Справа №585/2090/25 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/816/565/26 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким
12 лютого 2026 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
засудженого - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції в місті Суми матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Роменського міськрайонного суду Сумської області від 01 вересня 2025 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання засудженого про заміну невідбутої частини покарання у виді довічного позбавлення волі більш м'яким у виді позбавлення волі на певний строк, -
До Роменського міськрайонного суду Сумської області звернувся засуджений ОСОБА_7 з клопотанням про заміну невідбутої частини покарання у виді довічного позбавлення волі більш м'яким у виді позбавлення волі на певний строк, в якому просив замінити довічне позбавлення волі на 1 рік 11 місяців позбавлення волі, що із відбуттям покарання складатиме 25 років.
Ухвалою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 01 вересня 2025 року відмовлено у задоволенні вказаного клопотання. Своє рішення суд мотивував тим, що у суду не має переконання, що особа засудженого настільки змінилася за час відбування покарання, що в подальшому утриманні його в умовах ізоляції відпала потреба і йому можливо пом'якшити покарання; крім цього ч.5 ст.82 КК України не передбачає заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання строком 1 р. 11 місяців, а про заміну на інший строк ніхто з учасників до суду не клопотав.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, засуджений ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Роменського міськрайонного суду Сумської області від 01 вересня 2025 року та винести нове рішення, яким задовольнити клопотання ОСОБА_7 про заміну покарання або його невідбутої частини більш м'яким, відповідно до положення ст.82 КК України (зі змінами від 18.10.2022 року) на строк 1 рік 11 місяців позбавлення волі. В обґрунтування поданої апеляційної скарги засуджений вказував, що суд не з'ясував фактичні обставини справи, не дослідив та не надав належної оцінки наявним у матеріалах доказам.
Зазначав, що судом проведено оцінку всього періоду відбування покарання засудженим, а не останній рік, всупереч положенням ч.7 ст.539 КПК України.
Наголошував, що всі порушення (стягнення), які були накладені на нього, були погашені у встановленому законом порядку, а відтак він вважається таким, що не допускав порушень та не притягався до дисциплінарної відповідальності.
Вказував, що він виконує всі вимоги законодавства України, а відтак можна дійти обґрунтованого висновку про визнання ним своєї провини, усвідомлення ним протиправного характеру вчиненого діяння, його негативного відношення до вчиненого діяння та усвідомлення недопустимості вчинення протиправних дій у майбутньому.
Зазначав, що в Роменській ВК № 56 він залучався до праці у лютому 2014 року, листопаді 2014 року, лютому 2024 року, вересні-листопаді 2024 року, на даний момент на виробництво не залучається у зв'язку з відсутністю робочих місць.
Заслухавши доповідь головуючого-судді, пояснення засудженого ОСОБА_7 та його захисника - адвоката ОСОБА_8 , які підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити, думку прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги засудженого, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Частиною 1 ст. 404 КПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст. 94 КПК України; з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.
Частинами 1, 5 ст. 82 КК України, зі змінами, внесеними згідно із Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини» №2690-ІХ від 18 жовтня 2022 року, невідбута частина покарання у виді обмеження, позбавлення волі або покарання у виді довічного позбавлення волі можуть бути замінені судом більш м'яким покаранням, строк якого обчислюється з дня заміни невідбутої частини покарання або покарання у виді довічного позбавлення волі більш м'яким. Покарання у виді довічного позбавлення волі може бути замінено на покарання у виді позбавлення волі строком від п'ятнадцяти до двадцяти років, якщо засуджений відбув не менше п'ятнадцяти років призначеного судом покарання.
На переконання колегії суддів, зазначені вимоги закону судом першої інстанції під час винесення оскарженої ухвали дотримані.
