Справа № 727/7144/22
Провадження № 11-кп/4808/63/26
Категорія ч.3 ст. 186 КК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
24 березня 2026 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано - Франківського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_3 ,
суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,
з участю прокурора ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_9 ,
потерпілої ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження за апеляційною скаргою з доповненням обвинуваченого ОСОБА_8 та апеляційною скаргою його захисника - адвоката ОСОБА_11 на вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 26 грудня 2022 року, відносно ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 186 КК України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Шилівці, Дністровського району, Чернівецької області, проживаючого в АДРЕСА_1 , раніше неодноразового судимого, востаннє 24.04.2018 року Сторожинецьким районним судом Чернівецької області за ч.3 ст.185 КК України до 4 років 4 місяців позбавлення волі, звільнений по відбуттю покарання 21.12.2019 року, -
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_11 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 вважає, що вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону.
Зазначає, що суд першої інстанції у вироку посилався як на доказ вини ОСОБА_8 , саме на протокол огляду місця події, незважаючи на те, що ця слідча дія була проведена за участі одного понятого. Про це в суді повідомив свідок ОСОБА_12 , який будучи допитаний, вказав, що він другого понятого не бачив. Інша особа, яка вказана в протоколі огляду місця події, як понятий, в суд не викликалась і допитана не була.
Вважає що протокол огляду місця події є недопустимим доказом. А тому всі вилучені під час проведення огляду місця події предмети не можуть бути доказом в цьому провадженні. Звертає увагу суду на окремі рішення ЄСПЛ та вказував, що за принципом «плодів отруєного дерева» інші докази, похідні від первинного доказу, отриманого з порушенням вимог КПК України, є також недопустимими доказами.
Окрім цього, суд першої інстанції обґрунтовуючи винність ОСОБА_8 в інкримінованому йому злочині, посилається як на докази його винуватості: витяг із ЄРДР, заяву, протоколи огляду місця події та слідчі експерименти, висновки експертів, протоколи отримання зразків. Однак жоден із досліджених судом першої інстанції документів ані прямо, ані опосередковано не підтверджує винуватість останнього.
Просить оскаржуваний вирок скасувати та виправдати ОСОБА_8 у зв'язку з недоведеністю винуватості його у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.186 КК України.
В поданій апеляційній скарзі з доповненням обвинувачений ОСОБА_13 , вважає вирок суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим.
Зазначає, що 09.05.2022 року під час затримання він вимагав від слідчого залучити захисника для проведення слідчих дій на території домоволодіння його матері, однак всупереч вимогам ч.2 ст. 46 КПК України слідчий відмовив у задоволенні його клопотання.
Також вказує, що на стадії судового розгляду суд першої інстанції відмовив в задоволенні майже всіх його клопотань, зокрема про допит понятих, які були присутні на місці події 03.09.2021 року.
Свідок ОСОБА_12 , який був понятим, будучи допитаний в суді першої інстанції вказав, що під час огляду місця події працівниками поліції другого понятого не було. Також не була допитана в суді слідча ОСОБА_14 з приводу того, чому, проводячи слідчу дію, вона не залучила ще одного понятого.
Окрім цього, обвинуваченому було відмовлено в задоволенні клопотання про допит його на поліграфі, а також допиту експертів, які проводили молекулярно-генетичну експертизу, так як він заявляв, що ні медик, ні поліцейські у нього не відбирали біологічні зразки. В цьому можна переконатися, оскільки в справі немає його підпису про дачу згоди на відібрання таких зразків та відсутні підписи понятих, які б засвідчили його відмову про надання зразків.
Зазначає, що він заявляв клопотання про виклик та допит його рідних, які могли б підтвердити, що в період вчинення злочину він знаходився у них. Також він заявляв відвід прокурору та судді ОСОБА_1 , оскільки, на його думку, в їхніх діях була упередженість щодо нього, але ці клопотання не були задоволені.
Звертає увагу суду на те, що суддею було відмовлено йому в наданні медичної допомоги. В один з днів вона викликала швидку допомогу і тоді лікарі виявили у нього підвищений тиск, а в другий раз, коли він також погано себе почував, суддя відмовилась викликати лікарів для нього. На його думку, суддя поспішала засудити його і тому не викликала для нього медичну допомогу. Через свій хворобливий стан він не зміг реалізувати свої права на захист.
