Справа № 345/5802/25
Провадження № 22-ц/4808/569/26
Провадження № 22-ц/4808/568/26
Головуючий у 1 інстанції Мигович О. М.
Суддя-доповідач Томин
23 березня 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
головуючої Томин О.О.,
суддів: Мальцевої Є.Є., Пнівчук О.В.,
за участю секретаря Панасюк В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ФОП ОСОБА_1 - Казак Єлизавети Сергіївни на рішення Калуського міськрайонного суду від 19 січня 2026 року, ухвалене в складі судді Миговича О.М. в м. Калуші, в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, та на ухвалу Калуського міськрайонного суду від 03 лютого 2026 року, постановлену в складі судді Миговича О.М. в м. Калуші, за заявою ФОП ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення, у справі за позовом ФОП ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
У жовтні 2025 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив стягнути з неї на свою користь заборгованість у розмірі 1085,03 грн, яка складається з 816,84 грн - заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з липня 2019 року по квітень 2021 року, 207,63 грн - інфляційні втрати, 60,56 грн - 3% річних. А також просив стягнути судові витрати по справі, в склад яких входить 968,96 грн судового збору та 7000 грн витрат на правову допомогу.
Рішенням Калуського міськрайонного суду від 19.01.2026 позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто із відповідачки на користь позивача заборгованість у розмірі 918,94 грн, судовий збір у розмірі 820,63 грн та 1000,00 грн витрат на правничу допомогу адвоката. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
26.01.2026 через систему «Електронний суд» до Калуського міськрайонного суду надійшла заява представника позивача Казак Є.С. про ухвалення додаткового рішення, мотивована тим, що під час винесення судового рішення не було вирішення питання щодо стягнення витрат на правову допомогу, яка із урахуванням Акту № 283 здачі приймання до договору про надання професійної правової допомоги № 14/01 від 23.01.2026 становить 5 217,00 грн.
Ухвалою Калуського міськрайонного суду від 03 лютого 2026 року у задоволенні заяви ФОП ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за його позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу та з ухвалою про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, представник ФОП ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу. Вважає рішення суду в оскаржуваній частині та вказану ухвалу суду незаконними та необґрунтованими, ухваленими з порушенням норм процесуального права.
Зазначає, що відповідно до вимог п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позивачем було зазначено в позовній заяві попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи, зокрема, що орієнтовні витрати складають 7 968,96 грн, з яких 968,96 грн - на судовий збір; 7 000,00 грн - на професійну правничу допомогу, та що документальне підтвердження понесених витрат будуть подані відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Під час розгляду справи та на момент ухвалення рішення до матеріалів справи не було долучено належних і допустимих доказів, які б у повному обсязі підтверджували фактичне понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу або обов'язок їх сплати у майбутньому.
Разом з позовною заявою долучено Договір про надання професійної правничої допомоги № 14/01 від 14.07.2025; Додаток № 1 від 14.07.2025 до Договору про надання професійної правничої допомоги № 14/01 від 14.07.2025; Додаток № 2 від 14.07.2025 до Договору про надання професійної правничої допомоги № 14/01 від 14.07.2025, Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, видане Радою адвокатів Дніпропетровської області 23.11.2018 за № 3976. Однак, у матеріалах справи були відсутні документи, що підтверджують обсяг наданих послуг та їх вартість у зв'язку з розглядом даної справи, а також докази приймання-передачі наданих послуг, які відповідно до вимог процесуального законодавства є підставою для вирішення питання про розподіл судових витрат.
Посилається на те, що відповідно до практики Верховного Суду склад витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі.Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.
Наявність договору про надання правничої допомоги без підтвердження вартості послуг не може бути достатньою підставою для покладення на відповідача обов'язку з відшкодування таких витрат.
Отже, з огляду на відсутність у матеріалах справи на момент ухвалення рішення всіх необхідних документів, що підтверджують розмір та факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для їх стягнення з відповідача.
Щодо обґрунтування оскарження ухвали Калуського міськрайонного суду від 03.02.2026 вказує, що з урахуванням практики Верховного Суду до правової допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.
В Акті № 283 від 23.01.2026 здачі-приймання до Договору про надання професійної правничої допомоги № 14/01 від 14.07.2025 чітко визначено перелік наданих адвокатським бюро послуг, а саме: аналіз документів, що стосуються спірних правовідносин, підготовка позовної заяви для подання до суду, здійснення розрахунку інфляційних та 3% річних, ознайомлення з відзивом на позовну заяву, підготовка та складання відповіді на відзив у справі.