Так вироком Апеляційного суду Донецької області від 29 вересня 2003 року ОСОБА_7 засуджено за ст.ст.263 ч.1, 194 ч.2, 185 ч.2, 115 ч.2 п.1, 70 КК України до покарання у виді довічного позбавлення волі. (т.1 а.ос.с.9-17)
Згідно розпорядження вирок Апеляційного суду Донецької області від 29 вересня 2003 року відносно ОСОБА_7 набрав законної сили 27 січня 2005 року народження. ( а.ос.с.23)
Ухвалою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 12.01.2018 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженого вироком Апеляційного суду Донецької області від 29 вересня 2003 року, строк попереднього ув'язнення з 05 квітня 2002 року по 27 січня 2005 року включно, з розрахунку, що один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі. (т.1 а.ос.с.27)
Згідно характеристики від 02.12.2022 року ОСОБА_7 під час утримання у Донецькому СІЗО , допускав порушення встановленого порядку та умов відбування покарання, що виражались у спробі встановити між камерний зв'язок, псуванні майна установи, за що мав два дисциплінарні стягнення, які на даний час погашені у встановленому законом порядку. Не заохочувався, до праці не залучався. До Роменської ВК № 56 прибув 24.04.2009 року. За час відбування покарання характеризується посередньо, допускав порушення режиму тримання, за що мав два дисциплінарні стягнення, які на даний час погашені у встановленому законом порядку. Заохочувався один раз. На виробництві установи не працевлаштований із за обмеженої кількості робочих місць на секторі для тримання чоловіків засуджених до довічного позбавлення волі. 05.01.21 року членами комісії ДУ Роменська ВК № 56 прийнято рішення про відмову в поданні матеріалів до міжрегіонального управління щодо переведення до звичайних жилих приміщень виправної колонії максимального рівня безпеки. Згідно з вироком Апеляційного суду Донецької області від 29.09.2003 року вину у скоєних злочинах визнав повністю. ( т.3 а.ос.с.48-49)
Відповідно до Довідки про наявність заохочень та стягнень засудженого ОСОБА_7 , 1976 року народження має одне заохочення та чотири стягнення. ( т.3 а.ос.с.50,65)
Згідно Висновку щодо ступеня виправлення засудженого ОСОБА_7 : ставлення до скоєного кримінального правопорушення - визнає свою вину; ставлення до суспільного життя - засуджений може піддаватися впливу про кримінального оточення; ставлення до праці - стверджує, що має бажання працювати; ставлення до особистого життя - зв'язки з рідними стабільні, доброзичливі; ставлення до вживання наркотичних речовин/алкоголю - усвідомлює вплив вживання; ставлення до планування життя у майбутньому - усвідомлює, що саме треба змінити в житті; ризик вчинення повторного кримінального правопорушення - середній-10 балів; результати реалізації заходів- заходи виконані частково - 10 балів; засуджений дотримується норм, які визначають порядок і умови відбування покарання та розпорядку дня установи; засуджений підтримує позитивні взаємовідносини з іншими засудженими; засуджений виконує законні вимоги адміністрації; самооцінка у засудженого адекватна; ризик самогубства низький; адаптивність в нормі, розвинена здатність пристосування до нових умов. ( т.3 а.ос.с.54-55)
Згідно з положеннями ч. ч. 3, 12, 13 ст. 154 КВК України стосовно засудженого, щодо якого відповідно до статей 81, 82 Кримінального кодексу України може бути застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким, орган або установа виконання покарань у місячний термін надсилає клопотання до суду у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законодавством.
Необхідною умовою застосування положень статті 82 КК України є те, що засуджений став на шлях виправлення, про що, зокрема, може свідчити дотримання засудженим правил внутрішнього розпорядку, беззаперечне виконання законних вказівок і розпоряджень адміністрації органів кримінально-виконавчої системи, відсутність порушень дисципліни, зайняття трудовою діяльністю, добросовісне відношення до трудових обов'язків.
На підставі ч. 5 ст. 82 КК України, покарання у виді довічного позбавлення волі може бути замінено на покарання у виді позбавлення волі строком від п'ятнадцяти до двадцяти років, якщо засуджений відбув не менше п'ятнадцяти років призначеного судом покарання.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 17 постанови від 26 квітня 2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким», судам, зокрема, слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.
При цьому, висновок суду повинен ґрунтуватися на всебічному врахуванні даних про поведінку засудженого і ставлення його до праці за весь час відбування покарання.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів першої інстанції дійшла висновку про відмову в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 з підстав: 1) у суду не має переконання, що особа засудженого настільки змінилася за час відбування покарання, що в подальшому утриманні його в умовах ізоляції відпала потреба і йому можливо пом'якшити покарання; 2) ч.5 ст.82 КК України не передбачає заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання строком 1 р. 11 місяців, а про заміну на інший строк ніхто з учасників до суду не клопотав.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та вважає, що ухвала суду першої інстанції є законною, обґрунтованою і вмотивованою та підстави для її зміни чи скасування відсутні, а тому апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-
Ухвалу Роменського міськрайонного суду Сумської області від 01 вересня 2025 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 у задоволенні клопотання засудженого про заміну невідбутої частини покарання у виді довічного позбавлення волі більш м'яким у виді позбавлення волі на певний строк, залишити без зміни, а апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на цю ухвалу без задоволення.
Ухвала набирає чинності негайно та касаційному оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4