Просить вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 26.12.2022 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, оскільки, суд не в повній мірі провів всі процесуальні дії.
Вироком суду від 26 грудня 2022 року ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.186 КК України та призначено йому покарання у виді 7 років позбавлення волі.
Строк відбуття покарання ОСОБА_8 постановлено рахувати з моменту його затримання, тобто з 09.05.2022 року.
Стягнуто з засудженого ОСОБА_8 на користь держави понесені судові витрати за проведення експертиз у розмірі 18341 грн. 05 коп.
Питання речових доказів вирішено у відповідності до положень ст. 100 КПК України.
Судом першої інстанції встановлено, що обвинувачений ОСОБА_8 у вересні 2021 року вчинив умисний корисливий злочин за наступних обставин.
Так, 03.09.2021 року приблизно о 09 год. 15 хв. ОСОБА_8 , перебуваючи за адресою АДРЕСА_2 , переконавшись, що за ним ніхто не спостерігає і його дії є непомітними для сторонніх осіб, проник до житлового будинку ОСОБА_10 , розташованого за вищевказаною адресою.
Продовжуючи злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у житло, ОСОБА_8 , діючи умисно, повторно, протиправно, з корисливого мотиву, перебуваючи в одній із кімнат вказаного будинку, викрав грошові кошти в сумі 10000 гривень, які належать потерпілій ОСОБА_10 .
У подальшому, ОСОБА_8 пройшов до виходу з будинку, де був помічений потерпілою ОСОБА_10 та її сином ОСОБА_15 , які намагалися його затримати. Після цього, ОСОБА_8 , реалізовуючи раптово виниклий умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, вчинене повторно, поєднане з проникненням у житло, втік з місця вчинення кримінального правопорушення, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_10 матеріальних збитків на суму 10000 гривень.
Ухвалою колегії суддів Чернівецького апеляційного суду від 21 лютого 2023 року в задоволенні апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника - адвоката ОСОБА_11 відмовлено, вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 26 грудня 2022 року щодо ОСОБА_8 , залишено без змін.
На вказану ухвалу апеляційного суду обвинуваченим ОСОБА_8 було подано касаційну скаргу з доповненням.
Постановою колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 17 вересня 2025 року, касаційну скаргу з доповненням засудженого ОСОБА_8 задовольнено частково. Ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 21 лютого 2023 року щодо нього скасовано і призначено новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Верховний Суд своє рішення мотивував тим, що суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив і не навів достатніх мотивів для спростування доводів апеляційних скарг сторони захисту, та відповідно дійшов передчасного висновку про законність і обґрунтованість вироку місцевого суду.
Під час апеляційного розгляду:
- обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник - адвокат ОСОБА_9 , підтримали подані апеляційні скаргу, просили їх задовольнити, а вирок суду першої інстанції скасувати;
- прокурор заперечив щодо поданих апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника, просив залишити їх без задоволення, а вирок суду першої інстанції без змін;
- потерпіла ОСОБА_10 з приводу поданих апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника заперечила, вважає їх безпідставними та необгрунтованими.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що вирок суду, слід скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції, з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає вирок суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.
Згідно ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Стаття 94 КПК України передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Згідно п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України, у разі визнання особи винуватою, в мотивувальній частині вироку обов'язково зазначається формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.
Суд повинен дати остаточну оцінку доказам з точки зору їх належності, допустимості, достовірності і достатності для вирішення питань, зазначених у ст. 374 КПК України, що вирішуються судом при постановленні вироку. Висновки суду щодо оцінки доказів належить викласти у вироку в точних і категоричних судженнях, які виключали б сумніви з приводу достовірності того чи іншого доказу. Прийняття одних і відхилення інших доказів судом повинно бути обов'язково мотивованим у вироку, у якому не допускається застосування формулювань, які свідчать про припущення суду і викликають сумнів у достовірності доказів.
Згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (Справа "Салов проти України").
Необхідно звернути увагу на те, що метою судочинства є не лише формальне вирішення питань, що вирішуються судом при ухваленні вироку відповідно до вимог ст.368 КПК України, а досягнення правосуддя, в зв'язку з чим суд зобов'язаний дати відповідь на аргументи сторін та вказати на доводи, що лежать в основі прийнятого ним рішення й забезпечують його правосудність.