Таким чином, у своїй сукупності Договір про надання професійної правничої допомоги № 14/01 від 14.07.2025; Додаток № 1 від 14.07.2025 до Договору про надання професійної правничої допомоги № 14/01 від 14.07.2025; Додаток № 2 від 14.07.2025 до Договору про надання професійної правничої допомоги № 14/01 від 14.07.2025, Акт № 283 від 23.01.2026 здачі-приймання до Договору про надання професійної правничої допомоги № 14/01 від 14.07.2025 є належними та допустимими доказами, що підтверджують факт виникнення у позивача обов'язку зі сплати вартості правничої допомоги, а відтак - підтверджують, що відповідні витрати позивачем будуть понесені.
При цьому витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137, частина восьма статті 141 ЦПК України).Питання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, відповідно до вимог процесуального законодавства, може бути вирішене судом виключно за наявності відповідної заяви чи клопотання іншої сторони спору, а відповідачем не було наведено конкретних підстав для зменшення витрат позивача на правничу допомогу.
Повідомляє, що у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції скаржник понесе витрати у розмірі 5 000,00 грн на професійну правничу допомогу.
Просить рішення Калуського міськрайонного суду від 19.01.2026 року по справі № 345/5802/25 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції: позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої по АДРЕСА_1 , на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) заборгованість у розмірі 918,94 грн, яка складається з інфляційних втрат у розмірі 80,83 грн, 3% річних у розмірі 21,27 грн. Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої по АДРЕСА_1 , на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 820,63 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Скасувати ухвалу про відмову в ухваленні додаткового рішення Калуського міськрайонного суду від 03.02.2026 та прийняти нове рішення, яким заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 345/5802/25 задовольнити та стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 ) витрати на професійну правничу допомогу, понесених в суді першої інстанції в розмірі 5 217,00 гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 ) витрати пов'язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.
В судовому засіданні апеляційного суду представник ФОП ОСОБА_1 - ОСОБА_3 поза межами приміщення суду в режимі відеоконференції доводи та вимоги апеляційної скарги підтримала.
Відповідач ОСОБА_2 надіслала до суду письмові пояснення, в судове засідання не з'явилася, причини неявки суду не повідомила. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлення належним чином.
З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, строків розгляду апеляційної скарги колегія суддів ухвалила про розгляд справи за відсутності неприбулих учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
За змістом апеляційної скарги рішення суду першої інстанції від 19 січня 2026 року оскаржується в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, ухвала суду від 03 лютого 2026 року оскаржується в цілому. Тому судові рішення апеляційним судом переглядаються у вказаній частині.
Рішення суду першої інстанції від 19 січня 2026 року в оскаржуваній частині та ухвала суду від 03 лютого 2026 року зазначеним вимогам не відповідають.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 14.10.2025 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Калуського міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Зазначив попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України), що у зв'язку з розглядом справи позивачем понесені витрати у розмірі 7 968,96 грн, з яких 968,96 грн - на судовий збір; 7 000,00 грн. - на професійну правничу допомогу. У разі понесення додаткових судових витрат позивачем буде заявлено відповідне клопотання про збільшення розміру понесених судових витрат. Документальне підтвердження понесених позивачем витрат будуть подані відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Просив стягнути з ОСОБА_2 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 1085,03 грн, яка складається з 816,84 грн - за житлово-комунальні послуги за період з липня 2019 року до квітня 2021 року, інфляційні втрати у розмірі 207,63 грн, 3% річних у розмірі 60,56 грн. Стягнути з ОСОБА_2 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 7 968,96 грн (а.с. 1-10).
До позовної заяви позивачем було долучено, зокрема: копію довіреності на представництво інтересів ФОП ОСОБА_1 ; копії Договору про надання професійної правничої допомоги № 14/01 від 14.07.2025; Додатку № 1 від 14.07.2025 до Договору про надання професійної правничої допомоги № 14/01 від 14.07.2025; Додатку № 2 від 14.07.2025 до Договору про надання професійної правничої допомоги № 14/01 від 14.07.2025; копію Свідоцтва про право на заняття адвокатською.
Рішенням Калуського міськрайонного суду від 19.01.2026 позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто із відповідачки на користь позивача заборгованість у розмірі 918,94 грн, судовий збір у розмірі 820,63 грн та 1 000,00 грн витрат на правничу допомогу адвоката. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
23.01.2026 через систему «Електронний суд» до Калуського міськрайонного суду надійшла заява представника позивача Казак Є.С. про ухвалення додаткового рішення (зареєстрована судом 26.01.2026).
Заявник зазначав, що під час ухвалення рішення від 19.01.2026 не вирішено питання щодо стягнення з ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу, які будуть понесені фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 у зв'язку з розглядом справи, оскільки не було додано доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу. Відповідно до приписів п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 в позовній заяві було надано попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які очікував понести, а саме: витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн та зазначено, що документальне підтвердження понесених судових витрат позивача будуть подані відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду (а.с. 61-64).
