Справа №591/1483/22 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-сс/816/65/26 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - рішення прокурора про закриття кримінального провадження
23 лютого 2026 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_5
прокурора - ОСОБА_6
потерпілого - ОСОБА_7
представника потерпілого - адвоката ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Суми, у режимі відеоконференції, матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою представника потерпілого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 28 жовтня 2025 року, якою відмовлено у задоволенні скарги адвоката ОСОБА_8 , яка подана в інтересах ОСОБА_7 , на постанову прокурора відділу Сумської обласної прокуратури ОСОБА_9 від 29 вересня 2025 року про закриття кримінального провадження №42020200000000276 від 02 вересня 2020 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.365, ч.1 ст.374, ч.1 ст.373, ч.1 ст.372, ч.1 ст.365 КК України,
Ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 28 жовтня 2025 року, у задоволенні скарги представника потерпілого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на постанову на постанову прокурора відділу Сумської обласної прокуратури ОСОБА_9 від 29 вересня 2025 року про закриття кримінального провадження №42020200000000276 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.365, ч.1 ст.374, ч.1 ст.373, ч.1 ст.372, ч.1 ст.365 КК України, було відмовлено.
Своє рішення слідчий суддя вмотивував тим, що з урахуванням конкретних обставин справи, органами досудового розслідування проведено достатній обсяг слідчих та процесуальних дій, у порядку визначеному КПК України здобуто достатньо доказів, яким надана належна правова оцінка та прийняте відповідне процесуальне рішення.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, представник потерпілого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 звернулась до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 28 жовтня 2025 року, постановити нову ухвалу, якою задовольнити подану нею в інтересах ОСОБА_7 скаргу, скасувати постанову прокурора відділу Сумської обласної прокуратури ОСОБА_9 від 29 вересня 2025 року про закриття даного кримінального провадження №42020200000000276.
В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на те, що дане кримінальне провадження розпочато за фактом перевищення службових повноважень працівниками Роменського ВП ГУНП в Сумській області, потерпілим в якому визнано ОСОБА_7 , і перебуває у провадженні слідчого Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Суми) ТУ ДБР у м. Полтава. ОСОБА_7 заявляв, що 29 січня 2020 року працівники Роменського РВП ГУНП з Сумській області ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 застосували до нього фізичне та психічне насильство, порушили право на захист і звинуватили у вчиненні злочину. Внаслідок незаконних дій поліцейських ОСОБА_7 було зламано ніс у двох місцях, вибито два передніх зуба, розбито губу, спричинено садна обличчя, рук, ніг і всього тіла. ОСОБА_7 неодноразово звертався зі скаргами до прокурора, суду, в яких зазначав про бездіяльність слідчого та прокурорів, порушення його прав як потерпілого.
При цьому, застосування до ОСОБА_7 насильства підтверджується інформацією, наявною в матеріалах кримінального провадження, в тому числі, медичними довідками та висновком судової медичної експертизи, в яких вказано коли і які тілесні ушкодження було виявлено у останнього.
Проте, як вказує апелянт, не зважаючи на ті обставини, що факт завдання тілесних ушкоджень ОСОБА_7 встановлений, слідчим, прокурором неодноразово приймались рішення про закриття даного кримінального провадження, які скасовувались ухвалами слідчих суддів та прокурора, з підстав ігнорування вказівок прокурора та неповноти досудового розслідування.
В оскаржуваній ухвалі, постановленій за результатом розгляду скарги на чергову постанову прокурора від 29 вересня 2025 року, слідчий суддя дійшов висновку, що дане рішення є обґрунтованим та належним чином вмотивованим, що органами досудового розслідування проведено достатній обсяг слідчих та процесуальних дій, у порядку визначеному КПК України здобуто достатньо доказів, яким надана належна правова оцінка та прийняте відповідне процесуальне рішення, з зазначенням, зокрема, того, що під час досудового розслідування було встановлено факт отримання ОСОБА_7 тілесних ушкоджень, а також встановлено, що тілесні ушкодження були отримані останнім до його затримання працівниками поліції, і вказаний і факт підтвердила свідок ОСОБА_13 , яка була співмешканкою ОСОБА_7 .