Відсутність належної мотивації висновків суду призводить до того, що сторона позбавляється можливості обґрунтувати свою позицію під час оскарження вироку суду, а суд вищої інстанції - переглянути його.
Суд першої інстанції зазначених вимог закону, на думку колегії суддів, належним чином не дотримався, оскільки при розгляді провадження та ухваленні вироку допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, яке перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України, є підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в апеляційній інстанції.
Щодо наведених доводів в поданих апеляційних скаргах обвинуваченого та його захисника про те, що судом першої інстанції були допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, зокрема судом було безпідставно покладено в основу обвинувачення недопустимий доказ, а саме протокол огляду місця події, зважаючи на те, що вказана слідча дія була проведена за участі тільки одного понятого ОСОБА_12 , колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положеннями ч. 7 ст. 223 КПК України (у редакції на час проведення обшуку) обшук або огляд житла чи іншого володіння особи, обшук особи здійснюються з обов'язковою участю не менше двох понятих незалежно від застосування технічних засобів фіксування відповідної слідчої (розшукової) дії.
Як вбачається із змісту оскаржуваного вироку, суд першої інстанції обґрунтовуючи вину обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 186 КК України послався на ряд досліджених доказів, зокрема і на протокол огляду місця події від 03.09.2021 року.
Відповідно до наявного в матеріалах кримінального провадження протоколу огляду місця події від 03 вересня 2021 року, при проведенні даної слідчої дії брали участь поняті ОСОБА_16 та ОСОБА_12 . У вказаному протоколі на кожній сторінці з текстом є підписи понятих, а також учасників слідчої дії, зокрема, потерпілої, спеціаліста, а також слідчої ОСОБА_17 (т. 1 а. п. 19-21).
З показань свідка ОСОБА_12 , який був допитаний в суді першої інстанції вбачається, що він дійсно був присутній під час проведення слідчої дії, а саме огляду місця події. Дачний будинок потерпілої розташований по сусідству з його будинком. Того дня у будинку ОСОБА_10 сталася крадіжка. Працівники поліції запросили його бути понятим, на що він погодився. Що саме вилучали з місця події він не пам'ятає у зв'язку з тим, що пройшов тривалий час. Підпис у протоколі огляду місця події від 03.09.2021 року належить йому.
Однак, надані показання свідка в повній мірі не були відображенні у вироку, оскільки ним ще було зазначено, що другий понятий ОСОБА_16 під час проведення огляду місця події 03.09.2021 року присутній не був.
Окрім цього, потерпіла ОСОБА_18 у своїх поясненнях зазначила, що під час огляду місця події, окрім неї та сина, були присутні два поняті, які є її сусідами по дачі. Один з них - сусід ОСОБА_16 , який на даний час перебуває на службі в Збройних силах України, прийшов першим, а пізніше прийшов сусід ОСОБА_12 . Коли останній прийшов, ОСОБА_16 в той час повіз своїх дітей в школу, тому ОСОБА_12 сказав, що не бачив іншого понятого.
Слід зазначити, що під час огляду місця події незаінтересовані особи ( поняті) зобов'язані бути присутніми протягом усього часу проведення цієї процесуальної дії, оскільки їх участь спрямована на забезпечення об'єктивності та достовірності фіксації відповідної слідчої (розшукової) дії та їх результатів. Перебування понятих лише на окремих етапах огляду або їх формальна участь суперечить вимогам КПК України та не відповідає сутті інституту понятих.
Врахувавши вищенаведене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до передчасного висновку, що під час проведення огляду місця події від 03.09.2021 року були присутні двоє понятих, оскільки в показаннях потерпілої ОСОБА_18 та свідка ОСОБА_12 містяться розбіжності, які судом не усунуті, що прямо суперечить вимогам ст. 94 КПК України щодо обов'язку суду надати оцінку доказам за критеріями належності, допустимості, достовірності та достатності.
Окрім цього, судом безпідставно не допитано спеціаліста та слідчої ОСОБА_17 , які були присутні під час проведення слідчої (розшукової) дії та могли б спростувати доводи наведені стороною захисту з даного приводу та мати істотне значення для встановлення фактичних обставин справи.