На підтвердження понесених витрат позивачем долучили до матеріалів справи Акт № 283 від 23.01.2026 здачі-приймання до Договору про надання професійної правничої допомоги № 14/01 від 14.07.2025, згідно якого загальна вартість наданих адвокатом послуг складає 5 217,00 грн (а.с. 67).
Відтак, просили стягнути з ОСОБА_2 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 217,00 грн.
Ухвалюючи рішення від 19.01.2026 в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 1000,00 грн витрат на правничу допомогу адвоката, суд першої інстанції виходив з того, що з огляду на викладене, враховуючи обставини справи, надані стороною позивача докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, а також враховуючи, що дана цивільна справа не є справою значної складності, відповідно до ст. 19 ЦПК України відноситься до малозначних справ, які розглядаються у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, об'єм виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) є незначним, суд дійшов висновку, що заявлений стороною позивача розмір вартості послуг за правничу допомогу у загальній сумі 7000 грн є завищеним і неспівмірним із предметом даного позову, у зв'язку з чим наявні підстави для застосування положень ч. 5 ст. 137ЦПК України щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 1000,00 грн, які підлягають стягненню з відповідача. На переконання суду в даному випадку такий розмір витрат на правничу допомогу буде достатнім, пропорційним і справедливим, а також не становитиме надмірного тягаря для відповідачки.
Постановляючи ухвалу від 03.02.2026 про відмову в ухваленні додаткового рішення у справі, суд першої інстанції керувався тим, що у даному випадку вимога про стягнення правової допомоги не може бути предметом додаткового рішення, оскільки вона уже розглядалася судом та ухвалено рішення з цього приводу.
Однак, апеляційний суд не може погодитися із такими висновками, з огляду на наступне.
Частинами 1, 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 2 ст. 141 ЦПК України).
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зробила висновок, що «вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні».
У частині другій статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року в справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».
Отже, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Відповідно до частин першої та другої статті 182 ЦПК України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.
Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі.
У випадках, визначених цим Кодексом, заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі.
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Судом встановлено, що при поданні позовної заяви позивачем було зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, і вказано, що документальне підтвердження понесених витрат буде подано відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Разом із тим, матеріали позову не містять доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції (розрахунку таких витрат), що унеможливлювало вирішення питання про стягнення таких при ухваленні рішення від 19.01.2026 по суті позовних вимог.
З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції від 19.01.2026 підлягає скасуванню в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу адвоката.
Що ж стосується доводів апелянта про незаконність ухвали Калуського міськрайонного суду від 03 лютого 2026 року про відмову в ухваленні додаткового рішення у справі, апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати . Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
За змістом п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених ЦПК України; воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Частинами першою та другою статті 15 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
У постанові від 18 березня 2024 року у справі № 459/2350/23 (провадження № 61-1802св24) Верховний Суд зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат є обов'язковою складовою як позовної заяви (апеляційної та касаційної скарг), так і відзиву, оскільки з огляду на положення процесуального закону попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат враховується судом під час вирішення питання про розподіл судових витрат, пов'язаних із розглядом справи. При цьому слід зауважити, що поданий стороною попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми таких витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
У частині восьмій статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
З огляду на зміст частини восьмої статті 141 ЦПК України сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, й після судових дебатів, але виключно за наявності сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів.
Тобто, для відшкодування понесених судових витрат учасник справи повинен подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс чи які очікує понести у зв'язку з розглядом справи, до суду тієї інстанції, в якій такі витрати були чи будуть понесені, а також заявити клопотання про компенсацію судових витрат до закінчення судових дебатів та надати докази щодо розміру понесених витрат у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України.
Верховний Суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасне подання доказів понесення додаткових витрат на професійну правничу допомогу, зробив такі висновки щодо застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах:
- право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, керуючись положеннями статей 124, 129 ГПК України (аналогічні положення закріплені й у статтях 134, 141 ЦПК України), кореспондується з її обов'язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв'язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду (пункт 1.20 постанови Верховного Суду від 19 липня2021 року у справі № 910/16803/19);
- процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема, не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (пункт 3.6 постанови Верховного Суду від 27 січня 2022 року у справі № 921/221/21, пункт 20 постанови від 31 травня 2022 року у справі № 917/304/21);
- правила подання до закінчення судових дебатів у справі доказів на підтвердження понесених сторонами судових витрат встановлюються у випадку, коли справа слухається у відкритому судовому засіданні. В іншому випадку, коли справа призначається до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, для вирішення судом питання розподілу судових витрат у справі достатнім буде зазначити про ці докази у прохальній частині позовної заяви або ж надати їх протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови попередження про це до прийняття рішення по суті (постанова Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року у справі № 620/2936/20).