Проте, зазначені висновки слідчого суду не відповідають матеріалам кримінального провадження та вимогам КПК України, оскільки, посилаючись на пояснення вказаного свідка, слідчим не було вчинено жодних дій на перевірку таких її пояснень, органами досудового розслідування так і не було встановлено, коли, за яких обставин та яким чином ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження. В даному ж випадку, прокурор, приймаючи постанову про закриття кримінального провадження, не навів жодного переконливого доказу щодо обставин, за яких ОСОБА_7 зазнав тілесних ушкоджень, і не спростував належними, допустимими і беззаперечними доказами доводи останнього про його побиття працівниками поліції під час затримання, які з огляду на заяви потерпілого, є цілком правдоподібними.
Тобто, як зазначає апелянт, у даному кримінальному провадженні не встановлено фактичних обставин, а, відповідно, необґрунтованими є висновки прокурора про відсутність складу кримінального правопорушення.
Заслухавши доповідь головуючого-судді щодо змісту оскаржуваного рішення слідчого судді та доводів апеляційної скарги, потерпілого ОСОБА_7 та його представника - адвоката ОСОБА_8 на підтримку апеляційних доводів та вимог, думку прокурора, який вважав ухвалу слідчого судді законною, обґрунтованою та просив залишити її без зміни, перевіривши матеріали кримінального провадження №42020200000000276 від 02 вересня 2020 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.365, ч.1 ст.374, ч.1 ст.373, ч.1 ст.372, ч.1 ст.365 КК України та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Статтею 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Перевіряючи законність прийнятого судового рішення в межах поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вищезазначені вимоги Закону слідчим суддею в повному обсязі дотримано не було.
Так, з матеріалів даного провадження вбачається, у поданій слідчому судді скарзі адвокат ОСОБА_8 , яка діє в інтересах ОСОБА_7 , вказувала на те, у кримінальному провадженні № 42020200000000276 від 02 вересня 2020 року, яке перебуває у провадженні Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Суми) ТУ ДБР у м. Полтава, яке розпочато за фактом перевищення службових повноважень працівниками Роменського ВП ГУНП в Сумській області, останнього визнано потерпілим. У заяві про вчинення злочину ОСОБА_7 вказував на те, що 29 січня 2020 року працівники Роменського РВП ГУНП Сумській області ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 застосували до нього фізичне та психологічне насильство, порушили право на захист і звинуватили у вчиненні злочину. Внаслідок незаконних дій поліцейських, йому ( ОСОБА_7 ) було зламано ніс у двох місцях, вибито два передніх зуба, розбито губу, спричинено садна обличчя, рук, ніг та всього тіла.
Адвокат вказувала, що ОСОБА_7 неодноразово звертався зі скаргами до прокурора, суду, в яких зазначав про бездіяльність слідчого та прокурорів, порушення його права як потерпілого, при цьому, застосування до нього насильства підтверджується матеріалами кримінального провадження, зокрема, інформацією з книги обліку осіб, що тримаються в ІТТ № 5 ГУНП в Сумській області (м. Ромни), з якої вбачається, що останній був поміщений до ізолятора 30 січня 2020 року о 03 год 40 хв. та з книги первинного обстеження осіб, які поміщаються до ізолятора з зазначенням того, що у ОСОБА_7 30 січня 2020 року виявлені тілесні ушкодження у вигляді синці під обома очима, а також саден на щоці. Також, з довідки лікаря ОСОБА_14 від 30 січня 2020 року вбачається, що при обстеженні ОСОБА_7 о 01 год. 35 хв., у останнього виявлено садна на обличчі, а довідкою лікаря терапевта ОСОБА_15 від 30 січня 2020 року підтверджується, що при обстеженні ОСОБА_7 30 січня 2020 року о 15 год. 30 хв. у нього було виявлено забій носа, перелом кісток носа без зміщення відломків гематоми повік обох очей. Крім того, з лікарняної довідки ДУ «Сумський слідчий ізолятор» від 04 лютого 2020 року вбачається, що у новоприбулого ОСОБА_7 виявлено забій м'яких тканин носа, гематоми під обома очима, гематому лівого плеча, садно верхньої губи зліва, забій носа та перелом носової кістки без зміщення. Згідно з висновком судової медичної експертизи від 15 грудня 2022 року у ОСОБА_7 при обстеженні 30 січня 2020 року виявлено перелом кісток носа без зміщення відламків, гематоми повік обох очей, садна обличчя. При обстеженні в ДУ «Сумський слідчий ізолятор» 04 лютого 2020 року виявлено гематоми під обома очима, гематому лівого плеча, садно верхньої губи зліва, забій носа та перелом носової кістки без зміщення.
