернувся з апеляційною скаргою. Доводи скарги наведені вище.
Східний апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Закон чітко розмежовує способи припинення юридичної особи, а саме ліквідація та реорганізація. Ці способи мають різні наслідки.
Ліквідація - це форма припинення юридичної особи, при якій припиняються всі її права й обов'язки.
Реорганізація - це інша форма припинення юридичної особи. Під час реорганізації юридична особа теж припиняється. Але всі її права й обов'язки у порядку правонаступництва переходять до нової (іншої) юридичної особи.
Оскільки в даному випадку, як установлено та зазначено вище, має місце саме реорганізація КП "Харківводоканал" шляхом його приєднання до КП "Харківські теплові мережі", що передбачає, в тому числі перехід обов'язків КП "Харківводоканал" до його правонаступника, яким у рішенні міської ради визначено КП "Харківські теплові мережі", то Східний апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про неадекватність та не співмірність заявлених Позивачем заходів забезпечення з позовними вимогами.
При цьому, Східний апеляційний господарський суд зазначає, що заявником апеляційної скарги не спростовано висновку суду першої інстанції про те, що заявлені Позивачем заходи забезпечення шляхом заборони реєстрації припинення КП "Харківводоканал" не гарантують в даному випадку виконання судового рішення (у разі задоволення позовних вимог), оскільки в даному випадку має місце реорганізація з переходом до правонаступника в тому числі обов'язків юридичної особи, яка припиняється.
Після вирішення спору у даній справі, якщо буде визнано правомірними вимоги ДПЗД "Укрінтеренерго", він не буде позбавлений права отримати задоволення своїх вимог від правонаступника КП "Харківводоканал".
Доводи апелянта про те, що комісією з реорганізації Відповідача до передавального акту для подальшого погашення заборгованості правонаступником - комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" не була включена заборгованість перед Позивачем, в тому числі і та, що є предметом цього позову, також свідчить про наявність спору про таку заборгованість та її невизнання Відповідачем. Саме під час розгляду даної справи і має бути вирішено спір про наявність чи відсутність такої заборгованості та її розміру.
При цьому, вжиття заходів забезпечення позову при вирішенні такого спору не може блокувати діяльність підприємства, яка є важливою для міста та відноситься до критичної інфраструктури.
Заявлені Позивачем заходи забезпечення можуть призвести до перешкод у реалізації підприємствами комунальної сфери статутних завдань та виконання рішення органу місцевого самоврядування, що є неприпустимим.
Відтак, Східний апеляційний господарський суд не вбачає невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права, які наведені скаржником в якості підстави апеляційного оскарження.
У справі "Руїс Торіха проти Іспанії", Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Водночас, необхідно враховувати, що хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).
Доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження під час апеляційного провадження, тому її вимоги залишаються без задоволення.
Правових підстав для зміни чи скасування законної та обґрунтованої ухвали Господарського суду Харківської області від 16.02.2026 у справі №922/323/26 про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову Східний апеляційний господарський суд не установив.
Разом з цим, Східний апеляційний господарський суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що у позові Позивач просив залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі", оскільки рішення по цій справі може вплинути на права та обов'язки Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", як правонаступника, щодо його обов'язку виконати таке судове рішення після припинення Комунального підприємства "Харківводоканал".
У мотивувальній частині ухвали Господарського суду Харківської області від 09.02.2026 у справі №922/323/26 місцевий господарський суд погодився з обґрунтованістю необхідності залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі". При цьому, п. 5 резолютивної частини ухвали від 09.02.2026 місцевий господарський суд помилково зазначив про залучення КП "Харківські теплові мережі" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, код ЄДРПОУ 31557119).
Зазначена помилка/описка не впливає на правильність висновків Господарського суду Харківської області про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову. Апеляційний господарський суд не наділений правом її виправити і такі доводи і вимоги не містяться в апеляційній скарзі, така помилка/описка підлягає виправленню судом першої інстанції.
З огляду на висновок апеляційного господарського суду про відмову у задоволенні апеляційної скарги витрати апелянта зі сплати судового збору за звернення зі скаргою відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст. 129, п. 1 ч. 1 статті 275, ст. ст. 276, 282-284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Харківської області від 16.02.2026 у справі №922/323/26 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження постанови апеляційного господарського суду передбачені статтями 286-289 ГПК України.
Повна постанова складена 26.03.2026.
Головуючий суддя І.А. Шутенко
Суддя Н.В. Гребенюк
Суддя М.М. Слободін