25 березня 2026 року м. Кропивницький
справа № 404/5611/24
провадження № 22-ц/4809/791/26
Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Карпенка О. Л. (головуючий, суддя-доповідач), Мурашка С. І., Чельник О. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Кіровоградська обласна прокуратура, Головне управління національної поліції в Кіровоградській області, Державна казначейська служба України,
розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу Фортечного районного суду міста Кропивницького (суддя Мохонько В. В.) від 23.01.2026,
20.06.2024 ОСОБА_1 , від імені якої діє представник - адвокат Семенов Євгеній Олексійович звернулася до Кіровського районного суду міста Кіровограда із позовом до Кіровоградська обласної прокуратури, Головного управління національної поліції в Кіровоградської області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої протиправною бездіяльністю посадових осіб органів державної влади (том 1, а.с. 1-41).
16.09.2024 ухвалою Кіровського районного суду міста Кіровограда відкрито спрощене позовне провадження у справі № 404/5611/24 (том 1, а.с. 46).
У зв'язку з набранням 25.04.2025 чинності Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ «Про внесенні змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменувань місцевих загальних судів» найменування Кіровського районного суду міста Кіровограда змінено на Фортечний районний суд міста Кропивницького.
01.10.2025 до Фортечного районного суду міста Кропивницького надійшла заява ОСОБА_2 , у якій він просив визнати його третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору у справі № 404/5611/24 та забезпечити його повноцінну, рівноправну участь у процесі, для захисту його законних інтересів, оскільки майбутнє судове рішення безпосередньо, невідворотно та суттєво вплине на його права, обов'язки та репутацію, роблячи будь-яке інше рішення ілюзорним, неефективним та несправедливим (том 1, а.с. 200-227).
В обґрунтування поданої заяви ОСОБА_2 зазначає, що подальший ефективний, справедливий та об'єктивний розгляд справи № 404/5611/24, яка безпосередньо стосується встановлення обставин його безпідставного кримінального переслідування, є об'єктивно неможливим без його безпосередньої, активної участі як третьої особи та без його повноцінного, детального, незалежного ознайомлення з усіма матеріалами пов'язаної справи.
23.01.2026 ухвалою Фортечного районного суду міста Кропивницького заяву ОСОБА_2 про залучення його третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, до участі у справі № 404/5611/24 - залишено без задоволення. Місцевий суд виснував, що рішення у даній справі не може вплинути на права або обов'язки заявника (том 2, а.с. 71-72).
Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_2 , через систему «Електронний суд» оскаржив зазначену ухвалу до Кропивницького апеляційного суду (вх. №1079/26 від 09.02.2026), просить скасувати оскаржувану ухвалу та залучити його до участі у справі № 404/5611/24, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (том 2, а.с. 82-99).
В обґрунтування апеляційної скарги, зокрема, в частині можливості апеляційного оскарження цієї ухвали суду, скаржник зазначає, що відповідно до практики Верховного Суду будь-яка ухвала суду підлягає перегляду в апеляційному порядку - або окремо, або разом із рішенням суду, і суд зобов'язаний уникати надмірного формалізму та непропорційності при застосуванні процесуальних фільтрів. Наголошує, що оскаржена ухвала має такі «кінцеві» процесуальні наслідки, які за своєю суттю еквівалентні поверненню заяви, а відкладений спосіб захисту (оскарження лише разом із рішенням суду) є неефективним, оскільки порушення його прав полягає саме у не допуску до процесу розгляду справи на стадії встановлення фактів, у зв'язку з чим, спірна ухвала підлягає апеляційному перегляду окремо від рішення суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.02.2026 визначено наступний склад для розгляду зазначеної справи: головуючий суддя (суддя-доповідач) - Карпенко О. Л., судді: Єгорова С. М., Чельник О. І. (том 2, а.с. 100-101).
11.02.2026 ухвалою Кропивницького апеляційного суду витребувано із Фортечного районного суду міста Кропивницького матеріали цивільної справи №404/5611/24 (том 2, а.с. 102).
Матеріали цивільної справи №404/5611/24 надійшли до Кропивницького апеляційного суду (том 2, а.с. 104).
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.03.2026 визначено наступний склад для розгляду зазначеної справи: головуючий суддя (суддя-доповідач) - Карпенко О. Л., судді: Мурашко С. І., Чельник О. І. (том 2, а.с. 107-108).
Перевіривши апеляційну скаргу на дотримання права оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду, колегія суддів апеляційного дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 на ухвалу Фортечного районного суду міста Кропивницького від 23.01.2026 підлягає поверненню з огляду на таке.
Цивільний процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства (стаття 1 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Процедурні питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал (частина друга статті 258 ЦПК України).
За приписами частин першої, четвертої та п'ятої статті 53 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. У заявах про залучення третіх осіб і в заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі. Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов'язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі.