Адвокат зазначала, що навіть при таких доказах, якими доведено факт завдання тілесних ушкоджень ОСОБА_7 , слідчим та прокурором неодноразово виносились постанови про закриття кримінального провадження, які скасовувались ухвалами слідчих суддів та прокурора з підстав неповноти досудового розслідування та ігнорування вказівок, в яких, зокрема, йшлося про необхідність проведення слідчого експерименту за участі потерпілого та проведення відповідної судово-медичної експертизи, однак, вказані слідчі дії так проведено і не було.
З врахуванням зазначеного, адвокат вважала, що постанова прокурора відділу Сумської обласної прокуратури ОСОБА_9 від 29 вересня 2025 року про закриття кримінального провадження №42020200000000276 від 02 вересня 2020 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.365, ч.1 ст.374, ч.1 ст.373, ч.1 ст.372, ч.1 ст.365 КК України є незаконною та просила скасувати дане рішення з посиланням на те, що слідство було проведено неповно та невсебічно.
Розглядаючи вказану скаргу, слідчим суддею було встановлено, що під час досудового розслідування було встановлено факт отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_7 , а також встановлено, що ці тілесні ушкодження були отримані до його затримання працівниками поліції, що підтвердила свідок ОСОБА_13 , яка була співмешканкою ОСОБА_7 . При цьому, слідчим суддею було встановлено, що ОСОБА_7 не був допитаний у кримінальному провадженні, однак, враховано, що прокурором була здійснена спроба допитати останнього за участю адвоката ОСОБА_8 , від чого він відмовився, посилаючись на те, що буде давати покази лише слідчому ДБР із застосуванням відеозапису.
Такі дії ОСОБА_7 слідчим суддею було розцінено як відмова від допиту із надуманих підстав з метою затягування досудового розслідування, звернуто увагу на передбачене ст. 36 КПК України право прокурора проводити особисто допит та відсутність законних підстав у потерпілого для вибору особи, яка буде здійснювати допит.
З огляду на вказане, слідчий суддя дійшов висновку, що органами досудового розслідування проведено достатній обсяг слідчих та процесуальних дій, у порядку визначеному КПК України, здобуто достатньо доказів, яким була надана належна правова оцінка та що прокурором прийняте відповідне процесуальне рішення, для скасування якого підстави відсутні та відмовив у задоволенні скарги, поданої адвокатом ОСОБА_8 в інтересах потерпілого ОСОБА_7 скарги.
Однак, з такими висновками колегія суддів погодитись не може, з врахуванням наступного.
Відповідно до ст. 2 КПК України, завданням кримінального провадження є захист особи , суспільства та держави від кримінальних правопорушень , охорона прав , свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження , а також забезпечення швидкого , повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим , щоб кожний , хто вчинив кримінальне правопорушення , був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини , жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Положеннями ч. 2 ст. 9 КПК України передбачено, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Відповідно до ч. 5 ст. 38 КПК України, орган досудового розслідування зобов'язаний застосовувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування.
