справа № 399/260/26
провадження № 2-з/399/20/2026
25 березня 2026 року Онуфріївський районний суд Кіровоградської області в складі:
головуючого судді Шуліки О.О.,
при секретарі судового засідання Бобрик І.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Верес» за участю третьої особи реєстратора Приютівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області Реп'ях Василя Валентиновича про визнання недійсною додаткової угоди до договори оренди землі -,
ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просить заборонити відповідачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Верес» та третім особам користуватися в 2026 році належною їй на підставі свідоцтва про право на спадщину від 10.03.2017 року земельною ділянкою площею 6,46 га за кадастровим номером 3524684200:02:000:0200 розташованої на території Мар'ївської сільської ради Онуфріївського району (зараз територіальна громада Олександрійського району) Кіровоградської області та вчиняти інші дії в тому числі передачу земельної ділянки в користування іншим особам.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник зазначила, що нею до суду подано позовну заяву про визнання недійсним додаткової угоди від 7.01.2026 року про внесення змін до договору оренди землі від 28.11.2007 року щодо продовження строку дії договору до 28.11.2041 року. Відповідно до договору оренди землі від 28.11.2007 року в редакції додаткової угоди до договору від 18.11.2013 року зареєстрованою 17.04.2016 року дія договору має закінчиться 17.04.2026 року, тобто до початку посівної компанії 2026 року. Нею на адресу відповідача в грудні 2025 року подавалась заява про повернення земельної ділянки, але будь - якої відповіді на цю заяву вона не отримала. Тому, щоб не допустити можливого використання відповідачем належної їй земельної ділянці в 2026 році є підстави для забезпечення позовної заяви шляхом заборони відповідачу проводити на цій земельній ділянці робіт з посіву будь - яких культур. Враховуючи, що користування відповідачам або третім особами з дозволу відповідача належною їй земельною ділянкою в 2026 році може призвести до порушення її права на повернення земельної ділянки після закінчення строку дії договору 17.04.2026 року і унеможливити в подальшому повернення їй землі як в цьому так і в наступному році потрібно застосувати заходи забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти дії обробки належної їй земельної ділянки, передачі її іншим особам в користування та заборони іншим особам вчиняти дії з обробки спірної земельної ділянки.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до вимог ч. 2ст. 247 ЦПК України у зв'язку з розглядом справи судом за відсутності учасників справи.
Вивчивши доводи поданої заяви про забезпечення позову, перевіривши матеріали справи, суд приходить до висновку, що вказана заява до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Згідно з частинами першою та другою статті149ЦПКУкраїни суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 150 цього Кодексу заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову є обмеженням суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Відповідно до статті 150ЦПКУкраїни позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.
Отже, від заявника вимагається вказати вид (захід) забезпечення позову, визначений статтею150 ЦПКУкраїни, обґрунтувати необхідність вжиття саме такого заходу забезпечення позову, обґрунтувати заяву та підтвердити її доказами, а також довести наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 зроблено висновок, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об'єктивний характер.
Обов'язок доведення обставин, які указували б на необхідність вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача для забезпечення реального та ефективного виконання судового рішення, покладено на позивача відповідно до статті 81 ЦПК України, а оцінка доказів, наданих позивачем, є компетенцією суду.
У цій справі, обґрунтовуючи підстави для застосування забезпечення позову заявник ОСОБА_1 посилається на те, що користування відповідачам або третім особами з дозволу відповідача належною їй земельною ділянкою в 2026 році може призвести до порушення її права на повернення земельної ділянки після закінчення строку дії договору 17.04.2026 року і унеможливити в подальшому повернення їй землі як в цьому так і в наступному році потрібно застосувати заходи забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти дії обробки належної їй земельної ділянки, передачі її іншим особам в користування та заборони іншим особам вчиняти дії з обробки спірної земельної ділянки.
Вимог щодо вжиття заходів, які пов'язувались б із обмеженням здійснення права власності, заява не містить. До заяви про забезпечення позову не додано жодного доказу.
В постанові від 02 листопада 2022 р в справі № 290/1310/21 провадження № 61-7712св22 касаційний суд звернув увагу на те, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд мав урахувати відсутність доказів на підтвердження вимог заяви та пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати заявник, позовним вимогам, суд повинен був співставити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, а також встановити, які непоправні наслідки очікують позивачів від проведення сільськогосподарських робіт на земельних ділянках.
Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість вчинення відповідачами дій, які призведуть до непоправних наслідків, без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
На думку суду, позивачем не доведено, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а захід забезпечення не є співмірним заявленим позовним вимогам.
Вимог майнового характеру позивач не заявляв.
Так, матеріали заяви не містять належних і допустимих доказів на підтвердження необхідності вжиття заходів забезпечення позову у спосіб, про який просить позивач, тому, припущення позивача щодо ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Зазначені у заяві припущення позивача не є достатньо обґрунтованими для забезпечення позову та наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певних видів забезпечення позову, не підтверджена відповідними переконливими доказами. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість утрудненого виконання судового рішення без наведення певного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Аналогічна правова позиція міститься в Постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 183/5864/17-ц.
Разом з тим, такі заходи забезпечення позову, які просить застосувати позивач, не відповідають змісту порушеного, на думку позивача, права, та не є співмірним із заявленими вимогами в цій справі. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони будь-яким особам вчиняти певні дії.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 826/10936/18.
Відповідно абзацу 3 пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 р. № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 квітня 2019 р. у справі № 211/129/18-ц (провадження № 61-45969 св18). Згідно частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи вищевикладене, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням спірних правовідносин, що виникли між сторонами, зважаючи на те, що позивачем не доведено розумності та доцільності такого забезпечення, не доведено, що невжиття саме таких заходів забезпечення позову може реально ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а також не встановлено відповідність вказаних у заяві видів забезпечення позову позовним вимогам, тому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
При цьому, суд звертає увагу на те, що заявника не позбавлений можливості в подальшому повторно ініціювати перед судом питання про забезпечення позову на будь-якій стадії розгляду справи у разі встановлення відповідних підстав для цього.
Керуючись ст.ст. 149-153, 258-261, 353 ЦПК України, суддя, -
постановив:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Кропивницького апеляційного суду протягом 15-ти днів з дня винесення ухвали.
У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 15-ти днів з дня отримання копії ухвали
Суддя: О.О. Шуліка