Відповідно до частини другої статті 54 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення третьої особи про розгляд справи обставини справи, встановлені судовим рішенням, не мають юридичних наслідків при розгляді позову, пред'явленого стороною, яка брала участь у цій справі, до цієї третьої особи або позову, пред'явленого цією третьою особою до такої сторони.
Відповідно до статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Аналогічні положення містить частина третя статті 2 ЦПК України, яка встановлює, що до основних засад (принципів) цивільного судочинства належать: забезпечення права на апеляційний перегляд справи та касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом.
Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження судового рішення, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), на справедливий судовий розгляд, до якого також відноситься і право апеляційного оскарження.
Згідно з частиною першою статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Апеляційне провадження є важливою процесуальною гарантією захисту прав і охоронюваних законом інтересів осіб, які беруть участь у розгляді справи, у випадках та порядку, встановленому ЦПК України.
Особа не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження судового рішення, зокрема ухвали суду першої інстанції, у випадку, якщо таке право прямо передбачено процесуальним законом.
Відповідно до частини другої статті 352 ЦПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу.
Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 353 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Частиною першою статті 353 ЦПК України визначено перелік ухвал на які можуть бути подані скарги окремо від рішення суду. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Однак, ухвала суду першої інстанції «про залишення без задоволення заяви особи про залучення її третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору до участі у справі» не міститься в переліку ухвал, визначених частиною першою статті 353 ЦПК України, як така, що може бути оскаржена окремо від рішення суду.
Відповідно до вимог пункту 4 частини п'ятою статті 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду виснує, що оскільки ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на ухвалу Фортечного районного суду міста Кропивницького від 23.01.2026, яка не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, - скарга не може бути прийнята апеляційним судом до розгляду і підлягає поверненню скаржнику.
Встановлення у процесуальному законі переліку ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені окремо від рішення суду стосовно суті спору та відтермінування реалізації права на апеляційне оскарження з питань, які не перешкоджають подальшому провадженню у справі, до подання апеляційної скарги на рішення суду щодо суті спору є розумним обмеженням, що має на меті забезпечити розгляд справи впродовж розумного строку та запобігти зловживанням процесуальними правами, які можуть призводити до невиправданих зволікань під час такого розгляду. Така мета є легітимною.
Правові висновки щодо порядку оскарження окремо від рішення суду ухвал суду першої інстанції висловлено Великою Палатою Верховного Суду в ухвалах від 13.06.2018 у справі № 522/14750/16-ц, 13.06.2018 у справі № 761/6099/15-ц, від 04.07.2018 у справі № 623/3792/15-ц та у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 522/18296/14-ц та 29.05.2019 у справі № 219/10010/17.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 12.09.2018 у справі №752/1016/17 зроблено висновок, що «право на апеляційне оскарження учасники справи можутьреалізувати у порядку, визначеному процесуальним законом, не зловживаючи їхніми процесуальними правами у спосіб подання апеляційної скарги на ухвалу, що не може бути оскаржена до ухвалення рішення по суті спору й окремо від такого рішення».
Об'єднана палата Касаційного цивільного суду неодноразово звертала увагу на те, що тлумачення та застосування положень статті 353 ЦПК України має відбуватися з урахуванням можливості/неможливості поновити свої права особою, яка подає апеляційну скаргу, в інший спосіб, аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду. При цьому будь-яка ухвала суду підлягає перегляду в апеляційному порядку окремо або разом з рішенням суду (див: постанови Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01.11.2021 у справі № 2-41/2006 (провадження № 61-12703сво21) та від 01.11.2021 у справі № 520/14132/18 (провадження № 61-13531сво21)).
Отже, оскарження в апеляційному порядку ухвал суду першої інстанції, які не входять до переліку ухвал, визначених статтею 353 ЦПК України, є можливим лише за умови одночасного оскарження такої ухвали з рішенням суду, яким вирішено спір по суті, або шляхом включення заперечень на вказану ухвалу до апеляційної скарги на рішення суду.
Відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У § 36 рішення у справі «Bellet v. France» від 04.12.1955, заява № 23805/94, Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».
При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі «Дія 97 проти України» від 21.10.2010).
Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16.12.1992, заява № 12964/87).
Відповідно до частини сьомої, восьмої статті 357 ЦПК України про повернення апеляційної скарги постановляється ухвала, яка може бути оскаржена в касаційному порядку. Копія ухвали про повернення апеляційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 272 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення апеляційної скарги разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія апеляційної скарги залишається в суді апеляційної інстанції.
З огляду на неприйняття апеляційним судом зазначеної апеляційної скарги та її повернення скаржнику, колегія суддів апеляційного суду не перевіряє обґрунтованість доводів та вимог апеляційної скарги по суті спору.
Керуючись п. 4 ч. 5, ч. 7 ст. 357 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Фортечного районного суду міста Кропивницького від 23.01.2026 повернути скаржнику.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду з підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий О. Л. Карпенко
Судді С. І. Мурашко
О. І. Чельник