Рішення про закриття кримінального провадження, згідно ст. 283 КПК України, є формою закінчення досудового розслідування, а тому до вказаного рішення висуваються особливі вимоги до його змісту та достатності мотивів.
За змістом ст.284 КПК України, під закриттям кримінального провадження розуміють таке закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження або при наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Результати досудового розслідування мають бути відображені в постанові про закриття кримінального провадження, яка відповідно до вимог ст. 110 КПК України має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулася з метою захисту своїх прав та відповіді на всі постановлені нею питання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу.
Крім того, як неодноразово вказував ЄСПЛ, «розслідування повинно бути ефективним».
Так, у справі «Аднаралов проти України» (Заява № 10493/12) ЄСПЛ зазначив, що розслідування має бути ретельним. Це означає, що державні органи завжди повинні добросовісно намагатись з'ясувати, що трапилось, і не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень (див. вищезазначене рішення у справі «Ассенов та інші проти Болгарії» (Assenov and Others v. Bulgaria), пп. 103 et seq.). Вони повинні вживати усіх розумних і доступних їм заходів для забезпечення збирання доказів, що стосуються події, включаючи, серед іншого, покази свідків та висновки судових експертиз (див. рішення у справах «Танрікулу проти Туреччини» (Tanrikulu v. Turkey) [ВП], заява № 23763/94, пп. 104 et seq., ECHR 1999-IV, та «Гюль проти Туреччини» (Gul v. Turkey), заява № 22676/93, п. 89, від 14 грудня 2000 року). Будь - який недолік розслідування, що стає на заваді встановленню причин та винних осіб, є загрозою недотримання цього стандарту.
Так, з метою перевірки обґрунтованості доводів поданої адвокатом ОСОБА_8 апеляційної скарги щодо незаконності прийнятого слідчим суддею рішення та постанови прокурора відділу Сумської обласної прокуратури ОСОБА_9 від 29 вересня 2025 року, апеляційним судом було витребувано матеріали кримінального провадження № 42020200000000276 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.365, ч.1 ст.374, ч.1 ст.373, ч.1 ст.372, ч.1 ст.365 КК України.
Під час дослідження вказаних матеріалів колегією суддів було встановлено, що у провадженні Конотопського міськрайонного суду Сумської області перебуває на розгляді кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 187, ч. 1 ст. 263 , ч. 2 ст. 185 КК України, під час якого останній зауважував на тому, що під час досудового розслідування працівники поліції застосували до нього фізичне насильство, що змусило його взяти провину за дії, яких він не вчиняв.
Як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду, до ОСОБА_7 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою і він утримувався у ДУ «Сумський слідчий ізолятор».
Також, колегією суддів було встановлено і те, що на виконання ухвал слідчого судді Печерського районного суду м. Києва, за заявами ОСОБА_7 щодо вчинення відносно нього працівниками поліції м. Ромни кримінальних правопорушень, до ЄРДР було внесено відповідні дані та розпочато досудове розслідування, яке здійснювалось слідчими Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Сумах) ТУ ДБР, розташованого у місті Полтаві, кримінальних проваджень №42020200000000276 від 02 вересня 2020 року за ч. 2 ст. 365 КК України, №42020000000001715 від 16 вересня 2020 року за ч. 1 ст. 374 КК України, №42020000000001716 від16 вересня 2020 року за ч. 1 ст. 373 КК України, №42020000000001717 від 16 вересня 2020 року за ч. 1 ст. 372 КК України, №42020000000001718 від 16 вересня 2020 року за ч. 1 ст. 365 КК України.
По вказаним кримінальним провадженням, з метою забезпечення всебічного і повного нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва, було призначено групу прокурорів відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління ДБР Сумської обласної прокуратури, з числа яких визнано старшим прокурора ОСОБА_16 , яким 13 листопада 2020 року було прийнято рішення про об'єднання вказаних кримінальних проваджень в одне, яке зареєстровано в Єдиному реєстрі досудових розслідувань під №42020200000000276 від 02 вересня 2020 року.