Судом встановлено, що позивач зазначив попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які поніс та очікує понести у зв'язку із розглядом справи у позовній заяві, а клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу з доказами на підтвердження цих витрат представник позивача подала через підсистему «Електронний суд» 26 січня 2026 року, тобто з дотриманням вимог частини восьмої статті 141 ЦПК України.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у прийнятті додаткового судового рішення за клопотанням (заявою) представника позивача про стягнення з відповідача судових витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції.
У зв'язку з наведеним колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу та, розподіляючи вказані витрати між сторонами у справі, колегія суддів апеляційного суду враховує, що суд, вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зобов'язаний врахувати подані стороною у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України, докази, надати їм належну оцінку і лише після цього прийняти відповідне судове рішення з цього питання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15).
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивач долучив копії Договору про надання професійної правничої допомоги № 14/01 від 14.07.2025; Додатку № 1 від 14.07.2025 до Договору про надання професійної правничої допомоги № 14/01 від 14.07.2025; Додатку № 2 від 14.07.2025 до Договору про надання професійної правничої допомоги № 14/01 від 14.07.2025, Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, виданого Радою адвокатів Дніпропетровської області 23.11.2018 за № 3976.
При поданні клопотання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу представником позивача до клопотання долучено: копію Акту № 283 здачі-приймання від 23.01.2026 до Договору про надання професійної правничої допомоги № 14/01 від 14.07.2025(а.с. 67).
Частиною 4 статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно із ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
У додатковій постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 (провадження №61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
Також Європейський суд з прав людини у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§55).
Відповідно до висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Як вбачається з копії Акту № 283 здачі-приймання від 23.01.2026 до Договору про надання професійної правничої допомоги № 14/01 від 14.07.2025(а.с. 67), правова допомога адвоката позивача під час розгляду цієї справи в суді першої інстанції полягала в аналізі наданих замовником документів щодо правовідносин сторін (тривалість 0,25 год, вартість 500,00 грн), підготовці та складанні позовної заяви (тривалість 1,25 год, вартість 2 500,00 грн), «гонорар успіху» у разі задоволення позовних вимог (20% від ціни позову, вартість 217,00 грн), ознайомлення з відзивом на позовну заяву, підготовка та складання відповіді на відзив (тривалість 1,00 год, вартість 2 000,00 грн). Всього на суму 5 217,00 грн.
Відповідач як в суді першої, так і апеляційної інстанцій подавала заперечення щодо вимог позивача, зазначала про безпідставність вимог позивача, в тому числі судових витрат.
Апеляційний суд зазначає, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування таких витрат в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, часткове задоволення позову, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, заперечення відповідача, виходячи з конкретних обставин справи, її складності, обсягу наданих адвокатом послуг та фактично витраченого часу, а також фінансового стану сторін, апеляційний суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути 1 500 грн 00 коп. витрат за надання правничої допомоги в суді першої інстанції. В задоволенні решти вимог заяви слід відмовити.
З огляду на викладене, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції від 19 січня 2026 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу адвоката та ухвалу суду від 03 лютого 2026 року на підставі ст. 376 ЦПК України слід скасувати та постановити нове судове рішення, яким заяву ФОП ОСОБА_1 про стягнення витрат на правничу допомогу задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 1 500 грн 00 коп. понесених витрат на професійну правничу допомогу у Калуському міськрайонному суді у справі за позовом ФОП ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. В задоволенні решти вимог заяви відмовити.
Згідно вимог пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України. Також згідно пункту 2 частини 1 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку щодо відмови ухвалити додаткове рішення (п. 20 ч. 1 ст. 353 ЦПК України).
Відтак, судове рішення у цій справі в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника ФОП ОСОБА_1 - ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Калуського міськрайонного суду від 19 січня 2026 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу адвоката скасувати.
Ухвалу Калуського міськрайонного суду від 03 лютого 2026 року скасувати та постановити нове судове рішення, яким заяву ФОП ОСОБА_1 про стягнення витрат на правничу допомогу задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 1 500 (одну тисячу п'ятсот) грн 00 коп. понесених витрат на професійну правничу допомогу у Калуському міськрайонному суді у справі за позовом ФОП ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
В задоволенні решти вимог заяви відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуюча О.О. Томин
Судді: Є.Є. Мальцева
О.В. Пнівчук
Повний текст постанови складено 26 березня 2026 року.