Також колегія суддів звертає увагу на те, що під час розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції, обвинувачений заявляв ряд клопотань зокрема, щодо упередженості судді місцевого суду з мотивів безпідставної відмови у виклику до суду швидкої допомоги через погане самопочуття обвинуваченого ОСОБА_8 та неможливість брати участь у судових дебатах, що позбавило останнього можливості належним чином захищати свої права та інтереси в суді 26 грудня 2022 року.
Дані твердження свідчать про те, що суд першої інстанції не вживши належних заходів для забезпечення прав обвинуваченого на медичну допомогу, фактично обмежив його можливість повноцінно реалізувати право на захист своїх прав та інтересів під час судових дебатів. Таке порушення є істотним, оскільки ненадання медичної допомоги обвинуваченому за відсутності належної перевірки стану його здоров'я та без оцінки цього впливу на реалізацію права участі у судових дебатах мало наслідком обмеження права на захист.
Сукупність вищевказаних порушень, допущених судом першої інстанції при судовому розгляді кримінального провадження є істотними, оскільки такі порушення, безперечно, ставлять під сумнів законність і обґрунтованість оскаржуваного вироку.
Статтею 409 КПК України встановлено, що однією із підстав для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, якими за змістом ч. 1 ст. 412 КПК України є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкоджали чи могли перешкодити суду ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення.
Колегія суддів, враховуючи особливості апеляційного перегляду кримінального провадження, вважає за неможливе виправити допущені судом порушення кримінального процесуального закону та усунути неповноту і однобічність, які були допущені судом першої інстанції під час розгляду кримінального провадження.
Судова колегія звертає увагу на те, що апеляційний суд не повинен підміняти собою суд першої інстанції, оскільки повне скасування судового рішення та необхідність проведення нового судового розгляду іншим неупередженим складом суду свідчить саме про необхідність призначення нового розгляду у суді першої інстанції.
Виходячи зі змісту рішення Європейського суду з прав людини у справі «Васильєв проти України» (заява № 11370/02) від 21 червня 2007 року «повноваження судів вищої інстанції переглядати справи повинне використовуватись для виправлення судових помилок та неправильності у здійсненні правосуддя, а не для проведення нового розгляду справи».
Колегія суддів вважає, що призначення нового судового розгляду кримінального провадження у суді першої інстанції зможе найбільш повно та ефективно забезпечити змагальність процесу, реалізацію сторонами їх прав та виконання обов'язків, дозволить повно та всебічно дослідити обставини, які мають істотне значення та перевірити доводи сторін.
Враховуючи наведене, приймаючи до уваги вищевказані істотні порушення кримінального процесуального закону, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а вирок суду необхідно скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
При цьому, у зв'язку із скасуванням вироку з процесуальних підстав, судом апеляційної інстанції не перевіряються інші апеляційні доводи обвинуваченого та його захисника.
Призначаючи новий розгляд в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції, відповідно до положень ч.2 ст.415 КПК України, не вправі вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність чи недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання, а тому доводи апеляційних скарг підлягають ретельній перевірці при новому розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції.
Щодо запобіжного заходу, колегія суддів встановила наступне.
17 лютого 2026 року апеляційним судом було задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_8 дію раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на строк 60 днів до 17 квітня 2026 року.
Скасовуючи вирок суду з зазначених вище обставин, колегія суддів, відповідно до вимог ст.178 КПК України, враховуючи дані про особу обвинуваченого, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, вважає, що виконання ОСОБА_8 процесуальних обов'язків не можливе при застосуванні більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, а тому слід продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_8 строк тримання під вартою на 60 днів.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 409, 412, 415, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу з доповненням обвинуваченого ОСОБА_8 та апеляційну скаргу його захисника, задовольнити частково.
Вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 26 грудня 2022 року щодо ОСОБА_8 за ч.3 ст. 186 КК України, скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Запобіжний захід тримання під вартою обраний обвинуваченому ОСОБА_8 продовжити на строк 60 днів, тобто до 22.05.2026 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий ОСОБА_3
Судді: ОСОБА_4
ОСОБА_5