В рамках вказаного кримінального провадження, з лютого 2021 року заявник ОСОБА_7 неодноразово звертався з заявами, які направляв до ТУ ДБР у м. Полтаві, про визнання його потерпілим та просив повідомити, на якій стадії перебуває досудове розслідування та які його результати.
Що стосується руху досудового розслідування по вказаному кримінальному провадженню, то відповідаючи на такі клопотання ОСОБА_7 , слідчий зазначав лише, що воно триває і про прийняте рішення останнього буде повідомлено у порядку ст. 283 КПК України.
При цьому, колегія суддів наголошує, що 08 грудня 2021 року слідим було допитано ОСОБА_7 з приводу повідомлених ним у заявах про вчинення відносно нього працівниками поліції м. Ромни злочинів, але у якості свідка, а не потерпілого.
З клопотаннями про залучення потерпілим у кримінальному провадженні до слідчого Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Сумах) ТУ ДБР, розташованого у місті Полтаві звертався як сам ОСОБА_7 , так і його представник - адвокат ОСОБА_17 , якого було призначено для здійснення захисту заявника, у задоволенні яких постановами слідчого було відмовлено. Ці рішення слідчого були оскаржені як адвокатом ОСОБА_17 , так і самим ОСОБА_7 , і ухвалами слідчих суддів Зарічного районного суду м. Суми від 17 травня 2022 року та від 24 червня 2022 року, було зобов'язано уповноваженого слідчого виконати вимоги ст.55-57 КПК України щодо визнання ОСОБА_7 потерпілим по зазначеному кримінальному провадженню.
Матеріалами вказаного кримінального провадження підтверджується, що у даному кримінальному провадженні було зібрано достатньо доказів по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 187, ч. 1 ст. 263 , ч. 2 ст. 185 КК України, яке перебуває на розгляді у Конотопському міськрайонному суді, проведено певні слідчі дії, допитано співмешканку потерпілого, працівників поліції на предмет застосування до ОСОБА_7 недозволених методів, зібрано докази щодо наявності у останнього тілесних ушкоджень, проведено судово-медичну експертизу та отримано відповідний висновок.
Також, з вказаних матеріалів вбачається, що слідчим неодноразово приймались рішення про його закриття, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, а саме, 27 лютого 2022 року, 02 листопада 2022 року, 08 лютого 2024 року, 18 жовтня 2024 року, 09 квітня 2025 року, 30 липня 2025 року, які були скасовані прокурором.
При цьому, скасовуючи постанову слідчого від 27 лютого 2022 року про закриття провадження, прокурор зазначав про неповноту досудового розслідування, в тому числі, і з підстав недопиту ОСОБА_7 з питань перевищення повноважень, допущених відносно нього працівниками Роменського ВП ГУНП в Сумській області, і у вказівках, які слідчі дії необхідно виконати, зазначав, зокрема, про необхідність допиту останнього в якості потерпілого та про проведення з ним слідчого експерименту.
На виконання вказівок прокурора, слідчим Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Сумах) ТУ ДБР, розташованого у місті Полтаві начальнику ДУ «Сумський слідчий ізолятор» було направлено доручення, в якому останній просив допитати в якості потерпілого ОСОБА_7 з приводу можливого застосування до нього насильства з боку співробітників органів поліції Сумської області з метою примушування його до визнання вини у вчиненні злочинів.
З протоколу допиту потерпілого від 03 жовтня 2022 року, вбачається, що провести допит ОСОБА_7 в якості потерпілого було доручено оперуповноваженому ОВ ДУ «Сумський слідчий ізолятор», однак останній вказаній особі надавати будь-які пояснення відмовився з посиланням на те, що буде надавати пояснення слідчому ДБР у присутності свого адвоката.
При цьому, колегія суддів наголошує, що постанови слідчого про закриття даного кримінального провадження, на задоволення скарг ОСОБА_7 та його адвоката, скасовувались і рішеннями слідчих суддів, які, також, вказували на те, що у даному кримінальному провадженні за результатом проведених слідчих дій було отримано достатньо доказів, з врахуванням яких доводи ОСОБА_7 щодо жорстокого до нього поводження є небезпідставними, а ті обставини, що останнього не було допитано в якості потерпілого, свідчать про те, що досудове розслідування проведено неповно.
Після скасування передостанньої постанови слідчого про закриття даного кримінального провадження, прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_9 у приміщенні ДУ «Сумський слідчий ізолятор» мав допитати ОСОБА_7 в якості потерпілого, однак, з протоколу допиту від 29 вересня 2025 року, вбачається, що останній повідомив, що від надання пояснень він не відмовляється, однак буде брати участь у будь яких слідчих діях зі слідчим ДБР, за участі адвоката та прокурора з застосуванням, при цьому, технічних засобів.
За таких умов, допит ОСОБА_7 в якості потерпілого так здійснено і не було, і в той же день, тобто, 29 вересня 2025 року прокурором було прийнято постанову про закриття даного кримінального провадження, яке, на думку колегії суддів, вважати законним та обґрунтованим підстави відсутні, оскільки закриття кримінального провадження допустиме лише після всебічного повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи та оцінки всіх зібраних та перевірених доказів (п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України).
При цьому, колегія суддів наголошує, що у даному випадку, у особи, яку визнано у вказаному кримінальному провадженні потерпілою стороною - ОСОБА_7 , не було відібрано пояснень з приводу повідомлених з ним у заявах про вчинення злочинів відомостей, за якими було внесено дані до ЄРДР, що свідчить як про недотримання його прав, передбачених ст. 56 КПК України, так і про те, що повного збирання доказів забезпечено не було, тобто, досудове розслідування даного кримінального провадження було проведено неповно та не об'єктивно.
Крім того, колегія суддів зауважує, що положеннями ст.55-56 КПК України потерпілому дійсно не надано право обирати особу, яка буде здійснювати його допит, однак в матеріалах даного провадження відсутні дані про те, що саме завадило провести вказану слідчу дію слідчим за участі захисника та з застосуванням технічних засобів для забезпечення ефективності досудового розслідування, та що вказує на те, що у такий спосіб ОСОБА_7 намагається затягувати досудове розслідування, при тому, що на відібранні пояснень останній сам наполягав.
Оскільки вказані обставини під час розгляду скарги представника потерпілого - адвоката ОСОБА_8 , враховані не були, колегія суддів дійшла висновку, що визнаючи рішення прокурора від 29 вересня 2025 року про закриття даного кримінального провадження законним та таким, що прийнято після здобуття та всебічного дослідження всіх доказів у справі, слідчим суддею було допущено істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, що перешкодило постановити законне та обґрунтоване судове рішення і є, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України, підставою для його скасування, з постановленням апеляційним судом, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України нової ухвали, про скасування постанови про закриття кримінального провадження та направлення даного кримінального провадження до органу досудового розслідування для продовження досудового розслідування, на задоволення вимог поданої останньою апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 408, 410, 412, 418,419,422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 28 жовтня 2025 року, якою у задоволенні скарги представника потерпілого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на постанову прокурора відділу Сумської обласної прокуратури ОСОБА_9 від 29 вересня 2025 року про закриття кримінального провадження №42020200000000276 від 02 вересня 2020 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.365, ч.1 ст.374, ч.1 ст.373, ч.1 ст.372, ч.1 ст.365 КК України, було відмовлено - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою скаргу представника потерпілого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 - задовольнити.
Скасувати постанову прокурора відділу Сумської обласної прокуратури ОСОБА_9 від 29 вересня 2025 року про закриття кримінального провадження №42020200000000276 від 02 вересня 2020 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.365, ч.1 ст.374, ч.1 ст.373, ч.1 ст.372, ч.1 ст.365 КК України та направити матеріали цього кримінального провадження прокурору для проведення досудового розслідування.
Ухвала є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4